ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 902/858/15(902/310/21)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В. Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

ліквідатор ПП "Хілл" - арбітражний керуючий Ткачук О. В.

ТОВ "Дім цукру" - адвокат Мельник В.О.

Державного реєстратора відділу адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Вінницької області Грудецького Я. В. - адвокат Залокоцька В.Д.

ТОВ "Кредитна установа "Інвестиційна" - адвокат Косарецьков В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів касаційну скаргу Фермерського господарства "Врожайне"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

від 05.10.2022

та на рішення Господарського суду Вінницької області

від 15.08.2022

у справі № 902/858/15(902/310/21)

за позовом Приватного підприємства "Хілл" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Ткачука О. В.

до Фермерського господарства "Врожайне"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім цукру", Товариства з обмеженою відповідальністю "Моївський цукор" та Державний реєстратор відділу адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Вінницької області Грудецький Я. В.

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитна установа "Інвестиційна"

про витребування майна та визнання недійсним рішень державного реєстратора

в межах справи № 902/858/15

за заявою Публічного акціонерного товариства "Дікергофф Цемент Україна"

до Приватного підприємства "Хілл"

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

1. В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/858/15 про банкрутство ПП "Хілл". Провадження у цій справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури боржника.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 15.08.2022 у справі №902/858/15(902/310/21) задоволено позов Приватного підприємства "Хілл" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Ткачука О.В. до Фермерського господарства "Врожайне", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дім цукру", Товариство з обмеженою відповідальністю "Моївський цукор" та Державний реєстратор відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Вінницької області Грудецький Ярослав В`ячеславович, та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитна установа "Інвестиційна" про витребування майна та визнання недійсними рішень державного реєстратора. Скасовано Рішення державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Вінницької області та витребувано у Фермерського господарства "Врожайне" на користь Приватного підприємства "Хілл" нерухоме майно згідно переліку у резолютивній частині рішення. Стягнуто з Фермерського господарства "Врожайне" на користь Приватного підприємства "Хілл" 22 700,00 грн - витрат на сплату судового збору.

3. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Фермерське господарство "Врожайне" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

4. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 у цій справі апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Рух касаційної скарги

5. 14.10.2022 Фермерського господарства "Врожайне" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 та на рішення Господарського суду Вінницької області від 15.08.2022 у справі № 902/858/15(902/310/21).

6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Фермерського господарства "Врожайне" у справі № 902/858/15(902/310/21)визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В., судді - Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2022.

7. Ухвалою Верховного Суду від 27.10.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 902/858/15 (902/310/21) за касаційною скаргою Фермерського господарства "Врожайне" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 та на рішення Господарського суду Вінницької області від 15.08.2022; призначено розгляд касаційної скарги на 22.11.2022 о 10:00 год.

8. Ухвалою Верховного Суду від 22.11.2022 відкладено розгляд касаційної скарги Фермерського господарства "Врожайне" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 та на рішення Господарського суду Вінницької області від 15.08.2022 у справі № 902/858/15(902/310/21) на 29.11.2022 о 10 год. 30 хв.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.

9. Не погоджуючись з прийнятою постановою, Фермерським господарством "Врожайне" подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати оскаржувані постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позову.

10. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

10.1 Судами попередніх інстанцій не враховано, що Фермерське господарство "Врожайне" не було залучено до участі у цій справі про банкрутство, тому обставини викладені в постановах Північно - західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2019 не мають значення для правильного вирішення дійсного спору.

10.2 Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй ухвалі від 20.01.2022 підтвердив той факт, що обставини викладені в постановах Північно - західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2019 не мають значення для правильного вирішення дійсного спору, оскільки права Фермерського господарства "Врожайне" під час їх прийняття не вирішувалися.

10.3 Оскаржувані судові рішення були ухвалені суддями які підлягали відводу або самовідводу.

10.4 Судом апеляційної інстанції в порушення вимог статті 270 Господарського процесуального кодексу України, при наявності вагомих підстав протиправно не було відкладено розгляд справи.

10.5 Судами попередніх інстанцій не враховано відсутність підстав для застосування приписів статті 388 Цивільного кодексу України, оскільки майно не вибувало з володіння власника не з його волі так як продавалося з відома та волі Приватного підприємства "Хілл" з метою погашення боргів перед кредиторами.

10.6 Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що втручання у право власності Фермерського господарства "Врожайне" є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції або національного законодавства, оскільки останнє є добросовісним набувачем права власності на спірне майно та понесе надмірний тягар у вигляді позбавлення його того, на що воно розраховувало, укладаючи правочин та виконуючи свої зобов`язання.

10.7 Судами попередніх інстанцій не враховано, що позовні вимоги в частині скасування рішення державного реєстратора скеровані до особи яка їх не приймала, а саме до Фермерського господарства "Врожайне".

10.8 В частині позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора позивач обрав неналежний спосіб захисту, оскільки рішення реєстратора вичерпали свою дію із внесенням відповідних записів.

10.9 Судами попередніх інстанцій невірно застосовано висновки Верховного Суду викладені у постановах від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, від 09.04.2020 у справі № 10/Б-743 та помилково обраховано початок перебігу строку позовної давності з моменту ухвалення постанови Північно - західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019, хоча такий строк мав би обраховуватися з моменту укладення правочину, оскільки Приватному підприємству "Хілл" було відомо про вибуття майна із його володіння з моменту укладення договору купівлі - продажу, а не з моменту визнання судом цього правочину недійсним.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

11. ПП "Хілл" подано відзив на касаційну скаргу в якому останнє просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

12. ПП "Хілл" подано додаткові письмові пояснення.

13. Представником третьої особи (Державного реєстратора відділу адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Вінницької області Грудецького Я. В.) подано письмові пояснення.

14. ТОВ "Дім Цукру" подано письмові пояснення.

15. Представники ТОВ "Дім Цукру" та Державного реєстратора відділу адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Вінницької області Грудецького Я. В. в судовому засіданні 29.11.2022 підтримали касаційну скаргу.

16. Ліквідатор Приватного підприємства "Хілл" - арбітражний керуючий (ліквідатора) Ткачук О. В. та представник ТОВ "Кредитна установа "Інвестиційна" в судовому засіданні 29.11.2022 заперечили проти касаційної скарги.

Позиція Верховного Суду

17. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

18. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

19. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

20. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

20.1 14.12.2017 між ПП "Хілл" (Продавець) в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Василика Віталія Валентиновича та ТОВ "Дім Цукру" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу майна банкрута в провадженні у справі про банкрутство, згідно якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві майно, а Покупець зобов`язується сплатити ціну його продажу та прийняти майно, що було виставлено для продажу на аукціоні, а саме: Лот №1: Майно підприємства-банкрута ПП "Хілл", що виставляється для продажу на аукціоні у вигляді цілісного майнового комплексу, до складу якого входять: об`єкти нерухомості, сільськогосподарська техніка, транспортні засоби, дебіторська заборгованість, корпоративні права, вимоги до третіх осіб, (надалі - майно).

20.2 Пунктами 1.4, 2.1 вказаного вище договору купівлі-продажу майна банкрута в провадженні у справі про банкрутство, обумовлено, що право на придбання майна Покупець набув за результатами проведеного "14" грудня 2017 аукціону за ціною продажу майна у розмірі, вказаному в пункті 2.1 договору, згідно протоколу № 03/17 про проведення аукціону від 14.12.2017.

20.3 Продаж майна вчинено за ціною у розмірі 20 328 945,83 гривень, без ПДВ, що склалася за результатами проведеного аукціону 14.12.2017, зокрема, продано :

- об`єкти нерухомості, розташовані за адресою: - Вінницька область, Чернівецький район, с. Моївка, вулиця Леніна (вулиця Героїв України), будинок 73Б - ціна 468 213,56 (чотириста шістдесят вісім тисяч двісті тринадцять грн 56 коп.) гривень, без ПДВ (додаток №7, який є невід`ємною частиною до даного договору);

- об`єкти нерухомості, розташовані за адресою: - Вінницька обл., Чернівецький р., с.Моївка, вулиця Леніна (вулиця Героїв України), будинок 73А - ціна 1 773 041,69 (один мільйон сімсот сімдесят три тисячі сорок одна грн 69 коп.) гривень, без ПДВ (додаток № 8, який є невід`ємною частиною до даного договору);

- об`єкт нерухомості (газопровід), розташований за адресою: Вінницька область, Чернівецький район, с.Моївка, вулиця Леніна (вулиця Героїв України), будинок 73В - ціна 860 192,72 (вісімсот шістдесят тисяч сто дев`яносто дві грн 72 коп.) гривень, без ПДВ (додаток № 9, який є невід`ємною частиною до даного договору);

- об`єкти нерухомості, розташовані за адресою: - Вінницька область, Чернівецький район, с. Моївка, вулиця 50-років Радянської влади (вулиця Рудика І.К.), будинок 1А - ціна 403 445,09 (чотириста три тисячі чотириста сорок п`ять грн 09 коп.) гривень, без ПДВ (додаток № 10, який є невід`ємною частиною до даного договору) (підпункти 7-10, п. 2.1.).

20.4 26.03.2018 між ТОВ "Дім Цукру" (Продавець) та ТОВ "Моївський цукор" (Покупець) були укладені договори купівлі-продажу, які посвідчені приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О.О. та зареєстровані в реєстрі за №№ 731, 732, 733, 734.

20.5 Пунктом 1 цих договорів купівлі-продажу передбачено, що Продавець продав, а Покупець купив, належне Продавцю на праві власності нерухоме майно, а саме :

- нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 1195,7 кв.м, що розташовані за адресою: Вінницька область, Чернівецький район, село Моївка, вулиця Героїв України (колишня вул. Леніна), буд. 73Б (сімдесят три "Б"), надалі "будівля";

- нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 21243,7 кв.м, що розташовані за адресою: Вінницька область, Чернівецький район, село Моївка, вулиця Героїв України (колишня вул. Леніна), буд. 73А (сімдесят три "А"), надалі "будівля";

- нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 8800,5 кв.м, що розташовані за адресою: Вінницька область, Чернівецький район, село Моївка, вулиця Рудика І.К. (колишня вул. 50-років Радянської влади), буд. 1-А (один "А"), надалі "будівля";

- газопровід високого тиску (1,2 мПа) ДУ 325x6L, 28172 м та спорудами на ньому від засувки Ду200 перед АГРС "Томашпіль" Томашпільського району Вінницької області, до засувки перед ГРП ТЕЦ ПП "Кряж" в селі Моївка Чернівецького району Вінницької області з перетворювачами катодного захисту ПКЗ-3,0-7 штук, що розташований за адресою: Вінницька область Чернівецький район, село Моївка, вулиця Героїв України (колишня вул.Леніна), буд. 73-В (сімдесят три "В"), надалі "газопровід".

20.6 Також, пунктом 2 вказаних вище договорів купівлі-продажу передбачено, наступне:

- документом, що підтверджує право власності Продавця на відчужувану будівлю є Свідоцтво, видане 28 грудня 2017 року Суперсон О.П., приватним нотаріусом Чернівецького районного нотаріального округу Вінницької області за реєстром №2888. Право власності Продавця на будівлю зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.12.2017, державним реєстратором Суперсон О.П., приватним нотаріусом Чернівецького районного нотаріального округу Вінницької області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.12.2017 року, індексний номер витягу: 109482744, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 109087005000, номер запису про право власності: 24222449;

- документом, що підтверджує право власності Продавця на відчужувану будівлю є Свідоцтво, видане 28 грудня 2017 року Суперсон О.П., приватним нотаріусом Чернівецького районного нотаріального округу Вінницької області за реєстром №2887. Право власності Продавця на будівлю зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.12.2017, державним реєстратором Суперсон О.П., приватним нотаріусом Чернівецького районного нотаріального округу Вінницької області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.12.2017 року, індексний номер витягу: 109476822, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 10908805000, номер запису про право власності: 24220836;

- документом, що підтверджує право власності Продавця на відчужувану будівлю є Свідоцтво, видане 28 грудня 2017 року Суперсон О.П., приватним нотаріусом Чернівецького районного нотаріального округу Вінницької області за реєстром № 2890. Право власності Продавця на будівлю зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.12.2017 року, державним реєстратором Суперсон О.П., приватним нотаріусом Чернівецького районного нотаріального округу Вінницької області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.12.2017 року, індексний номер витягу: 109497922, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 109095805000, номер запису про право власності: 24224773;

- документом, що підтверджує право власності Продавця на газопровід є Свідоцтво, видане 28 грудня 2017 року Суперсон О.П., приватним нотаріусом Чернівецького районного нотаріального округу Вінницької області за реєстром № 2889. Право власності Продавця на газопровід зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.12.2017 року, державним реєстратором Суперсон О.П., приватним нотаріусом Чернівецького районного нотаріального округу Вінницької області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.12.2017 року, індексний номер витягу: 109489723, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 207965405249, номер запису про право власності: 24223553.

20.7 За змістом наведених вище Свідоцтв від 28.12.2017, приватним нотаріусом Чернівецького районного нотаріального округу Вінницької області Суперсон О.П., відповідно до ст.75 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та на підставі акту про передання права власності на куплене нерухоме майно від 15.12.2017 і протоколу № 03/17 про проведення аукціону складеного ТОВ "Клірингова палата" від 14.12.2017, посвідчено, що ТОВ "Дім Цукру" (податковий номер 41628945, місцезнаходження якого: м.Вінниця, вулиця Максимовича, буд. № 4, офіс 518), належить на праві власності вказані вище нежитлові будівлі та споруди, а також газопровід високого тиску (1,2 мПа) ДУ 325x6L, 28172 м та спорудами на ньому, що раніше належали Приватному підприємству "Хілл" (податковий номер 1333298, місцезнаходження якого: Вінницька область, Крижопільський район, смт.Крижопіль, вулиця Чкалова, буд. № 16 Б,) на підставі :

- договору купівлі-продажу, посвідченого Крижопільською державною нотаріальною конторою 21.03.2009 за реєстровим № 1-440, дублікат якого виданий Крижопільською державною нотаріальною конторою 05.07.2013 за реєстровим №681 та зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравчук О.П. 19.07.2013;

- договору купівлі-продажу, посвідченого Крижопільською державною нотаріальною конторою 21.03.2009 за реєстровим № 1-438, дублікат якого виданий Крижопільською державною нотаріальною конторою 05.07.2013 за реєстровим № 682 та зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравчук О.П. 19.07.2013;

- договору купівлі-продажу, посвідченого Крижопільською державною нотаріальною конторою 21.03.2009 за реєстровим № 1-442, дублікат якого виданий Крижопільською державною нотаріальною конторою 05.07.2013 за реєстровим №680 та зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравчук О.П. 19.07.2013;

- Свідоцтва про право власності, виданого Моївською сільською радою 22.10.2009 за номером 5 та зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Реєстраційної служби Чернівецького районного управління юстиції Вінницької області Косарєвим М.В. 11.11.2013.

20.8 Також, у вказаних Свідоцтвах від 28.12.2017 зазначено, що реєстраційними номерами об`єктів нерухомого майна є: 109087005000, 109088805000; 109095805000, 207965405249.

20.9 Разом з цим, 11.07.2020 між ТОВ "Моївський цукор" (Продавець) та Фермерським господарством "Врожайне" (Покупець) були укладені договори купівлі-продажу, які посвідчені приватним Чернівецького районного нотаріального округу Вінницької області Суперсон О.П.та зареєстровані в реєстрі за №№ 921, 922, 923, 924.

20.10 Пунктом 1 зазначених договорів купівлі-продажу передбачено, що Продавець продав, а Покупець купив, належне Продавцю на праві власності вказане вище нерухоме майно.

20.11 При цьому, пунктом 2 відповідних договорів купівлі-продажу визначено, що документом, що підтверджує право власності Продавця на відчужувані будівлі та газопропровід є договори купівлі продажу, посвідчені приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Курановою О.О. 26 березня 2018 року за реєстровими № № 731, 732, 733, 734.

20.12 Отже, належні ПП "Хілл" вказані вище оспорювані нежитлові будівлі та споруди і газопровід були куплені ТОВ "Дім Цукру" за результатами аукціону від 14.12.2017 та в подальшому останнім продані за договорами купівлі-продажу від 26.03.2018 (зареєстровані в реєстрі за №№731, 732, 733, 734) ТОВ "Моївський цукор", яке в подальшому відчужило відповідне нерухоме майно за договорами купівлі-продажу від 11.07.2020 (зареєстровані в реєстрі за №№ 921, 922, 923, 924) Фермерському господарству "Врожайне", за яким було зареєстровано право власності на оспорювані об`єкти нерухомості на підставі вказаних вище договорів купівлі-продажу від 11.07.2020, що підтверджується долученими до позову Інформаціями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 246264302 від 27.02.2021, № 246264596 від 27.02.2021, № 246264510 від 27.02.2021 та № 246329918 від 01.03.2021.

21. Аргументи скаржника (пункт 10.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

21.1 Скаржник зазначає про те, що головуючому судді в суді першої інстанції (Тісецький С.С.) під час розгляду справи неодноразово подавалися заяви про відвід, оскільки 26.06.2019 ним ухвалювалося рішення у цій справі про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ПП "Хілл", який відбувся 14.12.2017 та застосування наслідків його недійсності. Також. скаржник зазначає, що постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019, яка покладена в основу оскаржуваних рішень, була ухвалена за участю суддів (Миханюк М.В., Саврій В.А.) які ухвалювали оскаржувану посанову.

21.2 Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35 36 Господарського процесуального кодексу України.

21.3 В силу положень частин другої та третьої статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.

21.4 Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

21.5 Відповідно до частин першої, другої статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

21.6 Частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

21.7 Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

21.8 Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").

21.9 Стаття 6 Конвенції вимагає, що суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").

21.10 Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").

21.11 За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України").

21.12 Європейський суд з прав людини зазначив, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Булут проти Австрії" від 22.02.1996, у справі "Томан проти Швейцарії" від 10.06.1996). Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.

21.13 При цьому, особиста безсторонність суду, як суб`єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).

21.14 Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010).

21.15 Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

21.16 Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.

21.17 Таким чином, щодо суб`єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного. І тільки якщо з`являються об`єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

21.18 У контексті аргументів скаржника суд звертає увагу на приписи частини четвертої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, якою імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

21.19 При цьому, вказані аргументи скаржника фактично зводяться до незгоди із судовими рішеннями.

22. Аргументи скаржника (пункт 10.4 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

22.1 Частинами одинадцятою, дванадцятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

22.2 Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

22.3 Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989).

22.4 Окрім того, відповідно до пункту 7 частини першої статті 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.

22.5 Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012 (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.

22.6 Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

22.7 Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

22.8 Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

22.9 Оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки вважав за можливе розглянути справу в судовому засіданні 05.10.2022 за відсутності представників Державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Грудецького Ярослава В`ячеславовича та Фермерського господарства "Врожайне".

23. Аргументи скаржника (пункти 10.1, 10.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

23.1 Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019, яка залишена без змін постановою Верховного суду від 18.12.2019 у справі № 902/858/15 було скасовано ухвалу Господарського суду Вінницької області від 26.06.2019 у справі № 902/858/15. Прийнято нове рішення. Визнано недійсними результати аукціону з продажу майна ПП "Хілл" у справі № 902/858/15, який відбувся 14.12.2017 та застосовано наслідки недійсності результатів аукціону з продажу майна ПП "Хілл" у справі № 902/858/15, який відбувся 14.12.2017, а саме: визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений за результатами аукціону з продажу майна банкрута ПП "Хілл" у справі № 902/858/15 про банкрутство ПП "Хілл", який відбувся 14.12.2017.

23.2 Водночас, у зазначеній постанові суду апеляційної інстанції, зокрема, були встановлені такі обставини та зроблені наступні висновки:

- Між ТОВ "Клірингова палата" та ліквідатором ПП "Хілл" - Василиком В.В. було укладено договір про проведення аукціону від 12.09.2017 шляхом організації та проведення аукціонів: аукціон з продажу цілісного майнового комплексу; повторний аукціон з продажу цілісного майнового комплексу; другий повторний аукціон з продажу цілісного майнового комплексу.

- 15.11.2017 ТОВ "Клірингова палата" на сайті Вищого господарського суду України здійснено публікацію оголошення про проведення другого повторного аукціону з продажу майна підприємства банкрута - ПП "Хілл" у вигляді цілісного майнового комплексу, який призначено на 14.12.2017 о 10-00 год.

- В даному оголошенні, зокрема, зазначені такі відомості: початкова вартість продажу та можливість зниження ціни на цьому аукціоні - 290413510,87 грн без ПДВ. Початкова вартість повторного аукціону зменшена на 20% від початкової вартості попереднього аукціону. Під час проведення аукціону передбачена можливість зниження початкової вартості лоту на крок аукціону доти, доки не виявиться бажаючий укласти договір; кінцевий термін прийому заявок та сплата гарантійного внеску - 16 листопада 2017 року до 13-00 год. включно. Для участі у аукціоні необхідно сплатити гарантійний внесок у розмірі 10 % від початкової вартості лоту у розмірі 29 041 351,09 грн без ПДВ що вносяться на рахунок організатора аукціону: п/р НОМЕР_1 в ПАТ "Альфа банк" у м.Київ, МФО 300346, код ЄДРПОУ 38050409; заяви на участь в аукціоні приймаються організатором з моменту опублікування оголошення про проведення аукціону на веб сайті Міністерства юстиції України та Вищого господарського суду України, 10-00 до 13-00 год. в робочі дні, за адресою : Київська область, м.Біла Церква, вул.Я.Мудрого, буд.4, оф.1; до складу цілісного майнового комплексу входять: об`єкти нерухомості, сільськогосподарська техніка, транспортні засоби, дебіторська заборгованість, корпоративні права, вимоги до третіх осіб.

- Згідно розміщеного ТОВ "Клірингова палата" 18.12.2017 на сайті ВГСУ оголошення, другий повторний аукціон з продажу майна ПП "Хілл", що був призначений на 14.12.2017 визнано таким, що відбувся. Переможцем аукціону було придбано лот 1 - майно підприємства банкрута ПП "Хілл", що виставлявся для продажу на аукціоні у вигляді цілісного майнового комплексу, ціна продажу склала 20 328 945,83 грн без ПДВ; скарг та зауважень на адресу організатора аукціону не надходило.

- 14.12.2017 між ПП "Хілл" в особі ліквідатора Василика В.В. та ТОВ "Дім цукру" було укладено договір купівлі-продажу майна ПП "Хілл", який містить 26 додатків.

- Однак, матеріали справи містять витяг з сайту судової влади України, про те що Василик В.В., як адвокат представляв інтереси ТОВ "Всеукраїнська колекторська компанія" (попередня назва ТОВ "Клірингова компанія") у справі №380/274/14ц згідно ухвали від 07.12.2016 (т.30 а.с.209 - 210).

- Крім того, з матеріалів справи убачається, що попередній керівник (власник) ТОВ "Клірингова палата" - ОСОБА_1 та Василик В.В. є засновниками ТОВ "Комерційна група "Авалон". А також, ОСОБА_1 є засновником юридичної особи ТОВ "БІЛЬБАО СА", у якому Василик В.В. здійснює повноваження голови комісії з припинення (ліквідатора) вказаної юридичної особи з 29.07.2015, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. (т. 30, а.с.211-222)

- Враховуючи вказані обставини, апеляційний суд дійшов висновку, що організатор аукціону - ТОВ "Клірингова палата" не відповідає критерію щодо пов`язаних осіб, оскільки є заінтересованою особою стосовно замовника аукціону - ліквідатора ОСОБА_2 , про що свідчить наявність трудових та інших відносин між ОСОБА_2 та організатором аукціону та засновником організатора аукціону.

- При цьому, не зважаючи на пов`язаність ліквідатора Василика В.В. як замовника аукціону з організатором аукціону - ТОВ "Клірингова палата" ліквідатором не приймалося рішення щодо скасування протоколу попереднього арбітражного керуючого про визначення організатором аукціону ТОВ "Клірингова палата".

- Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення ліквідатором вимог частини шостої статті 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки організатором аукціону не може бути заінтересована особа щодо замовника аукціону, а тому доводи скаржників в цій частині є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи. Натомість твердження ліквідатора щодо відсутності доказів в матеріалах справи щодо його пов`язаності з організатором аукціону спростовуються наведеними вище документами.

- Також, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оголошення про проведення другого повторного аукціону з продажу майна ПП "Хілл" 14.12.2017 не відповідає вимогам частини першої статті 59 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в частині відомостей про майно, що продається, а тому доводи скаржників в цій частині є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи.

- Крім того, у зв`язку з невключенням до ліквідаційної маси банкрута 53 транспортних засобів, ліквідатором не було реалізовано всі активи боржника, які у сукупності формують цілісний майновий комплекс.

- Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ліквідатор не виносив на розгляд комітету кредиторів боржника питання погодження складу майна, яке виставлялось на продаж лотами. Отже, процедура продажу майна з аукціону окремими лотами була ліквідатором порушена.

- Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погодилася з доводами апеляційних скарг, щодо порушень які були допущені ліквідатором та організатором торгів при проведенні другого повторного аукціону з продажу майна ПП "Хілл", а саме недотримання вимог щодо змісту оголошення про проведення другого повторного аукціону, порядку проведення аукціону, пов`язаності організатора та замовника аукціону, невключення ліквідатором до ліквідаційної маси 53 транспортних засобів, які підлягали включенню до цілісного майнового комплексу та продажу на аукціоні, що суттєво порушує права апелянтів, а тому дійшла висновку про достатність підстав для скасування ухвали Господарського суду Вінницької області від 26.06.2019 та визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута у справі №902/858/15 повністю, з застосуванням наслідків недійсності результатів аукціону.

23.3 Згідно частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

23.4 У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" зазначено, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

23.5 Отже, вірним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що встановлені вказаною вище постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 у справі №902/858/15 обставини щодо недійсності результатів аукціону та укладеного за його наслідками договору купівлі-продажу майна ПП "Хілл", є преюдиціальними в силу частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду позовної заяви ПП "Хілл" в особі ліквідатора боржника у справі № 902/858/15(902/310/21).

23.6 Поряд з цим, ухвалою суду від 29.12.2021 було зупинено провадження у справі № 902/858/15(902/310/21) за позовом ПП "Хілл" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Ткачука О.В. до ФГ "Врожайне", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТОВ "Дім цукру", ТОВ "Моївський цукор" та Державний реєстратор відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Вінницької області Грудецький Я.В. про витребування майна та визнання недійсними рішень державного реєстратора, в межах справи №902/858/15 про банкрутство ПП "Хілл" до прийняття та набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду за наслідками поданої касаційної скарги Фермерського господарства "Врожайне" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 у справі № 902/858/15.

23.7 Цією ухвалою, серед іншого, встановлено, що згідно відомостей з бази даних "Діловодство спеціалізованого суду", ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.12.2021, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 902/858/15 за касаційною скаргою Фермерського господарства "Врожайне" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019. Витребувано з Господарського суду Вінницької області та/або Північно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 902/858/15 за заявою Публічного акціонерного товариства "Дікергофф Цемент Україна" до Приватного підприємства "Хілл" про визнання банкрутом.

23.8 У зазначеній вище ухвалі, Верховний Суд, серед іншого, зазначив, що підставою касаційного оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 у справі № 902/858/15 скаржник вказав пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України.

23.9 Також, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, скаржник зазначив, що постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 та постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2019 підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд, оскільки, суди прийняли рішення про права, інтереси та обов`язки Фермерського господарства "Врожайне", яке не було залучено до участі у справі, неправильно застосувавши при цьому норми матеріального права з порушенням норм процесуального права, які виразились, у неврахуванні практики Європейського суду з прав людини, яка є обов`язковою.

23.10 Зважаючи на те, що предметом позову у справі № 902/858/15(902/310/21) є, зокрема, витребування від відповідача - ФГ "Врожайне" на користь банкрута - ПП "Хілл" нерухомого майна за наслідками недійсності правочину, застосованих постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 у справі № 902/858/15, якою визнано недійсними результати аукціону з продажу майна банкрута - ПП "Хілл", який відбувся 14.12.2017 та визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений за результатами відповідного аукціону, та як встановлено судом, наразі ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.12.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 902/858/15 за касаційною скаргою відповідача на вказану вище постанову суду апеляційної інстанції, в зв`язку з чим, у випадку скасування цієї постанови суду апеляційної інстанції, відповідні обставини впливатимуть на оцінку судом доказів у справі № 902/858/15(902/310/21) та прийняття судового рішення за результатами розгляду позовних вимог у цій справі.

23.11 За цих обставин, в ухвалі від 29.12.2021, суд дійшов висновку, що результати зазначеного вище касаційного розгляду будуть мати істотне значення для вирішення справи № 902/858/15(902/310/21), оскільки, існує об`єктивна неможливість її розгляду до набрання законної сили судовим рішенням прийнятим Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду за наслідками відповідного касаційного розгляду по справі № 902/858/15.

23.12 В подальшому, ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2022 було закрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФГ "Врожайне" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 у справі № 902/858/15.

23.13 Відтак, постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 року у справі №902/858/15 наразі є чинною.

23.14 Разом з цим, у вказаній ухвалі від 20.01.2022 у справі № 902/858/15, Верховний Суд, дійшов таких висновків:

- особливості суб`єктного складу учасників у спорах, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів з реалізації майна боржника, а саме включення до належного суб`єктного складу учасників у цих спорах, як сторін цих спорів, продавця, переможця аукціону та організатора аукціону;

- положення статті 14 Господарського процесуального кодексу України (диспозитивність господарського судочинства), за змістом яких попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем - за його вимогою, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу;

- положення статей 48 50 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких залучення до участі у справі співвідповідача, належного відповідача, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, є ініціативою відповідних учасників справи, тоді як суду належить процесуальна ініціатива залучення лише третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, однак за умови встановлення на підставі поданих за ініціативою сторін та/або інших учасників спору доказів, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі;

- незаявлення позивачем на момент розгляду позову про визнання недійсними у цій справі результатів аукціону з продажу майна ПП "Хілл", який відбувся 14.12.2017, та відсутність у межах спору про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута вимог до кінцевих набувачів цього майна про його витребування/повернення у ліквідаційну масу боржника (зокрема в порядку норм статей 387 388 Цивільного кодексу України);

- вирішення судом згідно з оскаржуваним рішенням про задоволення заяви забезпеченого кредитора та визнання недійсними результатів аукціону, однак без вирішення при цьому питання про повернення майна у ліквідаційну масу боржника;

- недоведення скаржником, яким чином порушені його права, інтереси або обов`язки проведенням спірного аукціону з продажу майна банкрута.

