ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2023 року
м. Київ
cправа № 876/53/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Жукова С.В.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання учасники справи повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерлайт"
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду
від 18.07.2023
у справі № 876/53/19
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерлайт"
про заміну стягувача в наказах Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2019 р. виданих на примусове виконання рішення Постійно діючого регіонального третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група"
у справі № 14/13К-17
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерлайт"
до Приватного акціонерного товариства "Краснодонвугілля",
про стягнення заборгованості 27 201 284,13 грн,-
ВСТАНОВИВ:
1. Рішенням Постійно діючого регіонального третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" від 05.07.2019 у справі № 14/13К-17 позов задоволено у повному обсязі - стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Краснодонвугілля" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерлайт" 26 263 521,67 грн - основної заборгованості з оплати Ресурсів, поставлених згідно Договору № 102/103-У/04-15КУО від 02.04.2015, 937 762,46 грн - пені за порушення умов Договору № 102/103-У/04-15КУО від 02.04.2015, 102 000,00 грн - витрат, пов`язаних з вирішенням спору третейським судом.
2. 29.08.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерлайт" до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про видачу судового наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого регіонального третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" від 05.07.2019 у зазначеній справі.
3. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.09.2019 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерлайт" про видачу судового наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого регіонального третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" у сформованому відповідно до Регламенту складі колегії суддів: головуючого третейського судді Петрової Т.А., третейського судді-доповідача Палій Є.А., третейського судді Присяжного Д.М., від 05.07.2019 у справі № 14/13К-17 - задоволено.
4. 16.10.2019 Центральним апеляційним господарським судом видано накази на примусове виконання рішення Постійно діючого регіонального третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" у сформованому відповідно до Регламенту складі колегії суддів: головуючого третейського судді Петрової Т.А., третейського судді-доповідача Палій Є.А., третейського судді Присяжного Д.М., від 05.07.2019 у справі № 14/13К-17, про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Краснодонвугілля" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерлайт" - 26 263 521,67 грн основного боргу з оплати Ресурсів, поставлених згідно Договору № 102/103-У/04-15КУО від 02.04.2015; 937 762,46 грн пені за порушення умов Договору № 102/103-У/04-15КУО від 02.04.2015; 102 000,00 грн - витрат, пов`язаних з вирішенням спору Третейським судом та витрат по сплаті судового збору за подання заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення в сумі 960,50 грн.
5. 04.07.2023, через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерлайт" до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява, в якій Товариство просить суд замінити стягувача в наказах Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2019 у справі № 876/53/19 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ерлайт" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтіус".
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції
6. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.07.2023 у справі № 876/53/19 відмовлено у задоволенні вказаної заяви.
Надходження апеляційної скарги до Верховного Суду
7. 27.07.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ерлайт" звернулось до Верховного Суду із апеляційною скаргою від 27.07.2023 № 27/07/2023 на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 18.07.2023 у справі № 876/53/19.
8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерлайт" у справі № 876/53/19 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О. В., судді - Жукова С. В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2023.
9. Ухвалою Верховного Суду від 14.08.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 876/53/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерлайт" на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 18.07.2023, призначено розгляд апеляційної скарги на 12.09.2023 о 10:00 год.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала апеляційну скаргу
10. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Товариством з обмеженою відповідальністю "Ерлайт" подано апеляційну скаргу в якій останнє просить скасувати вказану ухвалу та ухвалити нове рішення яким задовольнити вказану заяву про заміну стягувача в наказах Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2019 у справі № 876/53/19 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ерлайт" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтіус".
11. Апеляційну скаргу мотивовано наступним.
11.1 Суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви, не враховавши при цьому правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.09.2018 у справі № 5011-17/17906-2012, від 08.02.2022 у справі № 2-7763/10.
11.2 Судом залишено поза увагою, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
11.3 Судом не враховано, що сторонами погоджено відступлення права вимоги не за договором поставки від 02.04.2015 № 102/102-У/04-15КУО, а за зобов`язанням з виконання рішення суду у цій справі, а тому суд не повинен покладати в основу при винесенні ухвали обставини щодо заборони заміни кредитора у договорі поставки (пункт 10.10 Договору). Окрім того, судом не враховано, що термін дії договору закінчився 31.12.2017, а тому вказаний пункт міг застосовуватися лише при чинному договорі, оскільки права сторін припинилися у зв`язку з його закінченням.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
12. Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Розгляд клопотань Верховним Судом
13. В прохальній частині апеляційної скарги викладено клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі представника скаржника у судовому засіданні.
14. Колегія суддів зазначає, що ухвалою від 14.08.2023 доведено до відома учасників справи, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, а тому Суд вважає за можливе розглядати касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
15. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи № 876/53/19 та третейської справи № 14/13К-17 та докази, що стосуються фактів, на які скаржник посилається в апеляційній скарзі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, який діяв як суд першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
16. Відповідно до частини третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
17. Оскаржувана ухвала апеляційного господарського суду постановлена ним як судом першої інстанції за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерлайт" про заміну стягувача в наказах Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2019 у справі № 876/53/19 -Товариство з обмеженою відповідальністю "Ерлайт" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтіус".
18. Відповідно до частини другої статті 25 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
19. Згідно частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
20. 02.04.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ерлайт" (Постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Краснодонвугілля" (Покупець) укладено Договір № 102103-У/04-15КУО, відповідно до умов п.1.1. якого Постачальник зобов`язується передати, а Покупець прийняти та оплатити матеріали на умовах, передбачених чинним договором.
21. Відповідно до п. 9.2 Договору сторони погодили, що якщо спори та розбіжності, вказані в п.9.1 даного Договору, не будуть врегульовані шляхом перемовин, підлягають розв`язанню та вирішенню в Постійно діючому регіональному третейському суді України при Асоціації "Регіональна правова група" у відповідності з Регламентом зазначеного суду. Рішення Регіонального третейського суду є кінцевим та обов`язковим до виконання для Сторін та підлягає виконанню Сторонами в строки, зазначені в рішенні суду.
22. Відповідно до п 10.10. договору, ні одна із Сторін не має права передавати третім особам повністю або частково свої права чи обов`язки по даному Договору, без попередньої письмової згоди іншої Сторони.
23. Рішенням Постійно діючого регіонального третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група", у сформованому відповідно до Регламенту складі колегії суддів: головуючого третейського судді Петрової Т.А., третейського судді-доповідача Палій Є.А., третейського судді Присяжного Д.М., від 05.07.2019 у справі № 14/13К-17 позов задоволено у повному обсязі - стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Краснодонвугілля" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерлайт" 26 263 521,67 грн - основної заборгованості з оплати Ресурсів, поставлених згідно Договору № 102/103-У/04-15КУО від 02.04.2015, 937 762,46 грн - пені за порушення умов Договору № 102/103-У/04-15КУО від 02.04.2015, 102 000,00 грн - витрат, пов`язаних з вирішенням спору третейським судом.
24. 29.08.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерлайт" до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про видачу судового наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого регіонального третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" від 05.07.2019 у зазначеній справі.
25. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.09.2019 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерлайт" про видачу судового наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого регіонального третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" у сформованому відповідно до Регламенту складі колегії суддів: головуючого третейського судді Петрової Т.А., третейського судді-доповідача Палій Є.А., третейського судді Присяжного Д.М., від 05.07.2019 у справі № 14/13К-17 - задоволено.
26. 16.10.2019 Центральним апеляційним господарським судом видано накази на примусове виконання рішення Постійно діючого регіонального третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" у сформованому відповідно до Регламенту складі колегії суддів: головуючого третейського судді Петрової Т.А., третейського судді-доповідача Палій Є.А., третейського судді Присяжного Д.М., від 05.07.2019 у справі № 14/13К-17, про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Краснодонвугілля" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерлайт" - 26 263 521,67 грн основного боргу з оплати Ресурсів, поставлених згідно Договору № 102/103-У/04-15КУО від 02.04.2015; 937 762,46 грн пені за порушення умов Договору № 102/103-У/04-15КУО від 02.04.2015; 102 000,00 грн - витрат, пов`язаних з вирішенням спору Третейським судом та витрат по сплаті судового збору за подання заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення в сумі 960,50 грн.
27. 04.07.2023 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерлайт" до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява, в якій Товариство просить суд замінити стягувача в наказах Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2019 у справі № 876/53/19 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ерлайт" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтіус".
28. В обґрунтування своєї заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ерлайт" зазначає, що на виконання рішення єдиного учасника ТОВ "АЛТІУС" № 28/01-22 від 31.01.2022 ТОВ "АЛТІУС" прийняло, а ТОВ "ЕРЛАЙТ" передало до статутного капіталу ТОВ "АЛТІУС" майновий внесок у вигляді майнових прав, а саме: право вимоги заборгованості від ТОВ "КРАСНОДОНВУГІЛЛЯ" в сумі 27 304 244,63 грн, яка виникла на підставі ухвали Центрального апеляційного господарського суду № 876/53/19 від 17.09.2019 ( судовий наказ про примусове виконання рішення від 16.10.2019 р. справа № 876/53/19), що підтверджується актом приймання-передачі майнових прав до статутного капіталу ТОВ "АЛТІУС", від 31.01.2022, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сидоренком А.В. зареєстровано в реєстрі за № 63, 64.
29. Питання процесуального правонаступництва врегульовані частиною першою статті 52 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
30. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.
31. Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва господарському суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
32. Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.
33. Отже, як зазначено у п. п. 8.6., 8.7, 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 р. у справі № 34/425 (Провадження № 12-69гс21) - процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 Господарського процесуального кодексу України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Водночас відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу. Отже, вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов`язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальному правовідношенні відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідношеннях у визначених законом випадках. Зокрема, у процесуальних відносинах правонаступник може бути замінений там, де вони є триваючими, або за умови відновлення процесуальних строків для вчинення процесуальних дій. Втрата первісним кредитором певних процесуальних прав унаслідок пропуску ним строків для вчинення процесуальних дій до моменту укладення договору відступлення права вимоги означає, що саме у такому обсязі новий кредитор може стати процесуальним правонаступником і автоматичного поновлення процесуальних прав за наслідком укладення договору відступлення права вимоги не відбувається.
34. Таким чином, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що вчинення між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕРЛАЙТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛТІУС" правочину, наслідком якого є заміна особи в окремому зобов`язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є переходом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТІУС" прав Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРЛАЙТ" у матеріальних правовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "КРАСНОДОНВУГІЛЛЯ" які ґрунтуються на Договорі № 102103-У/04-15КУО від 02.04.2015, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕРЛАЙТ" та Приватним акціонерним товариством "КРАСНОДОНВУГІЛЛЯ".
35. Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
36. Згідно статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
37. Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
38. Отже, з аналізу вказаних норм Цивільного кодексу України вбачається, що кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором. При цьому, якщо договором встановлено, що заміна Кредитора у зобов`язанні здійснюється за згодою Боржника, то така заміна без згоди Боржника не відповідає умовам вказаного договору та приписам чинного законодавства.
39. Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, пунктом 10.10 Договору № 102103-У/04-15КУО від 02.04.2015, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕРЛАЙТ" та Приватним акціонерним товариством "КРАСНОДОНВУГІЛЛЯ", сторони погодили, що ні одна із Сторін не має права передавати третім особам повністю або частково свої права чи обов`язки по даному Договору, без попередньої письмової згоди іншої Сторони.
40. Згідно частин першої, другої, третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
41. Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
42. Згідно частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
43. Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
44. Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
45. Принцип змагальності сторін у господарському судочинстві не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17)
46. При цьому, додані до заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРЛАЙТ" додатки не містять доказів попередньої письмової згоди Приватного акціонерного товариства "КРАСНОДОНВУГІЛЛЯ" щодо передачі Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕРЛАЙТ" своїх прав за Договором № 102103-У/04-15КУО від 02.04.2015 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТІУС", як те передбачено пунктом 10.10 Договору № 102103-У/04-15КУО від 02.04.2015.
47. Відсутність згоди Боржника на заміну Кредитора у зобов`язанні свідчить, що правочин про заміну Кредитора у зобов`язанні між новим та первісним Кредитором не породжує правових наслідків для Боржника, оскільки не відбувається переходу до особи (нового кредитора) прав у матеріальних правовідносинах, що унеможливлює в цьому випадку здійснення процесуального правонаступництва.
48. Крім того, на висновки у наведених постановах Верховного Суду від 12.09.2018 у справі № 5011-17/17906-2012, від 08.02.2022 у справі № 2-7763/10 скаржник послався, виокремивши їх із контексту вказаних судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, в контексті досліджуваних судом у справі № 876/53/19 доказів та встановлених фактичних обставин, зокрема, щодо того, що пунктом 10.10 Договору № 102103-У/04-15КУО від 02.04.2015, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕРЛАЙТ" та Приватним акціонерним товариством "КРАСНОДОНВУГІЛЛЯ", сторони погодили, що ні одна із Сторін не має права передавати третім особам повністю або частково свої права чи обов`язки по даному Договору, без попередньої письмової згоди іншої Сторони.
49. З огляду на викладене, аргументи скаржника (пункт 11.1 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом.
50. Також, частиною другою статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
51. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
52. За приписами частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
53. За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.
54. Положення статті 11 Цивільного кодексу України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.
55. Тобто відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов`язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, - за наявності прямої вказівки про це в законі.
56. За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду. (Висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №320/5115/17)
57. Отже, рішення Постійно діючого регіонального третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" від 05.07.2019 у справі № 14/13К-17 ґрунтується на Договорі № 102/103-У/04-15КУО від 02.04.2015 і стосується стягнення заборгованості за поставлені матеріали і лише відображає обставини наявності заборгованості, яка виникла на підставі вказаного договору.
58. При цьому, згідно пункту 10.5 Договору № 102/103-У/04-15КУО від 02.04.2015 цей договір діє до 31.12.2015. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторін від виконання взятих на себе зобов`язань (в тому рахунку гарантійних) по цьому договору.
59. З огляду на викладене, аргументи скаржника (пункт 11.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом.
60. Колегія суддів зазначає, що у статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою.
61. Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.
62. Обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.
63. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.
64. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
65. Також, Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 225.04.2012 № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013).
66. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 28.05.2019 у справі № 905/2458/16 зазначав, що принцип обов`язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов`язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов`язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки - перешкоджає такому виконанню.
67. При цьому, скаржником у апеляційній скарзі жодним чином не обґрунтовано неможливість виконання чи утруднення виконання рішення третейського суду у зв`язку із відмовою у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерлайт" про заміну стягувача в наказах Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2019 у справі № 876/53/19.
68. З огляду на викладене, аргументи скаржника (пункт 11.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом.
69. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
70. З огляду на викладене, у справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції, який діяв як суд першої інстанції.
71. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
72. Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
73. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
74. Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідає.
75. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
76. Вказані вимоги судом апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваної ухвали були дотримані.
77. Оскільки підстав для скасування ухвали суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись ст. 25, 240, ч. 2 ст. 253 269 270 275 282 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерлайт" на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 18.07.2023 у справі № 876/53/19 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 18.07.2023 у справі № 876/53/19 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. В. Білоус
Судді О. В. Васьковський
С. В. Жуков