ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 826/7411/15

касаційне провадження № К/9901/44625/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну Київської митниці Державної фіскальної служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.01.2016 (суддя - Кушнова А.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 (головуючий суддя - Аліменко В.О., судді - Безименна Н.В., Кучма А.Ю.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробудівельний альянс «Астра» до Київської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішення про коригування заявленої митної вартості товарів,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агробудівельний альянс «Астра» (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду із позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач, Митниця, митний орган), у якому просило скасування рішення митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів від 23.01.2015 №125000011/2015/000032/2.

В обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що Митниці були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів, однак відповідачем подані документи до митного оформлення безпідставно не було враховано. Митниця витребувала додаткові документи та прийняла рішення про коригування заявленої митної вартості товарів. Вважаючи застосування резервного методу неправомірним, а рішення Митниці таким, що не відповідає чинному законодавству, позивач просив його скасувати.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 26.01.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017, позов задовольнив, визнав протиправними та скасував рішення Митниці про коригування митної вартості від 23.01.2015 №125000011/2015/000032/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.01.2015 №125130014/2015/00002.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили із надання позивачем митному органу всіх передбачених чинним законодавством документів, необхідних для підтвердження митної вартості товару. Надані відповідачу при митному оформленні товару відомості про визначення митної вартості товару базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддаються обчисленню, відтак висновок відповідача про коригування митної вартості є протиправним та підлягає скасуванню.

Митниця, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин справи. Стверджує, що позивачем не надано висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Зазначає про необґрунтованість позовних вимог та хибність висновків судів про неправомірність рішення митного органу, оскільки з поданих декларантом документів не можливо то встановити суму, яка фактично була сплачена за товар, а тому у митного органу були підстави для її визначення.

В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, митний орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваного рішення.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18.07.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02.06.2016 №1401-VІІІ, який набрав чинності з 30.09.2016, статтею 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147- VІІІ, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.04.2023 прийняв касаційну скаргу до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 12.04.2023.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як установлено судами попередніх інстанцій, між позивачем (покупець) та ПеногрейнКфт. (Угорщина) укладено договір купівлі-продажу від 04.01.2015 №001/15, пунктом 1.1 якого встановлено, що відповідно до даного договору та в порядку, передбаченому нижче продавець продає, а покупець купує наступний товар: запасні частини до сільськогосподарської техніки, витратні матеріали, рекламну продукцію та зразки торгових марок AGCO, AgChem, Agip, Agribull, AgriParts, Agrotex, AI Products, Amazone, Amity, Baldwin, Berthoud, Biso, Bruder, Bosch, Bourgoin, Bogballe, Case, Claas,Caterpillar,Challenger, Carlisle, COBO, Capello, Donghua, DeutzFahr,Donaldson, Esti, Eurofilati, Faster, Emily, Fendt, Fleetguard, Fiat, Frakomb, Fralaz, Framest, Fantini, Geringhof, Gleaner, GregoireBesson, Grubber, Gallignani, Hassia, Hardi, Hesston, Hidromec, Horsch, JohnDeere, Kleine, Krone, Kuhn, Kuhne, Kverneland, Landini, Lemken, Loctite, Link-belt, Luk,Mahle, Mandam, Manitou, Mann, Manulli, MasseyFerguson, MaterMacc, Matrot, Mercedes, Mobitox, Monosem, Morris, MtzMol, Nas,NewHolland, Niaux, Oros, Q-power, QuattroRullo, Raba, Rabewerk, Rau, Rexnord, RI.MA, Sarma, Shoup, Simba, Sna, Spra-Coupe, Sulky, Supermix, Tip-Top, TeeJet, Tisco, Tye, Unibolt, Valtra, Valley, Vogel&Noot, Walterscheid, White, Wilmar, Wil-Rich, Wishek, Wurth, Ztrчи інші торгові марки по ціні і в кількості згідно погоджених специфікацій на кожну окрему партію товару, що поставляється; погоджена сторонами специфікація є невід`ємною частиною даного договору.

Відправник товару по даному договору вказується в товарно-транспортних накладних (пункт 1.3 договору)

Відповідно до пункту 2.2 договору ціна, вказана в даному договорі, розуміється на умовах CРТ - Чабани (Україна) (Правила Інкотермс-2010).

Загальна сума договору складає 7000000,00 Євро, а покупець має право на знижку до 20%; надана продавцем знижка може бути сезонна, в залежності від кількості придбаного товар, стану товару та/або виходячи з будь-яких інших факторів погоджених сторонами; наявність знижок та їх розмір, вказується в специфікації на товар до даного договору (пункти 2.3, 2.4 договору). Покупець здійснює оплату за поставлений товар згідно специфікації на товар не пізніше 31.12.2015 (пункту 3.1 договору).

Здійснення оплати відбувається шляхом перерахування покупцем на розрахунковий рахунок продавця відповідної суми. Здійснення оплати частинами допускається. В цілях даного договору наступна частина платежу вважається здійсненою в день списання наступної суми грошових коштів з банківського рахунку покупця. При здійсненні оплати згідно даного договору покупець зазначає в платіжному дорученні посилання на даний договір (номер договору) та вказує призначення даного платежу (пункт 3.3 договору).

За умовами пункту 4.1 договору продавець передає, а покупець приймає товар у власність на умовах СРТ - смт. Чабани (Україна) (Інкотермс-2010).

Договір вступає в силу в день його підписання належним чином уповноваженими представниками сторін та дії до виконання сторонами своїх обов`язків по договору.

Отримавши придбаний за названим договором товар - запасні частини сільськогосподарської техніки, позивач з метою його декларування подав до митного органу митну декларацію від 20.01.2015 №125130014/2015/480297, вартість товару визначив за першим методом (ціною контракту).

Разом із митною декларацією було подано декларацію митної вартості, в якій задекларовано основу для розрахунку заявленої митної вартості товарів (графа А), складові митної вартості (графа Б) та витрати, що не включаються до митної вартості (графа В) позивачем не були задекларовані.

На підтвердження митної вартості товару позивач надав митному органу пакет документів, передбачений статтею 335 та частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, про що вказано у митній декларації та картці відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів. Перелік наданих документів наведений у графі 44 митних декларацій (коди документів затверджені наказом Мінфіну України «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» від 20.09.2012 №1011).

У подальшому відповідач засобами електронного повідомлення надіслав вимоги про надання додаткових документів, в яких зазначено про необхідність подання митному органу документів для підтвердження митної вартості товарів та додаткових документів.

На запит відповідача декларантом позивача засобами електронного зв`язку державному інспектору ВМО №8 митного поста «Святошин» Київської митниці ДФС Ніколаєву О.Ю. для збереження їх в електронній базі даних до МД №125130014/2015/480297 від 20.01.2015 подано запитувані документи.

Декларант також письмово повідомив митницю про неможливість надання запитуваного висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений експертними організаціями, а тому просив винести рішення про коригування митної вартості на основі наданих документів без урахування 10-ти денного терміну.

За результатами перевірки митної декларації Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 23.01.2015 №125000011/2015/000032/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125130014/2015/00002.

У зв`язку з відмовою відповідача у митному оформленні на підставі частини сьомої статті 55 Митного кодексу України здійснив заходи щодо випуску товару у вільний обіг під фінансову гарантію заявленого до митного оформлення товару за новою митною декларацією від 23.01.2015 №125130014/2015/480467, про що позивачем було подано до митного органу заяву від 23.01.2015 вих. №01/650.

Позивачем було подано скаргу до Державної фіскальної служби України від 05.03.2015 №03/689 про перегляд рішення про коригування митної вартості товарів від 23.01.2015 №125000011/2015/000032/2, на яку листом №7676/6/99-99-25-02-03-15 від 10.04.2015 Державна фіскальна служба України повідомила, що станом на 06.04.2015 Товариством додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару до митного органу не надані, а тому остаточних письмових рішень про можливість/неможливість застосування заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості не прийнято, у випадку незгоди з винесеним митницею остаточним рішенням після отримання додаткових документів, товариство матиме право оскаржити таке рішення про коригування митної вартості в порядку, передбаченому главою 4 Митного кодексу України.

Відносини, з приводу яких виник даний спір регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до статей 49 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 5 статті 53 Митного кодексу України).

З аналізу наведених норм вбачається, що положення статті 53 Митного кодексу України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Зазначені положення зобов`язують митницю у рішенні про коригування митної вартості зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

Судами обґрунтовано відхилені посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, зокрема, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

У рішенні про коригування митної вартості також відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.

Верховний Суд також враховує встановлені обставини у даній справі, зокрема, звернення позивача до відповідних експертних організацій щодо надання висновку на 150 найменувань товарів та отримання від них інформацію щодо строків виконання - щонайменше місяць, що підтверджує неможливість надання митному органу висновків незалежного експерта протягом 10 календарних днів, про що декларант повідомив Митницю і просив прийняти рішення про коригування митної вартості на основі наданих документів без урахування 10-ти денного терміну.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що висновки про якісні і вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини є додатковим документом, який подається для підтвердження заявленої митної вартості товарів та повинні оцінюватися у комплексі з іншими документами, поданими позивачем, а інформація, що міститься в таких висновках має виключно інформаційний характер і не може бути визначальною при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, Верховний Суд дійшов до висновку, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано відзначено про надання позивачем митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

У зв`язку з цим суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного рішення митниці про коригування митної вартості та картки відмови.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.01.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк