№ 826/7830/17 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2021 року

м. Київ

справа № 826/7830/17

адміністративне провадження № К/9901/6268/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Мацедонської В.Е.,

Шевцової Н.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін

касаційну скаргу Департаменту захисту економіки Національної поліції України

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 серпня 2018 року (головуючий суддя - Клименчук Н.М.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року (головуючий суддя - Кузьмишина О.М., судді - Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.)

у справі № 826/7830/17

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту економіки Національної поліції України,

про поновлення на роботі, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

В червні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Департаменту економіки Національної поліції України (далі - відповідач, скаржник, Департамент), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 16.03.2017 № 257;

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 16.03.2017 № 104 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції;

- поновити майора поліції ОСОБА_1 (0018298) з 16.03.2017 на службі в поліції на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу протидії злочинам в аграрному секторі та сфері земельних відносин управління протидії злочинності у фінансовій сфері та галузях економіки Департаменту захисту економіки Національної поліції України;

- стягнути з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 серпня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 16.03.2017 року № 257 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .

Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України № 104 о/с від 16.03.2017 року «Щодо особового складу».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу протидії злочинам в аграрному секторі та сфері земельних відносин управління протидії злочинності у фінансовій сфері та галузях економіки Департаменту захисту економіки Національної поліції України.

Стягнуто з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 201877,89грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу протидії злочинам в аграрному секторі та сфері земельних відносин управління протидії злочинності у фінансовій сфері та галузях економіки Департаменту захисту економіки Національної поліції України та стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки оскаржуваними наказами позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, через вчинення дій, які є дисциплінарним проступком, що виразилось у вчиненні ДТП у стані алкогольного сп`яніння, то доводи відповідача про вчинення дисциплінарного проступку, який став причиною звільнення позивача зі служби в поліції є необґрунтованими. Щодо вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу, то суд зазначив, що вони мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Оскільки позивачем документально не підтверджено реальності надання правової допомоги в обсягах вказаних у акті надання послуг, не надано платіжних документів про оплату послуг на правничу допомогу - платіжних доручень, касових чеків або інших банківських документів, які б підтверджували, що ним понесено витрати в сумі 25 500,00 грн., то вимога щодо стягнення вказаної суми витрат задоволенню не підлягає. Окрім того, суд звернув увагу, що долучена до заяви квитанція № 3000029 від 15.02.2018р. на 25 500,00грн., без надання відповідних банківських документів, не є достатнім доказом на підтвердження того, що позивачем понесено на правову допомогу власне такі витрати.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУАПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року апеляційну скаргу Департаменту захисту економіки Національної поліції України задоволено частково.

Змінено мотивувальну частину рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 серпня 2018 року.

Змінено пункти три, чотири, п`ять, сім резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 серпня 2018 року, виклавши їх в наступній редакції:

« 3.Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 16.03.2017 р. № 104 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 .

4.Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу протидії злочинам в аграрному секторі та сфері земельних відносин управління протидії злочинності у фінансовій сфері та галузях економіки Департаменту захисту економіки Національної поліції України з 19 березня 2017 року.

5.Стягнути з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 19.03.2017 р. по день прийняття рішення в справі 198 153,45 гривень.

7.Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу протидії злочинам в аграрному секторі та сфері земельних відносин управління протидії злочинності у фінансовій сфері та галузях економіки Департаменту захисту економіки Національної поліції України з 19 березня 2017 року та стягнення середнього грошового забезпечення в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 11 208,75 р. допустити до негайного виконання.».

В решті рішення суду залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що, поновлюючи на посаді позивача, суд першої інстанції не зазначив дату з якої останній має бути поновлений на посаді. Окрім того, колегія суддів зазначила, що п. 3 резолютивної частини оскаржуваного рішення суду постановлено визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту від 16.03.2017 № 104 о/с. Водночас, вказаним наказом було призначено на посади 5 осіб, звільнено зі служби 7 осіб, переведено для проходження служби до іншого органу 1 особу, встановлено стаж служби в поліції 1 особі. Тобто, скасування судом першої інстанції наказу Департаменту від 16.03.2017 № 104 о/с «По особовому складу» впливає на права та обов`язки інших осіб, зазначених в наказі. Разом з тим, приймаючи рішення про стягнення з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 201 877,89 грн., суд першої інстанції під час здійснення його розрахунку керувався Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, а не Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 №260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за №669/28799 . Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу протидії злочинам в аграрному секторі та сфері земельних відносин управління протидії злочинності у фінансовій сфері та галузях економіки Департаменту захисту економіки Національної поліції України шляхом визначення дати з якої його слід поновити на посаді, а саме: з 19.03.2017 та п. 3 резолютивної частини судового рішення шляхом скасування наказу Департаменту від 16.03.2017 № 104 о/с «По особовому складу» лише в частині ОСОБА_1 , а також в частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

