ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року

м. Київ

справа №826/9954/17

адміністративне провадження №К/9901/49435/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 826/9954/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдом-Сервіс» до Головного управління Держспоживслужби в м. Києві про визнання протиправним та скасування припису, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдом-Сервіс»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року

(ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді - Бєлової Л.В., судді: Безименної Н.В., Кучми А.Ю. )

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдом-Сервіс» звернулося до суду з позовом до Головного управління Держспоживслужби в м. Києві, у якому просило визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держспоживслужби в м. Києві від 25 липня 2017 року №459.

2. Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржуваний припис є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки складений відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 14 грудня 2017 року Окружний адміністративний суд міста Києва вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві до Акту перевірки дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів від 25 липня 2017 року №459.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдом-Сервіс" (код ЄДРПОУ 33934588) сплачений ним судовий збір у розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (код ЄДРПОУ 40414833).

4.Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з порушенням ОСОБА_1 зобов`язання по Договору, а саме неналежним виконанням зобов`язання з оплати наданих послуг, та за наявності очевидних підстав вважати, що останній не виконає свого обов`язку в повному обсязі Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдом-Сервіс» використало право відмовитися від зобов`язання в повному обсязі. З огляду на зазначене, суд прийшов до висновку, що у діях позивача відсутнє порушення п. 11 cт. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», підстав для винесення припису у контролюючого органу не було.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 02 квітня 2018 року Київський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу Головного управління Держспоживслужби в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдом-Сервіс» до Головного управління Держспоживслужби в м. Києві про визнання протиправним та скасування припису - відмовити.

6. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що умовами договору не передбачено розірвання договору в односторонньому порядку, а оскільки згоди споживач на такі дії не надавав, товариство протиправно вчинило такі дії та неправомірно припинило постачання споживачу послуг, що у свою чергу і було зафіксовано контролюючим органом під час здійснення перевірки позивача на предмет дотримання останнім вимог законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 02 травня 2018 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдом-Сервіс».

У касаційній скарзі скаржник просить постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

У касаційній скарзі скаржник стверджує, що умовами укладеного між ним та ОСОБА_1 договору про надання послуг не визначено порядку одностороннього розірвання, у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми цивільного законодавства України, які передбачають односторонню відмову від зобов`язання у разі невиконання або неналежного виконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку.

8. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 лютого 2018 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Анцупової Т.О., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.

9. Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдом-Сервіс» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року у справі №826/9954/17.

10. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 11 червня 2019 року, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Рибачук А.І., Тацій Л.В.

11. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 лютого 2021 року прийнято до провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдом-Сервіс» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року у справі №826/9954/17.

ІІ СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі колективного звернення споживачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , посадовими особами відповідача з 25 по 26 липня 2017 року проведено перевірку позивача щодо дотримання законодавства про захист прав споживачів.

За результатами перевірки складено Акт дотримання законодавства про захист прав споживачів №459 від 25 липня 2017 року, яким встановлено, що на ініційоване позивачем розірвання Договору про надання послуг №ТС-022/13М від 01 липня 2007 року, споживачем ( ОСОБА_1 ) не надано згоди, відповідно до умов п. 5.2 Договору, що не надає підстав вважати Договір розірваним. Факт оплати рахунку-фактури №СФ-0000743 від 05 серпня 2016 року підтверджується платіжним дорученням від 16 серпня 2016 року №Р24А122899008А36288 на суму 1098,03 грн., але позивачем не поновлено послугу щодо постачання електричної енергії, що свідчить про порушення умов п.1.1 Договору, за що передбачена відповідальність згідно п. 11 cт. 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

Підставою для такого висновку відповідача стали наступні обставини.

01 липня 2007 року між Tовариством з обмеженою відповідальністю «Трейдом-Сервіс» (Виконавець) та ОСОБА_1 (Споживач), укладено Договір № ТС-022,13М про надання послуг, визначених у додатку №1 до вказаного договору, а саме: із забезпечення умов отримання Споживачем електричної енергії, забезпечення умов холодного водопостачання і водовідведення та інших загальних послуг із належного утримання квартири (будинку садибного типу) АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 1.1. Договору, Виконавець надає Споживачу послуги, зазначені в Додатку 1 до даного Договору, а Споживач своєчасно вносить плату за надані послуги в розмірі та згідно порядку, встановленому цим Договором.

Відповідно до п. 2.5. Договору, розрахунковий період оплати - один місяць. Термін внесення платежів не пізніше 30 числа місяця наступного за місяцем, в якому надавалися послуги.

Згідно з п. 2.6 Договору, оплата за виконані роботи та послуги сплачується Споживачем в безготівковому порядку шляхом перерахунку на поточний рахунок Виконавця, зазначений в даному Договорі.

Згідно із п. 3.4.1. Договору, Споживач зобов`язаний у встановлений договором термін оплачувати надані послуги.

