ПОСТАНОВА

Іменем України

01 квітня 2020 року

Київ

справа № 826/7359/18

провадження № К/9901/69746/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Мороз Л.Л., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва у складі судді Федорчука А.Б. від 14 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Василенка Я.М., Кузьменка В.В., Шурка О.І. від 27 листопада 2018 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, Печерської районної державної адміністрації у м. Києві щодо невиконання зобов`язання по забезпеченню житлом ОСОБА_1

- зобов`язати Київську міську раду у особі Київської міської державної адміністрації негайно надати житлове приміщення для проживання ОСОБА_1 згідно норм, встановлених законодавством України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 6 червня 2018 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

3. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії було закрито.

4. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що даний спір стосується житлових правовідносин, отже не є публічно-правовим, а тому має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулась із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, Печерської районної державної адміністрації у м. Києві щодо невиконання зобов`язання по забезпеченню житлом ОСОБА_1

- зобов`язати Київську міську раду у особі Київської міської державної адміністрації негайно надати житлове приміщення для проживання ОСОБА_1 згідно норм, встановлених законодавством України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії було закрито, оскільки даний спір стосується житлових правовідносин, отже не є публічно-правовим, а тому має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що за змістом статей 170 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд до відкриття провадження у справі вирішує питання щодо належності розгляду справи за правилами адміністративного судочинства. У разі відсутності підстав розглядати позов за правилами адміністративного судочинства - відмовляє у відкритті провадження у справі, шляхом винесення ухвали, у разі відсутності підстав для відмови у відкритті провадження у справі - виносить ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Однак, суд першої інстанції, у порушення статей 170 171 Кодексу адміністративного судочинства України, виніс ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, надав строк, згідно ухвали, для підготування та відправлення відповідачем відзиву на позов, позивачу - строк для підготування ти відправлення заперечення на відзив й після того, як сторони обмінялись процесуальними документами, виніс ухвалу про закриття провадження у справі на підставі того, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

У постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2018 року не враховано доводів апеляційної скарги щодо того, що ухвала судді Окружного адміністративного суду м. Києва Федорчука А.Б. про закриття провадження у справі прийнята з порушенням вимог чинного законодавства України - статей 168 170 171 257 259 Кодексу адміністративного судочинства України, при цьому суд невірно застосував норми процесуального права при вирішенні питання про відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та невірно застосував норми процесуального права при вирішенні питання щодо закриття провадження у справі у зв`язку із визначенням на підготовчому етапі іншої юрисдикції спору - цивільної, що призвело до порушення судом норм процесуального права

8. Відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року Київською міською радою, Київською міською державною адміністрацією, Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією не подано.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Відповідно до частини 6 статті 346 справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо:

1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції;

2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;

3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

10. Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово викладала у своїх постановах висновки щодо питання предметної юрисдикції спорів у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 685/1346/15-а та від 11 вересня 2019 року у справі № 804/3718/18.

11. Хоча учасником справи оскаржуються судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, однак Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово викладала у своїх постановах висновки щодо питання предметної юрисдикції спорів у подібних правовідносинах, зазначена справа не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

12. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

13. Згідно із статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

14. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

15. Пунктом 1 частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

16. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

17. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

18. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

19. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

20. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

21. Як установлено матеріалами справи, ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, Печерської районної державної адміністрації у м. Києві щодо невиконання зобов`язання по забезпеченню житлом ОСОБА_1

- зобов`язати Київську міську раду у особі Київської міської державної адміністрації негайно надати житлове приміщення для проживання ОСОБА_1 згідно норм, встановлених законодавством України.

22. Отже, предметом спору в цій справі є визнання протиправною бездіяльності суб`єктів владних повноважень із забезпечення реалізації права позивача на житло.

23. Тобто ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом порушеного, на її думку, права на житло.

24. За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

25. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки пов`язані з поновленням порушеного права у сфері житлових відносин, то такі спори відносяться до захисту цивільних (житлових) прав, незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень, тобто відповідача.

26. Ураховуючи, що цей позов направлено на поновлення прав позивача у сфері житлових відносин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що цей спір не є публічно-правовим, а тому має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

27. Зазначений висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах узгоджується з правовою позицією викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від

12 грудня 2018 року у справі № 685/1346/15-а та від 11 вересня 2019 року у справі № 804/3718/18.

28. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

29. Оскільки цей спір не є публічно-правовим та має вирішуватися за правилами цивільного судочинства, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку закривши провадження у справі.

30. Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

31. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; у них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

судді Я.О. Берназюк

Л.Л. Мороз