05 березня 2019 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Департаменту економіки Національної поліції України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року, в якій скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені рішення та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування поданої касаційної скарги Департамент економіки Національної поліції України вказує на те, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції не у зв`язку з реалізацією статті 130 КУпАП, а через відмову ОСОБА_1 від проходження в установленому порядку медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння та, як наслідок цієї відмови, - порушення позивачем вимог п.1.ч.1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» в частині недотримання вимог поліцейським норм законодавства. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій, посилаючись на постанову Деснянського районного суду міста Києва від 01.06.2017 у справі № 754/6338/17, ствердили про неперебування позивача у стані алкогольного сп`яніння, що, як зазначено у даному рішенні, підтверджується двома медичними довідками та нотаріально посвідченими поясненнями іншого учасника ДТП. Однак, відповідач звертає увагу, що дані медичні довідки видані 15.03.2017, в той час, як ДТП за участю ОСОБА_1 відбулася 14.03.2017. Тобто, з моменту скоєння позивачем ДТП і до медичного огляду, зафіксованого медичними довідками, про які зазначено у рішенні Деснянського районного суду м.Києва минуло більше 14 годин, що ставить під сумнів належність даних довідок, як доказів у справі. Відповідач стверджує, що Департамент, при проведенні службового розслідування, діяв відповідно до вимог законодавства. Так, зокрема, при призначенні виду дисциплінарного стягнення були враховані наступні факти, що підтверджується матеріалами справи, а саме: неодноразове (5 разів) притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання службових обов`язків, наявність діючого дисциплінарного стягнення у вигляді догани, негативна характеристика позивача прямим та безпосереднім керівником, недотримання позивачем службової дисципліни та порушення вимог п.1.ч.1.ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», а також те, що події, які були встановлені під час службового розслідування негативно позначаються на авторитеті органів поліції. Окрім того, скаржник зазначає, що згідно ч.1 ст. 77 Закону звільнення поліцейського зі служби в поліції у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення (п. 6) і у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення (пункт 10) - це різні підстави звільнення. Водночас, відповідач звертає увагу, що позивача було звільнено саме відповідно до п.6 ч.1 ст. 77 Закону, а не згідно п. 10 даної статті. Також скаржник вказує на помилковість обрахунку дати поновлення позивача та розміру середнього заробітку періоду вимушеного прогулу.

29 травня 2019 року на адресу суду касаційної інстанції надійшов відзив позивача на вказану касаційну скаргу, в якому він, посилаючись на необґрунтованість доводів останньої, просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2019 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2021 року касаційну скаргу Департаменту захисту економіки Національної поліції України призначено до касаційного розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 з 10.05.2004 проходив службу в органах внутрішніх справи та в подальшому в органах Національної поліції України.

Відповідно до наказу № 62о/с від 07.11.2015 позивача прийнято на службу до національної поліції України.

Наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 01.02.2017 № 26 о/с позивача призначено на посаду старшим оперуповноваженим в особливо важких справах відділу протидії злочинам в аграрному секторі та сфері земельних відносин управління протидії злочинності у фінансовій сфері та галузях економіки.

14.03.2017 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 124 130 КУпАП.

Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 01.06.2017 у справі № 754/6338/17, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Провадження у справі про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, закрито - у зв`язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Рішенням суду також встановлено, що 14.03.2017 ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується двома медичними довідками та нотаріально посвідченими поясненнями іншого учасника ДТП.

Постанова суду 01.06.2017 у справі № 754/6338/17, відповідно до відмітки, набрала законної сили.

Відповідно до наказу Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 15.03.2017 за № 255, у зв`язку із отримання інформації про складання адміністративного протоколу відповідно до ст. 130 КУпАП стосовно майора поліції ОСОБА_1 , призначено проведення службового розслідування.

За результатами службового розслідування складено висновок про результати від 16.03.2017, відповідно до якого комісією зроблено висновки, що за допущення позивачем порушень службової дисципліни, невиконання вимог ч.1 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію", п. 2.5 постанови КМУ «Про Правила дорожнього руху» від 10.10.2001 № 1306, його слід звільнити із служби в поліції.

Наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 16.03.2017 за № 257 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» за порушення вимог п.1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 2.5 постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 «Про правила дорожнього руху» на майора поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу протидії злочинам в аграрному секторі та сфері земельних відносин управління протидії злочинності у фінансовій сфері та галузях економіки Департаменту захисту економіки Національної поліції України, накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.

Відповідно до тексту наказу Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 16.03.2017 № 257 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» вбачається, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, оскільки проведеним службовим розслідуванням встановлено, що 11.03.2017 о 22 год. 15 хв., ОСОБА_1 , перебуваючи поза службою та знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, керував легковим автомобілем OPEL VECTRA, д.н.з. НОМЕР_1 , скоїв дорожньо-транспорту пригоду по вул. Велика Васильківська, 94 у м. Києві.

Вказана подія, керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, на переконання відповідача, відбулась в силу низьких ділових та моральних якостей ОСОБА_1 , що унеможливлює подальше продовження позивачем служби в Національній поліції України.

Також, Наказом від 16.03.2017 № 257, притягнуто до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за неналежне виконання посадових інструкцій, що виразилось у недотримання вимог наказу Національної поліції України від 23.09.2016 № 920 «Про заходи щодо укріплення службової дисципліни в органах та підрозділах Національної поліції України» щодо неналежного контролю за діями підлеглих.

Наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України № 104 о/с від 27.11.2017 «Щодо особового складу» капітана поліції ОСОБА_1 старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу протидії злочинам в аграрному секторі та сфері земельних відносин управління протидії злочинності у фінансовій сфері та галузях економіки Департаменту захисту економіки Національної поліції України звільнено із служби в поліції згідно п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію».

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пункти 1 та 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію»: поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Частини 1 та 2 статті 19 Закону України «Про Національну поліцію»: у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Частина 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію»: особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

Пункт 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»: поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Пункт 4 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію»: до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пункт 9 розділу ІІ Закону України від 23 грудня 2015 року № 901-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію"»: до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 29, ст. 245 із наступними змінами).

Стаття 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут): службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об`єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

Стаття 2 Дисциплінарного статуту: дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Стаття 5 Дисциплінарного статуту: <…> за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. <…>

Стаття 7 Дисциплінарного статуту: службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; <…> дотримуватися норм професійної та службової етики; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь - якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб <…> сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку. <…>

Правилами етичної поведінки поліцейських, що затверджені наказом МВС України №1179 від 09.11.2016 (далі - Правила), передбачено, що поліцейський, під час виконання службових обовязків, повинен <…> професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноваженьта в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного <…>.

Стаття 12 Дисциплінарного статуту: на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Стаття 14 Дисциплінарного статуту: з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. <…> Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. <…> Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. <…> За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. <…> При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. <…> У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє. <…> Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. <…>

Пункт 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306: водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

В контексті спірних правовідносин, Суд вважає за доцільне наголосити, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.

Дискредитація звання рядового і начальницького складу національної поліції за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Вчинки, що дискредитують працівників національної поліції та власне національна поліція, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Зазначена правова позиція знаходить своє відображення в постановах Верховного Суду від 05.05.2019 у справі №825/1902/16, від 17.07.2019 у справі №806/2555/17, від 07.03.2019 у справі № 819/736/18.

Верховний Суд наголошує, що положення статей 8, 18 Закону України «Про Національну поліцію», а також приписів Правил етичної поведінки поліцейських, покладають на поліцейського обов`язок бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника поліції, статутів, наказів, норм моралі, етичної поведінки поліцейських.

Виходячи з правового регулювання спірних відносин, поліцейський, у силу своїх службових обов`язків, зобов`язаний не допускати вчинків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер.

Так, в рамках спірних правовідносин, підставою для звільнення позивача зі служби в поліції став факт порушення вимог п.1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п.2.5 Правил дорожнього руху.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили із того, що постановою Деснянського районного суду міста Києва від 01.06.2017 року у справі № 754/6338/17, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. В той же час, провадження у справі про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, закрито - у зв`язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки 14.03.2017 ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується двома медичними довідками та нотаріально посвідченими поясненнями іншого учасника ДТП.

Відтак, враховуючи те, що оскаржуваними наказами позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, через вчинення дій, які є дисциплінарним проступком, що виразилось у вчиненні ДТП у стані алкогольного сп`яніння, суди дійшли висновку про необґрунтованість доводів відповідача про вчинення дисциплінарного проступку, який став причиною звільнення позивача зі служби в поліції.

Суд, в рамках спірних правовідносин, наголошує, що судами, в межах розгляду цієї справи, не повинно досліджуватись питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення, а повинна надаватись правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку. При цьому, непритягнення до адміністративної відповідальності за вчинення певних дій не є тотожним із застосуванням дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, які несумісні з подальшим проходженням служби, оскільки працівники національної поліції власним прикладом та поведінкою зобов`язані зміцнювати авторитет закону серед громадян та неухильно його дотримуватись.

За приписами ч. 4 ст. 72 КАС України (в редакції, чинній на час ухвалення рішень судами попередніх інстанцій) вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи те, що позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, адміністративний суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Аналогічна правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 815/2705/16.

Суди попередніх інстанцій при ухваленні рішення обмежилися лише посиланням на постанову Деснянського районного суду міста Києва від 01.06.2017 у справі № 754/6338/17, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження у справі про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, закрито - у зв`язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а також некоректним цитуванням змісту даної постанови.

Так, зокрема, суди попередніх інстанцій, відображаючи зміст постанови Деснянського районного суду міста Києва, зауважили, що 14.03.2017 ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується двома медичними довідками та нотаріально посвідченими поясненнями іншого учасника ДТП. Проте, зі змісту постанови Деснянського районного суду міста Києва від 01.06.2017 у справі № 754/6338/17, за відомостями, відображеними в Єдиному реєстрі судових рішень, не вбачається встановлення обставини щодо неперебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння саме 14.03.2017.

Окрім того, Суд зауважує, що судами попередніх інстанцій не наведено наявності в постанові у справі № 754/6338/17 підтвердженої інформації щодо предмету доказування, а саме: доведеного факту відмови позивача від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, як самостійного складу адміністративного правопорушення за статтею 130 КУпАП, а також не встановлено точний час моменту проходження позивачем медичного огляду на стан сп`яніння та хронологічного періоду від моменту скоєння ДТП до моменту здійснення даного огляду, а також допустимості вказаних медичних довідок, наданих позивачем, що підтверджували неперебування останнього у стані алкогольного сп`яніння.

Суд також звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій, дійшовши висновків про необґрунтованість доводів відповідача про вчинення дисциплінарного проступку, який виражений був у скоєнні позивачем ДТП у стані алкогольного сп`яніння, водночас не дослідили та не надали оцінки тому факту, що однією з підстав звільнення ОСОБА_1 було порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху, а саме - невиконання обов`язку позивача на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння, а не перебування у цьому стані в момент вчинення ДТП.

Судами попередніх інстанцій також не досліджено та не надано належної правової оцінки висновку службового розслідування від 16.03.2017 за результатами порушення позивачем вимог п.1.ч.1.ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» і п. 2.5. Правил дорожнього руху, а також обставин, що лягли в основу даного висновку, за наслідками якого позивача притягнено до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби.

Суд зауважує, що згідно статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 349 КАС України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Беручи до уваги те, що Суд в силу положень статті 341 КАС України позбавлений можливості встановлювати обставини у справі, а також додатково перевіряти докази, враховуючи порушення судами попередніх інстанцій принципу офіційного з`ясування обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам статті 159 КАС України (в редакції, чинній на час ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень) щодо законності і обґрунтованості, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування таких судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341 344 349 351-356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту захисту економіки Національної поліції України задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року скасувати , справу № 826/7830/17 направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіН.А. Данилевич В.Е. Мацедонська Н.В. Шевцова