ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 826/9938/17
адміністративне провадження № К/9901/62437/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/9938/17
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, третя особа - Головне управління Держпраці у Донецькій області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі,
за касаційною скаргою Державної служби України з питань праці на постанову Київського апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Троян Н. М., Бабенко К. А., Коротких А. Ю.) від 04 вересня 2018 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з питань праці, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:
- визнати незаконним та скасувати наказ заступника Голови Державної служби України з питань праці від 03 липня 2017 року № 23-кт про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області.
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що ОСОБА_1 звільнено з займаної посади без додержання вимог чинного законодавства, оскільки під час звільнення позивач перебувала у стані вагітності.
3. Окружним адміністративним судом міста Києва у судовому засіданні 12 вересня 2017 року залучено Головне управління Держпраці у Донецькій області в якості третьої особи.
4. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2018 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
5. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2018 року та прийнято нову постанову, якою задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, третя особа: Головне управління Держпраці у Донецькій області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі.
Визнано незаконним та скасовано наказ заступника Голови Державної служби України з питань праці від 03 липня 2017 року № 23-кт про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області.
6. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 26 вересня 2018 року Державна служба України з питань праці звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2018 року залишити в силі.
7. Ухвалою Верховного Суду (склад колегії суддів: Білоус О. В. , Бевзенко В. М., Желтобрюх І. Л. ) від 01 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження та установлено строк для подання відзиву.
8. 17 жовтня 2018 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу Державної служби України з питань праці, в якому позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.
9. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 597/0/78-19 від 04 червня 2019 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О. В., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.
10. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 червня 2019 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
11. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до свого провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Державної служби України з питань праці від 07 травня 2015 року № 20-кт «Про призначення заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області» за погодженням з Міністром соціальної політики України від 28 квітня 2015 року № 6268/0/14-15/09 призначено ОСОБА_1 на посаду заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області з 07 травня 2015 року.
13. 03 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Державної служби України з питань праці із заявою про надання відпустки без збереження заробітної плати з 07 листопада 2016 року на підставі п. 18 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки». Зазначена заява була зареєстрована відповідачем 04 листопада 2016 року № 11738/0/2-ДП-16.
14. Листом від 11 листопада 2016 року № 11203/1/11-ДП-16 Державна служба України з питань праці, з посиланням на наказ Держпраці від 26 серпня 2015 року № 93 «Про затвердження Порядку погодження відпусток та службових відряджень начальникам, заступникам начальників територіальних органів Державної служби з питань праці, керівникам державних підприємств та установ, що належать до сфери її управління», повідомила позивача, що питання погодження надання відпустки порушується не пізніше ніж за два тижні до початку відпустки та така заява має містити візу начальника територіального органу.
Також у листі зазначено, що до Держпраці надійшов лист Покровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 08 листопада 2016 року № 26174/401-2016, в якому зазначено, що проводиться досудове розслідування за матеріалами кримінального провадження, внесеного до єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016050410002635 від 28 жовтня 2016 року за підозрою заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.
Відтак, оскільки ОСОБА_1 на робочому місці не перебуває, висловлено прохання сприяти у вирішенні питання щодо забезпечення її явки до слідчого відділу та скасувати службові відрядження протягом листопада 2016 року.
15. У подальшому, на адвокатський запит, Державна служба України з питань праці листом від 25 листопада 2016 року № 11717/1/11-ДП-16 повідомила про направлення вищезазначеної відповіді на адресу позивача та повторно долучила вказаний лист в якості додатку.
16. Листом від 21 грудня 2016 року № 12685/1/11-ДП-16 Державна служба України з питань праці повідомила адвоката позивача про відсутність підстав для застосування при розгляді заяви п. 18 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки» у зв`язку з тим, що м. Покровськ не відноситься до території проведення антитерористичної операції, та про оголошення 25 листопада 2016 року позивача у розшук.
17. У листі від 25 січня 2017 року № 817/1/11-ДП-17 Державна служба України з питань праці повторно продублювала інформацію, викладену у листі від 11 листопада 2016 року № 11203/1/11-ДП-16.
18. Листом від 21 лютого 2017 року № 2014/1/11-ДП-17 Державна служба України з питань праці повторно зазначила, що позивачу надавались неодноразові відповіді, наказ про відпустку позивача видається за місцем її роботи, позивача оголошено у розшук.
19. Наказом Держпраці від 03 квітня 2017 року № 139-к відкрито дисциплінарне провадження щодо заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області ОСОБА_1 .
Підставою для відкриття дисциплінарного провадження слугувала інформація, яка викладена у листі начальника головного управління Держпраці у Донецькій області Шубіна В. П. від 27 березня 2017 року № 01/149 щодо відсутності заступника начальника Головного управління Кущинської С. М. на робочому місці з 02 листопада 2016 року, а також копії табелів робочого часу Головного управління за період з листопада 2016 року по березень 2017 року, доповідних записок та актів про відсутність позивача на робочому місці.
20. Наказ про відкриття дисциплінарного провадження та вимога про надання пояснень з приводу відсутності позивача на робочому місці, направлено листом від 04 квітня 2017 року № 3883/1/11-ДП-17 на адресу позивача АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
21. Листом від 20 квітня 2017 року позивач повідомила, що згідно Закону України «Про відпустки» та її заяви від 03 листопада 2016 року вона перебуває відпустці без збереження заробітної плати на період проведення антитерористичної операції з 07 листопада 2016 року та на даний час знаходиться у стані вагітності.
