ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 904/3143/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Баранець О.М., Кібенко О.Р.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників учасників справи:

позивача - Костікової Є.В.,

відповідача - Довгаля Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2024 (головуючий суддя - Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Чередко А.Є.) та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2024 (суддя Бєлік В.Г.)

у справі №904/3143/24

за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії у загальному розмірі 27 662,02 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст обставин справи та оскаржуваних судових рішень

2. Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі також КПТМ "Криворіжтепломережа") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за період з 12.11.2021 по 31.03.2022 у розмірі 24 043,92 грн, заборгованості за абонентське обслуговування за період з 12.11.2021 по 14.08.2022 у розмірі 194,26 грн, інфляційних втрат за період з січня 2023 по червень 2024 у розмірі 2 317,24 грн, 3% річних за період з 03.01.2023 по 11.07.2024 у розмірі 1 106,60 грн.

3. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов індивідуального договору з поставки теплової енергії в частині своєчасної оплати наданих споживачу послуг.

4. Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 12.09.2024 у справі №904/3143/24, яку Центральний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 11.12.2024, клопотання відповідача про закриття провадження у справі №904/3143/24 задовольнив; закрив провадження у справі №904/3143/24 за позовом КПТМ "Криворіжтепломережа" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії у загальному розмірі 27 662,02 грн.

5. Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що у цій справі позивачем заявлено вимоги про стягнення вартості за спожиту послугу з теплопостачання на об`єкт житлового фонду, який належить на праві приватної власності фізичній особі ОСОБА_1, доказів використання об`єкту нерухомості (квартири) у підприємницькій діяльності позивачем до суду не надано. З огляду на наведене, суди дійшли висновків, що цей спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

6. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

7. КПТМ "Криворіжтепломережа" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у справі №904/3143/24 і передати справу для продовження розгляду; задовольнити клопотання позивача про долучення до матеріалів справи №904/3143/24 доказів, а саме договору купівлі-продажу теплової енергії №11506 від 20.12.2016, який був укладений позивачем з попереднім власником приміщення АДРЕСА_1, ОСОБА_2.

8. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник підставою касаційного оскарження зазначив неправильне застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального права та порушення норм процесуального права.

9. Скаржник, зокрема, зазначає:

- в даному випадку відсутній висновок Верховного Суду щодо вирішення питань про: 1) визначення юрисдикції спору за участі фізичної особи-підприємця, яка виступала у спірних правовідносинах як суб`єкт господарювання, та визначення цих правовідносин господарськими; 2) визначення статусу приміщення як нежитлового при недотриманні порядку власником об`єкту нерухомого майна переведення нежитлового приміщення в статус житлового;

- доказування (цей обов`язок у рівній мірі покладається на обох сторін) полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що відповідачем ОСОБА_1 зроблено не було;

- цей спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, оскільки предмет спору та суб`єктний склад його учасників охоплюється юрисдикцією господарських судів;

- приміщення відповідача АДРЕСА_1 є нежитловим згідно з рішенням Криворізької міської ради №412 від 14.06.2000. Вказаним рішенням органу місцевого самоврядування встановлено обов`язки власників приміщень, зокрема, укласти договори на оплату послуг. Вищевказані квартира знята з обліку житлових фонду;

10. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, зазначаючи про безпідставність викладених у скарзі доводів, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

11. Позиція Верховного Суду

12. Статтею 125 Конституції України визначено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

13. Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

14. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

15. Такі висновки Верховного Суду містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №127/21764/17, від 23.03.2021 у справі №367/4695/20, а також від 02.08.2023 у справі №925/1741/21).

16. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

17. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

18. Згідно з частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі також ГПК) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

19. Відповідно до частини другої статті 4 ГПК юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

20. Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів визначена у статті 20 ГПК, згідно з частиною першою якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 1 частини першої статті 20 ГПК).

21. Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

22. Предметом спору у цій справі є вимоги КПТМ "Криворіжтепломережа" про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та за абонентське обслуговування на підставі індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії від 05.10.2021, а також вимоги про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

23. Позовні вимоги заявлені до фізичної особи ОСОБА_1 як до власника квартири АДРЕСА_1 , до якого позивач поставляв теплову енергію та як до споживача послуг з постачання теплової енергії за індивідуальним договором про надання послуг з постачання теплової енергії від 05.10.2021, що є публічним договором приєднання.

24. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №916/1261/18 зазначила про те, що вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.

25. Сторонами спору не заперечується, що ОСОБА_1 у спірний період заборгованості був зареєстрований як суб`єкт господарювання. Статус фізичної особи-підприємця припинився 15.08.2022. Відтак, заявлений розмір заборгованості охоплюється періодом реєстрації відповідача як ФОП.

26. Водночас ключовим у вирішенні даної справи є встановлення характеру правовідносин між сторонами, чи були вони господарськими та в якому статусі в спірних правовідносинах виступає ОСОБА_1 .

27. Згідно з частиною першою статті 24 Цивільного кодексу України (далі також ЦК) людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

28. За змістом статті 25 ЦК здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті (частини друга та четверта зазначеної статті).

29. Відповідно до статті 26 ЦК всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

30. Згідно з абзацом другим статті 30 ЦК цивільна дієздатність фізичної особи визначається як здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

31. Згідно з частиною першою статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

32. У частинах першій та другій статті 50 ЦК передбачене право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом.

33. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.

34. Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України (далі ГК) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

35. Згідно із частиною першою статті 128 ГК громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

36. Відповідно до частини третьої статті 128 ГК громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.

37. Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статусу підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Натомість згідно з частиною дев`ятою статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

38. Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

39. Такий підхід щодо співвідношення понять фізичної особи та фізичної особи-підприємця і їх правового статусу є усталеним, що підтверджено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц; від 24.04.2018 у справі №303/5186/15-ц; від 15.05.2019 у справі №904/10132/17; від 21.09.2019 у справі №922/4239/16; від 03.07.2019 у справі №916/1261/18; від 09.10.2019 у справі №209/1721/14-ц та інших.

40. Отже, з моменту державної реєстрації ФОП фізична особа фактично перебуває у двох правових статусах - як фізична особа, та як ФОП.

41. Відтак, підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

42. Такий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у постановах від 13.03.2018 у справі №306/2004/15-ц, від 15.05.2019 у справі №904/10132/17, від 02.10.2019 у справі №263/2359/19, від 25.02.2020 у справі №916/385/19 та інших.

43. З`ясовуючи питання щодо характеру правовідносин, які виникли між сторонами у справі №904/3143/24, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що такі відносини не пов`язані зі здійсненням відповідачем підприємницької діяльності, а позовні вимоги стосуються прав та інтересів відповідача саме як фізичної особи.

44. При цьому суди врахували, що:

- відповідно до інформації, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 як фізична особа;

- зі змісту претензії позивача №12101/15021 про сплату заборгованості (т. 1, а.с. 35) вбачається, що вона адресована ОСОБА_1 як фізичній особі на підставі індивідуального договору №12101 від 12.11.2021, укладеному між КПТМ "Кріворіжтепломережа" та фізичною особою ОСОБА_1 ;

- згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, тип об`єкта нерухомого майна, який належить на праві власності відповідачу та стягнення послуг щодо поставки теплової енергії до якого є предметом спору у цій справі, зареєстрований як квартира, об`єкт житлової нерухомості (т. 1, а.с. 36). У спірний період вказаний об`єкт також був зареєстрований як квартира, об`єкт житлової нерухомості.

45. З огляду на вказані наявні в матеріалах справи докази, а також зазначивши, що позивачем не доведено використання відповідачем квартири як об`єкту житлової нерухомості для здійснення підприємницької діяльності, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що спірні правовідносини не мають ознак господарських, а відтак вирішення цього спору належить до юрисдикції суду загальної юрисдикції.

46. При цьому суди врахували, що сам лише факт наявності у спірний період у відповідача статусу фізичної особи-підприємця не може підтверджувати того, що відповідач перебуває у такому статусі у всіх правовідносинах з іншими особами, у тому числі й у тих, щодо яких виник спір у справі №904/3143/24.

47. Доводи скаржника про те, що наведені вище висновки судів порушують принцип змагальності, оскільки відповідачем не надано суду переконливих доказів невикористання квартири для здійснення підприємницької діяльності, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки по-перше, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, у даному випадку відповідачем доведено факт набуття ним, як фізичною особою, права власності саме на квартиру, а не на нежитлове приміщення, а також те, що така квартира є об`єктом житлової нерухомості, що за відсутності в матеріалах справи доказів використання цієї квартири для здійснення підприємницької діяльності відповідачем, є достатнім для формування судами висновку щодо характеру спірних правовідносин; по-друге, доводи касаційної скарги про непереконливість доказів, на які послались суди в обґрунтування висновку про характер спірних правовідносин, за своєю суттю спрямовані на спонукання Суду до здійснення переоцінки таких доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК, відповідно до частини другої якої суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

48. З цих же підстав колегія суддів вважає необхідним відмовити у задоволенні клопотання скаржника про долучення до справи нових доказів, а саме договору купівлі-продажу теплової енергії №11506 від 20.12.2016, який був укладений позивачем з попереднім власником приміщення АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , оскільки такі повноваження Суду не передбачені положеннями ГПК.

49. Доводи скаржника про те, що зазначена квартира не є об`єктом житлового фонду, а є саме нежитловим приміщенням в силу існування рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради №412 від 14.06.2000 "Про переведення квартир із житлового у нежитловий фонд", колегія суддів відхиляє, оскільки такий доказ був оцінений судами попередніх інстанції, за наслідком чого суди дійшли висновків, що зазначене рішення не було реалізовано.

50. Так, суди врахували, що згідно з пунктом 3 вказаного рішення та пунктом 7 Додатку №1 до нього, попереднього власника квартири ОСОБА_3 зобов`язано:

- виготовити проектну документацію на перепланування квартири і погодити її з балансоутримувачем будинку, Управлінням містобудування і архітектури виконкому міськради, органами державного нагляду та інженерними службами;

- виконати роботи по виділенню прибудинкової території житлового будинку в межах житлового мікрорайону (кварталу) з визначенням частки землекористування власників квартир;

- використовувати земельні ділянки за цільовим призначенням, зміна цільового використання земельних ділянок прибудинкових територій допускається з дозволу виконкому міської ради;

- отримати дозвіл на виконання будівельних робіт в інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю;

- в тримісячний термін завершити роботи по переплануванню та переобладнанню квартири;

- здати в експлуатацію закінчений будівництвом об`єкт згідно з чинним законодавством;

- укласти договір з ЖКК на оплату комунальних послуг та експлуатаційних видатків.

51. Тобто, вказаним рішенням Виконкому Криворізької міської ради була надана можливість попередньому власнику здійснити переведення квартири з житлового фонду у нежитловий, проте докази того, що така можливість була реалізована, до матеріалів справи не надано.

52. Відтак, посилання позивача на рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради №412 від 14.06.2000 як на доказ того, що квартира відповідача виведена з житлового фонду та переведена у нежитловий, були обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій.

53. Доводи скаржника про те, що сам факт існування рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради №412 від 14.06.2000 зумовлював необхідність відповідачу доводити переведення квартири з нежитлового приміщення в статус житлового, колегія суддів відхиляє, оскільки, вирішуючи цей спір, суди виходили з того, що зазначена квартира не набувала статусу нежитлової нерухомості.

54. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що цей спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки у спірних правовідносинах ОСОБА_1 виступає власником квартири та споживачем комунальних послуг як фізична особа, нерухоме майно має статус житлового фонду, доказів його використання у господарській діяльності не надано, а судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях позивача про зворотнє.

55. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат

56. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

57. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК).

58. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги.

59. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Відмовити у задоволенні клопотання Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" про долучення до матеріалів справи №904/3143/24 нових доказів на стадії касаційного провадження.

2.Касаційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" залишити без задоволення.

3.Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2024 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2024 у справі №904/3143/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.М. Баранець

О.Р. Кібенко