ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/3583/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Ткач І.В.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної 0.0.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Миловарні Традиції"

на додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Мороз В.Ф.; судді: Парусніков Ю.Б., Коваль Л.А.)

від 28.05.2020

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Миловарні Традиції"

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 904/3583/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Миловарні Традиції"

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"

про стягнення заборгованості,

та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Миловарні Традиції"

про тлумачення пункту 4.7 договору №7119-ПУ-УМТС-Т від 08.10.2018,

за участю представників учасників справи:

позивача - Чоломбитько Ю.О.,

відповідача - не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика Миловарні Традиції" (далі - ТОВ "Фабрика Миловарні Традиції") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі - ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля") про стягнення заборгованості у розмірі 1 772 371,77 грн за договором поставки № 7119-ПУ-УМТС-Т від 08.10.2018.

ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" подано до суду зустрічну позовну заяву про тлумачення пункту 4.7 договору № 7119-ПУ-УМТС-Т від 08.10.2018.

1.2. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2019 у справі №904/3583/19 первісний позов задоволено. У задоволенні зустрічного позову ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" до ТОВ "Фабрика Миловарні Традиції" про тлумачення пункту 4.7 договору № 7119-ПУ-УМТС-Т від 08.10.2018 відмовлено.

1.3. Додатковим рішенням від 12.12.2019 у справі № 904/3583/19 заяву ТОВ "Фабрика Миловарні Традиції" про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ТОВ "Фабрика Миловарні Традиції" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 35 000,00 грн, в іншій частині заяви про розподіл судових витрат відмовлено.

1.4. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2020 у справі №904/3583/19 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2019 залишено без змін. Також іншою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2020 у цій же справі залишено без змін додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2019.

1.5. До Центрального апеляційного господарського суду від ТОВ "Фабрика Миловарні Традиції" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення на стадії апеляційного провадження, згідно якої останній просив розподілити судові витрати, а саме, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 338,00 грн та покласти зазначені витрати на ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля".

1.6. Додатковою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.05.2020 заяву ТОВ "Фабрика Миловарні Традиції" про ухвалення додаткового рішення у справі № 904/3583/19 задоволено частково. Судом стягнуто з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ТОВ "Фабрика Миловарні Традиції" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 14 169,00 грн. В іншій частині заяви про розподіл судових витрат відмовлено.

2. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позицій інших учасників справи

2.1. Не погоджуючись з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.05.2020 у справі №904/3583/19, ТОВ "Фабрика Миловарні Традиції' подано касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16 169,00 грн скасувати, та ухвалити нове рішення, яким в цій частині вимоги задовольнити.

2.2. Як на підставу касаційного оскарження ТОВ "Фабрика Миловарні Традиції" посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні неправильно застосовано положення частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, оскільки відповідач не заявляв клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката та не виконав обов`язок щодо доведення неспівмірності витрат на правову допомогу.

ТОВ "Фабрика Миловарні Традиції" зазначає, що в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

ТОВ "Фабрика Миловарні Традиції" також зазначає про те, що об`єднана палата Касаційного господарського суду у постановах від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 22.11.2019 у справі №910/906/18 підтвердила вказаний висновок, зазначивши, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята-шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

2.3. У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, як таку, що прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

3. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався суд

3.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

3.2. Предметом касаційного оскарження є додаткова постанова Центрального апеляційного господарського суду від 28.05.2020, якою заяву ТОВ "Фабрика Миловарні Традиції" про ухвалення додаткового рішення у справі №904/3583/19 при розгляді апеляційної скарги ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" в частині відмови у задоволенні до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16 169,00 грн.

3.3. В якості підстави касаційного оскарження ТОВ "Фабрика Миловарні Традиції' посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

3.4. Проаналізувавши зазначені скаржником постанови Верховного Суду, колегія суддів зазначає наступне.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 викладено правовий висновок, згідно з яким за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Тобто, у постанові Верховного Суду у справі № 922/445/19 сформульовано правову позицію щодо питання, яке було підставою передачі справи на розгляд об`єднаної палати, а саме: щодо застосування норм процесуального права про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката залежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

3.5. У постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 викладено правову позицію, згідно з якою за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, у суду відсутні правові підстави для зменшення заявлених позивачем до відшкодування витрат на правову допомогу, які належно підтверджені, за власною ініціативою.

3.6. Відповідно до частин другої - четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

3.7. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.3020 у справі №904/3583/19 апеляційну скаргу ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2019 у даній справі залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2019 у справі № 904/3583/19 залишено без змін. Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладено на ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля".

Представником ТОВ "Фабрика Миловарні Традиції" за первісним позовом в судовому засіданні було заявлено клопотання про надання можливості подання до суду протягом встановленого законом строку доказів розміру фактично понесених судових витрат у зв`язку з переглядом справи № 904/3583/19 в апеляційному порядку та долучення їх до матеріалів справи.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ТОВ "Фабрика Миловарні Традиції" подало заяву про ухвалення додаткового рішення за розгляд апеляційної скарги ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2019 у справі № 904/3583/19 та просило вирішити питання розподілу судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 338,00 грн.

Заяву ТОВ "Фабрика Миловарні Традиції" обґрунтовано тим, що за надану правничу допомогу в суді апеляційної інстанції позивачем було сплачено судові витрати у розмірі 30338,00 грн, детальний опис наданих адвокатом адвокатського об`єднання "ЛОУ УОЛВС" послуг з правової допомоги, як того вимагає стаття 126 Господарського процесуального кодексу України, відображено в акті прийому-здачі наданих послуг, який долучений до матеріалів справи.

ТОВ "Фабрика Миловарні Традиції" до заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу додано копії договору про надання правової допомоги б/н від 25.07.2019, додатку до договору про надання правової допомоги б/н від 25.07.2019, додаткової угоди №3 від 20.01.2020 до договору про надання правової допомоги б/н від 25.07.2019, акту від 02.03.2020 прийому-здачі наданих послуг з правової допомоги до договору про надання правової допомоги б/н від 25.07.2019 та платіжне доручення №741 від 03.03.2020. Також додано докази направлення копії долучених документів відповідачу за первісним позовом.

Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до договору про надання правової допомоги б/н від 25.07.2019 клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати їй правову допомогу на умовах передбачених договором.

Вартість послуг визначається відповідно до затраченого часу. Час, затрачений на надання послуг, визначається відповідно до додатку 1 до договору, що є невід`ємною частиною договору. Ціна однієї години затраченого часу на надання послуг дорівнює розміру однієї мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, що визначається відповідно до закону на 01 січня року, в якому надаються послуги. Загальна сума наданих послуг визначається сторонами в акті наданих послуг (пункт 4.1. договору).

Додатковою угодою №3 від 20.01.2020 до договору про надання правової допомоги б/н від 25.07.2019 передбачено, що Адвокатське об`єднання зобов`язується виконати наступні роботи та надати наступні послуги: скласти відзив на апеляційну скаргу ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2019 у справі № 904/3583/19; надавати консультації; здійснити аналіз судової практики розв`язання спорів, що виникли із аналогічних правовідносин; здійснити відправку копій усіх процесуальних документів стороні у справі; подати необхідні документи до суду; прийняти участь у судових засіданнях, супроводжувати справу у Центральному апеляційному господарському суді.

На підтвердження наданих послуг сторони підписали акт прийому-здачі наданих послуг від 02.03.2020 на загальну суму 30 338,00 грн.

Згідно зазначеного акту вартість 1 години наданих послуг, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленого відповідно до Закону України "Про державний бюджет на 2020 рік" від 14.11.2019 становить 4 723,00 грн.

При цьому за даними з акту, Адвокатським об`єднанням "ЛОУ УОЛВС" в особі голови Крайза Олександра Ігоровича було надано послугу із складання відзиву на апеляційну скаргу у справі № 904/3583/19, на яку було затрачено 3 години часу.

З урахуванням коефіцієнтів, що застосовуються до кожного виду послуг, визначених у додатку до договору б/н від 25.07.2019, до наданої послуги застосовано коефіцієнт х2 (ціна позову > 100 тис. грн). В зв`язку з чим, вартість даної послуги склала 28 338,00 грн.

Крім того в акті зазначено про те, що Адвокатським об`єднанням було затрачено грошові кошти у розмірі 2 000,00 грн в якості витрат, пов`язаних із відрядженням до міста Дніпра.

Відповідно до платіжного доручення № 741 від 03.03.2020 ТОВ "Фабрика Миловарні Традиції" сплатило на користь Адвокатського об`єднання "ЛОУ УОЛВС" на підставі додаткової угоди №3 від 20.01.2020 до договору про надання правової допомоги б/н від 25.07.2019 - 30 338,00 грн.

3.8. Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши надані Адвокатським об`єднанням "ЛОУ УОЛВС" послуги за додатковою угодою №3 від 20.01.2020 до договору про надання правової допомоги б/н від 25.07.2019, їх зміст та обсяг, деталізацію затраченого часу на складання відзиву на апеляційну скаргу ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2019 у справі № 904/3583/19 та підтвердження її відповідними доказами, дійшов висновку про часткову обґрунтованість заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 904/3583/19 щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з наступного.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2020 у справі №904/3583/19 встановлено, що місцезнаходженням Адвокатського об`єднання "ЛОУ УОЛВС" є м. Харків, вул. Чернишевська, 66, оф. 7. Професійна правнича допомога Товариству з обмеженою відповідальністю "Фабрика Миловарні Традиції" від даного адвокатського об`єднання надавалася адвокатом Крайзом Олександром Ігоревичем, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1599 від 14.05.2014, видане Радою адвокатів Харківської області, який має основне місце діяльності в м. Харків.

Згідно із частиною першою статті 48 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" у період між конференціями адвокатів регіону функції адвокатського самоврядування у регіоні виконує рада адвокатів регіону. Рада адвокатів регіону підконтрольна і підзвітна конференції адвокатів регіону.

Відповідно до пунктів 1, 3, 7 та 11 частини четвертої статті 48 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" Рада адвокатів регіону: представляє адвокатів регіону; забезпечує виконання рішень конференції адвокатів регіону, здійснює контроль за їх виконанням; сприяє забезпеченню гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних і соціальних прав адвокатів; виконує інші функції відповідно до цього Закону, рішень конференції адвокатів регіону, Ради адвокатів України, з`їзду адвокатів України.

Рішенням Ради адвокатів Харківської області від 21.03.2018 №17, яке опубліковане на офіційному веб-сайті Ради адвокатів Харківської області та є у відкритому доступі в мережі інтернет, було встановлено рекомендовану (мінімальну) ставку адвокатського гонорару за годину роботи.

Так, зокрема було визначено застосування рекомендованих ставок адвокатського гонорару за годину роботи в розмірі 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати.

Станом на день оплати ТОВ "Фабрика Миловарні Традиції" послуг, наданих Адвокатським об`єднанням "ЛОУ УОЛВС" згідно акту прийому-здачі наданих послуг від 02.03.2020 до додаткової угоди №3 від 20.01.2020 до договору про надання правової допомоги б/н від 25.07.2019, діяв Закон України "Про державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 № 294-ІХ, яким встановлено такі показники прожиткового мінімуму на одну особу на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2020 року - 2 102 гривні.

З урахуванням рекомендацій Ради адвокатів Харківської області середня ринкова ціна адвокатського гонорару за годину роботи складає 1 051,00 грн (50% від 2 102 грн).

Згідно підписаного Адвокатським об`єднанням і Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика миловарні традиції" акту прийому-здачі наданих послуг від 02.03.2020 вартість 1 години наданих послуг становить 4 723,00 грн, з урахуванням розміру, визначеного відповідно до Закону України "Про державний бюджет на 2020 рік".

Разом з тим, рішенням Ради адвокатів Харківської області від 21.03.2018 №17 також визначено рекомендовані ставки адвокатського гонорару у справах по Господарському процесуальному кодексу України в таких розмірах: участь в апеляційному розгляді справи від 6 000 грн + 2 000 грн (за другий і наступний судодень).

Крім того, даним рішенням передбачено такі ставки за складання документів, звернень, заяв, скарг, інше: від 500 грн за стор., а за складання індивідуальних документів - від 1 200 грн.

При цьому судом апеляційної інстанції враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у додатковій постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, де зазначено, що рішення Ради адвокатів області за своєю юридичною природою носять рекомендаційний характер, тому останнє може лише прийматись судом до уваги, але не є обов`язковим до застосування.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку, що справа № 904/3583/19 є в повній мірі типовою та не складною (не містить окремих нетипових обставин), що визнається ТОВ "Фабрика Миловарні Традиції" та встановлено в постанові Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2020, зважаючи на предмет спору та досвід адвоката, зазначив про відсутність розумних підстав для застосування подвійного коефіцієнту до визначення витрат на правничу допомогу виключно виходячи з розміру ціни позову, що перевищує 100 000 тис.грн.

Стосовно понесення витрат пов`язаних із відрядженням до міста Дніпра в розмірі 2 000 грн, апеляційний суд зазначив, що матеріали справи взагалі не містять доказів відповідних витрат, що унеможливлює їх розподіл у відповідності до приписів статей 126 129 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про надмірну вартість послуг з професійної правничої допомоги наданої ТОВ "Фабрика Миловарні Традиції', що виразилося в складанні відзиву на апеляційну скаргу ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2019 у справі №904/3583/19 вартістю 28 338,00 грн.

3.9. Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Частиною першою статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України.

Стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі статтею ЗО "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті ЗО Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19.

За змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята-шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятої - сьомої, дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятої - сьомої, дев`ятої статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №922/2685/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданої послуги із складання відзиву на апеляційну скаргу у справі №904/3583/19; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат і стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 14 169,00 грн.

Доводи скаржника про те, що суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, повністю узгоджується з правовими висновками, викладеними у зазначених постановах Верховного Суду. Натомість у справі, що переглядається, судом апеляційної інстанції вирішено питання про розподіл судових витрат, де суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України з власної ініціативи може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу та не ставиться питання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу за клопотанням іншої сторони.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 про застосування статей 126 129 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням доводів касаційної скарги.

4. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

4.1. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

4.2. З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної додаткової постанови.

5. Судові витрати

5.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на ТОВ "Фабрика Миловарні Традиції".

Керуючись статтями 236 238 240 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Миловарні Традиції" залишити без задоволення.

2. Додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.05.2020 у справі № 904/3583/19 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

І. Ткач