ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/4052/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О. - головуючого, Зуєва В. А., Случа О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

за участю представників:

позивача - Костюк О.В. (прокурор),

відповідача 1 - не з`явилися,

відповідача 2 - Меженної О. В. (адвокат),

розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.01.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2019 у справі

за позовом Керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області

до 1) Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області,

2) Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича

про скасування розпоряджень; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки; зобов`язання повернути земельну ділянку.

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Павлоградська місцева прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області та Фізичної особи - підприємця Маркова Дмитра Олександровича, в якій просить:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації "Про надання громадянину Маркову Д. О. дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для надання в оренду на території Дмитрівської сільської ради" від 30.09.2015 № Р-322/0/350-15;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації "Про затвердження ФОП Маркову Д.О. технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрівської сільської ради" від 24.12.2015 № Р-511/0/350-15;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 5,0967 га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1008, розташованої на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, укладений 29.01.2016 між Петропавлівською районною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем Марковим Д. О., зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.03.2016, номер запису - 13646924.

- зобов`язати фізичну особу-підприємця Маркова Д. О. повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області земельну ділянку загальною площею 5,0967 га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1008, орієнтовною ринковою вартістю 1 501 000 грн, на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому фізична особа-підприємець Марков Д. О. одержав її в оренду.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.01.2019 у справі № 904/4052/18, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2019 позов задоволено частково. Визнано незаконним розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації "Про надання громадянину Маркову Д. О. дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), для надання в оренду на території Дмитрівської сільської ради" від 30.09.2015 № Р-322/0/350-15; визнано незаконним розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації "Про затвердження ФОП Маркову Д. О. технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрівської сільської ради" № Р-511/0/350-15 від 24.12.2015; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 5,0967 га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1008, розташованої на території Дмитрівської сільської ради Петропавліського району Дніпропетровської області, укладений 29.01.2016 між Петропавлівською районною державною адміністрацією та Фізичною особою-підприємцем Марковим Д. О., зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.03.2016, номер запису - 13646924, припинено на майбутнє зобов`язання за цим договором; зобов`язано фізичну особу-підприємця Маркова Д. О. повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області земельну ділянку загальною площею 5,0967 га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1008, орієнтовною ринковою вартістю 1 501 000 грн, на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому фізична особа-підприємець Марков Д. О. одержав її в оренду, шляхом підписання відповідного акта приймання - передачі землі.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, аргументовано тим, що орендну плату за користування земельною ділянкою визначено в договорі без проведення її нормативної грошової оцінки, що є порушенням вимог статті 21 Закону України "Про оренду землі", статей 12, 13, 15, 23 Закону України "Про оцінку землі", отже вищевказаний договір оренди земельної ділянки є таким, що суперечить положенням вищевказаних актів цивільного законодавства, а тому є недійсним. Крім того, господарський суд зробив висновок про те, що спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення, за межами населеного пункту, належить до земель запасу Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, а не до невитребуваних (невизначених) земельних часток (паїв). Повноваженнями щодо розпорядження даними земельними ділянками наділене Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровський області. Прийнявши розпорядження від 30.09.2015 та від 24.12.2015, Петропавлівська райдержадміністрація перевищила свої повноваження, чим порушила інтереси держави в особі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

3. Фактичні обставини справи, встановлені судами

3.1. Як установили суди попередніх інстанцій і вбачається із матеріалів справи, у 1997 році на замовлення колективного сільськогосподарського підприємства ім. Чкалова Дніпропетровською філією Інституту землеустрою виготовлено науково-технічну документацію по роздержавленню земель та виготовленню державних актів на право колективної власності на землю та право постійного користування землею колективного сільськогосподарського підприємства ім. Чкалова Петропавлівського району Дніпропетровської області.

Відповідно до пунктів 1.4.4, 1.5 зазначеної технічної документації, за Колективним сільськогосподарським підприємством ім. Чкалова закріплено на праві постійного користування 263,7 га земель з державного резервного фонду та зазначено, що землі резервного фонду є державною власністю та використовуються за цільовим призначенням.

Згідно з випискою з протоколу зборів Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Чкалова від 30.04.1997 № 2, зборами затверджено науково-технічну документацію по роздержавленню земель і виготовленню державних актів на колективну власність і постійне користування Колективного сільськогосподарського підприємству ім. Чкалова від 1997 року, якою передбачено виділення та закріплення за господарством земель, у тому числі земель державного резервного фонду площею 263,7 га.

Відповідно до рішення VIII сесії Дмитрівської сільської ради від 14.05.1997 року XII скликання, колективному сільськогосподарському підприємству ім. Чкалова видано державний акт на право постійного користування землею № 004503, серії І-ДП від 21.05.1997. Згідно з актом Колективному сільськогосподарському підприємству ім. Чкалова передано у користування землі загальною площею 6154,0 га, у тому числі: колективна власність - 5537,8 га, постійне користування - 616,2 га, з них: державний резервний фонд 263,7 га, лісовий фонд - 135,3 га, природоохоронний фонд - 161,8 га, водний фонд - 55,4 га. Спірна земельна ділянка віднесена до державного резервного фонду із земель, які були передані Колективному сільськогосподарському підприємству ім. Чкалова у постійне користування.

Рішенням Дмитрівської сільської ради від 19.04.2000 № 101-17/ХХІІІ проведено обмін земельними ділянками колективної власності і резервного фонду. Обмін був врахований при розробці Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП ім. Чкалова Петропавлівського району Дніпропетровської області, яка складається з 4 карт. Спірна земельна ділянка знаходиться у нижній правій частині загальної карти білого кольору і позначена номерами 57,3 та 26,8 з написом "Резервний фонд". Обмін земельними ділянками колективної власності на схемі поділу земель колективної власності відображено наступним чином: земельні ділянки, які були в колективній власності - № 89,8, № 32,9 і №5 6,9 (розташовані у верхній лівій частині загальної карти), обміняні на землі резервного фонду з номерами 106,7, 72,9 та балку невизначеної площі (розташовані у нижній правій частині загальної карти). Обмін земель колективної власності на земельні ділянки резервного фонду площами 26,8 га та 57,3 га не відображений в картографічних матеріалах Схеми поділу земель колективної власності, розроблених у 2000 році.

Матеріалами справи підтверджується, що у період з 2003 року по 2015 рік земельна ділянка площею 5,0967 га передавалася в оренду Фізичній особі-підприємцю Маркову О. Я.

Розпорядженням голови Петропавлівської районної державної адміністрації від 30.09.2015 № Р-322/0/350-15 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для надання в оренду Маркову Дмитру Олександровичу земельної ділянки № 1008 площею 5,0967 га ріллі кадастровий № 1223881500:02:001:1008 з не витребуваних паїв на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області.

Розпорядженням голови Петропавлівської районної державної адміністрації від 24.12.2015 № Р-511/0/350-15 затверджено Фізичній особі-підприємцю Маркову Д. О. технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки № 1008 площею 5,0967 га з не витребуваних паїв на території Дмитрівської сільської ради та наданно Фізичній особі-підприємцю Маркову Д. О. в оренду строком на 30 років земельну ділянку, кадастровий № 1223881500:02:001:1008, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з земель не витребуваних паїв на території Дмитрівської сільської ради.

29.01.2016 між Петропавлівською районною державної адміністрацією Дніпропетровської області (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Марковим Д. О. (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до пункту 1.2 договору, земельна ділянка надається в оренду на підставі розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації від 24.12.2015 № Р-511/0/350-15 "Про затвердження ФОП Маркову Д. О. технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрівської сільської ради".

Згідно з пунктом 3.1 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею: 5,0967 га - ріллі.

У пункті 3.2 договору визначено кадастровий номер земельної ділянки: 1223881500:02:001:1008.

Згідно з пунктом 4.1 договору, його укладено на строк 30 років.

Відповідно до пункту 5.1. договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі (в національній валюті України - гривна). Орендна плата на рік встановлюється відповідно до статей 272 288 Податкового кодексу України та становить 4% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі в Петропавлівському районі. Розмір орендної плати становить 5765,94 грн за рік.

Пунктом 6.1 договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду із земель не витребуваних паїв на території Дмитрівської сільської ради.

Відповідно до пункту 6.2. договору, цільове призначення земельної ділянки: за КВЦПЗ - код 01.01.: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації речового права оренди (пункт 14.1 договору).

Відповідно до інформації Петропавлівської районної державної адміністрації нормативно грошова оцінка земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що перебувають в оренді у ФОП Маркова Д. О., загальною площею 102,672 га, до складу якої входить земельна ділянка площею 5,0967 га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1008, розташована на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області не проводилася, технічна документація не виготовлялася.

Згідно з інформацією Петропавлівської районної ради Дніпропетровської області від 12.12.2017 № 452/0/2-17 рішення про затвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровим № 1223881500:02:001:1008, що перебуває в оренді у Фізичної особи-підприємця Маркова Д. О. та входить до складу земельної ділянки загальною площею 102,672 га, розташованої на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області не приймались.

Спірна земельна ділянка була віднесена до земель колективної власності колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Чкалова, розподіл якої на частки не проводився та згідно з листами Петропавлівського районного відділу земельних ресурсів від 08.02.2008 перебувала та значилась у землях запасу Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області. Зазначені факти підтверджуються документами, які містяться у реєстраційній справі від 2006 року щодо надання приватному підприємцю Маркову О.Я. земельної ділянки в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, а саме: викопіюванням плану розташування земельної ділянки на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району, листами Петропавлівського районного відділу земельних ресурсів від 08.02.08 № 7/09-310 "Про погодження технічної документації щодо відведення земельної ділянки площею 102,672 га в оренду приватному підприємцю Маркову О.Я. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" та № 7/09 309 "Про дані державного земельного кадастру", а також схемою розподілу спірної земельної ділянки, масштаб 1:25000, затвердженою головою Петропавлівської районної державної адміністрації, головою Дмитрівської сільської ради, начальником Петропавлівського районного відділу земельних ресурсів та приватним підприємцем Марковим О.Я.

Згідно з актом перевірки від 31.08.2017 № 193-ДК/245/АП/09/01/-17 Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Петропавлівською районною державною адміністрацією не підтверджено факт віднесення земельної ділянки кадастровий № 1223881500:02:001:1008 до не витребуваних паїв.

06.07.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості за № 42017041880000033 та розпочато досудове розслідування за фактом внесення службовими особами Петропавлівської районної державної адміністрації недостовірних відомостей щодо приналежності земель до категорії нерозподілених (не витребуваних) паїв, до розпоряджень від 30.09.2015 № Р-322/0/350-15 та від 24.12.2015 № Р-511/0/350-15 та договору оренди земельної ділянки від 29.01.2016, що стало підставою для незаконної, за межами конкурентних засад, передачі в оренду ФОП Маркову Д. О. земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 366 КК України.

Прокурор вважаючи, що вищевказана земельна ділянка, розташована за межами населеного пункту, належить до земель запасу Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району, а не до нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок (паїв), повноваження щодо розпорядження якою у Петропавлівської райдержадміністрації відсутні, звернувся із позовом про скасування вищезазначених розпоряджень, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.01.2019 і постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2019 у справі № 904/4052/18, представник Фізичної особи-підприємця Маркова Д. О. - адвокат Меженна О. В., звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

4.2. Підставами для скасування рішення та постанови скаржник вважає порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема статей 13, 15 Закону України "Про оренду землі", статті 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 174 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.3. Заявник акцентує увагу на тому, що в оскаржених розпорядженнях Петропавлівської РДА чітко визначено, що спірна земельна ділянка відноситься до невитребуваних паїв на території Дмитрівської сільської ради, що позивачем не спростовано; судами в повному обсязі не було досліджено технічну документацію, складену за результатами інвентаризації земель сільськогосподарського призначення; водночас акт перевірки вимог земельного законодавства за спірним об`єктом від 31.08.2017 №193-ДК/245/АП/09/01/-17 не є належним доказом, оскільки позивачем не надано доказів щодо призначення і законності проведення такої перевірки/ розмір орендної плати за земельну ділянку встановлено відповідно до норм чинного законодавства, тому висновки судів про невідповідність орендної плати вимогам закону є помилковими.

4.4. Крім того, поза увагою судів залишилося те, що протягом судового розгляду прокурором неодноразово стверджувалося про допущення помилки ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області під час реєстрації спірної земельної ділянки, що визнано представником позивача, отже, відповідно до висновків Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

4.5. Щодо порушення судами статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 53 174 226 ГПК України скаржник також звертає увагу, що судами не враховано, що прокурором у позові не визначено підстав для представництва інтересів державі.

5. Доводи інших учасників справи

5.1. Заступник керівника Павлоградської місцевої прокуратури у відзиві на касаційну скаргу вказує на безпідставність доводів скаржника та просить залишити без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.01.2019 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2019 у справі № 904/4052/18.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

6.2. При зверненні з цим позовом в інтересах держави прокурор зазначив, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є ГУ Держгеокадастру, яке, відповідно до покладених на нього завдань, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Дніпропетровської області. Також прокурором зазначено, що звернення із цим позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, яке проведено з порушенням вимог чинного законодавства.

6.3. Відповідно до положень статей 4 42 44 46 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, є процесуальним правом.

Відповідно до частини третьої статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

6.4. Як убачається із матеріалів справи, суди першої та апеляційної інстанцій, обмежившись загальним посиланням на доведення прокурором підстав звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, не надали жодної оцінки обставинам здійснення прокурором такого представництва, не встановили наявність/відсутність у даному випадку законних підстав для представництва інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, причин, які перешкоджали захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора з відповідним позовом до суду, належним чином не з`ясували та в рішеннях не зазначили обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, яке є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів держави.

Поза увагою судів також залишилось питання щодо вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави.

Одночасно Верховний Суд наголошує, що обставини дотримання прокурором встановленої частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53 174 ГПК недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті.

За таких обставин Суд погоджується з доводами скаржника, викладеними у пункті 4.5 цієї постанови. У свою чергу, перевірка і переоцінка доказів та встановлення по новому фактичних обставин справи в силу положень частини другої статті 300 ГПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції. Доводи скаржника, викладені у пунктах 4.2-4.4 цієї постанови стосуються суті розгляду позовних вимог, проте дослідження правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що за наявності вищевказаного порушення судами першої і апеляційної інстанції норм процесуального права є передчасним. У зв`язку із цим, також відхиляються доводи викладені у відзиві на касаційну скаргу щодо відсутності підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Внаслідок неналежного дослідження і встановлення наявності підстав звернення прокурора до суду з відповідним позовом, висновки судів про задоволення позову є передчасними та суперечать нормам ГПК України. У зв`язку із цим, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.01.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2019 у справі № 904/4052/18 не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки прийняті не на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. У зв`язку із цим, прийняті у справі рішення необхідно скасувати а справу № 904/4052/18 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

7.1. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України у редакції Закону України від 18.12.2019 № 390-IX судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7.2. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України у редакції Закону України від 18.12.2019 № 390-IX підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

7.3. За наведених обставин доводи, викладені у касаційній скарзі, частково підтвердилися, тому рішення та постанову у справі необхідно скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

7.4. Під час нового розгляду справи у наведеній частині суду першої інстанції слід дослідити наявні у справі докази, всебічно, повно та об`єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Розподіл судових витрат

7.5. Оскільки касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд, з урахуванням положень статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.01.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2019 у справі № 904/4052/18 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді В. А. Зуєв

О. В. Случ