№ 903/1191/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 903/1191/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Білоус В.В., Пєсков В.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 (колегія суддів у складі: Гудак А.В. - головуючий, Олексюк Г.Є., Мельник О.В.)

та ухвалу Господарського суду Волинської області від 05.12.2023 (суддя Шум М.С.)

у справі №903/1191/23

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про визнання недійсними договорів,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору (визначені ОСОБА_1 в позовній заяві): 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Самсон Захід"; 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Вектор Ойл Трейд"; 3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Селищанське",

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон Захід", Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор Ойл Трейд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанське", про визнання недійсними договорів: №12/05-Ц-1 про відступлення права вимоги (цесії), укладеного 12.05.2021 між ОСОБА_2 і ТОВ "Селищанське"; №01/12-Ц-1 про відступлення права вимоги (цесії), укладеного 01.12.2020 між ТОВ "Вектор Ойл Трейд" та ТОВ "Селищанське".

2. Позов мотивовано тим, що ТОВ "Хлібекспорт-2010" (у подальшому перейменоване на ТОВ "Самсон Захід") визнано банкрутом у справі №903/86/23 про банкрутство, порушеній за заявою ОСОБА_2 у зв`язку з непогашенням боржником боргу, підтвердженого рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28.03.2022 у справі №159/4205/21, який частково сформувався в той час, коли позивач (до 13.10.2020) володів 100% статутного капіталу та був директором боржника. Тому позивач звернувся з позовом у цій справі задля недопущення притягнення його на підставі частини 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) до відповідальності у справі про банкрутство ТОВ "Самсон Захід", в межах якої заявлено позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

3. Позивач вважає спірні договори недійсними у зв`язку з тим, що вони укладені між пов`язаними особами; на момент укладення відповідного договору №12/05-Ц-1 від 12.05.2021 ОСОБА_2 не перебував на території України та не міг його підписати; право вимоги за договором поставки №23-12 від 23.12.2019 відступлено за відсутності письмової згоди ТОВ "Хлібекспорт-2010", передбаченої пунктом 8.6 вказаного договору.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

4. Між ТОВ "Вектор Ойл Трейд" (первісний кредитор) та ТОВ "Селищанське" (новий кредитор) укладено договір №01/12-Ц-1 від 01.12.2020 про відступлення права вимоги (цесії), за умовами якого первісний кредитор відступив новому кредиторові, а новий кредитор набув право вимоги до ТОВ "Хлібекспорт 2010", належне первісному кредиторові, а саме: право вимагати повернення фінансової допомоги у розмірі 5108620,00 грн за договором №02/03/П від 02.02.2020 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 02.03.2020, укладеним між первісним кредитором і боржником; право вимагати повернення фінансової допомоги у розмірі 55109968,35 грн за договором №15-03-Ф про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 15.03.2016, укладеним між первісним кредитором і боржником; право вимагати повернення суми у розмірі 3205125,00 грн, сплаченої за договором поставки №23-12 від 23.12.2019, укладеним між первісним кредитором і боржником. Загальний розмір прав вимоги до боржника, що відступається за цим договором складає 63423713,35 грн.

5. У подальшому 12.05.2021 між ТОВ "Селищанське" (первісний кредитор) та ОСОБА_2 (новий кредитор) укладено договір №12/05-Ц-1 про відступлення права вимоги (цесії), за яким первісний кредитор відступив новому кредитору, а новий кредитор набув право вимоги до ТОВ "Самсон Захід" (до 09.11.2020 - ТОВ "Хлібекспорт-2010"), належне первісному кредитору, а саме: повернення боргу в розмірі 63423713,35 грн, яке виникло у первісного кредитора на підставі договору №01/12-ц-1 від 01.12.2020 про відступлення права вимоги (цесії), укладеного між ТОВ "Вектор Ойл Трейд" та ТОВ "Селищанське"; повернення боргу в розмірі 6227335,12 грн, яке виникло у первісного кредитора на підставі договору №5/2020 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 04.05.2020, укладеного між ТОВ "Селищанське" та ТОВ "Хлібекспорт-2010". Загальний розмір права вимоги до боржника, відступленого за цим договором, складає 69651048,47 грн.

6. Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28.03.2022 у справі №159/4205/21 стягнуто з ТОВ "Самсон Захід" на користь ОСОБА_2 66701048,47 грн, з яких: 55109968,35 грн - заборгованість за договором №15-03-Ф про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 15.03.2016, укладеним між ТОВ "Вектор Ойл Трейд" та ТОВ "Хлібекспорт 2010"; 3205125 грн - заборгованість з повернення авансового платежу за договором поставки №23-12 від 23.12.2019, укладеним між ТОВ "Вектор Ойл Трейд" та ТОВ "Хлібекспорт 2010"; 2158620 грн - заборгованість за договором №02/03/П про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 02.03.2020, укладеним між ТОВ "Вектор Ойл Трейд" та ТОВ "Хлібекспорт 2010"; 6227335,12 грн - заборгованість за договором №5/2020 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 04.05.2020, укладеним між ТОВ "Селищанське" та ТОВ "Хлібекспорт 2010".

7. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 07.02.2023 відкрито провадження у справі №903/86/23 про банкрутство ТОВ "Самсон Захід", визнано вимоги ініціюючого кредитора ОСОБА_2 у сумі 66788188,47 грн, у тому числі 66701048,00 грн основної заборгованості, 60300,00 грн витрат, пов`язаних з провадженням у справі про банкрутство - авансування винагороди арбітражного керуючого за три місяці виконання повноважень та 26849,00 грн судового збору за подання заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

8. Постановою Господарського суду Волинської області від 23.05.2023 у справі №903/86/23 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "Самсон Захід", відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.

Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

9. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 05.12.2023, яку залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2024, відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі до відповідача ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів, позовну заяву повернуто заявникові.

10. Судові рішення мотивовано застосуванням положень пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України (далі - Г ПК України), оскільки позовна заява з огляду на суб`єктний склад сторін позовної заяви, правову природу та суб`єктний склад оспорюваних договорів не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, а має розглядатися в порядку цивільного процесуального судочинства з урахуванням територіальної юрисдикції спорів згідно з Цивільним процесуальним кодексом України.

11. При цьому господарські суди дійшли висновку про відсутність підстав для розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 у межах справи про банкрутство ТОВ "Самсон Захід", яке не є стороною згідно з вказаною позовною заявою.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

12. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постанову господарських судів першої та апеляційної інстанцій, направити справу для продовження розгляду.

13. Касаційну скаргу мотивовано посиланням на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, порушення прав та інтересів скаржника, недотримання балансу інтересів учасників справи, рівності сторін під час процедури банкрутства.

14. Скаржник вважає помилковим посилання апеляційного господарського суду в оскаржуваній постанові на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №910/22904/15, сформований до набрання чинності КУзПБ.

15. Натомість скаржник посилається на правові позиції, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20 та від 13.04.2023 у справі №320/12137/20.

16. Скаржник наголошує, що у разі задоволення заявленого ним позову правові наслідки однозначно настануть для боржника, оскільки з реєстру кредиторів буде виключено кредитора ОСОБА_2 , а договори про відступлення права вимоги створюють додаткові фінансові зобов`язання для боржника, тому спір стосується його майна.

17. Скаржник вважає, що оспорювані ним договори є підставою для відкриття процедури банкрутства, тому визнання їх недійсними, фіктивними ставить під сумнів легітимність усієї процедури банкрутства.

18. Крім того, скаржник посилається на положення частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України щодо ухвали Господарського суду Волинської області від 28.11.2023 у цій справі.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

19. ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

20. Відзив мотивовано тим, що спір за позовною заявою ОСОБА_1 не охоплюється юрисдикцією господарських судів, визначеною частиною 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, а участь боржника у спорі як третьої особи без самостійних вимог виключає можливість розгляду такого спору у межах справи про банкрутство за правилами статті 7 КУзПБ.

21. ОСОБА_2 вважає слушним посилання господарських судів при ухваленні оскаржуваних судових рішень на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №910/22904/15, а також посилається на висновки, наведені в постанові Верховного Суду від 09.06.2020 у справі №910/3704/13.

22. Водночас ОСОБА_2 стверджує, що викладені у касаційній скарзі припущення позивача про наслідки розгляду цього спору для ОСОБА_2 як кредитора, чиї вимоги визнано в межах провадження у справі №903/86/23 про банкрутство ТОВ "Самсон Захід", є безпідставними й не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень.

23. Також ОСОБА_2 заперечує проти наявності преюдиціальних обставин в ухвалі Господарського суду Волинської області від 28.11.2023 у цій справі.

Позиція Верховного Суду

24. Керуючись вимогами статей 14 300 Г ПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

25. Предметом касаційного розгляду є переглянута в апеляційному порядку ухвала господарського суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження за позовною заявою про визнання недійсним договорів відступлення права вимоги, заявленою фізичною особою до фізичної особи із зазначенням як третьої особи боржника у справі про банкрутство, право вимоги до якого відступлено за оспорюваними договорами, але який не є стороною таких договорів. При цьому відповідний борг боржника сформувався у той час, коли позивач був директором і учасником, що володів 100% статутного капіталу боржника.

26. Під час розгляду цієї справи перед господарськими судами постало питання щодо наявності чи відсутності підстав розгляду зазначеного позову в порядку господарського судочинства, зокрема, у межах справи про банкрутство боржника, якого позивач визначив третьою особою в своєму позові.

27. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 175 Г ПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, зокрема, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

28. Перелік справ, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначений у статті 20 Г ПК України. Частиною 1 зазначеної норми до таких справ віднесено, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 1); справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України (пункт 8).

29. Згідно з частиною 13 статті 30 Г ПК України справи, зокрема, передбачені пунктом 8 частини 1 статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.

30. Такі майнові спори розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими Г ПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законодавством про банкрутство, у межах провадження у справі про банкрутство без порушення нових справ.

31. За вимогами статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Г ПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

32. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

33. Тобто наведеними нормами КУзПБ та Г ПК України визначено підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює в межах справи про банкрутство усі майнові вимоги за участю боржника, але виключно як сторони у спорі. При цьому в межах справи про банкрутства розглядаються спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених саме боржником.

34. Згідно з положеннями статей 41 45 Г ПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

35. Верховний Суд у постанові від 13.10.2020 у справі №910/22904/15 (на яку слушно послалися господарські суди першої та апеляційної інстанцій у оскаржуваних судових рішеннях) виснував, що виходячи з диспозиції статті 7 КУзПБ, участь боржника у спорі саме як сторони (позивача, відповідача) передбачає, що у будь-якому випадку за результатами розгляду спору настають правові наслідки для боржника (набуття, припинення, зміна прав чи обов`язків).

36. Водночас диспозиція статті 50 Г ПК України, яка передбачає можливий вплив рішення суду у спорі на права або обов`язки третьої особи без самостійних вимог, допускає, що за результатами розгляду відповідного спору такі правові наслідки можуть не настати.

37. Отже, участь боржника у спорі як третьої особи без самостійних вимог, виключає можливість розгляду такого спору в межах справи про банкрутство за правилами статті 7 КУзПБ.

38. Подібний за змістом висновок викладений Верховним Судом також у постанові від 09.06.2020 у справі №910/3704/13, на яку посилається відповідач у відзиві на касаційну скаргу, та постанові від 26.05.2022 у справі №1-23-32/135-08-4825, на яку посилається апеляційний господарський суд в оскаржуваній постанові.

39. Дослідивши зміст позовної заяви ОСОБА_1 , місцевий господарський суд з`ясував, що в ній заявлено позовні вимоги до ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги (цесії) №01/12-Ц-1 від 01.12.2020 та №12/05-Ц-1 від 12.05.2021, укладених, відповідно, між ТОВ "Вектор Ойл Трейд" і ТОВ "Селищанське" та між ТОВ "Селищанське" і ОСОБА_2 .

40. Тобто ТОВ "Самсон Захід", щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство №903/86/23, не є стороною оспорюваних позивачем правочинів та/або відповідачем за відповідною позовною заявою. Натомість зазначена особа визначена ОСОБА_1 у позовній заяві як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

41. З огляду на таке місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для розгляду вказаної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 у межах справи про банкрутство ТОВ "Самсон Захід", адже участь його у спорі як третьої особи без самостійних вимог не зумовлює можливість розгляду такого спору в межах справи про банкрутство за правилами статті 7 КУзПБ.

42. Отже, спір про визнання недійсними вказаних правочинів має розглядатися в порядку окремого позовного провадження.

43. Оскільки суб`єктний склад спору за позовною заявою ОСОБА_1 не відповідає вимогам статті 4 Г ПК України, сторони є фізичними особами, які не набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, спір не містить ознак корпоративного спору, а оспорювані правочини не є такими, що укладені для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці, господарські суди попередніх інстанцій слушно виснували, що відповідно до вимог статті 20 Г ПК України відповідний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

44. Зважаючи на викладене, місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 Г ПК України, роз`яснивши, що вказана позовна заява підлягає розгляду в порядку цивільного процесуального судочинства з урахуванням територіальної юрисдикції спорів згідно з Цивільним процесуальним кодексом України.

45. Погоджуючись з наведеними висновками господарських судів попередніх інстанцій, Верховний Суд відхиляє заперечення скаржника проти застосування усталеної правової позиції, зокрема, викладеної в постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №910/22904/15. Твердження скаржника про нерелевантність відповідного висновку як такого, що сформований до набрання чинності КУзПБ, не відповідає змісту вказаної постанови.

46. При цьому Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що в разі задоволення заявленого ним позову для боржника однозначно настануть відповідні правові наслідки через виключення ОСОБА_2 з реєстру кредиторів, адже зміна особи кредитора ТОВ "Самсон Захід" (у разі визнання недійсними спірних договорів відступлення вимог) не матиме наслідком зміну обсягу його грошових зобов`язань, які виникли на підставі відповідних договорів про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги та договору поставки, були відступлені на користь ОСОБА_2 , підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та визнання яких стало підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Самсон Захід", а отже не спростує легітимність такої процедури.

47. Водночас необґрунтованим є твердження скаржника про те, що спірні договори про відступлення права вимоги створюють для нього додаткові фінансові зобов`язання, адже не містять посилання на конкретні умови таких договорів, укладених без участі ТОВ "Самсон Захід", які б надавали підстави для висновку про виникнення на їх підставі у вказаної особи певних нових зобов`язань у порядку, передбаченому цивільним та господарським законодавством.

48. Також помилковим є посилання скаржника на правові позиції, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20 та від 13.04.2023 у справі №320/12137/20, спірні правовідносини в яких не є подібними до цієї справи.

49. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Тобто на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом.

50. Так, постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20 ухвалено щодо позовної заяви, поданої одним із кредиторів боржника у справі про банкрутство, щодо визнання недійсним правочину з підстав його фіктивності та наявності у ньому ознак фраудаторності через те, що він прикриває договір доручення щодо виконання обов`язку боржника іншою особою, а наслідок учинення та виконання його стало виведення грошових коштів боржника у процедурі банкрутства. При ухваленні зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що розгляд зазначеного спору у межах провадження у справі про банкрутство відповідно до частини 2 статті 7 КУзПБ сприятиме, зокрема, реалізації механізму повернення боржнику незаконного виведених коштів відповідно до частини 3 статті 42 КУзПБ, який застосовується як наслідок учинення недійсного правочину у процедурі банкрутства, незалежно від того, ким із учасників провадження у справі про банкрутство ініційовано визнання правочину недійсним (кредитором чи арбітражним керуючим).

51. На відміну від справи №910/16579/20, ОСОБА_1 на момент подання відповідного позову не є учасником справи про банкрутство ТОВ "Самсон Захід".

52. Водночас щодо доводів ОСОБА_1 про звернення його з позовом саме в межах справи про банкрутство ТОВ "Самсон Захід" у зв`язку з можливим притягненням його до субсидіарної відповідальності на підставі частини 2 статті 61 КУзПБ, необхідно звернутися про правових висновків Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.11.2023 у справі №910/4685/20.

53. У зазначеній постанові Верховний Суд виходив з умовного розподілу учасників справи про банкрутство на 3 групи, а саме:

І група - сторони справи - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут);

ІІ група - учасники справи - арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника;

ІІІ група - інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.

54. Верховний Суд виснував, що віднесення за статтею 1 КУзПБ певних осіб, щодо прав або обов`язків яких існує спір, до категорії "інших учасників справи про банкрутство" не свідчить про наділення таких осіб статусом учасника справи про банкрутство (непозовного провадження) в силу закону.

55. Вирішуючи проблемний аспект у правовому регулюванні статусу таких суб`єктів, Верховний Суд зазначив, що інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір, не належать до учасників справи про банкрутство (за винятком тих осіб, які одночасно належать до І та ІІ груп), а їх процесуальний статус доцільно визначити саме як "учасники відокремленого позовного провадження у справі про банкрутство". Такі висновки є застосовними також щодо суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.

56. Заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на осіб, винних у доведенні до банкрутства боржника, розглядається за правилами Господарського процесуального кодексу України в межах справи про банкрутство в порядку, визначеному статтею 7 КУзПБ.

57. Отже, суб`єкти субсидіарної відповідальності у такому майновому спорі мають статус відповідачів, тобто належать до учасників відокремленого позовного провадження у справі про банкрутство та не наділені (за винятком, якщо таким суб`єктом є особа, яка одночасно належать до ІІ групи та має статус уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника) повним обсягом процесуальних прав учасників справи про банкрутство, зокрема права на оскарження судових рішень у такій справі (у т.ч. ухвали про визнання грошових вимог кредиторів до боржника).

58. Зокрема, відсутні підстави для віднесення суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство до осіб, про права, інтереси та (або) обов`язки яких суд вирішив питання ухвалою про визнання кредиторських вимог (за винятком, якщо в мотивувальній чи резолютивній частині такої ухвали містяться висновки суду про права та обов`язки названих суб`єктів). Попри те, що обсяг визнаних кредиторських вимог може впливати на розмір субсидіарної відповідальності її суб`єктів, немає підстав вважати, що визнаючи розмір грошових вимог до боржника, суд вирішив питання про обов`язок певної особи нести субсидіарну відповідальність.

59. Крім того, Верховний Суд зауважив, що аналіз статті 61 КУзПБ дає підстави для висновку, що відповідна заява (позов) до відповідачів - суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство може бути подана виключно у ліквідаційній процедурі боржника та не раніше, ніж буде встановлено у цій процедурі недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів згідно з реєстром. У зв`язку з цим, суб`єкти субсидіарної відповідальності можуть бути залучені учасниками відокремленого позовного провадження з вирішення відповідного майнового спору лише на вказаній стадії у ліквідаційній процедурі.

60. Отже, на момент розгляду та визнання господарським судом грошових вимог кредитора до боржника майнового інтересу суб`єктів субсидіарної відповідальності існувати не може, оскільки в темпоральному аспекті не існує ще самих суб`єктів відповідальності.

61. При цьому відсутні підстави стверджувати, що суб`єкт субсидіарної відповідальності не може захистити свої права через неможливість оскарження ухвали про визнання кредиторських вимог, адже у відповідному майновому спорі про покладення субсидіарної відповідальності, що розглядається у відокремленому позовному провадженні у межах справи про банкрутство, такий суб`єкт у статусі відповідача має можливість в силу вимог частини 5 статті 75 Господарського процесуального кодексу України спростовувати обставини, що визначають розмір майнових вимог кредиторів до боржника у такій справі.

62. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 як колишній директор та учасник ТОВ "Самсон Захід" не є учасником справи про банкрутство зазначеного товариства і визначення обсягу визнаних кредиторських вимог боржника безпосередньо не стосується прав і обов`язків зазначеної особи. В разі притягнення ОСОБА_1 до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника він може набути статус саме відповідача у відокремленому позовному провадженні у справі про банкрутство, в межах якого матиме право спростовувати відповідні обставини. Отже, посилання у цій справі на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20 є нерелевантним через неподібність відповідних правовідносин.

63. Постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №320/12137/20 ухвалено за позовом особи, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, до податкового органу про стягнення з Державного бюджету України пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості, збитків, інфляційних втрат, 3% річних і моральної шкоди. У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що зазначений спір має публічно-правовий характер, тому підлягає розгляду саме за правилами адміністративного судочинства.

64. При цьому Велика Палата Верховного Суду наголосила, що регламентація процесуальних відносин нормами матеріального права без об`єктивної необхідності створює перешкоди для належної реалізації принципу правової визначеності, що має об`єктивні ризики при правозастосуванні. Правила визначення юрисдикції визначає насамперед процесуальний кодекс, а не кодекс з консолідованими нормами матеріального права, яким є КУзПБ.

65. Зокрема, спеціальними нормами, що визначають юрисдикцію господарських судів, є приписи частини 1 статті 20 Г ПК України, пункт 8 якої (щодо розгляду в порядку господарськими судами справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником) саме застосований господарськими судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень у цій справі.

66. Крім того, Верховний Суд вважає безпідставним посилання скаржника на положення частини 4 статті 75 Г ПК України стосовно ухвали Господарського суду Волинської області від 28.11.2023 у цій справі. Адже при постановленні зазначеної ухвали не було досліджено питання щодо наявності чи відсутності правових підстав для розгляду позовної заяви ОСОБА_1 у межах справи про банкрутство ТОВ "Самсон Захід", а лише передано таку позовну заяву для вирішення відповідного питання судом, в провадженні якого перебуває зазначена справа про банкрутство.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

67. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не довів неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права до встановлених під час розгляду справи обставин як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.

68. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та залишення без змін ухвали і постанови судів попередніх інстанцій.

Розподіл судових витрат

69. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 05.12.2023 у справі №903/1191/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді В. Білоус

В. Пєсков