№ 826/7593/17 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2022 року

м. Київ

справа №826/7593/17

адміністративне провадження № К/9901/34773/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Блажівської Н.Є. Дашутіна І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ЕКСЕЛЬСІОР» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м.Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Губської Л.В., суддів Карпушової О.В., Степанюка А.Г.)

У С Т А Н О В И В:

РУХ СПРАВИ

І. Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ЕКСЕЛЬСІОР» (далі-позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі- відповідач, податковий орган), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 00109814063 від 13 березня 2017 року.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство зазначило, що у період, який перевірявся, він дійсно мав фінансово - господарські правовідносини з контрагентами IDP ASSET MANADGEMENT, PROVE GROUP INTERNATIONAL LTD, CAPEXPANSION LTD, IDP CAPITAL LTD, COSPELO LTD, IDP ESTATE LTD, SDP GUARANTY LTD, CORREGIS SERVIS LTD, ANNABERG ENTERPRISES LIMITED факт отримання послуг від яких підтверджується актами приймання - передачі, а правомірність їх відображення в бухгалтерському обліку - аудиторським висновком.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

4. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем аналітичні звіти, складені на виконання умов контрактів, не відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не можуть належним чином засвідчувати факт здійснення фінансово-господарських операцій. Відтак, за висновком суду, позивачем не надано належних доказів в підтвердження придбання та/або використання послуг, отриманих від вказаних контрагентів, та використання їх у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2020 року та прийнято нову про задоволення адміністративного позов задоволено. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0010981406 від 13 березня 2017 року у повному обсязі. Також було вирішено питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

6. Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції визнав, що господарські операції позивача із його контрагентам є реальними, підтверджуються належним чином оформленими бухгалтерськими та первинними документами позивача.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

7. 17 грудня 2020 року податковий орган не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами попередніх норм матеріального та процесуального права щодо задоволення позовних вимог, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року у справі №826/7593/17 та залишити у силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2020 року.

7.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №826/7593/17 стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

7.2. Так, відповідач зазначає, суд апеляційної інстанції у своєму рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від 08.08.2018 по справі №2а-7067/11/1370 (К/9901/4460/18), від 06.05.2020 по справі №640/4687/19, що є підставою для касаційного оскарження у відповідності до п. 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

7.3. Так, податковий вказує, Наданий позивачем суду аудиторський висновок (звіту незалежного аудитора) щодо фінансової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ексельсіор" станом на 31.12.2015 від 29.02.2016 № 1186 складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "АБК-АУДИТ" не приймається судом до уваги з огляду на те, що він не містить інформації, як на підтвердження фактичного виконання IDP ASSET MANADGEMENT, PROVE GROUP INTERNATIONAL LTD, CAPEXPANSION LTD, IDP CAPITAL LTD, COSPELO LTD, IDP ESTATE LTD, SDP GUARANTY LTD, CORREGIS SERVIS LTD, ANNABERG ENTERPRISES LIMITED зобов`язань за контрактами укладеними з позивачем, так і на підтвердження використання позивачем послуг отриманих від зазначених контрагентів у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, у той час, як встановлення факту правильності відображення правовідносин з зазначеними контрагентами на підставі отриманих від них актів приймання - передачі наданих послуг в бухгалтерському обліку не є предметом дослідження в даній справі.

8. Позивач у письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечував, уважаючи їх безпідставними, а рішення суду першої та апеляційної інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законним.

9. 14 січня 2021 року справа №826/7593/17 надійшла на адресу Верховного Суду.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

10. Суди попередніх інстанцій установили, що в період з 31.01.2017 по 13.02.2017 посадовими особами відповідача було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ЕКСЕЛЬСІОР» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2016, результати якої оформлені актом від 20.02.2017 № 160/26-15-14-06-02/38150437.

11. Проведеною перевіркою виявлено наступні порушення:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підпункту 2.5 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 119 739, 00 грн.;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по податку на додану вартість на загальну суму 31 645, 00 грн.;

- операції проведені Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ексельсіор» пов`язані з оформленням документів на придбання товарів, робіт (послуг) від нерезидентів не мають статусу «господарських операцій» у відповідності до статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», а кошти перераховані на рахунки відповідних нерезидентів, на загальну суму 384 400,00 дол. США (8 741 450, 16 грн) спрямовані на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом;

- підпункту 141.6.1 пункту 141.6 статті 141 Податкового кодексу України, пункту 1 статті1, статей 43, 64 Закону України «Про інститути спільного інвестування», а саме: активи у вигляді земельних ділянок та об`єктів незавершеного будівництва, ПВНЗІФ «Цитадель», оціночна вартість яких станом на 01.01.2014 становить 59 916 941, 00 грн., станом на 30.09.2016 становить - 64 544 410, 33 грн. не є активами ПВНЗІФ «Цитадель», а є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами «Ексельсіор», отриманою за рахунок коштів інвесторів ПВНЗІФ «Цитадель»;

- встановлено наявність сумнівних фінансових операцій, які відповідають (п.7 переказ коштів за кордон за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), крім переказів коштів за територію України) регламентованих Положенням про порядок організації роботи при виявленні органами ДФС фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення відповідно до наказу ДФУ України від 01.04.2015 № 230.

12. На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.03.2017 № 0010981406, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями на суму 1 119 739, 00 грн.

13. Такий висновок податковий орган пов`язував з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та рядом контрагентів нерезидентів, оскільки такі відносини не підтверджені документально та спрямовані на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (а.с.89 том 1).

14. Позивач оскаржив вище зазначене податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, проте, рішенням Державної фіскальної служби України від 14.04.2017 № 8019/6/99-99-11-01-01-25 податкове повідомлення залишено без змін, а скарга без задоволення.

15. Уважаючи неправомірність дій відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 13.03.2017 № 0010981406, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

V. Джерела права й акти їх застосування (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

16. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

18. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

19. За правилами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

20. За приписами п.п. 14.1.36 п. 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

21. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

23. Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (пп.134.1.1 п.134.1 статті 134 ПК України).

24. Згідно з п. 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

25. Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 статті 139 цього Кодексу визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

26. Відповідно до статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

27. Отже, об`єктом оподаткування можуть бути операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об`єкт оподаткування.

28. Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати, доходи, активи і зобов`язання з податку на прибуток та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17 "Податок на прибуток", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2000 року № 353, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 січня 2001 р. за № 47/5238, відповідно до якого витрати (дохід) з податку на прибуток- загальна сума витрат (доходу) з податку на прибуток, яка складається з поточного податку на прибуток з урахуванням відстроченого податкового зобов`язання і відстроченого податкового активу; обліковий прибуток (збиток)- сума прибутку (збитку) до оподаткування, визначена в бухгалтерському обліку і відображена у Звіті про фінансові результати за звітний період; податковий прибуток (збиток)- сума прибутку (збитку), визначена за податковим законодавством об`єктом оподаткування за звітний період.

29. Витрати (дохід) з податку на прибуток відображаються у статті "Витрати (дохід) з податку на прибуток" Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід). Витрати з податку на прибуток відображаються в дужках. При визначенні фінансового результату на суму доходу зменшується збиток до оподаткування (пункт 18 цього Положення).

30. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі Закон № 996).

31. Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) визначено, що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

32. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

33 Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення № 88).

34. Відповідно до пункту 1.2 Положення № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

35. Згідно з пунктом 2.1 Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

36. Відповідно до пункту 2.2 Положення № 88 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

37. Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

38. Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

39. За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

VI. Висновок Верховного Суду

40. Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення №0010981406 від 13 березня 2017 року, на підставі висновку податкового органу щодо нереальності господарських операцій позивача з IDP ASSET MANADGEMENT, PROVE GROUP INTERNATIONAL LTD, CAPEXPANSION LTD, IDP CAPITAL LTD, COSPELO LTD, IDP ESTATE LTD, IDP GUARANTY LTD, CORREGIS SERVIS LTD, ANNABERG ENTERPRISES LIMITED.

41. Перевіряючи реальність господарських операцій позивача з наведеними вище контрагентами на підставі допустимих і належних доказів та правомірність формування витрат за цими операціями, Суд зазначає наступне.

42. Так, судом апеляційної інстанції установлено, що предметом діяльності ТОВ «КУА «Ексельсіор» є управління активами інституційних інвесторів (інститутів спільного інвестування (пайових та корпоративних інвестиційних фондів).

43. У 2015 році Товариство здійснювало придбання у нерезидентів послуг з аналізу ринків прибуткової нерухомості країн Європи. Щодо кожного такого замовлення між Позивачем та його контрагентом було складено відповідний контракт, отримано письмовий звіт та оформлено акт приймання- передачі наданих послуг.

44. За встановленими обставинами справи, позивачем було укладено ряд контрактів про надання консультативних послуг, а саме:

- з СAPEXPANSION LTD від 02.03.2015 № 02/03-2015, від 03.08.2015 № 03/08-2015;

- з CORREGIS SERVIS LTD від 03.09.2015 № 03/09-2015;

- з IDP ESTATE LTD від 04.08.2015 № 04/08-2015, від 06.11.2015 № 06/11-2015, від 30.03.2015 № 30/03-2015;

- з PROVE GROUP INTERNATIONAL LTD від 05.03.2015 № 05/03-2015, від 24.07.2015 №24/07-2015;

- з COSPELO LTD від 09.11.2015 № 09/11-2015;

- з IDP GUARANTY LTD dsl 11.11.2015 № 11/11-2015, від 27.03.2015 № 27/03-2015;

- з ANNABERG ENTERPRISES LIMITED від 21.09.2015 № 21/09-2015;

- з IDP ASSET MANADGEMENT від 26.03.2015 № 26/03-2015, від 27.07.2015 № 27/07-2015.

45. Зі змісту наведених контрактів убачається що вони є типовими. Позивач за контрактами виступав у якості замовника, а контрагенти, відповідно, у якості виконавця.

46. Предметом контрактів є надання виконавцем консультаційних послуг щодо ринку прибуткової нерухомості ряду країн за період 2013-2014 років. Послуги надаються у формі письмового звіту, який складає виконавець (п. 1.1 контракту).

47. У свою чергу, згідно пункту 3 вищевказаних контрактів, оплата здійснюється на підставі Акту наданих послуг, які підписують сторони після наданих послуг за Контрактом у повному обсязі.

48. Отже, як вбачається з укладених позивачем з контрагентами контрактів, саме акт-приймання передачі наданих послуг відповідно до Закону є первинним документом, на підставі якого формуються витрати, а не письмовий звіт, як зазначив суд першої інстанції.

49. Позивачем відображено витрати в сумі 8 741 450,16 грн. на підставі актів приймання-передачі наданих послуг, копії яких надані суду, а саме:

- від 01.04.2015 до Контракту № 02/03-2015 від 02.03.2015р., ринок нерухомості ФР Німеччини;

- від 17.08.2015 року до Контракту №03/05-2015 від 03.08.2015р., ринок нерухомості Королівства Іспанії;

- від 09.10.2015 року до Контракту №03/09-2015 від 03.09.2015р„ ринок нерухомості Португалії;

- від 18.08.2015 року до Контракту №04/08-2015 від 04.08. 2015р., ринок нерухомості Австрії;

- від 27.03.2015 року до Контракту №05/03-2015 від 05.03.2015р., ринок нерухомості ОАЕ;

- від 26.11.2015 року до Контракту №06/11-2015 від 06.11.2015р., ринок нерухомості Хорватії;

- від 23.11.2015 року до Контракту №09/11-2015 від 09.11.2015, ринок нерухомості Королівства Нідерланди;

- від 24.11.2015 року до Контракту №11/11-2015 від 11.11.2015р., ринок нерухомості Чорногорії;

- від 07.10. 2015 року до Контракту №21/09-2015 від 21.09.2015р., ринок нерухомості Португалії;

- від 17.08.2015 року до Контракту №24/07-2015 від 24.07.2015р., ринок нерухомості Республіки Кіпр;

- від 09.04.2015 року до Контракту №26/03-2015 від 26.03.2015р., ринок нерухомості Словаччини;

- від 15.04.2015 року до Контракту №27/03-2015 від 27.03.2015 р., ринок нерухомості Естонії;

- від 17.08.2015 року до Контракту №27/07-2015 від 27.07.2015р, ринок нерухомості Франції;

- від 16.04.2015 року до Контракту №30/03-2015 від 30.03.2015р., ринок нерухомості Литви.

50. Суд звертає увагу податкового органу на те, що указані акти приймання-передачі наданих послуг мають всі обов`язкові реквізити, визначені Законом та Положенням, а саме: назву документа (форми), дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції - консультаційні послуги щодо огляду рику прибуткової нерухомості за певний період, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення від Замовника і від Виконавця, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

51.Так, позивачем на підтвердження використання послуг, отриманих від вищенаведених контрагентів у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, надано суду відповідні контракти, отримані письмові звіти та оформлено акти приймання-передачі наданих послуг, а також надані копії наказу від 18.02.2015 № 02-1, службової записки від 26.11.2015 та рішення від 30.11.2015 № 11-1, з яких вбачається, що вказаним наказом було наказано провести дослідження ринку нерухомості Німеччені, Об`єднаних арабських еміратів, Словаччини, Естонії, Литви, Республіки Кіпру, Франції, Королівства Іспанії, Австрії, Португалії, Хорватії, Королівства Нідерландів, Чорногорії за результатами якого встановлено, що прибутковість, яку пропонують відповідні ринки занадто низька для ефективного управління активами інвестиційних інвесторів та отримання прибутку, з огляду на що вирішено відмовитись від інвестування в нерухомість зарубіжних країни.

52. На підтвердження перерахування коштів за вказаними контрактами на загальну суму 384400 доларів США позивачем суду надані копії платіжних доручень (а.с.104-122 том 3).

53. Отже надані позивачем на підтвердження реального здійснення господарських операцій із контрагентами первинні документи, копії яких містяться у матеріалах справи, повністю відображають зміст та обсяги господарських операцій, відповідають господарським цілям та завданням статутної діяльності підприємств.

54. Посилання контролюючого органу на відсутність матеріальних та трудових ресурсів у спірних контрагентів також не виключає можливості реального виконання ними господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

55. Контролюючим органом не було доведено та не надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у позивача трудових ресурсів та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов укладених договорів.

56. Указані позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30 квітня 2020 року у справі №818/806/16, від 30.09.20120 у справі №820/1120/16.

57. Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що перш за все слід враховувати специфіку послуги предмета господарської операції.

58. Так, Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 року у справі №820/1763/16 зазначив, що виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг із зазначенням фактично поставленої послуги за напрямком, вказаним у договорах, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції. Відсутність максимальної деталізації виду наданих послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та свідчить про відсутність виконаних господарських операцій.

59. Колегія суддів уважає, що відповідач не довів обставин, на яких гуртуються його висновки, а отже не виконав обов`язку щодо доказування правомірності свого рішення.

60. У межах спірних правовідносин судом апеляційної інстанції повно та всебічно досліджені первинні документи Товариства, покладені в основу формування податкового обліку, здійснено їх аналіз та надана оцінка кожної господарської операції Товариства з його контрагентами стосовно реальності господарських операцій. Судом апеляційної інстанції при оцінці доказів було дотримано норми процесуального права та правильно застосовані норми матеріального права.

61. Ураховуючи викладене, Суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0010981406 від 13 березня 2017 року.

62. Посилання касатора на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, який викладений у постановах Верховним Судом у постанові від 08.08.2018 по справі №2а-7067/11/1370 (К/9901/4460/18), від 06.05.2020 по справі №640/4687/19, Суд зазначає, що в цій частині доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази, перевірка яких знаходиться за межами касаційного перегляду визначеному статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

63. Крім того, Суд зазначає, що касаційна скарга розглянута в межах підстав передбачених пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України, тобто рішення суддів першої та апеляційної інстанції перевірялися на предмет правильності застосування норм права з урахуванням висновків, викладених у вказаних постановах Верховного Суду.

64. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

65. Ураховуючи, що суди першої та апеляційної інстанції прийняли рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.

VІІ. Судові витрати

66. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого ухвалено судове рішення, у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

67. Керуючись статтями 3 328 341 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд-

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року у цій справі залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Шишов

Судді Н.Є. Блажівська

І.В. Дашутін