№ 904/1806/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 року

м. Київ

справа № 904/1806/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Шевчик О.Ю.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ютал-Транс",

представник позивача - Захарків Р.М., директор (наказ від 14.05.2012 № 1-к); Новаковський П.М., адвокат (ордер від 13.02.2020 № 814520),

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс",

представник відповідача - Гальченко В.Я., адвокат (довіреність від 12.08.2019 б/н); Нужненко Ю.І., адвокат (довіреність від 12.06.2019 № 10680),

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2019 (головуючий суддя Панна С.П.)

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.01.2020 (головуючий Широбокова Л.П., судді: Кощеєв І.М. і Орєшкіна Е.В.)

у справі № 904/1806/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ютал-Транс" (далі - Позивач)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (далі - Відповідач)

про визнання правочинів недійсними та стягнення 43 309 678,20 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача про:

- визнання недійсним одностороннього правочину про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, вчиненого Відповідачем у формі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.12.2018 № 23677;

- стягнення з Відповідача на користь Позивача 43 309 678,20 грн., з яких: 14 136 617,40 грн. заборгованість за орендними платежами за період серпень-листопад 2018 року, а саме 10 571 213,02 грн. сума основного боргу, 2 478 737,67 грн. пеня, 879 830,33 грн. 3% річних та 206 836,38 грн. інфляційні втрати; 29 173 060,80 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування орендованими вагонами (68 шт.) за період з 11.10.2018 по 23.04.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору від 24.12.2014 № 24/12-14 (далі - Договір) у частині оплати за орендовані вагони, неповерненням всієї кількості переданих вагонів після розірвання договору, а також безпідставним зарахуванням Відповідачем зустрічних однорідних вимог.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2019 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 2 437 567,58 грн., з яких 1 102 586,01 грн. основного боргу, 840 940,55 грн. пені, 423 938,68 грн. інфляційних втрат та 70 102,34 грн. 3% річних. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

- оспорювані заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.12.2018 відповідають фактичним обставинам щодо наявності заборгованості Позивача перед Відповідачем за послуги з ремонту вагонів та відшкодування тарифів відповідно до пунктів 2.3, 3.1 Договору;

- Відповідач звільняється від сплати орендної плати за 68 вагонів, що знаходяться на тимчасово непідконтрольній органам державної влади України території за період з січня по травень 2018 року, на підставі положень частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), тому є законним проведений Відповідачем залік зустрічних однорідних вимог від 04.12.2018 на суму 8 020 000,98 грн, у зв`язку з чим вимоги про стягнення заборгованості суд задовольнив частково, з врахуванням оплати відповідно до заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.12.2018;

- відмовляючи в частині стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування орендованими вагонами (68 шт.) - 29 173 060,80 грн., суд дійшов висновку про наявність форс-мажорних обставин, які підтверджені належними доказами, та відсутність вини Відповідача в їх неповерненні Позивачу після закінчення строку дії договору, тому здійснив власний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідно до суми встановленої судом заборгованості.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.01.2020 оскаржуване рішення скасовано в частині відмови у визнанні одностороннього правочину про припинення зобов`язань зарахуванням однорідних зустрічних вимог, вчиненого Відповідачем у формі заяви про зарахуванням однорідних зустрічних вимог від 04.12.2018 № 23677, та змінено в частині сум стягненого боргу, пені, 3% річних, інфляційних втрат та розподілу судових витрат. У зв`язку з чим резолютивну частину рішення викладено у такій редакції:

?Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати недійсним односторонній правочин про припинення зобов`язань зарахуванням однорідних зустрічних вимог на суму 8 020 002,98 грн., вчинений Відповідачем у формі заяви про зарахуванням однорідних зустрічних вимог від 04.12.2018 № 23677.

Стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість у розмірі 9 122 589,00 грн., пеню - 1 711 399,00 грн., 3% річних - 166 028,53 грн., інфляційні втрати - 670 906,73 грн., витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви - 176 984,85 грн., про що видати наказ.

У решті позову відмовити.? Здійснено розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що у Позивача як відсутні договірні зобов`язання щодо повернення Відповідачу орендної плати за період з січня по травень 2018 року за вагони, які знаходяться в зоні АТО, так і фактично відсутня така заборгованість, тому направлення Відповідачем заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.12.2018 № 23677 на суму 8 020 002,98 грн. є незаконним, та така заява як односторонній правочин підлягає визнанню недійсною в силу статей 203 215 ЦК України, оскільки вона не відповідає вимогам статті 601 ЦК України щодо умов здійснення одностороннього зарахування.

Не погоджуючись (з урахуванням доповнень до касаційної скарги) з постановою суду апеляційної інстанцій та рішенням суду першої інстанції в частині стягнення пені у розмірі 702 993,15 грн., Відповідач звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.01.2020. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2019 скасувати в частині стягнення пені у розмірі 702 993,15 грн. та у цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити в частині стягнення пені у розмірі 702 993,15 грн. У частині розподілу судових витрат рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2019 змінити пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. В іншій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2019 залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

- суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.12.2018 № 23677 на суму 8 020 002,98 грн. є незаконною та підлягає визнанню недійсною в силу статей 203 215 ЦК України, оскільки вона не відповідає вимогам статті 601 ЦК України щодо умов здійснення одностороннього зарахування;

- судом першої інстанції помилково визначено правомірність нарахування пені у розмірі 702 993,15 грн., оскільки вона нарахована після припинення (розірвання) Договору.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Також Позивач 04.03.2020 і 10.03.2020 подано відзив на касаційну скаргу із заявою про поновлення пропущеного строку на подання відзиву та письмові пояснення, відповідно, які Касаційним господарським судом приєднуються до матеріалів справи без їх врахування, оскільки статтею 118 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до частини першої статті 119 цього Кодексу суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з частиною другою статті 119 цього Кодексу встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2018 № 904/5995/16.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що 24.12.2014 Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено Договір, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає на строк дії Договору у строкове користування оренду 300 (триста) власних вагонів моделей 12-9745, 12-9790, 12-757, 12-119, 12-532, 12-141, 12-753, 19-758, які знаходяться у власності Позивача та у фінансовому лізингу від ТОВ ?Райффайзен Лізинг Аваль?. Кількість вагонів може бути збільшено або зменшено за згодою сторін. Перелік вагонів із зазначенням по кожному вагону номеру, моделі, вантажопідйомності, тари, року випуску, балансової вартості, дати проведення останніх планових видів ремонтів вказується у додатках до Договору, які є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до пункту 2.1 Договору передача вагонів Орендодавцем Орендарю проводиться на станціях передачі, узгоджених Сторонами (які розташовані на території України) з подальшим оформленням акта приймання-передачі вагонів. Вагони у кількості 300 (триста) одиниць, які знаходяться у Орендаря за договорами оренди від 22.01.2013 № 05А, від 29.11.2013 № 142/1А, від 29.11.2013 № 142/2А, передаються в оренду за цим Договором згідно з актами приймання-передачі вагонів в оренду з 01.01.2015 по 28.02.2015.

Згідно з пунктом 2.4 Договору після закінчення строку дії оренди вагонів, у випадках дострокового припинення Договору або часткового виводу з оренди вагонів за ініціативою однієї із сторін Орендар зобов`язаний повернути вагони Орендодавцю на станціях передачі, погоджених сторонами, згідно з актом приймання-передачі (повернення) протягом 40 календарних днів з дати отримання листа Орендодавця із вимогою про повернення вагонів із зазначенням станції приймання-передачі, вантажоотримувача, на митній території України.

Пунктами 3.1, 3.2, 3.3 Договору передбачено, що у процесі експлуатації вагонів, які знаходяться в оренді у Орендаря, Орендодавець за свій рахунок проводить планові (деповські та капітальні) ремонти вагонів, гарантійні ремонти вагонів відповідно до встановленого у підпункті 3.1.2 Договору переліку; Орендар за свій рахунок організовує проведення поточних ремонтів (поточного обслуговування) вагонів (за виключенням гарантійних ремонтів, передбачених підпунктом 3.1.2 цього Договору); у процесі експлуатації вагонів, які знаходяться в оренді у Орендаря, Орендодавець при проведенні ремонтів вагонів за свій рахунок здійснює оплату тарифів, передбачених у підпунктах 3.3.1-3.3.2 цього Договору.

Валютою договору є українська гривня, а загальна сума Договору визначається на підставі всіх актів виконаних робіт, оформлених Сторонами; встановлено розмір орендної плати (пункт 4.1 Договору), який у подальшому неодноразово змінено на підставі додаткових угод.

Відповідно до пункту 4.3 Договору у випадку, якщо сторона, яка отримала проект додаткової угоди із запропонованими змінами орендної плати не здійснить його підписання та направлення іншій стороні протягом 20 днів з моменту отримання такого проекту, Договір вважається розірваним. Розірвання Договору з підстав, відображених у даному пункті, не буде вважатись одностороннім розірванням Договору, а є погодженим сторонами способом розірвання Договору за взаємною згодою.

Згідно з пунктом 4.4 Договору орендна плата нараховується за весь час знаходження вагонів у оренді в Орендаря з дати підписання сторонами акта приймання-передачі вагонів в оренду до дати підписання сторонами акта приймання-передачі вагонів з оренди, за винятком часу перебування вагонів у ремонтах, дії конвенційних заборон (обмежень) перевезень на залізних дорогах, періоду находження вагонів моделі 19-758 у тимчасовому відстої.

Підпунктом 4.4.3 Договору передбачено, що час дії конвенційних заборон (обмежень) перевезень по залізничним дорогам визначається:

- для порожнього вагону - з дня їх введення до дати прибуття на станцію, яка не відноситься до зони дії конвенційних заборон, або їх повного скасування;

- для завантаженого вагону - з дня, наступного за датою його розвантаження або зупинки, до дати прибуття на станцію, яка не відноситься до зони дії конвенційних заборон або їх повного скасування.

Відповідно до пункту 4.5 Договору (з урахуванням додаткових угод від 20.04.2015 № 2 та від 30.12.2016 № 22) вказані у підпунктах 4.4.1-4.4.3 Договору дати визначаються відповідно до даних електронної бази ГІОЦ Укрзалізниці.

Згідно з пунктами 4.6, 4.8 Договору (з урахуванням додаткової угоди від 30.12.2016 № 22) орендна плата за поточний місяць оренди вагонів оплачується Орендарем шляхом попередньої оплати 100% від розрахункової суми орендної плати за поточний місяць, не пізніше 5 (п`ятого) числа поточного місяця, на основі рахунку, виставленого Орендодавцем. У випадку невідповідності розміру передоплати розміру суми по актам виконаних робіт, різниця зараховується Орендодавцем як передоплата за наступний період оренди вагонів, або за письмовою вимогою Орендаря підлягає поверненню протягом 5-ти банківських днів з дати її отримання. Звітним періодом є календарний місяць. Документом, що підтверджує факт виконання робіт Орендодавцем, є акт виконаних робіт, що оформлюються сторонами щомісячно і датуються останнім календарним днем місяця. На основі підписаних актів виконаних робіт (послуг) Орендар проводить остаточні розрахунки з Орендодавцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця протягом 3-х банківських днів з моменту їх підписання.

Пунктом 7.4 Договору передбачено, що Орендар має право організовувати проведення ремонтів вагонів, передбачених пунктом 3.1 даного Договору, та оплату тарифів, передбачених пунктом 3.3 даного Договору, з наступним відшкодуванням Орендодавцем витрат, понесених Орендарем, на підставі звіту Орендаря про понесені витрати і рахунки.

Відповідно до пункту 8.6 Договору Орендодавець зобов`язаний після узгодження з відповідальними співробітниками Орендаря надати Орендареві узгоджений (остаточний варіант) актів виконаних робіт до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з пунктом 8.8 Договору у разі організації Орендарем проведення ремонтів вагонів, передбачених у пункті 3.1 цього Договору та/або оплати тарифів, передбачених пунктом 3.3 цього Договору, Орендодавець зобов`язаний відшкодовувати Орендарю понесені витрати на підставі звіту Орендаря про понесені витрати протягом 3 банківських днів з моменту отримання звіту і рахунка.

Пунктом 4.14 Договору передбачено, що за окремим погодженням Орендар може надавати Орендодавцеві відстрочку платежу по відшкодуванню витрат, пов`язаних з організацією проведення ремонтів відповідно до пункту 7.4 Договору. При ненадходженні коштів від Орендодавця в узгоджені терміни Орендар має право утримувати грошові суми, які підлягають сплаті Орендодавцем Орендарю як відшкодування витрат, пов`язаних з організацією проведення ремонтів відповідно до пункту 7.4 Договору, з сум орендних платежів. Утримання сум здійснюється Орендарем шляхом надіслання Орендодавцю письмового повідомлення про односторонній залік зустрічних однорідних вимог. Датою зарахування зустрічних однорідних вимог є дата, зазначена у письмовому повідомленні Орендаря.

Відповідно до пункту 12.1 Договору сторона звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором, якщо воно стало наслідком дії обставин непереборної сили, такої як: стихійні лиха, війни і військові дії, страйки, масові заворушення і заворушення, аварії і катастрофи, а також акти органів державної влади та/або управління законодавчої і виконавчої влади всіх рівнів; рішення транспортних відомств про заборону або обмеження приймання вантажів до відправлення за правилами, що діють на транспорті; що унеможливлюють виконання Договору. При цьому строк виконання зобов`язань за цим Договором продовжується відповідно до часу, протягом якого діяли форс-мажорні обставини.

Сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини, повинна негайно в письмовій формі повідомити іншу сторону про їх початок і закінчення з подальшим наданням, не пізніше 5 календарних днів з моменту настання зазначених подій, довідки Торгово-промислової палати, яка підтверджує наявність і тривалість форс-мажорних обставин. Сторони погоджуються, що компетентним органом для надання відповідної довідки може служити довідка Торгово-промислової палати України. Порушення зазначених умов позбавляє сторону права посилатися на форс-мажорні обставини.

Згідно з пунктом 15.2 Договору при розірванні договору або часткового виведення вагонів з оренди діє останній узгоджений і підписаний у додаткових угодах розмір орендної плати.

Пунктом 10.2 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасного перерахування грошових коштів орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до пункту 14.1 Договору (з урахуванням додаткової угоди від 01.11.2017 № 26) договір вступає в силу з 01.01.2015 та діє до 31.12.2018 (включно), а в частині взаєморозрахунків - до їх повного проведення.

До договору було підписано додаток від 24.12.2014 № 1, в якому визначено перелік орендованих вагонів у кількості 302 штуки, а також низку актів приймання-передачі вагонів в оренду, що підтверджують фактичну передачу вагонів у користування Відповідачу.

Сторонами було укладено низку додаткових угод до Договору; зокрема, додатковою угодою від 27.05.2015 № 3 сторони внесли зміни у Договір стосовно кількості вагонів, які передаються в оренду, а саме 330 (триста тридцять) вагонів.

Всього в оренду було передано 325 залізничних вагонів, що визнається сторонами.

Додатковою угодою від 21.03.2016 № 14 сторони узгодили, що Орендодавець зобов`язується у строк до 01.06.2016 додатково передати Орендарю у строкове користування оренду 20 (двадцять) власних вагонів моделей 12/9745, 12-9790, 12-757, 12-119, 12-532, 12-141, 12-753, які знаходяться у власності Позивача.

Також сторонами було укладено декілька додаткових угод щодо зміни розміру орендної плати та остаточний розмір орендної плати встановлено додатковою угодою від 31.05.2018 № 31, у пункті 1.1 якої підпункт 4.2.1 пункту 4.1 Договору викладено у такій редакції: ?З 01.06.2018 по 30.06.2018 (включно) для вагонів моделей 12/9745, 12-9790, 12-757, 12-119, 12-532, 12-141, 12-753 орендна плата складає 910,85 грн. без ПДВ, крім того ПДВ (20%) 182,17 грн., всього з ПДВ - 1 093,02 грн. за один вагон на добу. Орендна плата з 01.06.2018 по 30.06.2018 (включно) за приватні вагони, які знаходяться на окупованій території, не нараховується Орендодавцем та не сплачується Орендарем. З 01.07.2018 (включно) для вагонів моделей 12/9745, 12-9790, 12-757, 12-119, 12-532, 12-141, 12-753 орендна плата складає 916,70 грн. без ПДВ, крім того ПДВ (20%) 183,34 грн., всього з ПДВ - 1 100,04 грн. за один вагон на добу. Орендна плата з 01.07.2018 за приватні вагони, які знаходяться на окупованій території, не нараховується Орендодавцем та не сплачується Орендарем?.

На виконання умов Договору протягом спірного періоду 2018 року сторонами складено та підписано без зауважень такі акти здачі-приймання робіт:

- за січень 2018 - акт № ОУ-0000007 на загальну суму 7 072 110,78 грн.;

- за лютий 2018 - акт № ОУ-0000014 на загальну суму 6 880 410,00 грн.;

- за березень 2018 - акт № ОУ-0000020 на загальну суму 7 776 956,88 грн.;

- за квітень 2018 - акт № ОУ-0000025 на загальну суму 7 718 848,26 грн.;

- за травень 2018 - акт № ОУ-0000030 на загальну суму 7 973 054,46 грн.;

- за червень 2018 - акт № ОУ-0000034 на загальну суму 8 100 371,22 грн.;

- за липень 2018 - акт № ОУ-0000042 на загальну суму 8 608 913,04 грн.

Оплата за цими актами Відповідачем була здійснена у повному обсязі.

За період серпень-листопад 2018 року були складені акти здачі-прийняття робіт на загальну суму 15 473 162,64 грн., які підписані лише зі сторони Орендодавця, а саме:

- за серпень 2018 - акт № ОУ-0000047 на загальну суму 8 591 312,40 грн., містить відмітку Орендаря ?зобов`язання за цим актом припинені в силу статей 202 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 601 602 ЦК України на підставі заяви Відповідача від 04.12.2018 № 23677 про зарахування зустрічних однорідних вимог?;

- за вересень 2018 - акт № ОУ-0000055 на загальну суму 6 038 119,56 грн., містить відмітку Орендаря ?зобов`язання за цим актом припинені в силу статей 202 203 ГК України, статей 601 602 ЦК України на підставі заяв Відповідача від 04.12.2018 № 23677, від 04.12.2018 № 23678, від 04.12.2018№ 23679, від 04.12.2018 № 23680 про зарахування зустрічних однорідних вимог?;

- за жовтень 2018 - акт № ОУ-0000061 на загальну суму 836 030,40 грн.;

- за листопад 2018 - акт № ОУ-0000064 на загальну суму 7 700,28 грн.

Листом від 20.07.2018 № 343 Позивач направив Відповідачу проект додаткової угоди № 32 до Договору та запропонував збільшити розмір орендної плати.

Доказів погодження Відповідача із запропонованими змінами орендної плати матеріали справи не містять.

Посилаючись на відсутність відповіді Відповідача, Позивач направив йому лист від 10.08.2018 № 379, в якому повідомив Відповідача про сплив 20-тиденного терміну, передбаченого пунктом 4.3 Договору, та у зв`язку з цим - про розірвання Договору та необхідність повернення орендованих вагонів, які відповідно до пункту 4.3 Договору підлягають поверненню у строк 40 днів з моменту отримання повідомлення про розірвання Договору.

Також листом від 31.08.2018 за № 421 Позивач просив Відповідача відправити на станції приписки перелічені вагони у кількості 68 одиниць.

На лист від 31.08.2018 № 421 Відповідач надав відповідь щодо неможливості повернення вказаних вагонів у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, до якого додав копію сертифікату Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) від 24.04.2017 № 7505 та копію висновку ТПП України від 21.04.2017 № 1339.

