ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 873/11/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючого, Банаська О.О., Білоуса В.В.,
за участю секретаря судового засідання Сотник А.С.
учасники справи:
заявник (позивач) - Публічне акціонерне товариство «Сбербанк»
представник - адвокат Субора Н.С. (довіреність № 698 від 13.10.2020)
відповідач - ОСОБА_1
представник відповідача - адвокат Левченко М.В. (договір-доручення про надання правової допомоги № 2210-20-04 від 22.10.2020),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду
від 07.04.2021
у складі судді: Майданевич А.Г.
у провадженні за заявою
ОСОБА_1
про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 22.02.2016 у третейській справі № 209/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст вимог
1. У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Сбербанк» (далі - ПАТ «Сбербанк») звернулось до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Приватне підприємство «Фірма Фармацея» (далі - ПП «Фірма Фармацея») про стягнення заборгованості у розмірі 5 851 308,70 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог ПАТ «Сбербанк» посилалося на неналежне виконання ОСОБА_1 умов договору про відкриття кредитної лінії № 27-Н/13/66/КЛ-КБ від 24.10.2013 та договору поруки від 24.10.2013 в частині виконання зобов`язань позичальника перед банком щодо повернення кредиту та сплати процентів.
3. Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 22.02.2016 у справі № 209/15 позов задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Калінінським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 22.07.1997, ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь ПАТ «Сбербанк» (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46, рахунок № НОМЕР_3 в АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627, код ЄДРПОУ 25959784) суму заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 27-Н/13/66/КЛ-КБ від 24.10.2013 року в розмірі 5851 308,70 грн, з яких:
заборгованість за кредитною лінією - 4 700 000,00 грн.;
проценти за користування кредитом, які нараховані за період з 11.09.2015 по 25.11.2015 - 1 151 308,70 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Калінінським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 22.07.1997, ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь ПАТ «Сбербанк» (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46, рахунок № НОМЕР_3 в АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627, код ЄДРПОУ 25959784) витрати по сплаті третейського збору в сумі 25 500,00 грн.
4. 21.01.2021 ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 22.02.2016 у третейській справі № 209/15.
5. В обґрунтування заяви ОСОБА_1 вказувала на те, що рішення третейського суду має бути скасовано, оскільки третейський суд вирішив питання про права та обов`язки ОСОБА_1 , яка не брала участі у справі. Також, зазначає, що не отримувала позовної заяви, ухвали третейського суду про відкриття провадження, виклики та рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 22.02.2016 у справі № 209/15.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
6. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 у справі № 873/11/21 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 22.02.2016 у справі № 209/15.
Рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 22.02.2016 у справі № 209/15 залишено без змін.
Судові витрати за розгляд заяви покладено на ОСОБА_1 .
Матеріали третейської справи № 209/15 повернуто до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України».
7. Ухвала мотивована тим, що третейський розгляд вимог ПАТ «Сбербанк» до поручителя ОСОБА_1 , передбачено третейськими угодами, укладеними у вигляді третейських застережень до кредитного договору та договору поруки, тобто повністю охоплюються умовами третейських угод.
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження визнання в судовому порядку недійсними третейських угод, укладених у вигляді третейських застережень до кредитного договору та договору поруки.
Рішення третейського суду прийнято у спорі, передбаченому третейськими угодами, цим рішенням не вирішені питання, які виходять за межі третейських угод, склад третейського суду, яким прийнято рішення, відповідав вимогам закону.
ОСОБА_1 була учасником третейського розгляду як відповідач (будучи й стороною договору поруки та відповідної третейської угоди).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
8. Не погоджуючись з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 у справі № 873/11/21, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 у справі № 873/11/21 та ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 задовольнити та скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 22.02.2016 у справі № 209/15.
ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 873/11/21 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2021.
10. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В. від 31.05.2021 відкрито апеляційне провадження у справі № 873/11/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2021.
Повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 відбудеться 22.06.2021.
Надано учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 15.06.2021.
11. Від Акціонерного товариства «Сбербанк» (далі - АТ «Сбербанк») надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 у справі № 873/11/21, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 у справі № 873/11/21 - без змін.
12. В судовому засіданні 22.06.2021 колегія суддів, з`ясувавши думку присутнього представника позивача АТ «Сбербанк» Субори Н.С., з метою надання можливості усім учасникам справи скористатись своїми процесуальними правами, дійшла висновку про необхідність відкладення розгляду апеляційної скарги.
13. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В. від 22.06.2021 відкладено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 у справі № 873/11/21.
Повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 відбудеться 01.07.2021.
14. Від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 у справі № 873/11/21.
15. У зв`язку з перебуванням суддів Білоуса В.В. та Васьковського О.В. у відпустці, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 873/11/21 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Банасько О.О., суддя - Жуков С.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2021.
16. В судовому засіданні 01.07.2021 Колегія суддів, з`ясувавши думку присутнього представника позивача АТ «Сбербанк» Субори Н.С. та представника відповідача ОСОБА_1 Левченка М.В. , з метою додаткового вивчення матеріалів справи, дійшла висновку про необхідність відкладення розгляду апеляційної скарги.
17. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, судді - Банаська О.О., судді - Жукова С.В. від 01.07.2021 відкладено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 у справі № 873/11/21.
Повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 відбудеться 20.07.2021.
Запропоновано АТ «Сбербанк» надати суду для огляду оригінал договору про відкриття кредитної лінії № 27-Н/13/66/КЛ-КБ від 24.10.2013 з усіма змінами та додатками та оригінал договору поруки від 24.10.2013 з усіма змінами та додатками.
18. У зв`язку з перебуванням судді Жукова С.В. у відпустці, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 873/11/21 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Банасько О.О., суддя - Білоус В.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2021.
19. В судове засідання 20.07.2021 з`явилися уповноважені представники ОСОБА_1 та АТ «Сбербанк», які надали пояснення у справі.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника
( ОСОБА_1 )
20. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказує на неправильне застосування та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема ст. ст. 34, 51 Закону України «Про третейські суди». Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, вказує на порушення третейським судом принципів змагальності сторін, рівності можливостей та свободи сторін у наданні ними доказів і у доведенні перед третейським судом їх переконливості.
21. Зазначає, що в оскаржуваній ухвалі судом застосовано обмежувальне тлумачення п. 5 ч. 2 ст. 350 ГПК України, відповідно до якого обставину, за якої особа не брала участі у справі, звужено до формального її зазначення у межах третейського розгляду як учасника справи.
22. Скаржник вказує на те, що незабезпечення участі ОСОБА_1 у розгляді третейської справи стало наслідком порушення її прав, як поручителя, оскільки третейським судом без заслуховування її думки щодо суті спору фактично узаконено збільшення обсягу її відповідальності, як поручителя, на яке вона згоди не давала.
Доводи позивача
(АТ «Сбербанк»)
23. У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на її необґрунтованість та зазначає, що вона не містить належних доказів існування підстав для скасування рішення третейського суду, які передбачені ст. 350 ГПК України та ст. 51 Закону України «Про третейські суди».
24. Зазначає, що суд першої інстанції прийняв оскаржувану ухвалу з дотриманням норм матеріального та процесуального права та обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 22.02.2016 у справі № 209/15.
Розгляд клопотань
25. В судовому засіданні 20.07.2021 від представника ОСОБА_1 Левченка М.В. надійшло усне клопотання про перерву в судовому засіданні для узгодження позиції з ОСОБА_1 щодо необхідності призначення судової почеркознавчої експертизи.
26. Розглянувши вказане клопотання та з`ясувавши думку представника АТ «Сбербанк», Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Щодо підвідомчості спору судам господарської юрисдикції
15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким чинні ГПК України та ЦПК України викладено у новій редакції.
Ч. 1 ст. 19 ЦПК України у редакції названого Закону передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено ст. 20 ГПК України. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи Ї підприємці.
З аналізу наведеного пункту вбачається, що до юрисдикції господарських судів віднесено такі справи:
1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;
2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи Ї підприємці.
За змістом ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
Відповідно до положень ст. ст. 553 554 626 ЦК України за договором поруки, який є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором та поручителем, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Тобто договір поруки укладається кредитором і поручителем для забезпечення виконання боржником основного зобов`язання.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи Ї підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
За ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі Ї позивачами і відповідачами Ї можуть бути особи, зазначені в ст. 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а випадки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, чітко визначені ст. 20 ГПК України.
Отже, враховуючи викладене, з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII до юрисдикції господарських судів належать справи щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи Ї підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/1733/18, від 19.03.2019 у справі № 904/2526/18, від 19.03.2019 у справі № 904/2529/18, від 19.03.2019 у справі № 904/2538/18, від 19.03.2019 у справі № 904/2530/18.
Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, ПАТ «Сбербанк» звернувся до третейського суду з позовом до фізичної особи ОСОБА_1 як поручителя за договором поруки, що укладений на забезпечення зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи. Тобто між позивачем та відповідачем виник спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними вище приписами ГПК України.
Таким чином, заява ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 22.02.2016 у третейській справі № 209/15, подана до Північного апеляційного господарського суду 21.01.2021 підлягає розгляду в порядку господарського судочинства відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 20 ГПК України.
28. Щодо меж розгляду справи судом апеляційної інстанції
За правилами п. 11 ч. 1 ст. 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів відносяться справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України «Про третейські суди», якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 24 ГПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами 2, 3 цієї статті. Справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом.
За змістом ч. 2 ст. 253 ГПК України Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції. Аналогічна норма міститься в частині другій статті 253 зазначеного кодексу.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, Верховний Суд є судом апеляційної інстанції, який переглядає в апеляційному порядку судові рішення у тих справах, які апеляційні суди розглядають як суди першої інстанції, зокрема справи щодо оскарження рішень третейських судів.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
29. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Предметом розгляду у цій справі є заява ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 22.02.2016 у справі № 209/15.
Виключний перелік підстав для скасування рішення третейського суду визначений положеннями ч. 3 ст. 51 Закону України «Про третейські суди» та ст. 350 ГПК України, у зв`язку з чим заявнику при зверненні до компетентного суду з відповідною заявою необхідно довести їх наявність.
Згідно з ч. 1 ст. 350 ГПК України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею.
Рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо:
1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
3) третейську угоду визнано судом недійсною;
4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;
5) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі (ч. 2 ст. 350 ГПК України).
Аналогічні положення містяться також і у ст. 51 Закону України «Про третейські суди».
Отже, виходячи із вказаних правових норм, при розгляді заяви про скасування рішення третейського суду господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для його скасування, визначених ч. 3 ст. 51 Закону України «Про третейські суди» та ст. 350 ГПК України.
Північний апеляційний господарський суд, відмовляючи оскаржуваною ухвалою від 07.04.2021 у задоволенні заяви відповідача, дійшов висновку про відсутність законодавчо визначених підстав для скасування оскаржуваного рішення третейського суду.
Верховний Суд погоджується з висновками Північного апеляційного господарського суду, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про третейські суди»).
Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про третейські суди» третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.
Частинами 1, 4-6 ст. 12 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
Третейська угода укладається у письмовій формі.
Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди.
Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.
Як вбачається з матеріалів справи, правовою підставою для розгляду справи № 209/15 у Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» є третейська угода у вигляді третейського застереження, викладена у пункті 11.16 договору про відкриття кредитної лінії №27-Н/13/66/КЛ-КБ від 24.10.2013 та пункті 6.8 договору поруки від 24.10.2013, в яких сторони дійшли згоди, що усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають з цього договору чи у зв`язку з ним, в тому числі, що стосуються його укладення, виконання, зміни, порушення, розірвання, визнання недійсним повністю або частково, або визнання не укладеним, а також з будь-яких інших питань, що стосуються даного договору, підлягають розгляду у Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України», місцезнаходження якого: 03142, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 150, корпус А, офіс 25 (свідоцтво про реєстрацію постійного діючого третейського суду від 15.03.2013, видане Державною реєстраційною службою України) згідно з регламентом зазначеного третейського суду, який є невід`ємною частиною даної третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті суду http://arbitrate.com.ua/. Спір розглядається одноособово суддею, призначеним Головою Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» з списку суддів, що знаходиться у відкритому доступі на сайті цього суду http://arbitrate.com.ua/. При цьому, сторони договору підтверджують, що вони ознайомлені з регламентом третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України», добре розуміють положення цього регламенту. Сторони домовилися, що рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» є остаточними і обов`язковими з дати його винесення. Умови договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди. Місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення цього договору.
Тобто, на момент підписання договорів, сторонами узгоджено третейську угоду у вигляді третейського застереження, як то передбачено ст. 12 Закону України «Про третейські суди», а отже, з моменту укладення договорів між сторонами діє третейське застереження, що визначає певний порядок розгляду спорів, що витікають з укладених між сторонами договорів.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові 28.08.2018 у справі № 906/493/16 також дійшла висновку про те, що господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів на підтвердження визнання в судовому порядку недійсними третейських угод, укладених у вигляді третейського застереження до кредитного договору та договору поруки недійсними або оспорювання дійсності третейських угод сторонами надано не було, як і доказів наявності спору відносно добровільних дій сторін з укладання третейських угод.
В поданій апеляційній скарзі скаржник ОСОБА_1 вказує на те, що вже на стадії оскарження рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 22.02.2016 у справі № 209/15, їй стало відомо з тексту самого третейського рішення, що 23.06.2015 до кредитного договору, укладеного між ПАТ «Дочірній банк «Сбербанк Росії» та ПП «Фірма Фармацея», було підписано договір про внесення змін № 3, відповідно до якого з 01.06.2015 змінено розмір процентної ставки за користування кредитом.
Скаржник вказує на те, що вищевказаним договором про внесення змін від 23.06.2015 суттєво збільшено обсяг відповідальності поручителя, на що ОСОБА_1 , як поручитель, не лише не надавала своєї згоди, але і не була обізнана з цим фактом взагалі.
При цьому, скаржник зазначає, що останні зміни, що вносилися до договору поруки від 23.10.2014 датовані ще 25.12.2014.
Натомість, Колегією суддів встановлено, що у матеріалах третейської справи № 209/15 містяться належним чином засвідчені копії договору про відкриття кредитної лінії № 27-Н/13/66/КЛ-КБ від 24.10.2013 з усіма змінами та додатками та належним чином засвідчені копії договору поруки від 24.10.2013 з усіма змінами та додатками.
Зокрема, в матеріалах справи наявні належним чином засвідчена копія договору від 23.06.2015 про внесення змін № 3 до договору про відкриття кредитної лінії № 27-Н/13/66/КЛ-КБ від 24.10.2013 та належним чином засвідчена копія договору від 23.06.2015 про внесення змін № 3 до договору поруки від 24.10.2013.
Ухвалою Верховного Суду від 01.07.2021 було відкладено розгляд справи та запропоновано АТ «Сбербанк» надати суду для огляду оригінал договору про відкриття кредитної лінії № 27-Н/13/66/КЛ-КБ від 24.10.2013 з усіма змінами та додатками та оригінал договору поруки від 24.10.2013 з усіма змінами та додатками.
В судовому засіданні 20.07.2021 представником АТ «Сбербанк» на виконання ухвали Верховного Суду від 01.07.2021 було надано оригінали вказаних договорів.
Під час огляду зазначених документів Колегією суддів встановлено, що зміст оригіналу договору про відкриття кредитної лінії № 27-Н/13/66/КЛ-КБ від 24.10.2013 з усіма змінами та додатками та оригінал договору поруки від 24.10.2013 з усіма змінами та додатками відповідають змісту копій цих договорів, наявних у матеріалах третейської справи № 209/15.
Так, за результатами огляду вказаних договорів з усіма змінами та додатками, зокрема оригіналу договору від 23.06.2015 про внесення змін № 3 до договору поруки від 24.10.2013, було встановлено наявність підпису у відповідних графах договорів та додатків до них, ідентифікованих у тілі договорів та додатків до них як підпис ОСОБА_1, чим спростовуються її посилання на ту обставину, що вона не надавала своєї згоди та не була обізнана з фактом збільшення обсягу її відповідальності як поручителя.
Щодо доводів представника скаржника про не справжність підпису ОСОБА_1, то Колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. ч. 2, 4 - 6 ст. 91 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.
Тобто, витребування оригіналів доказів та їх огляд в судовому засіданні є правом, а не обов`язком суду, яким він користується за своїм внутрішнім переконанням.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 78 ГПК достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Колегія суддів звертає увагу, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України, ст. 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Іншими словами, тлумачення змісту ст. 79 ГПК свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Відтак, оцінюючи надані оригінал договору про відкриття кредитної лінії № 27-Н/13/66/КЛ-КБ від 24.10.2013 з усіма змінами та додатками та оригінал договору поруки від 24.10.2013 з усіма змінами та додатками з точки зору вірогідності, Колегія суддів вважає, що в цьому випадку факт підпису ОСОБА_1 презюмується, оскільки належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів протилежного не надано, а сам суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості самостійно встановлювати протилежне.
У поданій заяві про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 22.02.2016 у справі № 209/15, ОСОБА_1 в обґрунтування своїх вимог посилається також на п. 5 ч. 2 ст. 350 ГПК України, відповідно до якого рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.
Склад учасників третейського розгляду визначено ст. 34 Закону України «Про третейські суди», згідно з якою такими учасниками є сторони та їх представники, а також треті особи.
За змістом положень ст. 34 Закону України «Про третейські суди» учасниками третейського розгляду є сторони та їх представники.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів третейської справи № 209/15 ОСОБА_1 була учасником третейського розгляду як відповідач, будучи й стороною договору поруки та відповідної третейської угоди.
Таким чином, Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що доводи ОСОБА_1 про вирішення третейським судом питання про права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі є необґрунтованими.
Доводи ОСОБА_1 щодо неповідомлення її третейським судом належним чином про місце та час третейського розгляду, спростовуються матеріалами третейської справи.
Зокрема, як вбачається з матеріалів третейської справи, ухвалою Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 05.01.2016 порушено провадження у справі за позовом ПАТ «Сбербанк» до ОСОБА_1 , третя особа: ПП «Фірма Фармацея» про стягнення заборгованості та призначено її до розгляду в засіданні третейського суду на 15:00 29.01.2016 у приміщенні Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України», за адресою : 031143, м. Київ, вул. Заболотного, 150-А, офіс 25, зал № 8.
В матеріалах третейської справи містяться докази направлення копії ухвали про порушення провадження у справі сторонам справи.
Згідно зі ст. 48 Регламенту Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" обмін документами та письмовими матеріалами між сторонами, а також між сторонами і третейським судом чи третейськими суддями здійснюється у порядку, визначеному цим Регламентом.
Документи та інші письмові матеріали направляються за останнім відомим місцем проживання фізичної особи, місцезнаходженням юридичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи в інший спосіб, що передбачає отримання доказів доставки документів та інших письмових матеріалів адресатові, та вважаються такими, що отримані в день такої доставки, навіть якщо на цей час одержувач за цією адресою не знаходиться чи не проживає, а про зміну своєї адреси ним не було повідомлено іншу сторону належним чином. У виняткових випадках учасники третейського розгляду можуть бути викликані в суд через оголошення у пресі або веб-сайті третейського суду. З опублікуванням (розміщенням) оголошення по виклик учасники третейського розгляду вважаються повідомленими про час і місце розгляду справи.
Як свідчать матеріали третейської справи, повідомлення про виклик ОСОБА_1 як відповідача у справі № 209/15 за позовом ПАТ «Сбербанк» про стягнення заборгованості в судове засідання 29.01.2016 о 15:00 у приміщенні третейського суду за адресою м. Київ, вул. Заболотного, 150-А було розміщене на сайті Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України».
В судове засідання 29.01.2016 з`явився представник позивача ПАТ «Сбербанк», відповідач та третя особа не з`явилися.
Ухвалою Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 29.01.2016 розгляд справи за позовом ПАТ «Сбербанк» до ОСОБА_1 , третя особа: ПП «Фірма Фармацея» про стягнення заборгованості було відкладено та призначено її до розгляду в засіданні третейського суду на 12:00 22.02.2016 у приміщенні Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України», за адресою : 031143, м. Київ, вул. Заболотного, 150-А, офіс 25, зал № 8.
В матеріалах третейської справи містяться докази направлення копії ухвали від 29.01.2016 сторонам справи.
Крім того, як свідчать матеріали третейської справи, повідомлення про виклик ОСОБА_1 як відповідача у справі № 209/15 за позовом ПАТ «Сбербанк» про стягнення заборгованості в судове засідання 22.02.2016 о 12:00 у приміщенні третейського суду за адресою м. Київ, вул. Заболотного, 150-А було розміщене на сайті Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України».
Також, оголошення про виклик ОСОБА_1 як відповідача у справі № 209/15 за позовом ПАТ «Сбербанк» про стягнення заборгованості в судове засідання 22.02.2016 о 12:00 у приміщенні третейського суду за адресою м. Київ, вул. Заболотного, 150-А було розміщено у газеті «Урядовий кур`єр» № 24 від 06.02.2016, що підтверджується матеріалами третейської справи.
В судове засідання 22.02.2016 з`явився представник позивача ПАТ «Сбербанк», відповідач та третя особа не з`явилися.
Враховуючи те, що відповідач і третя особа про місце, дату і час судового засідання були повідомлені належним чином та керуючись ст. 56 Регламенту Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України», третейський суд визнав за можливе слухати справу у відсутності відповідача та третьої особи.
В матеріалах третейської справи містяться докази направлення сторонам копії рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 22.02.2016 у справі № 209/15.
Повідомлення про прийняте рішення, а також інформацію про можливість отримання примірника рішення за адресою третейського суду, було розміщено на сайті Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України».
Крім того, Колегія суддів зазначає, що приписами ст. 51 Закону України «Про третейські суди» і ст. 350 ГПК України не передбачено такої підстави для оскарження та скасування рішення третейського суду, як неповідомлення ним належним чином особи, яка брала участь у справі, про місце та час третейського розгляду.
Законодавчо визначений перелік підстав для оскарження та скасування рішення третейського суду є вичерпним і розширеного його тлумачення не передбачає.
У цьому провадженні заявник ОСОБА_1 , укладаючи договір поруки з вміщеним у ньому відповідним третейським застереженням, повинна була усвідомлювати, що це означатиме можливість оскарження рішення третейського суду (у разі звернення однієї із сторін договору до третейського суду та прийняття останнім рішення) лише з підстав, прямо зазначених у Законі України «Про третейські суди» та ГПК України.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 876/16/19, від 07.04.2020 у справі № 873/5/20, від 20.08.2020 у справі № 870/56/20, від 30.09.2020 у справі № 873/64/20.
Таким чином, Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що справу № 209/15, у якій прийнято оскаржуване рішення третейського суду, прийнято третейським судом у спорі, передбаченому третейською угодою між сторонами, та ним не вирішено питань, що виходять за межі третейської угоди; третейська угода не визнана недійсною компетентним судом; доказів того, що склад третейського суду не відповідав вимогам Закону України «Про третейські суди» та третейській угоді, суду не надано, так само як і не надано доказів того, що третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у цій справі.
Враховуючи наведене, оскільки скаржником не доведено наявність підстав для скасування рішення третейського суду згідно з положеннями ст. 350 ГПК України та ст. 51 Закону України «Про третейські суди», як і не встановлено таких підстав судами першої та апеляційної інстанцій, Колегія суддів погоджується із висновками Північного апеляційного господарського суду про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 22.02.2016 у третейській справі № 209/15.
30. Щодо суті апеляційної скарги
Доводи скаржника щодо порушення Північним апеляційним господарським судом норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали.
Що ж до посилань скаржника на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) відносно доступу до правосуддя, то у контексті встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, вони не є релевантними для цієї справи, виходячи з такого.
Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка в силу положень ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, закріплено принцип доступу до правосуддя.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Скаржник вказує на те, що практикою ЄСПЛ у справах «Регент Компані проти України», «Ромашов проти України», «Буховець проти України», «Літгоу та інші проти Сполученого Королівства», «Фішер проти Австрії» до поняття «суд» включено і третейські суди, як позасудові механізми врегулювання спорів, зазначивши, що вимагається забезпечення обов`язкового судового контролю за рішеннями таких позасудових органів.
Посилаючись на практику ЄСПЛ, зокрема на рішення у справах «Мультиплекс проти Хорватії», «Донадзе проти Грузії», «Мартіньє проти Франції» та інші, скаржник зазначає, що дія положень ст. 6 Конвенції розповсюджується на добровільний третейський розгляд та вважає, що при ухваленні рішення третейського суду та оскаржуваної ухвали суду першої інстанції допущено порушення його прав на доступ до правосуддя.
Зокрема, скаржник вказує на те, що ОСОБА_1 фактично не було надано можливості вирішити чи використовувати їй право участі в третейському розгляді особисто або через представника та чи здійснювати захист від пред`явленого позову. Зазначає, що третейський суд не направив ОСОБА_1 жодних ухвали та повідомлення про розгляд справи, а також проігнорував об`єктивні обставини, зокрема територіальну віддаленість місця проживання від місця розгляду справи, ведення бойових дій в місці проживання відповідача та тимчасову окупацію м. Донецьк.
Колегія суддів зазначає, що статтею 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачений порядок виклику в суд та повідомлення про судове рішення учасників справи, проте вказаний закон не поширюється на третейські суди.
В той же час, матеріалами справи підтверджується, що третейським судом були здійснені вичерпні заходи щодо повідомлення скаржника, чим спростовуються доводи про порушення третейським судом процедури розгляду справи.
31. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 у справі № 873/11/21 без змін, як такої, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
32. Щодо судових витрат
Зважаючи на висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду про залишення апеляційної скарги без задоволення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи, покладаються на скаржника.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 240 253 269 270 275 276 282-285 346-351 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 у справі № 873/11/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді О.О. Банасько
В.В. Білоус