№ 904/2288/24 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 904/2288/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Кондратової І. Д., Кролевець О. А.,

за участю секретаря судового засідання Москалика О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Обласного комунального підприємства "Фармація"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

у складі судді Назаренко Н. Г.

від 01 жовтня 2024 року

та на постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Паруснікова Ю. Б., Верхогляд Т. А., Іванова О. Г.

від 27 лютого 2025 року (повний текст складений 17 березня 2025 року)

у справі за позовом Обласного комунального підприємства "Фармація"

до Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради "Міська лікарня № 9",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Дніпропетровська обласна рада,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Кам`янська міська рада,

про стягнення збитків,

за участю представників:

від позивача: не з`явилися

від відповідача: не з`явилися

від третьої особи на стороні позивача: не з`явилися

від третьої особи на стороні відповідача: Жежель С. С.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У травні 2024 року Обласне комунальне підприємство "Фармація" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради "Міська лікарня № 9", в якому (з урахуванням поданої 30 липня 2024 року заяви про збільшення розміру позовних вимог) просив стягнути з відповідача суму завданих збитків у розмірі 1 541 908,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно перешкоджає позивачу у доступі до нерухомого майна (аптечного пункту), що належить позивачу, як балансоутримувачу, на праві господарського відання, порушує загальні принципи підприємницької діяльності, визначені статтями 6 47 Господарського кодексу України, та завдав позивачу збитки у вигляді упущеної вигоди: недоотриманого щоденного доходу від діяльності аптечного пункту за період з 14 травня по 29 липня 2024 року. Розмір збитків розрахований позивачем виходячи з сум щоденних доходів за останній тиждень роботи аптечного пункту до його незаконного блокування відповідачем.

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 04 червня 2024 року прийняв зазначену позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 904/2288/24, а ухвалою від 25 червня 2024 року залучив до участі у справі Дніпропетровську обласну раду в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, та Кам`янську міську раду в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

2. Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій.

21 червня 2013 року Дніпропетровська обласна рада прийняла рішення № 455-19/VІ «Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області», за змістом підпункту 5.18. пункту 5 якого у сукупності з пунктом 29 додатку № 4 до цього рішення вирішила передати нежитлове приміщення, площею 18,0 кв.м, розташоване в лікарняній установі - КЗ «Дніпродзержинська міська лікарня № 9» ДОР» (теперішня назва - Комунальне некомерційне підприємство Кам`янської міської ради «Міська лікарня № 9»), за адресою: м. Дніпродзержинськ (після перейменування - м. Кам`янске), просп. Аношкіна, 72, з оперативного управління і балансу КЗ «Дніпродзержинська лікарня № 9» ДОР» у господарське відання і на баланс Обласного комунального підприємства «Фармація».

01 серпня 2013 року комісією у складі представників Дніпропетровської обласної ради, Комунального закладу «Дніпродзержинська міська лікарня № 9» ДОР» та Обласного комунального підприємства «Фармація» був підписаний акт приймання-передачі нежитлового приміщення площею 18,0 кв.м, розташованого за адресою: м. Дніпродзержинськ, просп. Аношкіна, 72, з оперативного управління Комунального закладу «Дніпродзержинська міська лікарня № 9» ДОР» в господарське відання Обласного комунального підприємства «Фармація».

27 серпня 2015 року Обласне комунальне підприємство «Фармація» зареєструвало право господарського відання на зазначене приміщення.

З 27 липня 2017 року Обласне комунальне підприємство «Фармація» на підставі рішення Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками про видачу ліцензії на провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами, внесеного до ліцензійного реєстру, у приміщенні площею 18,1 кв.м., розташованому за адресою: м. Кам`янске, просп. Аношкіна, 72, відкрило аптечний пункт № 3 ЦМА № 297 та розпочало господарську діяльність з роздрібної торгівлі лікарськими засобами.

05 квітня 2019 року Кам`янська міська рада прийняла рішення № 1392-32/VІІ «Про надання згоди на прийняття у комунальну власність територіальної громади м. Кам`янського юридичних осіб та закріпленого за ними на праві оперативного управління майна зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області». Згідно з пунктом 7 додатку до цього рішення Кам`янській міській раді передається юридична особа - Комунальний заклад «Кам`янська міська лікарня № 9» Дніпропетровської обласної ради за адресою: м. Кам`янське, просп. Аношкіна, 72.

16 серпня 2019 року Дніпропетровська обласна рада прийняла рішення № 493-17/VІІ «Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області», відповідно до пункту 1.13. якого вирішила юридичну особу - Комунальний заклад «Кам`янська міська лікарня № 9» Дніпропетровської обласної ради, розташований за адресою: м. Кам`янське, просп. Аношкіна, 72, та закріплене за ним на праві оперативного управління майно передати до комунальної власності територіальної громади міста Кам`янського за умови прийняття відповідного рішення Кам`янською міською радою згідно з чинним законодавством України.

03 вересня 2019 року комісія у складі посадових осіб Дніпропетровської обласної ради та Кам`янської міської ради провела обстеження майна, яке перебуває за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, проспект Аношкіна, 72, та передається зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області до комунальної власності територіальної громади міста Кам`янське, та встановила, що до складу передачі входить майно Комунального закладу «Кам`янська міська лікарня № 9» Дніпропетровської обласної ради» на загальну балансову вартість 31 594 787,00 грн відповідно до інвентаризаційного опису, що додається та є невід`ємною частиною акту приймання-передачі. За результатом проведеного обстеження комісія підписала акт приймання-передачі від 03 вересня 2019 року, згідно з яким зазначене майно було передане зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області до комунальної власності територіальної громади міста Кам`янське.

03 вересня 2019 року Кам`янська міська рада прийняла рішення № 262 «Про затвердження акту приймання-передачі юридичної особи - Комунального закладу «Кам`янська міська лікарня № 9» Дніпропетровської обласної ради», розташованої за адресою: м. Кам`янське, проспект Аношкіна, 72, та закріпленого за нею на праві оперативного управління майна до комунальної власності територіальної громади міста Кам`янського».

28 квітня 2020 року була проведена державна реєстрація права власності територіальної громади в особі Кам`янської міської ради на цілісний майновий комплекс Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради «Міська лікарня № 9».

05 червня 2020 року між Дніпропетровською обласною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Санітас-Д» за згодою Обласного комунального підприємства «Фармація», як балансоутримувача майна, був укладений договір оренди від № 612-23/VІІ-2/19, за яким приміщення площею 18 кв.м, розташоване за адресою: м. Кам`янске, просп. Аношкіна, 72 було передане в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Санітас-Д».

28 жовтня 2020 року Кам`янська міська рада прийняла рішення № 2061-47/VІІ про припинення права господарського відання правокористувача - Обласного комунального підприємства «Фармація» на нерухоме майно комунальної власності міста, розташоване, зокрема за адресою: просп. Аношкіна, 72.

Обласне комунальне підприємство «Фармація» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Кам`янської міської ради про визнання незаконним і скасування рішення державного реєстратора та припинення права комунальної власності територіальної громади м. Кам`янське в особі Кам`янської міської ради на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: м. Кам`янське, просп. Аношкіна, 72; про визнання незаконним і скасування рішення Кам`янської міської ради від 28 жовтня 2020 року № 2061-47Л/П; про визнання за Обласним комунальним підприємством "Фармація" права господарського відання на нерухоме майно, розташоване за адресою Дніпропетровська область, м. Кам`янське, просп. Аношкіна, 72.

Господарський суд Дніпропетровської області за зазначеним позовом відкрив провадження у справі № 904/1667/22, а рішенням від 03 листопада 2022 року у справі № 904/1667/22 позов задоволено частково. Натомість Центральний апеляційний господарський суд постановою від 01 травня 2024 року у справі № 904/1667/22 скасував рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2022 року, ухвалив нове рішення про відмову у позові.

Дніпропетровська обласна рада також звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Кам`янської міської ради Дніпропетровської області про визнання незаконним і скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 52139934 від 05 травня 2020 року з одночасним припиненням права комунальної власності територіальної громади м. Кам`янське в особі Кам`янської міської ради на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 703409912104 в частині нежитлових приміщень площею 18,0 кв.м, 18,1 кв.м, 30,4 кв.м, які розташовані у будівлі літ. Е-7 на І поверсі лікарні за адресою: м. Кам`янське, просп. Аношкіна, 72.

Господарський суд Дніпропетровської області за зазначеним позовом відкрив провадження у справі № 904/2128/23, а рішенням від 08 серпня 2023 року у справі № 904/2128/23 відмовив у задоволенні позову Дніпропетровської обласної ради. Центральний господарський апеляційний суд постановою від 14 лютого 2024 року у справі № 904/2128/23 змінив мотивувальну частину рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2023 року у справі №904/2128/23, виклавши її в редакції цієї постанови, у решті - рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2023 року у справі № 904/2128/23 залишив без змін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 травня 2024 року ні працівник аптечного пункту № 3 ЦМА № 297 Обласного комунального підприємства «Фармація», ні працівники орендаря - Товариства з обмеженою відповідальністю «Санітас-Д» не змогли потрапити до приміщення аптечного пункту № 3 ЦМА № 2970, що знаходиться за адресою: м. Кам`янске, просп. Аношкіна, 72, через блокування Комунальним некомерційним підприємством Кам`янської міської ради «Міська лікарня № 9» навісними замками вхідних ґратованих дверей до вказаних приміщень. За твердженням позивача він є балансоутримувачем цього майна, майно належить йому на праві господарського відання, а відповідач самочинно та протиправно перешкоджає йому у доступі до зазначеного нерухомого майна (аптечного пункту), порушує загальні принципи підприємницької діяльності, визначені статтями 6 47 Господарського кодексу України, та завдав позивачу збитки у вигляді упущеної вигоди: недоотриманого щоденного доходу від діяльності аптечного пункту за період з 14 травня по 29 липня 2024 року.

3. Короткий зміст оскаржуваних рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду, мотиви їх ухвалення.

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 01 жовтня 2024 року у справі № 910/2288/24, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27 лютого 2025 року, відмовив у задоволенні позову.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що позовні вимоги є необґрунтованими, позивач не довів наявності порушених прав, оскільки станом на дату виникнення спірних правовідносин позивач не є ні власником, ні балансоутримувачем спірного майна: аптечного пункту № 3 ЦМА № 2970, розташованого у м. Кам`янске, просп. Аношкіна, 72. Власником цього майна є територіальна громада м. Кам`янське в особі Кам`янської міської ради, що підтверджується судовими рішеннями в інших справах, а відповідач у справі мав законні підстави розпоряджатися на власний розсуд спірним майном, яке було закріплене за ним на праві оперативного управління. За висновком судів позивач станом на 05 червня 2020 року - дату укладення з Товариством з обмеженою відповідальністю «Санітас-Д» договору оренди не мав права розпоряджатися зазначеним майном.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі позивач - Обласне комунальне підприємство «Фармація» просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2024 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27 лютого 2025 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2024 року та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 27 лютого 2025 року у цій справі оскаржуються позивачем з підстав, передбачених пунктами 3 та 4 частини другої статті 287, пунктами 2, 8 частини першої та пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначив про те, що суди попередніх інстанцій:

- неправильно застосували норми матеріального права, а саме: статті 6, 47, 224 Господарського Цивільного кодексу України, щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду;

- ухвалили оскаржувані судові рішення за участю суддів (судді Господарського суду Дніпропетровської області Назаренко Н. Г. та суддів Центрального апеляційного господарського суду Паруснікова Ю. Б., Верхогляд Т. А. та Іванова О. Г.), яким був заявлений обґрунтований відвід;

- ухвалили рішення про права та інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Санітас-Д», яке не було залучене до участі у справі;

- не дослідили зібрані у справі докази, надані позивачем на підтвердження факту блокування відповідачем входу до аптечного пункту № 3 ЦМА № 297 і в обґрунтування понесених позивачем збитків.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Третя особи на стороні відповідача - Кам`янська міська рада у додаткових поясненнях щодо касаційної скарги просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що скаржник не зазначає, в чому саме полягає на його думку порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, заявлений позивачем в судах попередніх інстанцій відвід суддів є необґрунтованим, а оскаржувані судові рішення ухвалені з урахуванням всіх обставин справи відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідач та третя особа на стороні позивача відзивів на касаційну скаргу позивача Верховному Суду не надали.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.

Верховний Суд, обговоривши доводи позивача та третьої особи на стороні відповідача, викладені у касаційній скарзі та у додаткових поясненнях щодо касаційної скарги, перевіривши правильність застосування та дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

У частині другій статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено осіб, які мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До таких осіб зазначена норма відносить юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Отже, зазначені норми визначають об`єктом судового захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного, невизнаного або оспорюваного суб`єктивного права та / або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб`єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.

У свою чергу, суд перевіряє доводи позивача і, в залежності від встановленого, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відповідна правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 12 липня 2019 року у справі № 910/16436/18, від 05 вересня 2019 року у справі № 910/16404/18.

Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушеного права та / або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася до суду, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Як вбачається предметом спору у цій справі є вимога про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди: неотриманого доходу за період з 14 травня по 29 липня 2024 року від підприємницької діяльності аптечного пункту, що за твердженням позивача, належить йому на праві господарського відання, у розмірі, що дорівнює сумам щоденних доходів за останній тиждень роботи аптечного пункту до його незаконного блокування відповідачем, у загальному розмірі за зазначений період 1 541 908,83 грн.

Відповідно до частини першої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За змістом статей 610 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до частини першої статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з частиною першою статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Отже, виходячи із заявлених предмету та підстав позову об`єктом судового захисту у цій справі є майнові права позивача, права на дохід від підприємницької діяльності аптечного пункту, що за твердженням позивача, належить йому на праві господарського відання, знаходиться на його балансі.

Досліджуючи обставини наявності у позивача права власності, права господарського відання на майно: приміщення аптечного пункту № 3 ЦМА № 2970, розташованого у м. Кам`янске, просп. Аношкіна, 72, суди попередніх інстанцій встановили, що ці обставини були предметом дослідження господарських судів у межах справи № 904/1667/22 за позовом Обласного комунального підприємства "Фармація" до Кам`янської міської ради, за участю третьої особи на стороні позивача - Дніпропетровської обласної ради, та третьої особи на стороні відповідача - Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради "Міська лікарня №9" про визнання права господарського відання на нерухоме майно.

За результатом розгляду справи № 904/1667/22 Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 03 листопада 2022 року позов задовольнив частково. Однак, Центральний апеляційний господарський суд постановою від 01 травня 2024 року у справі № 904/1667/22 скасував рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2022 року, ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову.

При цьому, суд апеляційної інстанції у справі № 904/1667/22 встановив, що приміщення аптечного пункту № 3 ЦМА № 2970, розташоване у м. Кам`янске, просп. Аношкіна, 72, знаходяться у складі будівлі лікарні, яка входить до цілісного майнового комплексу Комунального закладу "Кам`янська міська лікарня № 9" Дніпропетровської обласної ради, який розташований у м. Кам`янське.

Дніпропетровська обласна рада на пропозицію Кам`янської міської ради прийняла рішення від 16 серпня 2019 року № 493-17/VІІ "Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області", відповідно до пункту 1.13. якого вирішила юридичну особу Комунальний заклад "Кам`янська міська лікарня № 9" Дніпропетровської обласної ради, розташовану за адресою: м. Кам`янське, просп. Аношкіна, 72, та закріплене за нею на праві оперативного управління майно передати до комунальної власності територіальної громади міста Кам`янське за умови прийняття відповідного рішення Кам`янською міською радою згідно з чинним законодавством України.

За актом приймання-передачі від 03 вересня 2019 року та інвентаризаційним описом до нього усі будівлі лікарні були передані в цілому без виділення окремих приміщень зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області до комунальної власності територіальної громади міста Кам`янське. Зазначений акт був затверджений рішенням Кам`янської міської ради № 262 від 03 вересня 2019 року.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень право власності на цілісний майновий комплекс Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради "Міська лікарня № 9" з 28 квітня 2020 року зареєстроване за територіальною громадою в особі Кам`янської міської ради.

Кам`янська міська рада 28 жовтня 2020 року прийняла рішення № 2061-47/VІІ про припинення права господарського відання правокористувача Обласного комунального підприємства "Фармація" на нерухоме майно комунальної власності міста, зокрема за адресою: просп. Аношкіна, 72.

З огляду на ці обставини суд апеляційної інстанції у справі № 904/1667/22 встановив, зокрема те, що приміщення аптечного пункту № 3 ЦМА № 2970, розташоване у м. Кам`янске, просп. Аношкіна, 72, не належить на праві господарського відання Обласному комунальному підприємству "Фармація". Зазначене майно перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Кам`янського в особі Кам`янської міської ради на підставі рішення Дніпропетровської обласної ради від 16 серпня 2019 року № 493-17/VІІ. Право господарського відання правокористувача Обласного комунального підприємства "Фармація" на це майно було правомірно припинене Кам`янською міською радою за рішенням від 28 жовтня 2020 року № 2061-47/VІІ.

Постанова Центрального апеляційного господарського суду від 01 травня 2024 року у справі № 904/1667/22 про відмову у задоволенні позову не була скасована в касаційному прядку та набрала законної сили.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суди попередніх інстанцій у цій справі № 904/2288/24, що розглядається, врахувавши встановлені господарськими судами у справі № 904/1667/22 зазначені вище обставини, правильно встановили, що відповідно до постанови Центрального апеляційного господарського суду від 01 травня 2024 року у справі № 904/1667/22 власником всіх нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Кам`янське, просп. Аношкіна, 72, у тому числі і приміщення аптечного пункту № 3 ЦМА № 2970, є територіальна громада в особі Кам`янської міської ради та дійшли правильного висновку про те, що станом на 14 травня 2024 року - дату початку визначеного позивачем у цій справі спірного періоду, з якої, за твердженням позивача, відповідач допустив протиправну поведінку, ні позивач - Обласне комунальне підприємство «Фармація», ні третя особа на стороні позивача - Дніпропетровська обласна рада не були власниками приміщення аптечного пункту № 3 ЦМА № 2970. Станом на зазначену дату це майно перебувало у комунальній власності міста Кам`янське в особі Кам`янської міської ради у складі майна Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради "Міська лікарня № 9".

Крім того, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що станом на 05 червня 2020 року - дату укладення між Дніпропетровською обласною радою, Товариством з обмеженою відповідальністю «Санітас-Д» та Обласним комунальним підприємством «Фармація» договору оренди № 612-23/VІІ-2/19, предметом якого є приміщення аптечного пункту № 3 ЦМА № 2970, площею 18 кв.м., розташованого за адресою: м. Кам`янске, просп. Аношкіна, 72, це майно на підставі рішень Дніпропетровської обласної ради та Кам`янської міської ради та акту приймання-передачі від 03 вересня 2019 року було передане до комунальної власності міста Кам`янське і право власності на це майно було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав за територіальною громадою міста Кам`янського у складі майна Комунального закладу «Кам`янська міська лікарня № 9». Станом на 05 червня 2020 року Обласне комунальне підприємство «Фармація» та Дніпропетровська обласна рада не мали права на розпорядження цим майном та не мали права на укладення зазначеного договору оренди.

З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає про те, що позивач не довів наявності у нього порушеного майнового права, яке підлягає судовому захисту, не довів наявності у нього прав на користування та розпорядження майном: приміщенням аптечного пункту № 3 ЦМА № 2970, розташованим у м. Кам`янске, просп. Аношкіна, 72, не довів наявності протиправної поведінки в діях відповідача та, як наслідок не довів наявності усіх інших елементів складу правопорушення (збитків, причинного зв`язку, вини), як необхідних умов для притягнення особи до відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Враховуючи наведене суди попередніх інстанцій правильно та обґрунтовано відмовили у задоволенні позову у цій справі.

При цьому, враховуючи відсутність у позивача порушеного права, яке б підлягало судовому захисту, Верховний Суд зазначає про відсутність підстав для формування у цій справі висновку щодо застосування статей 6 47 224 Господарського кодексу України, про необхідність формування якого просить позивач у касаційній скарзі. З огляду на викладене суд касаційної інстанції зазначає про необґрунтованість наведеної скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Іншою підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі позивач визначив пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

В обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, позивач послався на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, надані позивачем на підтвердження факту блокування відповідачем входу до аптечного пункту № 3 ЦМА № 297 і понесення позивачем збитків, та не встановили фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи. Отже, Верховний Суд зазначає про те, що доводи скаржника зводяться до підстави, передбаченої пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Верховний Суд зазначає, що умовою застосування пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Проте, як уже зазначалося вище по тексту цієї постанови, у цій справі заявлена скаржником підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованою.

З огляду на необґрунтованість зазначеної позивачем у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржника на пункт 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, а також на доводи, що стосуються порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та не дослідження судами зібраних у справі доказів.

Верховний Суд зазначає про те, що касаційна скарга позивача в частині зазначених доводів за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених фактичних обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів, до необхідності здійснення судом касаційної інстанції їх переоцінки, що є неможливим з огляду на визначені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Верховний Суд зазначає про те, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи. Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.

Верховний Суд також не бере до уваги доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, про те, що суди попередніх інстанцій ухвалили рішення у цій справі про права та інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Санітас-Д», яке не було залучене до участі у справі, оскільки, як уже зазначалося, ні позивач, ні Товариство з обмеженою відповідальністю «Санітас-Д» не мають прав на володіння, користування та розпорядження приміщенням аптечного пункту № 3 ЦМА № 2970, розташованого за адресою: м. Кам`янське, просп. Аношкіна, 72, не є власниками цього майна. Скаржник не зазначає, яких саме прав та / або інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Санітас-Д» стосуються оскаржувані позивачем до суду касаційної інстанції рішення та постанова судів попередніх інстанцій у цій справі, на які права та / або інтереси цього товариства та яким чином впливають оскаржувані судові рішення. Ні Товариство з обмеженою відповідальністю «Санітас-Д», ні інші учасники справи з клопотанням про залучення цього товариства до участі у справі до судів попередніх інстанцій не зверталися.

З огляду на викладене посилання скаржника на пункт 8 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень та обов`язкову підставу для їх скасування, не знайшли свого підтвердження та є необґрунтованими.

Крім того, позивач у касаційній скарзі посилається на те, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення у цій справі за участю суддів (судді Господарського суду Дніпропетровської області Назаренко Н. Г. та суддів Центрального апеляційного господарського суду Паруснікова Ю. Б., Верхогляд Т. А. та Іванова О. Г.), яким був заявлений обґрунтований відвід, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 27 червня 2024 року подав до Господарського суду Дніпропетровської області заяву про відвід судді Назаренко Н. Г. та 21 лютого 2025 року подав до Центрального апеляційного господарського суду заяву про відвід суддів Паруснікова Ю. Б., Верхогляд Т. А. та Іванова О. Г., посилаючись на наявність обставин, які викликають обґрунтований сумнів у неупередженості та об`єктивності зазначених суддів, а саме: на те, що ці судді порушили статті 56 58 60 61 Господарського процесуального кодексу України, допустили до участі в судовому процесі у цій справі як представницю відповідача Голосну Олену Віталіївну, яка не надала суду документального підтвердження наявності у неї повноважень на здійснення представництва відповідача в порядку самопредставництва, безпідставно прийняли від цієї особи процесуальні документи по справі.

Однак, Верховний Суд вважає, що підстави вважати заявлений позивачем в судах попередніх інстанцій у цій справі відвід суддям обґрунтованим відсутні.

У статтях 35 36 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для відводу (самовідводу) судді.

Згідно зі статтею 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Стаття 35 Господарського процесуального кодексу України не містить вичерпного переліку обставин для відводу, з огляду на що вирішення питання про визнання тих чи інших обставин такими, що викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді (у випадку відсутності передбачених обов`язкових підстав, визначених, зокрема, у частинах першій - четвертій вказаної статті), лежить в межах повноважень суду. У свою чергу, посилання на відповідні обставини повинно бути обґрунтованим, а самі обставини - такими, що дійсно викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Верховий Суд зазначає про те, що обставини, наведені позивачем у заявах про відвід суддів в обґрунтування наявності у нього сумнів у неупередженості або об`єктивності судді / суддів, фактично зводяться до незгоди позивача з процесуальними діями суддів щодо допуску представниці відповідача Голосної О. В. до участі в судовому засіданні та прийняття від цієї особи процесуальних документів по справі.

Однак, сама по собі незгода учасника справи з процесуальними діями судді у справі не свідчить про упередженість і необ`єктивність судді та не є підставою для його відводу відповідно до наведених вище норм Господарського процесуального кодексу України, про що правильно зазначили суди попередніх інстанцій в ухвалах від 02 липня 2024 року та від 26 лютого 2025 року у цій справі про відмову у задоволенні заявлених позивачем відводів судді/суддів.

Суддя, здійснюючи правосуддя, самостійно, на власний розсуд визначає, які саме процесуальні дії слід вчинити, з урахуванням з конкретних обставин справи. Протиправні процесуальні дії судді / колегії суддів, процесуальні порушення, допущені судами при розгляді справи, можуть бути оскаржені учасниками справи в апеляційному / касаційному порядку та не є підставою для відводу судді від розгляду справи.

З огляду на викладене Верховний Суд у повній мірі погоджується з мотивами відмови у задоволенні заяв позивача про відвід судді / суддів, наведеними судами попередніх інстанцій в ухвалах від 02 липня 2024 року та від 26 лютого 2025 року у цій справі, які (мотиви) є достатніми та обґрунтованими.

Отже, доводи позивача, наведені у касаційній скарзі, про обґрунтованість заявлених ним у судах попередніх інстанцій відводів судді / суддям та про наявність у зв`язку з цим обов`язкової підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до пункту 2 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України не знайшли свого підтвердження та є безпідставними.

З огляду на викладене, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги позивача та про відсутність підстав для скасування оскаржуваних рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2024 року та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 27 лютого 2025 року у цій справі № 904/2288/24.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи те, що наведені позивачем у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження не знайшли свого підтвердження та є необґрунтованими, оскаржувані рішення та постанова ухвалені судами попередніх інстанцій з правильним застосуванням та з дотриманням норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2024 року та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 27 лютого 2025 року у цій справі № 904/2288/24

9. Судові витрати.

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Обласного комунального підприємства "Фармація" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2024 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27 лютого 2025 року у цій справі № 904/2288/24 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді І. Кондратова

О. Кролевець