№ 902/1038/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2022 року

м. Київ

cправа № 902/1038/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників:

позивача - Василяка Р. О. (адвоката, в режимі відеоконференції),

відповідача - Горобця Д. Г. (адвоката, в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2022 (колегія суддів: Савченко Г. І. - головуючий, Саврій В. А., Коломис В. В.), рішення Господарського суду Вінницької області від 19.01.2022 (суддя Яремчук Ю. О.) і додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 07.02.2022 (суддя Яремчук Ю. О.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотехнологічна Компанія "ЕНЗИФАРМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум"

про стягнення 1 422 858,23 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Біотехнологічна Компанія "ЕНЗИФАРМ" (далі - ТОВ "Біотехнологічна Компанія "ЕНЗИФАРМ") звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум" (далі - ТОВ "Форум") про стягнення 1 422 858,23 грн збитків.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач порушив умови договору земельного сервітуту від 10.01.2006 № 1 та вчинив протиправні дії щодо цілеспрямованого забиття каналізаційної мережі у фізичний спосіб, і це завдало позивачу збитків.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.01.2022 у справі № 902/1038/21 позовні вимоги ТОВ "Біотехнологічна Компанія "ЕНЗИФАРМ" до ТОВ "Форум" про стягнення 1 422 858,23 грн збитків задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ТОВ "Форум" на користь ТОВ "Біотехнологічна Компанія "ЕНЗИФАРМ" збитки в розмірі 1 422 858,23 грн.

2.2. Додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 07.02.2022 у справі № 902/1038/21 заяву від 24.01.2022 представника ТОВ "Біотехнологічна Компанія "ЕНЗИФАРМ" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ТОВ "Форум" на користь ТОВ "Біотехнологічна Компанія "ЕНЗИФАРМ" 14 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2022 залишено без змін рішення Господарського суду Вінницької області від 19.01.2022 та додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 07.02.2022 у справі № 902/1038/21.

2.4. Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем доведено наявність збитків, оскільки надано докази, які вказують на те, що дохід міг би бути отриманий позивачем у випадку непошкодження каналізаційної мережі під час використання земельної ділянки за договором сервітуту. Господарські суди дійшли висновку про те, що вимоги позивача про стягнення збитків у загальному розмірі 1 422 858,23 грн підтверджені належними і допустимими доказами.

2.5. Господарські суди також установили та констатували, що витрати за надану професійну правничу допомогу є підтвердженими, а тому заяву представника позивача про стягнення з відповідача понесених судових витрат в сумі 14 000,00 грн, за висновком судів, необхідно задовольнити.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2022, рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.01.2022 та додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 07.02.2022 у справі № 902/1038/21, до Верховного Суду звернулося ТОВ "Форум" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "Форум" зазначає, що оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ТОВ "Форум", звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на порушення норм процесуального права, що передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Скаржник наголошує, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, застосували положення статей 22 1166 1172 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/7511/20, постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі № 3-64гс11, постановах Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 908/2261/17, від 31.07.2019 у справі № 910/15865/14, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц, постановах Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18, від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц, від 06.12.2019 у справі № 908/2486/18, від 15.10.2020 у справі № 922/3669/19.

Крім того, скаржник вважає, що суд першої інстанції порушив положення статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

3.4. ТОВ "Біотехнологічна Компанія "ЕНЗИФАРМ" у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Форум" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій - без змін. На думку ТОВ "Біотехнологічна Компанія "ЕНЗИФАРМ", позивачем доведено наявність збитків, оскільки надано докази, які свідчать про те, що дохід міг би бути отриманий позивачем у випадку непошкодження каналізаційної мережі під час використання відповідачем земельної ділянки.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що на підставі договору купівлі-продажу від 04.06.2001 № 01/06/01 між Колективним підприємством "Ладижинбудмонтаж" (далі - КП "Ладижинбудмонтаж") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична фірма "Арніка" (далі - ТОВ "Фармацевтична фірма "Арніка") товариство прийняло у власність адміністративний корпус з належними комунікаціями: мережі водопостачання; мережі каналізаційні; трубопроводи теплових мереж; площадку до адміністративного корпусу, а саме продавець продав, а покупець купив належний продавцю на праві власності адміністративний корпус, який розташований за адресою: Вінницька обл. м. Ладижин, вул. Промислова 8.

4.2. На земельній ділянці площею 1,072 га, наданій продавцю в постійне користування згідно з Державним актом на постійне користування від 25.11.1993 № 7, виданим Ладижинською міською радою, розташовані: адміністративний корпус загальною площею 2 671,1 м2 позначений на плані земельної ділянки літерою "А"; площадка до адміністративного корпусу; комунікації - мережі водопостачання; мережі каналізаційні; трубопроводи теплових мереж; елементи благоустрою.

4.3. Адміністративний корпус з належними до нього комунікаціями та спорудами, що відчужується за зазначеним договором, належить продавцю на підставі реєстраційного посвідчення про право власності № 28, виданого 25.04.2001 Тульчинським міжрайонним бюро технічної інвентаризації.

4.4. Продаж за домовленістю сторін вчинено на підставі рішення зборів власників КП "Ладижинбудмонтаж" від 29.03.2001 за ціною не нижче 100 000,00 грн без ПДВ (пункти 1-4 договору купівлі-продажу).

4.5. Згідно з актом прийому-передачі від 06.06.2001, який є невід`ємною частиною договору купівлі-продажу, продавець передав, а покупець прийняв майно, передбачене зазначеним договором.

4.6. Відповідно до накладної від 06.06.20221 КП "Ладижинбудмонтаж" передало, а ТОВ "Фармацевтична фірма "Арніка" прийняло майно, а саме: адміністративний корпус загальною площею 2 671,1 м2 позначений на плані земельної ділянки літерою "А"; площадку до адміністративного корпусу; комунікації-мережі водопостачання; мережі каналізаційні; трубопроводи теплових мереж. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що факт придбання наведеного майна відображено у податковій накладній від 06.06.2001 № 42.

4.7. Відповідно до платіжного доручення від 06.06.2001 № 2 ТОВ "Фармацевтична фірма "Арніка" сплатило КП "Ладижинбудмонтаж" 125 932,00 грн з призначенням платежу: оплата згідно з договором купівлі-продажу від 01.06.2001 № 01/06/01.

4.8. Відповідно до наказу від 08.06.2001 № 03 майно та мережі каналізаційні поставлено на баланс як основні засоби. Згідно з робочим проектом реконструкції виробничого корпусу ТОВ "Фармацевтична фірма "Арніка" з метою організації виробництва в частині зовнішніх мереж водопостачання і каналізації проведено відповідну реконструкцію.

4.9. Господарськими судами констатовано, що в подальшому на підставі протоколу зборів засновників ТОВ "Фармацевтична фірма "Арніка" від 23.12.2004 № 9 змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична фірма "Мелвин" (далі - ТОВ "Фармацевтична фірма "Мелвин").

4.10. Судами зазначено, що 10.01.2006 між ТОВ "Фармацевтична фірма "Мелвин" в особі директора Кондрицького В. В., далі - "власник", який діє на підставі Статуту, з однієї сторони, і ТОВ "Форум" далі - "землекористувач" в особі директора Вихватнюк О. А., який діє на підставі Статуту та є власником земельної ділянки, з другої сторони, укладено договір (сервітут) № 1 на обмежене право користування земельною ділянкою (далі - договір сервітуту).

4.11. Суди також установили, що договір сервітуту зареєстровано у встановленому законодавством порядку у Ладижинському міському відділі Вінницької регіональної філії "Центр ДЗК", про що у державному реєстрі земель (сервітутів) вчинено запис від 06.02.2006 № 1.

4.12. Відповідно до умов укладеного договору сервітуту між сторонами було погоджено що власник згідно з Українським класифікатором прав обмеженого користування земельною ділянкою, затвердженим Держкомземом України № 4-1-7/1205 від 24.04.1998, встановлює земельний сервітут на землекористувача земельної ділянки, що розташована в м. Ладижині на вул. Промисловій 8- А, для обслуговування, ремонту, та реконструкції каналізаційної мережі згідно із статтею 69 Земельного кодексу України та ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень".

