ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 904/1407/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Бакуліна С.В., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.,

за участю представників:

позивача - Пастернак В.В.,

відповідачів - 1- Сірика А.В.,

- 2 - не з`явився,

прокуратури - Косенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий - Березкіна О.В., судді - Антонік С.Г, Іванов О.Г.)

від 22.11.2021,

за позовом заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради

до 1) Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛА СТРАДА"

про визнання недійсним договору, зобов`язання повернути кошти

В С Т А Н О В И В:

у лютому 2021 року заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до суду із позовом про визнання недійсним договору про надання послуг № 14/12-5, укладеного 14.12.2020 між Департаментом благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради та ТОВ "ЛА СТРАДА". Просив зобов`язати ТОВ "ЛА СТРАДА" повернути Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради кошти бюджету Дніпровської міської територіальної громади в сумі 13 314 952,00 грн, отримані за договором про надання послуг № 14/12-5 від 14.12.2020, укладеним між Департаментом благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради та ТОВ "ЛА СТРАДА".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірний договір укладений на підставі незаконно проведеної переговорної процедури (ч. 10 ст. 3, ч. 3 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі"), суперечить актам чинного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та є недійсним згідно з ст. ст. 203 215 ЦК України. Також, посилаючись на ст. 216 ЦК України, просив застосувати наслідки недійсності цього договору - зобов`язати ТОВ "ЛА СТРАДА" повернути Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради кошти бюджету Дніпровської міської територіальної громади в сумі 13 314 952,00 грн, отримані за договором про надання послуг № 14/12-5 від 14.12.2020. Вказував, що Дніпровська міська рада, яка є органом, уповноваженим державою на здійснення функцій держави, у спірних правовідносинах, була обізнана про факт порушення прав та інтересів територіальної громади міста через недотримання законодавства про закупівлю, усвідомлювала негативні наслідки, мала відповідні повноваження для захисту, проте впродовж розумного строку з відповідним позовом до суду не звернулась, що свідчить про її бездіяльність. Зазначає про дотримання прокурором процедури, встановленої ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" і правомірності звернення його з цим позовом в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2021 позов задоволено.

Визнано недійсним договір про надання послуг № 14/12-5 від 14.12.2020, укладений між Департаментом благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради та ТОВ "ЛА СТРАДА".

Зобов`язано ТОВ "ЛА СТРАДА" повернути Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради кошти бюджету Дніпровської міської територіальної громади в сумі 13 314 952,00 грн, отримані за договором про надання послуг № 14/12-5 від 14.12.2020, укладеним між Департаментом благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради та ТОВ "ЛА СТРАДА".

Задовольняючи позов шляхом визнання спірного договору недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що договір укладений на підставі незаконно проведеної переговорної процедури - під час її проведення було порушено вимоги ч. 10 ст. 3, ч. 3 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", суперечить актам чинного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Також, зазначивши ст. 216 ЦК України, вказав на необхідність застосування наслідків недійсності договору шляхом повернення ТОВ "ЛА СТРАДА" Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради коштів бюджету Дніпровської міської територіальної громади в сумі 13 314 952,00 грн. Вказав, що Дніпровська міська рада, як представник інтересів територіальної громади міста Дніпро, уповноважена здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, однак нею не вжито реальних заходів до попередження та усунення порушень законодавства у сфері публічних закупівель, а тому позов правильно пред`явлено прокурором в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2021 скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2021. Позов заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратура в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради залишено без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції і залишаючи позов без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, апеляційний господарський суд зазначив, що чинним законодавством про закупівлі визначено вичерпний перелік спеціальних суб`єктів державних органів, на які покладено функції з контролю за дотриманням законодавства у сфері публічних закупівель. Встановив, що належним органом уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах є Державна аудиторська служба України та її територіальні органи, повідомлення яких про виявлене порушення під час застосування переговорної процедури при укладання договору прокурор не здійснив, а не Дніпровська міська рада з огляду на ст. ст. 6 19 Конституції України, ст. ст. 11, 25, 26, 61, 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Положення про Департамент благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради. Також суд апеляційної інстанції встановив: у спірних правовідносинах відсутній інтерес держави, оскільки в результаті задоволення позову держава не одержує ніякого конкретного матеріального чи нематеріального блага; оспорюваний договір виконаний сторонами - виконавець надав послуги з прибирання, а замовник - прийняв і оплатив їх, а тому повернення сторін у первісний стан призведе до того, що це саме майно, яке і є конкретним матеріальним благом, повернеться у власність територіальної громади, а не держави, яка, в свою чергу, повинна буде відшкодувати іншій стороні договору все виконане за цим договором.

20.12.2021 заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури звернувся з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2021, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Підставами для скасування постанови апеляційного господарського суду зазначає п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та вказує, що суд апеляційної інстанції застосовав норму права без урахування висновків щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18, від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 25.08.2020 у справі № 913/153/19, від 17.02.2021 у справі № 912/738/20 та у постанові від 25.02.2021 у справі № 912/9/20 (щодо визначення належного позивача у спорах, які пов`язані з проведенням публічних закупівель), у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18, від 27.03.2019 у справі № 905/1250/18, від 25.08.2020 у справі № 904/153/19 (щодо можливості звернення органу місцевого самоврядування з позовами до суду), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 439/212/14-ц, постанові Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 750/2728/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 462/4611/13-ц, постанові Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 910/9305/19, постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17 (щодо визнання договорів недійсними за позовами заінтересованих осіб). Вказує, що апеляційний господарський суд, в порушення вимог ст. ст. 86 236 237 ГПК України, не надав належної оцінки доказам, які містяться у матеріалах справи та підтверджують правильність визначення прокурором позивача у справі; не врахував, що з огляду на правовідносини, які виникли між сторонами, Державна аудиторська служба України та її територіальні органи не набули статусу позивачів у справі. Стверджує про дотримання прокурором процедури, встановленої ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" - попередньо, до звернення до суду з позовом, повідомив уповноважений орган - міську раду про порушення інтересів держави, чим надав їй можливість самостійно відреагувати на виявлені порушення інтересів держави у належний спосіб, однак нею вказаного здійснено не було. Вважає, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що подання прокурором позову в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради є ефективним способом захисту цих інтересів, оскільки уповноважений орган, маючи відповідні повноваження, свідомо самоусунувся від вжиття заходів щодо оскарження у судовому порядку договору, укладеного за результатами проведення процедури закупівлі послуг. Посилається на те, що інтереси держави та Дніпровської міської ради, як представницького органу, повністю збігаються.

У відзиві на касаційну скаргу Дніпровська міська рада просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін з наведених у відзиві мотивів. Зокрема, посилається на те, що Дніпровська міська рада не є належним позивачем у спірних правовідносинах про що вона зазначала в письмових поясненнях до позову та в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2021, які містяться в матеріалах справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, прокурора, перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судового рішення (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з огляду на таке.

У ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 3 ст. 4 ГПК України встановлено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (аналогічні висновки, викладено у п.п. 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, у п.п. 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, у п. 26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (п. 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

За п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абз. 1, 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз. 1- 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення її інтересів, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно з ч. 4 ст. 53 ГПК України має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.

У п. 54 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора необхідно вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України (залишення позову без розгляду).

Проте процедура, передбачена абз. 3, 4 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Тобто залишення позову прокурора без розгляду після відкриття провадження у справі стосується виключно випадків, коли прокурор правильно визначив орган, уповноважений на захист інтересів держави у спірних правовідносинах в обраний прокурором спосіб, проте не підтвердив наявності підстав для представництва інтересів держави в особі цього органу в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.10.2021 у справі № 925/1214/19).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (п. 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

За своєю правовою природою залишення позову без розгляду, що унормовано ст. 226 ГПК України, є відмовою суду розглянути звернення особи про захист її порушеного права (позов) внаслідок визначених указаною статтею недоліків або дій цієї особи. Наведений у ст. 226 ГПК України перелік підстав для залишення позову без розгляду є вичерпним.

Зокрема, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Як встановлено судами та вбачається із матеріалів справи, прокурор у цій справі звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, визначивши її як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Залишаючи позов без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Дніпровська міська рада в особі якої звернувся прокурор не має функцій фінансового органу, який здійснює контроль за витрачанням коштів розпорядниками бюджетних коштів, а також інших функцій, пов`язаних з управлінням коштами місцевого бюджету, а тому прокурором в цьому випадку неправильно визначено орган, в інтересах якого він звернувся із позовом, тобто визнав Дніпровську міську раду неналежним позивачем у справі за заявленими прокурором вимогами про визнання недійсним договору про надання послуг № 14/12-5, укладеного 14.12.2020 між Департаментом благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради та ТОВ "ЛА СТРАДА" та зобов`язання ТОВ "ЛА СТРАДА" повернути Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради кошти бюджету Дніпровської міської територіальної громади в сумі 13 314 952,00 грн, отримані за договором про надання послуг № 14/12-5 від 14.12.2020. При цьому, зазначив, що уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах є саме Державна аудиторська служба України та її територіальні органи.

Проте, при цьому апеляційний господарський суд не врахував, що у випадку, якщо суд встановить, що визначений прокурором позивач не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, тобто, відбулося звернення прокурора в інтересах неналежного позивача, це має процесуальним наслідком відмову в задоволенні відповідного позову, а не залишення позову прокурора без розгляду на підставі положень п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України (подібний висновок міститься у постанові суду касаційної інстанції від 05.10.2021 у справі № 925/1214/19).

Але, встановивши факт звернення прокурора в інтересах держави в особі неналежного позивача, суд апеляційної інстанції не відмовив у задоволенні позову з цих підстав, а помилково залишив позов без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Крім того, передчасними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що Дніпровська міська рада не є органом, уповноваженим на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах з огляду на таке.

Закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них (аналогічний висновок міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19).

Закон України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Статтею 1, 7 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що уповноважений орган - це центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері публічних закупівель. Уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом.

У постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду зазначила, що з огляду на вимоги Закону України "Про публічні закупівлі" регулювання та державний контроль у сфері закупівель здійснюють: Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері закупівель (Міністерство економіки України); Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування (Державне казначейство); Банки (під час оплати за договорами про закупівлю); Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю (Державна аудиторська служба України); Антимонопольний комітет України; Рахункова палата.

У постанові від 19.08.2020 у справі № 923/449/18, на яку посилається прокурор в касаційній скарзі, Верховний Суд зазначив, що у спорах, які пов`язані з проведенням публічних закупівель, позивачами можуть бути декілька уповноважених органів, які здійснюють контроль і моніторинг у сфері публічних закупівель, в залежності від повноважень, в межах яких ці органи діють, та характеру спірних правовідносин (предмета та підстав позову).

Пунктом 1, пп. 3, 9 п. 4 положення "Про Державну аудиторську службу України" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016, встановлено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю. Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель.

Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, зокрема, звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Держаудитслужба може бути позивачем у справі. Питання належності/неналежності цього органу залежить від обставин кожної конкретної справи, які мають з`ясовуватись у суді з наведенням відповідного обґрунтування у судовому рішенні (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19).

Статтею 2 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема, органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У ст. 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Завданням органу місцевого самоврядування, зокрема міської ради, є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності (аналогічні висновки містяться у постановах суду касаційної інстанції від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18, від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18).

Для реалізації наданих повноважень орган місцевого самоврядування, зокрема міська рада, має право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Як вбачається із матеріалів справи, Дніпровська міська рада є органом місцевого самоврядування, а Департамент благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради - виконавчим органом, який підконтрольний і підзвітний вказаній міській раді.

З аналізу вказаних норм матеріального права вбачається, що міська рада, зокрема Дніпровська міська рада, може здійснювати контроль щодо законності закупівель за бюджетні кошти, а як вбачається спірного договору - він був укладений за наслідками закупівлі із застосуванням переговорної процедури і предметом його є надання ТОВ "ЛА СТРАДА" Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради таких послуг: ДК 021:2015:90610000-6: послуги з прибирання та підмітання вулиць (послуги з утримання автошляхів міста, у тому числі, мостів та шляхопроводів та ліквідації стихійних сміттєзвалищ), оплата за які здійснюється на підставі рахунків та підписаних сторонами актів наданих послуг безпосередньо після надходження коштів відповідного бюджетного призначення на реєстраційний рахунок замовника, тобто за бюджетні кошти.

Суд апеляційної інстанції при вирішенні питання щодо належності позивача у справі наведеного не врахував, прийняв судове рішення без дотримання висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18, у п. 99 постанови від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18, на які прокурор посилається в обґрунтування підстави касаційного оскарження, встановлену п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, щодо належності визначення міської ради позивачем у справі та дійшов помилкового висновку, що належним органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій, у спірних правовідносинах є лише Державна аудиторська служба України та її територіальні органи.

Також необхідно зазначити, що суд апеляційної інстанції в обґрунтування своїх висновків про те, що лише Державна аудиторська служба України та її територіальні органи у спірних правовідносинах є належними органами, уповноваженими державою на здійснення відповідних функцій, у спірних правовідносинах, посилається, серед іншого, і на ст. 7-1 Закону України "Про публічні закупівлі", однак ні станом на момент укладення спірного договору - 14.12.2020, ні на момент звернення прокурора до місцевої ради на виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" (а.с. 56, т. 1), ні на момент подання позову - 22.02.2021 Закон України "Про публічні закупівлі" не містив вказану статтю 7-1.

Висновки суду апеляційної інстанції про те, що Дніпровська міська рада є неналежним позивачем у справі є передчасними, зробленим з порушенням вимог ст. 143 Конституції України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", з недотриманням вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України.

З огляду на допущенні судом апеляційної інстанції порушення, постанову суду необхідно скасувати, а справу направити на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

Під час нового розгляду суду необхідно врахувати викладене, належним чином дослідити всі наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, прокурора. Встановити чи є Дніпровська міська рада належним позивачем у справі чи дотримано прокурором вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", тобто належним чином дослідити правомірність звернення заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради з цим позовом, на підставі чого ухвалити судове рішення відповідно до вимог ст. ст. 236-238 ГПК України.

Оскільки справа передається на новий розгляд, то відповідно до вимог ст. 129 ГПК України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 300 301 308 310 314 315 316 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22 листопада 2021 року у справі № 904/1407/21 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді С. Бакуліна

О. Кролевець