ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 904/62/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кондратова І. Д.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпроважмаш"
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області
у складі судді Євстигнеєвої Н. М.
від 03.08.2022 та
на постанову Центрального апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Кощеєв І. М., Антонік С. Г., Чус О. В.
від 14.09.2022
за позовом Державного підприємства "Конструкторське Бюро "Південне ім. М. К. Янгеля"
до Акціонерного товариства "Дніпроважмаш"
про визнання недійсними п. п. 1.2. п. 1, п. 2 додаткової угоди № 25 від 14.04.2014 до контракту № 6-32/003 на виконання дослідно-конструкторської роботи від 31.08.2006; стягнення 120 372 167,71 грн,
1. Історія справи
Державне підприємство "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" про: - визнання недійсним підпункту 1.2 пункту 1 додаткової угоди № 25 від 14.04.2014 до контракту № 6-32/003 на виконання дослідно-конструкторської роботи (ДКР) від 31.08.2006; - визнання недійсним пункту 2 додаткової угоди № 25 від 14.04.2014 до контракту № 6-32/003 на виконання дослідно-конструкторської роботи (ДКР) від 31.08.2006; - суми невикористаного авансу у розмірі 46 436 000,00 грн, неустойки у розмірі 6 965 400,00 грн, 3% річних у розмірі 4 171 607,00 грн, пені у розмірі 44 600 187,72 грн, інфляційних втрат у розмірі 18 153 872,99 грн.
Обґрунтовуючи підстави позову позивач зазначив, що підпункт 1.2 пункту 1 та пункт 2 додаткової угоди № 25 від 14.04.2014 до контракту № 6-32/003 на виконання дослідно-конструкторської роботи (ДКР) від 31.08.2006 не відповідають вимогам статті 252 Цивільного кодексу України, що відповідно до положень статей 203 215 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України є підставою для визнання їх недійсними. Водночас, позивач з посиланням на норми статті 1212 Цивільного кодексу України зазначив, що оскільки строк дії контракту № 6-32/003 на виконання дослідно-конструкторської роботи (ДКР) від 31.08.2006 закінчився 31.12.2015, у відповідача з 01.01.2016 виник обов`язок щодо повернення невикористаного авансу у розмірі 46 436 000,00 грн. Крім того, у зв`язку із невиконанням відповідачем обов`язку щодо повернення невикористаного авансу позивачем нараховано пеню, штраф, інфляційні втрати та 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
14.03.2019 Державне підприємство "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із уточненою позовною заявою. У даній заяві позивач змінив підстави позовної вимоги про стягнення суми невикористаного авансу у розмірі 46 436 000,00 грн та зазначив, що обов`язок у відповідача повернути суму невикористаного авансу (46 436 000,00 грн) передбачено положеннями частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2019, зокрема, прийнято до розгляду позовну заяву (уточнену) Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" з урахуванням змін підстав позову та надано відповідачу строк до 25.03.2019 для надання відзиву на уточнену позовну заяву з урахуванням змін підстав позову.
05.07.2022 Державне підприємство "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про зміну підстав позову. У даній заяві позивач змінив підстави позовної вимоги про стягнення суми невикористаного авансу у розмірі 46 436 000,00 грн та зазначив, що обов`язок у відповідача повернути суму невикористаного авансу (46 436 000,00 грн) виник у зв`язку із тим, що в претензіях від 18.06.2021 та від 28.06.2022 позивач відмовився від контракту № 6-32/003 від 31.08.2006 на підставі частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2022 прийнято до розгляду заяву Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" про зміну підстав позову.
29.07.2022 Акціонерне товариство "Дніпроважмаш" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із зустрічним позовом до Державного підприємства "Конструкторське Бюро "Південне ім. М. К. Янгеля" про: - визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від контракту на виконання дослідно-конструкторської роботи № 6-32/003 від 31.08.2006, укладеного Державним підприємством "Конструкторське бюро "Південне ім. М.К. Янгеля" та Публічним акціонерним товариством "Дніпроважмаш", що вчинений Державним підприємством "Конструкторське бюро "Південне ім. М.К. Янгеля" у претензії від 27.06.2022 (за вих. № 14/2218 від 28.06.2022); - зобов`язання Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне ім. М.К. Янгеля" припинити зловживання своїми правами, шляхом вчинення правочинів щодо односторонньої відмови від контракту на виконання дослідно-конструкторської роботи № 6-32/003 від 31.08.2006, укладеного Державним підприємством "Конструкторське бюро "Південне ім. М.К. Янгеля" та Публічним акціонерним товариством "Дніпроважмаш".
Обґрунтовуючи зустрічний позов Акціонерне товариство "Дніпроважмаш" зазначило, що: - у Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне ім. М.К. Янгеля" відсутні правові підстави в односторонньому порядку розривати контракт № 6-32/003, який припинився. За частиною 4 статті 849 Цивільного кодексу України наслідком односторонньої відмови є саме розірвання контракту. Відповідно до частини 1 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відтак, одностороння відмова Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне ім. М.К. Янгеля" від контракту № 6-32/003 не створює правових наслідків за частиною 4 статті 849 Цивільного кодексу України, а саме розірвання контракту, оскільки цей контракт вже припинився на час вказаної односторонньої відмови від контракту; - якщо Державне підприємство "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" вперше заявляє про розірвання контракту у претензії від 18.02.2019, то наступні претензії від 10.06.2021, від 18.06.2021 та від 27.06.2022 (за вих. № 14/2218 від 28.06.2022) про розірвання контракту №6-32/003, не можуть породжувати правових наслідків для сторін контракту, а є недобросовісними діями Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне ім. М.К. Янгеля".
2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2022 у справі № 904/62/19, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2022, повернуто зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" і додані до неї документи без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані тим, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2019 запропоновано відповідачу у строк до 18.02.2019 надати до суду відзив на позовну заяву, який має відповідати вимогам статті 165 Господарського процесуального кодексу України і всі письмові та електронні докази. Направлена судом на адресу відповідача ухвала про відкриття провадження у справі отримана ним 30.01.2019. Відтак, відповідач мав право пред`явити зустрічний позов не пізніше 14.02.2019. Однак, зустрічна позовна заява надійшла до господарського суду 29.07.2022.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2022 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2022 у даній справі Акціонерне товариство "Дніпроважмаш" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, та направити зустрічну позовну заяву на розгляд до суду першої інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття провадження за зустрічною позовною заявою.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
- прийнявши від позивача другу заяву про зміну підстав позову та нові докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги новими обставинами про односторонню відмову від контракту на підставі частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України за претензіями від 18.06.2021 та від 28.06.2022, суди незаконно відмовили відповідачу в праві оскаржити за зустрічним позовом дійсність односторонніх дій позивача щодо односторонніх відмов від контракту за вказаними претензіями;
- судами попередніх інстанцій порушено принципи рівності учасників процесу перед законом і судом, диспозитивності та змагальності сторін.
При цьому, у касаційній скарзі скаржник посилається на: положення статей 2 46 80 165 Господарського процесуального кодексу України; постанови Верховного Суду від 17.11.2020 у справі № 912/650/20, від 27.05.2020 у справі № 904/6157/19, від 27.01.2021 у справі № 908/1688/20, постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17; рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України», у справі «Беллет проти Франції», у справі «Мала проти України».
Державне підприємство "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.
4. Позиція Верховного Суду
Предметом касаційного перегляду у даній справі є ухвала суду першої інстанції, яка залишена без змін постановою апеляційного господарського суду, щодо повернення зустрічної позовної заяви.
Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Зустрічний позов характеризується самостійністю матеріально-правової вимоги відповідача до позивача. Зустрічний позов є гарантією дотримання принципів рівності, диспозитивності та змагальності сторін.
Статтею 180 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Відповідно до частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Отже, за загальним правилом право на подання зустрічного позову може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.
Водночас, частиною 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивачу надано право до закінчення підготовчого засідання змінити предмет або підстави позову.
Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Натомість, відповідач свої заперечення щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими він не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права може викласти саме у відзиві (пункт 5 частини 3 статті 165 Господарського процесуального кодексу України). При цьому якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті (частина 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на зазначене, враховуючи принципи господарського судочинства, можна дійти висновку, що у разі якщо позивач користуючись своїм правом змінює предмет або підстави позову, відповідно у відповідача виникає право подати свої заперечення щодо змінених позивачем обставин та правових підстав позову, які згідно із положеннями Господарського процесуального кодексу України викладаються у відзиві. В свою чергу суд повинен встановити строк для подання відзиву на позов з урахуванням зміни предмета або підстав позову.
Разом з тим, встановлення судом строку для подання відзиву на позов з урахуванням зміни предмета або підстав позову, надає відповідачу право пред`явити зустрічний позов у строк для подання такого відзиву.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач двічі змінював підстави позову.
При цьому до другої заяви про зміну підстав позову позивачем було додано нові докази і наведено в заяві нові обставини та нові правові підстави щодо позовної вимоги про стягнення суми невикористаного авансу.
Суд першої інстанції приймаючи до розгляду першу заяву про зміну підстав позову від 14.03.2019 запропонував відповідачу надати відзив на позов з урахуванням таких змін у встановлений судом строк.
Натомість приймаючи другу заяву позивача про зміну підстав позову від 05.07.2022 судом першої інстанції не було надано відповідачу право подати відзив на позов з урахуванням змін підстав позову, та не встановлено строк для його подання, чим позбавлено відповідача права викласти свої заперечення щодо змінених позивачем обставин та відповідно скористатись правом на подання зустрічного позову у строк встановлений для подання такого відзиву.
З огляду на викладене, Суд не може погодитися із висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для повернення зустрічної позовної заяви Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" без розгляду у зв`язку із пропуском строку для її подання.
Посилання позивача у відзиві на касаційну скаргу на те, що зустрічна позовна заява не є взаємопов`язаною із первісним позовом відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки обставини щодо взаємної пов`язаності зустрічного та первісного позовів і доцільність їх спільного розгляду не були предметом оцінки судів попередніх інстанцій та не були підставою для повернення зустрічної позовної заяви без розгляду.
Судом також відхиляються посилання позивача у відзиві на касаційну скаргу на висновки, викладені у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 26.07.2022 у справі № 904/8119/21, оскільки як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень дана постанова скасована постановою Верховного Суду від 08.11.2022.
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин 3, 4 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.
За замістом пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина 6 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі, отримали підтвердження під час касаційного провадження та спростовують висновки судів попередніх інстанції про наявність правових підстав для повернення зустрічної позовної заяви.
6. Судові витрати
Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2022 у справі № 904/62/19 скасувати.
3. Справу № 904/62/19 направити до Господарського суду Дніпропетровської області для вирішення питання про відкриття провадження за зустрічною позовною заявою Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" до Державного підприємства "Конструкторське Бюро "Південне ім. М. К. Янгеля" про визнання недійсним правочину та зобов`язання припинити зловживання правами.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. М. Губенко
Судді Г. О. Вронська
І. Д. Кондратова