ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 902/30/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючий, Жукова С.В., Огородніка К.М.

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 про повернення апеляційної скарги

у справі № 902/30/21

за заявою фізичної особи ОСОБА_2

про неплатоспроможність, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 15.12.2021 у справі № 902/30/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 заяву арбітражного керуючого (керуючого реалізацією майна) Гонти О.А. №02-34/745 від 14.12.2021 задоволено. Скасовано аукціон №UA-PS-2021-11-30-000065-1 з продажу права вимоги заборгованості до ОСОБА_3 в загальному розмірі 3741,85 доларів США, що станом на дату надання цих умов еквівалентне 100 767,27 грн (згідно з рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10.03.2020 у справі № 127/34522/19), проведений 10.12.2021 в електронній торговій системі Рrozorro. Продажі.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 15.12.2021 у справі № 902/30/21 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви арбітражного керуючого (керуючого реалізацією майна) Гонти О.А. №02-34/745 від 14.12.2021 відмовити.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 у справі № 902/30/21 (колегія суддів: Павлюк І.Ю. - головуючий, Демидюк О.О., Савченко Г.І.) апеляційну скаргу (з доданими до неї документами) ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 15.12.2021 у справі № 902/30/21 повернуто заявнику.

Ухвалюючи рішення про повернення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції керувався нормами ч. 4 ст.174, ч. 2 ст. 260 ГПК України та виходив з того, що недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, скаржником усунуто не було.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 у справі № 902/30/21; справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Підставою для скасування оскаржуваної ухвали заявник касаційної скарги вказує порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права - ч. 2 ст. 260 та ч. 4 ст. 174 ГПК України та неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 01.04.2020 у справі № 503/1904/16-ц (провадження № 61-16898св18), від 16.10.2019 у справі № 460/762/16-ц.

Так, посилаючись на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.04.2020 у справі № 503/1904/16-ц (провадження № 61-16898св18), ОСОБА_1 зазначає, що суд апеляційної інстанції, розглядаючи його заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 119 ГПК України: продовжити строк на усунення недоліків, а не одразу повертати апеляційну скаргу заявнику.

Крім цього, скаржник наголошує, що підстав повертати його апеляційну скаргу у суду апеляційної інстанції не було, оскільки, на думку ОСОБА_1 , надання апеляційному суду доказів на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів арбітражному керуючому Гонті О.А і ТОВ «ЗЕ Тендер», які безпосередньо пов`язані із проведенням електронного аукціону №UA-PS-2021-11-30-000065-1, свідчить про дотримання вимог ст. 258 ГПК України та виконання ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 про залишення апеляційної скарги без руху.

При цьому, заявник касаційної скарги вказує на те, що під час вирішення питання про залишення апеляційної скарги без руху, суд апеляційної інстанції не висував вимог до складу учасників апеляційного провадження, що був зазначений у апеляційній скарзі (арбітражний керуючий Гонта О.А. та ТОВ «ЗЕ Тендер»), а відтак, на думку ОСОБА_1 , вимоги суду про надсилання копії апеляційної скарги іншим учасникам справи є безпідставним та таким, що не враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16.10.2019 у справі № 460/762/16-ц про те, що намагання виправити допущену органом влади в минулому помилку не може перекладати на громадянина всі її негативні наслідки.

Разом з цим, ОСОБА_1 у касаційній скарзі стверджує, що повернення судом апеляційної інстанції його апеляційної скарги призвело до позбавлення права на доступ до правосуддя.

Відповідно до ч. 5 ст. 301 ГПК України перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанції (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від ОСОБА_4 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому кредитор боржника просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 у справі № 902/30/21 - залишити без змін, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою.

При цьому ОСОБА_4 звертає увагу, що оскарження ОСОБА_1 судових рішень у цій справі перешкоджає завершенню процедури погашення боргів фізичної особи ОСОБА_2 та закриттю провадження у справі про неплатоспроможність останнього.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 як переможцем аукціону було оскаржено в апеляційному порядку ухвалу Господарського суду Вінницької області від 15.12.2021 у справі №902/30/21 про скасування аукціону № UA-PS-2021-11-30-000065-1 з продажу права вимоги заборгованості до ОСОБА_3 в загальному розмірі 3741,85 доларів США, що станом на дату надання цих умов еквівалентне 100 767,27 грн (згідно з рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10.03.2020 у справі № 127/34522/19), проведений 10.12.2021 в електронній торговій системі Рrozorro. Продажі.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 15.12.2021 у справі № 902/30/21 залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги та надання суду відповідних доказів, зокрема, доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також доказів на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів учасникам провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 .

Як встановлено судом апеляційної інстанції, на виконання вимог зазначеної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від ОСОБА_1 надійшла заява від 15.02.2022, в якій скаржник надав докази на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів арбітражному керуючому Гонті О.А. та ТОВ "ЗЕ Тендер", а також просив звільнити його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 15.12.2021 у справі № 902/30/21.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

За приписами ст.259 ГПК України, особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Комплексний аналіз вищевказаних норм свідчить, що обов`язок надсилання копії апеляційної скарги сторонам у справі, з метою забезпечення їх права ознайомитись з такою апеляційною скаргою, кореспондується з аналогічним обов`язком іншої сторони (або іншого учасника справи) надіслати всім іншим учасникам судового розгляду зазначеної справи копії відзиву з метою забезпечення їх права ознайомитись з цим відзивом, в чому і полягає забезпечення рівності процесуальних прав та обов`язків сторін та інших учасників справи.

Відтак, особа, яка оскаржує судове рішення, повинна надавати суду прямий доказ, який однозначно свідчив би про повідомлення сторін про оскарження особою судових рішень.

Не повідомлена належним чином сторона у справі, як учасник господарського процесу, позбавлена можливості володіти об`єктивною інформацією стосовно руху господарського процесу, що порушує процесуальні права цього учасника, принципи рівності та змагальності сторін, закріплені у ст.2 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

У справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ч. 5 ст. 41 ГПК України).

З 21.10.2019 введений в дію Кодекс України з процедур банкрутства.

За визначеннями, наведеними у ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства, учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір; сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).

При зверненні до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, на скаржника покладений обов`язок додати документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії апеляційної скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення, який має містити номер поштового відправлення.

Належним доказом направлення копії апеляційної скарги з додатками іншим учасникам справи відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, є оригінали розрахункового документу (оригінал поштової квитанції, поштової накладної з інформацією про поштове відправлення чи фінансового чека) та опису вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів, видані відправникові поштового відправлення.

Таким чином, опис вкладення є офіційним підтвердженням наявності у поштовому відправленні того пакету документів, який був надісланий відправником.

Відповідно до положень ст. ст. 73 76 77 ГПК України, належним та допустимим доказом надсилання іншому учаснику справи копії апеляційної скарги з додатками може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв`язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) з надіслання адресату листа з описом вкладення, поданий в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Дослідивши матеріали справи та надавши належну оцінку доказам, наданим ОСОБА_1 на виконання ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 про залишення апеляційної скарги без руху, суд апеляційної інстанції встановив, що скаржник в порушення вимог п. 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України надав докази надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів лише арбітражному керуючому Гонті О.А. та ТОВ "ЗЕ Тендер", при цьому ОСОБА_1 не було надано доказів на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів іншим учасникам провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 , зокрема, кредиторам: АТ Комерційний банк "Приват Банк", ОСОБА_4 , ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", АТ "Мегабанк", і боржнику - фізичній особі ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 2 ст. 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 258 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Відтак, за змістом наведених норм апеляційна скарга не приймається та повертається судом апеляційної інстанції, якщо особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений судом строк.

Дослідивши подану ОСОБА_1 заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, встановивши, що скаржником зазначені вище недоліки апеляційної скарги не були усунені, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про повернення без розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 15.12.2021 у справі № 902/30/21, при цьому зазначивши про наявність у скаржника права на повторне подання апеляційної скарги у загальному порядку.

Водночас, враховуючи повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 без розгляду, клопотання скаржника про звільнення його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції не розглядалося. Жодних заперечень чи доводів щодо вирішення судом цього питання касаційна скарга не містить.

Аргументи ОСОБА_1 у касаційній скарзі про порушення судом апеляційної інстанції ч. 4 ст. 174, ч. 2 ст. 260 ГПК України та про відсутність підстав для повернення апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду та не спростовують висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі апеляційного суду.

Доводи заявника касаційної скарги щодо неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 01.04.2020 у справі № 503/1904/16-ц (провадження № 61-16898св18), від 16.10.2019 у справі №460/762/16-ц, відхиляються колегією суддів, оскільки у справі, що розглядається, та у зазначених скаржником справах, здійснення висновків та прийняття відповідних судових рішень було зумовлено різними фактичними обставинами, які були встановлені під час розгляду справ, що не дає підстав вважати, що суд апеляційної інстанції повинен був враховувати висновки, викладені у наведених вище постановах Верховного Суду.

Водночас, посилання ОСОБА_1 на те, що суд апеляційної інстанції, повернувши без розгляду апеляційну скаргу, позбавив його у доступі до правосуддя, відхиляються Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).

Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 у справі "Мельник проти України" та від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.

При цьому, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09.10.1979, п. 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див., наприклад, Monnel and Morris v. the United Kingdom, рішення від 02.03.1987, а також Helmers v. Sweden, рішення від 29.10.1996).

Європейський суд з прав людини в рішеннях від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Обмеженням права на доступ до суду є, зокрема, визначені в ГПК України вимоги щодо змісту апеляційної скарги (ст. 258 ГПК України).

Невиконання ж заявником вимог процесуального законодавства, зокрема, оформлення апеляційної скарги з порушенням вимог, встановлених ст. 258 ГПК України, та неусунення недоліків апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений судом строк, наділяє суд апеляційної інстанції правом повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала, відповідно до ч. 4 ст. 174, ч. 2 ст. 260 ГПК України.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене у цій постанові, наведені ОСОБА_1 у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони спростовуються встановленими судом апеляційної інстанції обставинами, не доводять порушення або неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали.

Відтак, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що ухвала Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 у справі № 902/30/21 про повернення апеляційної скарги прийнята судом у відповідності до фактичних обставин, вимог матеріального та процесуального права і підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 300 301 304 308 314 315 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 у справі № 902/30/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Ткаченко Н.Г.

Судді Жуков С.В.

Огороднік К.М.