22. На адреси позивача, Державна служба України з питань праці повторно листом від 24 квітня 2017 року № 4758/1/11-ДП-17 направила вимогу про надання пояснень стосовно відсутності на роботі.
23. Позивач листом від 20 травня 2017 повідомив Держпрацю, що згідно Закону України «Про відпустки» та її заяви від 03 листопада 2016 року, вона перебуває у відпустці без збереження заробітної плати на період проведення антитерористичної операції з 07 листопада 2016 року та на даний час знаходиться у стані вагітності.
24. За результатами проведення дисциплінарного провадження, Держпраці видано наказ від 03 липня 2017 року № 23-кт «Про звільнення ОСОБА_1 »
25. Також судами встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року, залишеної без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року у справі № 826/3710/17, в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною відмову Державної служби України з питань праці у оформленні наказу про надання ОСОБА_1 відпустки без збереження заробітної плати та зобов`язання відповідача видати наказ про надання відпустки без збереження заробітної плати на період проведення антитерористичної операції з 07 листопада 2016 року у відповідності до вимог Закону України «Про відпустки» відмовлено.
Відтак, судами встановлено правомірність дій відповідача щодо не видання наказу щодо надання відпустки без збереження заробітної плати ОСОБА_1 .
26. Вважаючи спірний наказ відповідача протиправним, а свої права порушеними, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
27. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відповідач при проведенні дисциплінарного провадження відносно ОСОБА_1 , діяв в межах наданих йому повноважень законодавством України, а доводи позивача щодо протиправності не видання наказу про надання відпустки, який слугував підставою для проведення дисциплінарного провадження є необґрунтованими. Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
28. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, виходив з того, що під час проведення службового розслідування Державна служби України з питань праці обставини перебування ОСОБА_1 у стані вагітності не врахувала, жодних пояснень від позивача стосовно факту вагітності не відібрала, під час проведення службового розслідування не пропонувала ОСОБА_1 надати докази про стан вагітності. Крім цього, відповідач не витребував відповідних документів ні від позивача, ні від медичних лікувальних закладів щодо перебування позивача у стані вагітності.
29. Також апеляційний суд зазначив, що наказ від 03 липня 2017 року № 23-кт «Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області», прийнято з порушенням строків визначених Законом України «Про державну службу».
30. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
31. Зокрема, скаржник зазначив, що у первинній позовній заяві позивач не посилається на порушення вимог статті 184 Кодексу законів про працю України. Заяву про уточнення позовних вимог подано 23 січня 2018 року після того, як постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року у справі № 826/3710/17 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 щодо визнання протиправної відмови в оформленні наказу про надання відпустки без збереження заробітної плати з 07 листопада 2016 року.
32. Також скаржник зазначив, що на час звільнення позивача у Держпраці були відсутні будь-які відомості про те, що вона перебувала у стані вагітності. Про існування довідки від 22 травня 2017 року лікаря-гінеколога Циганка І. І . Держпраці стало відомо лише 23 січня 2018 року, тобто після її звільнення.
33. Скаржник зазначив, що апеляційним судом не надано належної оцінки щодо допустимості доказів у цій справі, обов`язку позивача надати медичний висновок про перебування у стані вагітності, відсутність у довідці про вагітність від 22 травня 2017 року реєстраційного номеру з книги обліку.
34. Крім цього, скаржник у касаційній скарзі здійснює виклад обставин справи та надає їм відповідну оцінку, цитує норми матеріального та процесуального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваним судовим рішенням про задоволення позовних вимог.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
35. Враховуючи положення п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
36. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.
37. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
38. Згідно ч. 1 - 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу» правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
39. Статтею 66 Закону України «Про державну службу» передбачено види дисциплінарного стягнення таких як: зауваження; догана; попередження про неповну службову відповідність; звільнення з посади державної служби.
40. Згідно ч. 1 ст. 65 Закону України «Про державну службу» підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
41. Відповідно до п. 12 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу» дисциплінарними проступками є: прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
42. За правилами ст. 67 Закону України «Про державну службу» дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.
43. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 75 Закону України «Про державну службу» перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення.
44. Частиною третьою статті 184 Кодексу законів про працю України передбачено, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
45. Згідно ч. 1 - 3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
46. В той же час, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції під час прийняття ними судових рішень не надали належної та обґрунтованої оцінки підставам звернення до суду та пов`язаними з цим фактичними обставини справи, що підлягали обов`язковому встановленню в ході розгляду справи з наданням їм правової оцінки.
47. Суди попередніх інстанцій взагалі не досліджували обставини щодо перебування ОСОБА_1 у стані вагітності на час винесення спірного наказу від 03 липня 2017 року, оскільки єдиним твердженням позивача про стан вагітності була довідка від 22 травня 2017 року. Крім цього, судами не надано оцінку такій довідці щодо наявності обов`язкових реквізитів, що повинні міститися на ній з чинними нормативними актами МОЗ України. Також, судами не надано оцінку обставинам справи, щодо належного підтвердження перед роботодавцем стану вагітності робітника.
48. З огляду на викладене, судові рішення судів першої та апеляційної інстанції не можна вважати такими, що відповідають вимогам ст. 242 КАС України.
49. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази.
50. Зважаючи на те, що допущені судами порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати обставини, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому слід вжити визначені законом заходи, необхідні для встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, надати оцінку всім аргументам учасників справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 341 344 349 353 355 356 359 КАС України, Суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної служби України з питань праці задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року та рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2018 року у справі № 826/9938/17 скасувати.
Справу № 826/9938/17 направити на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов