ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2022 року
м. Київ
Cправа № 902/1023/19(902/1243/20)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пєскова В.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Картере В.І.,
за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І.,
за участю представників:
Товариства з обмеженою відповідальністю "ВН-Центр" - Стукальської Г.М.,
ОСОБА_1 - Деркач С.С.,
арбітражний керуючий Сокотун В.А. та уповноважена особа засновників боржника Гаврилюк П.В. прийняли участь у судовому засіданні особисто,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Сокотуна В.А. за вх. № 1651/2022, а також ОСОБА_1 , який є громадянином Кіпру, за вх. № 1978/2022
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2022
у складі колегії суддів: Павлюк І.Ю. (головуюча), Демидюк О.О., Савченка Г.І.
та на рішення Господарського суду Вінницької області від 17.11.2021
у складі судді Тісецького С.С.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВН-Центр"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Суханова Т.О.
про визнання недійсним договору та скасування запису
в межах справи № 902/1023/19
за заявою Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited) (правонаступник - ОСОБА_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ"
про банкрутство.
За результатами розгляду касаційних скарг Касаційний господарський суд вирішив касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Сокотуна В.А. за вх. № 1651/2022 та ОСОБА_1 за вх. № 1978/2022 задовольнити частково, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 та рішення Господарського суду Вінницької області від 17.11.2021 у справі № 902/1023/19 (902/1243/20) - скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому
ВСТАНОВИВ:
Вступ.
1. На розгляд суду поставлено питання наявності/відсутності підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна боржника, укладеного до відкриття провадження у справі про банкрутство, на підставі статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КузПБ) та статей 3 13 ЦК України.
Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами.
2. У провадженні Господарського суду Вінницької області на стадії ліквідаційної процедури перебуває справа № 902/1023/19 за заявою Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited) до ТОВ "Компанія "КМТ" про банкрутство, провадження у якій відкрито ухвалою суду від 18.12.2019.
3. 30.06.2020 постановою Господарського суду Вінницької області визнано ТОВ "Компанія "КМТ" банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Сокотуна В.А.
Подання до суду позову.
4. 21.12.2020 до Господарського суду Вінницької області від ТОВ "Компанія "КМТ" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Сокотуна В.А. надійшла позовна заява від 15.12.2020 № 01-21/902/1023/19/317 до ТОВ "ВН-Центр" про визнання недійсним договору та скасування запису.
5. Заява ліквідатора мотивована тим, що в ході проведення інвентаризації майна банкрута ТОВ "Компанія "КМТ" та аналізу відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (далі - ДРРПНМ) ліквідатору банкрута стало відомо про укладення 26.08.2016 договору купівлі-продажу нерухомого майна між ТОВ "Компанія "КМТ" (продавець) та ТОВ "ВН-Центр" (покупець), посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Т.О., зареєстрованого в реєстрі за номером № 1314 (далі - договір купівлі-продажу), а саме:
- земельної ділянки кадастровий номер 0510136600:02:029:0014, загальною площею 0,4470 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Магістратська, 60, за ціною 6 033 600 грн. Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в ДРРПНМ № 777868305101;
- будівлі (об`єкту нежитлової нерухомості, в цілому складається з: приміщень: літ. "А" - адмінбудинок з прибудовою - підвал - пр. № 1-4 площею 88,5 кв.м; І поверх - пр. № 101-126 площею 462,9 кв.м; II поверх - пр. № 201-225 площею 479,3 кв.м; мансарда - пр. № 301-323 площею 433,2 кв.м), всього по літ. "А" загальною площею 1 463,9 кв.м, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Магістратська, 60, за ціною 4 736 300 грн, у т.ч. ПДВ. Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в ДРРПНМ № 771743705101.
6. Відповідно до наявного в матеріалах справи зазначеного вище договору, останнім також передбачені такі умови :
Продаж нерухомого майна, зазначеного в п. 1 цього договору, за домовленістю сторін здійснюється за 10 769 900 грн (з яких вартість земельної ділянки складає 6 033 600 грн; будівлі - 4 736 300 грн). Підпис представника продавця на договорі свідчить про те, що до укладення та підписання цього договору продавцем отримано 9 700 000 грн. Решта суми, а саме, 1 069 900 грн покупець зобов`язаний сплатити продавцю до 15.09.2016.
При цьому сторони погоджуються, що покупець набуває право власності за цим договором та реєстрація права власності покупця в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відбувається одразу після посвідчення цього договору, до проведення повних розрахунків по ньому.
Проведення повних розрахунків по договору підтверджуватиметься відповідними бухгалтерськими документами.
7. У відповідності до Звіту про оцінку майна, що продається, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "ВІТ-ОКС" станом на 01.06.2016, ринкова вартість земельної ділянки становить 6 033 600 грн (з урахуванням ПДВ).
Відповідно до Звіту про оцінку майна, що передається в іпотеку, здійсненої ТОВ "ВІТ-ОКС" станом на 01.06.2016, ринкова вартість будівлі офісу становить 4 736 300 грн (з урахуванням ПДВ).
8. Балансова вартість будівлі становить 3 917 604,27 грн та земельної ділянки 6 033 600 грн, що підтверджується балансовою довідкою станом на 01.08.2016 від 26.08.2016 (п. 3).
9. Передача нерухомого майна, зазначеного в п. 1 цього договору, покупцеві має відбутися одразу після укладення та посвідчення цього договору, про що має бути складений відповідний акт приймання-передачі (п. 5).
10. Надалі, між ТОВ "Компанія "КМТ" та ТОВ "ВН-Центр" було підписано акт приймання-передачі від 26.08.2016 до договору купівлі-продажу нерухомого майна.
11. Водночас, у позові вказується, що згідно отриманої виписки з банківського рахунку ТОВ "Компанія "КМТ" (позивач) № НОМЕР_1 , відкритого у ПАТ "ПриватБанк" про рух коштів за 2016 рік, згідно договору купівлі-продажу на рахунок позивача за продаж майна від ТОВ "ВН-ЦЕНТР" (відповідач) було перераховано :
1) 26.08.2016 о 16:20 год. - 4 736 300 грн, призначення платежу - за будівлю зг.дог. купівлі-продажу б/н від 26.08.2016, в т.ч. ПДВ 789 383,33 грн.
У той же день сплачені кошти були повернуті назад ТОВ "ВН-Центр".
26.08.2016 о 16:20 год. - 4 736 300 грн, призначення платежу - повернення фін.доп. зг.дог. № ВН-1607-01-Ф від 12.07.2016, без ПДВ.
2) 26.08.2016 о 16:40 год. - 463 700 грн, призначення платежу - за земельну ділянку зг.дог. купівлі-продажу б/н від 26.08.2016, без ПДВ.
У той же день сплачені кошти були повернуті назад ТОВ "ВН-Центр".
26.08.2016 о 16:40 год. - 463 700 грн, призначення платежу - повернення фін.доп. зг. дог. № ВН-1607-01-Ф від 12.07.2016, без ПДВ (отримувач ТОВ "ВН-Центр").
3) 26.08.2016 о 16:40 год. - 4 580 400 грн, призначення платежу - за земельну ділянку зг.дог. купівлі-продажу б/н від 26.08.2016, без ПДВ.
У той же день сплачені кошти були перераховані ТОВ "Торговий Квартал", код ЄДРПОУ 36685158.
26.08.2016 о 16:40 год. - 4 580 400 грн, призначення платежу - поворотна фін.допомога зг. дог. NK-1606-02-0 від 29.06.2016, без ПДВ.
4) 30.08.2016 о 11:19 год. - 200 000 грн, призначення платежу - за земельну ділянку зг.дог. купівлі-продажу б/н від 26.08.2016, без ПДВ.
5) 16.09.2016 о 14:59 год. - 700 000 грн, призначення платежу - за земельну ділянку зг.дог. купівлі-продажу б/н від 26.08.2016, без ПДВ.
12. Ліквідатор ТОВ "Компанія "КМТ" покликається на те, що боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів.
13. Зокрема, станом на дату укладення договору купівлі-продажу 26.08.2016 у банкрута була наявна кредиторська заборгованість, строк виконання якої настав.
14. Так, 28.04.2011 між Спільним українсько-російським приватним акціонерним товариством "КМТ'' (позичальник, правонаступником якого є ТОВ "Компанія "КМТ") та Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (позикодавець) укладено договір позики № 6, згідно умов якого позикодавець зобов`язувався надати позичальнику позику в сумі 3 000 000 дол. США, яка буде надаватись траншами.
Відповідно до пп. (D) п. 3 договору, неповернена сума позики та усі нараховані та несплачені відсотки має бути сплачено у строк повного погашення позики, який визначено у договорі.
15. Згідно укладеної 30.07.2012 додаткової угоди до договору позики від 28.04.2011 № 6, строк повного погашення позики - не пізніше 31.12.2015р.
16. У відповідності до виписки від 09.09.2016 по рахунку Велгевос Ентерпрайзес Лімітед, за період з 01.05.2011 по 31.08.2011 на виконання умов договору позики було перераховано на рахунок ТОВ "Компанія "КМТ" суму позики траншами на загальну суму 1 954 987 дол. США.
17. Станом на 31.12.2015 ТОВ "Компанія "КМТ", в порушення прийнятих на себе зобов`язань, не повернуло Велгевос Ентерпрайзес Лімітед отриману суму позики.
18. Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.11.2017 у справі № 916/2591/16, залишеним без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 та постановою Верховного Суду від 05.09.2019 задоволено позов Велгевос Ентерпрайзес Лімітед про стягнення заборгованості за договором позики від 28.04.2011 № 6.
19. Також факт наявності заборгованості підтверджується ухвалою Господарського суду Вінницької області від 18.12.2019 про відкриття провадження у справі № 902/1023/19 про банкрутство ТОВ ''Компанія "КМТ", де розглядалися вимоги ініціюючого кредитора Велгевос Ентерпрайзес Лімітед.
20. Позивач вказав, що згідно укладеного договору купівлі-продажу від 26.08.2016 загальна ціна договору становить 10 769 900 грн, у т.ч. ПДВ 789 383, 33 грн, яка є нижчою від ринкової вартості подібних об`єктів, що підтверджується звітом про оцінку, який виконаний 27.11.2020 ТОВ "Експертно-оцінююча компанія "Дрібнич, Новосьол та Партнери" на замовлення ліквідатора ТОВ "Компанія "КМТ" Сокотуна В.А.
21. Так, відповідно до вказаного звіту про оцінку майна станом на 01.06.2016 ринкова вартість:
- земельної ділянки кадастровий номер 0510136600:02:029:0014, загальною площею 0,4470 га, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Магістратська, 60, становить 11 937 000 грн без ПДВ;
- будівлі (об`єкт нежитлової нерухомості), загальною площею 1 463,9 кв.м, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Магістратська, 60, становить 9 042 000 грн без ПДВ.
22. Отже, вказані обставини, на думку позивача, свідчать, що відчуження майна боржника згідно спірного договору від 26.08.2016, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Т.О., зареєстрованого в реєстрі за номером № 1314, відбулося за цінами, нижчими від ринкових по подібним об`єктам.
23. На підставі викладеного, позивач просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26.08.2016 та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності на зазначені вище об`єкти нерухомого майна.
Розгляд справи судами.
24. 17.11.2021 рішенням Господарського суду Вінницької області, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2022, у задоволенні позову відмовлено.
25. При цьому суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог через недоведеність продажу майна за ціною, нижчою за ринкову, а також одночасно вказав про застосування спливу позовної давності.
26. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, зазначив про необґрунтованість висновку місцевого господарського суду про одночасну відмову в позові з підстав недоведеності вимог та за спливом строку позовної давності - за умови необґрунтованості та недоведеності позовних вимог для застосування наслідків спливу позовної давності не має підстав. Крім того, суд апеляційної інстанції висловив позицію про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 42 КУзПБ, а не статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство). Водночас, апеляційна інстанція погодилася з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість вимог позивача щодо того, що відчуження нерухомого майна боржника за спірним договором купівлі-продажу від 26.08.2016 відбулося за цінами, нижчими від ринкових, за подібними об`єктами, - а відтак і стосовно відсутності жодних підстав для визнання спірного договору недійсним.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.
А. Доводи осіб, які подали касаційну скаргу.
27. 24.02.2021 засобами електронного зв`язку Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Сокотуна В.А. (скаржник-1) подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 та рішення Господарського суду Вінницької області від 17.11.2021 у справі № 902/1023/19(902/1243/20) скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВН-Центр" про визнання недійсним правочину та скасування записів про державну реєстрацію прав на нерухоме майно задовольнити повністю.
28. Підставами касаційного оскарження судових рішень, скаржник-1 зазначає, що апеляційний судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права та не враховано висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом, що кореспондується з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
29. Крім того, скаржник-1 зазначає про незастосування судами до спірних відносин положень статей 3 13 ЦК України, про порушення вимог статті 99 ГПК України в частині відмови судом першої інстанції у призначенні судової експертизи щодо визначення вартості проданого нерухомого майна за спірним договором.
30. Водночас, скаржник-1 звертає увагу на невідповідність ухвалених у справі судових рішень практиці суду касаційної інстанції щодо фраудаторності правочинів.
31. 29.04.2022 (згідно з відміткою на поштовому конверті "Укрпошта Експрес") ОСОБА_1 (скаржник-2) подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник-2 просить постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 та рішення Господарського суду Вінницької області від 17.11.2021 у справі № 902/1023/19(902/1243/20) скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВН-Центр" про визнання недійсним правочину та скасування записів про державну реєстрацію прав на нерухоме майно задовольнити повністю.
32. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 та рішення Господарського суду Вінницької області від 17.11.2021 у справі № 902/1023/19(902/1243/20), ОСОБА_1 вважає, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень, судами не було враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 904/5693/20 (904/4523/21), постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19), постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (14-266цс19), що кореспондується з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
33. Доводи ОСОБА_1 є схожі за змістом з доводами скаржника-1. Окрім цього, скаржник-2 наполягає на фраудаторності спірного правочину з огляду на заподіяння шкоди кредиторам та на заниженні вартості продажу за спірним договором.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.
34. До Верховного Суду від ліквідатора ТОВ "ВН-Центр" надійшов відзив на касаційні скарги ТОВ "Компанія "КМТ" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Сокотуна В.А. та ОСОБА_1, в якому зазначено про правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права та наведено прохання залишити цю касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій.
А. Щодо суті касаційної скарги.
35. Заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги необхідно задовольнити частково з таких підстав.
36. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
37. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, зазначив про необґрунтованість висновку місцевого господарського суду про одночасну відмову в позові з підстав недоведеності вимог та за спливом строку позовної давності - за умови необґрунтованості та недоведеності позовних вимог для застосування наслідків спливу позовної давності не має підстав. Крім того, суд апеляційної інстанції висловив позицію про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 42 КУзПБ, а не статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство). Водночас, апеляційна інстанція погодилася з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість вимог позивача щодо того, що відчуження нерухомого майна боржника за спірним договором купівлі-продажу від 26.08.2016 відбулося за цінами, нижчими від ринкових, за подібними об`єктами, - а відтак і стосовно відсутності жодних підстав для визнання спірного договору недійсним.
38. Судова колегія не погоджується з останнім висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
39. Як зазначено позивачем у позові, він посилався, що спірний договір укладено всупереч положенням стаття 42 КУзПБ, а також, що підставою для визнання недійсним спірного договору є недотримання сторонами договору положень статей 3 13 ЦК України, а також нанесення шкоди кредиторам цим договором.
40. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна банкрута за позовом не сторони цього договору (кредитора боржника) із підстав, визначених статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства та статей 3 13 203 Цивільного кодексу України.
41. Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, не виключається визнання недійсним договору, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).
Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним і бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.
42. Велика Палата Верховного Суду у наведеній справі зазначила, що позивач має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) і послатися на спеціальну норму, що передбачає визнання правочину недійсним.
43. Оцінюючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішень про визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна, тобто суті позовних вимог, Верховний Суд вважає за необхідне врахувати правову позицію, викладену в постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19), яка була прийнята судом касаційної інстанції після ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції у цій справі.
44. Так, у постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) предметом судового розгляду справі був позов не сторони правочину в межах справи про банкрутство про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, який обґрунтовано, зокрема, вчиненням боржником до відкриття провадження у справі про його банкрутство фраудаторного правочину.
45. Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) щодо суті позовних вимог дійшла таких висновків.
46. Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.
47. Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.
48. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.
49. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:
- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі;
- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);
- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.
50. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).
51. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.
52. Слід звернути увагу, у контексті цього спору, на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16:
"Поручитель, який став солідарним боржником у зв`язку з невиконанням позичальником свого обов`язку у кредитному зобов`язанні, що виникло первинно з його волі та згідно з його бажанням, не є абсолютно вільним в обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, в якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами. Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності), після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.
Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора".
53. Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17)).
54. Слід зауважити, що цивільні й господарські відносини, у межах яких передбачається виконання обов`язку боржника в майбутньому без забезпечення такого боргу, ґрунтуються в основному на довірі учасників відносин до свого контрагента, а також на впевненості в можливості захистити свої майнові права в спосіб, передбачений законом, зокрема, через суд.
55. У сучасному українському законодавстві, як і в іноземних правопорядках, оспорювання так званих підозрілих угод божника є одним з найважливіших юридичних інструментів консолідації та збільшення конкурсної маси шляхом повернення до неї майна боржника, переданого іншим особам.
56. Таким чином, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства на підставі пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 Цивільного кодексу України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 Цивільного кодексу України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.
57. Отже, у цій справі поза увагою судів попередніх інстанцій залишилися викладені вище висновки Верховного Суду щодо фраудаторності правочину та зовсім не розглянуто таку підставу для його недійсності як укладення договору на шкоду кредитору всупереч принципу добросовісності та з підстав недопустимості зловживання правом.
58. Як описано вище (пункт 11 цієї постанови), завдяки укладанню спірного договору було здійснено розрахунок з двома кредиторами банкрута, у той час, коли банкрут мав невиконані грошові зобов`язання перед позивачем.
59. Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується із доводами касаційних скарг, що судами попередніх інстанцій не було досліджено питання, чи, укладаючи спірний правочин, банкрут вдався до використання належного йому суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредитору (позивачу).
60. Це питання характеризує ознаку фраудаторності правочину та має бути проаналізоване судом з викладенням відповідних мотивів у рішенні, чого не було зроблено судами.
61. Ще одним питанням, яке лише було ретельно окреслено судом апеляційної інстанції, але не отримало відповіді - це доводи позивача з приводу поважності причин пропуску строку позовної давності, так і неможливості подачі позову раніше, що зумовило вихід за межі підозрілого періоду, визначеного статтею 42 КУзПБ.
62. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ліквідатором зазначено, що матеріалами справи № 902/1023/19 про банкрутство ТОВ "Компанія "КМТ" та звітом про результати проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності, виконаного під час процедури розпорядження майном, підтверджено, що боржник перебуває в стані поточної неплатоспроможності останні 4 роки (починаючи із початку 2016 року), а посадовими особами та власниками (учасниками) боржника не проводилося жодних дій спрямованих на уникнення критичною фінансового стану підприємства, виявлено ознаки доведення до банкрутства ТОВ "Компанія "КМТ".
Крім того, окремою поважною причиною (обставиною) пропуску строку позовної давності є те, що керівник боржника ОСОБА_3 будь-яких документів щодо відчуження майна боржника та договорів, укладених боржником - ТОВ "Компанія "КМТ", ані розпоряднику майна Терешуку О.В., ані ліквідатору Сокотуну В.А. не передавав, хоча відповідні запити керівнику про необхідність передачі документів неодноразово надсилалися.
Однак, керівник боржника Ульянов В.О. навмисно приховував інформацію від ліквідатора Сокотуна В.А. щодо укладення 26.08.2016 договору купівлі-продажу нерухомого майна та здійснення розрахунків за ним, а зазначений договір (або його нотаріальна копія) в будь-якому випадку наявний у ТОВ "Компанія "КМТ" як сторони такого договору.
Також, 26.08.2016 договір підписував зі сторони продавця, ТОВ "Компанія "КМТ", директор боржника ОСОБА_3 та був обізнаний про його укладення, проте цю інформацію приховав.
Водночас, ані розпорядник майна Терещук О.В., ані ліквідатор боржника Сокотун В.А. не могли дізнатися про відчуження майна боржником раніше (до 30.06.2020) та існування зазначених договорів, оскільки:
- постановою Господарського суду Вінницької області від 30.06.2020 у справі № 902/1023/19 визнано банкрутом ТОВ "Компанія "КМТ" та ліквідатором призначено арбітражною керуючого Сокотуна В.А.;
- відповідно до частини першої статті 59 КУзПБ з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо нього не було зроблено раніше, члени виконавчою органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута;
- лише після припинення повноважень керівника ТОВ "Компанія "КМТ" Ульянова В.О., ліквідатор Сокотун В.А. отримав доступ до банківських рахунків боржника ТОВ "Компанія "КМТ", в тому числі тих, які були закриті;
- змінивши картки зразків підписів у банківських установах, де у боржника були відкриті рахунку, пройшовши ідентифікацію клієнта, ліквідатор ТОВ "Компанія "КМТ" Сокотун В.Л. отримав інформацію з банківського рахунку ТОВ "Компанія "КМТ" № НОМЕР_1 , відкритого у ПАТ "ПриватБанк", про рух коштів за 2016 рік, із якого стало відомо про укладення спірного договору купівлі-продажу та здійснення розрахунку (рух коштів) за продаж такого майна від ТОВ "ВН-Центр".
Доступ до рахунку про рух коштів за 2016 рік та отримання виписки у ПАТ "ПриватБанк" з банківського рахунку ТОВ "Компанія "КМТ" № НОМЕР_1 стало можливим для Позивача 02.11.2020, лише після замовлення та формування зазначеної виписки.
Також, про факт укладення 26.08.2016 договору купівлі-продажу нерухомого майна між ТОВ "Компанія "КМТ" та ТОВ "ВН-Центр", як зазначалося в позові, ліквідатору стало відомо під час проведення інвентаризації майна банкрута ТОВ "Компанія "КМТ" та аналізу відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.
Після отримання інформації з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про відчуження майна, отримання інформації про рух коштів та отримання 27.11.2020 звіту про оцінку проданого майна, виконаного ТОВ "Експертно-оцінююча компанія "Дрібнич, Новосьол та Партнери", який підтверджує, на думку позивача, ринкову вартість відчужуваного майна, ТОВ "Компанією "КМТ" (в особі ліквідатора) відразу було подано даний позов.
При цьому, раніше отримання звіту про оцінку майна (27.11.2020) подати позов можливості не було, а якби був поданий такий позов - то він би був безпідставний та необґрунтований.
Також, керівництвом банкрута (директором Ульяновим В.О.) приховувалась інформація щодо наявності кредиторської заборгованості у розмірі у розмірі 1 764 987 доларів США згідно договору позики від 28.04.2011 № 6 (укладеного між Спільним українсько-російським підприємством у формі приватного акціонерного товариства "КМТ", правонаступником якою є боржник - ТОВ "Компанія "КМТ", та Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Vеlgevos Enterprises Limited), документи щодо договірних відносин, на підставі яких виникла дана заборгованість арбітражному керуючому, як і по іншим договорам поворотної фінансової допомоги, наданої або отриманої боржником, передані не були, вказана інформація (щодо кредиторської заборгованості) також не відбражена у поданих фінансових звітах боржника за 2016-2018 роки, а подані звіти за підписом керівника боржника місять недостовірну інформацію про фінансовий стан підприємства.
63. З огляду на викладене, на переконання ліквідатора боржника, наведені вище обставини є такими, що робили своєчасне пред`явлення позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.08.2016 та скасування записів, утрудненим та свідчать про об`єктивність перешкоди для ліквідатора звернутись за захистом порушеного права у межах позовної давності та є поважними причинами пропуску цього строку.
64. Із цього приводу судова колегія вважає за необхідне звернутися до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19:
"8.1. За положеннями статей 256 257 267 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
8.2. За змістом статті 267 ЦК України, сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.
8.3. Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.
8.4. До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження всіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим".
65. Крім того, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18(910/4866/21) дійшов висновків, що " пропуск позовної давності не є абсолютною та безумовною підставою для відмови у позові, адже відповідно до приписів частини 5 статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позовної давності при зверненні за захистом порушеного права у спорі, стороною якого є боржник, що вирішується у справі про банкрутство, суди мають виходити з їх об`єктивного, а не суб`єктивного характеру, тобто з обставин, які підтверджують ці причини та вказують на існування об`єктивної перешкоди для боржника своєчасно звернутися за захистом порушеного права. Тому, вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску позовної давності у спірних правовідносинах, суд, з огляду на положення статті 13 ЦК України ("Межі здійснення цивільних прав"), має враховувати добросовісність поведінки як позивача (заявника), так і відповідача протягом всього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права (права на позов) і до моменту звернення з позовом, зважаючи на характер спірних правовідносин між сторонами, особливості їх нормативного регулювання, надані сторонам права та покладені на них обов`язки тощо (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 14/325"б" та від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду підкреслює, що суд має право надати особі (визнати право на) судовий захист порушеного права за сукупності умов:
- по-перше, особа (позивач) наведе поважні, на її думку, причини пропуску позовної давності при зверненні до суду за захистом порушеного права, вказавши на конкретні обставини, які об`єктивно перешкоджали їй звернутися за захистом порушеного права у межах позовної давності, та надасть суду докази, що підтверджують існування цих обставин (стаття 74 ГПК України);
- по-друге, суд за результатами оцінки доказів, наданих на підтвердження цих обставин, встановить їх існування та дійде висновку про їх об`єктивний характер, і, відповідно, про існування поважних причин пропуску позовної давності при зверненні позивача за захистом порушеного права.
Позовна давність є інститутом матеріального, а не процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності (частина 5 статті 267 ЦК України).
Із цих причин застосування норм про позовну давність підпорядковується загальним засадам матеріального цивільного права, які мають фундаментальний характер і є нормами прямої дії (постанова Верховного Суду від 25.01.2021 у справі № 758/10761/13-ц), включаючи й загальні положення щодо справедливості, добросовісності та розумності як загального стандарту поведінки учасників цивільних правовідносин.
У розглядуваному аспекті зазначене, зокрема, істотно послаблює позиції відповідачів, які є причетними до фраудаторного правочину і захищаються від позову про визнання такого правочину недійсним та похідних позовів посиланням на пропуск позовної давності позивачем, адже за змістом частини 3 статті 16 ЦК України у разі встановлення зловживання правом суд може відмовити особі у захисті. Положення стосується не тільки позивача, який просить про застосування певних способів захисту, а й відповідача, який захищається від позову шляхом висування тих чи інших заперечень (у тому числі заявляючи про пропуск позивачем позовної давності)".
66. При цьому у наведеній вище справі, оцінюючи поважність причин пропуску строку позовної давності, колегія суддів враховувала очевидний фраудаторний характер оспорюваних торгів (у тому числі поведінку з боку органів управління боржника до порушення провадження у справі про банкрутство), тривалий час виявлення ознак такої фраудаторності, відсутність до моменту визнання боржника банкрутом зовнішнього незалежного управління Товариством-банкрутом, яке було фактично встановлене лише з дати визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
67. Стосовно питання необхідності проведення судової експертизи задля визначення ринкової вартості проданого майна за спірним договором судова колегія зазначає таке.
68. Як встановлено судами, позивач подавав відповідні клопотання про призначення судової експертизи як до суду першої, так і апеляційної інстанцій. Суди попередніх інстанцій відмовили у призначенні судової експертизи, у тому числі через наявність висновків експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення оціночно-будівельного дослідження від 19.03.2021 № 1259/21-21 та від 19.03.2021 № 1260/21-21. Проте, судами обох інстанцій проігноровано доводи позивача про недопустимість такого доказу через відсутність у цих висновках попередження експерта про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, як того вимагає частина сьома статті 98 ГПК України. Зокрема, судами не надано відповіді на цей довід позивача.
69. Крім того, відповідно до частини другої статті 98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
70. Водночас, предметом дослідження від 19.03.2021 № 1259/21-21 та від 19.03.2021 № 1260/21-21 виступало питання, чи відповідають вимогам законодавства звіти про оцінку майна, виконані ТОВ "ВІТ-ОКС".
71. Слід зауважити, що питання про належність або достовірність доказів, наявних в матеріалах справи, саме по собі не входить до предмету доказування по справі. Будь-який доказ є лише засобом для встановлення обставин справи, джерелом відомостей про обставини, що входять до предмету доказування.
72. Так, згідно із пунктом 72 постанови Верховного Суду від 25.11.2021 у справі № 908/426/21 предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
73. Позивач у своїй позовній заяві посилався саме на заниження ринкової вартості майна при укладенні правочину, і саме ринкова вартість майна на момент вчинення правочину і є обставиною, що входить до предмету доказування. Проте фактично судами не було встановлено відповідність ціни продажу майна за спірним договором ринковій вартості нерухомого майна, що є однією з вагомих обставин, яка підтверджує/спростовує вимоги позивача.
74. Касаційний суд зазначає, що завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").
75. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").
76. Більш того, у визначення справедливого судового розгляду справи сторін не можна не враховувати загальні фактичні та юридичні обставини справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станкевич проти Польщі").
77. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Де Куббер проти Бельгії" та у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (рішення Європейського суду з прав людини "Хамідов проти Росії").
78. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
79. Однак, ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, оскільки судами допущено неповне з`ясування фактичних обставин, та не надано оцінки всім аргументам учасників справи.
80. Водночас, судова колегія не вбачає у зміні апеляційною інстанцією мотивів прийнятого судом першої інстанції рішення з одночасним залишенням без задоволення всіх апеляційних скарг суттєвого порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки відповідно до частини четвертої статті 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини, а у цій справі вимогою апелянтів було скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення, і при цьому зміна лише мотивів рішення суду не призвела навіть до часткового задоволення вимог апелянтів (наведені апеляційним судом мотиви не призвели до скасування рішення суду першої інстанції), що і зумовило відповідне викладення в резолютивній частині постанови прийнятого судом апеляційної інстанції рішення за результатами розгляду апеляційних скарг.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг.
81. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційних скаргах, знайшли частково своє підтвердження, а постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 та рішення Господарського суду Вінницької області від 17.11.2021 у справі № 902/1023/19 (902/1243/20) підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
82. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене, повно й об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності, надати оцінку доводам і запереченням усіх учасників справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.
В. Розподіл судових витрат.
83. Виходячи з приписів статті 129 ГПК України, суд вирішує питання про розподіл судових витрат у разі, якщо справа вирішується по суті. У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Таким чином, оскільки постановою Верховного Суду у цій справі скасовано судові рішення, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області, то в цьому випадку касаційним судом справа по суті не вирішувалась, а тому і відсутні підстави для розподілу судових витрат.
На підставі викладеного та керуючись статтями 240 300 301 308 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Сокотуна В.А. за вх. № 1651/2022, а також ОСОБА_1 за вх. № 1978/2022 задовольнити частково.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 та рішення Господарського суду Вінницької області від 17.11.2021 у справі № 902/1023/19 (902/1243/20) скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.
3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді В. Білоус
В. Картере