№ 904/5369/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 904/5369/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Берднік І. С.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

позивача - Пясецький Д. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2021 (судді: Кощеєв І. М. - головуючий, Орєшкіна Е. В., Чус О. В.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2021 (Кеся Н. Б.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА",

про стягнення 75 049 880,45 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У червні 2021 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" (далі - КПТМ "Криворіжтепломережа") про стягнення коштів у сумі 75 049 880,45 грн, у тому числі: основний борг у сумі 65 584 548,30 грн, пеня - 1 512 922,94 грн, 3 % річних - 2 174 082,40 грн та інфляційні втрати - 5 778 326,81 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором від 27.09.2019 № 2195/1920-ТЕ-5/3 про постачання природного газу в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений газ.

1.3. КПТМ "Криворіжтепломережа" у відзиві на позовну заяву просило на підставі статті 233 Господарського процесуального кодексу України зменшити суму пені на 70 %, а також врахувати контррозрахунок відповідача щодо суми інфляційних нарахувань.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2021 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з КПТМ "Криворіжтепломережа" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" основний борг у сумі 65 584 548,30 грн, 3 % річних у сумі 2 174 082,40 грн, інфляційні втрати у сумі 5 778 326,81 грн, пеню у сумі 424 301,84 грн та судовий збір у сумі 782 975,54 грн. У решті позову відмовлено.

2.2. Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат у повному обсязі.

При цьому, суд першої інстанції визнав обґрунтованим нарахуванням пені у сумі 848 603,68 грн, зменшивши при цьому на підставі положень статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України суму пені на 50 %, зазначивши про наявність об`єктивних обставин, які стали причиною неможливості своєчасних розрахунків з боку відповідача та взявши до уваги посилання КПТМ "Криворіжтепломережа" на відсутність його вини у несвоєчасному виконанні ним взятих на себе зобов`язань та вжиття ним усіх можливих заходів щодо їх виконання.

2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2021 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2021 в частині відмови щодо стягнення судового збору в сумі 4 491,31 грн скасовано, викладено резолютивну частину рішення в редакції, викладеній у резолютивній частині постанови, а саме стягнуто з КПТМ "Криворіжтепломережа" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 65 584 548,30 грн основного боргу, 2 174 082,40 грн - 3 % річних, 5 778 326,81 грн - інфляційних втрат, 424 301,84 грн - пені та 787 466,85 грн судового збору. У решті позову відмовлено.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2021 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2021 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 1 088 621,10 грн, АТ "НАК "Нафтогаз України" у касаційній скарзі просить судові рішення скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, обґрунтовуючи касаційну скаргу посиланням на положення пунктів 1, 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи на ухвалення судових рішень в оскаржуваній частині без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 та необхідністю відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21.10.2021 у справі № 922/29/21

Так, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, що відмовляючи у стягненні пені за період з 12.03.2020 по 17.04.2020 у сумі 664 319,26 грн апеляційний господарський суд послався на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.10.2021 у справі № 922/29/21, відповідно до якої суд досліджував питання зворотної дії в часі положень пункту 15 розділу 2 Прикінцевих положень Закону України від 13.04.2020 № 553-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".

Водночас, заявник касаційної скарги вважає, що є необхідність відступу від таких висновків щодо застосування норм пункту 15 розділу 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Закону України від 13.04.2020 № 553-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік", посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 27.02.2020 № 3-р/2020, зазначаючи, що Конституційний Суд України наголошував на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Таким чином, скаржник вважає, що правовідносини між позивачем та відповідачем регулюються нормами Цивільного та Господарського законодавства, спеціальним Законом України "Про ринок природного газу", а не Законом України "Про Державний бюджет України".

Щодо неправомірної відмови у стягненні пені за період з 12.03.2020 по 17.04.2020, АТ "НАК "Нафтогаз України" зазначає, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення пені за цей період суди допустили зворотну дію закону в часі, а саме положення пункту 15 розділу 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" і застосували цей Закон з 12.03.2020, у той час як вказаний Закон набрав чинності з 18.04.2020.

Отже, скаржник вважає, що суди в порушення статті 58 Конституції України та статті 5 Цивільного кодексу України застосували положення Закону України від 13.04.2020 № 553-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" до взаємовідносин сторін, що виникли ще до набрання чинності цим законом, без прямої вказівки про це в самому Законі.

АТ "НАК "Нафтогаз України", обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначає таке.

Скаржник не погоджується із судовими рішеннями в частині зменшення пені оскільки вважає, що висновки суду апеляційної інстанції не відповідають правозастосовчій практиці Верховного суду в подібних правовідносинах, які викладені у постанові від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, за результатом розгляду спорів, які виникли з правовідносин, подібних до правовідносин, що є предметом розгляду цієї справи.

Скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано норму права (статтю 551 Цивільного кодексу України та статтю 233 Господарського кодексу України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та не прийнято до уваги майновий стан позивача, зокрема, наявність податкового боргу, що призвело до безпідставного надання переваги правам відповідача перед правами позивача у справі.

Крім того, заявник касаційної скарги зазначає, що в порушення вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, відповідач в поясненнях надав нові аргументи проти позову щодо нарахування пені за період з 12.03.2020 по 17.04.2020, які не були ним зазначені у відзиві, та які фактично були враховані місцевим господарським судом при вирішенні справи.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу КПТМ "Криворіжтепломережа", не погоджуючись з доводами скаржника, зазначає про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що зазначені скаржником підстави оскарження судових рішень не підтвердилися, вказуючи також на правомірності висновків судів у цій справі.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2022 (у складі суддів: Дроботова Т. Б. - головуючий, Багай Н. О., Чумак Ю. Я.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2021 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2021 у справі № 904/5369/21, призначено розгляд справи у судовому засіданні на 17.03.2022, витребувано матеріали справи.

У зв`язку з введенням Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 воєнного стану в Україні розгляд справи № 904/5369/21 не відбувся 17.03.2022.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2022 визначено такий склад колегії суддів у цій справі: Дроботова Т.Б. - головуючий суддя, Багай Н. О., Берднік І.С.

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 12.04.2022 було постановлено здійснити розгляд справи № 904/5369/21 за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2021 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2021 у судовому засіданні 31.05.2022, яке було відкладено до 30.06.2022 у зв`язку із ненадходженням матеріалів справи.

30.06.2022 до Верховного Суду на запит надійшла справа № 904/5369/21, у зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 05.07.2022 та здійснено розгляд справи у розумні строки, з урахуванням положень процесуального законодавства.

4.2. Заслухавши суддю-доповідача, присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, слід закрити, а касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.

4.3. Суди попередніх інстанцій установили, що 27.09.2019 між АТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та КПТМ "Криворіжтепломережа" (споживач) укладено договір № 2195/1920-ТЕ-5/3 постачання природного газу (далі - договір ), в якому сторони погодили, зокрема, такі умови:

- постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (пункт 1.1 договору);

- природний газ, що постачається за цим договором використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункт 1.2 договору);

- постачальник передає споживачу у жовті 2019 - квітні 2020 року замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 13 135,0 тисяч куб. метрів, у тому числі за місяцями: жовтень 2019 - 557,0; листопад 2019 - 2046,0; грудень 2019 - 2621,0; січень 2020 - 2884,0; лютий 2020 - 2494,0; березень 2020 - 2190,0; квітень 2020 - 343,0 (пункт 2.1 договору);

- ціна (без урахування тарифів на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється відповідно до вимог Положення з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 293 (зі змінами) та інших нормативно-правових актів і визначається в прейскуранті на природний газ із ресурсів АТ "НАК "Нафтогаз України" під час виконання компанією обов`язків постачати природний газ споживачам, які підпадають під дію спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, покладених на компанію відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу". Прейскурант розміщується на офіційному веб-сайті постачальника. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності). У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства та/або тарифу па послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, вони є обов`язковими для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін (пункт 4.1 договору);

- оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 10.3 цього Договору підписання будь-яких договорів (або інших документів) про організацію взаєморозрахунків з різниці в тарифах відповідно до механізму, затвердженого постановами Кабінету Міністрів України, а також підписання Споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором (пункт 5.1 договору);

- у пункті 5.3 сторони погодили порядок здійснення оплати за природний газ;

- згідно з пунктом 9.3 договору строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років;

- договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2020 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 11.1 договору).

Як встановлено судами, між сторонами також були підписані додаткові угоди до договору, а саме: від 31.10.2019 № 1, від 12.11.2019 № 2, від 09.12.2019 № 3, від 23.12.2019 № 4, від 28.01.2020 № 5, від 24.02.2020 № 6, від 23.03.2020 № 7 та від 23.04.2020 № 8, згідно з якою, зокрема, сторони вирішили викласти з 01.04.2020 пункт 4.2 розділу 4 договору щодо ціни природного газу у такій редакції: "4.2. Ціна за 1 000 куб. м природного газу з 01.04.2020 по 30.04.2020 (включно) за цим договором становить 2 897,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20 %, усього разом з ПДВ - 3 476,40 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 24.12.2019 № 3013 - 124,16 грн за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ 20 %, усього разом з ПДВ - 148,99 грн. Споживач зобов`язується сплатити за використаний з 01.04.2020 по 30.04.2020 (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування 3021,16 грн за 1 000 куб.м. без ПДВ, крім того ПДВ 20 %, усього разом з ПДВ - 3 625,39 грн."

4.4. Суди попередніх інстанцій установили, що на виконання умов договору постачальник у період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року передав споживачеві природний газ на загальну суму 65 584 548,30 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані та скріплені печатками сторін.

Проте споживач своїх зобов`язань з повної та своєчасної оплати отриманого природного газу не виконав, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 65 584 548,30 грн.

Суди установили, що відповідач доказів погашення заборгованості не надав, а тому дійшли висновку, що позовні вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з КПТМ "Криворіжтепломережа" 65 584 548,30 грн основного боргу, 2 174 082,40 грн - 3% річних, 5 778 326,81 грн - інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові рішення в цій частині учасниками справи не оскаржуються.

4.5. Суди попередніх інстанцій також установили, що за змістом пункту 7.2 договору (у редакції додаткової угоди від 28.01.2020 № 5) у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктами 5.1 та 5.3 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 14,2 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з розрахунком позивача сума пені становить 1 512 922,94 грн, яка нарахована за періоди з 26.11.2019 по 31.03.2021, з 27.12.2019 по 31.03.2021, з 28.01.2020 по 31.03.2021, з 26.02.2020 по 31.03.2021, з 26.03.2020 по 31.03.2021.

КПТМ "Криворіжтепломережа" у відзиві на позовну заяву просило суд, зокрема зменшити суму пені до 70 %, вказуючи на те, що на підприємстві станом на 31.05.2021 обліковується дебіторська заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання по населенню за минулі періоди. У зв`язку із несплатою споживачами категорії "населення" (а також іншими категоріями - бюджетними установами, релігійними організаціями, іншими споживачами) заборгованість стягується з таких споживачів у судовому порядку та дуже повільно, що мало наслідком неможливість здійснення своєчасного розрахунку з позивачем.

Відповідач просив суд звернути увагу на зазначені обставини, положення статті 614 Цивільного кодексу України, згідно з якою особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), а також майновий стан підприємства та застосувати положення статті 233 Господарського кодексу України щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

4.6. Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

4.7. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення пені частково на суму 424 301,84 грн у зв`язку із зменшенням суми пені на підставі статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України.

