№ 903/890/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 903/890/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г.,

суддів: Банаська О. О., Погребняка В. Я.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд",

відповідач - Державне підприємство "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне агентство резерву України,

орган, дії якого оскаржуються - Державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Трофимюк Павло Володимирович,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Аграрний фонд" за вх. № 4891/2021

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2021

у складі колегії суддів: Юрчук М.І. (головуючий), Крейбух О.Г., Тимошенко О.М.

за скаргою Акціонерного товариства "Аграрний фонд"

на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Трофимюка Павла Володимировича

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд"

до Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державного агентства резерву України,

про стягнення 685 158,08 грн,

ВСТАНОВИВ

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

1. 16.01.2019 відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України№ 134-р "Про передачу цілісного майнового комплексу державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2" із сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства підприємство передано до сфери управління Державного агентства резерву України.

2. 11.03.2020 рішенням Господарського суду Волинської області у справі № 903/890/19, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2020, позов Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" (далі - АТ "Аграрний фонд") до Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" (далі - ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державне агентство резерву України про стягнення 685 158,08 грн було задоволено частково, постановлено стягнути з ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2" на користь АТ "Аграрний фонд" 565 962,44 грн, з них: 352 235 грн основної заборгованості, 168 043,05 грн інфляційних втрат, 45 684,39 грн 3% річних, 8 489,43 грн витрат позивача пов`язаних з оплатою судового збору, у задоволенні позову в частині стягнення 119 195,61 грн, з них: 87 539,16 грн пені та 31 656,45 грн штрафу - відмовлено.

3. 17.07.2020 Господарським судом Волинської області видано наказ про стягнення з ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" на користь АТ "Аграрний фонд" 565 962,44 грн, з них: 352 235 грн основної заборгованості, 168 043,05 грн інфляційних втрат, 45 684,39 грн 3% річних, 8 489,43 грн витрат позивача пов`язаних з оплатою судового збору.

4. 07.08.2020 відкрито виконавче провадження за виданим виконавчим документом із присвоєння йому номеру АСВП №62759389 (державний виконавець Бенещук Л.М.).

5. 14.09.2020 згідно з постановою про передачу виконавчого провадження №62759389 вказане виконавче провадження було передане до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

6. 13.10.2020 постановою державного виконавця (державний виконавець Трофимюк П.В.) у межах виконавчого провадження ВП №62759389 стягувачу - АТ "Аграрний фонд" був повернутий виконавчий документ - наказ Господарського суду Волинської області №903/890/19 від 17.07.2020.

7. У вказаній постанові державним виконавцем було здійснено посилання на положення пункту 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" та вказано, що на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 №134-р "Про передачу цілісного майнового комплексу державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" до сфери управління Державного агентства резерву цілісний майновий комплекс ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" із сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства передано до сфери управління Державного агентства резерву. Статтею 4 Закону України "Про державний матеріальний резерв" передбачено, що підприємства, установи, організації та інші об`єкти, що входять до системи державного резерву, і земельні ділянки, на яких вони розміщені, є державною власністю і не підлягають приватизації та іншим видам відчуження. Отже, Законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно боржника, ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2", - інше майно, звернення стягнення на яке не заборонено чинним законодавством, не виявлено (інформація про кошти, наявні на рахунках боржника для покриття боргу за виконавчим документом також відсутня), здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку майна, на яке можливо звернути стягнення, виявилися безрезультатними.

Обґрунтування скарги на дії державного виконавця

8. 09.11.2020 за вх. № 01-52/21/20 на адресу Господарського суду Волинської області від АТ "Аграрний фонд" надійшла скарга № 02-08/1/2883 від 04.11.2020 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), в якій заявник просив:

- визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Трофимюка Павла Володимировича у виконавчому провадженні № 62759389;

- скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 13.10.2020 у виконавчому провадженні № 62759389;

- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Трофимюка Павла Володимировича у виконавчому провадженні № 62759389;

- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) вжити невідкладні заходи щодо розшуку та стягнення грошових коштів з боржника, в тому числі, шляхом звернення стягнення на виявлене майно боржника.

9. АТ "Аграрний фонд" посилаючись на положення статей 28, 37, 48, 74 Закону України "Про виконавче провадження", статей 197 339 340 Господарського процесуального кодексу України, статті 5 Розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, пункту 10 Розділу 1 Положення про Автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5, стверджує, що жодних дій із перевірки майнового стану боржника, доходів боржника державним виконавцем у виконавчому провадженні № 62759389 не вчинялося.

10. Заявник стверджує, що у виконавчому провадженні не надсилалися запити щодо наявності у боржника зареєстрованих договорів оренди земельних ділянок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Держземкадастрі та до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, ГУ Держпраці, АТ "Українська залізниця" Філія "Головний інформаційно-обчислювальний центр", Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державної авіаційної служби України, Державної служби морського та річкового транспорту України, ГУ статистики, ДФС України, Фонду державного майна, Державної АБІ України, ДП "Агентства з індентифікації і реєстрації тварин", ДП "Держреєстри України" щодо наявності зареєстрованого за боржником майна, майнових прав, подальшої перевірки можливості їх відчуження.

11. Також, як вказує заявник, державним виконавцем не направлялися запити щодо отримання результатів інвентаризації та запити до органу, що уповноважений управляти державним майном, та затверджує окремо перелік майна, що включається, та перелік майна, що не включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства стосовно ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2".

12. Крім того, заявник наголошує на тому, що в порушення статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", постанову про відкриття виконавчого провадження АТ "Аграрний фонд" не отримувало, а оскаржувана постанова державного виконавця від 13.10.2020 була отримана стягувачем 26.10.2020.

13. Щодо підстави винесення оскаржуваної постанови державного виконавця щодо безрезультатності здійснених заходів з розшуку майна, на яке можна звернути стягнення заявник вказує, що в порушення пункту 2 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", ні постанова, ні матеріали Автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП) не містять посилання на відповідний акт.

14. Заявник стверджує, що в оскаржуваній постанові державного виконавця відсутнє роз`яснення щодо порядку повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

15. 29.12.2020 ухвалою Господарського суду Волинської області у справі № 903/890/19 скаргу АТ "Аграрний фонд" задоволено частково, визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Трофимюка П.В. у виконавчому провадженні № 62759389. Визнано неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Трофимюка П.В. у виконавчому провадженні № 62759389 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу. Визнано недійсною постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Трофимюка П.В. про повернення виконавчого документа стягувачу від 13.10.2020 у виконавчому провадженні № 62759389. Зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) відновити виконавче провадження № 62759389. Скаргу в частині зобов`язання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) вжити невідкладні заходи щодо розшуку та стягнення грошових коштів з боржника, в тому числі шляхом звернення стягнення на виявлене майно боржника, залишено без задоволення.

16. Ухвала суду першої інстанції в частині задоволення скарги на дії державного виконавця мотивована тим, що державним виконавцем не проведено всі можливі та достатні дії, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", спрямовані на належне, повне та об`єктивне примусове виконання рішення суду у справі № 903/890/19.

17. Державним виконавцем не надано суду у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку доказів здійснення періодичної перевірки майнового стану боржника, зокрема, щодо виявлення рахунків у боржника, наявності у боржника нерухомого майна та рухомого майна, його майнових прав, та не надано доказів здійснення заходів для отримання інформації про доходи боржника на виконання вимог частини восьмої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження".

18. Місцевий господарський суд вказав про відсутність відповідної інформації і в АСВП, що стверджується скаржником та не заперечено органом ДВС, в той час як перевірка майнового стану боржника проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

19. Суд першої інстанції зауважив, що повернення виконавчого документа стягувачу через 67 днів з моменту відкриття виконавчого провадження, свідчить про вчинення державним виконавцем виконавчих дій не у повному обсязі, оскільки у такі стислі терміни не можливо належним чином здійснити всі необхідні виконавчі дії, а тим більше дії, вчинення яких, згідно закону, передбачає певну періодичність з урахуванням встановлених строків.

20. Також, суд першої інстанції зазначив, що державним виконавцем запити щодо отримання результатів інвентаризації та запити до органу, що уповноважений управляти державним майном, та затверджує окремо перелік майна, що включається, та перелік майна, що не включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства стосовно ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2", не направлялись.

21. Суд зазначив, що в оскаржуваній постанові державного виконавця підставою для її винесення вказано, що здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, виявилися безрезультатними. Проте жодного посилання на такий акт як у самій Постанові, так і у матеріалах АСВП не міститься, в той час як постанова про повернення виконавчого документа стягувачу виноситься на підставі встановлених та викладених у акті фактів.

22. Крім того, місцевий господарський суд зауважив, що учасниками судового процесу не було надано суду постанови про приєднання виконавчого провадження ВП №62759389 до зведеного виконавчого провадження ВП №57212311, а з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження - 07.08.2020 і до повернення виконавчого документа стягувачу 13.10.2020 суду не надано доказів здійснення державним виконавцем періодичної перевірки майнового стану боржника.

23. Щодо відмови в задоволенні скарги АТ "Аграрний фонд" в частині вимоги про зобов`язання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) вжити невідкладні заходи щодо розшуку та стягнення грошових коштів з боржника, в тому числі, шляхом звернення стягнення на виявлене майно боржника, суд першої інстанції вказав, що не може виходити за межі своїх повноважень, а вчинення визначених дій органом ДВС при примусовому виконані рішень судів є обов`язковими в силу положень чинного законодавства України.

Подання апеляційної скарги

24. 13.01.2021 Державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Трофимюк Павло Володимирович звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 29.12.2020 та постановити нову, якою відмовити в задоволенні скарги АТ "Аграрний фонд", посилаючись на помилковість та необґрунтованість висновків суду першої інстанції.

25. Державний виконавець, зокрема, стверджував, що судом першої інстанції не враховано те, що 16.09.2020 виконавче провадження АСВП № 62759389 відкрите 07.08.2020 державним виконавцем Луцького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) - Бенещук Л.М., було приєднане до зведеного виконавчого провадження № 57212311. Перевірка майнового стану боржника (належного йому майна) здійснювалась державним виконавцем у зведеному виконавчому провадженні регулярно шляхом доступу до державних реєстрів. Державний виконавець вважає, що ним здійснені всі належні заходи у виконавчому провадженні, а постанова державного виконавця від 13.10.2020 про повернення виконавчого документа є правомірною.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

26. 17.03.2021 постановою Північно-західного апеляційного господарського суду у задоволенні апеляційної скарги Державного виконавця відділу ПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ухвалу Господарського суду Волинської області від 29.12.2020 у справі № 903/890/19 - відмовлено. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 29.12.2020 у справі № 903/890/19 - скасовано. Провадження у справі № 903/890/19 за скаргою АТ "Аграрний фонд" на дії Державного виконавця відділу ПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції закрито. Справу № 903/890/19 повернуто Господарському суду Волинської області.

27. Суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з постановою про передачу виконавчого провадження № 62759389 від 14.09.2020, вказане виконавче провадження було передане до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) для його виконання у межах зведеного виконавчого провадження ВП №57212311.

28. Таким чином постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 13.10.2020 за виконавчим провадженням №62759389 була винесена у межах зведеного виконавчого провадження ВП №57212311, яке об`єднує виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.

29. Апеляційний господарський суд, із посиланням на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 14.03.2018 у справі № 660/612/16-ц, Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справах №5028/16/2/2012 та №927/395/13, від 14.11.2018 у справі №707/28/17-ц, від 16.01.2019 у справі № 657/233/14-ц, від 19.06.2019 у справі №64/229, дійшов висновку, оскарження дій державного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а тому скарга АТ "Аграрний фонд" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, відтак провадження з її розгляду підлягає закриттю.

30. Суд апеляційної інстанції вказав, що оскільки місцевим господарським судом в порушення пункту 1 частини першої та шостої статті 175 Господарського процесуального кодексу України не відмовлено у відкритті провадження у справі за поданою скаргою, а в порушення пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України не закрито безпідставно відкрите провадження, останнім порушено правило юрисдикції господарських судів, що є обов`язковою підставою для скасування рішення та закриття провадження у справі в порядку частини 1 статті 278 Господарського процесуального кодексу України.

31. Додатково апеляційний господарський суд зазначив, що заперечення представника позивача щодо відсутності повноважень у державного виконавця Трофимюка П.В. на складання та підписання апеляційної скарги, а також представництво інтересів у суді спростовується довіреністю №6378/9.1/22-20 від 12.08.2020, виданою Міністерством юстиції України за підписом міністра Малюськи Д.Л., копія якої долучена до матеріалів справи. Також до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань внесені відомості щодо повноважень Трофимюка П.В. на вчинення від імені юридичної особи дій, пов`язаних із представництвом у судах із окремим застереженням про відсутність повноважень, у тому числі відмови від апеляційної скарги. Діє як представник.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

32. 22.04.2021 АТ "Аграрний фонд" через Північно-західний апеляційний господарський суд до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 повністю, а ухвалу Господарського суду Волинської області від 29.12.2021 у справі № 903/890/19 залишити в силі.

33. Скаржник стверджує, що застосовуючи пункт 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції не врахував факт, встановлений в ухвалі суду першої інстанції, а саме те, що державним виконавцем не надано суду доказів виконання вимог частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", а тому AT "Аграрний фонд", не отримавши постанову про відкриття виконавчого провадження №62759389, фактично було позбавлене права сторони у виконавчому провадженні щодо обізнаності про стан виконавчого провадження.

34. Всі висновки зроблені судом апеляційної інстанції, як стверджує скаржник, ґрунтуються лише на поясненнях державного виконавця, натомість жодного належного доказу на їх підтвердження у матеріалах справи №903/890/19 не міститься, у тому числі, щодо дати приєднання виконавчого провадження №62759389 до зведеного виконавчого провадження, перебування у складі зведеного виконавчого провадження рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.

35. Також, скаржник, посилаючись на положення пункту 16 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 вказує, що у момент винесення оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 13.10.2020, виконавче провадження №62759347 не перебувало у складі зведеного виконавчого провадження. Отже, АТ "Аграрний фонд" вірно було оскаржено рішення, дії та бездіяльність виконавця щодо виконання судового рішення до суду, який видав виконавчий документ, а в даній справі підстав для застосування судом першої інстанції пункту 1 частини першої, шостої статті 175 Господарського процесуального України відсутні.

36. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції помилково приходить до висновку, що правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справах № 5028/16/2/2012 та № 927/395/13 є аналогічною справі №903/890/19, оскільки у вказаних справах оскаржувались постанови державного виконавця про зупинення вчинення виконавчих дій та у вказаних справах виконавчі провадження продовжували перебувати у складі зведених виконавчих проваджень, на відміну від виконавчого провадження №62759389, на момент винесення оскаржуваної постанови.

37. Скаржник також посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, зокрема:

- у постанові від 14.11.2018 у справі №707/28/17-ц стосовно того, що сама наявність зведеного виконавчого провадження не свідчить про адміністративну юрисдикційність скарги на рішення, дії чи бездіяльність відділу ДВС. Визначальним критерієм для віднесення спору до адміністративної юрисдикції є наявність у зведеному виконавчому провадженні судових рішень, ухвалених за правилами різних юрисдикцій, чи рішень інших (не судових) органів, якщо ці рішення підлягають примусовому виконанню.

- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 657/233/14-ц, де Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правильно розглянули спір у порядку цивільного судочинства, оскільки як судом першої, так і апеляційної інстанцій встановлено, що оскаржуються дії виконавця та начальника державної виконавчої служби щодо виконання виконавчого листа, виданого на виконання рішення, ухваленого в порядку цивільного судочинства. У матеріалах справи відсутні докази того, що у зведеному виконавчому провадженні об`єднано виконавчі документи, видані на виконання судових рішень, ухвалених за правилами різних юрисдикцій, чи містяться рішення інших органів, і судами першої та апеляційної інстанцій таких обставин не встановлено.

- у постанові Великої Палати Верховного Суду 19.06.2019 у справі №64/229, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, які підтверджували, що у зведеному виконавчому провадженні перебували наказ господарського суду та виконавчий напис нотаріуса, суд приходить до висновку, що подана скарга не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки вона стосується оскарження дій державного виконавця саме у зведеному виконавчому провадженні, у якому об`єднано виконання судового рішення та виконавчого напису нотаріуса.

38. Додатково скаржник стверджує, що докази на підтвердження повноваження щодо самопредставництва Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у порядку частини третьої статті 56 Господарського процесуального кодексу України відсутні у матеріалах справи, отже, апеляційне провадження безумовно підлягало закриттю на підставі частини другої статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

39. Також скаржник вважає, що державний виконавець порушив статті 258 259 Господарського процесуального кодексу України при поданні апеляційної скарги, а саме - у цінному листі, що надійшов на адресу АТ "Аграрний фонд" містилася копія апеляційної скарги у цій справі на 3 аркушах, натомість апеляційна скарга з додатками до суду була надана на 10 аркушах, проте, Північно-західним апеляційним господарським судом даній обставині оцінки не надано та не враховано при винесенні оскаржуваної постанови від 17.03.2021.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

40. 06.07.2021 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Трофимюка П.В., в якому останній просить Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Державний виконавець вважає висновки апеляційного господарського суду про наявність підстав для закриття провадження у даній справі з посиланням на правові позиції Великої Палати Верховного Суду у постановах від 14.03.2018 у справі № 660/612,16-ц, від 17.10.2018 у справі № 5028/16/2/2012, № 927/395/13, від 14.11.2018 у справі № 707/28/17-ц, від 16.01.2019 у справі № 657/233/14-ц, від 19.06.2019 у справі № 64/229, за змістом яких оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, в якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених за правилами різних юрисдикцій, підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

41. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

42. Оцінивши доводи касаційної скарги та здійснивши перевірку правильності застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

43. Відповідно до частини першої статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

44. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 327 Господарського процесуального кодексу України).

45. При цьому гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

46. Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

47. Частиною першою статті 340 Господарського процесуального кодексу України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

48. Натомість згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

49. Крім того, порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби встановлено Законом України "Про виконавче провадження", згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

50. З наведених правових норм, передбачених частиною першою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням вимог статей 339 340 Господарського процесуального кодексу України, вбачається, що в разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення при виконанні рішення, ухваленого за правилами господарського судочинства, таку скаргу розглядає відповідний господарський суд, який ухвалив таке рішення за правилами господарського судочинства відповідно.

51. Разом з тим, оскільки чинним законодавством не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, то відповідно до частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

52. Подібний правовий висновок викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 660/612/16-ц, від 12.09.2018 у справі № 906/530/17, від 17.10.2018 у справах № 927/395/13, 5028/16/2/2012, від 05.12.2018 у справі № 904/7326/17, від 13.02.2019 у справі № 808/2265/16, від 29.05.2019 у справі № 908/85/16.

53. Закриваючи апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд зазначив, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 13.10.2020 за виконавчим провадженням № 62759389 була винесена в межах зведеного виконавчого провадження ВП № 57212311 та дійшов висновку про те, що вказану скаргу на дії державного виконавця слід розглядати за правилами адміністративного судочинства. При цьому, суд апеляційної інстанції послався на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.03.2018 у справі № 660/612/16-ц, від 17.10.2018 у справах № 5028/16/2/2012 та № 927/395/13, від 14.11.2018 у справі № 707/28/17-ц, від 16.01.2019 у справі № 657/233/14-ц, від 19.06.2019 у справі №64/229.

54. Верховний Суд вважає висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для закриття апеляційного провадження передчасними, зважаючи на таке.

55. Суд касаційної інстанції зауважує, що частиною першою статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

56. Відповідно до абзацу 1 пункту 14 Розділу ІІІ інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об`єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження. Про об`єднання виконавчих проваджень у зведене державний виконавець виносить постанову.

57. При цьому, у зведеному виконавчому провадженні може бути об`єднано кілька виконавчих проваджень з виконання судових рішень: як ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, так і судових рішень ухвалених судами однієї юрисдикції.

58. Водночас, у цій справі, закриваючи апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, не встановив саму структуру зведеного виконавчого провадження ВП № 57212311, тобто за правилами якої/яких юрисдикцій були винесені судові рішення на виконання яких відкрито виконавчі провадження, що об`єднані у зведене, та до якого включено виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Волинської області від 17.07.2020 № 903/890/19.

59. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.05.2019 у справі № 908/85/16 наголосила, що для визначення предметної юрисдикції, зокрема й стосовно судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця, вирішальне значення має суть оспорюваних дій.

60. Верховний Суд також вважає, що поза увагою апеляційного господарського суду залишилися положення пункту 16 Розділу ІІІ інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, відповідно до якого за наявності підстав для закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа виконавчий документ виводиться із зведеного виконавчого провадження за постановою виконавця про виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження.

61. Тобто первинним є виведення з виконавчого провадження, а вторинним повернення виконавчого документа. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 07.08.2020 у справі № 906/465/17.

62. Проте судом апеляційної інстанції не було достеменно встановлено обставини виведення/не виведення спірного виконавчого провадження зі зведеного.

63. Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає висновки суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження у даній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України передчасними та такими, що зроблені без належного встановлення обставини цієї справи, у зв`язку з чим Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги та скасування постанови Північно-західного апеляційного господарського суду із направленням цієї справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

64. Щодо доводів касаційної скарги про те, що апеляційне провадження підлягало закриттю на підставі пункту 2 частини другої статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в порушення частини третьої статті 56 названого Кодексу відсутні докази на підтвердження повноважень особи на звернення з апеляційною скаргою, Суд зазначає таке.

65. Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Волинської області від 29.12.2020 підписана державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Трофимюком П.В. та на підтвердження повноважень надано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в якому містяться відомості щодо повноважень Трофимюка П.В., а саме: має право вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (діє виключно в судах України без окремого доручення керівника з правом посвідчення копій документів щодо повноважень; без права: відмови, зміни, відкликання, визнання позову, відмови від апеляційних, касаційних скарг, укладення мирової угоди)).

66. Відповідно до частин 1, 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

67. Отже, представництво інтересів позивача у цій справі може здійснювати адвокат як представник або керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) в порядку самопредставництва.

68. Відповідно до пункту 8 частини третьої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, відомості про осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

69. Частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

70. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата (частина перша статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

71. Отже, зважаючи на наведені вище приписи законодавства, Верховний Суд вважає доводи касаційної скарги про те, що витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не є належним доказом підтвердження повноважень Трофимюка П.В. на подання апеляційної скарги безпідставними. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що повноваження Трофимюка П.В. підтверджуються довіреністю №6378/9.1/22-20 від 12.08.2020, виданою Міністерством юстиції України за підписом міністра Малюськи Д.Л., копія якої долучена до матеріалів справи.

72. Твердження скаржника про порушення державним виконавцем пункту 3 частини третьої статті 258 та статті 259 Господарського процесуального кодексу України (щодо надсилання особою, яка подає апеляційну скаргу копії апеляційної скарги іншим учасникам справи) Верховний Суд не приймає, оскільки, по-перше, скаржником не обґрунтовано як саме дане порушення вплинуло на прийняття оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, а по-друге, такі доводи не є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, відповідно до статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

73. Відповідно до статей 308 310 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

74. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 2 частини першої статті 308, статтею 310 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга АТ "Аграрний фонд" підлягає частковому задоволенню, а прийнята у справі постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В. Розподіл судових витрат

75. Виходячи з приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує питання про розподіл судових витрат у разі, якщо справа вирішується по суті. Оскільки справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то відповідно за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300 301 308 310 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Аграрний фонд" задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 у справі № 903/890/19 скасувати.

3. Справу № 903/890/19 передати на новий апеляційний розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

4. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді О. Банасько

В. Погребняк