Матеріали справи містять копію сертифікату ТПП України від 24.04.2017 № 7505 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), в якому зазначено період дії цих обставин: дата настання 15.03.2017, дата закінчення - тривають станом на 24.04.2017. Сертифікат складено щодо обов`язку Орендаря за договором використання вагонів, які знаходяться на території, на якій органами державної влади тимчасово не здійснюються або здійснюються не в повному обсязі їх повноваження, забезпечення їх схоронності, ремонт, сплата орендної плати за використання та повернення цих вагонів на станціях, розташованих на території України. Зроблено висновок, що відповідно до низки нормативних актів з цього приводу: Указу Президента України від 15.03.2017 № 62/2017 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 "Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України"; копії виписки з Тимчасових обмежень АТ ??Укрзалізниця? з перевезень щодо розпорядження від 15.03.2017 № Ц-1/2-2/15б, копії листа Ради національної безпеки і оборони України від 31.03.2017 № 519/14-05/32-17 тощо унеможливлювалося його виконання в зазначений термін.

Крім того, Відповідачем надано висновок ТПП України від 21.04.2017 № 1339 щодо унеможливлення виконання зобов`язань за Договором, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що є обставинами, за які сторона не відповідає. Згідно із вказаним висновком припинення переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької і Луганської областей відповідно до Указу Президента України ?Про невідкладні заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України? від 15.03.2017 за № 52/2017 та розпоряджень АТ ?Укрзалізниця? від 15.03.2017 № Ц-1/2-2/156 і № Ц-1/2-2/157 є тривалою перервою в роботі транспорту, яка регламентована умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, тобто форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Ці форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є надзвичайними, непередбаченими і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов`язаної сторони, якою, за цим висновком, є Відповідач. Також у висновку зазначено про час дії цих обставин - з 15.03.2017 і станом на поточну дату продовжують діяти, і дату закінчення їх встановити неможливо.

Судами встановлено, що Орендарем було повернуто Орендодавцю 257 вагонів, що підтверджується актами приймання-передачі вагонів з оренди у період з 08.08.2018 по 04.11.2018 та не заперечується сторонами.

Станом на дату звернення Позивача з позовом до суду Відповідачем не повернуто 68 вагонів.

04.12.2018 Відповідач направив Позивачу заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог:

- від 04.12.2018 № 23677 на суму 8 020 002,98 грн. у частині повернення надлишково сплаченої орендної плати за вагони в кількості 68 одиниць за актами: від 31.01.2018 № ОУ-0000007 на суму 1 496 637,84 грн.; від 28.02.2018 № ОУ-0000014 на суму 1 456 560,00 грн.; від 31.03.2018 № ОУ-0000020 на суму 1 665 362,16 грн.; від 30.04.2018 № ОУ-0000025 на суму 1 672 840,80 грн.; від 31.05.2018 № ОУ-0000030 на суму 1 728 602,16 грн. у рахунок погашення вимог Позивача до Відповідача за Договором у частині оплати орендної плати в загальній сумі 8 020 002,98 грн. за актом від 31.08.2018 № ОУ-0000047 на суму 3 683 761,66 грн. та за актом від 30.09.2018 № ОУ-0000055 на суму 4 336 241,32 грн.;

- від 04.12.2018 № 23678 на суму 359 421,97 грн. за актами про відшкодування оплати тарифів та ремонтів вагонів: від 30.04.2018 № 66/29; від 30.04.2018 № 67/33; від 31.05.2018 № 68/42; від 30.06.2018 № 69/46; від 30.06.2018 № 70/49; від 31.07.2018 № 71/53; від 31.07.2018 № 72/57; від 31.08.2018 № 73/63; від 31.08.2018 № 74/69; від 30.09.2018 № 75/74 у рахунок погашення заборгованості за актом від 30.09.2018 № ОУ-0000055;

- від 04.12.2018 № 23679 на суму 937 139,70 грн. за звітами про відшкодування оплати тарифів та ремонту: від 31.12.2016 № 37/144; від 31.12.2016 № 38/151; від 31.01.2017 № 40/11; від 31.03.2017 № 41/38; від 31.04.2017 № 42/41; від 31.05.2017 № 43/62; від 31.05.2017 № 44/63; від 31.05.2017 № 45/72; від 20.06.2017 № 46/82; від 20.06.2017 № 47/83; від 30.06.2017 № 48/92; від 20.07.2017 № 49/101; від 20.07.2017 № 50/102; від 31.07.2017 № 51/113; від 31.07.2017 № 52/116; від 31.08.2017 № 53/124; від 31.08.2017 № 54/126; від 30.09.2017 № 55/132; від 30.09.2017 № 56/134; від 31.10.2017 № 57/140; від 31.10.2017 № 58/143; від 30.11.2017 № 59/149; від 30.11.2017 № 60/150; від 31.12.2017 № 61/155; від 31.12.2017 № 62/159; від 31.01.2018 № 63/07; від 28.02.2018 № 64/18; від 31.03.2018 № 65/24 та від 31.10.2018 № 76/81 у рахунок погашення заборгованості за актом від 30.09.2018 № ОУ-0000055;

- від 04.12.2018 № 23680 на суму 152 062,35 грн. за звітами про відшкодування оплати тарифів: від 30.06.2016 № 03/76; від 30.09.2016 № 04/105; від 31.10.2016 № 05/118; від 31.12.2016 №06/150; від 31.01.2017 № 07/10; від 16.02.2017 № 01/19 у рахунок погашення заборгованості за актом від 30.09.2018 № ОУ-0000055.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання наявності чи відсутності підстав для визнання правочинів недійсними та стягнення 43 309 678,20 грн.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статтей 759 760 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно з частинами першою, третьою статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами першою, четвертою статті 286 ГК України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до статей 525 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом встановлено, що в оренді Відповідача знаходилися 325 вагонів, які він повернув орендодавцю протягом 08.08.2018-04.11.2018 (за винятком 68 вагонів). Договором визначено, що орендна плата нараховується до часу повернення вагонів. За користування вагонами протягом спірного періоду Позивачем було нараховано орендну плату за серпень-листопад 2018 року на загальну суму 15 473 162,64 грн, про що надано Відповідачу акти наданих послуг відповідно до умов Договору.

Відповідач вказані акти не підписав, втім, проти зазначеної у них інформації та визначених сум орендної плати не заперечує.

За вказаними актами Позивачем не внесена плата за вагони, що знаходяться на окупованій території, яка (плата) відповідно до додаткової угоди від 31.05.2018 № 31 не нараховується з 01.06.2018.

Відповідач частково оплатив орендну плату в сумі 4 901 949,62 грн. та направив Позивачу заяви про зарахування однорідних вимог на суму, яка, на думку Відповідача, помилково ним оплачена, - 8 002 002,98 грн., та суми невідшкодованих Позивачем тарифів та ремонтів вагонів - 1 448 624,02 грн.

Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Однією з підстав припинення зобов`язань є зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (стаття 601 ЦК України, стаття 203 ГК України).

Умовами Договору передбачено право орендаря здійснювати ремонт вагонів з доставкою їх до місць ремонту та подальше відшкодування вказаних витрат орендодавцем, а пунктом 4.14 Договору визначено порядок такого відшкодування, зокрема і шляхом направлення заяв про зарахуванням зустрічних однорідних вимог, чим і скористався Відповідач. Здійснення таких послуг та їх вартість Відповідачем підтверджено відповідними доказами.

Суд першої інстанції визнав заяви від 04.12.2018 № 23677, № 23678, № 23679 та № 23680 такими, що відповідають умовам Договору та фактичним обставинам справи, та відмовив у позові щодо визнання їх недійсними.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у Відповідача відсутній обов`язок з оплати орендної плати за оренду 68 вагонів за січень-травень 2018 року, натомість Позивач не повернув Відповідачу надмірно сплачену орендну плату, тому він здійснив зарахування однорідних вимог заявою від 04.12.2018 № 23677 на суму 8 020 002,98 грн., яка відповідає вимогам статті 601 ЦК України, а припинені зобов`язання Відповідача з оплати оренди за вересень 2018 року - на суму 1 448 624,02 грн.

Також судом встановлено, що за умовами Договору він є припиненим у частині оренди вагонів 31.08.2018 та Орендар повинен повернути орендодавцю орендоване майно в строк до 10.10.2018, що визнано обома сторонами. Відповідач частково виконав цей обов`язок, оскільки не повернув 68 вагонів, посилаючись на неможливість їх повернення, так-як вони знаходяться на тимчасово непідконтрольній території.

З огляду на це Позивач нарахував та просить стягнути з Відповідача неустойку у розмірі подвійної плати за користування орендованими вагонами (68 шт.) за період з 11.10.2018 по 23.04.2019 у розмірі 29 173 060,80 грн.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог у цій частині, посилаючись на те, що відповідно до частини першої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин, і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) згідно з вимогами статті 614 ЦК України.

При цьому Радою національної безпеки і оборони України прийнято рішення від 15.03.2017 "Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України", за яким тимчасово вирішено припинити переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей. Указом Президента України від 15.03.2017 № 62/2017 зазначене рішення Ради національної безпеки і оборони України введено в дію.

На його виконання розпорядженнями АТ ?Укрзалізниця? від 15.03.2017 № Ц-1/2-2/156 та № Ц-1/2-2/157, починаючи з 16.03.2017 й до відміни, було введено конвенційну заборону на переміщення/перевезення вантажів та порожніх вагонів через лінію розмежування.

Вказані нормативні акти діють до цього часу, переміщення вантажів не відновлено.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності вини Відповідача в неповерненні вагонів та підстав для покладення на нього відповідальності у вигляді неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованими вагонами (68 шт.) за період з 11.10.2018 по 23.04.2019 у розмірі 29 173 060,80 грн.

З висновками суду першої інстанції апеляційний суд погодився частково, а саме в частині відмови у позові щодо визнання недійсними заяв зарахування однорідних вимог від 04.12.2018 № 23678, № 23679 та № 23680, а також відсутності вини Відповідача в неповерненні вагонів та підстав для покладення на нього відповідальності у вигляді неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованими вагонами (68 шт.) за період з 11.10.2018 по 23.04.2019 у розмірі 29 173 060,80 грн.

При цьому суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції щодо правомірності зарахування однорідних вимог заявою від 04.12.2018 № 23677 на суму 8 020 002,98 грн., посилаючись на те, що умовами Договору було передбачено сплату орендної плати за вагони, які використовувалися Відповідачем на непідконтрольній території. Зміни в Договір щодо звільнення Відповідача від сплати орендної плати були внесені додатковою угодою від 31.05.2018 № 31 та набули чинності з 01.06.2018.

Відповідач без зауважень підписав акти наданих послуг за січень-травень 2018 року та сплатив за них добровільно орендну плату в повному обсязі.

Умовами Договору не передбачено жодного обов`язку Орендодавця щодо вказаних грошових зобов`язань, Позивач їх оспорює, тому спірні грошові вимоги не можуть бути предметом заліку зустрічних однорідних вимог, та такий залік здійснений Відповідачем безпідставно і не відповідає положенням статті 601 ЦК України.

Апеляційний суд не погодився з доводами Відповідача та висновками суду першої інстанції про наявність підстав, відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України, для звільнення Відповідача від сплати орендної плати, оскільки положеннями частини шостої статті 762 ЦК України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане через обставини, за які він не відповідає

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв`язку з природними властивостями майна, що є об`єктом оренди тощо. Якщо у погіршенні цього майна або у створенні гірших умов користування ним винні обидві сторони за договором, розмір орендної плати також може бути зменшений, але лише у частині, яка відповідає вині орендодавця у зменшенні можливості користуватися майном.

Договір укладений сторонами після початку АТО, та відповідно до додаткової угоди від 16.11.2015 № 10 сторони виключили з Договору пункт 6.9 щодо заборони використання вагонів у зоні АТО.

Уклавши Договір з урахуванням змін до нього, сторони погодилися з передбаченими умовами щодо відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором, і кожна із сторін цього договору беззаперечно взяла на себе певні обов`язки, які відображені в його умовах.

Відповідно до статей 42 43 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Ведення господарської діяльності на тимчасово непідконтрольних офіційній владі України територіях з початку проведення антитерористичної операції нероздільно пов`язане з підвищеним ризиком; у засобах масової інформації протягом 2014-2017 років висвітлювалася ситуація щодо ускладнення та тимчасове зупинення вантажного залізничного сполучення на цих територіях; Відповідач був обізнаний щодо настання можливих негативних наслідків у випадку використання вагонів, що є предметом договору оренди, на територіях Донецької та Луганської областей, та, укладаючи Договір і додаткові угоди до нього, добровільно, свідомо, самостійно, за власним волевиявленням погодився з прийняттям на себе певних обов`язків, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Водночас, передаючи в оренду майно, яке використовуватиметься на відповідних територіях протягом визначеного періоду, Орендодавець вправі був розраховувати на отримання орендної плати, оплату якої визначено з моменту передачі майна в оренду до моменту його повернення, виходячи з презумпції того, що орендар станом на дату укладання Договору та додаткової угоди від 16.11.2015 № 10 був обізнаний про наведені обставини та усвідомлював весь спектр ризиків, з якими він може зіткнутися під час його виконання, а за приписами чинного законодавства всі ризики щодо здійснення господарської діяльності несе відповідний суб`єкт господарювання.

Згідно з актами приймання-передачі вагонів в оренду основна кількість вагонів була прийнята Відповідачем в оренду на станціях, що підконтрольні офіційній владі України, за винятком декількох вагонів, що були прийняті на станціях Ясинувата, Дебальцево. Але внаслідок його самостійної підприємницької діяльності станом на 17.03.2017 частина вагонів у кількості 68 одиниць знаходилися на непідконтрольній території.

Також Відповідач підписав акти надання послуг за січень-травень 2018 року, до яких було включено і плату за оренду 68 вагонів, та повністю оплатив їх, факт отримання послуг при їх підписанні не заперечив, що свідчить про волевиявлення Відповідача щодо виконання умов Договору, тому апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення Відповідача від сплати орендної плати в частині 68 вагонів за січень-травень 2018 року.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції не врахував правову природу оренди та умови Договору щодо сплати орендної плати, а Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами будь-яких обставин невикористання вагонів за час їх перебування на тимчасово непідконтрольній офіційній владі України території, навіть після встановлення заборони переміщення через лінію розмежування.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо підтвердження Відповідачем належними доказами наявності форс-мажорних обставин, які є підставою для звільнення Відповідача від орендної плати у частині 68 вагонів за січень-травень 2018 року. Прийняті органами державної влади та АТ ?Укрзалізниця? нормативні акти стосувалися заборони саме щодо переміщення вантажів через лінію розмежування та не стосувалися порядку використання вагонів, що були за її межами, тому не можуть бути безумовною підставою для звільнення Орендаря від орендної плати, яку він зобов`язався сплатити Орендодавцю за цей період.

Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що направлення Відповідачем заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.12.2018 № 23677 на суму 8 020 002,98 грн. є незаконним, і така заява як односторонній правочин підлягає визнанню недійсною в силу статей 203 215 ЦК України, оскільки не відповідає вимогам статті 601 ЦК України щодо умов здійснення одностороннього зарахування.

З огляду на встановлені обставини, а саме розмір боргу Відповідача, суд апеляційної інстанції здійснив перерахунок штрафних санкцій в залежності від розміру заборгованості.

Однак Касаційний господарський суд не може погодитись з таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки суд апеляційної інстанції, посилаючись на те, що суд першої інстанції не врахував правову природу оренди та умови Договору щодо сплати орендної плати, а Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами будь-яких обставин невикористання вагонів за час їх перебування на тимчасово непідконтрольній офіційній владі України території, навіть після встановлення заборони переміщення через лінію розмежування, не обґрунтував, чому до правовідносин у частині позовних вимог про визнання недійсним одностороннього правочину у вигляді заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.12.2018 № 23677 на суму 8 020 002,98 грн. підлягають застосуванню саме зміни, внесені до Договору щодо звільнення Відповідача від сплати орендної плати, які внесені додатковою угодою від 31.05.2018 № 31 та набули чинності з 01.06.2018, а не пункт 4.4 Договору, яким передбачено, що орендна плата нараховується за весь час знаходження вагонів у оренді в Орендаря з дати підписання сторонами акта приймання-передачі вагонів в оренду до дати підписання сторонами акта приймання-передачі вагонів з оренди, за винятком часу перебування вагонів у ремонтах, дії конвенційних заборон (обмежень) перевезень на залізних дорогах, періоду находження вагонів моделі 19-758 у тимчасовому відстої, та розпорядження АТ ?Укрзалізниця? від 15.03.2017 № Ц-1/2-2/156 та № Ц-1/2-2/157, якими починаючи з 16.03.2017 й до відміни, було введено конвенційну заборону на переміщення/перевезення вантажів та порожніх вагонів через лінію розмежування, на що посилався суд першої інстанції та Відповідач.

Також суд апеляційної інстанції не заначив, якими доказами Відповідач у даному випадку мав довести обставини невикористання вагонів за час їх перебування на тимчасово непідконтрольній офіційній владі України території, навіть після встановлення заборони переміщення через лінію розмежування, враховуючи непідконтрольність таких територій офіційній владі України та відсутність можливості контролю АТ ?Укрзалізниця? за переміщеннями вагонів на такій території.

Крім того, суд апеляційної інстанції, покладаючи на Орендаря обов`язок зі сплати орендних платежів за 68 вагонів, які перебували в зоні АТО у період січень-травень 2018 року, та встановивши, що відповідно до додаткової угоди від 16.11.2015 № 10 сторони виключили з Договору пункт 6.9 щодо заборони використання вагонів у зоні АТО, залишив поза увагою, що сторони Договору дійшли взаємної згоди про використання вагонів у зоні АТО, тобто суд повинен був обґрунтувати, чому саме Відповідач повинен нести тягар відповідальності з оплати орендних платежів за такі вагони та на підставі яких норм права чи умов Договору Позивач безспірно нараховує орендну плату на такі вагони у період січень-травень 2018 року, з урахуванням додаткової угоди від 16.11.2015 № 10.

Також Касаційний господарський суд зазначає, що з огляду на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення під час визначення розміру боргу Відповідача, то помилковим є й розрахунок штрафних санкцій, які залежать від розміру заборгованості, та, відповідно, перегляду підлягає розподіл судових витрат пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Отже, апеляційний господарський суд не здійснив оцінки усіх обставин справи, доказів та доводів у ній.

Таким чином, названий суд припустився порушення норм процесуального права, в тому числі: частини першої статті 86 ГПК України щодо оцінки доказів судом на основі всебічного, повного, об`єктивного дослідження наявних у справі доказів; частини п`ятої статті 236 названого Кодексу стосовно ухвалення судового рішення на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України ?Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ? від 15.01.2020 № 460-IX касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Відповідно до частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Зважаючи на викладене постанова суду апеляційної інстанції в частині визнання недійсним одностороннього правочину про припинення зобов`язань зарахуванням однорідних зустрічних вимог на суму 8 020 002,98 грн., вчиненого Відповідачем у формі заяви про зарахуванням однорідних зустрічних вимог від 04.12.2018 № 23677 та стягнення штрафних санкцій, які залежать від розміру заборгованості і, відповідно, розподілу судових витрат пропорційно задоволених позовних вимог, у справі підлягає скасуванню, а справа - передачі у цій частині на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати наведене, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та докази, в тому числі зазначені в даній постанові, об`єктивно оцінити відповідні докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 129 308 310 315 316 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.01.2020 у справі № 904/1806/19 скасувати в частині визнання недійсним одностороннього правочину про припинення зобов`язань зарахуванням однорідних зустрічних вимог на суму 8 020 002,98 грн., вчиненого товариством з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" у формі заяви про зарахуванням однорідних зустрічних вимог від 04.12.2018 № 23677, та стягнення заборгованості у розмірі 9 122 589,00 грн., пені - 1 711 399,00 грн., 3% річних - 166 028,53 грн., інфляційних втрат - 670 906,73 грн., витрат по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви - 176 984,85 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції - 60 590,00 грн.

3. Справу № 904/1806/19 у цій частині передати на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

4. В іншій частині постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.01.2020 у справі № 904/1806/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко