ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 826/7085/16

касаційне провадження № К/9901/61754/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.04.2018 (суддя Каракашьян С.К.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2018 (головуючий суддя - Файдюк В.В., судді - Мєзєнцев Є.І., Чаку Є.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фастімпекс" до Державної фіскальної служби України, Одеської митниці ДФС про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фастімпекс" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулось до суду із позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), Одеської митниці ДФС (далі - відповідач, Митниця, митний орган), в якому просило:

визнати протиправними дії митного органу з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалося відповідно до митної декларації від 02.12.2015 №500060702/2015/008222;

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 03.12.2015 №500060702/2015/000007/2;

визнати протиправним та скасувати рішення ДФС України від 04.04.2016 №7375/6/99-99-25-01-04-15 щодо відмови у задоволенні скарг.

В обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на протиправність дій Митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ним за першим методом митної оцінки, за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, протиправність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості, оскільки ним під час митного оформлення товару разом з поданням митної декларації були подані відповідні обов`язкові документи для визначення митної вартості імпортованих товарів, які відповідають вимогам статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є належними і допустимими, підтверджують числове значення митної вартості товару за ціною контракту, не мають розбіжностей, тому відповідач не мав законних підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товарів. Вказані обставини, на переконання позивача, також свідчать про те, що ДФС України безпідставно відмовила Товариству у задоволенні його скарг.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 16.04.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2018, позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 03.12.2015 №500060702/2015/000007/2, в решті позовних вимог відмовив.

Задовольняючи позовні вимоги у визначеній частині, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що надані відповідачу при митному оформленні товару документи містили усі необхідні відомості про визначення митної вартості товару, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддаються обчисленню, відтак, є протиправним та підлягає скасуванню рішення про коригування митної вартості товару.

Митниця, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями в частині задоволених позовних вимог, звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

У доводах касаційної скарги митний орган посилається на невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку скаржника, полягають у безпідставному визначенні позивачем митної вартості товару за ціною договору, з огляду на ненадання позивачем всіх документів щодо вартості придбаних товарів, в тому числі і додатково витребуваних, які підтверджують числові значення складових митної вартості та ціни товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті та такі товари, а надані позивачем документи містять недоліки та неповну інформацію щодо відомостей, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.11.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09.04.2024 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 10.04.2024.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як установлено судами попередніх інстанцій, між позивачем (покупець) та його контрагентом, компанією Shanghai Renzhao Standart Parts Co. Ltd, КНР (продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт від 11.08.2015 №REN/F/0815, предметом якого є постачання засобів кріплення.

Для оформлення вантажу за зазначеним контрактом позивач звернувся до митного органу з митною декларацією від 02.12.2015 №500060702/2015/008222.

Зокрема, судами було встановлено, що для підтвердження митної вартості товарів до Митниці разом з митною декларацією декларантом були подані інвойс на поставку товарів від 12.10.2015 № LY15083, зовнішньоекономічний договір (контракт) від 11.08.2015 №REN/F/0815, платіжне доручення в іноземній валюті № 35519 від 09.11.2015 та інші документи.

Рішенням Митниці від 03.12.2015 № 500060702/2015/000007/2 митну вартість імпортованих товарів було скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну, а саме за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Підставою для такого рішення відповідачем зазначено те, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих для підтвердження митної вартості товарів митницею встановлено, що в поданих позивачем документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

Після прийняття даного рішення, декларант здійснив заходи щодо випуску товару у вільний обіг під фінансову гарантію.

Листом від 04.02.2016 позивачем до митного органу були надані додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; реєстр документів по формуванню собівартості придбаних товарів; відомість вибуття за період; оборотна відомість по рахунках за період; інвойс від 12.10.2015 №LY15083 з перекладом; платіжне доручення в іноземній валюті від 30.11.2015 №35519 про оплату інфойсу від 12.10.2015 №LY15083; рахунок-фактури від 16.12.2015 №АПР143; акт від 19.12.2015 №АПР144; банківську виписку з поточного рахунку від 25.12.2015 про оплату рахунку-фактури від 16.12.2015 №АПР143; рахунок-фактури від 21.12.2015 №АПР144; акт від 19.12.2015 №143; банківську виписку з поточного рахунку від 25.12.2015 про оплату рахунку-фактури від 21.12.2015 №АПР144; лист компанії Shanghai Renzhao Standart Parts Co. Ltd про відсутність каталогів з продукції (з перекладом); висновок про якісні характеристики товару від 22.01.2016 №22/01-2016; висновок про вартісні характеристики товару від 26.01.2016 №20-49/01-2016.

Митниця листом від 17.02.2016 повідомила позивача, що у неї немає підстав для визнання заявленої митної вартості та скасування рішення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач оскаржив рішення митного органу до ДФС України, однак листом ДФС України від 04.04.2016 №7375/6/99-99-25-01-04-15 позивачу було відмовлено в задоволенні скарги.

Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до статей 49 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 5 статті 53 Митного кодексу України).

З аналізу наведених норм вбачається, що положення статті 53 Митного кодексу України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право органу доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

За правилами частини шостої статті 54 Митного Кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (пункти 2, 5 частини другої статті 55 Митного Кодексу України).

Зазначені положення зобов`язують орган доходів і зборів у рішенні про коригування митної вартості зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Як установлено судами попередніх інстанцій, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, митний орган посилався на те, що в поданих декларантом документах містяться розбіжності, а також надані документи позивачем не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, контролюючий орган зазначає, в банківському платіжному документі від 09.11.2015 №35519 відсутнє посилання на інвойс, а було лише посилання на зовнішньоекономічний договір (контракт) від 11.08.2015 №REN/F/0815, що унеможливлювало віднесення даної попередньої оплати до даної поставки товарів; у прайс-листі від 12.10.2015 б/н відсутнє посилання на контракт або на інвойс , що унеможливлює його ідентифікацію з конкретною поставкою.

Між тим, відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України відсутність платіжних документів про оплату товару, наявність даних про його часткову оплату не можуть вплинути на заявлену митну вартість товару, оскільки вони не стоять у залежності/не спростовують ту вартість товару, що визначена у зовнішньоекономічному договорі (контракті) або документі, який його замінює, та додатків до нього: рахунку-фактурі (інвойс) або рахунку-проформі (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

Названі документи формують зобов`язання у покупця на оплату товару у розмірі, встановленому у договорі, що свідчить про незмінність його вартості за умови відсутності платіжних документів.

Крім того, підставою для коригування митної вартості товару є твердження митного органу про обов`язковість включення витрат на страхування до вартості товару за спірною вантажно-митною декларацією.

Поставка засобів кріплення на підставі контракту №JZ/F/0615 була здійснена на умовах FOB Шанхай (ІНКОТЕРМС 2000).

Термін «франко-борт» означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець, однак це не покладає на покупця обов`язку здійснювати страхування товару.

Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено. Так само й інших юридичних фактів, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судами не встановлено.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні числові дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

Ураховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, Верховний Суд дійшов до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відзначено про надання позивачем Митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

У зв`язку з цим суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог у визначеній судами частині.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.04.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова