ПОСТАНОВА
Іменем України
04 березня 2020 року
Київ
справа №826/8871/18
адміністративне провадження №К/9901/1009/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Губської О.А., Соколова В.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 826/8871/18 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, скасування наказів, зобов`язання вчинити дії, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення,
за касаційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Онопко Вікторії Олександрівни
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2019 року прийняте в складі головуючого судді Кузьменка В.А.
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Беспалова О. О., суддів Ключковича В. Ю., Пилипенко О. Є.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 (далі - третя особа, ОСОБА_2 ), у якому просив:
1.1 визнати дій відповідача в частині звільнення позивача від тимчасового виконання обов`язків до сплину терміну, на який на ОСОБА_1 наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 31 жовтня 2017 року №5364 було покладено виконання обов`язків за вакантною посадою заступника начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, а також в період тимчасової непрацездатності протиправними;
1.2 визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 06 лютого 2018 №108о/с в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
1.3 визнати дій відповідача в частині виплати грошового забезпечення у період з 06 лютого 2018 року по 07 березня 2018 року у меншому розмірі, а саме за посадою начальника відділу забезпечення діяльності Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції протиправними;
1.4 зобов`язати відповідача здійснити перерахунок розміру грошового забезпечення у період з 06 лютого 2018 року по 07 березня 2018 року, фактично виплаченого позивачу за посадою начальника відділу забезпечення діяльності Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції та розміру грошового забезпечення у період з 06 лютого 2018 року по 07 березня 2018 року, який підлягав сплаті при виконанні обов`язків за вакантною посадою заступника начальника Департаменту патрульної поліції;
1.5 стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь позивача не виплачену частину грошового забезпечення за період з 06 лютого 2018 року по 07 березня 2018 року за посадою виконуючого обов`язки заступника начальника Департаменту патрульної поліції;
1.6 визнати протиправною відмову у наданні відпустки позивачу, як окремій категорії ветерана війни із збереженням грошового забезпечення, в порядку статті 162 Закону України "Про відпустки", з 05 березня 2018 року по 21 березня 2018 року;
1.7 визнати протиправною відмову у наданні позивачу невикористаної частини щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за 2017 рік, тривалістю 30 діб;
1.8 визнати період відсутності на службі з 05 березня 2018 року по 05 квітня 2018 року таким, що виник не з вини позивача та таким, що був з поважних причин;
1.9 визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 26 квітня 2018 року №551 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника УПП в Дніпропетровській області";
1.10 визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 15 травня 2018 року №471о/с в частині звільнення начальника відділу забезпечення діяльності Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції майора поліції ОСОБА_1 відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію";
1.11 поновити майора поліції ОСОБА_1 на посаді начальника відділу забезпечення діяльності Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції з 08 березня 2018 року;
1.12 стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 05 березня 2018 року по день поновлення на службі;
1.13 зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України надати позивачу відпустку, як окремій категорії ветерана війни із збереженням грошового забезпечення, в порядку 162 Закону України "Про відпустки", з 05 березня 2018 року по 21 березня 2018 року на підставі рапорту від 27 лютого 2018 року на ім`я начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_2 ;
1.14 зобов`язати відповідача надати позивачу невикористану частину щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за 2017 рік, тривалістю 30 діб на підставі рапорту від 02 березня 2018 року на ім`я начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_2 з 22 липня 2018 року
2. В обґрунтування позову позивач зазначив, що на момент подання рапортів на відпустку, позивач не був ознайомлений із наказом від 06 лютого 2018 року №108о/с, яким його звільнено від тимчасового виконання обов`язків за вакантною посадою заступника начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України; наказ від 06 лютого 2018 року №108о/с прийнято у період його тимчасової непрацездатності та до сплину терміну, на який на нього покладено виконання обов`язків, оскільки погодження сторонами періодів тимчасового виконання службових обов`язків за іншою посадою в підрозділі, який територіально знаходиться в іншій області є гарантією щодо неможливого, безпідставного та передчасного розірвання такої домовленості без надання часу на вирішення соціально-побутових питань; відповідачем порушено норми чинного законодавства, якими на роботодавця покладено обов`язок забезпечувати належні умови праці, оскільки керівництвом не визначено порядок виконання розпорядження/вказівки/наказу, якими передбачено необхідність примусового повернення для подальшого проходження служби з міста Києва до міста Дніпра, у тому числі витрати на переїзд, гарантії соціального захисту тощо; під час службового розслідування, жодних пояснень з боку відповідача не вимагалось, що є порушенням порядку проведення службових розслідувань; жодних порушень службової дисципліни позивачем не вчинялось; при визначенні виду дисциплінарного стягнення відповідачем не враховано попередні заохочення позивача, ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації, участь у антитерористичній операції тощо.
3. Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з огляду те, що звільнення від тимчасового виконання обов`язків за вакантною посадою не є звільненням із основної штатної посади, яку обіймає поліцейський; після прийняття наказу про звільнення від тимчасового виконання обов`язків за вакантною посадою, позивач був зобов`язаний приступити до виконання обов`язків за основною посадою; покладення тимчасового виконання обов`язків на поліцейського за вакантною посадою, є службовою необхідністю, а та обставина, що позивач тривалий час перебував на лікарняному свідчить про неефективність покладення на нього таких обов`язків; в наказах, якими на позивача покладено тимчасове виконання обов`язків за вакантною посадою, не зазначено про встановлення посадового окладу за посадою на період тимчасового виконання обов`язків, а тому відсутні підстави для здійснення перерахунку грошового забезпечення та стягнення коштів; відповідач не відмовляв позивачу у наданні відпусток, а лише наголошував на відсутності їх погодження з безпосереднім начальником та невірному зазначенні посади; з належним чином оформленими рапортами на відпустку, позивач не звертався.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 07 квітня 2016 року №67о/с "По особовому складу" старшого сержанта поліції ОСОБА_1 призначено начальником відділу забезпечення діяльності з посадовим окладом згідно штату.
5. Наказом від 07 липня 2017 року №3224 "Про тимчасове виконання обов`язків" покладено тимчасове виконання обов`язків за вакантною посадою заступника начальника Департаменту патрульної поліції на капітана поліції ОСОБА_1 , начальника відділу забезпечення діяльності Управління патрульної поліції в місті Дніпрі, з 07 липня 2017 року по 06 листопада 2017 року.
6. 31 жовтня 2017 року Департаментом патрульної поліції Національної поліції України прийнято наказ №5364, яким покладено тимчасове виконання обов`язків за вакантною посадою заступника начальника Департаменту патрульної поліції на майора поліції ОСОБА_1 , начальника відділу забезпечення діяльності Управління патрульної поліції в місті Дніпрі, з 08 листопада 2017 року по 07 березня 2018 року.
7. Згідно з наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 06 лютого 2018 року №108о/с "Про звільнення від тимчасового виконання обов`язків" заступника начальника Департаменту патрульної поліції майора поліції ОСОБА_1 , начальника відділу забезпечення діяльності Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області звільнено від тимчасового виконання обов`язків.
8. Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 07 березня 2018 року №1045 "Про призначення та проведення службового розслідування" призначено службове розслідування з метою встановлення причин та обставин відсутності на службі начальника відділу забезпечення діяльності Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП ОСОБА_1 ..
9. За результатами проведеного службового розслідування складено висновок службового розслідування від 05 квітня 2018 року, затверджений начальником Департаменту патрульної поліції.
9.1. У висновку службового розслідування від 05 квітня 2018 року, зокрема зазначено, що за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у відсутності на службі в період з 05 березня 2018 року по 05 квітня 2018 року без поважних причин, що в свою чергу порушує вимоги пунктів 1, 4, 7 частини першої статті 7 Дисциплінарного статуту, статті 17, пунктів 1, 2 частини першої статті 18, частини третьої статті 91 Закону України "Про Національну поліцію", Присяги працівника поліції, враховуючи невизнання поліцейським своєї вини, ухилення від надання пояснення, надання відомостей, що не відповідають дійсності, на підставі пункту 8 статті 12 Дисциплінарного статуту, на начальника відділу забезпечення діяльності Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП майора поліції ОСОБА_1 слід накласти дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в органах Національної поліції України.
10. На підтвердження правомірності застосування дисциплінарного стягнення, відповідачем надано до матеріалів справи: наказ про призначення службового розслідування від 07 березня 2018 року №1045; копії рапортів відповідальних осіб за проведення службового розслідування; висновок службового розслідування за фактом невиходу на службу без поважних причин ОСОБА_1 від 05 квітня 2018 року; актів про відсутність на службі; копії акта про відмову від надання пояснень від 05 квітня 2018 року №3280/41/19/01-2018.
11. Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 26 квітня 2018 року №551 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника УПП в Дніпропетровській області ДПП" за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у відсутності на службі в період з 05 березня 2018 року до 05 квітня 2018 року без поважних причин, що в свою чергу порушує вимоги пунктів 1, 4, 7 частини першої статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", статті 17, пунктів 1, 2 частини першої статті 18, частини третьої статті 91 Закону України "Про Національну поліцію", Присяги працівника поліції, враховуючи невизнання поліцейським своєї вини, ухилення від надання пояснення, надання відомостей, що не відповідають дійсності, на підставі пункту 8 частини першої статті 12 Дисциплінарного статут органів внутрішніх справ України, начальника відділу забезпечення діяльності Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.
12. На підставі наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 26 квітня 2018 року №551 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника УПП в Дніпропетровській області ДПП" 15 травня 2018 року Департаментом патрульної поліції Національної поліції України прийнято наказ №471о/с, яким відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції по Управлінню патрульної поліції в Дніпропетровській області майора поліції ОСОБА_1 , начальника відділу забезпечення діяльності, з 17 травня 2018 року, з виплатою грошової компенсації за 12 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у календарному році.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
13. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
14. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшли висновку, що оскаржувані накази прийняті у спосіб, на підставі і у межах, передбачених Конституцією та законами України, тобто у відповідності до частини третьої статті 2 КАС України, крім того, судами попередніх інстанцій зазначено про відсутність підстав для здійснення перерахунку грошового забезпечення та стягнення коштів за вказаний період.
14.1. Також суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що доказів на підтвердження подання позивачем рапорту про надання відпустки за основним місцем роботи матеріали справи не містять, а тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
ІV. Касаційне оскарження
15. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, представник позивача подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 03 січня 2020 року.
16. У касаційній скарзі представник позивача зазначає, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на той факт, що відсуне законодавчо врегульоване питання умов та підстав дострокового звільнення від виконання тимчасово покладених обов`язків за вакантною посадою та наявність права уповноваженого керівника органу визначати період такого покладання обов`язків. А отже, на думку, заявника касаційної скарги, відповідач не мав право достроково, під час перебування позивача на лікарняному, та без його згоди звільняти його від виконання тимчасово покладених обов`язків.
16.1. Також заявник касаційної скарги зауважує на тому, що нормами статті 162 Закону України «Про відпустки» визначено, що учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік, а отже відповідач не мав право не надати позивачу відпустку.
16.2. Додатково заявник касаційної скарги зауважує на тому, що відповідачем протиправно видано наказ про звільнення позивача із займаної посади начальника відділу забезпечення діяльності Управління патрульної поліції у зв`язку із вчиненням дисциплінарного проступку, що виразилося у відсутності на службі в період з 05 березня 2018 року по 05 квітня 2018 року без поважних причин. Оскільки позивач на підставі поданих відповідачу рапортів від 27 лютого 2018 року та 02 березня 2018 року перебував у законній відпустці.
16.3. За таких обставин заявник касаційної скарги просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
17. 10 січня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: головуючого судді Шевцової Н.В., суддів Губської О.А., Соколова В.М. відкрито касаційне провадження. Витребувано справу № 826/8871/18 із Окружного адміністративного суду міста Києва.
15. 23 січня 2020 року справа № 826/8871/18 надійшла до Верховного Суду.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
18. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
19. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
21. Відповідно до вимог частини другої статті 6, частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Приписами статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
23. Закон України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).
23.1. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 18 поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
23.2. Відповідно до статті 19 підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
23.3. Пунктом 4 розділу «Прикінцеві та Перехідні положення» визначено, що до приведення законодавства України відповідно до цього Закону акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
23.4. Відповідно до пункту 9 розділу ІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (далі по тексту - Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України).
23.5. Статтею 60 встановлено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
23.6. Частинами першою-третьою статті 69 встановлено, що у зв`язку зі службовою необхідністю на поліцейського, який займає штатну посаду, може бути покладено тимчасове виконання обов`язків за іншою посадою, а саме: 1) вакантною - за його згодою; 2) невакантною - у разі тимчасової відсутності або внаслідок усунення чи відсторонення від посади поліцейського, який займає таку посаду, незалежно від його згоди.
23.6.1. Безперервний строк тимчасового виконання обов`язків не повинен перевищувати чотирьох місяців.
23.6.2. Тимчасове виконання обов`язків покладається на поліцейських письмовим наказом керівника органу (закладу, установи) поліції, який уповноважений призначати на відповідну посаду згідно з цим Законом.
23.5. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
24. Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (чинний на момент виникнення правовідносин; далі - Дисциплінарний статут).
24.1. Згідно зі статтею 1 службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
24.2. Згідно зі статтею 7 службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку.
24.3. Статтею 2 визначено, що дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
24.4. Відповідно до частини першої статті 5 за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
24.5. Статтею 12 встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатись такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ.
24.6. Відповідно до статті 14 органів внутрішніх справ України з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
24.6.1. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
24.6.2. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.
24.6.3. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.
24.6.4. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
24.6.5. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
24.6.6. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
24.7. Згідно зі статтею 16 дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.
24.7.1. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.
25. Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року №230 (далі- Інструкція № 230).
25.1. Відповідно до пункту 2.1 підставами для проведення службового розслідування є порушення особою (особами) рядового і начальницького складу (далі по тексту - РНС) службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.
25.2. Згідно з пунктом 2.2.5 службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі скоєння особою РНС адміністративного правопорушення.
25.3. Пунктом 2.6 встановлено, що підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.
25.4. Відповідно до пункту 3.4 забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими особи РНС, стосовно якої призначено службове розслідування, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.
25.5. Відповідно до пункту 5.3 завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування).
25.6. Згідно пункту 5.4 якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
25.6.1. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено.
25.6.2. Зміст наказу доводиться до відома особи РНС, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
25.6.3. Особа РНС, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на нього дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному законодавством України.
25.7. Пунктом 6.2.2 встановлено, що обов`язками виконавця (голови, членів комісії), серед іншого, є: дотримуватися вимог законодавства при проведенні службового розслідування, уживати необхідних заходів щодо недопущення порушення прав та законних інтересів учасників службового розслідування; доповідати начальнику, який призначив службове розслідування, про виявлені порушення законодавства, вимог нормативно-правових актів, а також інші недоліки. Виявляти та досліджувати причини і умови, що сприяли скоєному дисциплінарному проступку, готувати пропозиції щодо їх усунення; у разі відмови опитуваної особи надати пояснення в обов`язковому порядку документально засвідчити таку відмову складанням акта. Акт засвідчується підписами не менше двох осіб, одна з яких обов`язково повинна бути виконавцем. Акт у триденний строк з моменту складання в установленому порядку реєструється в канцелярії (секретаріаті) за місцем проходження служби виконавця, а в разі неможливості - в органі (підрозділі) внутрішніх справ, працівник якого допустив порушення, після чого вказаний акт приєднується до матеріалів службового розслідування. У разі відмови особи надати пояснення на підставі статті 63 Конституції України цей факт документується за допомогою проставляння нею підпису на бланку пояснення, без складання акта. Факт відмови від надання пояснень відображається у висновку, що складається за результатами проведеного службового розслідування; у встановлений строк підготувати та подати на розгляд і затвердження начальнику, який призначив службове розслідування, висновок, підготовлений за його результатами; після затвердження висновку службового розслідування за письмово оформленим бажанням особи РНС, стосовно якої проводилося службове розслідування, знайомити її із затвердженим висновком службового розслідування, а також з окремими матеріалами, зібраними в процесі його проведення в частині, яка її стосується, з дотриманням вимог законодавства.
25.8. Відповідно до 6.3.1 - 6.3.5 правами особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування, є право: отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування; висловлювати письмові зауваження щодо об`єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка (і) його проводить (ять); відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України.
25.9. Згідно з пунктом 6.3.6 правом особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування, є право оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України.
25.9.1. Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.
26. Підпунктом 3 пункту 2 розділу ІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС від 06 квітня 2016 року №260 (далі - Порядок №260) передбачено, що строк тимчасового виконання обов`язків за посадою обчислюється з дня видання керівником органу поліції наказу про призначення поліцейського до тимчасового виконання обов`язків за посадою і до дня видачі наказу про звільнення від виконання обов`язків за посадою.
27. Стаття 16-2 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
28. Статтею 92 Закону №580-VIII встановлено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.
28.1. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
28.2. Державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи встановлює Закон України "Про відпустки".
29. Частинами десятою, одинадцятою статті 10 Закону № 504/96-ВР передбачено, що черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.
29.1. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов`язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.
VІ. Позиція Верховного Суду
30. Перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
31. Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
32. Щодо визнання протиправним та скасування наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 06 лютого 2018 №108о/с "Про звільнення від тимчасового виконання обов`язків".
33. Аналізуючи приписи Закону №580-VIII та Порядку №260 Верховний Суд зауважує, що тимчасове покладення на поліцейського виконання обов`язків за вакантною посадою передбачає тимчасове виконання поліцейським, який займає штатну посаду в органі (підрозділі) Національної поліції, службових обов`язків за вакантною посадою, за його згодою. Початок та закінчення тимчасового виконання обов`язків за вакантною посадою пов`язано із днем видання керівником органу поліції наказу про призначення поліцейського до тимчасового виконання обов`язків за посадою та про звільнення від виконання обов`язків за посадою.
34. Наказом від 31 жовтня 2017 року №5364 Департаментом патрульної поліції Національної поліції України покладено тимчасове виконання обов`язків за вакантною посадою заступника начальника Департаменту патрульної поліції на майора поліції ОСОБА_1 , начальника відділу забезпечення діяльності Управління патрульної поліції в місті Дніпрі, з 08 листопада 2017 року по 07 березня 2018 року.
35. Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 06 лютого 2018 року №108о/с "Про звільнення від тимчасового виконання обов`язків" майора поліції ОСОБА_1 звільнено від тимчасового виконання обов`язків заступника начальника Департаменту патрульної поліції.
36. Суди попередніх інстанцій правильно зазначено, що звільнення від тимчасового виконання обов`язків, не є звільненням із основної штатної посади, а отже гарантії визначені положення статті 40 Кодексу законів про працю України (не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності) не розповсюджуються на вказані правовідносини.
37. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про правомірність прийняття відповідачем наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 06 лютого 2018 року №108о/с та про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
38. Щодо позовних вимог про визнання дій відповідача протиправними щодо виплати грошового забезпечення у період з 06 лютого 2018 року по 07 березня 2018 року у меншому розмірі, а саме за посадою начальника відділу забезпечення діяльності Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, зобов`язання здійснити перерахунок розміру грошового забезпечення у період з 06 лютого 2018 року по 07 березня 2018 року, фактично виплаченого позивачу за посадою начальника відділу забезпечення діяльності Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції та розміру грошового забезпечення у період з 06 лютого 2018 року по 07 березня 2018 року, який підлягав сплаті при виконанні обов`язків за вакантною посадою заступника начальника Департаменту патрульної поліції та стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь позивача не виплаченої частини грошового забезпечення за період з 06 лютого 2018 року по 07 березня 2018 року за посадою виконуючого обов`язки заступника начальника Департаменту патрульної поліції
39. Приписами підпункту 3 пункту 2 розділу ІІ Порядку зокрема встановлено, що поліцейським, що обіймають штатні посади, на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов`язків за іншими посадами з вищими посадовими окладами в тому самому органі, виплачуються посадові оклади за посадами, що тимчасово виконуються, за умови зазначення в наказі вищого розміру посадового окладу.
40. Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 06 лютого 2018 року №108о/с "Про звільнення від тимчасового виконання обов`язків" майора поліції ОСОБА_1 звільнено від тимчасового виконання обов`язків заступника начальника Департаменту патрульної поліції.
41. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що враховуючи те, що позивача звільнення від тимчасового виконання обов`язків заступника начальника Департаменту патрульної поліції у відповідача відсутні підстав для здійснення перерахунку грошового забезпечення та стягнення коштів за вказаний період.
42. Щодо позовних вимог, що стосуються надання відпустки позивачу, як окремій категорії ветерана війни із збереженням грошового забезпечення, в порядку статті 162 Закону України "Про відпустки" та невикористаної частини щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за 2017 рік.
43. Аналізуючи приписи Закону № 504/96-ВР Верховний Суд зауважує, що правовідносини щодо отримання працівником додаткової відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік, виникають між працівником та його керівництвом.
44. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рапорти про надання відпусток від 27 лютого 2018 року та від 02 березня 2018 року (тобто після видання наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 06 лютого 2018 року №108о/с "Про звільнення від тимчасового виконання обов`язків") позивачем подано на ім`я Начальника департаменту патрульної поліції ОСОБА_2
45. Відповідач листами від 03 березня 2018 року №2432/41/4-2018 та №2433/41/4-2018 повідомив позивача про недотримання ним порядку погодження та подання рапортів про надання відпусток при зверненні до начальника департаменту патрульної поліції та роз`яснив право повторного подання рапорту за основним місцем роботи.
46. Також, судами першої та апеляційної інстанції зазначено, що доказів на підтвердження подання позивачем рапорту про надання відпустки за основним місцем роботи, матеріали справи не містять.
47. Додатково суди попередніх інстанції зауважили, та Верховний Суд погоджується із зазначеним висновком, що факт подання рапорту про відпустку не є поважною причиною відсутності на службі до видання відповідного наказу про відпустку.
48. Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення у цій частині позовних вимог.
49. Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказів Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 26 квітня 2018 року №551 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника УПП в Дніпропетровській області" та від 15 травня 2018 року №471о/с в частині звільнення начальника відділу забезпечення діяльності Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції майора поліції ОСОБА_1 відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".
50. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 07 березня 2018 року №1045 "Про призначення та проведення службового розслідування" призначено службове розслідування з метою встановлення причин та обставин відсутності на службі начальника відділу забезпечення діяльності Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП ОСОБА_1 ..
51. За результатами проведеного службового розслідування складено висновок службового розслідування від 05 квітня 2018 року, затверджений начальником Департаменту патрульної поліції.
52. У висновку службового розслідування від 05 квітня 2018 року, зокрема зазначено, що за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у відсутності на службі в період з 05 березня 2018 року по 05 квітня 2018 року без поважних причин, що в свою чергу порушує вимоги пунктів 1, 4, 7 частини першої статті 7 Дисциплінарного статуту, статті 17, пунктів 1, 2 частини першої статті 18, частини третьої статті 91 Закону України "Про Національну поліцію", Присяги працівника поліції, враховуючи невизнання поліцейським своєї вини, ухилення від надання пояснення, надання відомостей, що не відповідають дійсності, на підставі пункту 8 статті 12 Дисциплінарного статуту, на начальника відділу забезпечення діяльності Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП майора поліції ОСОБА_1 слід накласти дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в органах Національної поліції України.
53. На підтвердження правомірності застосування дисциплінарного стягнення, відповідачем надано в матеріали справи: наказ про призначення службового розслідування від 07 березня 2018 року №1045; копії рапортів відповідальних осіб за проведення службового розслідування; висновок службового розслідування за фактом невиходу на службу без поважних причин ОСОБА_1 від 05 квітня 2018 року; актів про відсутність на службі; копії акта про відмову від надання пояснень від 05 квітня 2018 року №3280/41/19/01-2018.
54. Верховний Суд погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанції, що відповідачем дотримано порядку накладення дисциплінарного стягнення, передбаченого Дисциплінарним статутом, зокрема проведено службове розслідування у відповідності до Інструкції №230, за результатами якого складено відповідний висновок.
55. Щодо позовних вимог стосовно виплатити середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
56. Суди першої та апеляційної інстанцій також дійшли правильного висновку, що вказані позовні вимоги є похідними від вимог про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, а отже також не підлягають задоволенню.
57. Суди попередніх інстанцій правильно не прийняли до уваги доводи позивача про необізнаність щодо прийняття відповідачем наказу від 06 лютого 2018 року №108о/с, яким його звільнено від тимчасового виконання обов`язків, оскільки позивач ознайомився із вказаним наказом від 06 лютого 2018 року №108о/с - 21 березня 2018 року, однак до виконання службових обов`язків не приступив. Крім того, дана обставина не є підставою для невиконання його службових обов`язків.
58. Доводам викладеним у касаційній скарзі вже була надана оцінка судами попередніх інстанцій, Верховний Суд зауважує, що вони не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
59. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
60. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди попередніх інстанцій, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Онопко Вікторії Олександрівни залишити без задоволення.
2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року в справі № 826/8871/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова
Судді О.А. Губська
В.М. Соколов