Так, суди попередніх інстанцій установили таке: споживачі категорії "населення", а також інші категорії споживачів (бюджетні установи, релігійні організації, інші споживачі), мають заборгованість за теплопостачання перед КПТМ "Криворіжтепломережа", яка в більшості випадках стягується зі споживачів в судовому порядку, а така заборгованість стягується зі споживачів дуже повільно; КПТМ "Криворіжтепломережа" несе судові витрати, які змушено нести звертаючись до суду з метою примусового стягнення заборгованості; основним напрямком господарської діяльності підприємства є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для потреб населення; КПТМ "Криворіжтепломережа" не є фактичним споживачем природного газу; безперервне постачання теплової енергії, як один із видів комунальних послуг передбачений низкою законодавчих актів, тому відповідач не може в односторонньому порядку відмовитися від надання послуг, а отже не може керуватись загальними принципами здійснення господарської діяльності на власний розсуд за наявності покладених на нього зобов`язань з безперебійного та безпечного забезпечення споживачів тепловою енергією, оскільки повинен діяти виключно в межах норм чинного законодавства, що регулює енергетичну галузь; несвоєчасність розрахунків КПТМ "Криворіжтепломережа" за природний газ наданий за договором не є наслідком несумлінного виконання зобов`язань відповідачем, а спричинене існуванням об`єктивних причин, що не дозволяли йому своєчасно і в повному обсязі виконувати ці зобов`язання; КПТМ "Криворіжтепломережа" постійно проводяться дії спрямовані на погашення дебіторської та кредиторської заборгованості; з червня 2020 року на грошові кошти КПТМ "Криворіжтепломережа" накладено арешт, що також не дозволяє проводи розрахунки з постачальником у повному обсязі; АТ "НАК "Нафтогаз України" не надало доказів скрутного фінансового становища у зв`язку з несвоєчасним розрахунком КПТМ "Криворіжтепломережа" з отриманий газ , а також того, що з вини останнього позивач зазнав будь-яких збитків; АТ "НАК "Нафтогаз України" у позові застосовано всі засоби стимулювання фінансової дисципліни, а саме стягнення 3 % річний, інфляційні нарахування та пеня.

Отже, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, врахувавши фінансовий стан відповідача, необхідність дотримання балансу майнових та інших інтересів сторін і засад справедливості і розумності, дійшли не спростованого доводами, викладеними у касаційній скарзі, висновку як про обґрунтованість позовних вимог, так і про можливість та допустимість зменшення заявленої до стягнення суми пені.

При цьому зменшення суми пені є правом суду, яке він може реалізувати у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження доказів (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19).

4.8. АТ "НАК "Нафтогаз України", звертаючись з касаційною скаргою на судові рішення з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не погоджуючись із судовими рішеннями та вказуючи на неправильне застосування судами норм матеріального права (статті 233 Господарського кодексу України та статті 553 Цивільного кодексу України), вказувало на ухвалення судами рішень без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14.

4.9. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції не приймає і не розглядає доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням обставин справи.

Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і в справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

4.10. У справі № 908/1453/14 Верховний Суд (постанова від 04.05.2018), залишаючи без змін судові рішення, якими позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про стягнення з Концерну "Міські теплові мережі" пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань задоволено частково та відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені на 90 % на підставі статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, зазначив, що зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. Таким чином, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін, що і було здійснено судами в даній справі.

Верховний Суд у справі № 908/1453/14 вкеазав, що суд першої інстанції, врахувавши фінансовий стан позивача та відповідача, дійшов обґрунтованого висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що в цьому випадку суд не може надати перевагу відповідачу, враховуючи, зокрема, наявність заборгованості позивача із заробітної плати та податкового боргу. Отже, з`ясувавши всі обставини справи та взявши до уваги майновий стан обох сторін, суди попередніх судових інстанцій дійшли правомірного висновку, що в цьому випадку відсутні підстави для зменшення розміру пені.

Разом з цим, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи № 904/5369/21 з огляду на встановлені фактичні обставини справи, врахувавши фінансовий стан відповідача, необхідність дотримання балансу майнових та інших інтересів сторін і засад справедливості і розумності, дійшли висновку як про обґрунтованість позовних вимог, так і про можливість та допустимість зменшення заявленої до стягнення суми пені.

4.11. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики з вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

4.12. Колегія суддів з приводу наведеної заявником у касаційній скарзі підстави для касаційного оскарження судових рішень у справі вважає за необхідне зазначити, що судове рішення у справі, наведеної скаржником у касаційній скарзі, та у справі, яка розглядається, не є подібними, оскільки під час розгляду справи, на яку посилається скаржник, судами установлено обставини щодо відсутності підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення пені на 90 % через встановлення обставин про скрутне фінансове становище позивача у справі (стягувача), у той час як у справі, яка розглядається, суди установили обставини щодо можливості та наявності підстав у цьому випадку зменшити розмір заявленої позивачем до стягнення пені.

Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" в частині зазначеної підстави підлягає закриттю згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу.

4.13. Крім того, як свідчать матеріали справи суди попередніх інстанцій також установили, що 18.04.2020 набрав чинності Закон України від 13.04.2020 № 553-IX "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", відповідно до пункту 15 розділу II Прикінцевих положень якого тимчасово, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), звільнено від нарахування постачальниками електричної енергії та природного газу пені та штрафних санкцій підприємства централізованого водопостачання та водовідведення незалежно від форми власності, а також виробників теплової енергії незалежно від форми власності.

Законодавцем чітко визначено заборону нарахуванням постачальниками електричної енергії та природного газу пені та штрафних санкцій підприємствам централізованого водопостачання та водовідведення, а також виробникам теплової енергії на період дії карантину, запровадженого у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", згідно з якою на всій території України з 12.03.2020 установлено карантин, дія якого продовжувалася згідно з постановами Кабінету Міністрів України та був встановлений до 31.08.2021.

Суди попередніх інстанцій у справі, яка розглядається, дійшли висновку, що оскільки карантин на території України було встановлено з 12.03.2020 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, а КПТМ "Криворіжтепломережа" є виробником теплової енергії, нарахування АТ "НАК "Нафтогаз України" пені починаючи з 12.03.2020 є неможливим, у зв`язку із чим суди визнали обґрунтованою пеню у сумі 848 603,68 грн (нараховану за періоди з 26.11.2019 по 11.03.2020, 27.12.2019 по 11.03.2020, 28.01.2020 по 11.03.2020, 26.02.2020 по 11.03.2020) та дійшовши висновку про зменшення цієї суми до 424 301,84 грн на підставі статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України.

4.14. При цьому суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, не взяв до уваги заперечення АТ "НАК "Нафтогаз України" про те, що Закон України від 13.04.2020 № 553-IX "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" набрав чинності 18.04.2020 та не може бути застосований до спірних правовідносин починаючи з 12.03.2020, оскільки не має зворотної дії в часі, оскільки звільнення від нарахування пені та штрафних санкцій виробників теплової енергії саме з 12.03.2020 (введення на території України карантину) прямо передбачено в самому Законі № 553-IX від 13.04.2020, що узгоджується з положеннями статті 58 Конституції України та рішеннями Конституційного суду України від 05.04.2001 за № 3-рп/2001 та від 09.02.1999 № 1-рп/99.

4.15. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі № 904/5376/21 за позовом АТ "НАК "Нафтогаз України" до КПТМ "Криворіжтепломережа" про стягнення основного боргу, інфляційних втрат, 3 % річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов`язання, Верховний Суд постановою від 01.06.2022 залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою змінено рішення місцевого суду та частково задоволено позовні вимоги.

Суд апеляційної інстанції у справі № 904/5376/21, постанову якого залишено без змін постановою Верховного Суду від 01.06.2022, дійшов висновку, що нарахування позивачем пені за прострочення сплати заборгованості з 12.03.2020 є безпідставним та таким, що суперечить нормам матеріального права, оскільки відповідно до пункту 15 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 № 553-ІХ, який набрав чинності 18.04.2020 тимчасово, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), звільнено від нарахування постачальниками електричної енергії та природного газу пені та штрафних санкцій підприємства централізованого водопостачання та водовідведення незалежно від форми власності, а також виробників теплової енергії незалежно від форми власності. Здійснивши перевірку розрахунку пені суд апеляційної інстанції у справі № 904/5376/21 дійшов висновку, з яким погодився Верховний Суд, про обґрунтованість позовних вимог в частині нарахування пені за період з 26.11.2019 по 11.03.2020 у розмірі 620 432,10 грн. Разом з цим, з метою дотримання балансу між інтересами боржника та кредитора апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зменшення суми пені на 50 % та стягнув з відповідача пеню у розмірі 310 216,05 грн.

Як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду від 01.06.2022 у справі № 904/5376/21, суд касаційної інстанції з огляду на положення статті 58 Конституції України, змісту пункту 15 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 № 553-ІХ, постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", а також висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.10.2021 у справі № 922/29/21 та від 25.11.2021 у справі № 922/4302/20 стосовно того, що Закон України від 13.04.2020 № 553-ІХ набрав чинності 18.04.2020, але пункт 15 розділу ІІ Прикінцевих положень цього Закону може бути застосований до правовідносин починаючи з 12.03.2020, оскільки звільнення від нарахування пені та штрафних санкцій виробників теплової енергії саме з 12.03.2020 (введення на території України карантину) прямо передбачено в самому Законі № 553-IX, що узгоджується із приписами статті 58 Конституції України, дійшов виноску про відсутність підстав для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у зазначених постановах.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 01.06.2022 у справі № 904/5376/21 вказав, що висновки у рішеннях Конституційного Суду України від 09.02.1999 № № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 27.02.2020 № 3-р/2020, на які посилається АТ "НАК "Нафтогаз України" у касаційній скарзі на обґрунтування підстав для відступлення від висновків Верховного Суду у справах № 922/29/21 та № 922/4302/20, не впливають на висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 15 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 № 553-ІХ, оскільки на таку підставу для зворотної дії зазначеної норми як пом`якшення або скасування відповідальності фізичних осіб у справі № 904/5376/21, що розглядається, суди не посилались (така підстава передбачену в зазначеному законі); висновки Конституційного Суду України щодо неконституційності окремих положень законів України про бюджет стосувалися зупинення дії законів щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, які є складовою конституційного права громадян на соціальний захист, а не звільнення від нарахування пені на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

4.16. Як вже зазначалося, АТ "НАК "Нафтогаз України", оскаржуючи судові рішення у справі № 904/5369/21 з підстави, передбаченої у пункті 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказувало на необхідність відступу від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 922/29/21 щодо застосування пункту 15 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 № 553-ІХ.

4.17. Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Отже, зі змісту зазначеної норми вбачається, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 зазначеного Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.

Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема, їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності.

Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

Разом з цим, оскаржуючи судові рішення у справі, що розглядається, на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, АТ "НАК "Нафтогаз України" зазначило про необхідність відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21.10.2021 у справі № 922/29/21, не навівши при цьому вмотивованих обґрунтувань щодо необхідності відступу від висновку Верховного Суду, викладеного в зазначеній скаржником постанові, а саме не довів наявності причин для відступу (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення), а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Зміст касаційної скарги зводиться до незгоди скаржника із судовими рішеннями у справі.

При цьому наявність підстав для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21.10.2021 у справі № 922/29/21, щодо необхідності відступу від якого вказує АТ "НАК "Нафтогаз України", досліджувалося під час розгляду касаційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" з аналогічних підстав у справі № 904/5376/21, в якій Верховний Суд постановою від 01.06.2022 залишив постанову суду апеляційної інстанції без змін та дійшов висновку про відсутність передбачених законодавством підстав для відступу від висновку Верховного Суду, зокрема, у справі № 922/29/21.

Отже, з урахуванням викладеного Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21.10.2021 у справі № 922/29/21, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

4.18. Доводи АТ "НАК "Нафтогаз України", викладені у касаційній скарзі, щодо порушення судами положень статті 165 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів відхиляє, оскільки при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог повно та всебічно з`ясовує обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, перевіряє правильність наданих розрахунків основного боргу та штрафних санкцій, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в законному і обґрунтованому судовому рішенні. Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу "jura novit curia" ("суд знає закони"), про це зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до положень статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.3. Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, вважає, що постанова Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2021, з урахуванням зміни резолютивної частини рішення місцевого суду в частині стягнення судового збору, що не було предметом оскарження, прийнята з додержанням норм процесуального та матеріального права, а відтак підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки підстав для скасування судового рішення, а також задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2021 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2021 у справі № 904/5369/21, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

3. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2021 у справі № 904/5369/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

І. С. Берднік