ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 904/6132/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван 2013" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2021 (колегія суддів: Іванов О. Г., Дармін М. О., Березкіна О. В.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2021 (колегія суддів: Мілєва І. В., Загинайко Т. В., Назаренко Н. Г.) у справі
за позовом Дніпровської міської ради до відповідачів: 1) Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван 2013", 3) Приватного підприємства "Цесія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 , про скасування записів про право власності на об`єкт нерухомого майна та визнання недійсним свідоцтва про право власності,
за участю представників:
позивача - Ревякіна Н. М.,
відповідача -1 - не з`явилися,
відповідача - 2 - Алєксєєнко Р. Ю.,
відповідача - 3 - не з`явилися,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явилися,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2019 року Дніпровська міська рада (далі - Рада) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-2013" (далі - ТОВ "Караван-2013", відповідач-2) та Приватного підприємства "Цесія" (далі - ПП "Цесія", відповідач-3), в якому просила:
1) скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр) записи про право власності на нежитлове приміщення № 124 загальною площею 59,8 кв. м, поз. 1-3 (1-приміщення, 2-приміщення, 3-приміщення, туалет), розташоване на І поверсі у житловому будинку літ. А-5 на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 79478912101) за:
- ПП "Цесія" № 1600016, внесений приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Мудрецькою Іриною Валеріївною на підставі рішення про держану реєстрацію прав та їх обтяжень 10.07.2013;
- ТОВ "Караван-2013" № 1780511, внесений приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Батовою Людмилою Григорівною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 23.07.2013;
- ТОВ "Караван-2013" № 10776434, внесений державним реєстратором реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Мироненком Дмитром Олександровичем на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 12.08.2015.
2) визнати недійсним свідоцтво про право власності ТОВ "Караван-2013" на цей же об`єкт нерухомого майна, видане 12.08.2015 державним реєстратором реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Мироненком Д. О., серія та номер 42169560.
2. На обґрунтування позовних вимог Рада послалася на частину третю статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
3. У листопаді 2020 року позивач подав до суду заяву про зміну предмету позову, в якій також просив припинити право власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна.
4. Необхідність у зміні предмета позову обґрунтовувалася тим, що після подачі позовної заяви починаючи з 16.01.2020 до статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" внесені зміни, відповідно до яких виконанню підлягають виключно судові рішення про: 1) скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
5. Крім того, відповідно до абзацу 3 частини третьої цієї ж статті ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Фактичні обставини справи, встановлені судами
6. Нежитлове приміщення № 124, розташоване за адресою: вул. Данила Галицького, 25 у м. Дніпрі (реєстраційний номер 79478912101), перебувало на балансі Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району Дніпропетровської міської ради (далі - КВЖРЕП Ленінського району) і зареєстровано виконавчим комітетом Ради 13.09.1991.
7. 27.11.1991 Рада прийняла рішення № 46 "Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів", доповнене рішенням від 26.09.2001 № 26/23, яким затвердила перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Дніпра. Факт належності об`єктів територіальній громаді , зазначених у переліках (розділи І - XIII), доданих до цього рішення Ради, встановлено рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 14.05.2013 у справі № 200/5829/13-ц.
8. 07.06.2013 на підставі цих рішень Ради відділ Дніпропетровського міського управління юстиції зареєстрував право комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська на нежитлове приміщення № 124, розташоване за адресою: вул. Данила Галицького, 25 (реєстраційний номер - 79478912101).
9. На підставі рішення Ради від 02.03.2011 № 16/9 "Про проведення реорганізації комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради" проведено реорганізацію комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Ради, зокрема КВЖРЕП Ленінського району, шляхом передачі з його балансу на баланс Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" окремо розташованих нежитлових будівель і споруд, призначених для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.
10. 29.07.2011 у зв`язку зі збитковістю комунальних житлово-експлуатаційних підприємств та неможливістю продовження ними подальшої діяльності Радою прийнято рішення за № 40/14 "Про припинення юридичних осіб - деяких комунальних житлово-експлуатаційних підприємств Дніпропетровської міської ради" про припинення юридичної особи шляхом ліквідації, зокрема КВЖРЕП Ленінського району, пунктом 4 якого зобов`язано комісію з питань припинення юридичних осіб здійснити дії з припинення юридичних осіб та надати Раді на затвердження ліквідаційний баланс.
11. 07.07.2012 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою порушив провадження у справі № 38/5005/5752/2012 про банкрутство КВЖРЕП Ленінського району, а 20.07.2012 цей же суд прийняв постанову про визнання його банкрутом і відкрив ліквідаційну процедуру.
12. Нежитлове приміщення № 124, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, включено арбітражним керуючим до ліквідаційної маси банкрута і згодом реалізовано шляхом проведення біржових торгів, переможцем яких визнано ПП "Цесія".
13. 10.07.2013 між КВЖРЕП Ленінського району як продавцем та ПП "Цесія" як покупцем укладено договір купівлі-продажу цього приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І. В. та зареєстрований у реєстрі за № 1106.
14. Згодом ПП "Цесія" відчужило це майно ТОВ "Караван-2013", про що між ними укладено договір купівлі-продажу від 23.07.2013, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Батовою Людмилою Григорівною та зареєстрований у реєстрі за № 3078.
15. Відповідно у Реєстрі здійснено записи про право власності ПП "Цесія", а потім ТОВ "Караван-2013" на це майно.
16. 03.03.2014 унаслідок перебування цього майна у не придатному для користування стані між ТОВ "Караван-2013" та ОСОБА_1 укладено договір, згідно з яким вони домовилися про пайове будівництво - його реконструкцію, а після закінчення будівельних, ремонтних робіт і реєстрації декларації про готовність його до експлуатації передачу у власність ОСОБА_1 частини об`єкта, площа якої дорівнює площі, на яку його збільшено в результаті проведення цих робіт. Унаслідок реконструкції загальна площа приміщення збільшилася на 18,2 кв. м і ТОВ "Караван-2013" набуло право власності на новостворений об`єкт нерухомості площею 59,8 кв. м.
17. 21.01.2020 Ленінський районний суд м. Дніпропетровська ухвалив рішення у справі № 205/7112/18 про визнання за ОСОБА_1 права власності на 3/10 частини цього приміщення, тоді як постановою Дніпровського апеляційного суду від 13.10.2020 це судове рішення скасоване і в задоволенні позову відмовлено.
18. 29.08.2016 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою у справі № 38/5005/5752/2012, залишеною без змін постановами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 та Вищого господарського суду від 14.03.2017, за скаргою прокуратури визнав неправомірними дії ліквідатора щодо включення до ліквідаційної маси банкрута цього нерухомого майна, його продажу з відкритих біржових торгів і відповідно визнав недійсним укладений між КВЖРЕП Ленінського району та ПП "Цесія" договір купівлі-продажу від 10.07.2013.
19. Оскільки спірне майно вибуло з комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська поза волею громади, інтереси якої представляє Рада (шляхом вчинення ліквідатором боржника у справі про банкрутство дій з перевищенням повноважень), то Господарський суд Дніпропетровської області 11.07.2017 ухвалив рішення у справі №904/5061/17, залишене без змін постановами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 та Верховного Суду від 15.03.2018, про витребування у ТОВ "Караван-2013" на користь територіальної громади в особі Ради спірного нежитлового приміщення.
20. Враховуючи, що правовстановлюючий документ (укладений між КВЖРЕП Ленінського району та ПП «Цесія» договір купівлі-продажу від 10.07.2013), на підставі якого ПП "Цесія" набуло право власності, визнано недійсним, то позивач вважає, що воно не мало право відчужувати це майно ТОВ "Караван-2013". Тому вважає, що підлягають скасуванню записи в Реєстрі про право власності ПП "Цесія" та ТОВ "Караван-2013" на цей об`єкт нерухомого майна, що перешкоджають Раді вільно ним розпоряджатися.
21. До того ж Рада оскаржує свідоцтво про право власності від 12.08.2015, оскільки правочин, на підставі якого воно видане, визнаний недійсним, і ТОВ "Караван-2013" не набуло право власності на це приміщення, тоді як це свідоцтво перешкоджає Раді вільно розпоряджатися своїм майном.
Короткий зміст судових рішень
22. 14.01.2021 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2021, яким задовольнив позовні вимоги Ради про скасування оскаржуваних записів реєстраторів, крім вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності ТОВ "Караван-2013" на цей об`єкт нерухомого майна.
23. Судові рішення ухвалені з посиланням на те, що спірне нежитлове приміщення витребувано у ТОВ «Караван-2013» на користь територіальної громади в особі Ради у примусовому порядку на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 у справі № 904/5061/17, залишеного без змін постановами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 та Верховного Суду від 15.03.2018, тоді як рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння передбачає внесення відповідного запису до Реєстру. Ці записи про право власності ТОВ "Караван-2013" на спірний об`єкт нерухомого майна перешкоджають Раді здійснити реєстрацію права власності на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 у справі № 904/5061/17 та в подальшому розпоряджатися своїм майном.
24. Суди попередніх інстанцій спростували доводи відповідачів 2, 3 стосовно неправильно обраного позивачем способу захисту в частині скасування саме записів про право власності, а не рішень реєстраторів з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, зроблені у постанові від 20.11.2019 у справі № 802/1340/18-а.
25. Спростували також їх доводи стосовно пропуску позивачем позовної давності з посиланням на те, що він довідався про порушення свого права лише за наслідком перегляду в апеляційному порядку рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 у справі № 904/5061/17 про витребування спірного майна від ТОВ «Караван-2013» на користь територіальної громади в особі Ради, тобто після того, коли Рада не змогла зареєструвати своє право (виконати судове рішення у справі № 904/5061/17).
26. Поряд з цим судами залишена без задоволення позовна вимога стосовно оскаржуваного свідоцтва про право власності на тій підставі, що 06.08.2015 зроблено запис № 10776434 про право власності за ТОВ "Караван-2013" на підставі свідоцтва про право власності, виданого 12.08.2015, тобто запис про право власності зроблено раніше, аніж виникла сама підстава для здійснення цього запису. До того ж послалися на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12.06.2019 у справі № 916/1986/18, про те, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права, і не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, тобто не є правочином. Тому вказали на неправильно обраний позивачем спосіб захисту шляхом звернення з вимогою про визнання недійсним свідоцтва про право власності.
Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги
27. ТОВ "Караван-2013" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
28. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) унаслідок неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12.06.2019 у справі № 916/1986/18 та від 03.03.2021 у справі № 914/285/19, стосовно застосування положень частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
29. Серед інших, основним доводом касаційної скарги ТОВ "Караван-2013" є обрання позивачем неналежного способу захисту права у вигляді скасування саме записів про право власності на тій підставі, що положення Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", чинного на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень, не передбачали можливості скасування саме записів про державну реєстрацію, тоді як редакція цього ж Закону, чинна з 16.01.2020, установлювала можливість оскарження саме рішень реєстратора.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
30. Відзиву на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходило.
Позиція Верховного Суду
31. Відповідно до частини третьої статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
32. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
33. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
34. Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
35. Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
36. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
37. Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 46 ГПК України викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) та Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 922/2575/19.
38. Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
39. Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
40. Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
41. Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 910/18389/20.
42. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач вимогу про скасування в державному реєстрі записів про право власності доповнив новою вимогою про припинення речового права, тобто змінив предмет позову.
43. Заяву позивача про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави), які не були визначені позивачем первісною підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.
44. Утім у заяві про зміну предмета позову позивач первісні позовні вимоги, зокрема про скасування записів реєстратора, залишив незмінними, тобто без їх коригування, саме вони були предметом судового розгляду і задоволені.
45. Як зазначалося вище, основним доводом касаційної скарги було те, що позивач неправильно обрав спосіб захисту у вигляді скасування запису про проведену державну реєстрації права власності на спірне майно, оскільки чинна на момент зміни позовних вимог (18.11.2020) та ухвалення судових рішень редакція статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначала способами захисту порушених прав: (1) скасування рішення державного реєстратора; (2) визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено реєстрацію та (3) скасування державної реєстрації прав.
46. З аналізу оскаржуваних судових рішень вбачається, що задовольняючи позовні вимоги у цій частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що наявність слова "запис" у прохальній частині вказаного позову відповідає фактичним обставинам справи, оскільки згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, зробленим у постанові від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння передбачає внесення до Реєстру саме відповідного запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно.
47. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.
48. Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 цього Закону у редакції, чинній із 16.01.2020, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
49. Отже, у розумінні положень цієї норми у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 цього ж Закону у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
50. Таким чином, господарські суди помилково зазначили про необхідність застосування позивачем способу судового захисту, який у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а значить не спроможний надати особі ефективний захист її прав.
51. Тому касаційна інстанція погоджується з доводами скаржника про те, що у зв`язку з викладенням статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у новій редакції згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, наразі чинне законодавство взагалі не передбачає скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а навпаки визначає, що такі відомості не підлягають скасуванню або вилученню.
52. Тому, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що суди неправильно застосували норми статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", чинної на момент зміни позивачем позовних вимог, і дійшли помилкових висновків, що вимога про скасування запису про проведену державну реєстрації права власності на спірне майно відповідає визначеним способам захисту прав та інтересів, тому судові рішення в цій частині слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у її задоволенні.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
53. Пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
54. Відповідно до частини першої статті 311 цього ж Кодексу суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Керуючись статтями 300 301 308 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван 2013" задовольнити частково.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2021 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2021 у справі № 904/6132/19 в частині задоволених позовних вимог скасувати і прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позову у цій частині.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя Ю. Я. Чумак