ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 903/918/19

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г.

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

відповідач - Підприємство теплових мереж "Ковельтепло"

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

від 01.04.2020

у складі колегії суддів: Саврій В.А. (головуючий), Дужич С.П., Миханюк М.В.

та рішення Господарського суду Волинської області

від 28.01.2020

у складі судді Дем`як В.М.

у справі №903/918/19

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Підприємства теплових мереж "Ковельтепло"

про стягнення 650 599, 92 грн.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог та відзиву на позов

1. 19.11.2019 поштовим відправленням Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулося до Господарського суду Волинської області з позовною заявою про стягнення з Підприємства теплових мереж "Ковельтепло" (далі - ПТМ "Ковельтепло", відповідач) 650 599, 92 грн., з яких 315 062, 24 грн. пені, 166 498, 77 грн. - 3% річних та 169 038, 91 грн. інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем, як теплопостачальною організацією, грошового зобов`язання щодо своєчасного розрахунку з позивачем за поставлений природний газ.

2. Позовні вимоги обґрунтовано такими обставинами:

2.1. 18.09.2017 між АТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ПТМ "Ковельтепло" (споживач) укладено договір №3175/1718-ТЕ-2 постачання природного газу (далі - договір постачання), предметом якого згідно з пунктом 1.1. є постачання позивачем (постачальником) відповідачу (споживачеві) у 2017-2018 роках природного газу з обов`язком споживача оплатити його на умовах цього договору; пунктом 6.1. договору постачання визначено порядок розрахунків за договором та погоджено обов`язок споживача здійснити оплату за поставлений природний газ виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу; остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

2.2. Позивач зазначив, що на виконання умов договору постачання ним передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 68 048 386, 65 грн., про що складено акти приймання-передачі природного газу та надано їх як додатки до позову. Відповідач у порушення пункту 6.1. договору постачання своєчасно не розрахувався за поставлений природний газ, що стало підставою для нарахування позивачем пені згідно з пунктом 8.2. цього договору та застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов`язання у вигляді 3% річних та інфляційних втрат.

2.3. Як підставу позову визначено положення статей 526 530 549 610 611 612 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 173 174 193 216 218 230-232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

3. Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позову з посиланням на такі обставини:

- пунктом 1.2. договору постачання сторони погодили, що природний газ використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню; відповідач використовував поставлений позивачем природний газ для надання послуг з опалення житлових будинків міста і забезпечення мешканців міста гарячою водою та є основним у місті Ковелі виробником і надавачем послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, бюджетним установам та суб`єктам господарювання;

- до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", якими встановлено імперативний порядок оплати за теплову енергію, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, що передбачає здійснення оплати споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання; оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється, тому відповідач, як теплопостачальна організація, не має впливу на процес розподілу отриманих від споживачів грошових коштів як оплати за спожиту теплову енергію, які зараховуються на рахунок із спеціальним режимом використання з подальшим їх перерахуванням позивачу, як гарантованому постачальнику природного газу, використаного у процесі виробництва теплової енергії, відповідно до нормативів, затверджених НКРЕКП;

- 09.11.2017 між ПТМ "Ковельтепло", АТ "НАК "Нафтогаз України" та іншими учасниками розрахунків підписано Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу №3837 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України на суму 101 489, 86 грн., яке було профінансовано 21.12.2017, та на суму 9 355 034, 02 грн., яке було профінансовано у січні 2018 року; відповідач зауважив, що несвоєчасність відшкодування державою пільг та субсидій, що перераховуються з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату теплопостачання, унеможливило виконання відповідачем, як виробником та постачальником теплової енергії, у встановлений договором постачання строк зобов`язання щодо розрахунку з позивачем за переданий відповідачу природний газ для його використання у виробництві теплової енергії для потреб населення;

- відповідач доводив відсутність його вини у виникненні заборгованості перед позивачем за розрахунками за поставлений природний газ на підставі договору постачання №3175/1718-ТЕ-2 від 18.09.2017, з посиланням на встановлений державою спеціальний режим проведення взаєморозрахунків гарантованих постачальників природного газу та виробників теплової енергії, що полягає у перерахуванні уповноваженим банком згідно нормативів, встановлених НКРЕКП, грошових коштів, сплачених на спецрахунок споживачами теплової енергії, на рахунок постачальника природного газу як оплати вартості газу, придбаного виробником теплової енергії.

4. У відповіді на відзив позивач зауважив, що із загальної вартості поставленого відповідачу природного газу на підставі договору постачання №3175/1718-ТЕ-2 від 18.09.2017 в розмірі 68 048 386, 65 грн. за рахунок коштів державного бюджету, виділених на виплати пільг та субсидій населенню, було сплачено на користь позивача 101 489, 86 грн. згідно умов Спільного протокольного рішення №3837 від 09.11.2017; заборгованість на суму 67 946 896, 79 грн. була погашена відповідачем за рахунок власних коштів із простроченням в оплаті; підписання сторонами спору спільного протокольного рішення не змінило строків та порядку розрахунків відповідно до умов договору постачання, тому застосування до відповідача-споживача 3% річних та інфляційних втрат на суму основного боргу та нарахування йому пені є правомірним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

5. 28.01.2020 рішенням Господарського суду Волинської області у справі №903/918/19, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2020, у позові відмовлено.

5.1. Суди попередніх інстанцій, керуючись положеннями статей 526 530 610 611 612 614 625 901 903 ЦК України, статей 193 217 230 231 ГК України, статей 9, 19-1 Закону України "Про теплопостачання", Порядком розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальниками природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 (далі - Порядок №217), Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 (далі - Порядок №20), Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 (далі - Порядок №256), дійшли таких висновків:

5.1.1. Позивач на виконання умов договору постачання №3175/1718-ТЕ-2 від 18.09.2017 та додаткових угод №1 від 11.01.2018, №2 від 03.04.2018, №3 від 07.06.2018, №4 від 01.08.2018, №5 від 03.09.2018 до нього, передав у власність відповідача у 2017-2018 роках за актами приймання-передачі природний газ у цілях його використання виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункти 1.1., 1.2., 3.1., 3.7. договору), що зумовило обов`язок відповідача здійснити оплату за природний газ грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу з остаточним розрахунком за фактично переданий природний газ до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1. договору).

5.1.2. Суди зазначили, що порядок оплати відповідачем за придбаний у позивача природний газ погоджений пунктом 6.3. договору постачання і передбачає здійснення споживачем (відповідачем) перерахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі, коли на споживача станом на 30.09.2015 поширювалася дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання"; сторони погодили, що в будь-якому випадку споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1. договору, у разі, коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу.

5.1.3. Судами встановлено, що сторони погодили строк дії договору в частині реалізації природного газу в період з 01.10.2017 по 31.03.2018 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 12.1. договору постачання).

Суди встановили, що за поставлений позивачем природний газ на підставі договору №3175/1718-ТЕ-2 від 18.09.2017 відповідач розрахувався 18.12.2018, тобто з порушенням строків оплати згідно з пунктом 6.1. цього договору.

Суди встановили, що пунктом 8.2. договору постачання сторони погодили, що у разі прострочення відповідачем оплати згідно з пунктом 6.1. цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Водночас, суди зауважили, що в силу статті 614 ЦК України, застосування до відповідача відповідальності за прострочення виконання зобов`язання з оплати за договором постачання є можливим у разі встановлення вини відповідача у несвоєчасній оплаті поставленого позивачем природного газу.

5.1.4. Надаючи оцінку діям відповідача-споживача щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставку природного газу, суди виходили із спеціального правового регулювання спірних правовідносин як таких, що виникли між гарантованим постачальником природного газу та теплопостачальною організацією, яка є основним у місті Ковелі виробником і надавачем послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, бюджетним установам та суб`єктам підприємницької діяльності.

З огляду на алгоритм здійснення розрахунків з постачальниками природного газу відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" та Порядку №217, суди дійшли висновку, що під час виконання договору постачання в частині оплати вартості поставленого природного газу сторони повинні керуватися реєстрами нормативів перерахування коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання теплопостачальних і теплогенеруючих організацій як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію, які затверджуються НКРЕКП відповідно до Порядку №217.

Суди встановили, що із затверджених постановами НКРЕКП помісячно за період жовтня 2017 року - грудня 2018 року реєстрів нормативів перерахування коштів АТ "НАК "Нафтогаз України", що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію, вбачається, що від населення на рахунок постачальника природного газу (позивача) перераховуються грошові кошти у відсотковому співвідношенні за такими нормативами: у жовтні 2017 року - 68,16%, у листопаді 2017 року - 68,59%, у січні 2018 року - 63,75%, у лютому 2018 року - 66,90%, у березні 2018 року - 64,84%, у квітні 2018 року - 61,42%, у червні 2018 року - 65,16%, у липні 2018 року - 64,58%, у серпні 2018 року - 64,67%, у вересні 2018 року - 64,42%, у жовтні 2018 року - 64,35%, у листопаді 2018 року - 63,88%, у листопаді 2018 року - 63,88%, у грудні 2018 року - 67,24% (том 1, а.с. 95-134).

5.1.5. Суди встановили, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Порядків №20, №256, що визначають механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату, зокрема, послуг тепло-водопостачання, і порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Суди, з посиланням на приписи пунктів 8, 8-1 Порядку №256, дійшли висновку, що отримані від головних розпорядників місцевих бюджетів кошти на оплату пільг і субсидій за природний газ, послуги з транспортування, розподілу та постачання природного газу, теплопостачання, спрямовуються на оплату природного газу оптовим продавцям та власникам ресурсу природного газу (в тому числі АТ "НАК "Нафтогаз України") та інших енергоносіїв, спожитих для виробництва теплової енергії.

Судами встановлено, що відповідач частково проводив розрахунки з позивачем за спожитий природний газ відповідно до договору постачання №3175/1718-ТЕ-2 від 18.09.2017, однак наявність у відповідача дебіторської заборгованості по субсидіях і пільгах за період листопада 2017 року - грудня 2018 року (період постачання природного газу позивачем за спірним договором) та її несвоєчасне погашення державою зумовило прострочення відповідача у розрахунках з позивачем за поставлений природний газ для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення і постачання гарячої води населенню.

Також, суди встановили обставини укладення 09.11.2017 між позивачем, відповідачем та іншими учасниками розрахунків Спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу №3837 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України на суму 101 489, 86 грн., яке було профінансовано 21.12.2017, та на суму 9 355 034, 02 грн, яке було профінансовано у січні 2018 року (том 1, а.с. 54-56).

З огляду на встановлене, суди дійшли висновку, що відповідач, як теплопостачальна організація, вжив усіх залежних від нього заходів щодо проведення розрахунків з позивачем у частині вартості поставленого природного газу, виходячи із спеціального регулювання таких розрахунків з боку держави та відповідно до затверджених НКРЕКП нормативів перерахування коштів, що надходять на відкриті відповідачем в уповноваженому банку поточні рахунки зі спеціальним режимом використання.

5.1.6. Суди зазначили, що держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання правовідносин, що склалася між сторонами на підставі укладеного між ними договору. Правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами у цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій, соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Тобто на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти, до яких належать, зокрема, Порядок від 04.03.2002 №256 та Порядок від 11.01.2005 №20.

Суди зауважили, що визначений державою спеціальний режим проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", Порядків №217, №20, №256, усуває відповідача, як теплопостачальну організацію, від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає в автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами, чи за рахунок відшкодування пільг та субсидій споживачам, і відповідач не може впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставку природного газу.

Суди звернулися до правових висновків Верховного Суду у постановах від 31.05.2019 у справі №924/296/18, від 24.10.2019 у справі №903/910/18, від 11.11.2019 у справі №903/911/18, згідно з якими незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови.

З огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб`єктами, що здійснюють господарську діяльність у цій сфері, суди дійшли висновку, що відповідач не міг самостійно впливати на своєчасність розрахунків за поставку природного газу, які здійснювалися за участі коштів державного бюджету та коштів населення як безпосередніх споживачів теплової енергії, виробленої відповідачем із поставленого позивачем природного газу, тому вина відповідача у простроченні платежів за договором постачання відсутня, а отже, відсутній склад правопорушення, що згідно зі статтею 217 ГК України та статтею 614 ЦК України, позбавляє позивача можливості застосовувати до відповідача заходи відповідальності, передбачені пунктом 8.2. цього договору, а також наслідки порушення грошового зобов`язання у вигляді стягнення 3% річних та інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України.

Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

6. 30.04.2020 поштовим відправленням АТ "НАК "Нафтогаз України" через Північно-західний апеляційний господарський суд звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2020 та рішення Господарського суду Волинської області від 28.01.2020 у справі №903/918/19, в якій просило скасувати прийняті у цій справі судові рішення про відмову в позові та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

6.1. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №903/918/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Пількова К.М., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2020.

6.2. Ухвалою Верховного Суду від 09.06.2020 у складі зазначеної колегії суддів відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2020 та рішення Господарського суду Волинської області від 28.01.2020 у справі №903/918/19 у порядку письмового провадження.

6.3. Ухвалою Верховного Суду від 04.09.2020 у складі колегії суддів: Чумак Ю.Я. - головуючий, Дроботова Т.Б., Пільков К.М. справу №903/918/19 разом із касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2020 та рішення Господарського суду Волинської області від 28.01.2020 передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

6.4. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №903/918/19 визначено колегію суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2020; у зв`язку з відпусткою суддів Львова Б.Ю., Селіваненка В.П., Ткаченко Н.Г. для розгляду справи №903/918/19 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Пількова К.М., Ткача І.В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2020.

6.5. Ухвалою від 09.09.2020 Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Пількова К.М., Ткача І.В. прийнято справу №903/918/19 разом із касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2020 та рішення Господарського суду Волинської області від 28.01.2020 до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та вирішено здійснити перегляд постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2020 та рішення Господарського суду Волинської області від 28.01.2020 у справі №903/918/19 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

6.6. У зв`язку з виходом з відпустки суддів Львова Б.Ю., Селіваненка В.П., Ткаченко Н.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №903/918/19 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2020.

Підстави для передання справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

7. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Чумак Ю.Я., Дроботова Т.Б., Пільков К.М. під час розгляду касаційної скарги позивача у справі №903/918/19, спір у якій виник щодо правомірності нарахування позивачем-постачальником пені, інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з порушенням відповідачем-споживачем, як теплопостачальною організацією, умов договору постачання природного газу щодо розрахунків за природний газ, дійшла висновку про необхідність відступу від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду 31.03.2020 у справі №917/530/19 та 18.03.2020 у справі №908/2304/18, про застосування у подібних правовідносинах положень Порядку №217 щодо можливості теплопостачальних організацій впливати на порядок, строки та розмір розрахунків за поставлений природний газ.

