№ 826/9389/16 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 січня 2020 року

Київ

справа №826/9389/16

адміністративне провадження №К/9901/45200/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг"

до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай Ірини Володимирівни,

третя особа: Публічне акціонерне товариство "Банк Фінанси та Кредит",

про визнання дій протиправними та скасування рішень

за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Валендюка В.С.

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року (постановлену у складі головуючого судді Епель О.В.),

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг» звернулося до суду з адміністративним позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай Ірини Володимирівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», в якому просило:

- визнати дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай Ірини Володимирівни протиправними та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №30024961 від 13 червня 2016 року 14:37:41;

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2016 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.

Постановляючи зазначене судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником не були усунуті недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2017 року про залишення без руху апеляційної скарги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи його прийнятим з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм процесуального права. Зокрема, скаржник не згоден з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні клопотання про розстрочення сплати судового збору та залишення апеляційної скарги без руху, адже судом апеляційної інстанції не враховано відсутність об`єктивної можливості у відповідача сплатити судовий збір через неплатоспроможність. Крім того, на виконання ухвали суду апеляційної інстанції від 2 лютого 2017 року про залишення без руху апеляційної скарги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» супровідним листом було подано оригінал платіжного доручення про сплату судового збору. Також, скаржник вважає необґрунтованим та безпідставним твердження суду апеляційної інстанції про ненадходження коштів судового збору на казначейський рахунок суду.

Позиція інших учасників справи

Від інших учасників справи відзиву або заперечень на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Касаційна скарга надійшла до суду 10 квітня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/9389/16, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 21 січня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу № 826/9389/16 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 22 січня 2020 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанції доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року відповідає, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є не прийнятні з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статі 49 КАС України (тут і далі в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною третьою статті 106 КАС України до позовної заяви додається, зокрема, документ про сплату судового збору.

Відповідно до частини першої статті 108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Відповідно до частин другої та шостої статті 187 КАС України в апеляційній скарзі зазначаються:

1) найменування адміністративного суду апеляційної інстанції, до якого подається скарга;

2) ім`я (найменування), поштова адреса особи, яка подає апеляційну скаргу, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

3) вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції;

4) обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права;

5) у разі необхідності - клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про витребування нових доказів, про виклик свідків тощо;

6) перелік матеріалів, які додаються.

До апеляційної скарги додаються її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. До апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору, а також копії доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Частиною другою статті 189 КАС України передбачено, що отримавши апеляційну скаргу, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її відповідність вимогам статті 187 цього Кодексу і за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до частини третьої статті 189 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

Так, з матеріалів справи вбачається, що подана апеляційна скарга не відповідала вимогам частини шостої статті 187 КАС України, а саме: заявником до апеляційної скарги не додано оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору. Натомість, заявлено клопотання про відстрочення від сплати судового збору, у зв`язку з тим, що на підставі рішення виконавчої дирекції ФГВФО від 18 грудня 2015 року №230 розпочато процедуру ліквідації Банку.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2017 року було відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення від сплати судового збору.

Так, відмовляючи у задоволенні клопотання про відстрочення від сплати судового збору, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення, на яке посилається скаржник прийнято майже рік назад і з моменту його прийняття Банк перебуває у процедурі ліквідації. При цьому, жодних розрахункових документів, які вказували на те, що скаржник немає майнову спроможність сплатити судовий збір (заблоковані рахунки, відсутні кошти тощо) ним суду надано не було. У зв`язку із цим, суд касаційної інстанції вважає безпідставними доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції необґрунтовано відмовлено скаржнику у задоволенні клопотання про відстрочення від сплати судового збору.

Зазначеною вище ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2017 року апеляційну скаргу було залишено без руху через несплату судового збору і надано скаржнику строк для усунення недоліків тривалістю двадцять днів з дня отримання копії даної ухвали, протягом якого він мав право звернутися до Київського апеляційного адміністративного суду із заявою про усунення недоліків та приведення апеляційної скарги у відповідність до вимог статті 187 КАС України.

З матеріалів справи вбачається, що копію вказаної ухвали скаржником було отримано 8 лютого 2017 року, тобто останнім днем на усунення недоліків слід вважати 28 лютого 2017 року.

24 лютого 2017 року скаржник звернувся із заявою про усунення недоліків апеляційної скарги, у додатках якої вказано оригінал платіжного доручення від 16 січня 2017 року №20888 на суму 6063,20 грн. Однак, фактично такий документ до суду не подано, що підтверджується актом від 24 лютого 2017 року №68.

Крім того, судом апеляційної інстанції було встановлено, що на відповідний казначейський рахунок кошти від сплати судового збору від скаржника у вказаному розмірі не надходили.

27 лютого 2017 року Київський апеляційний адміністративний суд телефонограмою повідомив скаржника про відсутність зазначеного ним оригіналу платіжного доручення та необхідність терміново надіслати докази сплати судового збору.

Однак, станом на 21 березня 2017 року зазначені в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2017 року недоліки апеляційної скарги не були усунуті, а саме: судовий збір не сплачено.

Суд критично ставиться до доводів касаційної скарги про те, що ним били виконані вимоги ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2017 року, оскільки скаржником не надано жодних доказів на підтвердження зазначених доводів. Суд звертає увагу на те, що скаржник був зобов`язаний усунути недоліки апеляційної скарги до 28 лютого 2017 року, однак не дивлячись на телефонограму суду від 27 лютого 2017 року не вчинив жодних дій до моменту постановлення оскаржуваної ухвали (21 березня 2017 року) щодо підтвердження сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Частиною третьою статті 108 КАС України передбачено, що позовна заява (апеляційна чи касаційна скарги) повертається позивачеві, якщо, зокрема, позивач (скаржник) не усунув недоліки позовної заяви (апеляційної чи касаційної скарги), яку залишено без руху.

Враховуючи те, що на момент постановлення оскаржуваної ухвали, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не були виконані вимоги ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2017 року, колегія суддів Верховного Суду погоджується із судом апеляційної інстанції про наявність підстав для повернення апеляційної скарги.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до приписів статті 169 КАС України повернення апеляційної скарги не позбавляє особу права повторного звернення до суду з цією апеляційною скаргою в порядку визначеному цим процесуальним законом.

Аналогічна правова позиція щодо застосування статей 108 187 189 КАС України міститься в постановах Верховного суду від 31 липня 2019 року у справі №757/25575/17-а, від 31 липня 2019 року у справі №524/145/15-а та від 12 грудня 2019 року у справі №591/1521/17.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд), за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом.

У справі "Шишков проти Росії" (Shishkov v. Russia, заява № 26746/05, п. 108-112) Суд нагадує, право на доступ до суду не є абсолютним та може бути обмеженим; це допускається, оскільки право доступу за своєю природою вимагає державного регулювання, що може змінюватися в часі та на місці відповідно до потреб та ресурсів громади та окремих осіб (Ashingdane v. the United Kingdom, 8225/78, п. 57).

Разом з тим, Суд вважає, що встановлюючи таке регулювання, Договірні держави користуються певною свободою розсуду; застосовані обмеження не повинні обмежувати доступ, що залишається індивідууму таким чином або в такій мірі, що сутність права порушується; обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6, якщо воно не переслідує законної мети і якщо не існує розумного співвідношення пропорційності між використаними засобами та метою, яку потрібно досягти; національні суди надають звільнення від судових зборів тим заявникам, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію (Marina v. Latvia, № 46040/07, п. 50, 52); такі особливості, як здатність заявника сплатити судові збори, та стадія розгляду справи, враховуються при оцінці того, чи був порушений доступ до суду (Paykar Yev Haghtanak Ltd v. Armenia, № 21638/03, п. 48); обмеження суто фінансового характеру, які абсолютно не пов`язані з перспективами успішності позову, повинні бути предметом особливо суворого розгляду з точки зору інтересів правосуддя (Podbielski and PPU Polpure v. Poland, № 39199/98, п. 65).

При розгляді справ ЄСПЛ встановлює, чи був, з однієї сторони, дотриманий баланс між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи, та з іншої - правом заявника на доступ до правосуддя, зокрема, правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси в суді; для того, щоб гарантувати такий справедливий баланс, та, власне, зберегти безперебійне функціонування судової системи, суди мають можливість звільнити від судового збору тих заявників, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію (справа "Шишков проти Росії" (Shishkov v. Russia), заява № 26746/05). Крім того, на переконання ЄСПЛ, при оцінюванні розміру судового збору слід обов`язково враховувати питання фінансової спроможності заявника його сплатити, а також обставини конкретної справи та стадію провадження (справа "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95); підставою для рішення суду про звільнення від сплати судового збору може бути майновий (фінансовий) стан особи (справа "ФК Мретебі проти Грузії" (FC Mretebi v. Georgia), заява № 38736/04).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення, не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Валендюка В.С залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко