ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 902/25/24(902/1531/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства "Павленко Т.М."
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 (колегія суддів у складі: Коломис В.В. - головуючий, Тимошенко О.М., Гудак А.В.)
та рішення Господарського суду Вінницької області від 25.11.2024 (суддя Лабунська Т.І.)
у справі № 902/25/24(902/1531/23)
за позовом Фермерського господарства "Павленко Т.М."
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяагропроектбуд"
про витребування із незаконного володіння майна, стягнення 14437,50 грн упущеної вигоди
в межах справи № 902/25/24
за заявою ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяпроектбуд"
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
Стислий зміст позовних вимог і хід розгляду справи та
1. Фермерське господарство "Павленко Т.М." (далі - Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяагропроектбуд" (далі - Відповідач) про витребування з незаконного володіння перевантажувального бункера накопичувача ПБН-20 (S/N 401 62) (далі - Накопичувач) та стягнення упущеної вигоди в розмірі 14437,50 грн.
2. Позов мотивовано тим, що на підставі договору поставки сільськогосподарських машин №В 1-0001391 від 10.06.2019 ТОВ "Украгрозапчастина" відчужило на користь Позивача Накопичувач та передало його за актом приймання-передачі. Однак попри звернення 25.09.2023 Позивача Відповідач Накопичувач безпідставно не повертає, у зв`язку з чим з указаної дати Позивач нарахував упущену вигоду.
3. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 23.02.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство Відповідача.
4. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 05.03.2024 матеріали справи за вказаним позовом передано за підсудністю для розгляду в межах справи про банкрутство Відповідача.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
5. 10.06.2019 між ТОВ "Украгрозапчастина" (постачальник) та Позивач (покупець) укладено договір №В1-1001391 поставки сільськогосподарських машин (далі - Договір поставки).
6. Додатком №1/1 до Договору поставки (специфікація) від 10.06.2019 погоджено найменування сільськогосподарських машин - перевантажувальний бункер накопичувач ПБН-20, ціну - 731050,00 грн.
7. Згідно з платіжними дорученнями №83 від 11.06.2019, №87 від 18.07.2019, №110 від 01.11.2019 Позивач здійснив оплату в загальній сумі 731050,00 грн на користь ТОВ "Украгрозапчастина" згідно з рахунком №В1-00000986 від 10.06.2019.
8. На виконання умов Договору поставки ТОВ "Украгрозапчастина" поставило Позивачу Накопичувач на суму 731050,00 грн згідно з видатковою накладною №УА-000007083 від 15.07.2019 та актом приймання-передачі №УА-000007083 від 15.07.2019.
9. За договором застави №23-403/28-2 від 30.06.2023 (далі - Договір застави) Позивач передав Накопичувач у заставу АТ "ОТП БАНК". У Договорі застави зазначено, що Накопичувач знаходиться за адресою: м. Немирів, вул. Соборна, 231.
10. Позивач не надав доказів реєстрації права власності на Накопичувач у органах Держпродспоживслужби.
11. Також Позивач не надав доказів того, що Накопичувач перебуває у володінні Відповідача, зокрема, був переданий Відповідачу Позивачем.
Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
12. РіРРішенням Господарського суду Вінницької області від 25.11.2024, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2025, у задоволенні позовної заяви відмовлено.
13. Судові рішення мотивовано тим, що майно може бути витребувано з чужого незаконного володіння тільки у особи, яка ним заволоділа, але Позивач не довів факт знаходження Накопичувача у Відповідача. У зв`язку з цим господарські суди також дійшли висновку про відсутність підстав для стягнення з Відповідача упущеної вигоди, виникнення якої Позивач пов`язує з неможливістю отримання прибутку через безпідставне неповернення Відповідачем Накопичувача.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
14. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду, позовну заяву задовольнити.
15. Касаційну скаргу подано з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287, частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
16. Скаржник вважає, що господарські суди ухвалили оскаржувані судові рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права через неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 16.12.2020 у справі №511/2864/16 щодо застосування статей 321 387 Цивільного кодексу України, доведення права власності на рухоме майно за допомогою будь-яких передбачених процесуальним законодавством доказів, що підтверджують виникнення такого права у позивача; від 25.06.2020 у справі №924/233/18 щодо застосування передбаченого статтею 79 Господарського процесуального кодексу України стандарту доказування "вірогідності доказів"; від 21.04.2021 у справі №760/10998/18 щодо дослідження додаткових доказів. Натомість господарський суд апеляційної інстанції помилково застосував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, правовідносини в якій не є подібними до цієї справи.
17. Позивач стверджує, що господарські суди не дослідили зібраних у справі доказів, зокрема, не надали правової оцінки Договору застави, згідно з яким Позивач передав Накопичувач у заставу АТ "ОТП Банк" для забезпечення зобов`язань Відповідача із зазначенням місцезнаходження (адреси зберігання) Накопичувача: Вінницька область, м. Немирів, вул. Соборна, 231. На думку Позивача, Договір застави у сукупності з іншими матеріалами справи, зокрема матеріалами кримінального провадження, підтверджують перебування Накопичувача у фактичному володінні Відповідача.
18. Позивач зазначає, що місцевий господарський суд безпідставно відмовив через пропуск процесуального строку у задоволенні поданого ним 28.10.2024 клопотання про долучення та дослідження додаткових доказів, які мають відношення до підтвердження фактів підробки документів, маніпуляцій з ідентифікаційними ознаками бункера тощо. При цьому Позивач наголошує, що висновок експерта №СЕ-19/102-24/15187-КДТЗ складений лише 07.10.2024, а Позивач дізнався про його існування 14.10.2024 під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
19. Крім того, у заяві про усунення недоліків касаційної скарги Позивач вказує, що господарський суд першої інстанції помилково кваліфікував справу як малозначну, що призвело до неповного судового розгляду, неврахування низки істотних доказів та відмови в задоволенні обґрунтованих клопотань Позивача про витребування доказів.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
20. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення.
21. Відзив мотивовано тим, що Позивач не надав доказів перебування Накопичувача у Відповідача, його використання, доказів безпідставного збагачення Відповідача за рахунок Позивача.
22. Зокрема, Відповідач наголошує, що в Договорі застави вказана лише адреса знаходження Накопичувача, до якої Відповідач не має відношення, але не зазначено про передання Накопичувача на зберігання чи в користування Відповідачу. Водночас між сторонами справи немає домовленостей про передання на зберігання Накопичувача, не укладалися договори оренди чи зберігання, акти приймання-передачі.
23. Відповідач зауважує, що Позивач не надав доказів реєстрації за ним права на Накопичувач у органах Держпродспоживслужби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.07.2009 №694.
Позиція Верховного Суду
24. Керуючись вимогами статей 14 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.
25. Предметом касаційного перегляду в цій справі є судові рішення, ухвалені за результатами вирішення спору про витребування Накопичувача на користь Позивача з чужого незаконного володіння Відповідача.
26. Відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, статей 15 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права (законного інтересу) в разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі в судовому порядку. Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
27. Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
28. Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року (далі - Конвенція) передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Водночас визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
29. У статті 41 Конституції України також закріплено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
30. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).
31. Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
32. Вказаному праву кореспондує встановлений статтею 400 Цивільного кодексу України обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.
33. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.
34. Позивач звернувся з позовом у цій праві для захисту свого права власності на перевантажувальний бункер накопичувач ПБН-20 (S/N 401 62), придбаний за Договором поставки, укладеним із ТОВ "Украгрозапчастина".
35. Господарські суди першої та апеляційної інстанцій з`ясували, що перевантажувальний бункер накопичувач ПБН-20 як змінна причіпна машина (тобто обладнання, що використовується в сільському або лісовому господарстві, призначається для буксирування трактором і змінює або доповнює його функції) підлягав реєстрації відповідно до Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2009 №694 (далі - Порядок).
36. Згідно з положеннями пунктів 2, 3, 5 Порядку відповідна реєстрація проводиться територіальними органами Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. За загальним правилом, власники (крім визначених у підпункті пункту 8 Порядку суб`єктів господарювання, що здійснюють оптову та роздрібну торгівлю машинами) зобов`язані зареєструвати машину протягом 10 діб від дня придбання. На зареєстровану машину видається відповідний реєстраційний документ та номерний знак, виготовлений за державними стандартами. Експлуатація машини, не зареєстрованої в територіальному органі Держпродспоживслужби, або без номерного знака "Транзит" забороняється.
37. У цій справі господарські суди попередніх інстанцій встановили обставини, як свідчать про виконання сторонами умов Договору поставки, зокрема, передання Позивачеві Майна постачальником ТОВ "Украгрозапчастина" за актом приймання-передачі від 15.07.2019. Проте Позивач не надав доказів реєстрації Накопичувача відповідно до вимог Порядку.
38. У касаційній скарзі Позивач посилається на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16.12.2020 у справі №511/2864/16, згідно з яким право власності на рухоме майно доводиться за допомогою будь-яких передбачених процесуальним законодавством доказів, що підтверджують виникнення такого права у позивача. У зв`язку з цим Позивач наголошує, що Договір поставки та надані на його виконання докази свідчать про законний перехід до нього права власності на Накопичувач, тобто він надав усі необхідні документи, які підтверджують факт придбання та отримання Накопичувача.
39. Приймаючи до уваги наведену правову позицію та аргументи Позивача, Верховний Суд зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачає, що вони не містять конкретного висновку про наявність / відсутність у Позивача права власності на Накопичувач, яке є порушеним і підлягає захисту, зокрема, з урахуванням обставин відсутності реєстрації Накопичувача у встановленому порядку.
40. Натомість висновок господарських судів першої та апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову ґрунтується на тому, що майно може бути витребувано з чужого незаконного володіння тільки у особи, яка ним заволоділа, а Позивач не надав доказів, які б підтверджували обставини знаходження Накопичувача саме у Відповідача, зокрема, передання його Позивачем Відповідачу за певним договором, актами приймання-передачі тощо.
41. У касаційній скарзі Позивач зазначає, що Відповідач не заперечує факт знаходження у нього Накопичувача, але безпідставно стверджує, що Накопичувач належить йому, не надавши належних і допустимих доказів на підтвердження свого права власності. Однак такі доводи Позивача спростовуються змістом наданих Відповідачем відзиву на позов, відзиву на касаційну скаргу тощо, в яких Відповідач заперечує факт володіння ним Накопичувачем.
42. На переконання Позивача, наданий ним Договір застави у сукупності з іншими матеріалами справи, зокрема матеріалами кримінального провадження, підтверджують перебування Майна у фактичному володінні Відповідача.
43. Такі доводи Позивача підлягають відхиленню, оскільки по суті зводяться до незгоди з висновками господарських судів першої та апеляційної інстанцій щодо оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів, встановлення інших обставин у тому контексті, який, на думку Позивача, свідчить про наявність підстав для задоволення позову. Однак переоцінка доказів, вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими не входить до меж розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.
44. У касаційній скарзі Позивач зауважує, що за Договором застави він виступив майновим поручителем Відповідача, передавши в заставу Накопичувач. Проте такі доводи не є достатньою підставою для висновку про заволодіння Відповідачем предметом застави без посилання на конкретні наявні у справі докази, які помилково не були оцінені господарськими судами, але підтверджують передання Накопичувача саме Відповідачу Позивачем, банком чи іншою особою (зокрема у зв`язку з виконанням умов Договору застави), а також фактичне перебування Накопичувача у володінні Відповідача на час вирішення цього спору.
45. Дослідивши зміст Договору застави, господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що в ньому зазначено місцезнаходження Накопичувача за такою адресою: м. Немирів, вул. Соборна, 231. Обставини розташування / здійснення господарської діяльності Відповідачем за вказаною адресою в судових рішеннях не встановлено.
46. Позивач у касаційній скарзі зазначає, що згідно з відомостями Реєстру за вказаною адресою зареєстроване ТОВ "Немирівська СПМК-63", директором якого є Матієнко Василь Миколайович (який також є директором Відповідача). За доводами Позивача, у подальшому Накопичувач перевезли за адресою: м. Немирів, вул. Соборна (Леніна), 98, за якою зареєстроване Немирівське МТБОВ "Будівельник", директором якого є Матієнко Василь Миколайович.
47. Не вдаючись до дослідження вказаних обставин з урахуванням встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж касаційного перегляду справи, Верховний Суд зазначає, що наявність зазначених обставин (у разі їх доведення відповідними доказами) щодо перебування Накопичувача на території ТОВ "Немирівська СПМК-63" та / або Немирівського МТБОВ "Будівельник", що мають одного з Відповідачем керівника, не є достатньою підставою для висновку про володіння Накопичувачем саме Відповідачем, а не іншими підприємствами, що є окремими юридичними особами, або фізичною особою.
48. Обставини зберігання зазначеними особами Накопичувача на замовлення Відповідача також не встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, Позивач у касаційній скарзі не посилається на певні наявні у справі та недосліджені під час розгляду справи докази, які б підтверджували такі обставини.
49. Крім того, посилаючись на матеріали кримінального провадження №12024025070000023 від 17.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України, Позивач стверджує про підробку невстановленою особою свідоцтва про реєстрацію серії ОМ №271886 від 05.02.2024 на Накопичувач, у якому власником зазначено ТОВ "Алтанік", директором якого є також Матієнко Василь Миколайович.
50. У зв`язку з такими обставинами Позивач під час розгляду справи місцевим господарським судом 25.10.2024 подав клопотання про витребування у Державної податкової служби України та у Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків інформації (підтвердження): чи виписувалась та чи була зареєстрована податкова накладна ТОВ "Завод Кобзаренко" на проведену господарську операцію 19.12.2023 з реалізації бункера накопичувача перевантажувального ПБН-20 загальною вартістю 950000,00 грн, у тому числі ПДВ 158333,33 грн, Товариству з обмеженою відповідальністю "Алтанік" згідно з договором купівлі-продажу №620 від 18.12.2023. Водночас Позивач просив про поновлення пропущеного строку для подання зазначеного клопотання.
51. За доводами Позивача, вказана інформація необхідна для формування доказової бази щодо реальності (нереальності) здійснення зазначеними платниками податків господарської операції, чи присутні в даній проведеній господарській операції критерії (ознаки), що свідчать про ризики фіктивності господарської операції платника. Однак листом №3155/6/35-00-04-02-22 від 18.10.2024 у відповіді на адвокатський запит відмовлено через конфіденційність інформації.
52. Також 25.10.2024 Позивач подав клопотання про надання додаткових пояснень та доказів у справі, до якого додано копії матеріалів відповідного кримінального провадження. 28.10.2024 Позивач подав клопотання про поновлення процесуального строку для подання доказів у справі.
53. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 28.10.2024 залишено зазначені клопотання без розгляду через відмову в поновленні пропущених строків на їх подання, адже вчасне звернення з відповідними клопотаннями залежало саме від дій Позивача, а наведені ним причини пропуску не є поважними.
54. Апеляційний господарський суд погодився з таким висновком господарського суду першої інстанції та з урахуванням положень частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України зауважив, що саме по собі відкриття кримінального провадження, проведення досудового розслідування, слідчих дій, проведення експертиз не є належними доказами підроблення документа за відсутності обвинувального вироку, який набрав законної сили.
55. Вважаючи безпідставною відмову в задоволенні заявлених ним клопотань, Позивач у касаційній скарзі наголошує, що висновок експерта №СЕ-19/102-24/15187-КДТЗ складений лише 07.10.2024, а Позивач дізнався про його існування 14.10.2024 під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
56. Як з`ясував господарський суд апеляційної інстанції, вказаним висновком експерта встановлено, що ідентифікаційний номер перевантажувального бункера накопичувача ПБН-20 з бункером зеленого кольору, шасі сірого кольору та закріпленим номерним знаком " НОМЕР_1 " знищено, а встановити значення первинного ідентифікаційного номера не є можливим.
57. Проте апеляційний господарський суд слушно зазначив, що наведене не підтверджує доводи Позивача про перебування Накопичувача у володінні саме Відповідача, адже він не наводить конкретних посилань на наявні, зокрема, у висновку експерта чи матеріалах кримінальної справи відомості про те, що зазначений перевантажувальний бункер накопичувач ПБН-20 (зі знищеним ідентифікаційним номером) для проведення експертизи передано Відповідачем чи вилучено в нього тощо.
58. У касаційній скарзі Позивач зазначає, зокрема, що документи відображають придбання відповідного накопичувача ТОВ "Алтанік" лише 19.12.2023, але оскільки зазначене товариство і Відповідач мають одного директора, можливе створення фіктивної операції для документального підтвердження його придбання на пізнішу дату, умисне внесення неправдивих відомостей, враховуючи ненадання ТОВ "Алтанік" і ТОВ "Завод Кобзаренка" платіжних документів на виконання умов договору купівлі-продажу №620 від 18.12.2023.
59. У зв`язку з наведеним Позивач вважає незаконною відмову господарського суду у задоволенні його клопотання про витребування відповідних доказів щодо реєстрації податкової накладної ТОВ "Завод Кобзаренка", які мають істотне значення для справи, оскільки можуть підтвердити або спростувати реальність здійснення господарської операції, зокрема, фактичну купівлю Відповідачем бункера накопичувача. При цьому Позивач не спростовує висновок господарських судів про незазначення ним поважних причин пропуску строку для подання зазначеного клопотання, у зв`язку з чим клопотання залишено без розгляду.
60. Разом з тим Верховний Суд зауважує, що наведені доводи Позивача по суті стосуються спростування обставин придбання ТОВ "Алтанік" у ТОВ "Завод Кобзаренка" перевантажувального бункера накопичувача ПБН-20, зареєстрованого за ним згідно зі свідоцтвом про реєстрацію серії НОМЕР_2 від 05.02.2024. Тобто стверджуючи, що зареєстрований за ТОВ "Алтанік" накопичувач не був придбаний ним у ТОВ "Завод Кобзаренка", а є тим самим майном (зі знищеним ідентифікаційним номером), що було придбано Позивачем за Договором поставки, Позивач заперечує законну належність ТОВ "Алтанік" майна, яке вказане товариство (а не Відповідач) вважає своїм. Наявність таких обставин (у разі їх доведення) не матиме наслідком висновок про володіння Накопичувачем на час вирішення цього спору саме Відповідачем. Водночас вирішення певного спору між Позивачем і ТОВ "Алтанік" (у разі його наявності) не є предметом розгляду в цій справі.
61. З огляду на викладене Верховний Суд не вбачає підстав для висновку, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано відхилили певні клопотання Позивача про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
62. Водночас Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок господарських судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовної вимоги про витребування Накопичувача із чужого незаконного володіння Відповідача.
63. Оскільки позовні вимоги про стягнення з Відповідача упущеної вигоди пов`язані з обставинами незаконного володіння Відповідача Накопичувачем у відповідний період, які не було доведено під час розгляду справи господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, підстави для задоволення зазначених позовних вимог також відсутні.
64. Отже, викладені в касаційній скарзі аргументи щодо неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, через неврахування висновків, викладених у перелічених Позивачем постановах Верховного Суду, не знайшли свого підтвердження.
65. Крім наведеного, Верховний Суд зауважує про безпідставність доводів Позивача про те, що господарський суд першої інстанції помилково кваліфікував справу як малозначну, адже з матеріалів справи (зокрема ухвали Господарського суду Вінницької області від 14.03.2024) вбачається, що місцевий господарський суд здійснив розгляд цієї справи за правилами загального позовного провадження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
66. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права до встановлених під час розгляду справи обставин як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.
67. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, а також залишення без змін постанови апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду.
Розподіл судових витрат
68. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Павленко Т.М." залишити без задоволення.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 та рішення Господарського суду Вінницької області від 25.11.2024 у справі №902/25/24(902/1531/23) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді К. Огороднік
В. Пєсков