ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 904/4339/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників:
позивача - не з`явилися,
прокурора - Шекшеєвої В. С.,
відповідача 1 - не з`явилися,
відповідача 2 - не з`явилися,
третьої особи - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.05.2022 (колегія суддів: Березкіна О. В. - головуючий, Дармін М. О., Іванов О. Г.) і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2021 (суддя Золотарьова Я. С.) у справі
за позовом Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради
до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС-Будсервіс", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Петрол Маркет"
про знесення самочинно збудованого нерухомого майна та демонтаж тимчасових споруд,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У квітні 2021 року Дніпропетровська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС-Будсервіс" (далі - ТОВ "АЗС-Будсервіс"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант" (далі - ТОВ "Атлант") про:
- зобов`язання ТОВ "АЗС-Будсервіс" знести самочинно збудоване нерухоме майно - автозаправну станцію, розташовану на просп. Слобожанському, 2-Г у м. Дніпрі, яка складається з: операторської (літ. "В-1") загальною площею 123,6 м2, навісу (літ. "Ж-1"), резервуару № 1, та демонтувати тимчасові споруди: мостіння, стелу, металевий паркан та некапітальну металеву будівлю;
- скасування державної реєстрації права власності на автозаправний комплекс загальною площею 123,6 м2, який розташований на просп. Слобожанському, 2-Г у м. Дніпрі, за ТОВ "Атлант", проведену на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Рудкевича Є. В. від 06.07.2016 № 30344331 (далі - держаний реєстратор) з одночасним припиненням речових прав ТОВ "Атлант" на зазначений об`єкт нерухомого майна (номер запису про право 15273765).
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "АЗС-Будсервіс" як забудовником та ТОВ "Атлант" як фактичним власником об`єкта самочинного будівництва (будівельних матеріалів) самовільно зайнято земельну ділянку на просп. Слобожанському, 2-Г у м. Дніпрі, на якій ТОВ "АЗС-Будсервіс" здійснено самочинне будівництво капітальних будівель та споруд автозаправної станції.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.05.2022, у справі № 904/4339/21 відмовлено в повному обсязі у задоволенні позовних вимог Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ТОВ "АЗС-Будсервіс", ТОВ "Атлант" про знесення самочинно збудованого нерухомого майна та демонтаж тимчасових споруд.
2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріалами справи підтверджується, а прокурором не спростовано, що самочинне будівництво не було здійснено ТОВ "АЗС-Будсервіс" та/або ТОВ "Атлант"; матеріали справи не містять доказів про визнання договору купівлі-продажу від 23.02.2010 № 266, укладеного між ТОВ "АЗС-Будсервіс" та ТОВ "Атлант", недійсним у судовому порядку, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову в частині скасування державної реєстрації права власності на майно; прокурором не доведено, що спірне майно побудовано з порушенням містобудівного законодавства та не доведено необхідності застосування крайньої міри захисту порушеного права відповідно до положень статті 376 Цивільного кодексу України, якій не передували інші заходи, котрі би дозволили усунути можливі виявлені порушення.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.05.2022 та рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2021 у справі № 904/4339/21, до Верховного Суду звернувся заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури зазначає, що оскаржувані судові рішення господарських судів ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. Скаржник наголошує, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, застосували положення статей 375 376 Цивільного кодексу України, статей 58 116 124 125 126 152 212 Земельного кодексу України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 910/14328/17, від 13.03.2019 у справі № 910/22575/17, від 16.05.2018 у справі № 918/633/16, від 01.07.2020 у справі № 755/3782/17, від 02.06.2021 у справі № 910/14524/19, постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 380/624/16-ц, від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, від 09.02.2022 у справі № 916/1477/21, від 22.08.2019 у справі № 910/10156/18, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/192616, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2008 у справі № 28/504-08 задоволено позовну заяву ТОВ "АЗС-Будсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Строй-Інвест" (далі - ТОВ "Нафто-Строй-Інвест"), визнано дійсним договір купівлі-продажу автозаправних станцій від 26.10.2008 № 8-Д та визнано за ТОВ "АЗС-Будсервіс" право власності на автозаправну станцію, розташовану на земельній ділянці загальною площею 0,1217 га на просп. Газети "Правда", 2-Г у м. Дніпропетровську, яка складається з: літ. "В-1" операторської, літ. "Ж-1" навісу, № 1 резервуару, огорожі, мостіння; автозаправну станцію, розташовану на земельній ділянці загальною площею 0,1302 га на просп. Газети "Правда", 1-І у м. Дніпропетровську, яка складається з: літ. "3-1" операторської, літ. "И-1" навісу; № 1 резервуару, огорожі, мостіння, без додаткових актів про введення в експлуатацію.
4.2. Крім того, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2008 у справі № 28/289-08, яке набрало законної сили 01.07.2008, визнано дійсним договір купівлі-продажу автозаправних станцій від 28.01.2008 № 77, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Савалан ЛТД" (далі - ТОВ "Савалан ЛТД") та ТОВ "Нафто-Строй-Сервіс". Визнано за ТОВ "Нафто-Строй-Сервіс" право власності на автозаправну станцію, розташовану на земельній ділянці загальною площею 0,2 га на просп. Газети "Правда", 2-Г в м. Дніпропетровську, яка складається з: літ. "А-1" операторської поз. 1- 5 загальною площею 23,7 м2; літ. "Д" збірника проливу нафтопродуктів; літ. "Е" грязевого відстійника з бензоуловлювачем; № 1 ємності для розчину піноутворювача; № 2 маслозбірного колодязя; № 3 огорожі; I, II мостіння, та автозаправну станцію, розташовану на земельній ділянці загальною площею 0,2 га на просп. Газети "Правда", 1-І в м. Дніпропетровську, яка складається з: літ. "А-1" операторської поз. 1- 5 загальною площею 16,9 м2; літ. "Е", "Ж" збірника проливу нафтопродуктів; № 1 огорожі; I мостіння, без актів про введення в експлуатацію.
4.3. Господарські суди зазначили, що обставини наведеної справи свідчать про те, що 28.01.2008 між ТОВ "Савалан ЛТД" та ТОВ "Нафта-Строй-Сервіс" було укладено договір купівлі-продажу автозаправних станцій № 77, відповідно до якого відповідач продав, а позивач купив автозаправну станцію, розташовану на земельній ділянці загальною площею 0,2 га на просп. Газети "Правда", 2-Г в м. Дніпропетровську, яка складається з: літ. "А-1" операторської поз. 1- 5 загальною площею 23,7 м2; літ. "Д" збірника проливу нафтопродуктів; літ. "Е" грязевого відстійника з бензоуловлювачем; № 1 ємності для розчину піноутворювача; № 2 маслозбірного колодязя; № 3 огорожі; I, II мостіння, та автозаправну станцію, розташовану на земельній ділянці загальною площею 0,2 га на просп. Газети "Правда" 1-І, в м. Дніпропетровську, яка складається з: літ. "А-1" операторської поз. 1- 5 загальною площею 16,9 м2; літ. "Е", "Ж" збірника проливу нафтопродуктів; № 1 огорожі; I мостіння. Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 зазначеного договору між сторонами було здійснено передачу та приймання автозаправних станцій, що підтверджується складеним та підписаним актом приймання-передачі від 30.01.2008.
4.4. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.02.2021 № 245089468 державну реєстрацію права власності на автозаправну станцію, яка розташована на просп. Слобожанському, 2-Г у м. Дніпрі, за ТОВ "АЗС-Будсервіс" проведено 30.12.2008. Підставою для реєстрації зазначено рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2008 у справі № 28/504-08.
4.5. Водночас судами зазначено, що постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2009 у справі № 28/504-08 частково задоволено касаційну скаргу Управління-інспекції Дніпропетровського архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської міської ради, скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2008, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
4.6. За результатами нового розгляду господарським судом першої інстанції ухвалою від 28.10.2010 у справі № 8/173-10 (17-335-09(28/504-08)) залишено без розгляду позовну заяву ТОВ "АЗС-Будсервіс" до ТОВ "Нафто-Строй-Інвест", Дніпропетровської міської ради, третя особа - ТОВ "Атлант", про визнання договору дійсним та визнання права власності на автозаправні станції.
4.7. Разом з тим господарські суди встановили, що 23.02.2010 між ТОВ "Атлант" (покупець) та ТОВ "АЗС-Будсервіс" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу від 23.02.2010. Цей договір посвідчено нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хоміч О. М. та зареєстровано в реєстрі за № 266. Пунктом 1 зазначеного договору передбачено, що продавець продав, а покупець купив автозаправну станцію загальною площею 123,6 м2, яка знаходиться за адресою: просп. Газети "Правда", 2-Г, м. Дніпропетровськ.
4.8. Судами зазначено, що розпорядженням Дніпропетровського міського голови від 26.11.2015 № 897-р "Про перейменування топонімів м. Дніпропетровська" перейменовано просп. Газети "Правда" на просп. Слобожанський.
4.9. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.02.2021 № 245089468 державну реєстрацію права власності на автозаправну станцію на просп. Слобожанському, 2-Г за ТОВ "Атлант" проведено в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 03.03.2010. Підставою реєстрації зазначено договір купівлі-продажу від 23.02.2010 № 266, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хоміч О. М.
4.10. Господарськими судами попередніх інстанцій зазначено, що Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради складено акт від 18.02.2021 №02/21/08, яким встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки на просп. Слобожанському, 2-Г у м. Дніпрі, всупереч вимогам статей 125 126 211 Земельного кодексу України.
4.11. Відповідно до наведеного акта на зазначеній земельній ділянці розташовано будівлі та споруди автозаправної станції, право власності на які зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: операторську, навіс, резервуар, а також об`єкти, право власності на які до реєстру не внесено (мостіння, стелу, металевий паркан та некапітальну металеву будівлю).
4.12. Згідно з інформацією Дніпровської міської ради від 23.02.2021 № 7/11-359 правовстановлюючі документи на користування земельною ділянкою на просп. Слобожанському (Газети "Правда"), 2-Г у м. Дніпрі не оформлялися, однак ТОВ "Атлант" впродовж 2016-2018 років зверталося до Дніпровської міської ради із заявами про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки на просп. Слобожанському, 2-Г у м. Дніпрі, про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1217 га на просп. Слобожанському, 2-Г у м. Дніпрі з подальшою передачею її в оренду строком до 10-ти років.
4.13. Судами зазначено, що у додатку до листа № 2/2-14 наведено перелік вхідної документації, зокрема щодо просп. Слобожанського, 2-Г, з якого вбачається, що ТОВ "Атлант" неодноразово зверталося до Дніпровської міської ради щодо оформлення документів на користування земельною ділянкою на просп. Слобожанському, 2- Г у м. Дніпрі:
- заява від 27.12.2016 № 37 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки;
- заява від 08.06.2017 № 43 про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1217 га на просп. Слобожанському, 2-Г у м. Дніпрі з подальшою передачею її в оренду строком до 10-ти років;
- заява від 12.11.2018 № 631/а про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1217 га на просп. Слобожанському, 2-Г у м. Дніпрі з подальшою передачею її в оренду строком до 10-ти років;
- заява від 21.08.2019 № 58/1 про надання інформації щодо розгляду документів.
4.14. Прокурор зазначав, що дозвільні документи на будівництво автозаправної станції, яка знаходиться на просп. Слобожанському (ім. Газети "Правда"), 2-Г у м. Дніпрі ТОВ "АЗС-Будсервіс" та ТОВ "Атлант" не видавалися, правовстановлюючі документи на земельну ділянку на просп. Слобожанському (ім. Газети "Правда"), 2-Г у м. Дніпрі не оформлялися. Згідно з інформацією Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 18.01.2021 № 12/19-21 містобудівні умови та обмеження для проектування об`єктів будівництва на просп. Слобожанському (ім. Газети "Правда"), 2-Г у м. Дніпрі не надавалися.
4.15. З огляду на викладене прокурор вважав, що порушення інтересів держави у цьому випадку полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки комунальної власності внаслідок самочинного будівництва та експлуатації об`єкта нерухомого майна, а також розміщення об`єкта підвищеної небезпеки - автозаправної станції. Внаслідок цього, на думку прокурора, використання земельної ділянки комунальної власності здійснюється ТОВ "Атлант" всупереч вимогам чинного законодавства, а самовільно розміщений об`єкт підвищеної небезпеки створює загрозу життю, здоров`ю та майну жителів територіальної громади, а також навколишньому природному середовищу. Наведені обставини стали підставою для звернення Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради з відповідним позовом.
5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
5.1. Ухвалою Верховного Суду від 11.07.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.05.2022 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2021 у справі № 904/4339/21; вирішено здійснити розгляд справи у відкритому судовому засіданні 16.08.2022.
5.2. 05.08.2022 до Верховного Суду від Дніпровської міської ради надійшли письмові пояснення, в яких заявник просить вирішити цей спір відповідно до вимог чинного законодавства.
15.08.2022 до Верховного Суду від Дніпропетровської обласної прокуратури надійшли письмові пояснення.
5.3. Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга повинна бути частково задоволена з огляду на таке.
5.4. Предметом позову в цій справі є вимоги Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради про знесення самочинно збудованого нерухомого майна та демонтаж тимчасових споруд.
5.5. Підставою позовних вимог, на думку прокурора, є те, що ТОВ "АЗС-Будсервіс" як забудовник та ТОВ "Атлант" як фактичний власник об`єкта самочинного будівництва (будівельних матеріалів) самовільно зайняли земельну ділянку на просп. Слобожанському, 2-Г у м. Дніпрі, на якій ТОВ "АЗС-Будсервіс" здійснено самочинне будівництво капітальних будівель та споруд автозаправної станції.
5.6. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
5.7. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
5.8. Скаржник наголошує, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, застосували положення статей 375 376 Цивільного кодексу України, статей 58 116 124 125 126 152 212 Земельного кодексу України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 910/14328/17, від 13.03.2019 у справі № 910/22575/17, від 16.05.2018 у справі № 918/633/16, від 01.07.2020 у справі № 755/3782/17, від 02.06.2021 у справі № 910/14524/19, постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 380/624/16-ц, від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, від 09.02.2022 у справі № 916/1477/21, від 22.08.2019 у справі № 910/10156/18, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/192616, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.
5.9. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.10. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 02.06.2022 у справі № 910/14524/19, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом прокурора про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку у комунальну власність шляхом приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, звільнивши земельну ділянку від розміщеного на ній майна, в тому числі будівель та споруд.
У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, про те, що: "особа, яка використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої (власника земельної ділянки), повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд за власний кошт. Оскільки відповідно до вимог чинного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки".
5.11. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 910/14328/17, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та зобов`язання повернути спірну земельну ділянку з приведенням її у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд.
У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень: "з огляду встановлені у цій справі обставини, висновок суду апеляційної інстанції про те, що спірна земельна ділянка відповідно до приписів ст. 212 ЗК України підлягає поверненню власнику з приведенням її у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд, відповідає обставинам спору та законодавству, що регулює дані правовідносини".
5.12. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 910/22575/17, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом прокурора про знесення самочинного будівництва та повернення земельної ділянки з огляду на встановлення факту порушення права територіальної громади на розпорядження та користування земельною ділянкою, на якій незаконно збудовано об`єкт нерухомості.
У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, про те, що: "будівництво вважається самочинним, якщо у діях особи є хоча б одна із ознак, передбачених ч. 1 ст. 376 ЦК України: 1) на земельній ділянці, що не була відведена для будівництва, збудовані або будуються житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно; 2) забудова проведена або здійснюється без одержаного у встановленому порядку дозволу чи належно затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм і правил".
5.13. З урахуванням наведених висновків Верховного Суду колегія суддів зазначає, що за змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
5.14. При вирішенні питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. При вирішенні таких спорів необхідним є встановлення наявності в особи в силу закону права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування.
5.15. Відповідно до частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Частиною 2 зазначеної статті визначено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
5.16. Стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.
5.17. Отже, законодавець, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, визначив, що до інших правових наслідків, крім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, проте не є самостійною підставою виникнення права власності.
5.18. Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. При цьому формулювання положень статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, аніж ті, що встановлені цією статтею. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.07.2022 у справі № 904/4338/21 у подібних правовідносинах (за позовом Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ТОВ "АЗС-Будсервіс", ТОВ "Атлант" про знесення самочинно збудованого нерухомого майна та демонтаж тимчасових споруд).
5.19. Верховний Суд зазначає, що реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, в силу наведених положень законодавства та положень частини 2 статті 376 Цивільного кодексу України не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини 4 цієї статті. Подібний правовий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13.
5.20. Разом з тим суди не здійснили аналізу правомірності набуття права власності на автозаправну станцію, яка складається з: операторської (літ. "В-1"), загальною площею 123,6 м2, навісу (літ. "Ж-1"), резервуару № 1, розташованої на просп. Слобожанському, 2-Г у м. Дніпрі, за ТОВ "Атлант", а також проведену на підставі рішення державного реєстратора від 06.07.2016 № 30344331 державну реєстрацію права власності ТОВ "Атлант" на зазначений об`єкт нерухомого майна (номер запису про право 15273765) та не надали оцінки законності такого оформлення.
5.21. Отже, всупереч вимогам статей 86 236 269 282 Господарського процесуального кодексу України суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши, що Дніпровська міська рада не приймала рішень про надання спірної земельної ділянки відповідачам у власність або користування, будь-яких дозвільних документів на будівництво за цією адресою компетентні органи не видавали, та оскільки з урахуванням положень частини 2 статті 376 Цивільного кодексу України право власності у ТОВ "АЗС-Будсервіс" або інших осіб на нежитлову будівлю не виникло і таке майно не могло ним відчужуватися третім особам, з огляду на відсутність підстав для визнання права власності на спірні нежитлові будівлі за ТОВ "АЗС-Будсервіс" після скасування судового рішення у справі № 28/504-08, на підставі яких ТОВ "АЗС-Будсервіс" здійснило державну реєстрацію права власності на автозаправну станцію, всебічно та повно не з`ясували підстави звернення прокурора з вимогами про зобов`язання відповідачів знести самочинно збудоване нерухоме майно - автозаправну станцію та скасування державної реєстрації права власності на неї. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.07.2022 у справі № 904/4338/21, в якій з позовом звернулася Дніпропетровська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ТОВ "АЗС-Будсервіс", ТОВ "Атлант" про знесення самочинно збудованого нерухомого майна та демонтаж тимчасових споруд.
5.22. При цьому колегія суддів не погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що матеріали цієї справи не свідчать, що втручання держави у право на мирне володіння ТОВ "Атлант" належним йому майном автозаправної станції має легітимну мету та здійснюється з метою захисту суспільного, публічного чи загального інтересу, а також є пропорційним між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами відповідача-2, який втрачає належне йому майно без будь-якої компенсації, та лише з підстав необхідності усунення порушень законодавства внаслідок самочинного будівництва автозаправної станції іншою особою, з огляду на таке.
5.23. Надаючи оцінку правомірності втручання держави у право на мирне володіння майном, Верховний Суд враховує доведення належними та допустимими доказами незаконності і безпідставності перебування спірного об`єкта нерухомого майна на земельній ділянці, що належить територіальній громаді, та відсутності підстав для здійснення державної реєстрації права власності на автозаправну станцію за ТОВ "АЗС-Будсервіс", зважаючи на залишення без розгляду позову у справі № 28/504-08, а отже, - відсутності підстав для відчуження цього майна ТОВ "Атлант".
5.24. Водночас Цивільний кодекс України встановлює умови, за яких самочинно збудований об`єкт нерухомості може бути оформлений у власність особи як такий, що споруджений правомірно: 1) надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже самочинно збудоване нерухоме майно і прийняття судом рішення про визнання права власності за цією особою; 2) на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за нею право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує прав інших осіб.
5.25. У цій справі встановлено, що право власності чи право користування земельною ділянкою на просп. Слобожанському, 2-Г у м. Дніпрі не оформлене. При цьому господарські суди не надали оцінки інформації Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 12.02.2018 № 7/3-272, а також Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради щодо відповідності розміщення автозаправної станції на зазначеній території вимогам чинної містобудівної документації.
5.26. Відповідно до частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
5.27. Згідно з частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 3 цієї статті).
5.28. Разом з тим суди попередніх інстанцій наведеного не врахували, не надали оцінки наявним у матеріалах справи доказам та обставинам справи з урахуванням частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим дійшли передчасного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у цій справі.
5.29. Отже, колегія суддів вважає обґрунтованим посилання скаржника на помилкове неврахування судами наведених правових позицій Верховного Суду про застосування норм матеріального права, а саме статей 375 376 Цивільного кодексу України, статей 58 116 124 125 126 152 212 Земельного кодексу України щодо повернення земельних ділянок, які використовуються без правовстановлюючих документів, їх власнику шляхом звільнення від будівель і споруд та самочинно розміщеного майна. Враховуючи викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову без встановлення всіх фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, є передчасними. У зв`язку з тим, що суди допустили порушення вимог статті 236 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного й об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, ухвалені у цій справі судові рішення необхідно скасувати, а справу - передати на новий розгляд до суду першої інстанції. З огляду на неповноту встановлення судами фактичних обставин справи решта доводів касаційної скарги колегією суддів не розглядається.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
6.3. Частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
6.4. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у цій справі належить скасувати, оскільки вони ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справу № 904/4339/21 - передати на новий розгляд до місцевого господарського суду для ухвалення обґрунтованого і законного судового рішення з урахуванням викладеного в цій постанові.
7. Судові витрати
7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 316 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити частково.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.05.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2021 у справі № 904/4339/21 скасувати, справу № 904/4339/21 передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак