№ 826/7123/17 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2022 року

м. Київ

справа № 826/7123/17

адміністративне провадження № К/9901/7100/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Стеценка С.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу в.о. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» Стрюкової Ірини Олександрівни на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2018 року (суддя Смолій І.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року (колегія суддів: Безименна Н.В., Аліменко В.О., Кучма А.Ю.) у справі № 826/7123/17 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» Славкіної Марини Анатоліївни, третя особа - ПАТ «КБ «Хрещатик», про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» Славкіної М.А., в якому просив, з урахуванням уточнень, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення інформації про ОСОБА_2 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Хрещатик» за рахунок коштів Фонду, зобов`язати відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Хрещатик» за рахунок коштів Фонду, щодо ОСОБА_1 на підставі додаткового договору №1 від 01 квітня 2016 року до договору №45D-662238 банківського вкладу «Живи Сонячно» від 09 березня 2016 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, уповноважена особа Фонду подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, просить її скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що позивач не є тією особою, яка набула прав на гарантоване відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, тому позивач правомірно не був включений до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів. Зазначає, що позивач не є власником коштів за договором відступлення. Гроші перераховано на рахунок позивача в період дії постанови Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних та не вносились безпосередньо позивачем.

Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2019 року відкрито касаційне провадження.

У відзиві на касаційну скаргу представник позивача просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами встановлено, що 09 березня 2016 року між ПАТ «КБ «Хрещатик» (банк) та ОСОБА_3 (вкладник) укладено договір №45D-662238 банківського вкладу «Живи сонячно» в національній валюті із щомісячною сплатою процентів, відповідно до умов якого банк приймає від вкладника грошові кошти в сумі 200000 грн. на термін з 09 березня 2016 року по 08 квітня 2016 року та зобов`язується в останній день терміну розміщення вкладу повернути вкладнику внесену суму та нараховані проценти за дні поточного місяця. Згідно п.2.2.2 цього договору встановлено, що первісний вкладник має право передати свої повноваження на розпорядження Вкладом і процентами по ньому іншій особі на підставі довіреності, оформленої на іншу особу, або в іншому порядку, згідно з чинним законодавством.

28 березня 2016 року між ОСОБА_3 (вкладник) та позивачем ОСОБА_1 (новий вкладник) був укладений договір відступлення права вимоги №1 договору банківського вкладу «Живи Сонячно», за умовами якого вкладник передає, а новий вкладник одержує право вимоги виконання ПАТ «КБ «Хрещатик» (боржник) зобов`язань, що випливають з договору №45D-662238 банківського вкладу «Живи сонячно» в національній валюті від 09 березня 2016 року, укладеного між вкладником та боржником.

Між позивачем та ОСОБА_3 28 березня 2016 року підписано акт прийому-передачі документів по договору уступки вимоги, згідно з яким ОСОБА_3 передала новому вкладнику, позивачу, заяву від 09 березня 2016 року про прийняття коштів в сумі 200000,00 грн. на вклад у банку, договір №45D-662238 банківського вкладу «Живи Сонячно» в національній валюті від 09 березня 2016 року та меморіальний валютний ордер від 09 березня 2016 року про надходження коштів від вкладника в сумі 200000,00 грн.

Повідомленням від 28 березня 2018 року ОСОБА_3 проінформувала ПАТ «КБ «Хрещатик» на підставі ст.516 ЦК України про здійснення відступлення права вимоги боргу згідно договору банківського вкладу «Живи Сонячно» №45D-662238 від 09 березня 2016 року на користь ОСОБА_1

01 квітня 2016 року між ПАТ «КБ «Хрещатик» (банк), ОСОБА_3 (вкладник) та ОСОБА_1 (новий вкладник) укладено додаткову угоду №1 до договору №45D-662238 банківського вкладу «Живи Сонячно» від 09 березня 2016 року, у зв`язку з відступленням вкладником новому вкладнику права вимоги по договору №45D-662238 банківського вкладу «Живи Сонячно» від 09 березня 2016 року, внаслідок чого змінено преамбулу та п.1.1 договору вкладу, зі змісту яких вбачається домовленість сторін договору вкладу, що банк приймає грошові кошти вкладника ( ОСОБА_1 ) на вкладний рахунок № НОМЕР_1 . Інші умови договору вкладу не змінювалися.

Таким чином, банк надав свою згоду на заміну сторони у договорі банківського вкладу «Живи Сонячно» №45D-662238 від 09 березня 2016 року, внаслідок якої ОСОБА_1 став стороною (вкладником) по даному договору.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05 квітня 2016 року №234 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05 квітня 2016 року №463 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», згідно з яким розпочато процедуру виведення ПАТ «КБ «Хрещатик» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на 1 місяць з 05 квітня 2016 року по 04 травня 2016 року включно, призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «КБ «Хрещатик», визначені Законом, зокрема, ст.ст.37-39 Закону, провідному спеціалісту з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Костенку І.І. строком на 1 місяць з 05 квітня 2016 року по 04 травня 2016 року включно.

Наказом ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» від 02 червня 2016 року № 189 «Про зняття тимчасового обмеження здійснення виплат коштів вкладникам за відповідними рахунками вкладів у ПАТ «КБ «Хрещатик» знято тимчасове обмеження здійснення виплат коштів з рахунків вкладників ПАТ «КБ «Хрещатик» та внести рахунки вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами. Згідно додатку №1 до вказаного наказу позивач є вкладником (№162 в додатку), який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до вимог Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції ФГВФО від 09 серпня 2012 року № 14.

За наслідком звернення позивача із заявою від 11 липня 2016 року щодо включення його в реєстр вкладників для здійснення виплат за рахунок Фонду, листом від 25 вересня 2016 року №41/3-12/7863 його повідомлено, що зазначений ним договір підпадає під процедуру перевірки, тому на нього встановлені тимчасові обмеження.

23 серпня 2016 року було проведено засідання комісії з питань тимчасових обмежень здійснення неплатоспроможним банком операцій за вкладами, оформлене протоколом №16 від 23 серпня 2016 року, за результатами якої було рекомендовано виконавчій дирекції Фонду відмовити в пропозиції департаменту врегулювання неплатоспроможності банків щодо внесення змін до реєстру вкладників, зокрема, щодо ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що умови договорів банківського вкладу не передбачали права на дострокове повернення вкладу, а внаслідок укладення договору уступки права вимоги вкладники, які відступили право вимоги на вклад та «нові вкладники» отримали фінансові привілеї від банку на перевагу над іншими вкладниками (кредиторами банку), в порушення умов ст.663 ЦК України.

Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зазначив, що відмова особі у відшкодуванні коштів за вкладом може мати місце лише у випадках, передбачених частиною четвертою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Всупереч вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 26.05.2016 року № 826, відповідачем не прийнято жодного рішення про віднесення укладених з позивачем договорів до нікчемних, при цьому, будь-яких ознак нікчемності правочинів Уповноваженою особою Фонду не наведено, а відтак позивач є вкладником ПАТ «КБ «Хрещатик». Незважаючи на відсутність перешкод для виплати гарантованої суми відшкодування, відповідач не направив Фонду інформацію щодо позивача для здійснення виплати.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом № 4452-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 2 Закону №4452-VI вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.

У взаємозв`язку з наведеним, слід зазначити, що порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, визначений статтею 27 Закону № 4452-VI.

Так, уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Нарахування відсотків за вкладами припиняється в останній день перед початком процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).

Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 11 частини четвертої статті 26 цього Закону.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн.

Отже, Закон № 4452-VI пов`язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням НБУ постанови від 05 квітня 2016 року № 234 «Про віднесення ПАТ «КБ «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних» на вкладному рахунку ОСОБА_1 , відкритому відповідно до укладеного договору банківського рахунку № НОМЕР_1, знаходилась сума 200000 грн.

Разом з тим, Уповноваженою особою Фонду позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, є тимчасовою адміністрацією.

Відповідно до частини другої статті 34 Закону № 4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України».

Частинами третьою, п`ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

За частиною третьою цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

Закон № 4452-VI визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів Фонду не здійснюється.

Так, згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.

Суд зазначає, що на позивача у цій справі поширюється конституційний принцип "для особи приватного права дозволено все, що не заборонено законом", який закріплений в частині першій статті 19 Конституції України та сформульований наступним чином: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Тоді як застосовуючи частину 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд або його Уповноважена особа зобов`язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, на виконання своїх повноважень Уповноважена особа Фонду: 1) діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку; 2) видає накази та розпорядження, дає доручення, обов`язкові до виконання працівниками банку; 4) повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 6) звертається до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку (частини 2 та 3 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

З аналізу наведеної правової норми вбачається, що Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачені такі дії Уповноваженої особи Фонду як блокування коштів за договорами, нікчемність яких може бути встановлена в майбутньому, при формуванні списків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

Аналогічний висновок зроблений у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 826/11920/15 та від 20 листопада 2018 року у справі № 804/4554/15.

Таким чином, здійснюючи блокування рахунку позивача без надсилання йому повідомлення з приводу нікчемності відповідного правочину (договору банківського вкладу) або транзакції за цим договором, Уповноважена особа Фонду вийшла за межі повноважень, визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Поширення на грошові кошти, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника), режиму права власності підтверджується положеннями статей 1058 1066 Цивільного кодексу України та статей 8, 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", відповідно до яких, зокрема, власник рахунку має право у будь-який час розпоряджатися коштами, які перебувають на такому рахунку на умовах та у порядку, встановленому Законом та договором.

Дотримання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (частина 1 статті 1058 Цивільного кодексу України). У разі визнання банку неплатоспроможним гарантією забезпечення прав вкладників є поетапне відшкодування в порядку, передбаченому законом, суми за вкладом: Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку; у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, в порядку загальних правил відшкодування за процедурами ліквідації.

Водночас постанова НБУ № 231/БТ згідно зі статтею 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, доказів обізнаності позивача про встановлені для банку обмеження відповідач не надав, а суди попередніх інстанцій таких обставин не встановили. При цьому невиконання посадовими особами Банку наведених у постанові НБУ приписів про його віднесення до категорії проблемних саме по собі не може бути підставою для висновку про нікчемність або недійсність правочинів Банку.

Згідно з постановою НБУ № 231/БТ ПАТ КБ "Хрещатик" було віднесено до категорії проблемних. Разом із цим віднесення ПАТ КБ "Хрещатик" до категорії проблемних не передбачало введення до нього тимчасової адміністрації, але обмежувало певні види діяльності Банку, наведені в цій постанові.

Зазначений правовий акт НБУ, зважаючи на його юридичну силу та властивості, є правовим актом індивідуальної дії, має чітко виражений організаційно-розпорядчий, персоніфікований характер, чинність та юридична сила якого спрямовані передусім на особу, якій він адресований, і породжує конкретні правовідносини, обумовлені ним, зокрема спрямований на реалізацію заходів впливу щодо конкретного проблемного банку - ПАТ КБ "Хрещатик", а не стосовно невизначеного кола осіб, та дія його вичерпується одноразовим застосуванням.

Отже, таке рішення НБУ з огляду на її правову природу не є актом цивільного законодавства в розумінні положень статті 4 ЦК України, у зв`язку з чим підстав для застосування норм статей 203 215 ЦК України до спірного правочину як акта законодавства в контексті невідповідності його зазначеній постанові НБУ немає.

Крім того, у постанові НБУ № 231/БТ не передбачено заборони на перерахування (списання) грошових коштів з поточних рахунків фізичних осіб, відкритих у такому банку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 липня 2020 року по справі № 816/378/16.

В свою чергу рішення Правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних" прийнято 05 квітня 2016 року.

28.03.2016 між ОСОБА_3 (вкладник) та ОСОБА_1 (новий вкладник) укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого вкладником відступлено позивачу грошові кошти в сумі 200000 грн. 01.04.2016 між ПАТ «КБ «Хрещатик», ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений додатковий договір № 1 до договору № 45D-662238, відповідно до умов якого банком прийнято грошові кошти на рахунок позивача.

На цій підставі колегія суддів відхиляє доводи відповідача стосовно того, що договір банківського вкладу є нікчемним, як такий, що укладений під час дії обмежень, встановлених постановою Правління НБУ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Хрещатик" до категорії проблемних" та у день прийняття постанови Правління НБУ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних" від 05.04.2016.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 червня 2020 року у справі № 826/6958/17.

Отже, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов`язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «КБ «Хрещатик» за рахунок Фонду.

Суд також, звертає увагу на те, що здійснюючи судочинство Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 липня 2006 р. у справі "Проніна проти України" зазначив, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції суди зобов`язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довод. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру ухвалюваного рішення (CASE OF Svetlana Vladimirovna PRONINA against Ukraine (Application no. 63566/00)).

Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу в.о. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» Стрюкової Ірини Олександрівни залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Л.Л. Мороз

С.Г. Стеценко