7.1. Колегія суддів Верховного Суду у складі Чумака Ю.Я., Дроботової Т.Б., Пількова К.М. зазначила, що у постанові Верховного Суду 31.03.2020 у справі №917/530/19 викладено висновок про те, що відповідач не міг самостійно впливати на порядок оплати послуг з постачання природного газу, що надавались йому позивачем на підставі договору, оскільки кошти з оплати отриманого відповідачем природного газу було перераховано постачальнику на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання відповідно до Порядку №217.

7.2. У постанові 18.03.2020 у справі №908/2304/18, проаналізувавши положення Порядку №217, Верховний Суд зробив такий висновок: відповідач позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків, оскільки державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що по суті усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд і полягає в автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.

7.3. Водночас, розглядаючи спір у подібних правовідносинах, Верховний Суд у постановах 27.02.2020 у справі №921/12/19 та 21.02.2018 у справі №910/16072/16 виклав таку правову позицію: Порядком №217 встановлений конкретний механізм розподілу коштів, які надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, та зазначений Порядок не стосується договірних зобов`язань сторін у частині порядку та строків розрахунків між сторонами й не впливає на них. З огляду на таке правове регулювання, Суд відхилив твердження скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій положень Порядку №217, оскільки зазначений нормативно-правовий акт не впливає на порядок здійснення розрахунків сторін за договором, за умовами якого обов`язок зі сплати вартості наданих позивачем послуг з розподілу природного газу покладено на відповідача.

7.4. При розгляді справи №903/918/19 колегія суддів Верховного Суду у складі Чумака Ю.Я., Дроботової Т.Б., Пількова К.М. підтримала правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду 27.02.2020 у справі №921/12/19 та 21.02.2018 у справі №910/16072/16 щодо застосування Порядку №217 у подібних правовідносинах, та вважала за необхідне відступити від висновку, викладеного у раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у справах №917/530/19 і №908/2304/18, у зв`язку з чим передала справу №903/918/19 на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги позивача

8. Скаржник доводив неправильне застосування місцевим та апеляційним судами положень статей 6 11 618 626 627 629 ЦК України, статті 12 ГК України, порушення судами норм процесуального права (статей 74 76 77 86 236 238 ГПК України) та прийняття рішення про відмову у позові про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне проведення розрахунку з позивачем за поставлений природний газ без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду 21.11.2019 у справі №902/517/18, 22.11.2019 у справі №916/2286/18, 28.11.2019 у справі №925/74/19.

8.1. Скаржник зауважив, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги обставини здійснення відповідачем оплати за поставлений позивачем природний газ на загальну суму 68 048 386, 65 грн. за рахунок як виділених із державного бюджету коштів відповідно до Порядку №20 в якості пільг та субсидій населенню на оплату послуг теплопостачання, наданих відповідачем (на суму 101 489, 86 грн.), так і власними коштами відповідача-споживача природного газу (99,85% вартості поставки газу на суму 67 946 896, 79 грн.); скаржник доводив, що частковий розрахунок за договором постачання згідно з Порядком №20 не мав наслідком зміни строків та порядку оплати відповідача за переданий йому позивачем природний газ, тому під час розгляду цієї справи суди повинні були розмежувати суму коштів, яка була сплачена на підставі укладених між сторонами спору за участі держави спільних протокольних рішень за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Порядку №20, та суму коштів, яку сплачено відповідачем за рахунок власних коштів як теплопостачальної організації.

На підтвердження своїх доводів у цій частині позивач звернувся до правової позиції Верховного Суду у постановах 20.08.2019 у справі №921/574/17-г/5 та 19.03.2019 у справі №909/256/18.

8.2. Скаржник зазначив, що місцевим та апеляційним судами не враховано висновків Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові 31.05.2019 у справі №924/296/18 щодо розмежування порядку сплати коштів за договором постачання природного газу на підставі спільних протокольних рішень за рахунок фінансування державою та внесення споживачем газу коштів на оплату його вартості у звичайному порядку (за рахунок власних коштів теплопостачальної організації та коштів населення як споживачів теплової енергії), а також впливу регулювання держави згідно з Порядком №20 на договірні відносини між сторонами у розрахунках за поставлений природний газ лише в частині оплати на користь гарантованого постачальника за рахунок коштів державного бюджету.

8.3. Скаржник доводив, що висновки судів про зміну строків розрахунку між сторонами за договором постачання природного газу на підставі Порядку №256 внаслідок часткового фінансування відповідача у розрахунках з позивачем коштами з державного бюджету, наданими як пільги та субсидії на оплату комунальних послуг, не узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду у постанові 12.03.2019 у справі №910/3657/18 про те, що Порядком №256 визначено алгоритм зарахування отриманих відповідачем-споживачем бюджетних коштів на рахунки постачальника в якості оплати за спожитий природний ресурс (газ), однак Порядок №256 не змінює порядку та строків здійснення розрахунків між сторонами договору постачання, тому порушення державою обов`язку перед надавачами послуг щодо розрахунків не звільняє споживачів від відповідальності перед постачальниками енергоносіїв за прострочення виконання договірних зобов`язань.

8.4. Скаржник зауважив, що сторони спору у договорі постачання (підпункт 2 пункту 6.3. договору) визначили обов`язок споживача за відсутності або несвоєчасності надходження грошових коштів через рахунок із спеціальним режимом використання споживача (відповідача) здійснити розрахунок з позивачем-постачальником власними коштами; водночас, чинним законодавством не передбачено обов`язку споживача, як теплопостачальної організації, здійснювати розрахунки із гарантованим постачальником природного газу виключно з його поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, відкритим в уповноваженому банку згідно з Порядком №217.

8.5. Скаржник доводив, що відповідач відповідно до умов договору постачання та за відсутності обмежень спеціальним законодавством мав можливість впливати на стан розрахунків з позивачем, однак не вжив належних заходів щодо своєчасної оплати за спожитий природний газ; зазначене, за висновком позивача, є підставою для застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені (пункт 8.2. цього договору) та нарахування йому 3% річних й інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання у порядку частини другої статті 625 ЦК України.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу

9. Відповідач заперечував проти доводів позивача, викладених у касаційній скарзі, та зауважив, що незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови; водночас, позивачем не надано доказів, які підтверджують, що перерахування коштів було здійснено з порушенням строків, встановлених Порядками №20, №256, №217, саме з вини відповідача.

На підтвердження своїх доводів відповідач звернувся до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду 31.05.2019 у справі №924/296/18, 24.10.2019 у справі №903/910/18, 11.11.2019 у справі №903/911/18 та 15.10.2019 у справі №921/214/18.

10. У додаткових пояснення, наданих 06.07.2020 суду касаційної інстанції, відповідач зауважив, що із загальної суми поставленого позивачем природного газу на підставі договору постачання №3175/1718-ТЕ-2 від 18.09.2017 в розмірі 68 048 386, 65 грн. за рахунок коштів, виділених з державного бюджету на оплату пільг та субсидій за спожитий природний газ, сплачено позивачу 59 109 300, 98 грн., тобто 86,9% боргу. Решту коштів на оплату вартості спожитого природного газу за цим договором на суму 8 938 098, 90 грн. було сплачено з рахунку зі спеціальним режимом використання, що підтверджується звітами по проводках з 01.10.2017 по 17.12.2018.

Відповідач зауважив, що несвоєчасність відшкодування пільг та субсидій державою зумовила прострочення відповідача у розрахунку з позивачем за поставлений газ.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

11. Діючи в межах повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, колегія суддів здійснює перегляд постанови апеляційного суду та рішення місцевого суду в межах доводів касаційної скарги згідно з пунктами 8-8.5. описової частини цієї постанови.

А.2. Юридична оцінка доводів касаційної скарги і висновків судів попередніх інстанцій

12. Спір у справі №903/918/19 виник між АТ "НАК "Нафтогаз України" (позивач, постачальник) та ПТМ "Ковельтепло", відповідач, споживач) щодо правомірності нарахування позивачем-постачальником пені, інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з порушенням відповідачем-споживачем, як теплопостачальною організацією, умов договору постачання природного газу щодо розрахунків за природний газ.

13. За змістом статей 11 629 ЦК України вбачається, що договір є однією із підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями частини першої статті 265 ГК України визначено поняття договору поставки як договору, за яким одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення (частина друга статті 265 ГК України).

Пунктами 27, 31, 37 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" №329-VIII від 09.04.2015 визначено, що природний газ, нафтовий (попутний) газ, газ (метан) вугільних родовищ та газ сланцевих товщ, газ колекторів щільних порід, газ центрально-басейнового типу (далі - природний газ) - суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, що перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиск - 760 міліметрів ртутного стовпа і температура - 20 градусів за Цельсієм) і є товарною продукцією; постачальником природного газу є суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; споживач - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (частина третя статті 12 цього Закону).

Частиною другою статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" до обов`язків споживачів природного газу віднесено забезпечення своєчасної та повної оплати вартості природного газу згідно з умовами договорів. У разі порушення або невиконання своїх обов`язків споживач несе відповідальність згідно із законом (частина третя статті 13 цього Закону).

Отже, постачання природного газу споживачам є різновидом господарської діяльності, що здійснюється на підставі договору постачання, який укладається між постачальником та покупцем (споживачем) із визначенням взаємних прав та обов`язків сторін такого господарського договору. Законодавцем до обов`язків споживача віднесено забезпечення своєчасної та повної оплати вартості придбаного (спожитого) природного газу, невиконання чи неналежне виконання якого тягне за собою наслідки у вигляді відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

14. Законом України "Про теплопостачання" №2633-IV від 02.06.2005 визначено основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та поширено сферу дії Закону на врегулювання відносини, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що виробництво теплової енергії - господарська діяльність, пов`язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; теплогенеруюча організація - суб`єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Отже, виробництво та (або) постачання теплової енергії є різновидами господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання з метою створення теплової енергії шляхом перетворення енергетичних ресурсів, у тому числі природного газу, та її подальшого надання споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілу теплової енергії на підставі укладених із споживачами договорів.

Господарську діяльність з виробництва теплової енергії здійснюють теплогенеруючі організації, а постачання споживачам теплової енергії, як продукту виробництва, належить до видів господарської діяльності теплопостачальної організації. Водночас, законодавець не забороняє здійснення зазначених видів господарської діяльності (як виробництва, так і постачання теплової енергії) одним суб`єктом господарювання

Пунктом 2 Розділу III Статуту ПТМ "Ковельтепло", затвердженого рішенням Ковельської міської ради №54/8 від 22.08.2019, до видів діяльності підприємства-відповідача віднесено виробництво та постачання теплової енергії, забезпечення тепловою енергією населення та інших споживачів (том 1, а.с. 84-зворот).

З огляду на види господарської діяльності відповідача щодо виробництва і постачання теплової енергії, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України "Про теплопостачання" при визначенні порядку розрахунків за теплову енергію, для виробництва якої використовується природний газ як енергоресурс.

15. Положеннями статті 78 ГК України передбачено особливості здійснення господарської діяльності суб`єктом господарювання як комунальним унітарним підприємством, що утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Водночас, зазначена організаційно-правова форма підприємства не зумовлює винятків щодо здійснення ним підприємницької діяльності як самостійної, ініціативної, систематичної та на власний ризик господарської діяльності з метою одержання прибутку (стаття 42 ГК України).

Отже, правовий статус підприємства-відповідача як заснованого на комунальній власності територіальної громади міста Ковеля в організаційно-правовій формі комунального унітарного комерційного підприємства (пункти 2, 3 Розділу I Статуту ПТМ "Ковельтепло") не звільняє його від підприємницьких ризиків, що можуть виникнути під час здійснення господарської діяльності з виробництва і постачання теплової енергії та гарячої води безпосереднім споживачам на підставі договорів та пов`язані, зокрема, із несвоєчасними розрахунками споживачів за поставлені їм відповідачем як теплопостачальною організацією енергоносії та затримкою держави у виділенні пільг та субсидій на часткове покриття вартості енергоносіїв, спожитих пільговими категоріями споживачів теплової енергії та гарячої води.

16. Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про теплопостачання", діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватися суб`єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів.

Отже, правовідносини гарантованого постачальника природного газу, яким є позивач, та теплопостачальної організації, яка використовує природний газ у цілях виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, опосередковуються шляхом укладення договорів постачання природного газу на засадах строковості, оплатності та цільового використання поставленого ресурсу.

Судами встановлено обставини укладення 18.09.2017 між сторонами спору договору №3175/1718-ТЕ-2 постачання природного газу, за умовами пункту 1.1. якого АТ "НАК "Нафтогаз України", як постачальник, зобов`язався поставити споживачу - ПТМ "Ковельтепло" у 2017-2018 роках природний газ виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а відповідач-споживач зобов`язався оплатити переданий йому у власність позивачем-постачальником природний газ на умовах цього договору (Розділ 6 Договору).

17. Порядок розрахунків за теплову енергію, для виробництва якої використовується природний газ, що постачається гарантованим постачальником, визначено статтею 19-1 Закону України "Про теплопостачання". Водночас, при розгляді спорів щодо розрахунків споживачів природного газу, використаного у виробництві теплової енергії, із гарантованими постачальниками відповідно до договорів постачання природного газу, необхідно враховувати, що положення статті 19-1 цього Закону поширюються на правовідносини, що виникають під час розрахунків між споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями на підставі договорів на постачання теплової енергії, а також між теплопостачальними організаціями та теплогенеруючими організаціями (у разі якщо виробництво та постачання теплової енергії здійснюються різними суб`єктами господарювання) у розрахунках за придбану теплову енергію як продукт виробництва для його подальшого продажу споживачам.

Так, частиною першою статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку.

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" перебачено, що поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу (далі - рахунки із спеціальним режимом використання) - рахунки теплопостачальної організації, відкриті в уповноваженому банку і призначені для зарахування коштів, що вносяться споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, для виробництва якої повністю або частково використовується природний газ, що постачається гарантованим постачальником.

Положеннями частини третьої статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" визначено обов`язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії, зазначення про оплату споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання.

Отже, законодавцем передбачено спеціальну процедуру розрахунку за спожиту теплову енергію, вироблену із природного газу як ресурсу, поставленого гарантованим постачальником, шляхом зарахування коштів споживачів та теплопостачальних організацій, які купують теплову енергію у теплогенеруючих організацій для її подальшого постачання споживачам, на рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті теплопостачальними організаціями (для зарахування коштів споживачів теплової енергії) та теплогенеруючими організаціями (для зарахування коштів теплопостачальних організацій за придбану теплову енергію як товар) в уповноваженому банку. Водночас, частиною першою статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" імперативно визначено, що оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Зазначена норма поширюється на споживачів, які сплачують за поставлену їм теплову енергію теплопостачальними організаціями, а також на теплопостачальні організації під час розрахунків за придбану теплову енергію у теплогенеруючих організацій.

18. Частиною четвертою, п`ятою статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що кошти, які надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації. Цим порядком також визначається механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу.

Отже, стаття 19-1 Закону України "Про теплопостачання" не визначає порядку здійснення розрахунків теплогенеруючих та теплопостачальних організацій з гарантованим постачальником за обсяг спожитого ними природного газу, не містить норм щодо обмеження принципу свободи договору при встановлені сторонами у договорі постачання порядку та умов проведення розрахунків за поставлений природний газ. Водночас, у частинах четвертій та п`ятій статті 19-1 цього Закону міститься відсильна норма до порядку розподілу коштів, які надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

19. Так, на виконання вимог статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 18.06.2014 №217 "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки" (далі - Порядок №217).

Пунктом 1 Порядку №217 передбачено, що цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки.

Отже, в силу частин четвертої, п`ятої статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", Порядок №217, затверджений постановою Кабінету Міністрів України 18.06.2014 №217 є спеціальним підзаконним нормативно-правовим актом, що визначає правовідносини між уповноваженим банком, який обслуговує поточні рахунки із спеціальним режимом використання, які відкрито відповідно до цієї постанови, постачальником природного газу для цілей виробництва теплової енергії, теплогенеруючими і теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії, а саме передбачає обов`язковим відкриття теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, послуги з постачання гарячої води, з подальшим інформуванням уповноваженим банком НКРЕКП про переліки спеціальних рахунків таких організацій для розрахунків із гарантованим постачальником природного газу (пункти 3, 4, 5, 6 Порядку №217); визначає порядок внесення споживачами, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, послуг з постачання теплової енергії, послуг з централізованого постачання гарячої води, вартості спожитих послуг на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними та теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів, а також процедуру перерахування уповноваженим банком грошових коштів споживачів згідно з реєстром нормативів, затверджених НКРЕКП, у частині вартості природного газу на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов`язками (пункти 8, 9, 14 Порядку №217).

Отже, положеннями Порядку №217 визначено алгоритм розподілу коштів, які надходять на поточні рахунки теплогенеруючих та теплопостачальних організацій зі спеціальним режимом використання для проведення уповноваженим банком розрахунків відповідно до затверджених НКРЕКП нормативів з гарантованим постачальником природного газу як ресурсу для виробництва теплової енергії.

Разом з тим, Порядок №217 не стосується договірних зобов`язань гарантованого постачальника природного газу та теплопостачальної організації, як споживача, в частині порядку та строків розрахунків за договором постачання та не змінює строків розрахунків за поставку природного газу, які було погоджено сторонами у договорі.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду 27.02.2020 у справі №921/12/19 та 21.02.2018 у справі №910/16072/16, від якої Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає підстав для відступу при розгляді справи №903/918/19.

20. Аналіз приписів статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" в сукупності з положеннями Порядку №217, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 на виконання статті 19-1 цього Закону, дозволяє дійти висновку, що Порядком №217 визначено спеціальний механізм проведення розрахунків із гарантованим постачальником природного газу, який усуває теплопостачальні організації від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожиту теплову енергію, вироблену із ресурсу (природного газу), поставленого гарантованим постачальником.

Водночас, положення Порядку №217 не обмежують теплопостачальні організації у можливості виконати свої договірні зобов`язання з оплати за отриманий природний газ за договорами постачання, укладеними з гарантованими постачальниками природного газу, шляхом перерахування на такий спеціальний рахунок власних коштів, отриманих від господарської діяльності.

Визначений Порядком №217 (пункти 8, 9, 13, 14) алгоритм розподілу уповноваженим банком коштів споживачів, які надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання як оплата вартості теплової енергії та/або наданих комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, не ставить повноту та своєчасність виконання теплопостачальними організаціями договірних обов`язків з оплати отриманого природного газу для виробництва теплової енергії для потреб населення на користь гарантованого постачальника у залежність від оплати теплової енергії безпосередніми споживачами; не скасовує та не обмежує відповідальність теплопостачальної організації перед постачальником природного газу за невиконання чи неналежне виконання обов`язків з оплати за спожитий газ та не змінює строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між теплопостачальними організаціями та гарантованими постачальниками природного газу.

Отже, положення Порядку №217 не змінюють порядку розрахунків теплопостачальної організації та гарантованого постачальника газу за договором постачання природного газу, не позбавляють теплопостачальну організацію, як споживача природного газу, можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до відповідача-споживача відповідальності, передбаченої умовами договору у вигляді пені за прострочення оплати вартості отриманого природного газу (пункт 8.2. договору), а також відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку частини другої статті 625 ЦК України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат.

Такий порядок застосування відповідальності за порушення договірних зобов`язань до теплопостачальної організації, як суб`єкта господарювання у сфері теплопостачання, узгоджується з положеннями статей 78 265 ГК України щодо здійснення відповідачем, як комунальним унітарним підприємством, господарської діяльності з виробництва теплової енергії із залученням на підставі договору поставки, укладеного з позивачем, як гарантованим постачальником, природного газу як енергоресурсу, з якого виготовляється теплова енергія, із зобов`язаннями щодо оплати вартості поставленого товару (газу), яке має бути виконано у строки, погоджені сторонами у договорі поставки природного газу, незалежно від обставин несвоєчасного виконання кінцевими споживачами зобов`язань щодо оплати вартості спожитої теплової енергії, поставленої відповідачем на підставі договорів постачання теплової енергії. Відповідач у силу статті 42 ГК України під час здійснення господарської діяльності несе підприємницький ризик, у тому числі щодо несвоєчасності розрахунків із ним його контрагентами (споживачами теплової енергії, виробленої з ресурсу позивача).

21. Статтею 12 ГК України передбачено, що держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні.

Таке регулювання визначено Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 (далі - Порядок №20), який діяв на час укладення договору постачання 18.09.2017 і втратив чинність з 01.01.2018.

За змістом Порядку №20 вбачається, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання з відшкодування частини витрат теплопостачальних організацій, пов`язаних з виробництвом і постачанням теплової енергії та гарячої води населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме на оплату послуг тепло-, водопостачання.

Пунктом 6 Порядку №20 визначено, що органи Державної казначейської служби України (далі - Казначейство) на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг). Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків (пункт 7 Порядку №20).

22. Спільним наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/688 затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію (далі - Порядок №493, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає взаємовідносини, зокрема, між органами Казначейства, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, НАК "Нафтогаз України" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, послуги з постачання, розподілу та транспортування природного газу, що проводяться відповідно до Порядку №20.

Згідно з пунктом 1.2 Порядку №493, розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків (далі - СПР), форми яких наведені у додатках 1, 2, 3 до цього Порядку.

За змістом пункту 1.5 Порядку №493 вбачається, що НАК "Нафтогаз України" підписує з учасниками розрахунків СПР протягом п`яти робочих днів. Учасник розрахунку має право відмовитися від підписання СПР виключно за умови відсутності боргу перед учасником за товари/послуги, який планується погасити відповідно до Порядку. Останній учасник розрахунків не пізніше наступного дня після підписання СПР повідомляє інших учасників про підписання та направляє їм підписані СПР.

Зазначене свідчить про адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату теплової енергії та гарячої води.

23. Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між гарантованим постачальником природного газу та теплопостачальною організацією, визначений Порядком №217, держава гарантує відшкодування частини витрат теплопостачальних організацій, пов`язаних із постачанням теплової енергії населенню, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг відповідно до Порядку №20. Держава офіційно визнає неспроможність теплопостачальних організацій забезпечити своєчасні розрахунки у цій частині (залежно від рівня отриманих пільг і субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині теплопостачальними організаціями, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання правовідносин, що склалися між гарантованими постачальниками природного газу та теплопостачальними організаціями на підставі укладених між ними договорів постачання природного газу для виробництва теплової енергії.

Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами договору постачання природного газу в цій частині (щодо розміру пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій, соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Відтак, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти, до яких належить Порядок №20 та Порядок №493.

24. Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання житлових субсидій на оплату послуг із постачання теплової енергії за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено Порядком №256, згідно з пунктом 4 якого перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Казначейством згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.

Виходячи з положень Порядків №20, №256, №493 механізм і строки розрахунків за надані пільговим категоріям населення послуги, зокрема з теплопостачання, за рахунок субвенцій з державного бюджету здійснюються у такому порядку:

- не пізніше наступного дня після підписання останнім учасником розрахунків спільного протокольного рішення (з присвоєнням номера та дати) усі учасники розрахунків, які підписали спільні протокольні рішення, подають до Казначейства та органів Казначейства, у яких відкрито їх рахунки, платіжні доручення на перерахування коштів відповідно до узгодженого спільного протокольного рішення;

- органи Казначейства протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Казначейської служби;

- отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Казначейства, для здійснення відповідних видатків;

- головні розпорядники коштів у п`ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг.

Отже, строки виконання та механізм перерахування коштів за постачання теплової енергії певним категоріям населення фактично регулюються Порядками №20, №256, №493, а підписання спільних протокольних рішень є елементами процедурного оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету.

Така правова позиція узгоджується з правовим висновком Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.06.2020 у справі №904/1210/18 у правовідносинах щодо розрахунків за постачання природного газу пільговим категоріям населення за рахунок коштів державного бюджету.

25. Під час розгляду справи №903/918/19 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звертається до правового висновку, викладеного Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постанові від 31.05.2019 у справі №924/296/18, про те, що незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування і чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови. Водночас, підписання спільних протокольних рішень свідчить про те, що сторони погодилися на встановлення між ними іншого (відмінного від того, що передбачений у договорі) порядку розрахунків.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що відшкодування коштів на пільги та субсидії здійснюється з Державного бюджету України за рахунок субвенцій за спеціальною процедурою і такі кошти не є коштами теплопостачальної організації як суб`єкта господарювання, що здійснює виробництво та постачання теплової енергії для потреб споживачів, вартість споживання якої пільговими категоріями населення компенсується коштами з державного бюджету.

Отже, у разі здійснення теплопостачальною організацією розрахунків за отриманий у гарантованого постачальника природний газ за рахунок субвенцій з державного бюджету на підставі спільних протокольних рішень, підписаних між постачальником, споживачем природного газу та іншими учасниками розрахунків з боку держави, нарахування відповідачу-споживачу пені на підставі пункту 8.2. договору постачання, а також застосування до нього відповідальності за порушення грошового зобов`язання з оплати вартості поставленого газу в порядку частини другої статті 625 ЦК України у вигляді 3% річних та інфляційних втрат є можливим у випадку, якщо відповідач здійснив оплату отриманих ним з державного бюджету коштів поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями.

Підставою для стягнення з відповідача нарахувань, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, та застосування до нього штрафних санкцій (пені) у погодженому у договорі поставки розмірі за порушення грошового зобов`язання, може бути наявність у відповідача, як споживача природного газу, суми основного боргу за розрахунками за отриманий від позивача природний газ, яка не була предметом регулювання спільних протокольних рішень та несвоєчасно сплачена відповідачем за рахунок власних коштів.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23.09.2019 у справі №908/885/18, від якої Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає підстав для відступу при розгляді справи №903/918/19.

26. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звертає увагу судів, що виходячи із предмета та підстав позову щодо стягнення з теплопостачальної організації пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку із простроченням в оплаті вартості поставки природного газу на користь гарантованого постачальника, а також з урахуванням особливостей правового регулювання спірних правовідносин відповідно до статей 19, 19-1 Закону України "Про теплопостачання", статей 11-13 Закону України "Про ринок природного газу", Порядків №20, №217, №256, №483, до предмета доказування у цій справі входять такі обставини: яку частину оплати за придбаний природний газ у спірний період відповідач-споживач здійснив власними коштами; який розмір вартості поставки газу погашено у спосіб проведення взаєморозрахунків між гарантованим постачальником, споживачем та іншими учасниками розрахунків з боку держави через процедуру, визначену Порядком №20 та Порядком №483, шляхом підписання спільних протокольних рішень; чи дотримано відповідачем порядку і строків внесення виділених йому з державного бюджету коштів, як субвенцій, на погашення вартості наданих ним послуг з теплопостачання пільговим категоріям населення відповідно до умов спільних протокольних рішень; чи допущено відповідачем порушення строків виконання договірних зобов`язань в частині оплати власними грошовими коштами вартості придбаного газу за кожним з актів приймання-передачі природного газу у визначений позивачем спірний період.

27. Верховний Суд зазначає, що пунктом 6.3. договору постачання №3175/1718-ТЕ-2 від 18.09.2017 сторони спору погодили, що відповідач-споживач в будь-якому випадку зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1. цього договору, у разі якщо на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу.

Упродовж строку дії договору в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 по 31.03.2018 зміни до пункту 6.3. договору постачання сторонами не вносилися.

Пунктом 6.1. договору постачання у редакції додаткової угоди №1 від 11.01.2018 сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього договору, укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором (том 1, а.с. 21).

Отже, сторони спору у договорі постачання №3175/1718-ТЕ-2 від 18.09.2017 визначили порядок та умови проведення розрахунків за переданий позивачем відповідачу природний газ і передбачили обов`язок відповідача здійснити своєчасний розрахунок незалежно від обставин надходження на відкритий відповідачем як теплопостачальною організацією в уповноваженому банку поточний рахунок із спеціальним режимом використання грошових коштів кінцевих споживачів як оплати вартості теплової енергії, виробленої відповідачем із природного газу позивача.

Також, сторони в пункті 6.1. договору (в редакції додаткової угоди №1) погодили, що укладення договорів про організацію взаєморозрахунків між постачальником, споживачем та іншими учасникам розрахунків, наявність документально підтверджених сум нарахованих пільговим категоріям споживачів теплової енергії, виробленої та поставленої відповідачем, субсидій для оплати вартості спожитої теплової енергії, не змінює строків та умов розрахунків сторін за договором постачання природного газу №3175/1718-ТЕ-2 від 18.09.2017.

28. Приймаючи рішення по суті спору, місцевий та апеляційний суди обмежились висновком про повне погашення відповідачем 18.12.2018 заборгованості за договором постачання природного газу та відсутність його вини в оплаті вартості прийнятого від позивача об`єму природного газу з простроченням виконання договірного зобов`язання, зважаючи на обставини підписання сторонами та іншими учасниками розрахунків з боку держави спільних протокольних рішень №3837 від 09.11.2017 про організацію взаєморозрахунків за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України на суму 101 489, 86 грн., яке було профінансовано 21.12.2017, та на суму 9 355 034, 02 грн., яке профінансовано у січні 2018 року, а також взявши до уваги доводи відповідача про наявність у нього дебіторської заборгованості по субсидіях і пільгах у листопаді 2017 року - грудні 2018 року, що зумовило несвоєчасність розрахунків за спожитий природний газ за договором постачання №3175/1718-ТЕ-2 від 18.09.2017 за рахунок державних субвенцій.

Разом з тим, суди не звернули увагу на те, що за змістом долученого позивачем до позовної заяви у належно засвідченій копії Спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу №3837 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, підписаного 09.11.2017 між позивачем - НАК "Нафтогаз України", відповідачем - ПТМ "Ковельтепло", а також Головним управлінням Державної казначейської служби України у Волинській області, Департаментом фінансів Волинської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням виконавчого комітету Ковельської міської ради та Управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради, вбачається проведення сторонами взаєморозрахунків лише на суму 101 489, 86 грн. як оплати за поставлений позивачем природний газ за жовтень 2017 року в порядку постанови Уряду від 11.01.2005 №20 (том 1, а.с. 54-56).

При визначенні загальної суми вартості поставки природного газу, що оплачувалася за рахунок фінансування відповідача з державного бюджету, суди виходили із доводів відповідача у відзиві на позовну заяву, за змістом якого вбачається зазначення відповідачем про погашення заборгованості перед позивачем 21.12.2017 на суму 101 489, 86 грн. та у січні 2018 року на суму 9 355 034, 02 грн. відповідно до укладеного між позивачем, відповідачем та іншими учасниками взаєморозрахунків Спільного протокольного рішення №3837 від 09.11.2017 (том 1, а.с. 75).

Водночас, на підтвердження своїх доводів відповідно до вимог частини третьої статті 13 ГПК України, відповідач не долучив до відзиву на позов спільного протокольного рішення, за змістом якого би вбачалося погодження сторонами спору та іншими учасниками взаєморозрахунків перерахування з державного бюджету грошових коштів на суму 9 355 034, 02 грн. на погашення заборгованості відповідача перед позивачем з оплати вартості поставленого природного газу за спірним договором.

Також, за змістом відповіді на відзив вбачається зазначення позивачем про проведення відповідачем розрахунку з використанням коштів, виділених на пільги та субсидії населенню відповідно до Порядку №20 на суму 101 489, 86 грн., що узгоджена сторонами у Спільному протокольному рішенні №3837 від 09.11.2017 (том 2, а.с. 8).

Разом з тим, місцевий та апеляційний суди не надали оцінки зазначеним доводам позивача та відповідача, не з`ясували дійсного розміру заборгованості відповідача перед позивачем, що була сплачена у порядку фінансування пільг та субсидій населенню за споживання теплової енергії згідно з Порядком №20 на підставі підписаного (підписаних) сторонами спору та іншими учасниками розрахунків з боку держави спільного протокольного рішення (рішень), а також не досліджували умов укладеного 28.09.2018 між позивачем, відповідачем, Головним управлінням Державної казначейської служби України у Волинській області, Департаментом фінансів Волинської обласної державної адміністрації та Фінансовим управлінням виконавчого комітету Ковельської міської ради договору №12/110 про організацію взаєморозрахунків, яким передбачено перерахування позивачу з державного бюджету через поточний рахунок відповідача грошових коштів на суму 712 717, 34 грн., у тому числі 118 786, 22 грн. податку на додану вартість, для погашення заборгованості за природний газ 2018 року за договором постачання №3175/1718-ТЕ-2 від 18.09.2017.

29. Суди попередніх інстанцій, обмежившись помилковим висновком про те, що положення Порядку №217 усувають відповідача як теплопостачальну організацію від розподілу грошових коштів, що надходять на відкритий ним поточний рахунок із спеціальним режимом використання як кошти кінцевих споживачів теплової енергії, виробленої з ресурсу (природного газу) позивача, не врахували доводів позивача, викладених у відповіді на відзив та апеляційній скарзі, про відсутність встановленої нормотворцем заборони для відповідача сплачувати вартість природного газу поза механізмом автоматичного розподілу коштів, що визначений Порядком №217 для грошових коштів споживачів, що надходять як оплата за проставлену їм теплову енергію, та не взяли до уваги погодженого сторонами спору у пункті 6.3. договору постачання обов`язку відповідача здійснити своєчасний розрахунок за поставлений природний газ незалежно від надходження грошових коштів споживачів на спецрахунок, відкритий в уповноваженому банку, та внести на рахунок позивача власні кошти, виручені від здійснення господарської діяльності чи кошти, залучені як позику, кредит, шляхом проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог тощо.

Також, суди не досліджували наданого позивачем до позовної заяви розрахунку пені, інфляційний втрат та 3% річних на предмет визначених позивачем періодів нарахування заявлених до стягнення з відповідача спірних сум, не перевірили, чи мало місце прострочення відповідача в оплаті боргу за поставлений природний газ у визначені позивачем періоди, зважаючи на обставини часткової оплати відповідачем заборгованості відповідно до умов Спільного протокольного рішення №3837 від 09.11.2017 та договору про організацію взаєморозрахунків №12/110 від 28.09.2018, та дійшли передчасних висновків про відмову в позові без повного, об`єктивного та всебічного з`ясування фактичних обставин справи в їх сукупності відповідно до вимог статей 86 269 ГПК України.

30. У рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007, аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

Неповнота дослідження місцевим та апеляційним судами обставин справи №903/918/19, що входять до предмета доказування у даному спорі, а також неправильне застосування судами норм спеціального законодавства, яке визначає порядок розрахунків за поставлений позивачем, як гарантованим постачальником, природний газ відповідачу-споживачу, як теплопостачальній організації, що здійснюється відповідно до умов укладеного між сторонами договору постачання природного газу та з частковим погашенням заборгованості за рахунок субвенцій, наданих з державного бюджету як пільги і субсидії населенню, що є споживачами теплової енергії, виробленої відповідачем із придбаного у позивача природного газу, свідчить про суперечність постанови 01.04.2020 та рішення 28.01.2020 у справі №903/918/19 загальноприйнятим стандартам правосуддя, згідно з якими правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться (рішення ЄСПЛ у справі "Де Куббер проти Бельгії" від 26.10.1984), а обґрунтоване рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення ЄСПЛ у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001).

З огляду на відсутність повноважень у касаційного суду щодо оцінки доказів у справі відповідно до статті 300 ГПК України, колегія суддів касаційного суду вважає правильним скасувати прийняті місцевим та апеляційним судами рішення по суті спору та направити справу №903/918/19 на новий розгляд до суду першої інстанції для виправлення процесуальних порушень щодо повноти встановлення фактичних обставин справи та виконання вказівок касаційного суду при новому розгляді справи.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

31. Доводи скаржника, зазначені у пунктах 8.-8.5. описової частини даної постанови, Суд вважає частково обґрунтованими з підстав, зазначених у пунктах 13-30 мотивувальної частини даної постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

32. Колегія суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що у Верховному Суді склалась різна судова практика вирішення спорів за подібного суб`єктного складу (позивач - АТ "НАК "Нафтогаз України", як гарантований постачальник природного газу, та відповідач як теплопостачальна організація) та предмета спору (стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму боргу з оплати вартості природного газу) у зв`язку з існуванням різних правових позицій щодо застосування до спірних правовідносин положень Порядку №217 при з`ясуванні можливості теплопостачальних організацій впливати на порядок, строки та розмір розрахунків за поставлений природний газ.

32.1. У постанові від 31.03.2020 у справі №917/530/19 колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду залишила в силі рішення місцевого та апеляційного судів про часткове задоволення позову та стягнення із теплопостачального підприємства пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу, яку відповідач сплатив власними коштами, з порушенням строків оплати, поза межами дії Порядку №20 від 11.01.2005 та Порядку №217 від 18.06.2014.

Суд касаційної інстанцій під час перегляду судових рішень у справі №917/530/19 у частині відмови в позові погодився з висновками місцевого та апеляційного судів про відсутність прострочення відповідача у розрахунках за поставку природного газу, що здійснювалися шляхом підписання сторонами спільних протокольних рішень, що свідчить про згоду позивача на зміну строку та порядку розрахунків за укладеним договором, а також незастосування до відповідача відповідальності за прострочення оплати боргу в частині вартості природного газу, що погашалася згідно з Порядком №217 через рахунки із спеціальним режимом використання за встановленими нормативами перерахування коштів, у зв`язку з чим у відповідача була відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем.

32.2. Залишаючи в силі прийняту у справі №908/2304/18 постанову апеляційного суду про відмову в позові, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 за встановлених апеляційним судом обставин здійснення відповідачем, як теплопостачальною організацією, розрахунків за поставлений позивачем природний газ шляхом розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання на виконання Порядку №217 на підставі нормативів перерахування коштів, затверджених постановою НКРЕКП, з дотриманням строків, погоджених у пункті 6.2. договору, а також обставин підписання сторонами спільних протокольних рішень в іншій частині заборгованості з оплати вартості поставленого природного газу, погодилась з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для застосування до відповідача відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у вигляді пені, інфляційних втрат та 3% річних, зазначивши про те, що проводячи розрахунки за надані послуги у визначений в Порядку №20 спосіб, сторонами було змінено порядок і строки виконання відповідачем грошових зобов`язань, які зазначені у договорі.

32.3. У постановах від 27.02.2020 у справі №921/12/19 та від 21.02.2018 у справі №910/16072/16 Верховним Судом зроблено висновок про те, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано стягнено з відповідача-теплопостачальної організації пеню, інфляційні втрати, 3% річних, нараховані на суму основного боргу за поставлений позивачем природний газ, прострочений в оплаті за рахунок коштів, які надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, відкриті теплопостачальною організацією в уповноваженому банку, згідно з Порядком №217, оскільки зазначений підзаконний нормативно-правовий акт не впливає на порядок здійснення розрахунків сторін за договором, за умовами якого обов`язок зі сплати вартості наданих позивачем послуг з розподілу природного газу покладено на відповідача.

32.4. З огляду на правові висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у пунктах 17-20 мотивувальної частини цієї постанови, про те, що визначений Порядком №217 алгоритм розподілу коштів споживачів, які надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання як оплата вартості теплової енергії та/або наданих комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, не ставить повноту та своєчасність виконання теплопостачальними організаціями договірних обов`язків з оплати отриманого природного газу на користь гарантованого постачальника у залежність від оплати теплової енергії безпосередніми споживачами; не скасовує та не обмежує відповідальність теплопостачальної організації перед постачальником за невиконання чи неналежне виконання обов`язків з оплати за спожитий газ та не змінює строків здійснення розрахунків за договорами між теплопостачальними організаціями та гарантованими постачальниками природного газу, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вбачає за необхідне відступити від правового висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №917/530/19, про те, що відповідач, як теплопостачальна організація, не відповідає перед позивачем за прострочення в оплаті за поставлений природний газ в частині розрахунків, що здійснювалася відповідно до Порядку №217 через рахунки із спеціальним режимом використання за встановленими НКРЕКП нормативами перерахування коштів, та зауважує, що положення Порядку №217 не змінюють строків розрахунків теплопостачальної організації та гарантованого постачальника за договором постачання природного газу, не позбавляють теплопостачальну організацію можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до відповідача-споживача пені за прострочення в оплаті отриманого природного газу, а також відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку частини другої статті 625 ЦК України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат.

Такий порядок застосування відповідальності за порушення договірних зобов`язань до теплопостачальної організації, як суб`єкта господарювання у сфері теплопостачання, узгоджується з положеннями статей 78 265 ГК України щодо здійснення відповідачем, як комунальним унітарним підприємством, господарської діяльності з виробництва теплової енергії із залученням на підставі договору поставки, укладеного з позивачем, як гарантованим постачальником, природного газу як енергоресурсу, з якого виготовляється теплова енергія, із зобов`язаннями щодо оплати вартості поставленого товару (газу), яке має бути виконано у строки, погоджені сторонами у договорі поставки природного газу, не залежно від обставин несвоєчасного виконання кінцевими споживачами зобов`язань щодо оплати вартості спожитої теплової енергії, поставленої відповідачем на підставі договорів постачання теплової енергії. Відповідач у силу статті 42 ГК України під час здійснення господарської діяльності несе підприємницький ризик, у тому числі щодо несвоєчасності розрахунків із ним його контрагентами (споживачами теплової енергії, виробленої з ресурсу позивача).

33. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звертає увагу судів, що виходячи із предмета та підстав позову щодо стягнення з теплопостачальної організації пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку із простроченням в оплаті вартості поставки природного газу на користь гарантованого постачальника, а також з урахуванням особливостей правового регулювання спірних правовідносин відповідно до статей 19, 19-1 Закону України "Про теплопостачання", статей 11-13 Закону України "Про ринок природного газу", Порядків №20, №217, №256, №483, до предмета доказування у таких спорах входять такі обставини: яку частину оплати за придбаний природний газ у спірний період відповідач-споживач здійснив власними коштами; який розмір вартості поставки газу погашено у спосіб проведення взаєморозрахунків між гарантованим постачальником, споживачем та іншими учасниками розрахунків з боку держави через процедуру, визначену Порядком №20 та Порядком №483, шляхом підписання спільних протокольних рішень; чи дотримано відповідачем порядку і строків внесення виділених йому з державного бюджету коштів, як субвенцій, на погашення вартості наданих ним послуг з теплопостачання пільговим категоріям населення відповідно до умов спільних протокольних рішень; чи допущено відповідачем порушення строків виконання договірних зобов`язань в частині оплати власними грошовими коштами вартості придбаного газу за кожним з актів приймання-передачі природного газу у визначений позивачем спірний період.

В. Судові витрати

34. У зв`язку із частковим задоволенням касаційної скарги та направленням справи на новий розгляд до місцевого суду, питання про стягнення витрат зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України Верховним Судом не розглядалось.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240 308 310 314 315 317 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2020 та рішення Господарського суду Волинської області від 28.01.2020 у справі №903/918/19 скасувати, справу №903/918/19 направити на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді О.М. Баранець

І.В. Булгакова

Т.Б. Дроботова

Б.Ю. Львов

К.М. Пільков

В.П. Cеліваненко

І.В. Ткач

Н.Г. Ткаченко