№ 904/11261/15 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2022 року

м. Київ

cправа № 904/11261/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Васьковського О.В., Огородніка К.М.,

за участю секретаря судового засідання Кравченко О.В.

учасники справи:

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фра-М",

арбітражний керуючий - Христенко В.В. (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.),

кредитор - Антимонопольний комітет України,

представник кредитора - Прохоров Є.І., в порядку самопредставництва

кредитор - Міністерство оборони України.

представник кредитора - Барда С.Ю., в порядку самопредставництва

розглянув у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.) касаційну скаргу

Антимонопольного комітету України

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області

від 12.10.2021

у складі судді: Примак С.А.

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

від 20.07.2022

у складі колегії суддів: Верхогляд Т.А., (головуючий), Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.,

у справі за заявою

Компанії "Хербс Трейдінг ГмбХ",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фра-М",

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. 19.01.2016 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фра-М" (далі - ТОВ "Фра-М", боржник, банкрут), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, вирішено інші процедурні питання.

2. 12.07.2016 постановою Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/11261/15 припинено процедуру розпорядження майном боржника, визнано ТОВ "Фра-М" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, вирішено інші процедурні питання.

3. Справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фра-М" перебуває на стадії ліквідації.

4. 08.06.2021 на адресу Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява Антимонопольного комітету України до ТОВ "Фра-М" про визнання грошових вимог на суму 526 136,00 грн. та 4 540,00 грн. судового збору.

4.1. В обґрунтування заявлених вимог заявник зазначив, що відповідно до рішення Антимонопольного комітету України № 829-р від 19.12.2019 на ТОВ "Фра-М" накладено штраф у розмірі 263 068,00 грн. за порушення відповідно до пункту 1 частини дванадцятої статті 6 та пункту 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

5. Ухвалою від 12.10.2021 Господарський суд Дніпропетровської області визнав частково грошові вимоги Антимонопольного комітет України до боржника ТОВ "Фра-М" у розмірі 4 540,00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів та 263 068,00 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів.

5.1. Розглянувши грошові вимоги Антимонопольного комітет України до ТОВ "Фра-М", господарський суд встановив, що 19.12.2019 Антимонопольним комітетом України прийнято рішення № 829-р, яким накладено на ТОВ "Фра-М" штраф у розмірі 263 068,00 грн. та яке набрало законної сили 08.11.2020 (боржником не оскаржувалося).

5.2. Також судом встановлено, що за прострочення виконання зазначеного рішення Антимонопольним комітетом України нараховано ТОВ "Фра-М" пеню у розмірі 263 068,00 грн. за загальний період прострочення з 09.11.2020 по 05.04.2021.

5.3. Перевіривши розрахунок заявлених кредиторських вимог, господарський суд зазначив, що грошові вимоги у розмірі 263 068,00 грн., нараховані Антимонопольним комітетом України в якості пені за прострочення виконання рішення Антимонопольним комітетом України № 829-р від 19.12.2019 за загальний період з 09.11.2020 по 05.04.2021.

5.4. Разом з тим, з огляду на визнання постановою від 12.07.2016 ТОВ "Фра-М" банкрутом, суд дійшов висновку, що нарахована Антимонопольним комітетом України сума пені у розмірі 263 068,00 грн в силу положень статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) задоволенню не підлягає.

5.5. Відтак, суд визнав грошові вимоги Антимонопольного комітет України до боржника ТОВ "Фра-М" частково: у розмірі 4 540,00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів та 263 068,00 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів; в решті задоволення грошових вимог відмовив.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

6. Постановою від 20.07.2022 Центральний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України залишив без задоволення, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2021 - залишив без змін.

6.1. Апеляційний суд погодився з висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для того, щоб суму нарахованої пені включити до грошових вимог заявника до боржника з огляду на приписи частин першої-шостої статті 41 КУзПБ банкрутства. При цьому, апеляційний суд зазначив, що з огляду на положення зазначеної статті є необґрунтованими доводи скаржника про те, що суд при вирішенні спору у цій справі порушив норми матеріального та процесуального права, оскільки статтею 59 КУзПБ передбачено припинення нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

7. Антимонопольний комітет України 09.08.2022 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.07.2022 у справі № 904/11261/15.

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/11261/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Васьковський О.В., Огороднік К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.08.2022.

9. Ухвалою від 31.08.2022 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі № 904/11261/15 за касаційною скаргою Антимонопольного комітету України на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.07.2022;

повідомив учасників справи, що розгляд касаційної скарги Антимонопольного комітету України на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.07.2022 відбудеться 25.10.2022 об 11:30.

10. Ухвалою Верховного Суду від 20.10.2022 задоволено клопотання арбітражного керуючого Христенко В.В. про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

11. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

12. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX), Указу Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX), Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX), Указу Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 15.08.2022 № 2500-IX) Верховний Суд здійснює розгляд справи № 904/11261/15 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника

(Антимонопольного комітету України)

13. Скаржник зазначив, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування пункту 1 статті 3, статті 22 та 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", частини першої статті 48 та статей 56, 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" щодо визнання грошових вимог Комітету до боржника.

13.1. Крім того, скаржник аргументував, що з урахуванням правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 914/607/17, від 21.01.2021 у справі № 910/10017/19, від 22.01.2019 у справі № 915/304/18, від 19.03.2019 у справі № 904/3536/18, від 27.11.2018 у справі № 910/4081/18, від 09.10.2018 у справі № 922/4378/17, від 06.08.2019 у справі № 911/254/16, судами першої та апеляційної інстанцій застосовано частину першу статті 59 КузПБ та неправильно застосовано статтю 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскільки, на думку скаржника, спеціальним законом у спірних правовідносинах є Закон України "Про захист економічної конкуренції", який має переваги над положеннями Кодексу України з процедур банкрутства, які безпідставно були застосовані судами під час прийняття оскаржуваних судових рішень.

13.2. Скаржник зауважив, що у подібних правовідносинах, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання - відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування норм права, якими обґрунтована ця скарга, що є підставою для подання Комітетом касаційної скарги відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

14. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

16. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

17. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника, зазначених в пунктах 13 - 13.2. описової частини цієї постанови.

17.1. З огляду на зміст касаційної скарги, доводи скаржника стосуються відмови судами попередніх інстанцій у задоволенні заяви Антимонопольного комітету України до про визнання кредиторських вимог до боржника в частині стягнення пені на суму 263 068,00 грн.

17.2. Відтак, в частині визнаних грошових вимог Антимонопольного комітет України до боржника ТОВ "Фра-М" частково: у розмірі 4 540,00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів та 263 068,00 грн. (штраф) - 4 черга задоволення вимог кредиторів, справа в касаційному порядку не переглядається.

Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

18. Предметом касаційного розгляду у цій справі є питання обґрунтованості відмови судами попередніх інстанцій у задоволенні заяви Антимонопольного комітету України до про визнання грошових вимог до ТОВ "Фра-М" в частині стягнення пені, розмір якої визначено заявником на суму 263 068,00 грн.

19. Надаючи оцінку доводам скаржника та відповідності рішень судів попередніх інстанцій положенням процесуального та матеріального права, колегія суддів враховує таке.

20. Відповідно до статті 1 КУзПБ, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

21. Згідно з частиною третьою статті 59 Кодексу з метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов`язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, господарський суд здійснює офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-порталі судової влади України.

22. Частиною четвертою статті 60 Кодексу встановлено, що у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом.

23. Надаючи оцінку доводам скаржника щодо відмови включення заявленого розміру кредиторських вимог до стягнення, колегія суддів вважає за необхідне здійснити правовий аналіз щодо такого:

- правове регулювання підстав та порядку нарахування штрафу та пені у сфері економічної конкуренції;

- правовий статус Антимонопольного комітету України у ліквідаційній процедурі підприємства - банкрута;

- визначення пріоритетності у застосуванні положень Кодексу України з процедур банкрутства та Закону України "Про захист економічної конкуренції" у цій справі.

Щодо правового регулювання підстав та порядку нарахування штрафу та пені у сфері економічної конкуренції

24. Загальне визначення штрафних санкцій містить частина перша статті 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України), відповідно до якої штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

25. Водночас, відповідно до частин першої, другої статті 241 ГК України, штраф як адміністративно-господарська санкція - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності, а перелік порушень, за які з суб`єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

26. Загальні положення щодо функції Антимонопольного комітету України накладення штрафів на суб`єктів господарювання - юридичних осіб за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства також визначені у Главі 28 "Відповідальність суб`єктів господарювання за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства", яка входить у Розділ V "Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання".

27. При цьому, положеннями частини першої статті 257 ГК України визначено, що справи про порушення антимонопольно-конкурентного законодавства розглядаються Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями у порядку, встановленому законом.

28. Згідно з частинами другою, третьою, п`ятою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (відповідно до якого визначено правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин), особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

28.1. При цьому, за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

28.2. Отже, справи про порушення антимонопольно-конкурентного законодавства розглядаються Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями та у порядку, встановленому законом, в цьому випадку - Законом України "Про захист економічної конкуренції".

28.3. Разом з тим, хоча штраф та пеня, які передбачені зазначеним Законом, за своєю суттю є окремим (самостійним) видом штрафних (економічних) санкцій, однак, водночас, є різновидом відповідальності за правопорушення у сфері господарювання, оскільки включені законодавцем до однієї сфери правового регулювання.

Щодо правового статусу Антимонопольного комітету України в процедурах банкрутства.

29. Відповідно до статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітету України", Антимонопольний комітет України (далі - Комітет) є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.

30. Водночас, системний аналіз положень статей 3, 4 зазначеного Закону та положень статей 7 8 КУзПБ дає підстави для висновку про те, що Антимонопольний комітет України не наділений законодавцем повноваженнями щодо самостійного визначення кредиторських вимог та позачергового стягнення у процедурах банкрутства щодо боржника тощо.

31. У випадку порушення провадження у справі про банкрутство на Комітет поширюються положення Кодексу України з процедур банкрутства щодо виявлення кредиторів та черговості задоволення кредиторських вимог у відповідних процедурах банкрутства.

32. Водночас, функції господарського суду у ліквідаційній процедурі, у якій на момент розгляду заяви Комітету перебував боржник, визначені положеннями статті 60 КУзПБ. При цьому, відповідно до положень частини четвертої статті 60 КУзПБ, господарський суд наділений повноваженнями розглядати заяви з вимогами поточних кредиторів у ліквідаційній процедурі, за результатами розгляду зазначених заяв суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Крім того, вимоги поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 цього Кодексу.

33. З огляду на зазначене, за наявності підстав для стягнення з боржника грошових сум на підставі рішення Антимонопольного комітету України, Комітет в цьому випадку виступає кредитором (конкурсним або поточним), без надання законодавцем переваг щодо інших кредиторів, а відповідні стягнення здійснюються на підставі рішення господарського суду (рішення, ухвали, постанови) у справі про банкрутство за результатами розгляду заяви про визнання кредиторських вимог та у порядку черговості, визначеної КУзПБ.

Щодо визначення пріоритету застосування положень Кодексу України з процедур банкрутства та Закону України "Про захист економічної конкуренції"

34. Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо необхідності переважного застосування Закону України "Про захист економічної конкуренції" як спеціального нормативно-правового акта та такого, що має перевагу по відношенню до Кодексу України з процедур банкрутства з огляду на таке.

35. Преамбулою Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що цей Закон визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

36. Водночас, Преамбулою Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

37. Системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що зазначені нормативно-правові акти (з огляду на критерій регулювання суспільних відносин та кола питань, які вони вирішують), регулюють різні суспільні відносини, а відтак не можуть характеризуватись як спеціальні та загальні по відношенню один до одного.

38. Так, після відкриття провадження у справі про банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, тому щодо боржника норми Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритет у застосуванні у порівнянні з іншими нормами чинного законодавства. При цьому, провадження у справі про банкрутство та судові процедури, які застосовуються до боржника, не схожі на провадження у справах, пов`язаних з розглядом позовних заяв чи скарг на дії органів державної влади.

39. Водночас колегія суддів звертає увагу, що господарський суд, діючи в межах повноважень, визначених Кодексом України з процедур банкрутства, жодним чином не підміняє функції державного органу із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель, оскільки у цій справі не приймає рішення щодо накладення штрафу чи пені (відповідальності за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства), а встановлює наявність/відсутність підстав і розглядає відповідно до положень статей 59 60 64 КУзПБ можливість включення кредиторських вимог до реєстру кредиторів та визначає черговість їх погашення.

40. Крім того, лексико-семантичний аналіз частини першої статті 59 КУзПБ дає підстави для висновку про те, що законодавцем не передбачено виключень щодо припинення нарахування окремих видів економічної відповідальності, оскільки нарахування штрафу, пені та інших економічних санкцій припиняються за всіма видами заборгованості банкрута в силу прямої вимоги закону. Виключення щодо зазначених нарахувань прямо не передбачені не лише положеннями КУзПБ, але і Законом України "Про захист економічної конкуренції".

Щодо застосування апеляційним судом положень статті 41 КУзПБ

42. Відповідно до частини першої статті 41 КУзПБ, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

43. Системний аналіз частини першої - третьої статті 41 КУзПБ дає підстави для висновку, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, боржник фактично втрачає право самостійно, на власний розсуд визначати порядок погашення заборгованості за власними зобов`язаннями, а подальше задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку, передбаченому положеннями КУзПБ.

44. З огляду на положення частини п`ятої статті 41 КУзПБ, дія мораторію не поширюється на задоволення вимог поточних кредиторів, тобто дія зазначених положень не поширюється на вимоги до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

45. Відповідно до частини першої статті 59 КУзПБ, з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

46. Таким чином, у ліквідаційній процедурі нові зобов`язання у банкрута можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у КУзПБ, і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами цього Кодексу. Такими випадками є зобов`язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов`язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури.

47. Тому колегія суддів звертає увагу на помилкове посилання суду апеляційної інстанції на положення статті 41 КузПБ, оскільки у цьому випадку застосовуються положення частини першої статті 59 КУзПБ, якою визначено наслідки визнання боржника банкрутом і впровадження ліквідаційної процедури та не передбачено виникнення зобов`язань перед поточними кредиторами з огляду на завершення господарської діяльності банкрута та припиненням нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

Щодо суті касаційної скарги

48. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.12.2019 Антимонопольним комітетом України прийнято рішення № 829-р, яким було накладено на ТОВ "Фра-М" штраф у розмірі 263 068,00 грн. за порушення передбачене пунктом 1 частини дванадцятої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції". При цьому, зазначене рішення набрало законної сили 08.11.2020 та боржником не оскаржувалося.

49. Також судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за прострочення виконання зазначеного рішення Антимонопольним комітетом України нараховано ТОВ "Фра-М" пеню у розмірі 263 068,00 грн. за загальний період прострочення з 09.11.2020 по 05.04.2021.

50. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2016 припинено процедуру розпорядження майном боржника, визнано ТОВ "Фра-М" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Зазначена постанова набрала законної сили 12.07.2016 та її текст наявний у відкритому доступі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

51. Відтак, з огляду на наявність прямої заборони, передбаченої частиною першою статті 59 КУзПБ, щодо нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у визнанні кредиторських вимог (пені) на суму 263 068,00 грн., оскільки такі нарахування є різновидом економічних санкцій (видом юридичної відповідальності), нарахування яких у процедурі ліквідації боржника прямо заборонене законом.

52. Посилання скаржника на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 914/607/17, від 21.01.2021 у справі № 910/10017/19, від 22.01.2019 у справі № 915/304/18, від 19.03.2019 у справі № 904/3536/18, від 27.11.2018 у справі № 910/4081/18, від 09.10.2018 у справі № 922/4378/17, колегія суддів вважає необґрунтованою, оскільки системний аналіз змісту зазначених постанов дає підстави для висновку про те, що зазначені судові рішення були прийняті за інших обставин, частково поза межами процедур банкрутства, а правові позиції визначені без їх системного тлумачення в контексті законодавства у сфері банкрутства та визначених КУзПБ процедур, а також без правового аналізу положень Закону України "Про захист економічної конкуренції" у взаємодії із положеннями Кодексу України з процедур банкрутства.

53. Тобто, у зазначених справах скаржник не перебував у процедурі ліквідації, а рішення про нарахування штрафів та пені були здійснені поза межами прямої заборони закону щодо нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

Відтак, правові позиції у зазначених справах є нерелевантними до правовідносин, які виникли у цій справі.

54. Також колегія суддів вважає нерелевантними правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 911/254/16 з огляду на таке.

54.1. Як вбачається зі змісту зазначеного судового рішення, постанова Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2019 та ухвала Господарського суду Київської області від 12.03.2019 були прийняті за результатами розгляду позову Антимонопольного комітету України до Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" про стягнення 679 998,00 грн., а не за результатами розгляду заяви про визнання кредиторських вимог.

54.2. Крім того, за результатами розгляду касаційної скарги Антимонопольного комітету України від 07.06.2019 № 300-20.3/02-7299 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2019 та на ухвалу Господарського суду Київської області від 12.03.2019 у справі № 911/254/16 касаційна скарга задоволена частково, зазначені рішення частково скасовані, а справа в скасованій частині направлена на новий розгляд до Господарського суду Київської області. При цьому, зазначена справа розглядалась у позовному провадженні в межах справи про банкрутство, тобто в межах іншого процесуального законодавчого регулювання та передбачених законодавцем наслідків такого розгляду.

55. З огляду на зазначене та встановлені судами попередніх інстанцій обставини, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення заяви Антимонопольного комітету України до ТОВ "Фра-М" в частині визнання грошових вимог (стягнення пені) на суму 263 068 грн.

Висновки за результатами касаційного провадження

56. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

57. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

58. Ураховуючи наведені положення законодавства та встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень відсутні, тому у задоволенні касаційної скарги Антимонопольного комітету України слід відмовити.

Щодо судових витрат

59. З огляду на положення статті 129 ГПК України та залишення касаційної скарги Антимонопольного комітету України без задоволення, понесені у зв`язку з касаційним переглядом справи судові витрати покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286 296 300 301 308 309 314 315 317 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.07.2022 та ухвалу Господарського суду Дніпровської області від 12.10.2021 у справі № 904/11261/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді О.В.Васьковський

К.М. Огороднік