№ 904/5868/18 (910/16299/19) - Судова практика України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 904/5868/18 (910/16299/19)

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Пєскова В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.

за участю представників сторін: ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ключове рішення" арбітражного керуючого Чичва О.С.(особисто), Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк"- Андріїшиної Н.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2020 (в частині стягнення 5 116 111,92 грн безпідставно отриманих коштів, 624 737, 65 грн - інфляційних втрат, 283 634,58 грн - 3% річних та 90 367, 26 грн - судового збору)

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.04.2021(в частині стягнення 5 116 111,92 грн безпідставно отриманих коштів, 624 737, 65 грн - інфляційних втрат, 283 634,58 грн - 3% річних та 90 367, 26 грн - судового збору)

у справі № 904/5868/18 (910/16299/19)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ключове рішення"

до відповідача-1 Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

відповідача-2 Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

відповідача-3 Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області

про стягнення безпідставно набутого майна у загальній сумі 7 252511,28 грн

в межах справи № 904/5868/18

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ключове рішення"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

19.11.2019 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ключове рішення" (далі - ТОВ "Ключове рішення", позивач) надійшла позовна заява б/н від 18.11.2019 до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк", відповідач-1) про стягнення грошових коштів у розмірі 7 252 511,28 грн, з них: суми безпідставно отриманого майна - грошових коштів в сумі 6 358 978,55 грн, стягнутих на підставі виконавчого напису № 1474 від 20.02.2017, інфляційних втрат - 656 769,67 грн та 3% річних - 236 763,06 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 вирішено справу № 910/16299/19 за позовом ТОВ "Ключове рішення" до АТ КБ "Приватбанк" про стягнення безпідставно набутого майна передати до Господарського суду Дніпропетровської області для розгляду в межах справи №904/5868/18 про банкрутство ТОВ "Ключове рішення".

02.03.2020 до відділу канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява позивача №б/н від 27.02.2020 про збільшення позовних вимог.

Розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема і за клопотанням сторін спору.

30.06.2020 до відділу канцелярії суду надійшла заява позивача №б/н від 26.06.2020 (вх.№28631/20), якою просив суд:

- залучити до участі у справі в якості Відповідача Шевченківський відділ державної виконавчої служби (далі - ВДВС) у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції;

- залучити до участі у справі в якості Відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області;

- розглянути та задовольнити позовні вимоги в наступній редакції: стягнути на користь ТОВ "Ключове Рішення" з АТ КБ "Приватбанк" суму 6 024 484,15 грн, яка складається з: - суми безпідставно отриманого майна - грошових коштів в розмірі 5 116 111,92 грн;- суму інфляційних втрат в розмірі 624 737,65 грн; - суму 3 % річних за користування чужими грошовими коштами в розмірі 283 634,58 грн;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Ключове Рішення" суму 602 448 грн, яка складається з: суми безпідставно отриманого майна - грошових коштів в розмірі 511 611,24 грн, суми інфляційних втрат в розмірі 62 473,77 грн; суми 3 % річних за користування чужими грошовими коштами в розмірі - 28 363,46 грн;

- повернути з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого судового збору в розмірі 10 182,1 грн;

- судові витрати покласти на Відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2018 у справі № 910/13233/17 прийнято нове рішення про визнання виконавчого напису № 1474 про стягнення з ТОВ "Ключове Рішення" на користь АТ КБ "Приватбанк" грошових коштів у сумі 810 743 249,87 грн за кредитним договором №DNH2LKI05491 від 08.04.2014 таким, що не підлягає виконанню;

- у виконавчому провадженні № 54139457 при примусовому виконанні виконавчого напису № 1474 від 20.02.2017 грошові кошти в розмірі 5 116 111, 92 грн перераховано АТ КБ "Приватбанк" як стягувачу та грошові кошти в розмірі 511 611, 24 грн перераховано до Державного бюджету як виконавчий збір;

- оскільки підстава набуття відповідачем-1 - АТ КБ "Приватбанк" грошових коштів відпала, то сплачені позивачем при примусовому виконанні кошти мають бути повернуті на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Оскільки набувачем сплаченого боржником (ТОВ "Ключове Рішення") у виконавчому провадженні збору є Державний бюджет України, то помилково або надмірно сплачені суми виконавчого збору підлягають стягненню саме з Державного бюджету України.

- позивачем застосовано положення статті 625 ЦК України та нараховано до стягнення з АТ КБ "Приватбанк" та з Державного бюджету України інфляційні втрати та суму 3% річних за прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, позивач просив стягнути з АТ КБ "Приватбанк" суму 6 024 484,15 грн, в тому числі 5 116 111,92 грн безпідставно отриманого майна - грошових коштів, 624 737,65 грн інфляційних втрат, 283 634,58 грн 3 % річних за користування чужими грошовими коштами; Позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України заявлено у сумі 602 448 грн, в тому числі 511 611,24 грн безпідставно отриманого майна -грошових коштів, 62 473,77 грн інфляційних втрат, 28 363,46 грн 3 % річних за користування чужими грошовими коштами. Також, просив суд повернути з Державного бюджету України надмірно сплачену суму судового збору.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

20.02.2017 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем вчинено виконавчий напис № 1474 про стягнення з ТОВ "Ключове Рішення" на користь АТ КБ "Приватбанк" грошових коштів у сумі 810 743 249,87 грн за кредитним договором №DNH2LKI05491 від 08.04.2014.

На виконання вказаного виконавчого напису 21.06.2017 Шевченківським ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за № 54139457 по примусовому виконанню виконавчого напису №1474 від 20.02.2017.

Згідно відповіді на запит Шевченківського ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за № 0314/33257 від 26.06.2020 всього в межах виконавчого провадження було перераховано грошові кошти в розмірі 5 628 023,16 грн, з яких: 5 116 111, 92 грн - перераховано стягувачу АТ КБ "Приватбанк"; 511 611, 24 грн перераховано до державного бюджету як виконавчий збір; 300,00 грн компенсовано витрат виконавчого провадження.

Факт перерахування та отримання грошових коштів, а саме на рахунок АТ КБ "Приватбанк" суми у розмірі 5 116 111, 92 грн та до державного бюджету суми у розмірі 511 611, 24 грн сторонами не заперечується.

Відповідно до постанови головного державного виконавця Шевченківського ВДВС міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області № 54139457 від 18.09.2020 встановлено, що Київським апеляційним господарським судом винесено постанову від 22.08.2018 у справі № 910/13233/17, якою виконавчий напис від 20.02.2017, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. за реєстраційним номером № 1474 визнано таким, що не підлягає виконанню, та виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 1474, виданого 20.02.2017, закінчено на підставі пункту 5 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до постанови Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/13233/17 від 03.10.2019 у задоволенні заяви ТОВ "Ключове Рішення" про поворот виконання рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2018 відмовлено. Судом апеляційної інстанції враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06.03.2019 у справі № 910/1531/18, згідно якої у разі визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнуті на його виконання кошти підлягають поверненню в порядку статті 1212 ЦК України.

На підставі того, що апеляційним судом у справі № 910/13233/17 було визначено такий спосіб захисту прав позивача у спірних правовідносинах як стягнення безпідставно набутого майна в порядку, передбаченому статтею 1212 ЦК України, позивач звернувся з відповідним позовом до господарського суду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2020 (суддя - Первушин Ю.Ю.) позовні вимоги про стягнення безпідставно набутого майна задоволено частково.

Стягнуто з АТ КБ "Приватбанк" на користь ТОВ "Ключове рішення" 5 116 111, 92 грн - безпідставно отриманих коштів, 624 737, 65 грн - інфляційних втрат, 283 634,58 грн - 3% річних та 90 367, 26 грн. - судового збору.

Стягнуто з Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області на користь ТОВ "Ключове рішення" 511 611, 24 грн - безпідставно отриманих коштів, та 7 674, 17 грн - судового збору.

Судовий збір у розмірі 1 362, 55 грн залишено за позивачем.

Повернуто ТОВ "Ключове рішення" з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у сумі 9 383, 68 грн, сплачений платіжним дорученням № 71 від 18.11.2019, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи Господарського суду Дніпропетровської області №904/5868/18 (910/16299/19).

В задоволенні позовних вимог у сумі - 90 837, 23 грн відмовлено.

Рішення суду мотивовано доведеністю позивачем правових підстав для стягнення з відповідача-1 безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 5 116 111, 92 грн, інфляційних та 3% річних.

Щодо стягнення заявлених позивачем сум з відповідача-3, суд зазначив про часткову доведеність таких вимог лише в частині повернення безпідставно отриманих коштів 511 611,24 грн, стягнутих на користь державного бюджету як виконавчий збір. При цьому, щодо інфляційних та 3% річних суд зазначив, що позивач не звертався до відповідача-3 із заявою про повернення суми сплаченого виконавчого збору або вчинення будь-яких дій, спрямованих на повернення безпідставно отриманих коштів, Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області не було стороною виконавчого провадження № 54139457 з примусового виконання виконавчого напису № 1474 від 20.02.2017, у відповідача-3 не було можливості бути обізнаним про закінчення виконавчого провадження, отже, не було відомо про виникнення підстав для повернення позивачу суми безпідставно отриманих грошових коштів.

Не погодившись з рішенням суду, АТ КБ "Приватбанк" та Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області оскаржили його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції та його апеляційне оскарження

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.04.2021, (колегія суддів: Верхогляд Т.А. - головуючий, Білецька Л.М., Парусніков Ю.Б.) апеляційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області задоволено.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2020 у справі №904/5868/18(910/16299/19) скасовано.

Прийнято нове рішення.

Позовні вимоги ТОВ "Ключове рішення" задоволено частково.

В іншій частині позову відмовлено.

Суд апеляційної інстанції у своїй постанові погодився з позицією місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з АТ КБ "Приватбанк" на користь ТОВ "Ключове рішення" безпідставно отриманих грошових коштів, інфляційних та 3% річних.

Апеляційний суд врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 1212 ЦК України, викладені у постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц.

Крім того, доводи АТ КБ "Приватбанк" про те, що (1) у позивача існують кредитні зобов`язання і грошові кошти отримано Банком на належній правовій основі на погашення заборгованості за договором, (2) постановою суду у справі №910/13233/17 виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню, лише з формальних підстав, судом апеляційної інстанції відхилено як необґрунтовані, оскільки правомірність висновків суду щодо застосування в даних правовідносинах статті 1212 ЦК України підтверджується також правовою позицією Верховного Суду (постанова від 06.03.2019 року у справі № 910/1531/18).

Керуючись нормами статей 536 625 1214 ЦК України, суд визнав також необґрунтованими твердження Банку щодо помилковості стягнення інфляційних та 3% річних.

При цьому, судом апеляційної інстанції враховано правові висновки щодо застосування статті 625 ЦК України, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, від 16.05.2018 у справі 686/21962/15-ц.

В іншій частині позовних вимог, зокрема щодо стягнення коштів з Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в їх задоволенні з підстав недоведеності.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, АТ КБ "Приватбанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.04.2021 в частинах стягнення з банку коштів (5 116 111,92 грн безпідставно отриманих коштів, 624 737, 65 грн - інфляційних втрат, 283 634,58 грн - 3% річних та 90 367, 26 грн. - судового збору), ухвалити в оскаржуваній частині нове рішення, яким відмовити ТОВ "Ключове рішення" у позові до АТ КБ "Приватбанк" повністю.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що оскаржені судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме статей 1212 1213 1214 236 625 ЦК України, та порушенням норм процесуального права, з огляду на таке:

- стаття 1212 ЦК України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки АТ КБ "ПриватБанк" набув майно (гроші) ТОВ "Ключове рішення" на належній правовій підставі за кредитним договором № DNH2LKI05491 від 08.04.2014;

- постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2018 у справі № 910/13233/17 лише було визнано виконавчий напис за реєстровим №1474 від 20.02.2017 про стягнення заборгованості таким, що не підлягає виконанню (з формальних підстав), при цьому жодних фактів щодо безпідставності отримання Банком коштів у виконавчому провадженні судом не встановлювалось;

- норми частини другої статті 625 ЦК України передбачають відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання, а не розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, що свідчить про безпідставність застосування до спірних правовідносин вказаних норм;

- відсотки згідно 536 ЦК України нараховуються з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження грошових коштів; оскільки у ТОВ "Ключове рішення" наявна перед АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № DNH2LKI05491 від 08.04.2014 (визнана ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2019 у справі № 904/5868/18), то Банк не знав і не міг знати про безпідставність набуття або збереження грошових коштів;

- АТ КБ "ПриватБанк" не є боржником ТОВ "Ключове рішення" у будь-яких правовідносинах, зокрема й щодо сум, стягнутих за виконавчим провадженням №54139457, а отже, до спірних правовідносин не підлягає застосуванню стаття 625 ЦК України;

- судами протиправно не було взято до уваги, що в порушення пункту 3 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позовна заява не містила обґрунтованого розрахунку сум інфляційних втрат, що стягуються, таблиця, що наведена у позові, не надає можливості перевірити їх нарахування, не зазначено, які саме індекси інфляції використані при розрахунку.

В якості підстави касаційного оскарження скаржник зазначає про неврахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 02.03.2016 у справі №6-2491цс15, від 24.10.2018 у справі № 308/8645/15-ц, від 17.06.2020 у справі № 686/17959/16-ц. Також скаржник стверджує про помилкове посилання апеляційного господарського суду на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16.01.2019 у справі № 753/15556/15-ц, оскільки правовідносини у ній та справі, що розглядається, не є подібними.

Доводи інших учасників справи

Ліквідатор ТОВ "Ключове рішення" подав відзив на касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк", в якому просить залишити вказану скаргу без задоволення з викладених у відзиві підстав, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З урахуванням встановлених статтею 300 ГПК України меж розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд переглядає судові рішення в межах вимог та доводів касаційної скарги.

Відтак предметом касаційного дослідження є правомірність застосування до спірних правовідносин статей 625 1212 ЦК України.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Судами встановлено, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2018 у справі № 910/13233/17 визнано виконавчий напис від 20.02.2017 за реєстраційним № 1474, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А., визнано таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з частиною четвертою статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Ураховуючи, що виконавчий напис нотаріуса, на підставі якого у виконавчому провадженні здійснювалось стягнення грошових коштів з позивача, визнано судовим рішенням таким, що не підлягає виконанню, то правові підстави набуття відповідачем-1 5 116 111,92 грн відсутні, у зв`язку з чим правомірним є висновок судів попередніх інстанцій про застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України та задоволення позову в цій частині.

Правовий висновок про можливість застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України викладений Верховним Судом у постановах від 06.03.2019 у справі № 910/1531/18, від 28.01.2020 у справі № 910/16664/18, від якого касаційний суд у цій справі не вбачає підстав відступати.

Доводи АТ КБ "ПриватБанк" щодо набуття майна (грошей) на належній підставі за кредитним договором № DNH2LKI05491 від 08.04.2014 зазначеного не спростовують, оскільки стягнення заборгованості за вказаним договором відбувалось саме на підставі виконавчого напису, визнаного в подальшому таким, що не підлягає виконанню.

Поряд з цим, визнання ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2019 у справі № 904/5868/18 про банкрутство ТОВ "Ключове рішення" заборгованості, в тому числі за кредитним договором № DNH2LKI05491 від 08.04.2014, також не спростовує факту відсутності правових підстав для стягнення спірних сум за виконавчим написом, який визнано судовим рішенням від 22.08.2018 таким, що не підлягає виконанню.

Вказане пояснюється тим, що у процедурі банкрутства існує відмінний порядок задоволення вимог кредиторів, визначений законом, при чому за розглядом заяви з грошовими вимогами до боржника, господарський суд не вирішує спір по суті, а лише перевіряє обґрунтованість грошових вимог кредиторів.

Крім того, питання підстав скасування виконавчого напису нотаріуса не є предметом дослідження під час вирішення цього спору про стягнення безпідставно набутого майна (коштів).

Таким чином, твердження скаржника про неможливість застосування до спірних правовідносин положень 1212 ЦК України ґрунтуються на власному помилковому тлумаченні норм матеріального права та спростовуються наведеною практикою Верховного Суду.

Щодо вказаного способу захисту колегія суддів вважає за необхідне також зауважити про таке.

У статті 15 ЦК України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів наведено в статті 16 ЦК України.

Як правило, особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та зазначено вище, у справі № 910/13233/17 (в межах якої визнавався виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню) постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 у задоволенні заяви ТОВ "Ключове Рішення" про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 відмовлено. У цій постанові апеляційний суд зазначив, з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06.03.2019 у справі № 910/1531/18, що у разі визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнуті на його виконання кошти підлягають поверненню в порядку статті 1212 ЦК України.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Одним з елементів принципу верховенства права є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У пункті 70 рішення ЄСПЛ від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) наголошено на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

Тому, з метою належного захисту права позивача, керуючись принципом верховенства права та враховуючи визначений Верховним Судом у справі № 910/1531/18 спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах (про необхідність застосування якого вказав суд апеляційної інстанції у справі № 910/13233/17, вирішуючи спір між тими ж сторонами) колегія суддів вважає правомірним задоволення вимоги позивача про повернення коштів у розмірі 5 116 111,92 грн на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Щодо застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України, колегія суддів зазначає наступне.

У касаційній скарзі позивач вказав, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково стягнули розмір інфляційних втрат і трьох процентів річних, оскільки суди належним чином не з`ясували, чи підлягають застосуванню до спірних правовідносин положення статті 625 ЦК, які регламентують наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно із частиною другою статті 1214 ЦК у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює окремі види зобов`язань (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 758/1303/15-ц (пункт 26)).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, суд касаційної інстанції застосував до спірних правовідносин положення статті 625 ЦК і навів правовий висновок про те, що у наведеній нормі визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт), тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

У постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (пункт 6.20).

Таким чином, у справі № 910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду чітко розмежовано поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами", причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, врегульованої частиною другою статті 625 ЦК України.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наведеного Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що, у даному випадку, розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами встановлено законом, а саме частиною другою статті 625 ЦК України.

Таким чином, апеляційним судом вірно зазначено, що у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно набутих або збережених грошових коштів, нараховуються 3% річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, оскільки боржником порушено позадоговірне (деліктне) грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.

Суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що відповідач-1 має грошове зобов`язання перед позивачем, що підтверджується постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2018 у справі № 910/13233/17, якою виконавчий напис від 20.02.2017, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. за реєстраційним № 1474 визнано таким, що не підлягає виконанню.

Вказане спростовує твердження АТ КБ "ПриватБанк" про те, що він не є боржником ТОВ "Ключове рішення", оскільки безпідставність отримання відповідачем-1 грошових коштів, належних позивачу, є доведеною.

Ураховуючи, що відповідач-1 порушив вказане грошове зобов`язання, суди дійшли правильного висновку про виникнення у позивача права на застосування наслідків його порушення відповідно до вимог статті 625 ЦК України.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення пункту 3 частини третьої статті 162 ГПК України через відсутність обґрунтованого розрахунку сум інфляційних втрат, заявлених позивачем до стягнення, колегією суддів відхиляються, оскільки вони спрямовані на заперечення встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та переоцінку доказів у ній, що згідно приписів частини другої статті 300 ГПК України перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції. Разом з тим, вказані доводи були предметом розгляду у суді апеляційної інстанції, яким надано належну правову оцінку.

З постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2018 (про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню) у справі № 910/13233/17, відповідачем у якій був АТ КБ "ПриватБанк", вбачаються встановлені цим судом обставини належного повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Наведене свідчить про безпідставність доводів АТ КБ "ПриватБанк", що він не знав і не міг знати про безпідставність набуття або збереження грошових коштів.

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності нарахування та стягнення з відповідача-1 на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат (за період з дати визнання судовим рішенням виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, по дату звернення із позовом) є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з правовою позицією, викладеною в пункті 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, щодо правомірності застосування частини другої статті 625 ЦК України також до деліктних зобов`язань.

Аргументи скаржника про неподібність правовідносин цієї справи та справи № 910/10156/17 не спростовують правомірності врахування правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.04.2018 у названій справі, щодо застосування статті 625 ЦК України до деліктних зобов`язань, а саме у випадку прострочення виконання зобов`язання щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошових коштів.

Доводи АТ КБ "ПриватБанк" про неврахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 02.03.2016 у справі №6-2491цс15, від 24.10.2018 у справі № 308/8645/15-ц, від 17.06.2020 у справі № 686/17959/16-ц, суд визнає безпідставними, оскільки :

- Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-2491цс15 (який враховано Верховним Судом у постанові від 24.10.2018 у справі № 308/8645/15-ц) про те, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 цього Кодексу не дає підстав для застосування положень статті 625 цього Кодексу у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин;

- висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17.06.2020 у справі № 686/17959/16-ц, згідно якого "якщо без достатньої правової підстави набуваються або зберігаються гроші (як готівкові, так і безготівкові), на них нараховуються відсотки згідно зі статтею 536 ЦК України з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження грошових коштів", не спростовує факт виникнення у відповідача-1 обов`язку з повернення коштів з дати ухвалення постанови суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, при чому стороною такого спору був АТ КБ "ПриватБанк".

Висновки судів попередніх інстанцій щодо розгляду позовних вимог до відповідача-3 про стягнення грошових коштів (зокрема виконавчого збору) не є предметом касаційного оскарження, а тому з урахуванням приписів статті 300 ГПК України не перевіряються судом касаційної інстанції.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень в оскаржуваній частині не знайшли свого підтвердження за касаційним розглядом справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувані судові рішення у справі, Верховний Суд не встановив порушення та невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.

На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції, в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та прийшов до висновку, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду є законною та обґрунтованою, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Ураховуючи скасування постановою апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення у справі (хоч і аналогічного в оскарженій частині щодо задоволення позовних вимог до відповідача-1), процесуально вірним, у такому випадку, є залишення Верховним Судом без змін саме постанови Центрального апеляційного господарського суду від 12.04.2021 у вказаній частині.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 240 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.04.2021 (в частині стягнення 5 116 111,92 грн безпідставно отриманих коштів, 624 737, 65 грн - інфляційних втрат, 283 634,58 грн - 3% річних та 90 367, 26 грн. - судового збору) у справі № 904/5868/18 (910/16299/19) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді С.В. Жуков

В.Г. Пєсков