Землекористувач зобов`язаний: не чинити перешкод власнику у проведені обслуговування, ремонту та реконструкції каналізаційної мережі; дотримуватись вимог "ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень"; вживати заходів для недопущення пошкоджень каналізаційної мережі під час використання земельної ділянки; не допускати в зоні дії сервітуту будівництво тимчасових і постійних споруд, проведення земляних робіт на глибину більше 1,0 м, влаштування автостоянок, посадку дерев, кущів. Складування матеріалів в зоні дії сервітуту допускається за умови, якщо землекористувач забезпечує звільнення зайнятої матеріалами зони протягом 3-х календарних днів з моменту виникнення у власника необхідності проведення ремонтних робіт; зона дії сервітуту визначена в Додатку № 1, "План відведення земельної смуги для встановлення земельного сервітуту", який є невід`ємною частиною цього договору.

4.13. З огляду на викладене судами констатовано, що позивач є власником каналізаційних мереж. Крім того, господарськими судами зазначено, що згідно з протоколом № 13 загальних зборів учасників ТОВ "Фармацевтична фірма "Мелвин" змінило назву на ТОВ "Біотехнологічна Компанія "ЕНЗИФАРМ".

4.14. Господарські суди установили, що в подальшому ТОВ "Біотехнологічна Компанія "ЕНЗИФАРМ" як власник каналізаційних мереж уклало договір про спільне використання системи каналізації від 01.01.2020 з Приватним підприємством" БТУ - Центр" (далі - ПП "БТУ - Центр"). Предметом договору є порядок і умови спільного використання майна, а саме системи каналізації (далі - система), власником майна та користувачем для забезпечення водовідведення від виробничого корпусу та споруд користувача (далі - комплекс), розташованого за адресою: Вінницька обл., м. Ладижин, вул. Промислова, 8, через каналізаційну систему ТОВ "Біотехнологічна Компанія "ЕНЗИФАРМ" (пункт 1 договору про спільне використання системи каналізації).

4.15. Відповідно до договору про спільне використання системи каналізації власник майна зобов`язується забезпечити технічну можливість приймання (транзиту) від користувача стічних вод, а користувач зобов`язується здійснювати своєчасне відшкодування витрат власника майна, понесених останнім на систему водовідведення (пункт 1.2 договору про спільне використання системи каналізації). За цим договором встановлюється цілодобовий режим системи транспортування стічних вод (пункт 1.3 договору про спільне використання системи каналізації). Власник майна забезпечує транзит стічних вод до межі балансової належності належної йому системи транспортування стічних вод (пункт 1.4 договору про спільне використання системи каналізації). Сторони мають право спільно використовувати систему транспортування стічних вод (пункт 3.1 договору про спільне використання системи каналізації).

4.16. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що між ТОВ "Біотехнологічна Компанія "ЕНЗИФАРМ" (замовник) та ПП "БТУ - Центр" (виконавець) 03.01.2020 підписано договір № 03/01-20 БК про виготовлення продукції з давальницької сировини. У порядку та на умовах, визначених договором, замовник доручив виконавцю, а виконавець зобов`язується виготовити з наданої замовником сировини, допоміжних матеріалів та упаковки, біопрепарати та іншу продукцію. Суди зазначили, що на підставі наведених договорів ПП "БТУ - Центр" займається виготовленням біопрепаратів, при цьому сировина і готова продукція є власністю ТОВ "Біотехнологічна Компанія "ЕНЗИФАРМ".

4.17. Суди також зазначили, що за умовами договору про виготовлення продукції з давальницької сировини право власності на сировину, її залишки та відходи належить замовникові (ТОВ "Біотехнологічна Компанія "ЕНЗИФАРМ") на всіх етапах виготовлення продукції.

4.18. Розглядаючи цю справу, господарські суди констатували, що ТОВ "Біотехнологічна Компанія "ЕНЗИФАРМ" як на підставу позовних вимог посилалося на те, що з метою свого функціонування та за специфікою здійснення господарської діяльності позивач постійно використовує каналізаційні мережі. Водночас позивач зазначав, що відповідачем чинились перешкоди у користуванні каналізаційними мережами, що, за доводами позивача, підтверджується записами відеонагляду, який здійснюється з території ПП ""БТУ - Центр", та з яких можна встановити, що саме працівниками відповідача було здійснено злом каналізаційної мережі 30.05.2020 та чинились перешкоди в доступі до мереж для їх ремонту. Крім того, за цим фактом відкрито кримінальне провадження № 12020020070000149 за частиною 1 статті 194 Кримінального кодексу України.

4.19. При цьому факт неможливості використання каналізаційних мереж підтверджується актом комісії ПП "БТУ - Центр" від 02.06.2020 про зрив роботи виробництва з 30.05.2020 до 02.06.2020, в якому зафіксовано, що 30.05.2020 використовувати каналізацію для ведення технологічних процесів виробництва та користування для побутових потреб було неможливо. В цей час відбувалися такі процеси ферментації: "Фітоцид-р" оп. 7ф. F2, V-4500 л; "Бітоксибацилін" - оп. 19ф. Fl, V- 5000 л, "Триходермін"- оп. 12ф. F4, V-5000 л; "Поліміксобактерину" - оп. 31ф, F6, V-4000 л, Beauveria bassiana - on. 4in, in. 3, V-700 л. Оскільки каналізація не працювала, то підтримання температур у процесі ведення ферментації було неможливим, і, як наслідок, ферментації стали втратними. Разом з тим також складено акт про відбракування культурних рідин від 02.06.2020 з висновком про зіпсування продукції та її утилізацію за підписом директора ПП "БТУ - Центр".

4.20. Крім того господарські суди констатували, що актом обстеження від 02.06.2020 Ладижинської теплової електричної станції Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" за підписом директора Ющенко П. Г. встановлено, що на прохання директора ПП "БТУ-Центр" Болоховського В. В. Ладижинською тепловою електричною станцією Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" було здійснено обстеження каналізаційної мережі, яка перебуває у приватній власності позивача, для визначення причин та предмета забиття, і зазначено, що після здійснення огляду та здійснення спроби проведення робіт механізованим очищенням каналізаційної мережі було виявлено, що мережа забита щебенем довжиною близько 15-20 м, і у зв`язку із встановленим здійснити механізоване очищення неможливо, тому для усунення зазначеного забиття потрібна спеціалізована техніка.

4.21. Відповідно до акта від 30.05.2020 № 1/05 за підписами у складі комісії: начальника ЦТПК та Ла ТЕС Ющенко П. Г., майстра ІЕС Литвинюка В. В., слюсаря ІЕС Камінського В. Г., представника ПП "БТУ - Центр" Кузьміна П. М. зафіксовано, що 30.05.2020 проведено обстеження каналізаційної мережі з території підприємства "БТУ - Центр", яка перебуває у приватній власності позивача, до входу на територію Ла ТЕС в каналізаційну насосну станцію буддвору, яка транспортує стоки. Обстеження мережі було проведено від колодязя К15 до колодязя К3, при цьому виявлено колодязь К8, забитий піском та ґрунтом; колодязь К14 фізично закритий вихід із колодязя К14а сторонніми предметами, по іншій частині каналізаційної мережі зауважень не виявлено, для нормального функціонування каналізаційної мережі необхідно виконати її очищення.

4.22. Судом також переглянуто відеозаписи, які, за висновком суду, свідчать про те, що відповідач чинив перешкоди у доступі на свою територію, тому позивач не мав можливості безпосередньо після виявлення обставин пошкодження каналізації скласти акт за участю відповідача. Таким чином, господарські суди установили та констатували, що відповідно до зведення фактичних втрат ТОВ "Біотехнологічна Компанія "ЕНЗИФАРМ" від 02.06.2020 при виготовленні готового продукту та компонентів до готового продукту при аварійній зупинці з забиттям стоків в період з 30.05.2020 до 02.06.2020 ці втрати становлять 1 422 858,23 грн.

4.23. Позивач вважав, що відповідач порушив умови договору земельного сервітуту від 10.01.2006 № 1 та вчинив протиправні дії, спрямовані на забиття каналізаційної мережі у фізичний спосіб, і це завдало позивачу збитків, а тому ТОВ "Біотехнологічна Компанія "ЕНЗИФАРМ" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до ТОВ "Форум" про стягнення 1 422 858,23 грн збитків.

5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

5.1. До Верховного Суду через систему "Електронний суд" надійшла заява ТОВ "Форум" про зупинення виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 19.01.2022 та додаткового рішення Господарського суду Вінницької області від 07.02.2022 у справі № 902/1038/21 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 09.08.2022 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Форум" про зупинення виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 19.01.2022 та додаткового рішення Господарського суду Вінницької області від 07.02.2022 у справі № 902/1038/21 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги ТОВ "Біотехнологічна Компанія "ЕНЗИФАРМ" про стягнення 1 422 858,23 грн збитків. Підставою позовних вимог, на думку ТОВ "Біотехнологічна Компанія "ЕНЗИФАРМ", є те, що відповідач порушив умови договору земельного сервітуту від 10.01.2006 № 1 та вчинив протиправні дії, спрямовані на забиття каналізаційної мережі у фізичний спосіб, і це завдало позивачу збитків.

5.4. Верховний Суд зазначає, що частиною 1 та пунктом 8 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

5.5. В частині 2 статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

5.6. Згідно з частиною 2 статті 224, частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

5.7. Тобто збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси як учасника певних суспільних відносин, і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

5.8. Верховний Суд зазначає, що збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 910/15998/20, від 24.11.2021 у справі № 161/14197/20.

5.9. Верховний Суд констатує, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків, в тому числі й у вигляді упущеної вигоди.

5.10. При цьому протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміють матеріальну шкоду, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності та полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

5.11. Для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.

5.12. Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки врегульовано у главі 5 "Докази та доказування" Господарського процесуального кодексу України.

5.13. Відповідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

5.14. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має на меті усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

5.15. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

5.16. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

5.17. Разом з тим 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

5.18. Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, із введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

5.19. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

5.20. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

5.21. Слід зауважити, що Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17. При цьому аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

5.22. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5.23. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.24. Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем доведено наявність збитків, оскільки надано докази, які вказують на те, що відповідачем чинились перешкоди у користуванні каналізаційними мережами, що спричинило позивачу збитки.

5.25. ТОВ "Форум" не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернулося із касаційною скаргою на судові рішення. ТОВ "Форум", звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на порушення норм процесуального права, що передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.26. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.27. Касаційну скаргу з посиланням на положення частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, застосували положення статей 22 1166 1172 Цивільного кодексу України без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/7511/20, постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі № 3-64гс11, постановах Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 908/2261/17, від 31.07.2019 у справі № 910/15865/14, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц, постановах Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18, від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц, від 06.12.2019 у справі № 908/2486/18, від 15.10.2020 у справі № 922/3669/19.

5.28. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.29. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.

5.30. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/7511/20, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастіон-Сервіс" до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення збитків.

"У пункті 8 частини другої статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

35. Відповідно до частини другої статті 20 ГК України права та законні інтереси суб`єктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, відшкодування збитків.

36. Правові підстави та умови відшкодування збитків визначені, зокрема положеннями Глави 3 "Захист цивільних прав та інтересів" Розділу І "Основні положення" Книги першої "Загальні положення", Глави 51 "Правові наслідки порушення зобов`язання. Відповідальність за порушення зобов`язання" Розділу І "Загальні положення про зобов`язання" Книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України та Главою 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Розділу V "Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання" ГК України.

37. Зокрема, відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

38. У пункті 4 частини першої статті 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

39. Згідно із частиною першою статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

40. За приписами частини першої статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

41. У частині другій статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

42. Згідно із частиною другою статті 224, частиною першою статті 225 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

43. Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

44. Як зазначено вище, збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

45. Слід зауважити, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі № 3-64гс11, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 908/2261/17, від 31.07.2019 у справі № 910/15865/14, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20)".

5.31. Верховний Суд також установив, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" Ларченко І. М. про стягнення збитків за кредитним договором.

У зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, про те, що: "позивач повинен також довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною та достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток". Крім того, скаржник зазначає, що такі висновки також викладено у постановах Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18.

5.32. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Енергооблік" про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, про те, що: "таким чином, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди також мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача".

5.33. Крім того, Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 908/2486/18, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Мелітополь" до Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області про стягнення суми упущеної вигоди у розмірі 278 918,13 грн.

У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень: "тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню". При цьому скаржник зазначає, що такі висновки також викладено у постановах Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 922/3669/19, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18.

5.34. Розглянувши такі доводи скаржника, проаналізувавши наведені висновки Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, колегія суддів зазначає таке.

5.35. Господарські суди, розглядаючи справу № 902/1038/21 по суті позовних вимог, установили факт неможливості використання каналізаційних мереж, що підтверджується актом комісії ПП "БТУ - Центр" від 02.06.2020 про зрив роботи виробництва з 30.05.2020 до 02.06.2020, в якому зафіксовано, що 30.05.2020 використовувати каналізацію для ведення технологічних процесів виробництва та користування для побутових потреб було неможливо. Суди також установили, що в цей час відбувалися такі процеси ферментації: "Фітоцид-р" оп. 7ф. F2, V-4500 л; "Бітоксибацилін" - оп. 19ф. Fl, V- 5000 л, "Триходермін"- оп. 12ф. F4, V-5000 л; "Поліміксобактерину" - оп. 31ф, F6, V-4000 л, Beauveria bassiana - on. 4in, in. 3, V-700 л. Оскільки каналізація не працювала, то підтримання температур в процесі ведення ферментації було неможливим, і, як наслідок, ферментації стали втратними.

5.36. Зокрема, суди установили, що відповідачем чинились перешкоди у користуванні каналізаційними мережами, і це спричинило позивачу збитки, що підтверджується:

- актом про зрив роботи з 30.05.2020 до 02.06.2020 виробництва, дільниця виробництва вул. Промислова, 10 за підписом директора Болоховського В.В., де встановлено, що каналізація, була непрацююча, тому підтримання температур в процесі ведення ферментації було неможливе, як наслідок ферменти стали втратними;

- актом про відбракування культурних рідин від 02.06.2020 за підписом директора ПП "БТУ - Центр", яким підтверджено, що у вказаний період проходили наступні процеси ферментації: "Фітоцид-р" оп. 7ф. F2, V-4500 л; "Бітоксибацилін" - оп. 19ф. Fl, V- 5000, Триходермін"- оп. 12ф. F4, V-5000 л; "Поліміксобактерину" - оп. 31ф, F6, V- 4000 л, Beauveria bassiana - on. 4in, in. 3, V-700 n;

- актом обстеження від 02.06.2020 ВП Ладижинська теплова електрична станція Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" за підписом директора Ющенко П.Г., яким встановлено, що на прохання директора ПП "БТУ-Центр" Болоховського В. В. Ладижинською тепловою електричною станцією Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" було здійснено обстеження каналізаційної мережі, яка перебуває у приватній власності позивача, розташована на вул. Промислова, 8, 8а-10 та 10а для визначення причин та предмета забиття, і зазначено, що після здійснення огляду та здійснення спроби проведення робіт механізованим очищенням каналізаційної мережі було виявлено, що мережа забита щебенем довжиною близько 15-20 м, і у зв`язку із встановленим здійснити механізоване очищення неможливо, тому для усунення зазначеного забиття потрібна спеціалізована техніка;

- актом № 1/05 від 30.05.2020 за підписами у складі комісії: начальника ЦТПК та Ла ТЕС Ющенко П. Г., майстра ІЕС Литвинюка В. В., слюсаря ІЕС Камінського В.Г., представника ПП "БТУ - Центр" Кузьміна П. М., яким зафіксовано, що 30.05.2020 проведено обстеження каналізаційної мережі з території підприємства "БТУ - Центр", яка перебуває у приватній власності позивача, до входу на територію Ла ТЕС в каналізаційну насосну станцію буддвору, яка транспортує стоки. Обстеження мережі було проведено від колодязя К15 до колодязя К3, при цьому виявлено колодязь К8, забитий піском та ґрунтом; колодязь К14 фізично закритий вихід із колодязя К14а сторонніми предметами, по іншій частині каналізаційної мережі зауважень не виявлено, для нормального функціонування каналізаційної мережі необхідно виконати її очищення;

- зведенням фактичних втрат ТОВ "Біотехнологічна Компанія "Ензифарм" від 02.06.2020 при виготовленні готового продукту та компонентів до готового продукту при аварійній зупинці з забиттям стоків в період з 30.05-02.06.2020 на загальну суму 1 422 858,23 грн.

5.37. Отже, Верховний Суд з урахуванням установлених фактичних обставин у цій справі, проаналізувавши судові рішення, висновки щодо застосування норм права в яких, на думку скаржника, не було враховано при ухваленні оскаржуваних судових рішень у цій справі, установив, що оскаржувані судові рішення в цій справі не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які посилається скаржник. Водночас оскаржувані судові рішення в цій справі ухвалені з урахуванням наведених висновків.

5.38. Крім того, колегія суддів не може взяти до уваги окремі доводи скаржника, оскільки такі доводи стосуються необхідності переоцінки наявних у справі доказів та заперечення установлених судами фактичних обставин справи.

5.39. З огляду на викладене Верховний Суд констатує, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з цих підстав.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.40. Скаржник вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність у позивача права власності на каналізаційну мережу, яка проходить на території земельної ділянки, належної відповідачу. З огляду на це, на думку скаржника, необхідно виключити з мотивувальної частини рішення суду такий абзац: "з врахуванням викладеного судом встановлено, що позивач ТОВ "Фармацевтична фірма "Мелвин" є власником каналізаційних мереж".

5.41. Перевіривши такі доводи скаржника, Верховний Суд визнає їх необґрунтованими з огляду на встановлені фактичні обставини в цій справі. А саме суди встановили, що на підставі договору купівлі-продажу від 04.06.2001 № 01/06/01 КП "Ладижинбудмонтаж" та ТОВ "Фармацевтична фірма "Арніка" товариство прийняло у власність адміністративний корпус з належними комунікаціями: мережі водопостачання; мережі каналізаційні; трубопроводи теплових мереж; площадку до адміністративного корпусу, а саме продавець продав, а покупець купив належний продавцю на праві власності адміністративний корпус, який розташований за адресою: Вінницька обл. м. Ладижин, вул. Промислова 8.

5.42. Суди зазначили, що на земельній ділянці площею 1,072 га, наданій продавцю в постійне користування згідно з Державним актом на постійне користування від 25.11.1993 № 7, виданим Ладижинською міською радою, розташовані: адміністративний корпус загальною площею 2 671,1 м2 позначений на плані земельної ділянки літерою "А"; площадка до адміністративного корпусу; комунікації - мережі водопостачання; мережі каналізаційні; трубопроводи теплових мереж; елементи благоустрою.

5.43. Господарські суди також установили, що адміністративний корпус з належними до нього комунікаціями та спорудами, що відчужується за зазначеним договором, належить продавцю на підставі реєстраційного посвідчення про право власності № 28, виданого 25.04.2001 Тульчинським міжрайонним бюро технічної інвентаризації. Продаж за домовленістю сторін вчинено на підставі рішення зборів власників КП "Ладижинбудмонтаж" від 29.03.2001 за ціною не нижче 100 000,00 грн без ПДВ (пункти 1- 4 договору купівлі-продажу). Згідно з актом прийому-передачі від 06.06.2001, який є невід`ємною частиною договору купівлі-продажу, продавець передав, а покупець прийняв майно, передбачене зазначеним договором.

5.44. Відповідно до накладної від 06.06.20221 КП "Ладижинбудмонтаж" передало, а ТОВ "Фармацевтична фірма "Арніка" прийняло майно, а саме: адміністративний корпус загальною площею 2 671,1 м2, позначений на плані земельної ділянки літерою "А"; площадку до адміністративного корпусу; комунікації-мережі водопостачання; мережі каналізаційні; трубопроводи теплових мереж. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що факт придбання наведеного майна відображено у податковій накладній від 06.06.2001 № 42.

5.45. Крім того, відповідно до платіжного доручення від 06.06.2001 № 2 ТОВ "Фармацевтична фірма "Арніка" сплатило КП "Ладижинбудмонтаж" 125 932,00 грн з призначенням платежу: оплата згідно з договором купівлі-продажу від 01.06.2001 № 01/06/01. При цьому наказом від 08.06.2001 № 03 майно та мережі каналізаційні поставлено на баланс як основні засоби. Згідно з робочим проектом реконструкції виробничого корпусу ТОВ "Фармацевтична фірма "Арніка" з метою організації виробництва в частині зовнішніх мереж водопостачання і каналізації проведено відповідну реконструкцію.

5.46. Господарськими судами також встановлено, що в подальшому на підставі протоколу зборів засновників ТОВ "Фармацевтична фірма "Арніка" від 23.12.2004 № 9 змінило назву на ТОВ "Фармацевтична фірма "Мелвин". Крім того, господарськими судами зазначено, що згідно з протоколом № 13 загальних зборів учасників ТОВ "Фармацевтична фірма "Мелвин" змінило назву на ТОВ "Біотехнологічна Компанія "ЕНЗИФАРМ". З огляду на викладене судами констатовано, що позивач є власником каналізаційних мереж

5.47. Отже, доводи скаржника про необхідність виключення зазначеного абзацу з мотивувальної частини рішення суду спростовуються наведеними установленими обставинами цієї справи та стосуються переоцінки доказів та встановлення нових обставин, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

5.48. Крім того, скаржник вважає, що суд першої інстанції порушив положення статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки прийняв докази з порушенням строку, встановленого процесуальним законодавством, а саме: схему розміщення каналізаційного колектора ТОВ "Біотехнологічна Компанія "ЕНЗИФАРМ"; відповідь на запит від 05.01.2022; копію акта обстеження від 02.06.2020; акт від 30.02.2020 № 1/05.

5.49. Перевіривши наведені доводи скаржника, Верховний Суд не може взяти їх до уваги, оскільки матеріали цієї справи свідчать, що 10.01.2022 до Господарського суду Вінницької області надійшла заява ТОВ "Біотехнологічна Компанія "Ензифарм", у якій позивач, зокрема, зазначав, що з метою спростування доводів відповідача, викладених у запереченнях, та з метою підтвердження підстав позову, представником позивача на адресу ПП "БТУ - Центр" було надіслано адвокатський запит про надання інформації з приводу причин забиття каналізації станом з 30.05.2020. З огляду на викладене позивач просив долучити до матеріалів справи: схему розміщення каналізаційного колектора ТОВ "Біотехнологічна Компанія "ЕНЗИФАРМ"; відповідь на запит від 05.01.2022; копію акта обстеження від 02.06.2020; акт від 30.02.2020 № 1/05, та зазначав, що встановлений строк для подання доказів було пропущено з поважних причин, оскільки відповідні докази у позивача були відсутні та отримані 10.01.2022 на запит.

5.50. Водночас матеріали цієї справи містять протокол судового засідання Господарського суду Вінницької області від 11.01.2022, який свідчить про те, що суд задовольнив клопотання представника позивача та долучив докази до матеріалів справи (протокольна ухвала).

5.51. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з цих підстав.

5.52. Крім того, положеннями статті 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Водночас, хоч прохальна частина касаційної скарги і містить вимогу про скасування додаткового рішення Господарського суду Вінницької області від 07.02.2022, проте скаржник не наводить жодних доводів в цій частині, а тому, оскільки оскаржувані судові рішення належить залишити без змін, то зазначене додаткове рішення необхідно також залишити без змін.

5.53. Доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками суду, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень про задоволення позовних вимог у цій справі.

5.54. Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог у цій справі. Верховний Суд також констатує, що деякі доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.55. Крім того, аналізуючи питання щодо обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання про вичерпність висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильних та обґрунтованих висновків судів.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

6.3. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.4. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум" залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2022, рішення Господарського суду Вінницької області від 19.01.2022 та додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 07.02.2022 у справі № 902/1038/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак