ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 826/891/16
провадження № К/9901/10797/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.
розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державної екологічної інспекції України, за участю третьої особи - Міністерства екології та природних ресурсів України, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2018 року, ухваленого у складі колегії суддів: головуючого - Костенко Д. А., суддів: Вєкуа Н. Г., Шрамко Ю. Т., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Ганечко О. М., суддів: Коротких А. Ю., Федотова І. В.
І. Суть спору
1. У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, Державної екологічної інспекції України (далі - Держекоінспекція України), за участю третьої особи - Міністерства екології та природних ресурсів України, в якому, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог просив:
1.1. визнати протиправним розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 березня 2015 року № 217-року;
1.2. скасувати наказ Держекоінспекції України від 24 березня 2015 року № 75-о;
1.3. зобов`язати Кабінет Міністрів України поновити ОСОБА_1 на посаді заступника Голови Держекоінспекції України з 25 березня 2015 року шляхом прийняття відповідного розпорядження;
1.4. стягнути з Держекоінспекції України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 269086,30 гривень.
2. В мотивування позову зазначає, що, починаючи з 18 червня 2014 року, ОСОБА_1 обіймав посаду заступника Голови Держекоінспекції.
2.1. Однак, розпорядженням Кабінету Міністрів України позивача звільнено із займаної посади відповідно до абзацу 3 частини першої статті 19 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" та у зв`язку зі звільненням Голови Держекоінспекції України ОСОБА_2 .
2.2. Позивач стверджує, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 у справі № 813/889/15 визнано протиправним розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 20-р та поновлено ОСОБА_2 на посаді Голови Держекоінспекції України.
2.3. Вважаючи розпорядження про своє звільнення протиправним, оскільки станом на 18 березня 2015 року подія, з настанням якої абзац 3 частини першої статті 19 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" пов`язує виникнення у Кабінету Міністрів України права на звільнення позивача, не відбулася, ОСОБА_1 звернувсь до суду з вимогою про поновлення його на посаді.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 червня 2014 року № 562-р ОСОБА_1 призначено на посаду заступника Голови Держекоінспекції України, у відповідності до наказу Держекоінспекції України № 188-О, з 25 червня 2014 року.
4. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 692-р позивачу присвоєно п`ятий ранг державного службовця.
5. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 20-р ОСОБА_2 звільнено з посади Голови Держекоінспекції України за пунктом 1 частини першої 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв`язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків.
6. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 березня 2015 року за № 217-р ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі абзацу 3 частини першої статті 19 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади".
7. Наказом Держекоінспекції України від 24 березня 2015 року № 75-о позивачу оголошено розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 березня 2015 року № 217-р та зазначено, що позивач вважається звільненим з 24 березня 2015 року.
8. Так, 24 березня 2015 року позивача ознайомлено з вказаним наказом, що підтверджується розпискою на його звороті.
9. В подальшому, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року у справі № 813/889/15, визнано протиправними розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 20-р, наказ Держекоінспекції України від 23 січня 2015 року №17-о та поновлено ОСОБА_2 на посаді Голови Держекоінспекції України з 24 січня 2015 року.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
10. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2019 року, в позові відмовлено.
11. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 березня 2015 року № 217-р та наказ Держекоінспекції України від 24 березня 2015 року № 75-о прийняті в межах компетенції, на підставі, в порядку та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
12. Таку позицію Окружного адміністративного суду міста Києва підтримав і Шостий апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.
IV. Касаційне оскарження
13. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
14. Свою касаційну скаргу мотивує неврахуванням судами попередніх інстанцій того, що фактичною підставою звільнення позивача слугував протиправний акт індивідуальної дії, а саме розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 20-р, який потягнув за собою ухвалення розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 березня 2015 року № 217-р щодо звільнення позивача, яке, своєю чергою, є юридичним наслідком, створеним протиправним рішенням, який продовжує діяти, незважаючи на те, що розпорядження стосовно звільнення Голови Держекоінспекції України ОСОБА_2 скасовано в судовому порядку.
15. Водночас представники Кабінету Міністрів України та Держекоінспекції України у своїх відзивах вказують на безпідставність касаційної скарги і просять залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
16. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
17. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
18. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
19. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
20. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
23. Загальні підстави звільнення працівників визначені КЗпП України.
24. За змістом статті 7 КЗпП України особливості регулювання праці деяких категорій осіб, підстави для припинення трудового договору таких працівників за певних умов встановлюються законодавством.
25. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" від 17 березня 2011 року № 3166-VI із змінами і доповненнями (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 3166-VI) встановлено, що систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України (далі - міністерства) та інші центральні органи виконавчої влади. Система центральних органів виконавчої влади є складовою системи органів виконавчої влади, вищим органом якої є Кабінет Міністрів України.
26. Згідно зі статтею 16 Закону № 3166-VI центральні органи виконавчої влади утворюються для виконання окремих функцій з реалізації державної політики як служби, агентства, інспекції. Діяльність центральних органів виконавчої влади спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів згідно із законодавством.
27. Частиною першою статті 19 Закону № 3166-VI передбачено, що керівник центрального органу виконавчої влади призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України.
Керівник центрального органу виконавчої влади може мати не більше двох заступників, які призначаються на посади та звільняються з посад Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України.
У разі звільнення керівника центрального органу виконавчої влади, в тому числі центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом, перші заступники та заступники відповідного керівника центрального органу виконавчої влади звільняються з посад Кабінетом Міністрів України.
28. Відповідно до статті 117 Конституції України, частини першої статті 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
29. Частиною третьою статті 50 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", а також пунктом 2 § 30 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Регламент) встановлено, що акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та кадрових питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.
30. Пунктом 4 § 32 Регламенту передбачено, що проекти розпоряджень Кабінету Міністрів з кадрових питань готуються в установленому Кабінетом Міністрів порядку.
31. Відповідно до Схеми спрямування і координації діяльності центральних органів виконавчої влади Кабінетом Міністрів України через відповідних членів Кабінету Міністрів України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" встановлено, що Держекоінспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.
32. За приписами підпункту 4 пункту 2 Порядку розгляду питань, пов`язаних з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Верховною Радою України, Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року № 298, (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) (із змінами і доповненнями) (далі - Порядок № 298), керівник центрального органу виконавчої влади, який не входить до складу Кабінету Міністрів України, його перший заступник та заступник призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України.
33. Підпунктом 2 пункту 7 Порядку № 298 визначено, що подання щодо призначення на посаду та звільнення з посади або погодження призначення на посаду (звільнення з посади) вноситься Прем`єр-міністром України Кабінетові Міністрів України - стосовно керівника центрального органу виконавчої влади, що не входить до складу Кабінету Міністрів України, його першого заступника та заступника, керівника центрального органу виконавчої влади із спеціальним статусом, утвореного Кабінетом Міністрів України, його першого заступника та заступника, першого заступника та заступника міністра, заступника міністра - керівника апарату міністерства, першого заступника та заступників Голови Антимонопольного комітету, Голови Фонду державного майна і Голови Держкомтелерадіо.
VI. Позиція Верховного Суду
34. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що з посади, яку обіймав позивач, може звільнити Кабінет Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України, зокрема у разі звільнення керівника центрального органу виконавчої влади.
35. Як встановлено судами, ОСОБА_2 , який обіймав посаду Голови Держекоінспекції України звільнено із займаної посади відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 20-р.
36. Підставою ж звільнення позивача, який обіймав посаду заступника Голови Держекоінспекції України, слугувало вищевказане розпорядження у зв`язку з чим відповідачем видано відповідне розпорядження від 18 березня 2015 року за № 217-р, яким ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі абзацу 3 частини першої статті 19 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади".
37. Враховуючи наявність визначеної в абзаці 3 частини першої статті 19 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" підстави для звільнення позивача, Верховний Суд вважає правильними висновки судів про правомірність оскаржуваного розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 березня 2015 року № 217-р.
38. Доводи позивача щодо протиправності його звільнення з огляду на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року у справі № 813/889/15, що набрала законної сили 24 грудня 2015 року, не є підставою для поновлення позивача на посаді, оскільки вказане судове рішення стосується іншої особи та не може свідчити про неправомірність звільнення позивача, оскільки на момент прийняття оскаржуваного розпорядження існувала підстава, передбачена абзацом 3 частини першої статті 19 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", для звільнення ОСОБА_1 з посади заступника Голови Держекоінспекції України.
39. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
40. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
41. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VII. Судові витрати
42. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, суд
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2019 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді Н. А. Данилевич
Н. В. Шевцова