ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 873/194/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Огороднік К.М.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
позивача: Михайлова В.В.,
відповідача: не з`явився,
третьої особи: не з`явився,
скаржника: ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Олайнфарм"
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 (суддя Грек Б.М.)
у справі №873/194/21
за заявою Акціонерного товариства "Олайнфарм"
про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації "Принцип" від 26.02.2021 у третейській справі № СЗ-02-01/2021 (третейський суддя Пампуха Г.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олфа"
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеграл-П"
про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Стислий зміст позовних вимог
1. Рішенням Постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації "Принцип" від 26.02.2021 у третейській справі №СЗ-02-01/2021 (далі - Рішення) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група України" (далі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олфа" (далі - Відповідач), за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграл-П" (далі - Третя особа), про стягнення заборгованості в сумі 158466758,73 грн.
2. Акціонерне товариство "Олайнфарм" (далі - Заявник) подало заяву про скасування зазначеного рішення третейського суду (далі - Заява), посилаючись на положення пункту 5 частини 2 статті 350 Господарського процесуального кодексу України, оскільки третейський суд вирішив питання про права та обов`язки Заявника як особи, що не брала участі у справі. За доводами Заявника, оскаржуване Рішення фактично перешкоджає його легітимним прагненням та реалізації законного права отримати грошові кошти, присуджені до стягнення з Відповідача згідно з рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30.07.2021 у справі №134/2020.
3. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2021 Заяву прийнято до розгляду.
4. 18 жовтня 2021 року Заявник подав уточнену заяву про скасування рішення третейського суду, в якій, окрім наведеної підстави оскарження Рішення, вказав також, що воно прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, з огляду на зміст пункту 1 арбітражного застереження, укладеного як додаток №1 до договору поруки №1/08-16 від 08.06.2016.
Рух справи
5. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 закрито провадження за Заявою на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.
6. Постановою Верховного Суду від 25.11.2021 зазначена ухвала суду першої інстанції скасована, справа направлена до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
Стислий зміст ухвали суду першої інстанції
7. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 Заяву залишено без задоволення, у скасуванні Рішення відмовлено.
8. Ухвала мотивована відсутністю підстав для висновку про те, що третейський суд у Рішенні вирішив питання про права і обов`язки Заявника як особи, що не брала участь у справі.
Стислий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення доводів скаржника
9. Заявник подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 та ухвалити нове рішення, яким скасувати Рішення.
10. Заявник вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою, оскільки суд першої інстанції не з`ясував обставини, що мають значення для вирішення справи та порушив норми процесуального права.
11. Заявник зазначає, що суд першої інстанції не дослідив докази та не надав оцінки його доводам, які в сукупності доводять наявність підстав для скасування Рішення, передбачених пунктами 2, 5 частини 2 статті 350 Господарського процесуального кодексу України та пунктами 2, 5 частини 3 статті 51 Закону України "Про третейські суди".
12. Зокрема, Заявник заперечує проти висновку суду першої інстанції про те, що Рішенням не вирішено питань про права (інтереси) Заявника, адже факт вирішення таких прав має випливати зі змісту мотивувальної або резолютивної частини рішення.
13. На думку Заявника, підстава скасування рішення третейського суду, передбачена пунктом 5 частини 2 статті 350 Господарського процесуального кодексу України та пунктом 5 частини 3 статті 51 Закону України "Про третейські суди", підлягає застосуванню й тоді, коли дійсні обставини справи в сукупності свідчать про те, що метою прийняття рішення третейського суду є не вирішення спору по суті з метою захисту прав позивача, а реальне порушення (обмеження) прав осіб, що не брали участі в справі, і таке рішення використовується як інструментарій для певних недобросовісних дій зацікавлених осіб.
14. Заявник наголошує, що Рішення є результатом реалізації схеми з формування фіктивних кредиторських вимог Позивача до Відповідача з метою унеможливлення для Заявника стягнення з Відповідача суми коштів, присудженої рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30.07.2021 у справі №134/2020.
15. Крім того, Заявник вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню через порушення норм процесуального права щодо її змісту, встановлених частиною 2 статті 351 Господарського процесуального кодексу України.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
16. Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
17. Позивач не погоджується з доводами та вимогами апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою та безпідставною, оскільки Заявник не довів, що він є суб`єктом оскарження щодо Рішення.
18. Інші учасники справи у встановлений Судом строк відзиви на апеляційну скаргу не надали.
Позиція Верховного Суду
19. Відповідно до положень частини 2 статті 24, частини 2 статті 25 і частини 2 статті 253 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення у справах щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів, ухвалені апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції.
20. З огляду на встановлені статтею 269 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
21. Предметом розгляду в цій справі є заява про скасування рішення третейського суду.
22. У силу частин 1, 2 статті 51 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов`язки у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ. Аналогічне положення закріплене у частині 1 статті 346 Господарського процесуального кодексу України.
23. Заява про скасування рішення третейського суду подається до апеляційного господарського суду за місцем розгляду справи третейським судом стороною, третьою особою протягом дев`яноста днів з дня ухвалення рішення третейським судом, а особою, яка не брала участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про її права та (або) обов`язки, - протягом дев`яноста днів з дня, коли вона дізналася або повинна була дізнатися про ухвалення рішення третейського суду (ч. 2 ст. 346 Господарського процесуального кодексу України).
24. За змістом положень частини 2 статті 24 і частини 5 статті 349 Господарського процесуального кодексу України справи щодо оскарження рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами за місцем розгляду справи третейським судом як судами першої інстанції та за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цим розділом.
25. При розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду. За наслідками розгляду заяви про скасування рішення третейського суду господарський суд має право: 1) постановити ухвалу про відмову у задоволенні заяви і залишення рішення третейського суду без змін; 2) постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення третейського суду (ч.ч. 4, 6 статті 349 Господарського процесуального кодексу України).
26. Виключний перелік підстав для скасування рішення третейського суду визначений у статті 355 Господарського процесуального кодексу України та частині 3 статті 51 Закону України "Про третейські суди". Так, рішення третейського суду може бути скасовано у разі, зокрема, якщо: рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди; третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.
27. З аналізу наведених норм Суд вбачає, що можливість оскарження рішення третейського суду особою, яка не брала участь у справі, залежить від наявності у такої особи прав та обов`язків, пов`язаних із предметом третейського розгляду. Тому після відкриття провадження за заявою про скасування рішення третейського суду особи, яка не була учасником третейської справи, суд повинен перш за все з`ясувати наявність чи відсутність вирішення третейським судом зазначених питань, що є необхідною передумовою для задоволення заяви такої особи.
28. Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги (зокрема, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі №904/897/19).
29. Суд відхиляє викладені в апеляційній скарзі доводи щодо можливості оскарження рішень незалученими до справи особами також у інших випадках, які по суті зводяться до заперечення проти наведеної правової позиції Верховного Суду, оскільки не вбачає підстав для відступлення від неї та вважає за доцільне врахувати її при розгляді заяви про скасування рішення третейського суду, поданої особою, яка не брала участь у справі, але доводить, що третейський суд вирішив питання про її права та обов`язки.
30. У зв`язку з наведеним Суд звертає увагу, що оскаржуване незалученою особою рішення третейського суду повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто третейським судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
31. Якщо заявник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено питання про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для задоволення його заяви.
32. Особа, яка звертається з відповідною заявою, повинна довести, що оскаржуване рішення третейського суду прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Наведене означає, що заявник має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним рішення третейського суду (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.
33. За змістом Рішення, у третейській справі №СЗ-02-01/2021 вирішений спір про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості в розмірі 158466758,73 грн у зв`язку з тим, що Позивач (як поручитель на підставі договору поруки №1/08-16 від 08.06.2016, укладеного між Позивачем, Відповідачем і Третьою особою) виконав зобов`язання Відповідача з оплати компенсації за відступлення права вимоги згідно з укладеним 07.06.2016 між Третьою особою (первісний кредитор) і Відповідачем (новий кредитор) договором відступлення прав вимоги до ТОВ "Київвисотбуд", і до Позивача перейшли всі права кредитора за вказаним договором відступлення прав вимоги від 07.06.2016.
34. Заявник не брав участь у зазначеній третейській справі та водночас при зверненні із Заявою не довів, що третейський суд вирішив питання про його права та обов`язки, оскільки не зазначив, в якій саме частині оскаржуваного рішення третейського суду прямо вказано про права, інтереси та (або) обов`язки Заявника, а також не навів підстав для висновку, що він був безпосереднім учасником спірних у третейській справі правовідносин.
35. Натомість Заявник зазначив, що оскаржуване рішення фактично перешкоджає його легітимним прагненням та реалізації законного права отримати грошові кошти, присуджені до стягнення з Відповідача згідно з рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30.07.2021 у справі №134/2020. На думку Заявника, Позивач і Відповідач, звертаючись до третейського суду, переслідували єдину протиправну мету - перешкодити Заявнику як кредитору Відповідача у майбутньому виконати зазначене рішення арбітражного суду у справі №134/2020 щодо стягнення з Відповідача заборгованості, а договори відступлення права вимоги та договір поруки, на які Позивач посилається в оскаржуваному рішенні, мають ознаки фраудаторних правочинів.
36. Суд відхиляє наведені аргументи Заявника, оскільки вони засновані на припущенні та по суті зводяться до того, що оскаржуване рішення третейського суду може опосередковано вплинути на права, інтереси та обов`язки Заявника, але не доводять безпосереднього вирішення цим рішенням питання про його права, інтереси та/або обов`язки.
37. Також Суд не приймає до уваги викладені в апеляційній скарзі доводи про документальне оформлення учасниками третейської справи №СЗ-02-01/2021 фіктивного продажу безнадійного боргу за його номінальною вартістю з метою формування у Відповідача фіктивної заборгованості. Зазначені обставини щодо недійсності відповідних правочинів, фіктивності заявлених у справі про банкрутство кредиторських вимог тощо (в разі їх наявності) виходять за межі як розгляду Заяви по суті, так і вирішення питання щодо наявності у Заявника права на звернення з такою заявою у справі, учасником якої він не є.
38. Зокрема, детальна перевірка обґрунтованості кредиторських вимог з огляду на їх характер, розмір, підстави і момент виникнення має здійснюватися під час розгляду справи про банкрутство, особливий процесуальний порядок розгляду якої передбачає задля забезпечення перевірки господарським судом відповідних обставин та унеможливлення загрози визнання судом фіктивної кредиторської заборгованості до боржника застосування підвищеного стандарту доказування, а також відповідних механізмів, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
39. Водночас при розгляді заяви про скасування рішення третейського суду господарський суд не може виходити за встановлені процесуальним законодавством межі розгляду такої заяви, вирішувати спори між заявником та учасниками третейської справи, які мають вирішуватися в порядку позовного провадження, а також шляхом застосовування спеціальних механізмів, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
40. У зв`язку з наведеним Суд вважає безпідставними викладені в апеляційній скарзі доводи про недослідження судом першої інстанції наявності підстави для скасування Рішення, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 350 Господарського процесуального кодексу України та пунктом 2 частини 3 статті 51 Закону України "Про третейські суди", оскільки можливість оскарження рішення третейського суду особою, яка не брала участь у справі, залежить від наявності у такої особи прав та обов`язків, пов`язаних із предметом третейського розгляду. Проте Заявник не довів, що він є суб`єктом оскарження щодо вказаного рішення в розумінні частини 1 статті 346 зазначеного Кодексу.
41. Крім того, Суд відхиляє аргументи Заявника про скасування оскаржуваної ухвали через порушення вимог частини 2 статті 351 Господарського процесуального кодексу України щодо її змісту з огляду на неприпустимість скасування правильного по суті судового рішення з одних лише формальних міркувань.
42. Відповідно до вимог частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
43. Водночас незазначення апеляційним господарським судом місця ухвалення Рішення та складу третейського суду (на що посилається Заявник) не призвело до неправильного вирішення справи по суті розглянутих судом питань. Зокрема, судом не було порушено вимоги щодо територіальної юрисдикції (підсудності) Заяви, встановлені частиною 2 статті 346 Господарського процесуального кодексу України.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
44. Звертаючись з апеляційною скаргою, Заявник не спростував висновки суду першої інстанції та не довів неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування оскарженого судового рішення.
45. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення без змін ухвали суду першої інстанції.
Розподіл судових витрат
46. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в апеляційному порядку судові витрати покладаються на скаржника, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 253 269 270 271 275 276 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Олайнфарм" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 у справі №873/194/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді О. Банасько
К. Огороднік