30 червня 2016 року позивач направив споживачу ОСОБА_1 вимогу №01-30/06 про сплату заборгованості за надані послуги в розмірі 44549,05 грн. (донарахування несплачених сум за період листопад 2014 р. - травень 2016 p.), разом із оригіналом рахунку-фактури.

05 липня 2016 року ОСОБА_1 отримав вимогу, проте не виконав - оплату донарахованих несплачених сум за надані загальні послуги не здійснив.

28 квітня 2016 року позивач надіслав ОСОБА_1 лист вих. № 11-28/04 з пропозицією розірвати Договір у зв`язку з порушенням зобов`язань з оплати за Договором та наявністю заборгованості за надані загальні послуги за період з листопада 2014 року по грудень 2015 року в розмірі 34221,24 гривень, шляхом укладення Угоди про розірвання договору. У листі повідомлялося також, що у випадку відмови від укладення Угоди про розірвання договору, даний лист вважається повідомленням про припинення Договору шляхом його розірвання в односторонньому порядку не пізніше 30 днів з дати отримання адресатом даної пропозиції.

ОСОБА_1 отримав зазначений лист 10 травня 2016 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У зв`язку розірванням Договору, наявною заборгованістю за надані послуги та не укладенням нового договору на 2016 рік, ОСОБА_1 листом вих. № 05-17/06 від 17 червня 2016 повідомлено про припинення надання послуг.

Надання послуг ОСОБА_1 припинено: з забезпечення умов отримання електропостачання - з 08 серпня 2016 р., з забезпечення умов отримання водопостачання і водовідведення - з 30 серпня 2016 р.

25 липня 2017 року посадовими особами відповідача складено припис №459, яким зобов`язано усунути недоліки, що зазначені в акті перевірки, у тому числі вирішити підняті споживачем питання відповідно до вимог законодавства про захист прав споживачів та надати до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві вартість виконаних робіт/наданих послуг за попередній календарний місяць.

Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що Договір про надання послуг №ТС-022/13М від 01 липня 2007 року розірвано у порядку, встановленому чинним законодавством, а тому відсутнє порушення п. 11 cт. 23 Закону України «Про захист прав споживачів». Так, порядок призначення та проведення перевірки позивачем не оспорюється.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Так, згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; 7) об`єднання в громадські організації споживачів (об`єднання споживачів).

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 6 Закону Україи «Про захист прав споживачів», продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором.

Згідно з ч. 6 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов`язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили.

Відповідно до положень ст.. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі порушення законодавства про захист прав споживачів, суб`єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги - у розмірі ста відсотків вартості виконаної роботи (наданої послуги), а за ті самі дії, вчинені щодо групи споживачів, - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості виконаних робіт (наданих послуг) за попередній календарний місяць, але не менше п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Предметом цього адміністративного спору є визнання протиправним та скасування припису відповідача до акту перевірки дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів від 25.07.2017 р. №459, який було винесено за результатами проведеної контролюючим органом перевірки ініційованої споживачами послуг ТОВ "Трейдом-Сервіс".

Під час перевірки було виявлено порушення ТОВ «Трейдом-Сервіс» вимог Закону України «Про захист прав споживачів» та Цивільного кодексу України, які полягають у односторонньому розірванні відповідачем договору про надання послуг №ТС-022/13М від 01.07.2007 р.

За результатами розгляду цієї справи суд першої інстанції дійшов висновку, що у зв`язку з порушенням ОСОБА_1 зобов`язання за договором, а саме неналежним виконанням зобов`язання з оплати наданих послуг, та за наявності очевидних підстав вважати, що останній не виконає свого обов`язку в повному обсязі (про погіршення матеріального становища ОСОБА_1 повідомив своїм листом від 05.04.2016р.), ТОВ "Трейдом-Сервіс" використало встановлене нормами ЦК України право відмовитися від зобов`язання в повному обсязі.

Отже на думку суду, договір був розірваний в односторонньому порядку, у зв`язку з порушенням споживачем зобов`язання по цьому Договору починаючи від з 09 червня 2016 р., а відповідач при цьому діяв правомірно.

Проте така правова позиція не узгоджується ні з положенням цивільного законодавства, ні з умовами укладеного між відповідачем та ОСОБА_1 договору про надання послуг.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).

Відповідно до статті 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Надання сторонам вказаного права пов`язано з особливостями послуги і може відбутися у трьох випадках: коли підстави для розірвання договору передбачені ЦК України, передбачені законом, за домовленістю сторін.

За положеннями статей 626- 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Судом першої інстанції було неправильно ототожнено юридичні поняття, оскільки припинення надання послуги не є за своєю правовою природою розірванням договору.

Припинення надання послуги зазвичай поновлюється з моменту усунення підстав, які спричинили таку дію, оскільки припинення надання послуг є відповідним заходом постачальника послуг на стимулювання споживача виконати належним чином власні договірні зобов`язання перед ним.

На думку суду першої інстанції підставою для припинення надання послуг з постачання електроенергії стала облікована за споживачем заборгованість за отримані ним послуги.

Таким чином з моментом усунення підстави зупинення надання таких послуг, постачальних зазвичай поновлює надання споживачу послуг за укладеним між ними договором про надання послуг, оскільки останній не втратив свою чинність.

Натомість однією з підстав втрати договором своєї дії, цивільне законодавство пов`язує з розірванням такого договору в односторонньому чи за згодою сторін порядку.

У відповідності до ст. 907 ЦК України, поміж інших підстав, умови розірвання договору постачання визначаються сторонами безпосередньо в самому договорі за їх згодою.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, за змістом пункту 5.3, укладеного від 01 липня 2007 року договору про надання послуг між TOB «Трейдом-Сервіс» та ОСОБА_1 , цей договір може бути розірвано достроково лише при переході права власності на квартиру чи будинок іншої особи.

Отже цим договором, визначено лише одну підставу розірвання цього договору в односторонньому порядку, а саме у зв`язку зі зміною власника помешкання.

При цьому суд критично ставиться до листа (вих. № 11-28/04 від 28 квітня 2016 р.) з пропозицією розірвати договір, як підстави розірвання договору, оскільки пропозиція з цього листа не була акцептована ОСОБА_1 , а отже згоди на розірвання договору позивач не отримав.

Оскільки споживач послуг згоду на розірвання цього договору не надавав, а власник помешкання не змінився, у позивача були відсутні правові підстави для розірвання договору в односторонньому порядку.

Під час розгляду цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдом-Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості Верховний Суд у постанові від 03 жовтня 2018 року справа № 752/11036/16-ц зазначив наступне.

«…Встановивши, що ОСОБА_1 не надав своєї згоди на розірвання договору, одностороння відмова TOB «Трейдом-Сервіс» від виконання зобов`язання не передбачена договором, у судовому порядку вказана угода не розірвана, а передбачених пунктом 5.3. договору підстав для дострокового розірвання договору не настало, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що зобов`язання, які виникли між сторонами за договором про надання послуг не припинились і підлягають виконанню.

Підпунктом 3.2.4. пункту 3.2 договору передбачено, що зміна режиму надання послуг, їх вартості виконавцем в односторонньому порядку без письмового погодження із споживачем забороняється.

Відповідно до підпункту 3.1.2. пункту 3.1. договору виконавець має право припинити надання послуги у разі прострочення оплати, згідно з пунктом 2.5., понад 10 календарних днів або порушення вимог пункту 3.4.4. до ліквідації заборгованості та оплати вартості відновлення надання послуги.

Разом з тим, у підпункті 3.1.7. пункту 3.1. сторони визначили, що виконавець має право припинити надання тільки того виду послуги, оплата за яку від споживача не надійшла у встановленому договором порядку. При цьому забороняється припинення надання інших послуг, зазначених у пункті 2 додатку 1 до договору.

Як вбачається із розрахунку, заборгованість виникла у звА'язку з невиконання ОСОБА_1 зобов`язань щодо сплати коштів за надані позивачем загальні послуги, якими відповідно до підпункту 2.2. пункту 2.1. додатку 1 до договору є: щомісячні лабораторні дослідження якості питної води з наданням копії акту споживачу, за його письмової вимоги; освітлення вулиць; утримання місць загального користування за забезпечення санітарного стану; утримання доріг та пропускних пунктів в задовільному стані; забезпечення вивозу сміття; обслуговування системи резервного енергопостачання для безперебійного водопостачання та функціонування водовідведення, освітлення території; надання поточних даних про обсяг спожитих споживачем електроенергії, стоків води; щомісячне надання споживачу рахунків на оплату за експлуатаційне та комунальне обслуговування, спожиті енергію, стоки, воду; ведення обліку по здійсненим споживачем оплатам.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 належним чином сплачує всі послуги за договором, окрім загальних послуг, передбачених підпунктом 2.2. пункту 2.1. додатку до договору, дійшов обґрунтованого висновку про порушення TOB «Трейдом-Сервіс» умов договору щодо припинення постачання відповідачу електричної енергії, холодного водопостачання і водовідведення…».

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла станом на дату розгляду справи у суді першої інстанції), обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Цим судовим актом було встановлено відсутність у споживача послуг заборгованості за отримані від позивача послуги з постачання електричної енергії, холодного водопостачання і водовідведення та за наслідками розгляду справи, зроблено висновок про протиправність дій TOB «Трейдом-Сервіс» з приводу припинення постачання послуг ОСОБА_1 , а отже з огляду на все вище зазначене, у колегії суддів Верхового Суду відсутні правові підстави вважати інакше.

А отже підсумовуючи, колегія суддів вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції, що контролюючий орган правомірно встановив порушення позивачем вимог законодавства та як наслідок застосував до позивача припис з вимогою їх усунення, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи, наведені позивачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

16. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом.

17. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

18.З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

19.З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдом-Сервіс» залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року у справі № 826/9954/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г.Стрелець

Судді А.І. Рибачук

Л.В. Тацій