№ 904/1740/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 904/1740/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників:

позивача - Кисіль Т.В.,

відповідача - Азаренкова С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2025 (головуючий суддя - Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Мороз В.Ф.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2024 (суддя Юзіков С.Г.) в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 36 889 726,68 грн

та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2025 (головуючий суддя - Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Мороз В.Ф.) в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7 126 євро

у справі №904/1740/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз"

про стягнення 765 337 936,14 грн - основного боргу, 122 965 755,59 грн - пені, 49 566 100,63 грн - індексу інфляції, 11 204 182,39 грн - 3% річних,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі також - ТОВ "Оператор ГТС України" ) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (далі - АТ "Дніпропетровськгаз") про стягнення з відповідача 765 337 936,14 грн - основного боргу, 122 965 755,59 грн - пені, 49 566 100,63 грн - інфляційних втрат, 11 204 182,39 грн - 3% річних (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

3. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем договору транспортування природного газу №2002000099 від 04.02.2020 щодо оплати негативних небалансів.

4. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

5. 31.01.2020 сторони підписали технічну угоду про умови приймання-передачі природного газу №11490-1195-20/2002000137, за пунктом 1.1 якої ця Технічна угода визначає порядок приймання-передачі природного газу оператором газотранспортних систем (позивач) до газопроводів (у) оператора газорозподільної системи (відповідача) у точках виходу газотранспортної системи. Перелік комерційних, дублюючих та контрольних вузлів обліку газу (ВОГ), через які сторона 1 передає газ стороні 2, наведено у додатку 1, який є невід`ємною частиною цієї Технічної угоди.

6. 04.02.2020 сторони уклали договір №2002000099 транспортування природного газу (далі - договір), за пунктом 2.1 якого за цим договором оператор (позивач) надає замовнику (відповідачеві) послугу транспортування природного газу (далі - послуга) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні. Послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором.

7. Замовник погоджується з тим, що обов`язковою умовою надання послуги є доступ замовника до інформаційної платформи на підставі Правил надання доступу до інформаційної платформи, розміщених на веб-сайті Оператора. Підписанням цього договору замовник підтверджує, що він ознайомлений з Правилами надання доступу до інформаційної платформи, розміщеними на веб-сайті оператора, та надає згоду на їх застосування та дотримання. Замовник усвідомлює, що порушення ним зазначених Правил позбавляє його права пред`являти претензії до оператора з приводу якості послуги та покладає на нього зобов`язання із відшкодування оператору шкоди або збитків, завданих такими діями або бездіяльністю замовника (пункт 2.2 договору).

8. Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності Оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу (пункт 2.4 договору).

9. Сторони дійшли згоди, що у разі виникнення у замовника добового небалансу оператор здійснює купівлю/продаж природного газу замовника в обсягах добового небалансу (пункт 9.1 договору).

10. У разі виникнення у замовника негативного добового небалансу оператор здійснює продаж замовнику, а замовник купівлю в оператора природного газу в обсягах негативного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом XIV Кодексу. У разі виникнення у замовника позитивного добового небалансу оператор здійснює купівлю у замовника, а замовник продаж природного газу оператору в обсягах позитивного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом XIV Кодексу (пункт 9.2. договору).

11. У випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає замовнику рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у термін до 5 робочих днів, крім вартості послуг, визначених абзацом другим цього пункту. Оплата вартості щодобових небалансів оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою чинним законодавством, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період (пункт 9.3 договору).

12. У випадку якщо загальна вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця, оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, повідомляє замовника про розмір грошових коштів, які підлягають виплаті замовнику (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця). Виплата грошових коштів здійснюється на рахунок замовника у термін до 5 робочих днів з дня повідомлення (пункт 9.4 договору).

13. За заявою Замовника Оператор може здійснити зарахування плати за добовий небаланс на користь Замовника в якості попередньої оплати за добовий небаланс наступних періодів.

14. Врегулювання щодобових небалансів оформлюються одностороннім актом за підписом Оператора на весь обсяг щодобових небалансів. В акті зазначаються щодобові обсяги небалансів, а також ціни, за якими оператор врегулював щодобові небаланси (у розрізі кожної доби) (пункт 11.4 договору).

15. У випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором (пункт 13.1 договору).

16. У разі порушення Замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 13.5 договору).

17. Цей договір набирає чинності з дня його укладення, поширює дію на відносини, що склались між сторонами з 01.01.2020 та діє до 31.12.2020.

18. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 17.1 договору).

19. На виконання умов договору від 19.01.2021, виконавець надав послуги з балансування, що підтверджується актами надання послуг балансування: №04-2021-2101000095 за квітень 2021 року від 30.04.2024 на суму 0,00 грн, №05-2021-2101000095 за травень 2021 року від 31.05.2021 на суму 272 210 724,00 грн, за червень 2021 року №06-2021-2101000095 від 30.06.2021 на суму 87 020 358,00 грн, №09-2021-2101000095 за вересень 2021 року від 30.09.2021 на суму 192 036 492,00 грн.

20. Позивач в якості доказу оплати за добовий небаланс надав платіжні доручення: №42527 від 20.07.2021 на суму 5 312 121,19 грн, №42554 від 20.07.2021 на суму 3 512 988,17 грн, №42553 від 20.07.2021 на суму 4 240 013,79 грн, №36754 від 18.06.2021 на суму 4 185 202,90 грн, №36739 від 18.06.2021 на суму 9 365 148,46 грн, №63427 від 20.10.2021 на суму 19 089 215,16 грн, №63426 від 20.10.2021 на суму 17 938 187,31 грн, №63428 від 20.10.2021 на суму 26 270 212,36 грн, №30936 від 20.05.2021 на суму 8 140 026,94 грн, №30938 від 20.05.2021 на суму 22 977 766,22 грн.

21. На виконання договору №2002000099 позивач склав акти врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць: квітень 2021 року №04-2021-2002000099 від 30.04.2021 на суму 166,74 грн, травень 2021 року №05-2021-2002000099 від 31.05.2021 на суму 1 163,59 грн; червень 2021 року №06-2021-2002000099 від 30.06.2021 на суму 846,87 грн, вересень 2021 року №09-2021-2002000099 від 30.09.2021 на суму 100 230 277,17 грн, березень 2022 року №03-2022-2002000099 від 31.03.2022 на суму 98 629,24 грн, травень 2022 року №05-2022-2002000099 від 31.05.2022 (з урахуванням корегуючого акта від 01.11.2022) на суму 6 933 357,72 грн, червень 2022 року №06-2022-2002000099 від 30.06.2022 на суму 665 959,72 грн, вересень 2022 року №09-2022-2002000099 від 30.09.2022 на суму 630,37 грн, жовтень 2022 року №10-2022-2002000099 від 31.10.2022 на суму 1 464 765,32 грн, листопад 2022 року №11-2022-2002000099 від 30.11.2022 на суму 294 247 828,17 грн, грудень 2022 року №12-2022-2002000099 від 31.12.2022 на суму 361 693 952,66 грн, січень 2023 року №01-2023-2002000099 від 31.01.2023 на суму 358,57 грн.

22. За даними позивача, не спростованими відповідачем, останній виставлені рахунки не оплатив, у зв`язку з чим, за відповідачем обліковується боргу в розмірі 765 337 936,14 грн, на яку позивач також нарахував пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

23. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

24. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 15.07.2024 у справі №904/1740/23 позов задовольнив частково. Стягнув з АТ "Дніпропетровськгаз" на користь ТОВ "Оператор ГТС України" 765 337 936,14 грн - основного боргу, 86 075 389,27 грн - пені, 49 566 100,63 грн - інфляційних втрат, 11 204 182,39 грн - 3% річних, 939 398,99 грн - судового збору (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 26.07.2024).

25. Суд визнав обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи вимогу про стягнення 765 337 936,14 грн основного боргу, а також нарахованих на вказану суму інфляційних втрат та 3% річних.

26. Водночас, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені з урахуванням приписів частини шостої статті 232 Господарського кодексу України (далі - ГК), суд першої інстанції дійшов висновку про те, що її обґрунтований розмір становить 122 964 841,81 грн.

27. Крім того, враховуючи причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, інтереси обох сторін, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, виходячи із загальних засад, установлених у статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що: загальновідомим фактом є пошкодження газотранспортної мережі в Дніпропетровській області, нормальних умов праці відповідача, ненадання позивачем доказів понесення збитків від несвоєчасного виконання зобов`язань відповідачем, значну суму стягнення 3% річних та індексу інфляції, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача на 30%, до 86 075 389,27 грн пені.

28. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 17.04.2025 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2024 у справі №904/1740/23 змінив, виклавши абзац 2 резолютивної частини в наступній редакції: "Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, 2, код 03340920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, пр. Любомира Гузара, 44, код 42795490) 765 337 936,14 грн. - основного боргу, 86 076 028,91 грн. - пені, 49 566 100,63 грн. - індексу інфляції, 11 204 182,39 грн. - 3 % річних, 939 400 грн. - судового збору.".

29. Апеляційний суд визнав безпідставним здійснений судом перерахунок пені та зазначив, що заявлений позивачем розмір пені в сумі 122 965 755,59 грн є правомірним, а також погодився з реалізацією судом першої інстанції права на зменшення неустойки на 30%, у зв`язку з чим виснував, що розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 86 076 028,91 грн.

30. Крім того, Господарський суду Дніпропетровської області додатковим рішенням від 25.07.2024 у справі №904/1740/23 відмовив в задоволенні заяви ТОВ "Оператор ГТС України" про стягнення з АТ "Дніпропетровськгаз" витрат на професійну правничу допомогу в справі №904/1740/23.

31. Додаткове рішення мотивовано тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами витрати на правничу допомогу за представництво інтересів ТОВ "Оператор ГТС України" адвокатом Степаненко М.Ю.

32. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 17.04.2025 додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2024 у справі №904/1740/23 - скасував. Ухвалив нове додаткове рішення, яким заяву ТОВ "Оператор ГТС України" про стягнення з АТ "Дніпропетровськгаз" витрат на професійну правничу допомогу в справі №904/1740/23 - задовольнив частково. Стягнув з АТ "Дніпропетровськгаз" на користь ТОВ "Оператор ГТС України" 48 817,20 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції під час розгляду справи №904/1740/23. В решті заяви відмовив. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручив Господарському суду Дніпропетровської області.

33. Зазначена постанова апеляційного суду мотивована таким:

- в розумінні частини третьої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) ТОВ "Оператор ГТС України" надало докази на підтвердження факту отримання правничої (правової) допомоги у місцевому господарському суді;

- зі змісту наданих ТОВ "Оператор ГТС України" доказів вбачається, що для отримання правничої (правової) допомоги у цій справі воно залучило іноземну юридичну фірму, а саме, уклало договір з юридичною фірмою Wikborg Rein Advokatfirma AS, зареєстрованою за законодавством Королівства Норвегія. У подальшому, юридична фірма Wikborg Rein Advokatfirma AS для представництва інтересів клієнта (ТОВ "Оператор ГТС України") залучила українське адвокатське об`єднання - АО "ЕКВО". У матеріалах справи наявні докази вчинення АО "ЕКВО" дій щодо представництва інтересів ТОВ "Оператор ГТС України" у суді першої інстанції, зокрема, адвокатом Степаненко М.Ю., повноваження якої підтверджені ордером про надання правової (правничої) допомоги, виданим АО "ЕКВО" на представництво ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", на підставі договору №1103215-101 від 28.09.2023;

- такі послуги як юридичний аналіз стосовно процесуальної стратегії у справі, з урахуванням збільшення позовних вимог у справі №904/1740/23, а також визначення остаточних позовних вимог у процесі розгляду справи, не відповідають критерію необхідності;

- витрати на підготовку заяв по суті справи (відзивів, відповідей на відзиви), як правило, підлягають відшкодуванню, оскільки вони відповідають критерію необхідності (їх надання вимагається згідно з процесуальним законом). У той же час, витрати на аналіз законодавства, судової практики, підготовку додаткових пояснень чи інших процесуальних документів, які не є заявами по суті справи, і вчинення (виконання) яких не вимагається, згідно з процесуальним законом, не є обов`язковими для відшкодування у кожному без винятку випадку, проте можуть бути відшкодовані, якщо ця робота вплинула на розгляд справи. Оскільки письмові пояснення не є заявою по суті справи, суд апеляційної інстанції вважає, що витрати позивача на правову допомогу в частині складення додаткових пояснень, інших процесуальних документів (клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції від 18.09.2023, письмові пояснення від 22.01.2024, від 07.02.2024, від 01.03.2024, 20.05.2024) не відповідають критерію необхідності, відтак, відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають;

- підготовка адвоката до судового засідання є складовою частиною представництва інтересів клієнта, а відповідні витрати підлягають відшкодуванню. Аналізуючи витрати позивача на зазначений у детальному описі такий вид правової допомоги як представництво Оператора ГТС у судових засіданнях 19.09.2023, 23.01.2024, 05.03.2024, 28.03.2024, 24.04.2024, 23.05.2024, 19.06.2024, 03.07.2024, 15.07.2024, колегія суддів встановила, що фактична тривалість зазначених судових засідань була значно меншою, ніж зазначено у відповідних послугах з представництва позивача у таких судових засіданнях, відтак, колегія суддів виснувала, що до зазначеного позивачем часу на представництво Оператора ГТС увійшов час, витрачений адвокатом для підготовки до участі в такому засіданні;

- апеляційний господарський суд зазначив, що витрати на представництво Оператора ГТС у судових засіданнях 19.09.2023, 23.01.2024, 05.03.2024, 28.03.2024, 24.04.2024, 23.05.2024, 19.06.2024, 03.07.2024, 15.07.2024 підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у повному обсязі, оскільки вбачає, що час на підготовку охоплюється послугами представництва, у той час як витрати на підготовку до участі в судових засіданнях - залишаються за позивачем;

- судом апеляційної інстанції здійснена оцінка рівня витрат позивача на професійну правничу допомогу в розрізі їх обґрунтованості та необхідності, як обов`язкового критерію при розподілі судових витрат, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, а також врахувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, які частково знайшли своє підтвердження, керуючись статтями 126 129 ГПК, судова колегія дійшла висновку, що витрати на правничу допомогу, понесені позивачем під час розгляду справи в Господарському суді Дніпропетровської області, є обґрунтованими в сумі 1092 євро, з яких: представництво Оператора ГТС у судових засіданнях 19.09.2023, 23.01.2024, 05.03.2024, 28.03.2024, 24.04.2024, 23.05.2024, 19.06.2024, 03.07.2024, 15.07.2024 у справі №904/1740/23: (7,8 год. х 140 євро);

- ураховуючи, що як ТОВ "Оператор ГТС", так і АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" є резидентами України, спір між ними у цій справі виник щодо стягнення коштів у національній валюті України, то компенсація витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, також має бути здійснена у національній валюті України - гривні;

- ураховуючи вищезазначене, оцінивши доводи апеляційної скарги, докази позивача на підтвердження понесених ним витрат в суді першої інстанції, заперечення відповідача щодо можливості їх задоволення, з урахуванням критеріїв реальності, пропорційності, співмірності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заява ТОВ "Оператор ГТС" підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 092 євро, що складає 48 817,20 грн за офіційним курсом Національного банку України на момент ухвалення оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції.

34. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи іншої сторони.

35. ТОВ "Оператор ГТС України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2025 у справі №904/1740/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог у стягненні пені у розмірі 36 889 726,68 грн та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2024 у справі №904/1740/23, яке змінено постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2025 у справі №904/1740/23 з викладенням резолютивної частини рішення місцевого господарського суду в іншій редакції, в частині відмови в задоволенні позовних вимог у стягненні пені скасувати; ухвалити нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги ТОВ "Оператор ГТС України" щодо стягнення пені у розмірі 36 889 726,68 грн задовольнити.

36. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК, зазначаючи про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах: від 16.10.2018 у справі №910/22964/17, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 12.02.2020 у справі №924/414/19, від 06.05.2021 у справі №903/323/20, від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, щодо застосування статей 549-552 599 ЦК, статті 233 ГК.

37. Також ТОВ "Оператор ГТС України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2025 у справі №904/1740/23 в частині відмови у задоволенні вимог ТОВ "Оператор ГТС України" про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7 126 євро та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги ТОВ "Оператор ГТС України" про стягнення витрат на правничу допомогу у повному обсязі.

38. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК, зазначаючи про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах: від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 20.07.2021 у справі №222/2604/20, від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, від 28.04.2021 у справі №910/12591/18, від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 16.02.2021 у справі №910/14138/180, від 08.06.2021 у справі №550/936/18, від 27.01.2019 у справі №910/7054/18, від 12.025.2019 у справі №911/1694/18, щодо застосування статей 126 129 ГПК.

39. Відповідач подав відзиви на касаційні скарги, в яких зазначаючи про безпідставність викладених у скаргах доводів, просить залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, як такі, що прийняті у відповідності з нормами процесуального права та з правильним застосуванням матеріальних норм.

40. Відповідач вважає, що суд апеляційної інстанції ухвалив законі та обґрунтовані рішення, як у частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 36 889 726,68 грн, так і в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу у справі №904/1740/23, а доводи позивача, на які він посилається в касаційних скаргах, є безпідставними, ґрунтуються на припущеннях та тлумаченнях законодавства на свій розсуд.

41. Позиція Верховного Суду.

42. Щодо зменшення пені

43. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

44. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

45. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК, зокрема, ураховуючи принципи рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

46. Так, касаційне провадження у цій справі щодо оскарження судових рішень в частині зменшення заявленої до стягнення пені відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

47. Отже, відповідно до норм ГПК (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

48. В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач вказує про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах: від 16.10.2018 у справі №910/22964/17, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 12.02.2020 у справі №924/414/19, від 06.05.2021 у справі №903/323/20, від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, щодо застосування статей 549-552 599 ЦК, статті 233 ГК.

49. Щодо визначення "подібності правовідносин", то в силу приписів статті 13 Закону "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

50. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

51. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис необхідно визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема, пункту 1 частини другої статті 287 ГПК та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК, таку подібність необхідно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

52. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

53. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності необхідно насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

54. Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

55. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

56. Оцінюючи доводи та мотиви касаційної скарги у контексті наведеної скаржником підстави касаційного оскарження, колегія суддів відзначає, що фактично підставою для звернення до Верховного Суду стало питання щодо наявності/відсутності підстав для зменшення пені на підставі статті 551 ЦК та статті 233 ГК.

57. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення у відповідній частині, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення основної суми боргу, 3% річних, інфляційних втрат та пені (хоча суд першої інстанції арифметично неправильно визначив розмір пені, що підлягає стягненню), адже відповідачем порушено умови договору щодо повної та своєчасної оплати за отриманий природний газ.

58. Водночас суд першої інстанції, враховуючи причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, інтереси обох сторін, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що: загальновідомим фактом є пошкодження газотранспортної мережі в Дніпропетровській області, нормальних умов праці відповідача, ненадання позивачем доказів понесення збитків від несвоєчасного виконання зобов`язань відповідачем, значну суму стягнення 3% річних та індексу інфляції, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача на 30%.

59. Отже, під час розгляду цієї справи суд першої інстанції реалізував право та зменшив розмір пені на 30% за наслідками аналізу, оцінки доказів та дослідження конкретних обставин безпосередньо цієї справи, з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів.

60. Колегія суддів апеляційного суду погодилася із вказаними висновками суду першої інстанції про зменшення розміру пені на 30%, оскільки зазначене узгоджується з відповідними нормами закону, які регулюють можливість зменшення розміру пені та є засобом недопущення їх використання ані як інструменту для отримання необґрунтованих доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.

61. Також апеляційний суд врахував, що окрім пені, позивач нарахував 3% річних та інфляційні втрати, які визнані судом обґрунтованими, та в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем у спірний період прострочення оплати.

62. Відтак, приймаючи до уваги інтереси обох сторін, враховуючи важливість збереження господарської діяльності відповідача та умови такої діяльності, приймаючи до уваги ненадання позивачем доказів понесення збитків від несвоєчасного виконання зобов`язань відповідачем, значну суму стягнення 3% річних та індексу інфляції, з огляду на приписи статей 253 509 525 526 549 551 610 611 627 629 ЦК та статей 231-233 ГК, спираючись на принципи справедливості та розумності, суди дійшли висновків щодо наявності правових підстав для зменшення суми пені на 30%.

63. У контексті наведеного колегія суддів відзначає, що відповідно до статті 233 ГК, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

64. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

65. Схоже правило міститься в частині третій статті 551 ЦК, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

66. Отже, за змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій, зокрема з таких підстав, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 ЦК визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

67. Під час вирішення судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частиною третьою статті 551 ЦК , статтею 233 ГК), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

68. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, у відповідності до змісту статті 551 ЦК та статті 233 ГК, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

69. При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

70. Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

71. Застосоване у статті 551 ЦК та статті 233 ГК словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Водночас вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №904/3551/18, від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19, від 04.10.2021 у справі №922/3436/20, від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21, від 22.05.2024 у справі № 911/95/20).

72. Отже, саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки, пені), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.

73. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначила, що розмір неустойки у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема у разі заподіяння збитків. Отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча би одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов`язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов`язання та виникнення зобов`язання.

74. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №911/2269/22 також звернула увагу на те, що категорії "значно" та "надмірно", які використовуються у статті 551 ЦК та у статті 233 ГК, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку з урахуванням того, що правила наведених статей спрямовані на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому, як зауважила об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50%, тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до норм частин першої, другої статті 233 ГК та частини третьої статті 551 ЦК, тобто в межах судового розсуду. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

75. Отже, об`єднана палата Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 виснувала про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру, до якого суд має право її зменшити.

76. Суд наголошує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки у відповідності до норм статті 233 ГК та статті 551 ЦК є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанови Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №910/22964/17, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 12.02.2020 у справі №924/414/19, від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 15.11.2023 у справі №910/1266/23 тощо).

77. Необхідно враховувати і те, що питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86 210 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст та умови конкретних правовідносин, наявність/відсутність наданих сторонами доказів у сукупності, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії.

78. Оцінюючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що при вирішенні питання щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки, правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, котрі водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК і частини третьої статті 551 ЦК, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку, передбаченому статтями 86 210 237 ГПК.

79. Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22 тощо).

80. Аналізуючи питання вмотивованості висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанції щодо зменшення розміру пені, Верховний Суд виходить з того, що суди попередніх інстанцій, відповідно до статей 74 86 ГПК, належним чином оцінили конкретні обставини цієї справи, і з достатньою повнотою навели у тексті судових рішень мотиви зменшення розміру такої штрафної санкції.

81. Отже, з огляду на сталу та послідовну судову практику застосування норм статті 233 ГК та статті 551 ЦК, Суд вважає, що суди у вирішенні цього питання в межах виключних дискреційних повноважень суду у даному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи у їх сукупності, на власний розсуд зменшили розмір штрафних санкцій, заявлений позивачем до стягнення (до переоцінки чого Верховний Суд вдаватися не може), що є виключним правом суду, визначеним статтею 233 ГК та частиною третьою статті 551 ЦК.

82. Доводи скаржника щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК не знайшли свого підтвердження та не спростовують викладеного у цій постанові, а виключно зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин у тому контексті, який, на думку позивача, свідчить про наявність підстав для задоволення позову щодо стягнення пені у повному обсязі. Однак Верховний Суд зауважує, що відповідно до приписів частини другої статті 300 ГПК суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

83. Ураховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду, перерахованих у пункті 47 цієї постанови, щодо застосування статті 233 ГК та частини третьої статті 551 ЦК, адже Судом встановлено, що оскаржувані судові рішення у відповідній частині не суперечить висновкам, які викладені у наведених постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник. Відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норм права, а неоднаковими юридично значущими фактами та обставинами, що визначають фактично-доказовий склад у справі, виходячи з підстав, вимог та заперечень сторін.

84. Справи, на які посилається скаржник, демонструють очевидну різноманітність обставин (підстав та чинників), які бралися судами до уваги та вплинули на рішення Верховного Суду, що ухвалені за наслідками перегляду оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій щодо застосування статті 233 ГК та статті 551 ЦК, та які не корелюються з обставинами, встановленими судами у справі, що переглядається (№904/1740/23).

85. З урахуванням вищенаведеного, доводи скаржника щодо безпідставності зменшення судами розміру заявленої до стягнення пені на 30%, не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає можливість скасування оскаржуваних судових рішень у відповідній частині.

86. Щодо оскарження постанови апеляційного суду в частині відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.

87. Пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

88. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 129 ГПК).

89. Згідно з положеннями частини третьої статті 126 ГПК для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

90. Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Частина 3 ст.126 ГПК конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, на яку посилається скаржник).

91. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 також наголосила, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

92. ТОВ "Оператор ГТС" зазначає, що оскільки заявлений розмір витрат на правову допомогу підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, відмовляючи частково у задоволенні вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд безпідставно втрутився у визначення розміру таких витрат, що суперечить принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

93. Верховний Суд у постанові від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, на яку посилається скаржник, звернув увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

94. У справі №904/1740/23, вирішуючи питання щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд встановив, що на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу позивачем у відповідності до частини восьмої статті 129 ГПК надані до суду: ордер серія АІ №1527984 від 15.01.2024, виданий Адвокатським об`єднанням "Юридична фірма "ЕКВО" адвокату Степаненко М.Ю., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КС №11298/10 від 02.11.2023, посвідчення адвоката України від 02.11.2023, лист ТОВ "Оператора газотранспортної системи України" щодо надання завдання (заявки) по договору про надання адвокатських послуг № 4600008263 від 01.09.2023, лист ТОВ "Оператора газотранспортної системи України" щодо надання завдання (заявки) по договору про надання адвокатських послуг №211000000 від 01.10.2021, витяги з Договорів, Додаткову угоду №1 до Договору №4600008263 про надання адвокатських послуг від 01.09.2023, Договір №2110000001 від 01.10.2021, Детальний опис робіт (надання послуг з правничої допомоги) за Договором №4600008263 про надання адвокатських послуг від 01.09.2023/№2110000001 від 01.10.2021 та Угодою про надання юридичних послуг №11003215-101 від 28.09.2023/ від 04.11.2021.

95. Апеляційний суд установив, що 01.10.2021 Оператором ГТС та Wikborg Rein Advokatfirma AS укладено Договір №2110000001 про надання юридичних послуг.

96. 01.09.2023 Оператором ГТС та Wikborg Rein Advokatfirma AS укладено Договір №4600008263 про надання адвокатських послуг, за пунктом 1.1 якого Замовник (Оператор ГТС) доручає, а Виконавець (Wikborg Rein Advokatfirma AS) зобов`язується надати наступні послуги: Код ДК 021:2015:79110000-8 послуги з юридичного консультування та юридичного представництва пов`язані із забезпеченням реалізації та захистом інтересів товариства під час здійснення господарської діяльності із управління газотранспортною системою України, наданні послуг із транспортування газу, співпраці із операторами суміжних газотранспортних систем та інших аспектах здійснення діяльності товариства, у тому числі в українських та іноземних державних органах та установах, в судах чи в міжнародних арбітражах, міжнародних організаціях, фінансових установах, а також у інших відносинах, що виникають із юридичними та фізичними особами в ході здійснення такої діяльності товариства.

97. Відповідно до умов Договорів, Wikborg Rein має право залучити третіх осіб за письмовою згодою Замовника для виконання доручень Замовника. Залучення Wikborg Rein третіх осіб для виконання завдань Замовника вважається таким, що здійснюється від імені та за дорученням Замовника.

98. Wikborg Rein Advokatfirma AS та Адвокатське об`єднання "Юридична фірма "ЕКВО" 04.11.2021 уклали Угоду про надання юридичних послуг №11003215-101 та 28.09.2023 уклали Угоду про надання юридичних послуг №11003215-101, за розділом 2 яких Wikborg Rein Advokatfirma AS ("Wikborg Rein") уклала з Оператором ГТС Договір про надання юридичних послуг. За умовами Договору Wikborg Rein зобов`язується надавати послуги з юридичного консультування та представництва у зв`язку з реалізацією та захистом інтересів Оператора ГТС при здійсненні господарської діяльності, пов`язаної з управлінням газотранспортною системою України, наданням послуг транспортування газу, взаємодією із суміжними операторами газотранспортної системи та іншими аспектами діяльності Оператора ГТС, в тому числі перед українськими та іноземними державними органами та установами, судами або міжнародними арбітражами, фінансовими установами, а також в інших відносинах, що виникають з юридичними та фізичними особами у процесі такої діяльності Оператора ГТС (надалі - Послуги).

99. 17.07.2024 Wikborg Rein Advokatfirma AS та Адвокатське об`єднання "Юридична фірма "ЕКВО" підписали Детальний опис робіт (надання послуг з правничої допомоги) за Договором №4600008263 про надання адвокатських послуг від 01.09.2023/№2110000001 від 01.10.2021 та Угодою про надання юридичних послуг №11003215-101 від 28.09.2023/ від 04.11.2021, відповідно до якого Клієнт (позивач) замовив у Виконавця (Wikborg Rein Advokatfirma AS) надання послуг з юридичного консультування та юридичного представництва (адвокатські послуги) у справі №904/1740/23 за позовом Клієнта до Акціонерного товариства "Дніпропетровськгаз" про стягнення коштів, яка перебуває на розгляді господарських судів України, що підтверджується заявками №ТОВВИХ-23-14024 від 05.10.2023, №ТОВ ВИХ-23-11797 від 25.08.2023. На виконання пунктів 2.4 Договорів, діючи в інтересах Клієнта, Виконавець уклав на користь Клієнта Угоди про надання юридичних послуг №11003215-101 від 28.09.2023 та від 04.11.2021, відповідно до яких Виконавець залучив Адвокатське об`єднання для виконання завдань Клієнта (надання правничої допомоги). Гонорар Адвокатського об`єднання за надану правничу допомогу розраховується на основі середньої погодинної змішаної ставки в розмірі 140 євро за годину надання Послуг (пункт 2). Підписанням цього Опису Сторони підтверджують, що Адвокатське об`єднання надало професійну правничу допомогу Клієнту у справі №904/1740/23 відповідно до Договорів, Угод та Заявок у період з 15.09.2023 по 15.07.2024 в Господарському суді Дніпропетровської області за позовом Клієнта до АТ "Дніпропетровськгаз" про стягнення коштів.

100. Обсяг допомоги включає в себе:

1. юридичний аналіз матеріалів справи №904/1740/23 - 1,6 год;

2. підготовка та подання клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції від 18.09.2023 - 0,5 год;

3. підготовка до участі у судовому засіданні у справі №904/1740/23 від 19.09.2023 - 3,5 год;

4. представництво Оператора ГТС у судовому засіданні у справі №904/1740/23 від 19.09.2023 - 0,8 год;

5. юридичний аналіз стосовно процесуальної стратегії у справі, з урахуванням збільшення позовних вимог у справі №904/1740/23, а також визначення остаточних позовних вимог у процесі розгляду справи - 1,2 год;

6. підготовка до участі у судовому засіданні у справі №904/1740/23 від 19.12.2023 - 3,1 год;

7. підготовка та подання до суду письмових пояснень у справі №904/1740/23 щодо висновків об`єднаної палати КГС у справі №918/686/21 - 1,9 год;

8. підготовка до участі у судовому засіданні у справі №904/1740/23 від 23.01.2024 - 1,7 год;

9. представництво Оператора ГТС у судовому засіданні у справі №904/1740/23 від 23.01.2024 - 0,6 год;

10. підготовка та подання до суду письмових пояснень у справі №904/1740/23 щодо остаточних вимог та витрат на балансування від 07.02.2024 - 8,1 год;

11. юридичний аналіз письмових пояснень відповідача у цій справі - 4,0 год;

12. підготовка відповіді на письмові пояснення відповідача у справі №904/1740/23 від 01.03.2024 - 6,0 год;

13. підготовка до участі у судовому засіданні у справі №904/1740/23 від 05.03.2024 - 1,7 год;

14. представництво Оператора ГТС у судовому засіданні у справі №904/1740/23 від 05.03.2024 - 0,5 год;

15. підготовка до участі у судовому засіданні у справі №904/1740/23 від 28.03.2024 - 2,1 год;

16. представництво Оператора ГТС у судовому засіданні у справі №904/1740/23 від 28.03.2024 - 1,1 год;

17. підготовка до участі у судовому засіданні у справі №904/1740/23 від 24.04.2024 - 2,1 год;

18. представництво Оператора ГТС у судовому засіданні у справі №904/1740/23 від 24.04.2024 - 1,5 год;

19. підготовка та подання письмових пояснень у справі №904/1740/23 із урахуванням постанови ВС від 30.04.2024 у справі №910/10643/22 від 20.05.2024 - 8,1 год;

20. підготовка до участі у судовому засіданні у справі №904/1740/23 від 23.05.2024 - 1,4 год;

21. представництво Оператора ГТС у судовому засіданні у справі №904/1740/23 від 23.05.2024 - 1,5 год;

22. підготовка до участі у судовому засіданні у справі №904/1740/23 від 19.06.2024 - 1,9 год;

23. представництво Оператора ГТС у судовому засіданні у справі №904/1740/23 від 19.06.2024 - 0,4 год;

24. підготовка до участі у судовому засіданні у справі №904/1740/23 від 03.07.2024 - 1,5 год;

25. представництво Оператора ГТС у судовому засіданні у справі №904/1740/23 від 03.07.2024 - 0,7 год;

26. підготовка до участі у судовому засіданні у справі №904/1740/23 від 15.07.2024 - 0,5 год;

27. представництво Оператора ГТС у судовому засіданні у справі №904/1740/23 від 15.07.2024 - 0,7 год;

Всього годин: 58,7; загальна вартість послуг 8 218 євро.

101. Оцінивши наведені докази апеляційний суд дійшов висновків про те, що в розумінні частини третьої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК ТОВ "Оператор ГТС" надало докази на підтвердження факту отримання правничої (правової) допомоги у місцевому господарському суді.

102. Разом з тим, апеляційний суд зазначив, що надаючи оцінку наданим позивачем доказам понесених витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, колегія суддів зауважує, що такі послуги як юридичний аналіз стосовно процесуальної стратегії у справі, з урахуванням збільшення позовних вимог у справі №904/1740/23, а також визначення остаточних позовних вимог у процесі розгляду справи, не відповідають критерію необхідності.

103. Врахувавши принцип співмірності, колегія суддів апеляційного суду зазначила, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності. Суд констатував, що витрати на підготовку заяв по суті справи (відзивів, відповідей на відзиви), як правило, підлягають відшкодуванню, оскільки вони відповідають критерію необхідності (їх надання вимагається згідно з процесуальним законом). У той же час, витрати на аналіз законодавства, судової практики, підготовку додаткових пояснень чи інших процесуальних документів, які не є заявами по суті справи, і вчинення (виконання) яких не вимагається, згідно з процесуальним законом, не є обов`язковими для відшкодування у кожному без винятку випадку, проте можуть бути відшкодовані, якщо ця робота вплинула на розгляд справи.

104. Таким чином, оскільки письмові пояснення не є заявою по суті справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що витрати позивача на правову допомогу в частині складення додаткових пояснень, інших процесуальних документів (клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції від 18.09.2023, письмові пояснення від 22.01.2024, від 07.02.2024, 01.03.2024, 20.05.2024) не відповідають критерію необхідності, відтак, відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

105. Стосовно витрат позивача на такі юридичні послуги як підготовка до участі у судових засіданнях 19.09.2023, 19.12.2023, 23.01.2024, 05.03.2024, 28.03.2024, 24.04.2024, 23.05.2024, 19.06.2024, 03.07.2024, 15.07.2024, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновків, що такі витрати не відповідають критерію реальності понесених витрат, оскільки матеріалами справи неможливо їх підтвердити.

106. Також апеляційний суд зазначив, що підготовка адвоката до судового засідання є складовою частиною представництва інтересів клієнта, а відповідні витрати підлягають відшкодуванню.

107. Аналізуючи витрати позивача на зазначений у детальному описі такий вид правової допомоги як представництво Оператора ГТС у судових засіданнях 19.09.2023, 23.01.2024, 05.03.2024, 28.03.2024, 24.04.2024, 23.05.2024, 19.06.2024, 03.07.2024, 15.07.2024, колегія суддів апеляційного суду встановила, що фактична тривалість зазначених судових засідань була значно меншою, ніж зазначено у відповідних послугах з представництва позивача у таких судових засіданнях, відтак колегія суддів виснувала, що до зазначеного позивачем часу на представництво Оператора ГТС увійшов час, витрачений адвокатом для підготовки до участі в такому засіданні.

108. Відтак, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що витрати на представництво Оператора ГТС у судових засіданнях 19.09.2023, 23.01.2024, 05.03.2024, 28.03.2024, 24.04.2024, 23.05.2024, 19.06.2024, 03.07.2024, 15.07.2024 підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у повному обсязі, оскільки вбачає, що час на підготовку охоплюється послугами представництва, у той час як витрати на підготовку до участі в судових засіданнях - залишаються за позивачем.

109. Також судом апеляційної інстанції здійснена оцінка рівня витрат позивача на професійну правничу допомогу в розрізі їх обґрунтованості та необхідності, як обов`язкового критерію при розподілі судових витрат, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, а також з урахуванням доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, які частково знайшли своє підтвердження, керуючись статтями 126 129 ГПК, внаслідок чого судова колегія дійшла висновку, що витрати на правничу допомогу, понесені позивачем під час розгляду справи в Господарському суді Дніпропетровської області, є обґрунтованими в сумі 1 092 євро, з яких: представництво Оператора ГТС у судових засіданнях 19.09.2023, 23.01.2024, 05.03.2024, 28.03.2024, 24.04.2024, 23.05.2024, 19.06.2024, 03.07.2024, 15.07.2024 у справі №904/1740/23: (7,8 год. х 140 євро).

110. Водночас апеляційний суд зазначив, що оскільки як ТОВ "Оператор ГТС", так і АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" є резидентами України, спір між ними у цій справі виник щодо стягнення коштів у національній валюті України, то компенсація витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, також має бути здійснена у національній валюті України - гривні.

111. Отже, оцінивши доводи апеляційної скарги, докази позивача на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу, заперечення відповідача щодо можливості їх задоволення, з урахуванням критеріїв реальності, пропорційності, співмірності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заява ТОВ "Оператор ГТС" підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 092 євро, що складає 48 817,20 грн за офіційним курсом Національного банку України на момент ухвалення оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції (44,7044 грн. за 1 євро станом на 25.07.2024).

112. За змістом частини четвертої статті 126 ГПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

113. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК).

114. Згідно з частиною п`ятою статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

115. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

116. У касаційній скарзі ТОВ "Оператор ГТС" вказує, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності наведення конкретних мотивів, які стали підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення судових витрат (постанови від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 16.02.2021 у справі №910/14138/18).

117. З оскаржуваної постанови вбачається, що апеляційний суд надав оцінку доказам, що підтверджують надання ТОВ "Оператор ГТС" юридичних послуг, врахувавши при цьому складність та об`єм справи, кількість та обсяг підготовлених позивачем процесуальних документів, їх реальність, доцільність та неминучість та встановив, що ТОВ "Оператор ГТС" підтвердило співмірність розміру витрат на професійну правничу допомогу в частині суми 48 817,20 грн.

118. ТОВ "Оператор ГТС", висловлюючи незгоду із оскаржуваним рішенням, не обґрунтувало, в чому саме полягає неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування статей 124 126 129 ГПК, викладених у постановах Верховного Суду, на які скаржник посилається у касаційній скарзі.

119. Сама лише незгода скаржника з оскаржуваною постановою в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в ній, не свідчить про їх незаконність.

120. Верховний Суд також звертає увагу, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду при розподілі витрат на правничу допомогу. Водночас вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

121. Оскільки суд апеляційної інстанції, оцінивши доводи апеляційної скарги, докази позивача на підтвердження понесених ним витрат в суді першої інстанції, заперечення відповідача щодо можливості їх задоволення, з урахуванням критеріїв реальності, пропорційності, співмірності, дійшов висновку, що заява ТОВ "Оператор ГТС" підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 092 євро, що складає 48 817,20 грн за офіційним курсом Національного банку України на момент ухвалення оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції (44,7044 грн за 1 євро станом на 25.07.2024), та належним чином мотивував зазначені висновки, касаційна скарга, що ґрунтується на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК, задоволенню не підлягає, а оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін.

122. При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару, оскільки апеляційний суд не ставив під сумнів можливість сторін договору про правничу допомогу на визначення відповідних сум в узгодженому сторонами розмірі, а лише проаналізував наявність підстав для їх стягнення з іншої сторони спору у контексті критеріїв, визначених статтею 126 ГПК.

123. Такі висновки апеляційного суду є правомірними та відповідають сталій та послідовній практиці Верховного Суду щодо компенсації за рахунок іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу.

124. Так, у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що "при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.".

125. Суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15-ц).

126. Доводи скаржника про те, що апеляційний суд помилково відмовив у стягненні витрат на правову допомогу, оскільки заявлений розмір витрат на правову допомогу підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів також вважає безпідставними, адже як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, апеляційний суд частково відмовив у відшкодуванні витрат не через те, що позивачем не було документально підтверджено їх надання, а з огляду на те, що заявлені витрати не відповідають критеріям необхідності та співмірності.

127. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат.

128. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

129. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК).

130. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги.

131. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2025 у справі №904/1740/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 36 889 726,68 грн залишити без задоволення.

2.Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2025 у справі №904/1740/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 36 889 726,68 грн залишити без змін.

3. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2025 в частині відмови у задоволенні вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 126 євро залишити без задоволення.

4. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2025 у справі №904/1740/23 в частині відмови у задоволенні вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 126 євро залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.Р. Кібенко

В.І. Студенець