ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 904/2491/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Гогуся В.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2020 (Коваль Л.А., Мороз В.Ф., Чередко А.Є.) та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2019 (Суховаров А.В., Первушин Ю.Ю., Мельниченко І.Ф.) про залишення позовної заяви без розгляду у справі №904/2491/18

за позовом Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Верхньодніпровської районної державної адміністрації та Дніпропетровської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кольорові метали", третя особа Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки, стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 1 092 322,74 грн

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Жовтоводська місцева прокуратура Дніпропетровської області (далі - Прокурор) звернулася в інтересах держави в особі Верхньодніпровської районної державної адміністрації (далі - Позивач-1), Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - Позивач-2) в Господарський суд Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кольорові метали" (далі - Відповідач), третя особа Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - Третя особа), про: 1) розірвання договору оренди землі від 21.04.2015; 2) зобов`язання Відповідача повернути земельну ділянку за актом приймання-передачі у стані, у якому він її одержав в оренду; 3) стягнути з Відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 1 092 332,74 грн, яка виникла в період з 01.10.2015 по 30.04.2018.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідачем систематично не сплачується орендна плата за користування земельною ділянкою, що є істотним порушенням умов договору оренди землі та є підставою для розірвання цього договору, а також повернення спірної земельної ділянки Позивачу-1.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали, постановленої судом першої інстанції

3. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2019 позов залишено без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 ГПК України.

4. Ухвала суду мотивована тим, що при зверненні з даним позовом Прокурором не наведено підстав нездійснення Позивачами, які є самостійними юридичними особами з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів Держави, а посилання Прокурора в позовній заяві та поясненнях на інформацію Позивача-1 не є таким, що належним чином обґрунтовує причини нездійснення органами державної виконавчої влади захисту інтересів Держави.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2020 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2019 залишено без змін з тих же підстав.

6. Додатково суд апеляційної інстанції зазначив, що суд не встановив обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Позивачем-2 своїх функцій щодо захисту інтересів Держави, і Прокурор у даному випадку не довів неможливості реалізації такого захисту безпосередньо Позивачем-2. Водночас, суд першої інстанції, встановивши після відкриття провадження у справі відсутність підстав для представництва Прокурором інтересів Держави, мав залишити позов без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України. Однак, залишаючи позов без розгляду, суд послався на пункт 1 частини 1 статті 226 ГПК України і помилково залишив поза увагою пункт 2 частини 1 статті 226 ГПК України, проте відсутність посилання у тексті оскаржуваної ухвали на зазначену норму не призвело до прийняття неправильного по суті судового рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги Прокурора

7. Прокурор подав касаційну скаргу на постанову та ухвалу судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи Прокурора, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

8. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли невірного висновку, що прокуратурою при зверненні з позовом не зазначено причин неможливості здійснення Позивачами захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку та не надано доказів того, що Позивачі не можуть чи не бажають здійснювати захист інтересів Держави та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом до Відповідача.

9. Безпідставним є посилання апеляційного господарського суду лише на листи місцевої прокуратури до Позивачів від 07.06.2018 без урахування у сукупності інших листів Прокурора від 11.12.2017, 14.12.2017, 24.01.2018, 07.05.2018 та усних і письмових пояснень представників Позивачів, наданих у судах першої та апеляційної інстанцій.

10. Оскаржувані судові рішення не відповідають висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у справі №912/2385/18 щодо обґрунтування прокурором підстав для представництва інтересів Держави в суді.

11. Суди не врахували, що до винесення ними оскаржуваних судових рішень, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2019 відкрито провадження у справі №904/5417/18 про банкрутство Відповідача, що має наслідком передачу даної справи до розгляду в межах справи про банкрутство Відповідача відповідно до частин 2, 3 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу

12. Позивачі, Відповідач та Третя особа відзив на касаційну скаргу не надали, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у даній справі у касаційному порядку.

Інші документи

13. Від представника Відповідача (адвокат Хорунженко В.С.) 02.02.2021 до Верховного Суду через електронну пошту надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано тим, що у Відповідача існує необхідність надання письмових пояснень/доказів, які, як вказує Відповідач, можуть суттєво вплинути на розгляд справи, але неможливість подання таких документів, як зазначає Відповідач, викликана впровадженням Кабінетом Міністрів України карантину від 08.01.2021, а також знаходженням керівника Відповідача на лікарняному.

13.1. Розглянувши клопотання Відповідача, колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення, оскільки явка представників учасників справи обов`язковою не визнавалася, а матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для такого розгляду і без участі представника Відповідача.

13.2. При цьому, ухвалою Верховного Суду від 11.01.2021 надано учасникам справи строк для подання до суду касаційної інстанції відзивів на касаційну скаргу до 27.01.2021.

13.3. Колегія суддів звертає увагу, що статтею 161 ГПК України передбачено, що при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Статтею 295 ГПК України визначено, що учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження. При цьому, стаття 295 ГПК України не передбачає можливості подання учасниками справи письмових пояснень. Отже, зазначення представником Відповідача у своєму клопотанні про необхідність надання в суд касаційної інстанції письмових пояснень, слід розглядати як намір подати відзив на касаційну скаргу, проте, у встановлений ухвалою Верховного Суду від 11.01.2021 строк відзив Відповідачем не надано. Відповідно до частини 3 статті 295 ГПК України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судових рішень (рішення).

13.4. Щодо посилання представника Відповідача на необхідність подання до Верховного Суду доказів, то колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

13.5. Відносно доводів представника Відповідача про те, що неможливість подання зазначених у клопотанні пояснень (відзиву) пов`язана із знаходженням керівника Відповідача на лікарняному, суд зазначає, що відповідно до статті 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник і оскільки вказане клопотання подано адвокатом Відповідача гр.Хорунженко В.С. із наданням в підтвердження своїх повноважень відповідних документів, тому вказане свідчить, що адвокат наділений повноваженнями та не був позбавлений можливості надати або надіслати в суд засобами поштової кореспонденції чи засобами електронного зв`язку належним чином оформлені документи (зокрема, відзив тощо). При цьому, до клопотання не додано доказів знаходження керівника Відповідача на лікарняному.

13.6. Що стосується посилання Відповідача на те, що неможливість подання документів викликана впровадженням Кабінетом Міністрів України карантину від 08.01.2021, слід звернути увагу, що постановою Кабінету Міністрів України №1236 від 09.09.2020 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" передбачено додатковий період до обмежувальних протиепідемічних заходів, який тривав в період з 00 годин 00 хвилин 08.01.2021 до 00 годин 00 хвилин 25.01.2021 (пункт 3 постанови). Однак, як вже зазначалося вище, ухвалою Верховного Суду від 11.01.2021 встановлений строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 27.01.2021.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанції

14. Як встановили суди попередніх інстанцій, між Позивачем-1 (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) 21.04.2005 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 90,045 га за рахунок земель ДП ВДГМК на території Боровківської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Відповідно до пункту 4 договору, в редакції додаткової угоди №2, орендна плата встановлена в сумі 136 823,65 грн за рік в розмірі земельного податку, збільшеного тричі (3 862х2,623х5%х 3 х90,045). Кошти перераховуються на рахунок Боровківської сільської ради щомісячно рівними частинами за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

14.1. Звертаючись до суду з позовом, Прокурор зазначив, що внаслідок неналежного виконання Відповідачем зобов`язань за договором в частині сплати орендних платежів за користування земельною ділянкою площею 90,045 га, за Відповідачем рахується заборгованість в сумі 1 092 332,74 грн за період з 01.10.2015 по 30.04.2018, а тому, з огляду на систематичні порушення Відповідачем взятих на себе за договором оренди земельної ділянки зобов`язань щодо своєчасного внесення орендної плати, Прокурор вважає наявними підстави для розірвання договору і повернення земельної ділянки Позивачу-1.

14.2. Позивач-2 з моменту виникнення боргу за користування земельною ділянкою не ініціює питання розірвання договору оренди спірної земельної ділянки та її повернення Державі. Відповідач не виконує своїх договірних зобов`язань. У даному випадку з позовом до суду звертається Прокурор у зв`язку з тим, що орган, уповноважений Державою на здійснення відповідних повноважень, належним чином їх не виконує.

15. Залишаючи позов без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 ГПК України, суд першої інстанції виходив з того, що при зверненні з даним позовом Прокурором не наведено підстав нездійснення Позивачами, які є самостійними юридичними особами з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів Держави, а посилання Прокурора в позовній заяві та поясненнях на інформацію Позивача-1 не є таким, що належним чином обґрунтовує причини нездійснення органами державної виконавчої влади захисту інтересів Держави.

Так, у вказаній інформації йдеться про те, що орендна плата вноситься орендарем на розрахунковий рахунок відповідної ради за місцезнаходженням земельної ділянки, про делегування органам місцевого самоврядування повноважень по контролю за дотриманням зобов`язань по платежах до місцевого бюджету, в тому числі, по справлянню плати за землю, про те, що місцеві державні адміністрації не втручаються у господарську діяльність підприємств, а також про те, що здійснення контролю з питань оподаткування покладено на Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

15.1. Суд першої інстанції, пославшись на статтю 28 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" та частину 5 статті 122 ЗК України зазначив, що з метою раціонального та ефективного використання земельних ділянок з земель державної власності, додержання законодавчого порядку їх використання компетентні суб`єкти, які мають, у даному випадку, здійснювати захист відповідних інтересів Держави, не позбавлені можливості направлення запитів до Боровківської сільської ради та органів Державної фіскальної служби по отриманню інформації щодо стану розрахунків по орендній платі Відповідача за спірним договором, періодичності їх внесення, наявності заборгованості та застосування в подальшому відповідних правових наслідків.

16. Апеляційний господарський суд, погодився з висновками суду першої інстанції про залишення позову Прокурора без розгляду, оскільки прокуратурою при зверненні з позовом до суду не зазначено причин неможливості здійснення Позивачами, які є самостійними юридичними особами з відповідною процесуальною дієздатністю, захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку та не надано доказів того, що Позивачі не можуть чи не бажають здійснювати захист інтересів Держави та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом до Відповідача.

Сама по собі обставина незвернення Позивачів з позовом упродовж певного часового періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неможливість виконання ними функцій із захисту інтересів Держави.

Апеляційний господарський суд не встановив обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Позивачами своїх функцій щодо захисту інтересів Держави і Прокурор, у даному випадку, не довів неможливості реалізації такого захисту безпосередньо Позивачами.

16.1. Судом апеляційної інстанції вказано, що прокуратура із повідомленням про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів Держави звернулася до Позивачів 07.06.2019, тоді як із позовом в Господарський суд звернулася 08.06.2019, не надавши можливості Позивачам відреагувати на звернення прокуратури та не обґрунтувавши необхідність невідкладної подачі позову до суду.

Також суд зауважив, що Прокурор звертався до Позивача-1 із запитом про надання інформації від 07.05.2018, проте вказаний запит не є повідомленням про намір звернутись із відповідним позовом до суду і Позивач-1 листом від 14.05.2018 надав відповідь із зазначенням інформації щодо нормативного регулювання земельних відносин, зокрема, і щодо функцій місцевих державних адміністрацій. Разом з тим, із вказаної відповіді не вбачається відмови Позивача-1 від подання позову до суду.

Крім того, як зазначив апеляційний господарський суд, посилання Прокурора на листи, адресовані Позивачу-1, не можуть бути взяті до уваги як достатні докази вчинення Прокурором всіх необхідних заходів до звернення до суду, оскільки позов у цій справі поданий Прокурором в інтересах Держави в особі обох Позивачів, однак листування із Позивачем-2 Прокурором не здійснювалося.

17. Колегія суддів не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

18. Відкриваючи провадження у цій справі №904/2491/18, суд першої інстанції встановив наявність підстав для відкриття провадження у справі відповідно до статті 177 ГПК України, тобто, не знайшов підстав для залишення позовної заяви Прокурора без руху відповідно до статті 174 ГПК України, зокрема, не знайшов недоліків позовної заяви в частині відсутності обґрунтування Прокурором підстави для здійснення представництва інтересів Держави в суді. Натомість за результатами розгляду позову суд першої інстанції постановив ухвалу про залишення позову Прокурора без розгляду на підставі статті 226 ГПК України з чим, по суті, погодився і апеляційний господарський суд.

19. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 ГПК України).

20. Статтями 74 77 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

21. Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

22. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів Держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

При цьому, наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси Держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності Держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів Держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах Держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.

22.1. Дана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

23. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання частин 3- 5 статті 53 ГПК України і частин 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів Держави Позивачами, які з моменту виникнення боргу за користування Відповідачем земельною ділянкою не вжили заходів щодо розірвання договору оренди спірної земельної ділянки та її повернення Державі у судовому порядку, а саме, що у відповідь на лист від 07.05.2018, яким Жовтоводська місцева прокуратура Дніпропетровської області поінформувала Позивача-1 про систематичне порушення Відповідачем норм земельного та податкового законодавства, невиконання зобов`язань щодо своєчасного внесення орендної плати, Позивач-1 листом від 08.05.2018 поінформував прокуратуру про невтручання у господарську діяльність підприємств, установ і організацій, крім випадків визначених законом. Також, Прокурор зазначив, що, укладаючи договір оренди, Позивач-1 розраховував отримувати орендну плату у визначеному договором розмірі та у встановлений строк, натомість Відповідач протягом досить тривалого часу не сплачує орендну плату, що позбавляє Позивача-1 того, на що він розраховував при укладенні спірного договору. Зазначене в сукупності свідчить, що Прокурор при зверненні з позовом навів підстави для представництва інтересів Держави та обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів Держави.

24. Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

25. Дійшовши висновку про відсутність підстав для представництва Прокурором інтересів Держави у цій справі, суди попередніх інстанцій, в порушення статті 86 ГПК України, не надали оцінки доказам у справі, які Прокурором долучено до матеріалів позову. Зокрема, листи від 11.12.2017, 14.12.2017 (а.с. 26, 33, 39, т.с. 1), якими Жовтоводська місцева прокуратура Дніпропетровської області з метою встановлення підстав для представництва інтересів Держави у суді просила Позивача-1 надати необхідні документи; лист від 24.01.2018 (а.с. 51, т.с. 1), яким Жовтоводська місцева прокуратура Дніпропетровської області з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави у суді просила Кам`янську об`єднану державну податкову інспекцію головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області надати необхідну інформацію, зокрема, щодо вжиття контролюючим органом заходів для стягнення заборгованості з орендної плати за спірну земельну ділянку; лист від 07.05.2018 (а.с. 90, т.с. 1), яким Жовтоводська місцева прокуратура Дніпропетровської області, посилаючись на систематичне порушення Товариством норм земельного та податкового законодавства, невиконання зобов`язань щодо своєчасного внесення орендної плати, просила Верхньодніпровську РДА надати інформацію, чи ведеться нею контроль за станом нарахувань та надходжень до бюджету орендної плати за користування земельними ділянками, сумами заборгованості та періодами її утворення за кожним договором оренди; відповідь Позивача-1 на лист прокуратури від 07.05.2018 (а.с. 92, т.с. 1), яким Позивач-1 повідомив прокуратуру про те, що він не втручається у господарську діяльність підприємств, установ і організацій, крім випадків визначених законом.

26. При цьому, щодо доводів апеляційного господарського суду про те, що позов у цій справі поданий Прокурором в інтересах Держави в особі обох Позивачів, однак листування із Позивачем-2 Прокурором не здійснювалося, а тому посилання Прокурора на листи, адресовані Позивачу-1 не можуть бути взяті до уваги як достатні докази вчинення Прокурором всіх необхідних заходів до звернення до суду, колегія суддів зазначає, що відповідно до змісту розпорядження ОДА від 23.04.2014 № Р-231/0/3-14 голів районних державних адміністрацій Дніпропетровської області уповноважено на виконання функцій розпорядника земель області щодо триваючих договорів оренди земельних ділянок. Зважаючи на викладене, місцева прокуратура найбільшу кількість вищезазначених листів щодо користування спірною земельною ділянкою, систематичного порушення Відповідачем норм земельного та податкового законодавства, невиконання ним зобов`язань зі своєчасного внесення орендної плати та контролю за станом нарахувань та надходжень до бюджету орендної плати за користування земельною ділянкою спрямовувала саме до Позивача-1. Надаючи відповідь Прокурору на його звернення, Позивач-1 свою позицію щодо порушення інтересів Держави жодним чином не висловив, про наміри самостійно звернутися з позовом чи провести перевірку щодо виявлених прокуратурою фактів не заявив, водночас не спростував й твердження Прокурора щодо виявлених порушень законодавства, а тому такі дії можна розуміти як бездіяльність.

27. Отже, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для представництва Прокурором інтересів Держави в суді. З огляду на наведене, доводи касаційної скарги, зазначені в пунктах 8, 9, 10 постанови, визнаються судом обґрунтованими.

28. Водночас, посилання Прокурора на те, що, оскільки ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2019 відкрито провадження у справі №904/5417/18 про банкрутство Відповідача, тому це є підставою для передачі даної справи до розгляду в межах справи про банкрутство Відповідача відповідно до частин 2, 3 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (пункт 11 постанови), Верховний Суд вважає необґрунтованим, оскільки оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі №904/2491/18 винесена 03.04.2019, тоді як Кодекс України з процедур банкрутства набрав чинності з 21.04.2019, що виключає можливість застосування судом першої інстанції положень Кодексу України з процедур банкрутства, а суд апеляційної інстанції перевіряв законність та обґрунтованість судового рішення місцевого господарського суду станом на час його ухвалення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

29. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

30. За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

31. Згідно із частиною 6 статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

32. З огляду на те, що судами допущено порушення норм процесуального права (статті 86 236 ГПК України) касаційна скарга Прокурора підлягає задоволенню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

33. У зв`язку з направленням справи для продовження розгляду в суд першої інстанції, враховуючи положення статті 129 ГПК України, відсутні підстави для вирішення Верховним Судом питання розподілу судових витрат зі сплати судового збору за подання і розгляд касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300 301 308 310 314 315 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2020 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2019 у справі №904/2491/18 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.