ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 травня 2023 року
м. Київ
справа №826/8515/17
адміністративне провадження № К/9901/5648/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів - Стеценка С.Г., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» (далі - ПАТ «Одеський припортовий завод») на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2019 року у складі колегії суддів: Аліменка В.О. (головуючий), суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю. у справі за позовом ПАТ «Одеський припортовий завод» до Кабінету Міністрів України, треті особи: Фонд державного майна України, ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. Позивач звернувся до суду з позовом у якому просив:
- визнати бездіяльність Кабінету Міністрів України, яка полягає у не вчинені дій на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України №1018-р від 28 грудня 2016 року «Про погодження реструктуризації боргу публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» перед публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» протиправною;
- зобов`язати Кабінет Міністрів України вчинити дії як акціонера Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» щодо розгляду питання виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року №1018-р «Про погодження реструктуризації боргу публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» перед публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» згідно вимог Закону України «Про акціонерні товариства»;
- зобов`язати Кабінет Міністрів України вчинити дії стосовно виконання умов реалізації погодження реструктуризації боргу ПАТ «Одеський припортовий завод» перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України» згідно розпорядження КМУ №1018-р від 28.12.2016 року «Про погодження реструктуризації боргу публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» перед публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
2. Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 4 вересня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовив.
3. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 29 січня 2019 року, скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження у справі.
3.1 Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що спір про зобов`язання до вчинення певних дій Кабінетом Міністрів України, як єдиного акціонера ПАТ «НАК «Нафтогаз України» в особі Кабінету Міністрів України, не є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції, а тому висновок суду першої інстанції про те, що справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
4. Судами попередніх інстанцій встановлено:
4.1 Між ПАТ «Одеський припортовий завод» (Споживач), з однієї сторони, та ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (Постачальник), з іншої сторони, укладено договори від 28 липня 2016 року №193/16/ОПЗ-ПР та від 4 жовтня 2016 року №224/16-ПР-15 на постачання природного газу.
4.2 Станом на 31 липня 2017 року, за вищезазначеними договорами, у позивача утворилась заборгованість перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України» у розмірі 1517727279,90 грн.
4.3 28 грудня 2016 року Кабінетом Міністрів України видано розпорядження №1018-р «Про погодження реструктуризації боргу ПАТ «Одеський припортовий завод» перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України», відповідно до якого відповідач погоджується з пропозицією Фонду державного майна України щодо реструктуризації боргу ПАТ «Одеський припортовий завод» перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за постачання природного газу починаючи з 1 квітня 2017 року рівними частинами строком на два роки та без нарахування відсотків.
4.4 Листом від 17 лютого 2017 року №10-17-3140 Фонд державного майна України, який є власником пакета акцій ПАТ «Одеський припортовий завод» у розмірі 99,5667%, звернувся до Кабінету Міністрів України з проханням щодо сприяння підписанню договору про реструктуризацію заборгованості, що виникла у ПАТ «Одеський припортовий завод» перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України».
4.5 ПАТ «НАК «Нафтогаз України» листом від 16 лютого 2017 року №26-11657/1.В-17 повідомило ПАТ «Одеський припортовий завод» «про відмову від укладання договору про реструктуризацію заборгованості, у зв`язку з тим, що розпорядження не містить норм, які б зобов`язували ПАТ «НАК «Нафтогаз України» укладати договір про реструктуризацію заборгованості позивача.
4.6 20 лютого 2017 року Секретаріат Кабінету Міністрів України №6549/2/1-17 на адресу ПАТ «НАК «Нафтогаз України» надіслав лист Фонду державного майна України від 17 лютого 2017 року №10-17-3140 для забезпечення виконання розпорядження у повному обсязі.
4.7 Внаслідок неналежного виконання своїх обов`язків ПАТ «Одеський припортовий завод» з оплати фактично поставленого газу третьою особою ПАТ «НАК «Нафтогаз України» подано позовні заяви до суду про стягнення вказаної заборгованості (судові справи №916/187/17 та №916/188/17).
4.8 Позивач уважає бездіяльність відповідача такою, що порушує його права, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2019 року та передати справу до цього ж суду для продовження розгляду.
5.1. Мотивами в обґрунтування доводів касаційної скарги вказано, що відносини, які виникають внаслідок видання та виконання Розпорядження щодо реструктуризації боргу, які виникли у ПАТ «Одеський припортовий завод» перед ПАТ «НАК «Нафтогаз Україна», Кабінет Міністрів України здійснює, як суб`єкт владних повноважень, у межах управлінських рішень.
5.2 Також подані додаткові пояснення, у яких зазначено, що рішення єдиного акціонера - держави в особі Кабінету Міністрів України, оформляється відповідним актом Кабінету Міністрів України, проект якого за дорученням Прем`єр-міністра України або відповідно до резолюції Віце-прем`єр-міністра України згідно з розподілом повноважень розробляється та подається в установленому порядку Мінекономрозвитку. Таке рішення акціонера має статус протоколу загальних зборів. Обрання персонального складу наглядової ради здійснюється без застосування кумулятивного голосування.
Згідно з Статутом, рішення загальних зборів є обов`язковими для виконання наглядовою радою та правлінням Компанії.
Таким чином, Уряд, прийнявши розпорядження №1018-р, беручи до уваги норми Статуту, прийняв рішення, яке є обов`язковим для виконання ПАТ «НАК «Нафтогаз України»
6. ПАТ «Нафтогаз України» подало відзив на касаційну скаргу. Уважає, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим та відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права, тому у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити.
На обґрунтування посилається на те, що розпорядження Кабінету Міністрів України №1018-р, невиконання якого відповідачем, позивач розцінює як протиправну бездіяльність та вимагає в судовому порядку здійснити його виконання, на Кабінет Міністрів України не покладено жодних обов`язків та не зобов`язано вчиняти будь-які дії, що в свою чергу, свідчить про безпідставність вимог позивача про визнання бездіяльності КМУ щодо невиконання цього розпорядження протиправною та щодо зобов`язання КМУ вчинити дії, пов`язані з виконанням цього розпорядження.
7. Кабінет Міністрів України подав додаткові пояснення, у яких зазначив, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, тому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
8. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції до 8 лютого 2020 року), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
9. Норми матеріального права під час перевірки судом касаційної інстанції правильності їх застосування судами попередніх інстанцій застосовуються у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин. Норми процесуального права під час касаційного перегляду судом касаційної інстанції застосовуються у редакції КАС України станом до 8 лютого 2020 року.
10. Згідно частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
11. Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
12. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України установлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
13. Наведене дає підстави для висновку, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
14. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального Кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
15. За змістом статті 55 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єктами господарювання, зокрема, є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
16. Відповідно до частини другої статті 97 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
17. За приписами частини першої статті 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства.
18. Пунктом 2 частини другої статті 159 ЦК України обрання та відкликання членів наглядової ради віднесено до виключної компетенції загальних зборів акціонерів акціонерного товариства.
19. Згідно частини третьої статті 167 ЦК України держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.
20. Згідно частини першої статті 9 Закону України від 17 вересня 2008 року №514-VI «Про акціонерні товариства» (далі - Закон №514-VI) засновниками акціонерного товариства визнаються держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, а також фізичні та/або юридичні особи, що прийняли рішення про його заснування.
21. У силу приписів пункту 17 частини другої статті 33 Закону №514-VI до виключної компетенції загальних зборів належить обрання членів наглядової ради, затвердження умов цивільно-правових договорів, трудових договорів (контрактів), що укладатимуться з ними, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, яка уповноважується на підписання договорів (контрактів) з членами наглядової ради.
22. Відповідно до частини першої статті 89 ГК України управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства. Особливості управління господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, визначаються законами України.
23. Згідно пункту 5 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України здійснює управління об`єктами державної власності відповідно до закону.
24. Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України від 27 лютого 2014 року №794-VII «Про Кабінет Міністрів України» до основних повноважень Кабінету Міністрів України віднесено здійснення відповідно до закону управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами.
25. Відповідно до частини першої Закону України від 21 вересня 2006 року №185-V «Про управління об`єктами державної власності» (далі - Закон №185-V) управління об`єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
26. У силу положень частини 3 статті 11 Закону №185-V суб`єкти управління об`єктами державної власності здійснюють управління корпоративними правами держави в господарських товариствах, функції з управління якими вони здійснюють, та державними унітарними підприємствами шляхом призначення представників держави для участі у загальних зборах господарських товариств та шляхом призначення (обрання) представників держави і незалежних членів наглядових рад державних унітарних підприємств та господарських товариств, єдиним акціонером (учасником) яких є держава.
27. Із наведеного випливає, що обираючи члена наглядової ради НАК «Нафтогаз України» Кабінет Міністрів України реалізовував організаційно-господарську діяльність, а тому оспорюване розпорядження в цьому випадку не є рішеннями суб`єкта владних повноважень в розумінні КАС України, а є рішеннями власника (засновника), якими такий власник (засновник) реалізує своє право на управління об`єктом державної власності.
28. У постанові від 10 вересня 2019 року у справі №921/36/18 Велика Палата Верховного Суду сформувала правову позицію відповідно якої спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними у розумінні пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України незалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК України.
29. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що спір про зобов`язання вчинення певних дій Кабінетом Міністрів України, як єдиного акціонера ПАТ «НАК «Нафтогаз України» в особі Кабінету Міністрів України, не є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції, а тому цю справу належить розглядати в порядку господарського судочинства.
30. Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 139 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» залишити без задоволення.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді: С.Г. Стеценко С.М. Чиркін