ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/4307/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Пі Джі Натс Продакшн"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2020 (суддя Соловйова А. Є.)

і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2020 (головуючий суддя Широбокова Л. П, судді Подобєд І. М., Чус О. В.)

у справі № 904/4307/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Типографія "Парус"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Пі Джі Натс Продакшн"

про стягнення 950 198,95 грн

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Типографія "Парус" (далі - позивач, ТОВ "Типографія "Парус") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 17.12.2019, просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Пі Джі Натс Продакшн" (далі- відповідач, ТОВ "Ай Пі Джі Натс Продакшн") 950 198,95 грн, з яких: 854 639,18 грн - сума основної заборгованості за отриманий товар, 87 811,68 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, 7 748,09 грн - 3% річних від простроченої суми, 14 253,00 грн - судовий збір.

2. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки від 01.02.2019 № 01/02-Н в частині здійснення розрахунку за отриманий товар.

3. Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що обов`язок з оплати товару не настав, оскільки видаткові накладні не завірені належним чином; позивач не надав докази передання документів відповідачу відповідно до п. 3.5. договору, тому відповідач згідно з п. 2.5. договору має право затримати оплату вартості товару; копія акта звірки взаєморозрахунків за період червень - серпень 2019 року не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки він підписаний з боку відповідача особою без зазначення посади та за відсутності доказів повноважень на таке підписання.

Короткий зміст судових рішень

4. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2020, позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 854 639,18 грн - основного боргу, 7 581,17 грн - 3% річних, 80 594,68 грн - пені, 14 142,23 грн - судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

5. Рішення судів мотивовано правомірністю заявлених позовних вимог в частині стягнення основаного боргу в сумі 854 639,18 грн.

6. Суди відхили заперечення відповідача з приводу не настання обов`язку з оплати товару, з огляду на те, що в матеріалах справи наявні підписані відповідачем видаткові накладні на підтвердження отримання товару, а вимоги відповідно до п. 5.5.3. договору поставки щодо передачі позивачем відповідачу документів на товар останнім не пред`являлися.

7. Також суди визнали правомірними позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 7 581,17 грн та пені в сумі 80 594,68 грн, в решті задоволення вимог щодо стягнення 3% річних та пені відмовлено з огляду на те, що позивач невірно визначив строк виконання зобов`язання з оплати поставленого товару, що вплинуло на правильність розрахунку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення і постанову, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

9. Скаржник, посилаючись на положення пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у своїй касаційній скарзі зазначив, що: (1) суд апеляційної інстанції при вирішенні спору застосував статтю 266 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 916/201/19; (2) застосував статтю 213 ЦК України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 911/1366/18 і від 12.05.2020 у справі № 906/366/19.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. 01.02.2019 між позивачем (постачальник) і відповідачем (замовник) укладено договір поставки №01/02-Н (далі - договір поставки), відповідно до умов якого позивач поставив та передав у власність відповідача товар у кількості та асортименті згідно видаткових накладних (п.1.1). Найменування товару, кількість, асортимент, інші технічні вимоги до товару та вартість товару, який поставляється у відповідності до цього договору, вказується у відповідних специфікаціях і додатках, які є невід`ємною частиною цього договору (п.1.2. договору поставки в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 01.02.2019).

11. Умовами договору поставки передбачено такі умови:

- оплата здійснюється замовником на умовах відстрочення платежу, яке становить 60 (шістдесят) календарних днів з моменту поставки партії товару на підставі підписаних Сторонами видаткових накладних щодо її поставки, за умови надання виконавцем всіх документів, передбачених цим договором. Поставка товару і відстрочка платежу не є комерційним кредитом (пункт 2.2, в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 01.02.2019);

- замовник має право затримати оплату вартості товару, якщо накладні на товар, податкові накладні або інші товаросупровідні документи на цей товар не відповідають вимогам, які передбачені чинним законодавством України та цим договором або містять помилки або невідповідності, на термін, протягом якого помилки або невідповідності будуть виправлені або документи будуть приведені виконавцем у відповідність до чинного законодавства України та передані замовнику. Своїм підписом на видатковій накладній замовник підтверджує отримання товару за такою видатковою накладною належним чином, в передбачені договором порядку і строки (пункт 2.5, в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 01.02.2019);

- виконавець зобов`язується скласти і передати замовнику наступні документи:

- податкову накладну, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, за допомогою відповідного програмного забезпечення. в порядку та строки, визначені Податковим кодексом України;

- накладну на товар, підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою виконавця;

- товарно-транспортну накладну, підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою виконавця/перевізника;

- документи, які підтверджують якість товару відповідно до чинного законодавства України і які відповідно до законодавства підлягають передачі виконавцем, а також інші документи, передбачені законодавством (пункт 3.5);

- датою поставки вважається дата переходу права власності. Право власності та товар та ризик випадкової загибелі товару переходить від виконавця до замовника з моменту підписання сторонами накладної на такий товар. Передача товару оформляється шляхом позначки про отримання товару на примірнику накладної, скріпленої підписом уповноваженої особи замовника (пункт 3.9 в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 01.02.2019);

- замовник має право вимагати від виконавця заміни / надання товару / документів, безоплатного усунення недоліків товару / упаковки / документів, а виконавець відповідно, зобов`язаний замінити / надати товар / документи, безоплатно усунути недоліки товару / упаковки / документів протягом 14 календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги в разі поставки товару з товаросупровідними документами, які не відповідають товару, законодавству України або в разі відсутності таких документів (пункт 5.5.3 в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 01.02.2019);

- термін дії договору встановлюється з моменту його підписання уповноваженими представникам сторін, скріплення його печаткою до 31 грудня 2019 року. При цьому закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов`язань за договором, а також від відповідальності за невиконання цих зобов`язань тощо (пункт 10.1).

12. На виконання умов договору поставки позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 954 639,18 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №496 від 04.06.2019, №593 від 05.07.2019, №606 від 09.07.2019, №731 від 12.08.2019, №791 від 23.08.2019, які підписані та скріплені печатками позивача та відповідача.

13. Відповідач частково виконав зобов`язання з оплати поставленого товару та сплатив: 50 000,00 грн (платіжне доручення №907 від 07.11.2019), та 50 000,00 грн (платіжне доручення №1063 від 26.11.2019).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

14. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

Щодо суті касаційної скарги

15. Спір у справі стосується правовідносин, що виникли з договору поставки.

16. Відповідно до частини першої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

17. Частиною першою статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

18. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

19. За приписами статей 525 526 ЦК України, статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

20. Діючи в межах визначеної законом компетенції, за результатами оцінки поданих сторонами доказів, суди попередніх інстанцій встановили, що доданими до матеріалів справи доказами підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар у розмірі 854 639,18 грн, яка відповідачем не погашена, а також з урахуванням власного розрахунку пені та 3% річних, встановлено наявність підстав для стягнення з відповідача пені в сумі 80 594,68 грн і 3%річних в сумі 7 581,17 грн.

21. У касаційній скарзі скаржник наголошує на тому, що на момент подання позовної заяви строк оплати постановленого товару не настав, у зв`язку з чим підстави для стягнення заборгованості, 3% річних і пені відсутні.

22. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував приписи статті 666 ЦК України, яка кореспондується з пунктом 5.5.3 договору поставки, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 916/201/19.

23. Статтею 666 ЦК України регламентовані правові наслідки невиконання продавцем обов`язку передати приналежності товару та документи, що стосуються товару, відповідно до якої, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

24. Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі № 916/201/19, врахувавши, що судами встановлено факт поставки товару, про що свідчить наявна в матеріалах справи видаткова накладна №6 від 25.04.2018, підписана та скріплена печатками сторонами, та товарно-транспортна накладна №Р6 від 25.04.2018; що товар відповідачем прийнято без зауважень, доказів відмови відповідача від прийняття товару або звернення з вимогою про надання документів матеріали справи та відмови відповідача від договору не містять, дійшов висновку про правомірність висновку судів про відсутність підстав вважати товар не поставленим. Верховний Суд зазначив, що, установивши факт прийняття відповідачем товару без зауважень і заперечень, взявши до уваги відмову позивача від позову в частині суми основного боргу в розмірі 30 638,57 грн та встановивши факт наявності заборгованості за поставлений товар у розмірі 694 949,72 грн, місцевий господарський суд, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 694 949,72 грн.

25. У касаційній скарзі скаржник зазначає, Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі № 916/201/19 погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо стягнення заборгованості за поставлений товар, зважаючи саме на те, що суди повно та всебічно дослідили та встановили факт прийняття товару відповідачем без зауважень та заперечень. При цьому, за твердженнями скаржника, суд касаційної інстанції не зробив висновку, в якій саме формі повинна бути складена вимога (звернення) покупця до постачальника про надання товаророзпорядчих документів або яким чином така вимога повинна бути надана постачальнику. Разом з тим, скаржник наголошує на тому, що суди у справі, яка переглядається, не дослідили обставин надання відповідачем позивачу повідомлення про відсутність супровідних документів на товар, які надавалися у спосіб, що не суперечить умовам договору поставки, в тому числі телефонним зв`язком.

26. Разом з тим, суди попередніх інстанцій у цій справі встановили, що: доказів пред`явлення відповідачем позивачу вимоги надати документи у відповідності з приписами пункту 5.5.3 договору поставки матеріали справи не містять; факт отримання товару відповідач не заперечує; підписані відповідачем видаткові накладні є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за поставлений товар; строк виконання відповідачем грошового зобов`язання визначений договором поставки становить 60 календарних днів з моменту поставки партії товару та є таким, що настав, та за вказаних обставин дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині сплати суми основного боргу в розмірі 854 639,18 грн.

27. За встановлених у справі обставин Суд не вбачає невідповідності висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для стягнення основної заборгованості висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.12.2019 у справі № 916/201/19. Доводи касаційної скарги в цій частині, натомість, стосуються необхідності переоцінки наявних у справі доказів, зокрема відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження пред`явлення відповідачем вимоги позивачу щодо надання товаророзпорядчих документів, що в силу імперативних приписів статті 300 ГПК України не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції.

28. Також скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував приписи статті 213 ЦК України (тлумачення змісту правочину) без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 911/1366/18 і від 12.05.2020 у справі № 906/366/19, зокрема, протлумачив умови договору поставки щодо порядку та строків його виконання, фактично поклавши відповідальність за неналежне виконання зобов`язань за договором лише на відповідача, хоча матеріали справи, за твердженням скаржника, не містять доказів належного виконання зобов`язань саме позивачем в частині передання оригіналів документів або їх засвідчених копій відповідачем на час здійснення поставки.

29. Стосовно вказаних доводів скаржника суд зазначає таке.

30. Правовідносини у справі № 911/1366/18 виникли у зв`язку із зверненням банка до боржника і поручителя щодо стягнення заборгованості за договором про надання гарантії щодо повернення суми кредиту та нарахованих відсотків. У вказаній справі Верховний Суд досліджував питання щодо порядку проведення розрахунку відсотків після закінчення строку дії кредиту та дійшов висновку, що суди не здійснили належного тлумачення умов договору з урахуванням принципу contra proferentem та не дослідили, чи поширювалася ч.2 ст. 625 ЦК України (щодо 3% річних), яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання на правовідносини, які склалися між сторонами після закінчення строку дії кредиту.

31. Вказане свідчить про неподібність правовідносин у справі № 911/1366/18 та у справі, яка переглядається, щодо стягнення заборгованості за договором поставки.

32. Що стосується справи № 906/366/19, то правовідносини у ній склалися у зв`язку із стягненням заборгованості за договором поставки обладнання. Передаючи справу № 906/366/19 на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 12.05.2020 не погодився з висновками судів в частині наявності підстав для здійснення остаточного розрахунку за поставлений товар, зазначив, що суди достеменно не встановили строк виконання відповідачем зобов`язання відповідно до умов договору щодо остаточного розрахунку за придбане майно, а також початок перебігу такого строку, що не дає підстав для висновку про прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором і можливості застосування правових наслідків за порушення зобов`язання.

33. Так, у справі № 906/366/19 предметом дослідження був договір поставки обладнання з елементами договору підряду, де строк виконання обов`язку покупця з остаточного розрахунку за поставлений товар пов`язаний, зокрема з обставинами оплати покупцем першої обумовленої суми у передбачений договором строк, доставкою комплектуючих і здійснення монтажних робіт у передбачений договором строк та задовільної експлуатації обладнання протягом 14 днів. Верховний Суд зазначив, що суди не встановили та в рішеннях не зазначили, чи було виконано сторонами весь обсяг договірних умов, у тому числі зобов`язання позивача як продавця щодо поставки обладнання належної якості відповідно до умов договору, вимог чинного законодавства та у строки, визначені сторонами в договорі; не встановили наявність/відсутність підписаних між сторонами актів або інших документів, які підтверджують факт належного виконання зобов`язань за договором; не надали належної правової оцінки умовам договору, за якими сторони передбачили підписання відповідних актів, що є підтвердженням факту виконання зобов`язань з поставки товару та виконання монтажних і налагоджувальних робіт.

34. Таким чином, матеріально-правове регулювання і фактично-доказова база у справі № 906/366/19 та у справі, яка переглядається, суттєво відрізняються, що також свідчить про неподібність правовідносин у цих двох справах.

35. З урахуванням наведеного (пункти 24-27, 30-34 цієї Постанови), Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо застосування судом апеляційної інстанції приписів ст. 213 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.05.2019 у справі № 911/1366/18 і від 12.05.2020 у справі № 906/366/19, оскільки, по-перше, наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені не у подібних правовідносинах, а по-друге, доводи скаржника в цій частині по суті зводяться до незгоди з установленими у цій справі обставинами, переоцінка яких не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції в силу положень 300 ГПК України.

36. За таких обставин, судові рішення у цій справі не можуть бути скасовані за касаційною скаргою відповідача з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України. Інших підстав касаційного оскарження, передбачених статтею 287 ГПК України, на підтверження порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права скаржник не зазначив та не обґрунтував у поданій касаційній скарзі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

37. Звертаючись із касаційною скаргою, відповідач не спростував висновків попередніх судових інстанцій та не довів неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело б до ухвалення незаконного по суті рішення.

38. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ "Ай Пі Джі Натс Продакшн" без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Розподіл судових витрат

39. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Пі Джі Натс Продакшн" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2020 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2020 у справі № 904/4307/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Г. М. Мачульський

С. К. Могил