23.15 Верховний Суд дійшов висновку, що рішення за результатами розгляду спору про визнання недійсними результатів аукціону без вирішення при цьому питання про повернення майна, проданого на цьому аукціоні, у ліквідаційну масу боржника, не є рішенням у розумінні частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України про права, інтереси та (або) обов`язки Фермерського господарства "Врожайне" (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №4/5007/33-Б/11 та в ухвалі Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №10/5026/995/2012).

23.16 Враховуючи, що Фермерським господарством "Врожайне" не доведено, а Верховним Судом не встановлено обставин, які давали б підстави вважати, що судом апеляційної інстанції вирішено питання про права, інтереси чи обов`язки Фермерського господарства "Врожайне", в силу згаданого вище припису пункту 3 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України, касаційне провадження за касаційною скаргою такої особи було закрито.

23.17 Отже, аргументи скаржника (пункт 10.1 постанови) спростовується вищевикладеним.

23.18 Щодо аргументів скаржника (пункт 10.2 постанови) колегія суддів зазначає, що у вказаній ухвалі Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 902/858/15 відсутні висновки про те, що обставини викладені в постановах Північно - західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2019 не мають значення для правильного вирішення дійсного спору. При цьому, оскаржуваних рішень у дійсному спорі у справі № 902/858/15 (902/310/21) про витребування майна та визнання недійсними рішень державного реєстратора на момент ухвалення вказаного судового рішення Верховним Судом ще не існувало.

24. Аргументи скаржника (пункти 10.5, 10.6 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

24.1 Глава 29 Цивільного кодексу України передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) й усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

24.2 Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України.

24.3 Такий правовий висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду, з посиланням на висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17.02.2016 у справі №6-2407цс15 - пункт 58 постанови від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц (провадження №14-452цс18).

24.4 Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

24.5 Згідно частини першої, пунктів 1, 3, 4 частини другої статті16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одними із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.

24.6 У рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства", Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

24.7 Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

24.8 Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтями 6, 13 Конвенції, ратифікованої Верховною Радою України Законом від 17.07.1997 №475/97-ВР.

24.9 Приписами статті 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

24.10 Відповідно до частини першої статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

24.11 Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 Цивільного кодексу України).

24.12 Як встановлено приписами частин першої, другої статті 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

24.13 Частинами першою, третьою статті 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

24.14 Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Аналогічні положення наведено у статті 208 Господарського кодексу України.

24.15 За змістом статті 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

24.16 Стаття 387 Цивільного кодексу України, встановлює, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

24.17 Згідно частин першої, третьої статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

24.18 Юридичний аналіз статей 216 328 Цивільного кодексу України дозволяє зробити висновок про те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, а незаконність набуття права власності, яка встановлена судом не може обґрунтовувати правомірності набуття права власності. Отже, правочин який визнаний судом недійсним, незалежно від його державної реєстрації у реєстрі прав на нерухоме майно не породжує наслідків визнання за набувачем права власності на спірне майно, а положення статей 2-5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" мають застосовуватися з врахуванням винятків при визнанні недійсними правочинів у судовому порядку (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.11.2018 у справі № 904/6495/13).

24.19 Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі N6-140цс14, захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України. Велика Палата Верховного Суду погоджується з цим висновком Верховного Суду України. Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними. Велика Палата Верховного Суду вважає, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

24.20 Згідно правових висновків, наведених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі № 910/3496/17, віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правоморчностей.

24.21 Тобто, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речево-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

24.22 За змістом постанови Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 5023/5847/11, в ході розгляду віндикаційного позову позивач має підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача суб`єктивного права на витребуване майно, позивач повинен надати суду відповідні докази.

24.23 Право власника на витребування майна від добросовісного набувача, на підставі частини першої статті 388 Цивільного кодексу України, пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло із його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

24.24 Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

24.25 Слід вказати на те, що волею є детерміноване i мотивоване бажання особи досягти поставленої мети. Сама по собі воля не тягне юридичних наслідків для відповідної особи. Волевиявлення - прояв волі особою зовні, завдяки чому воля стає доступною для сприйняття іншими особами.

24.26 Чинне законодавство України не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності волі у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

24.27 Верховний Суд у постанові від 20.02.2020 у справі № 922/719/16 вказав, що в разі, коли відчуження майна відбулося іншою особою після правочину, вчиненого боржником у підозрілий період з такою іншою особою ("кредитор" у розумінні статті 20 Закону про банкрутство) і визнаного недійсним з підстав, визначених частиною першою статті 20 Закону про банкрутство, ліквідатор боржника не позбавлений права заявити вимоги про витребування майна в останнього набувача відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України, звернення ліквідатора боржника із заявою в порядку статті 388 Цивільного кодексу України є ефективним способом захисту порушених прав боржника, відповідає повноваженням ліквідатора боржника та не суперечить меті Закону про банкрутство.

24.28 Також, згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 27.11.2018 у справі № 904/6495/13, у процедурі банкрутства майно боржника вибуває з володіння власника (органу управління боржником) в момент введення ліквідаційної процедури та з призначенням ліквідатора до нього переходять права органу управління боржником (частина друга статті 38 Закону про банкрутство). Отже, вибуття майна з володіння власника відбувається не за його волевиявленням, а в силу прямої вказівки спеціального закону. Обмежуючи таким чином права власника на володіння майном, законодавець одночасно зобов`язує ліквідатора діяти добросовісно, розсудливо, обґрунтовано, у межах та у спосіб що передбачені Конституцією та законодавством про банкрутство (частина 3 статті 98 Закону про банкрутство). Отже, встановлення судами недійсності правочину з продажу майна боржника у ліквідаційній процедурі очевидно підтверджує вихід ліквідатора за межі принципів добросовісності та законності, передбачених частиною 3 статті 98 Закону про банкрутство, та означає порушення ним тих повноважень розумного власника, якими наділив його законодавець в момент введення ліквідаційної процедури. З огляду на зазначене, колегія суддів касаційного суду вважає в цілому правильними та прийнятими з дотриманням положень статей 216 328 330 388 ЦК України висновки апеляційного суду про доведення ліквідатором боржника Венською О.О. фактичних обставин того, що майно боржника вибуло з володіння власника (органу управління ТОВ "Українські хімічні технології") поза межами його волевиявлення, а в силу закону, при цьому визначений законодавцем орган управління майном (ліквідатор Маглиш Л.С.) діяв з порушенням тих повноважень, які йому було надано законодавцем при реалізації спірного майна з аукціону громадянину 22.10.2014.

24.29 З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій вірно встановили, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння ПП "Хілл" не з його волі, адже було реалізовано на аукціоні в процедурі ліквідації в межах справи про банкрутство ПП "Хілл", на виконання вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". При цьому, реалізація майна боржника на аукціоні, який проведено з недотриманням норм законодавства, свідчить про дефект волі власника на вибуття такого майна з його володіння.

24.30 Водночас, добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

24.31 Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.

24.32 Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України.

24.33 Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

24.34 Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16.

24.35 Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

24.36 Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

24.37 Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

24.38 При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки "пропорційності", як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

24.39 Для розкриття критерію "пропорційності" вагоме значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна.

24.40 Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 18.02.2021 у справі №14/5026/1020/2011.

24.41 Судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що на момент укладення 11.07.2020 між ТОВ "Моївський цукор" (Продавець) та Фермерським господарством "Врожайне" (Покупець) договорів купівлі-продажу, останньому було відомо про недійсність результатів аукціону з продажу майна ПП "Хілл", який відбувся 14.12.2017 та про недійсність договору купівлі-продажу, укладеного за результатами цього аукціону, а тому відповідач є добросовісним набувачем оспорюваного нерухомого майна, яке було придбано ТОВ "Дім Цукру" за результатами вказаного аукціону та в подальшому відчужено останнім на користь ТОВ "Моївський цукор".

24.42 Разом з цим, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що відповідачем не обґрунтовано не пропорційність втручання у його право власності щодо спірного майна з наданням відповідних доказів, що дало б підстави для ствердження, що втручання у право власності Фермерського господарства "Врожайне" є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції або національного законодавства.

24.43 Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що результати аукціону з продажу майна ПП "Хілл", який відбувся 14.12.2017 та договір купівлі-продажу від 14.12.2017, укладений за результатами цього аукціону між ПП "Хілл" в особі ліквідатора Василика В.В. та ТОВ "Дім цукру", визнані недійсними постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 у справі № 902/858/15, в зв`язку з чим, оспорювані об`єкти нерухомості, які перейшли за цим договором до ТОВ "Дім цукру" та в подальшому були відчужені ТОВ "Моївський цукор", який також продав відповідне нерухоме майно за договорами купівлі-продажу відповідачу - Фермерському господарству "Врожайне", підлягає витребуванню на користь законного власника - ПП "Хілл".

24.44 Із такими висновками погодився Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 20.07.2022 у справі № 902/858/15 (902/541/21).

25. Аргументи скаржника (пункт 10.8 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

25.1 Як встановлено частинами першою, другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

25.2 Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

25.3 Згідно пункту 13 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

25.4 Враховуючи суть та суб`єктний склад спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.09.2020 у справі № 804/8836/17 дійшла висновку, що спір про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо перенесення запису про іпотеку у розділ про зареєстрований за ТОВ "АТБ-інвест" об`єкт нерухомого майна має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою.

25.5 Також, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто реєстраційні дії були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, здійснено державним реєстратором державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням чи порушенням вимог законодавства.

25.6 Згідно правових висновків викладених у постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 922/719/16, відповідно до статей 15 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України кожна особа/суб`єкт господарювання має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного/господарського законодавства.

25.7 У рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства", Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

25.8 Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

25.9 Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтями 6, 13 Конвенції, ратифікованої Верховною Радою України Законом від 17 липня 1997 року №475/97-ВР.

25.10 За змістом абзацу 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що передбачений законом або договором, а статтею 20 Господарського кодексу України передбачено можливість захисту права та законного інтересу шляхом встановлення правовідносин.

25.11 Водночас, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

25.12 Позивачем було обрано спосіб захисту своїх прав та інтересів шляхом скасування рішень державного реєстратора щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яке було утворено внаслідок поділу об`єктів нерухомості, які позивач просив витребувати у відповідача згідно заявлених позовних вимог про витребування майна.

25.13 Суди попередніх інстанцій, зважаючи на викладене та беручи до уваги те, що оспорюванні рішення державного реєстратора стосуються нерухомого майна, яке належить ПП "Хілл" та наразі зареєстровано на праві власності за відповідачем, дійшли вірного висновку, що позивачем в особі ліквідатора Ткачука О.В., правомірно заявлено позов щодо скасування рішень державного реєстратора у межах справи про банкрутство ПП "Хілл".

25.14 Водночас, як було встановлено судами, за умовами укладеного між ТОВ "Моївський цукор" (Продавець) та Фермерським господарством "Врожайне" (Покупець) договору купівлі-продажу від 11.07.2020, який посвідчений приватним Чернівецького районного нотаріального округу Вінницької області Суперсон О.П. та зареєстрований в реєстрі за № 921, Продавець продав, а Покупець купив, належне Продавцю на праві приватної власності нерухоме майно, що складається з нежитлових будівель та споруд, загальною площею - 1 195,7 кв.м., що розташовані за адресою: Вінницька область, Чернівецький район, село Моївка, вулиця Героїв України 73Б.

25.15 Також, судами встановлено, що згідно укладеного 11.07.2020 між ТОВ "Моївський цукор" (Продавець) та Фермерським господарством "Врожайне" (Покупець) договору купівлі-продажу, який посвідчений приватним Чернівецького районного нотаріального округу Вінницької області Суперсон О.П. та зареєстрований в реєстрі за № 922, Продавець продав, а Покупець купив, належне Продавцю на праві приватної власності нерухоме майно, що складається з нежитлових будівель та споруд, загальною площею - 8 800,5 кв.м., що розташовані за адресою: Вінницька область, Чернівецький район, село Моївка, вулиця Рудика І.К., 1-А.

25.16 Окрім того, судами встановлено, що відповідно до Висновку ФОП Походзей Ю.І. щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна №12 від 06.04.2021, визначено склад новоутворених об`єктів нерухомого майна, яке може бути поділено за технічними показниками, і їх адреси, а саме: перелік об`єктів нерухомості загальною площею 2 367,4 м.кв., по вул.Рудика І.К., 1-А/1, село Моївка, Чернівецького району Вінницької області; перелік об`єктів нерухомості загальною площею 2 573,2 м.кв., по вул. Рудика І.К., 1-А/2, село Моївка, Чернівецького району Вінницької області; перелік об`єктів нерухомості загальною площею 723,3 м.кв., по вул. Рудика І.К., 1-А/3, село Моївка, Чернівецького району Вінницької області. Також згідно Висновку ФОП Походзей Ю.І. щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна № 13 від 25.05.2021, визначено склад новоутворених об`єктів нерухомого майна, яке може бути поділено за технічними показниками, і їх адреси, а саме: перелік об`єктів нерухомості загальною площею 410,3 м.кв. по вул.Рудика І.К., 73-Б/1, село Моївка, Чернівецького району Вінницької області та перелік об`єктів нерухомості загальною площею 765,1 м.кв. по вул.Рудика І.К., 73-Б/1, село Моївка, Чернівецького району Вінницької області. Вказані вище Висновки видані Фермерському господарству "Врожайне" та у відповідних висновках наявне посилання на договори купівлі-продажу від 11.07.2022, які посвідчені приватним Чернівецького районного нотаріального округу Вінницької області Суперсон О.П. та зареєстровані в реєстрі за №№ 921, 922.

25.17 Отже, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, наведені Висновки свідчать про можливість поділу об`єктів нерухомості, які належні відповідачу на підставі зазначених вище договорів купівлі-продажу від 11.07.2022 № 921 та № 922.

25.18 Також, судами встановлено, що опис об`єктів нерухомості, яких вказаний у Висновках щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна № 12 від 06.04.2021 та № 13 від 25.05.2021, також зазначений у відповідях КП Могилів-Подільського міжрайонного бюро технічної інвентаризації від 10.07.2013 №366 на запит № 85/01-30 від 10.07.2013. У вказаних вище відповідях повідомлено про перелік майна, яке зареєстровано станом на 31.12.2012 за ПП "Кряж" загальною площею - 1195,7 кв.м. по вул.Леніна, буд.73Б, с.Моївка Чернівецького району та загальною площею - 8800,5 кв.м. по вул.Радянської влади, №1А, с.Моївка Чернівецького району. Крім цього, в матеріалах справи наявні копії технічних паспортів, виготовлених ФОП Походзей Ю.І. на замовлення Фермерського господарства "Врожайне", а саме:

- від 06.04.2021 на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами загальною площею 410,3 м.кв., за адресою: вул. Рудика І.К., 73Б/1, село Моївка, Могилів-Подільський (Чернівецький район), Вінницька область;

- від 06.04.2021 на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами загальною площею 2 367,4 м.кв., за адресою: вул. Рудика І.К., 1-А/1, село Моївка, Чернівецький район, Вінницька область;

- від 06.04.2021 на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами загальною площею 2 573,2 м.кв., за адресою: вул. Рудика І.К., 1-А/2, село Моївка, Чернівецький район, Вінницька область;

- від 06.04.2021 на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами загальною площею 723,3 м.кв., за адресою: вул. Рудика І.К., 1-А/3, село Моївка, Чернівецький район, Вінницька область;

- від 25.05.2021 на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами загальною площею 765,1 м.кв., за адресою: вул. Героїв України, 73-Б, село Моївка, Чернівецький район, Вінницька область.

25.19 Окрім цього судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Бабчинецької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області № 21 від 20.05.2021 "Про присвоєння юридичної адреси об`єктам нерухомого майна", зокрема, на підставі заяви голови ФГ "Врожайне" гр. ОСОБА_3 про присвоєння юридичних адрес об`єктам нерухомого майна, що розташовані в селі Моївка, Могилів - Подільського району, Вінницької області по вул.Рудика І.К., вирішено : присвоїти юридичну адресу об`єктам нерухомого майна, а саме: будівля майстерні - Вінницька область, Могилів-Подільський район, с.Моївка, вул.Рудика І.К., буд.1-А/1; будівля складу - Вінницька область, Могилів - Подільський район, с. Моївка, вул. Рудика І.К., буд.1-А/2; будівля складу - Вінницька область, Могилів - Подільський район, с.Моївка, вул.Рудика І.К., буд. 1-А/3; будівля контрольного пункту - Вінницька область, Могилів-Подільський район, с.Моївка, вул. Рудика І.К., буд.73Б/1. Рекомендовано гр. ОСОБА_3 звернутись в БТІ для подальшого оформлення документації на об`єкти нерухомого майна згідно цього рішення та до державного реєстратора для внесення об`єктів до Єдиного реєстру нерухомого майна. Державним реєстратором відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Вінницької області, Грудецьким Я.В., були прийняті такі оспорюванні рішення :

- індексний номер 58630148 від 09.06.2021 про закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи щодо об`єкта нерухомого майна номер 109095805000;

- індексний номер 58628852 від 09.06.2021 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи щодо об`єкта нерухомого майна номер 109087005000;

- індексний номер 58407869 від 28.05.2021 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, щодо об`єкта нерухомого майна номер 2370524605249 загальною площею 2 367,4 м.кв., за адресою : вул.Рудика І.К., 1-А/1, село Моївка, Чернівецький район, Вінницька область ;

- індексний номер 58408551 від 28.05.2021 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, щодо об`єкта нерухомого майна номер 2370561505249 загальною площею 2 573,2 м.кв., за адресою: вул.Рудика І.К., 1-А/2, село Моївка, Чернівецький район, Вінницька область;

- індексний номер 58409362 від 28.05.2021 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, щодо об`єкта нерухомого майна номер 2370595805249 загальною площею 723,3 м.кв., за адресою: вул.Рудика І.К., 1-А/3, село Моївка, Чернівецький район, Вінницька область;

- індексний номер 58628836 від 09.06.2021 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, щодо об`єкта нерухомого майна номер 2380171005249 загальною площею 765,1 м.кв., за адресою: вул. Героїв України, 73-Б, село Моївка, Чернівецький район, Вінницька область;

- індексний номер 58563515 від 04.06.2021 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, щодо об`єкта нерухомого майна номер 2377297305249 загальною площею 410,3 м.кв., за адресою: вул.Героїв України, 73-Б/1, село Моївка, Чернівецького району Вінницької області.

25.20 Поряд з цим, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно наявних у матеріалах справи відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на вказані вище об`єкти нерухомого майна зареєстровано за відповідачем. Вищевказані оспорювані рішення державного реєстратора та відповідні реєстраційні дії вчинені на підставі таких документів: Висновків щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна №12 від 06.04.2021 та №13 від 25.05.2021; технічних паспортів від 06.04.2021 та від 25.05.2021; договорів купівлі-продажу від 11.07.2022 №921 та №922; рішення Бабчинецького сільської ради №21 від 20.05.2021.

25.21 Отже, зважаючи на встановлені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що за результатами прийняття оспорюваних рішень державного реєстратора та поділу об`єктів нерухомого майна №109087005000 (нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 1 195,7 кв.м., за адресою: Вінницька область. Чернівецький р-н, с.Моївка, вул.Героїв України, буд.73Б) та об`єктів нерухомого майна № 109095805000 (нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 8 800,5 кв.м., за адресою: Вінницька область, Чернівецький р-н, с.Моївка, вул.Рудика І.К., буд.1А), утворилися об`єкти нерухомого майна загальною площею 765,1 м.кв., загальною площею 410,3 м.кв., загальною площею 2 367,4 м.кв., загальною площею 2 573,2 м.кв., загальною площею 723,3 м.кв.

25.22 Також, як встановлено судами попередніх інстанцій, окремі об`єкти нерухомого майна, а саме: мазутонасосна станція №1, прибудова, 5а, 5а1, загальною площею 39,5 кв.м., земляний відстійник карти полів фільтрації 38,5 га, 105, зливна естакада мазута №1 - 1 шт, 109, огорожа металева - 90 кв.м., 111, за адресою: Вінницька область, Чернівецький р-н, с.Моївка, вул. Героїв України, 73-Б, які є складовими об`єктів нерухомого майна №10908700500 загальною площею 1 195,7 кв.м., не внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, як новостворений об`єкт або складової цього об`єкту. Крім того, будівля контрольного пункту, загальною площею 3 136,6 кв.м., за адресою: Вінницька область, Чернівецький р-н, с. Моївка, вул. Рудика І.К., буд. 73Б/1, яка є складовою об`єктів нерухомого майна № 109095805000 загальною площею 8 800,5 кв.м., також не була внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, як новостворений об`єкт або складова вказаного об`єкту.

25.23 Як встановлено пунктом 1 частини першої статті Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і надалі - в редакції на момент прийняття оспорюваних рішень), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

25.24 Відповідно до пункту 2 частини першої, частини третьої статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі поділу, об`єднання об`єктів нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна. У разі поділу об`єкта нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, а реєстраційний номер цього об`єкта скасовується. На кожний новостворений об`єкт нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру прав та формується нова реєстраційна справа, а також присвоюється новий реєстраційний номер кожному з таких об`єктів. Відомості про речові права, обтяження речових прав щодо об`єкта, що поділяється, або при виділі частки з цього об`єкта одночасно з відкриттям розділів Державного реєстру прав на кожний новостворений об`єкт переносяться до таких розділів. Якщо правочином або актом відповідного органу встановлено, що речові права, обтяження речових прав не поширюються на всі новостворені об`єкти нерухомого майна, відомості про такі права, обтяження переносяться лише до розділів, відкритих для новостворених об`єктів, яких вони стосуються.

25.25 Частиною першою статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

25.26 Згідно частини першої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

25.27 Як встановлено пунктом 54 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (в редакції на момент прийняття оспорюваних рішень), державна реєстрація права власності на нерухоме майно, утворене шляхом поділу майна, у тому числі в результаті виділення окремого об`єкта нерухомого майна із складу нерухомого майна, що складається з двох або більше об`єктів, або об`єднання майна, проводиться за умови наявності технічної можливості такого поділу або об`єднання нерухомого майна та можливості використання такого майна як самостійного об`єкта цивільних правовідносин.

25.28 З огляду на встановлену правомірність витребування у відповідача на користь позивача об`єктів нерухомого майна за реєстраційними №№ 109087005000, 109095805000 та встановлені, що ці об`єкти нерухомості були поділені на п`ять об`єктів за реєстраційними №№ 2380171005249, 2377297305249, 2370524605249, 2370561505249, 2370595805249, які зареєстровані оспорюваними рішеннями державного реєстратора, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідні рішення державного реєстратора порушують права власності позивача на об`єкти нерухомого майна за реєстраційними №№109087005000, 109095805000 та впливають на майновий стан позивача - ПП "Хілл", стосовно якого наразі триває ліквідаційна процедура у справі № 902/858/15 про банкрутство ПП "Хілл".

25.29 Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що оспорювані рішення державного реєстратора підлягають скасуванню.

25.30 Окрім того, 30.03.2021 до суду від ПП "Хілл" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Ткачука О.В. надійшла позовна заява б/н від 25.03.2021 (вх.№01-36/269/21) до ФГ "Врожайне" про витребування майна, зокрема, нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 1 195,7 кв.м. (реєстраційний номер №109087005000 та нежитлові будівлі та споруди, загальна площа 8 800,5 кв.м. (реєстраційний номер №109095805000).

25.31 Також, ухвалою суду від 31.05.2021 у справі № 902/858/15(902/310/21), яка залишена без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.09.2021, було вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке наразі належить на праві власності Фермерському господарству "Врожайне" (23505, Вінницька обл., Шаргородський р-н, с.Слобода-Шаргородська, вул. Аграрна, 120 А, код ЄДРПОУ 30002693), а саме:

- нежитлові будівлі та споруди, загальна площа 1 195,7 кв.м., за адресою: Вінницька область, Чернівецький р., с. Моївка, вул. Леніна (Героїв України), будинок 73Б, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 109087005000;

- нежитлові будівлі та споруди, загальна площа 21 243,7 кв.м., за адресою: Вінницька область, Чернівецький р., с. Моївка, вул. Леніна (Героїв України), будинок 73А, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 109088805000;

- нежитлові будівлі та споруди, загальна площа 8 800,5 кв.м., за адресою: Вінницька область, Чернівецький р., с. Моївка, вул. Радянської влади (вулиця Рудика І.К.), будинок 1А, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 109095805000;

- газопровід високого тиску (1,2 м.Па) ДУ 325 х 6L 28172м та спорудами на ньому від засувки Ду200 перед АГРС "Томашпіль" Томашпільського району, Вінницької області, до засувки перед ГПР ТЕЦ ПП "Кряж" в с. Моївка Чернівецького району Вінницької області з перетворювачами катодного захисту ПКЗ-3,0-7 штук, за адресою: Вінницька область, Чернівецький р., с. Моївка, вул. Леніна (Героїв України), будинок 73В, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 207965405249. Ухвалено передати на відповідальне зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "Кредитна установа "Інвестиційна" вказані вище об`єкти нерухомого майна.

25.32 Згідно частини восьмої статті 140 Господарського процесуального кодексу України, оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

25.33 Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на момент вчинення оскаржуваних рішень державного реєстратора (28.05.2021, 04.06.2021, 09.06.2021), був наявний спір щодо майна, стосовно якого оспорюваними рішеннями були закриті розділи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи щодо об`єкта нерухомого майна, а також вчинені реєстраційні дії стосовно реєстрації права власності Відповідача на нерухоме майно, утворене шляхом поділу відповідного майна, яке заявлено Позивачем до витребування у Відповідача. Поряд з цим, як свідчать матеріали справи, представник відповідача звернувся до державного реєстратора із заявами про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (24.05.2021 та 05.06.2021) вказаних вище поділених об`єктів нерухомості, після звернення до суду ПП "Хілл" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Ткачука О.В. із позовною заявою б/н від 25.03.2021 (вх.№01-36/269/21) до ФГ "Врожайне" про витребування майна. Разом з цим, станом на день прийняття державним реєстратором оспорюваних рішень від 04.06.2021 та від 09.06.2021, існувало судове рішення - ухвала суду від 31.05.2021 у справі № 902/858/15(902/310/21) про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке було поділено та зареєстроване відповідними рішеннями державного реєстратора.

25.34 Отже, зважаючи на те, що оскаржувані рішення державного реєстратора були вчинені за наслідком звернення відповідача щодо поділу нерухомого майна, яке належить позивачу - ПП "Хілл" під час наявності спору про витребування цього майна та наявності ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на відповідне нерухоме майно, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що оспорювані рішення державного реєстратора також підлягають скасуванню.

26. Аргументи скаржника (пункт 10.7 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

26.1 Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж майна.

26.2 Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої прийнято оскаржуване рішення про реєстрацію права власності.

26.3 Близькі за змістом висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 та від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17.

27. Аргументи скаржника (пункт 10.9 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

27.1 Згідно частини першої статті 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

27.2 Відповідно до частини першої статті 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

27.3 Стаття 253 Цивільного кодексу України визначає, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

27.4 В силу частини першої статті 254 Цивільного кодексу України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

27.5 За змістом статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

27.6 Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

27.7 Приписи статті 260 Цивільного кодексу України передбачають, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

27.8 Згідно частини першої статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

27.9 Застосування позовної давності (в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)) забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність.

27.10 При цьому, "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу" (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

27.11 Згідно постанови Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 10/5026/995/2012, в разі пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою початок перебігу позовної давності визначається з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

27.12 Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2020 у справі № 14/325"б", положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення арбітражного керуючого (ліквідатора) до суду із заявою про захист інтересів боржника. Тому при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство та дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), оскільки ні Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником). Отже, до цих правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.01.2016 у справі № 922/5094/14).

27.13 Відповідно до постанови Верховного Суду від 09.04.2020 у справі № 10/Б-743, для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

27.14 Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

27.15 Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 33 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017) та статтею 74 цього Кодексу (у редакції, чинній з 15.12.2017), про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16).

27.16 Отже, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

27.17 Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб. Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №914/3234/16.

27.18 Отже, початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 Цивільного кодексу України відліковується з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу, а не з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно.

27.19 Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

27.20 Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

27.21 Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі.

27.22 Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019, яка залишена без змін постановою Верховного суду від 18.12.2019 у справі № 902/858/15 було скасовано ухвалу Господарського суду Вінницької області від 26.06.2019 у справі № 902/858/15. Прийнято нове рішення. Визнано недійсними результати аукціону з продажу майна ПП "Хілл" у справі №902/858/15, який відбувся 14.12.2017 та застосовано наслідки недійсності результатів аукціону з продажу майна ПП "Хілл" у справі № 902/858/15, який відбувся 14.12.2017, а саме: визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений за результатами аукціону з продажу майна банкрута ПП "Хілл" у справі № 902/858/15 про банкрутство ПП "Хілл", який відбувся 14.12.2017.

27.23 При цьому, підставою поданого позову про витребування майна вказано визнання недійсними вказаною вище постановою суду апеляційної інстанції результатів аукціону з продажу майна ПП "Хілл", який відбувся 14.12.2017 та визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного за результатами відповідного аукціону з продажу майна банкрута - ПП "Хілл" у справі № 902/858/15.

27.24 Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, до моменту визнання судом апеляційної інстанції недійсними результатів аукціону з продажу майна ПП "Хілл" та застосування наслідків недійсності результатів аукціону з продажу майна боржника у справі № 902/858/15, який відбувся 14.12.2017 та визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного за результатами цього аукціону, у ліквідатора боржника були відсутні правові підстави для звернення до суду із позовом про витребування майна, проданого на відповідному аукціоні.

27.25 Згідно статті 284 Господарського процесуального кодексу України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

27.25 З огляду на викладене, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що в цьому випадку право ПП "Хілл" в особі ліквідатора боржника на звернення до суду із вимогами щодо витребування майна, внаслідок недійсності договору купівлі-продажу цього майна, виникло після набрання вказаною вище постановою Північно-західного апеляційного господарського суду у справі № 902/858/15 законної сили, а саме - 10.09.2019.

27.26 Отже, зважаючи на дату - 10.09.2019 прийняття постанови Північно-західного апеляційного господарського суду у справі № 902/858/15, позивач - ПП "Хілл" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Ткачука О.В. звернувся до Господарського суду Вінницької області 25.03.2021 (дата поштового штампа на конверті, яким направлено позов до суду) із позовною заявою б/н від 25.03.2021 (вх.№01-36/269/21) до ФГ "Врожайне" про витребування майна, в межах строку позовної давності, передбаченого статтею 257 Цивільного кодексу України.

28. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

29. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

30. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

31. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

32. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

33. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.

34. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

35. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішення та постанови були дотримані.

36. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240 300 301 304 308 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Врожайне" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 та на рішення Господарського суду Вінницької області від 15.08.2022 у справі № 902/858/15(902/310/21) залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 та рішення Господарського суду Вінницької області від 15.08.2022 у справі № 902/858/15(902/310/21) залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

В. Я. Погребняк