ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/3507/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Шевчик О.Ю.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство "Укргазвидобування",

представник позивача - не з`явився,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна",

представник відповідача - Козарь Ю.І., адвокат (довіреність від 11.11.2019 № 58, свідоцтво від 23.11.2018 № 3320),

розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - Товариство)

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2019 (головуючий суддя Золотарьова Я.С.)

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.01.2020 (головуючий Антонік С.Г., судді: Дармін М.О. і Іванов О.Г.)

у справі № 904/3507/19

за позовом акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - Позивач)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" (далі - Відповідач)

про стягнення 5 888 253,33 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача про стягнення штрафу в розмірі 5 888 253,33 грн, нарахованого на підставі пункту 7.5 договору поставки від 11.03.2019 № УГВ 813/30-19 (далі - Договір).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за Договором.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.01.2020, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача штраф у розмірі 1 766 476,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що:

- матеріалами справи доведено факт поставки трубної продукції Відповідачем на адресу Позивача у кількості і на суму, зазначені у позовній заяві, без рознарядки, чим порушено умови пункту 5.2 Договору;

- перевіривши розрахунок штрафу, суди визнали його арифметично вірним;

- клопотання Відповідача про зменшення розміру штрафу може бути задоволено частково з врахуванням того, що Відповідач поставив товар у строки та у обсягах, які передбачені специфікацією, а Позивач прийняв товар, відвантажений Відповідачем за відсутності рознарядки, без будь-яких зауважень, підписав видаткову накладну та сплатив за поставлений товар.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, Позивач звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також тим, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах, які прийняті у інших справах у частині застосування статей 42 44 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині та прийняти нове рішення, яким у цій частині задовольнити позовні вимоги. У решті рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди:

- в оскаржуваних рішеннях не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах у справах № 904/4582/18, № 917/562/18, № 910/6046/16, № 910/22964/17, № 910/9765/18, № 910/10427/18, № 910//14170/18, про застосування статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України у подібних правовідносинах;

- не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, щодо застосування статей 42 44 ГК України;

- залишили поза увагою, що відповідач, заявляючи клопотання про зменшення пені на 90%, не надав жодних доказів на підтвердження підстави для зменшення пені та штрафу.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке відхилено Касаційним господарським судом у зв`язку з його необґрунтованістю та враховуючи, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника Відповідача, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 11.03.2019 Позивачем (покупець) та Відповідачем (постачальник) укладено Договір.

Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації, що додається до Договору і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Згідно з пунктом 1.2 Договору найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару вказується у специфікаціях.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації до цього договору.

Відповідно до пункту 5.2 Договору обсяг поставки товару (кожної партії товару) визначається в рознарядках покупця та узгоджується до поставки товару. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка постачальнику може направлятися покупцем в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в розділі ХІV даного договору.

Згідно з пунктом 5.3 Договору датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акта приймання-передачі товару або видаткової накладної.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором та специфікацією.

Відповідно до пункту 7.5 Договору за відвантаження товару без отримання рознарядки, постачальник виплачує покупцю штраф у розмірі 10% від суми товару, відвантаженого без рознарядки.

11.03.2019 сторони підписали специфікацію № 1 до Договору, в якій узгодили найменування, кількість, ціну за одиницю і загальну вартість товару.

Згідно з пунктом 1 специфікації № 1 загальна вартість товару, що постачається за цією специфікацією, складає 177 598 848,60 грн.

Умовами пункту 3 специфікації № 1 визначено строк поставки товару: 70% об`єму товару протягом 180 календарних днів з дати укладення Договору, 30% об`єму товару протягом 240 календарних днів з дати укладення Договору.

11.03.2019 сторони підписали специфікацію № 2 до Договору, в якій узгодили найменування, кількість, ціну за одиницю і загальну вартість товару.

Відповідно до пункту 1 специфікації № 2 загальна вартість товару, що постачається за цією специфікацією, складає 765 667 800,00 грн.

Згідно з пунктом 3 специфікації № 2 строк поставки товару: 70% об`єму товару протягом 180 календарних днів з дати укладення Договору, 30% об`єму товару протягом 240 календарних днів з дати укладення Договору.

11.03.2019 сторони підписали специфікацію № 3 до Договору, в якій узгодили найменування, кількість, ціну за одиницю і загальну вартість товару.

Пунктом 1 специфікації № 3 передбачено, що загальна вартість товару, що постачається за цією специфікацією, складає 763 713 420,00 грн.

Відповідно до пункту 3 специфікації № 3 строк поставки товару: 70% об`єму товару протягом 180 календарних днів з дати укладення Договору, 30% об`єму товару протягом 240 календарних днів з дати укладення Договору.

Позивачем було направило на адресу Відповідача рознарядку від 04.04.2019 № 30/176 на часткове відвантаження продукції за специфікаціями № 1, № 2, № 3.

Відповідач відповідно до накладних від 19.05.2019 №4682180, від 22.05.2019 № 4674180, від 22.05.2019 № 4702180, від 22.05.2019 № 4701180, від 21.05.2019 № 4672180, від 22.05.2019 № 4700180, від 29.05.2019 № 4791180, від 29.05.2019 № 4810180, від 30.04.2019 № 4293180, від 29.05.2019 № 4792180, від 29.05.2019 № 4793180 відвантажив товар із перевищенням обумовленої у рознарядці від 04.04.2019 № 30/176 кількості, а саме:

- відвантажив 749,259 тонни, чим перевищив обсяг товару, зазначений у рознарядці, на 399,674 тонни (сума товару, що складає перевищення, становить 26 571 964,08 грн; позиція 1 специфікації № 3);

- відвантажив 675,326 тонни, чим перевищив обсяг товару, зазначений у рознарядці, на 261,762 тонни (сума товару, що складає перевищення, становить 13 332 336,34 грн; позиція 4 специфікації № 3).

Також Відповідач без рознарядки за накладними від 21.05.2019 № 4673180, від 19.05.2019 № 4683180, від 19.05.2019 № 4684180, від 23.05.2019 № 4770180, від 24.05.2019 № 4771180 відвантажив Позивачу товар у кількості 300,184 тонни труби обсадної 244,48x11,99 (сума товару, що відвантажена без рознарядки, становить 18 978 232,85 грн).

Усього Відповідачем відвантажено без рознарядки 899,769 тонни труб обсадних, що складає суму 58 882 533,27 грн.

При цьому відвантажена продукція була прийнята Позивачем та оплачена.

У зв`язку з відвантаженням Відповідачем товару Позивачу без рознарядки останній нарахував штрафні санкції відповідно до пункту 7.5 Договору, у розмірі 5 88 253,33 грн.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання наявності чи відсутності підстав для стягнення 5 888 253,33 грн.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди виходили з того, що Відповідачем дійсно допущено порушення умов Договору, що полягає у відвантаженні продукції без рознарядки. Даним порушенням Позивачу збитків не завдано. Позивач, згідно з умовам Договору, має право на нарахування штрафу.

Однак використання свого права в повному обсязі, а саме нарахування штрафу у сумі 5 888 253,33 грн., за відсутності збитків, на думку суду, не відповідає передбаченим у статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій-другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. Законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, встановив і межі здійснення цивільних прав, зазначивши, що при здійснені своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які б могли порушити права інших осіб, не допускаються дії особи, що вчиняється з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).

Також судами враховано висновки викладені у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі № 7-рп/2013, в якому зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи питання щодо зменшення судом суми штрафу, виходили з того, що відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною четвертою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, підставою для зменшення розміру штрафних санкцій є співвідношення суми штрафних санкцій з сумою збитків.

Водночас відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Тобто статтею 233 ГК України суду надано можливість пом`якшити розмір неустойки у випадку її надмірності порівняно з наслідками порушення зобов`язання. Це є одним з правових способів, наданих законом, який направлений проти зловживання правом вільного визначення розміру неустойки, тобто, по суті, направлений на реалізацію вимог частини другої статті 13 ЦК України, відповідно до якої при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утриматися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Крім того, застосовуючи вказану норму права, суд повинен встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

Таким чином, чинне законодавство передбачає неустойку як засіб забезпечення виконання зобов`язань й захід майнової відповідальності за їх невиконання або неналежне виконання, а правом на пом`якшення неустойки наділений суд задля усунення явної її неспіврозмірності й подальшого порушення зобов`язань.

Враховуючи комплексний характер цивільно-правової відповідальності, під співрозмірністю суми неустойки у результаті порушення зобов`язань, законодавство розуміє виплату кредитору такої компенсації його втрат, яка буде адекватною й співрозмірною з порушеним інтересом.

Судами попередніх інстанцій з аналізу пунктів 5.1, 5.2 та 6.3 Договору встановлено їх певну неузгодженість між собою, оскільки пункти 5.1 та 6.3 Договору передбачають, що строки та умови поставки встановлюються саме у специфікації, а не у рознарядці. Натомість відповідно до пункту 5.2 Договору рознарядкою регулюються обсяги поставки товару у кожній партії, у той час як зобов`язання сторін у спірних правовідносинах виникають з Договору, права та обов`язки сторін (зокрема й щодо строків та обсягів поставки) також повинні бути врегульовані Договором або ж додатками до нього. Зміна умов Договору не може бути здійснена в односторонньому порядку. Врегульовуючи обсяги поставки (шляхом надання рознарядки) у межах строків поставки, які визначені специфікацією, Позивач фактично одноособово, тобто в односторонньому порядку, змінює саме строки поставки кожної конкретної партії товару, вимагаючи здійснювати поставку у строки, які вказані у рознарядці.

Тобто пункт 5.2 Договору, який надає право визначати обсяг поставки товару та змінювати строки поставки, які передбачені у специфікації (без внесення змін до неї, в односторонньому порядку), не узгоджується з вимогами статей 653, 654 та частини третьої статті 509 ЦК України.

Також у матеріалах справи відсутні докази того, що внаслідок порушення Відповідачем пункту 5.2 Договору, а саме поставки без рознарядки товару, який був прийнятий Позивачем без зауважень та оплачений, останньому були спричинені збитки. З метою усунення явної неспіврозмірності між сумою штрафних санкцій та порушеним інтересом Позивача, для забезпечення балансу інтересів сторін суди дійшли висновку про можливість зменшити розмір штрафу на 70% та стягнули з Відповідача штраф у розмірі 1 766 476,00 грн.

Що ж до посилань Позивача у касаційній скарзі на те, що в оскаржуваних рішеннях не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах у справах № 904/4582/18, № 917/562/18, № 910/6046/16, № 910/22964/17, № 910/9765/18, № 910/10427/18, № 910/14170/18, про застосування статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України у подібних правовідносинах, то Касаційний господарський суд зазначає, що, проаналізувавши зміст вказаних судових рішень слід дійти висновку, що у них були прийняті рішення відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин на підставі поданих сторонами доказів.

Тобто у кожній конкретній справі судами досліджувались різні за змістом докази, які подавались сторонами для обґрунтування заяв про зменшення розміру штрафних санкцій, з посиланням на приписи статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, та на підставі встановлених судами обставин вони приймали відповідні судові рішення, що, у свою чергу, не може свідчити про подібність правовідносин у даній справі № 904/3507/19 та у справах № 904/4582/18, № 917/562/18, № 910/6046/16, № 910/22964/17, № 910/9765/18, № 910/10427/18, № 910//14170/18, оскільки рішення у них прийняті за результатами дослідження різних доказів.

Крім того, подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.

Стосовно посилань на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, щодо застосування статей 42 44 ГК України, а саме усвідомлення ризиків, які несуть суб`єкти господарювання при здійсненні ними господарської діяльності, то Касаційний господарський суд звертає увагу, що такі ризики несуть всі суб`єкти господарювання при здійсненні господарської діяльності, тобто застосування такого принципу до однієї із сторін є порушенням рівності сторін, тому покладання таких ризиків лише на Відповідача буде суперечити чинному законодавству.

Водночас у даній справі № 904/3507/19 суди не звільнили Відповідача від відповідальності за порушення ним умов Договору, а лише зменшили розмір штрафних санкцій, нарахованих Позивачем, у зв`язку з обґрунтованістю відповідної заяви Відповідача.

Обставини, викладені у касаційній скарзі, не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються наведеними у даній постанові доводами судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами були прийняті рішення з дотриманням норм процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129 308 309 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.01.2020 у справі № 904/3507/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко