№ 904/6379/16 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/6379/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. (головуючий), Васьковського О.В., Огородніка К.М.

за участю секретаря судового засідання Сотник А.С.,

учасники справи:

боржник - Селянське (фермерське) господарство «БЕСКИД»,

представники боржника (в режимі відеоконференції) - Назаренко С.А., адвокат (Ордер ЧК № 138616 від 25.05.2020), Капустін М.Р. (довіреність від 01.07.2020),

арбітражний керуючий (ліквідатор) Носань Наталія Сергіївна - не з`явилась,

кредитор (ініціюючий) - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

представник кредитора - Аніщенко Б.С., адвокат (Ордер ВМ №1001313 від 19.09.2019),

за участю:

ОСОБА_2 - не з`явився,

ОСОБА_1 - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги

1. Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»,

2. Селянського (фермерського) господарства «БЕСКИД» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Носань Н.С.,

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2020,

у складі колегії суддів: Кузнецова В.О. (головуючий), Вечірка І.О., Чус О.В.

у справі за заявою

Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»,

До Селянського (фермерського) господарства «БЕСКИД»,

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2016 за заявою Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк», кредитор) порушено провадження у справі про банкрутство Селянського (фермерського) господарства «БЕСКИД» (далі - СФГ «БЕСКИД», боржник), визнано грошові вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» в загальній сумі 1 264 556,72 грн.

2. Ухвалою суду від 20.10.2016 затверджено реєстр вимог кредиторів у справі про банкрутство СФГ «БЕСКИД», з вимогами наступних кредиторів: ПАТ КБ «ПриватБанк» - 16 536,00 грн. (1 черга), 5 378 079,48грн. (4 черга), 3 541 743,84 грн. (6 черга).

3. Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2017 СФГ «БЕСКИД» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Носань Н.С.

4. У жовтні 2017 ліквідатор СФГ «БЕСКИД» арбітражний керуючий Носань Н.С. звернулась до господарського суду з вимогою про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зв`язку з доведенням до банкрутства СФГ «БЕСКИД» та просила притягнути до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства стягнути громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , стягнувши з них солідарно на користь СФГ «БЕСКИД» грошові кошти в сумі 9 140 234,76 грн..

Вимога обґрунтована посиланням на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинялися дії, які свідчать про доведення ними СФГ «БЕСКИД» до банкрутства, що в свою чергу завдало шкоди правам та законним інтересам єдиного кредитора - ПАТ КБ «ПриватБанк».

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

5. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2019 вимогу ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на громадян гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 у зв`язку з доведенням до банкрутства селянського (фермерського) господарства «БЕСКИД» задоволено;

притягнуто до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з яких стягнуто солідарно на користь селянського (фермерського) господарства «БЕСКИД» грошові кошти в сумі 9 140 234,76 грн.;

клопотання ліквідатора №02-24/442 від 30.09.2019 про продовження строку ліквідаційної процедури СФГ «БЕСКИД» на 6 місяців задоволено;

продовжено строк ліквідаційної процедури СФГ «БЕСКИД» та повноважень ліквідатора СФГ «БЕСКИД» арбітражного керуючого Носань Н.С. на 6 місяців.

6. Ухвала мотивована посиланням на обґрунтованість заяви (вимоги) ліквідатора щодо застосування припису про субсидіарну відповідальність за ч. 5 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» стосовно стягнення сум кредиторської заборгованості з громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для включення стягнутих коштів до ліквідаційної маси використання для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленої Законом про банкрутство.

7. Судом першої інстанції встановлено:

7.1. СФГ «БЕСКИД» створено на підставі рішення членів господарства, протокол №1 від 20.12.2001, та зареєстровано Васильківською райдержадміністрацією 24.12.2001. Єдиним членом господарства та його головою (до внесення в 2009 році змін) був ОСОБА_1 .

7.2. Згідно статті 7 статуту СФГ «БЕСКИД» від 24.12.2001 управління справами СФГ здійснюється головою СФГ; голова керує всіма поточними справами СФГ.

7.3. СФГ «БЕСКИД» не має грошових коштів та майна для задоволення вимог кредиторів (копія протоколу інвентаризаційної комісії та довідок з реєстраційних установ містяться в матеріалах справи);

7.4. Васильківським районним судом Дніпропетровської області за заявою ПАТ КБ «ПриватБанк» у відношенні ОСОБА_1 , як голови СФГ «БЕСКИД» порушено кримінальну справу;

7.5. 02.02.2009 по справі №1-17/09 ухвалено вирок, яким ОСОБА_1 , який визнав свою вину у скоєному злочині, було засуджено до позбавлення волі на два роки з позбавленням права займати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій терміном на 2 роки;

7.6. Отримані від ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитні кошти ОСОБА_1. виведені з господарського обороту СФГ «БЕСКИД» (інформація про рух коштів, оригінали касових книг, містяться в матеріалах справи, надані суду листом №02-24/4363 від 18.11.2017) шляхом: 1) перерахування на рахунок ПАПФ «Зодчий» (ідентифікаційний код 30344681, роздруківка безкоштовного витягу з ЄДР з сайту Міністерства юстиції міститься в матеріалах справи), директор якого ОСОБА_4 допомагав ОСОБА_1 у виготовлені підроблених свідоцтв на техніку та отримувати кредит в банку, за товари та послуги які господарством не отримувались та були йому взагалі не потрібні, що встановлено вище вказаним вироком суду - перераховано коштів на суму 1 174 165,26 грн.; 2) зняття готівки на придбання товарів, які придбані не були, знято готівкою - 111 450,00 грн.;

7.7. Під час перерахування коштів ОСОБА_1 був обраний до органу управляння ПАПФ «Зодчий» і був уповноважений представляти це господарство у правовідносинах з третіми особами та мав право вчиняти дії від імені господарства без довіреності (роздруківка результатів безкоштовного запиту до Єдиного державного реєстру юридичних особі з сайту Міністерства юстиції України у відношенні ПАПФ «Зодчий» міститься в матеріалах справи);

7.8. Після засудження ОСОБА_1 по вищевказаній кримінальній справі та позбавлення його вироком суду права обіймати керівні посади, згідно протоколу зборів члені господарства, протокол №1/09 від 24.03.2009 (копія міститься в матеріалах справи), до складу членів господарства вводиться новий член ОСОБА_2 , на якого покладаються обов`язки голови господарства. На підставі вищевказаного протоколу 26.03.2009 державним реєстратором Васильківської РДА Єфіменко В.М. була зареєстрована нова редакція статут СФГ «БЕСКИД», номер запису в реєстрі 12011050004000178;

7.9. Під час ліквідаційної процедури, від ОСОБА_2 , ліквідатором було отримано реєстраційну, засновницьку та частину бухгалтерської документації банкрута. За результатами її аналізу, було встановлено те, що на балансі СФГ «БЕСКИД», станом на 31.12.2016, обліковувались основні засоби на суму 1473,70 тис. грн. та запаси на суму 19,7 тис. грн.;

7.10. з отриманих документів бухгалтерського обліку СФГ «БЕСКИД» не представилось можливим встановити склад основних засобів та запасів цього господарства, через що до Господарського суду Дніпропетровської області було подане клопотання про витребування у нього, як одного з членів господарства та останнього голови господарства, основних засобів та запасів, на зазначені в балансі суми;

7.11. ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2017 та від 26.06.2017 клопотання були задоволені, ОСОБА_2 було зобов`язано передати ліквідатору СФГ «БЕСКИД» - арбітражному керуючому Носань Н.С. основні засоби цього господарства на суму 1473,70 тис. грн. та запаси на суму 19,7 тис. грн.;

7.12. Зазначені ухвали були пред`явлені до виконання в органи ДВС, за зверненням ліквідатора було відкрито виконавче провадження, 15.05.2018 головним державним виконавцем Васильківського районного відділу ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу по виконавчому провадженні №55881095. Зазначеною постановою державний виконавець повернув арбітражному керуючому Носань Н.С. ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2017 по справі №904/6379/16, якою ОСОБА_2 було зобов`язано передати ліквідатору СФГ «БЕСКИД» основні засоби господарства на суму 1 473 700,00 грн. та запаси на суму 19 700,00 грн., в зв`язку з тим що у боржника відсутнє в натурі витребуване судом майно (копія постанови міститься в матеріалах справи, направлена суду листом №02-24/308 від 01.06.2018);

7.13. В липні 2017 ОСОБА_2 до суду було подано пояснювальну записку від 29.06.2017, в якій ним зазначено, що відображені в балансі основні засоби на суму 1473,7 тис. грн. становить оцінка земельної ділянки, а записи на суму 19,7 тис. грн. є затрати на обробку самої земельної ділянки;

7.14. Відділ Держгеокадастру у Васильківському районі листом № 0-413-0.6- 1544/2-16 від 02.11.2016 (копія міститься в матеріалах справи) повідомив про те, що відповідно до пункту 1.1. Статуту СФГ «БЕСКИД», зареєстрованого Васильківською райдержадміністрацією 24.12.2001, СФГ створено на підставі приватної власності голови фермерського господарства та Державного акта на право постійного користування землею громадянина ОСОБА_1 ;

7.15. земельна ділянка площею 47 га надана в постійне користування ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства рішенням 19 сесії XXIII скликання Васильківської районної Ради від 23.11.2001 № 421, на підставі якого було видано Державний акт на право постійного користування землею серії ДП Вс721, зареєстрований 20.12.2001 за № 294 (копія міститься в матеріалах справи). Не зважаючи на призначення 02.03.2009 головою СФГ «БЕСКИД» ОСОБА_2 склад земель, на яких засновувалось і діє господарство не змінився;

7.16. ОСОБА_2 в період часу з 2009 по 2016 знаючи про те, що у відношенні СФГ "БЕСКИД" відкрито виконавче провадження по стягненню суми виданого але не повернутого кредиту, а у господарства відсутні грошові кошти та майно для погашення боргу, весь продаж сільськогосподарської продукції, вирощеної господарством, здійснював виключно за готівку, так: за 2014 до каси було оприбутковано 21000,00 грн.; за 2015 до каси було оприбутковано 26800,00 грн.; за 2016 рік до каси було оприбутковано 14712,00 грн.

8. За висновками суду:

8.1. З моменту отримання кредиту, під заставу не існуючих с/г техніки та майна (зареєстрованої по фіктивним документам), і по дату відкриття справи про банкрутство у СФГ «БЕСКИД» були відсутні грошові кошти та майнові активи для забезпечення повернення кредиту і задоволення вимог кредиторів, що є беззаперечною ознакою стійкої не платоспроможності цього господарства;

8.2. Земельна ділянка, яка знаходиться в постійному користуванні ОСОБА_1 , не має ні якого відношення до активів СФГ «БЕСКИД» та відображена в балансі господарства помилково, штучно створюючи враження про наявність у цього господарства активів;

8.3. Обидва засновники СФГ «БЕСКИД» ОСОБА_5 (попередній голова господарства) та ОСОБА_2 (останній голова господарства), знаючи про відсутність у господарства активів для задоволення кредиторських вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», до суду із заявою про порушення справи про банкрутство господарства не звертались, чим порушили вимоги п. 5 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

9. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2020 апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2019 у справі №904/6379/16 скасовано; вимогу ліквідатора від 14.10.2017 №02-24/364 про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у зв`язку з доведенням до банкрутства селянського (фермерського) господарства «БЕСКИД», залишено без задоволення.

10. Постанова мотивована тим, що ознаки доведення до банкрутства, які є обов`язковими для покладення на керівників селянського (фермерського) господарства «БЕСКИД» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 субсидіарної відповідальності, не підтверджені достатніми для однозначного висновку належними та допустимими доказами.

11. Судом апеляційної інстанції встановлено:

11.1. У звіті ліквідатора від 06.02.2018 за результатами проведення аналізу ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства СФГ «БЕКСИД» вбачається, що ліквідатором зроблено висновки про наявність ознак критичної неплатоспроможності підприємства; ознаки дій з доведення до банкрутства; ознак з приховування банкрутства;

11.2. Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28.11.2011 у справі №0417/2-4170/2011 позовну вимоги публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задоволено повністю;

стягнуто солідарно з селянського фермерського господарства «БЕСКИД», ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , приватної агропромислової фірми «Зодчій» на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №79-2003 від 15.12.2003 у розмірі 7 955 242,56 грн., судовий збір 1 700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00 грн.;

11.3. У звіті ліквідатора відсутні фактичні дані судового вирішення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до СФГ «БЕКСИД» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором;

11.4. До кримінальної відповідальності за скоєння правопорушення - доведення до банкрутства, тобто, як визначено в диспозиції ст. 219 Кримінального кодексу України, - умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення власником або службовою особою суб`єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб`єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору, ОСОБА_1 не притягався.

12. За висновками апеляційного господарського суду:

12.1. Саме детальний аналіз ліквідатора фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи;

12.2. Суд першої інстанції, пославшись на вирок Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 02.02.2009 по кримінальній справі № 1-17/09, не врахував, що у відповідності до вимог ч.6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Усі інші факти та обставини підлягають доказуванню, незважаючи на те, що вони викладені у вироку, тобто повинні бути доведені сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі, в загальному порядку;

12.3. Чинне законодавство не пов`язує можливість покладення субсидіарної відповідальності в порядку ч.5 ст.41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на третіх осіб з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення (правова позиція наведена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 09.10.2019 у справі № 910/21232/16). Звернення ліквідатора до господарського суду про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є частиною принципу безсумнівної повноти дій у ліквідаційній процедурі і не залежить від наявності вироків у кримінальних справах щодо таких осіб (постанова Верховного Суду від 28.08.2018 у справі №927/1099/13);

12.4. У звіті ліквідатора щодо аналізу фінансово-господарського стану підприємства на предмет виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства відсутні та у судовому рішенні не наведені об`єктивні документальні докази підписання ОСОБА_1 конкретних правочинів, які були завідомо невигідні для юридичної особи СФГ «БЕСКИД» та грубо суперечили вимогам належного господарювання. Не наведені докази умисної безпідставної передачі третім особам грошових коштів отриманого кредиту;

12.5. Визначення ознак дій з доведення до банкрутства у відповідності до пункту 3.2 Методичних рекомендацій здійснюється за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство, у разі наявності ознак неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його стійкої фінансової неспроможності, у зв`язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі;

12.6. Згідно даними протоколу № 1/09 від 24.03.2009 до складу членів господарства введено ОСОБА_8., на якого було покладено обов`язки голови СФГ «БЕСКИД».

Між тим судом першої інстанції в судовому рішенні не наведені докази використання земельної ділянки для вирощування сільськогосподарської продукції, а також факту, що оприбутковані по касовій книзі зазначені грошові кошти були отримані СФГ «БЕСКИД» в результаті продажу сільськогосподарської продукції. Не зазначено в звіті внаслідок яких неправомірних дій ОСОБА_2 стосовно майна боржника його стало недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

12.7. З матеріалів справи убачається, що у якості забезпечення виконання майбутнього кредитного договору виступила сільськогосподарська техніка та автотранспорт СФГ «БЕСКИД», а саме: трактори, комбайни, вантажні автомобілі, бульдозер, екскаватор, 21 одиниця сільгоспобладнання, придбані по запасних частинах і відновлені цим господарством. Дана обставина залишилась поза увагою ліквідатора.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

13. Не погоджуючись з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2020 у цій справі АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, з вимогою скасувати оскаржене судове рішення, залишити в силі ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2019 у справі № 904/6379/16.

14. Селянське (фермерське) господарство «БЕСКИД» (в особі ліквідатора арбітражного керуючого Носань Н.С.) не погоджуючись з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2020 у цій справі, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування оскарженої постанови, з вимогою ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2019 у справі № 904/6379/16 залишити без змін.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

15. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/6379/16, за касаційною скаргою СФГ «БЕСКИД», було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковського О.В. суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2020.

16. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/6379/16, за касаційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк», було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Огороднік К.М., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду 23.04.2020.

17. 24.04.2020 до Суду від ПАТ КБ «ПриватБанк» надійшли Додаткові письмові пояснення до касаційної скарги, в порядку ст. 42, ч. 5 ст. 161 ГПК України.

18. Ухвалою Верховного Суду від 05.05.2019 у справі № 904/6379/16 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк», датою проведення судового засідання визначено 02.06.2020.

19. 14.05.2020 від СФГ «БЕСКИД» в особі ліквідатора Носань Н.С. надійшов Відзив на касаційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» в якому арбітражний керуючий повністю підтримала вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк».

20. 27.05.2020 до Верховного Суду від представника ОСОБА_1 надійшов Відзив на касаційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» з запереченнями проти вимог та доводів скаржника, з вимогою постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

21. 29.05.2020 до Верховного Суду від ОСОБА_2 на дійшов Відзив-скарга на дії арбітражного керуючого Носань Н.С. в якому вказано на формальність роботи ліквідатора та відсутність з її боку доказів доведення ОСОБА_2 боржника до банкрутства.

22. 01.06.2020 до Суду від ОСОБА_2 надійшов Відзив на касаційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.

23. Ухвалою Верховного Суду від 01.06.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою СФГ «БЕСКИД», об`єднано касаційні скарги СФГ «БЕСКИД» та ПАТ КБ «ПриватБанк» в одне касаційне провадження.

24. Ухвалою Верховного Суду від 02.06.2020 розгляд касаційних скарг СФГ «БЕСКИД» та ПАТ КБ «ПриватБанк» відкладено, датою проведення судового засідання визначено 16.06.2020.

25. Ухвалою Верховного Суду від 05.06.2020 арбітражного керуючого Носань Наталії Сергіївни про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції задоволено.

26. Ухвалою Верховного Суду від 10.06.2020 представника ОСОБА_1 адвоката Борисенко Антона Олександровича про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції задоволено.

27. З технічних причин відеоконференція за клопотаннями арбітражного керуючого Носань Наталії Сергіївни та представника ОСОБА_1 адвоката Борисенко Антона Олександровича 16.06.2020 не відбулася.

28. 16.06.2020 до Суду від СФГ «БЕСКИД» в особі ліквідатора Носань Н.С. надійшла Відповідь на відзив ОСОБА_2 від 26.05.2020 та представника ОСОБА_1 від 25.05.2020.

29. Ухвалою Верховного Суду від 16.06.2020 відкладено розгляд касаційних скарг Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» та Селянського (фермерського) господарства «БЕСКИД» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2020 у справі 904/6379/16; судове засідання призначено на 14.07.2020.

30. 22.06.2020 до Суду від представника ОСОБА_1 надійшла Заява про призначення судового засідання в режимі відеоконференції та від арбітражного керуючого Носань Н.С. надійшло Клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

31. Ухвалою Верховного Суду від 13.07.2020 Заяву представника ОСОБА_1 та Клопотання арбітражного керуючого Носань Н.С. задоволено; доручено Центральному апеляційному господарському суду забезпечити проведення відеоконференції 14.07.2020 у приміщення Центрального апеляційного господарського суду.

32. 13.07.2020 до Суду від СФГ «БЕСКИД» та ПАТ КБ «ПриватБанк» надійшли клопотання про передачу справи № 904/6379/16 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Підставою передачі заявниками визначено наявність виключної правової проблеми, яка полягає у відсутності врегулювання чинним законодавством України, в тому числі спеціальним законодавством про банкрутство, порядку притягнення засновників, керівництва підприємства-банкрута до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута та відсутності судової практики яка б визначала чіткий перелік ознак, які мають бути встановлені судом для покладення на винних у доведенні до банкрутства засновників, учасників, акціонерів та/або керівника субсидіарної відповідальності.

33. Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» в судовому засіданні повністю підтримав вимоги заявленої касаційної скарги за доводами викладеними у ній, а також підтримав касаційну скаргу СФГ «БЕСКИД» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Носань Н.С., просив Суд скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2020 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2019 у справі № 904/6379/16.

34. Представники СФГ «БЕСКИД» в засіданні суду (в режимі відеоконференції) підтримали вимоги касаційної скарги з підстав наведених у ній, просили Суд скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2020 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2019 у справі № 904/6379/16.

35. Інші учасники провадження у справі у судове засідання повноважених представників не направили. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явились.

36. Колегією суддів Касаційного господарського суду враховано, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (зі змінами, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020, від 22.04.2020, від 04.05.2020, 20.05.2020) з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу з 12.03.2020 по 31.06.2020 (в редакції останніх змін) на всій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" з урахуванням змін і доповнень установлено карантин на усій території України до 31.07.2020.

37. В той же час судом враховано, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

38. Об`єктом касаційного оскарження у цій справі є постанова Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2020, прийнята за результатами розгляду заяви ліквідатора СФГ «БЕСКИД» арбітражного керуючого Носань Н.С. про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у справі № 904/6379/16, справа відповідно до статей 247 301 ГПК України має розглядатися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

39. З метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням наведених рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, суд касаційної інстанції дійшов висновку про здійснення розгляду касаційних скарг з урахуванням раніше визначеної дати (14.07.2020) та постановив ухвалу від 16.06.2020, якою довів до відома учасників справи положення норм статей 196 202 ГПК України.

40. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання - 14.07.2020 - від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 14.07.2020.

РОЗГЛЯД ЗАЯВ/КЛОПОТАНЬ

41. Колегією суддів клопотання СФГ «БЕСКИД» та ПАТ КБ «ПриватБанк» надійшли клопотання про передачу справи № 904/6379/16 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відхилені з наступних підстав.

41.1. Відповідно до частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

41.2. Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

За якісним критерієм про виключність правової проблеми свідчать, зокрема, такі обставини:

1) касаційна скарга мотивована тим, що суди допустили істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду;

2) норми матеріального права були застосовані судами нижчих інстанцій так, що постає питання дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між інтересами сторін у справі.

41.3. Верховний Суд зазначає, що позивачем не наведено та не доведено, а судом не встановлено існування у даній справі виключної правової проблеми чи інших підстав, що могли б бути підставою для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини 5 статті 302 ГПК України, зазначені у відповідних клопотаннях питання можуть бути вирішені під час розгляду цієї справи Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в межах повноважень суду касаційної інстанції.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(ПАТ КБ «Приватбанк»)

42. В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції ч. 5 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», (за змістом відповідає ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства) та ч. 1-3 ст. 5, ч.5 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Доводи скаржника

(СФГ «БЕСКИД» в особі ліквідатора Носань Н.С.)

43. Скаржник доводить порушення судом апеляційної інстанції ст.ст. 73 86 ГПК України, неправильне застосування ч. 5 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

44. Скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції не враховано правову позицію Верховного Суду (постанова від 30.10.2019 у справі № 906/904/16), неправильно застосовано положення п.3.3 Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства.

Доводи ОСОБА_2 та ОСОБА_1

45. Відповідачі доводять:

45.1. у Звіті ліквідатора відсутні фактичні дані судового вирішення позову АТ КБ «ПриватБанк» до СФГ «БЕКСИД» та ОСОБА_1 (Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28.11.2011 у справі № 0417/2-4170/2011) про стягнення заборгованості за кредитним договором;

45.2. обов`язковою умовою для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його керівників або учасників (засновників) є наявність вини в діях вказаних осіб;

45.3. за скоєння правопорушення - доведення до банкрутства, ст. 219 КК України, ОСОБА_1 не притягався;

45.4. законодавство не пов`язує можливість покладення субсидіарної відповідальності в порядку ч. 5 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на третіх осіб з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення (правова позиція Верховного Суду у постанові від 09.10.2019 у справі № 910/21232/16);

45.5. в Звіті ліквідатором не зазначено внаслідок яких неправомірних дій ОСОБА_2 стосовно майна боржника його стало недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

45.6. поза увагою ліквідатора також залишилась та обставина, що у якості забезпечення виконання майбутнього кредитного договору виступила сільськогосподарська техніка та автотранспорт СФГ «БЕКСИД», а саме: трактори, комбайни, вантажні автомобілі, бульдозер, екскаватор, 21 одиниця сільгоспобладнання, придбані по запасних частинах і відновленні цим господарством.

46. Відповідачі погодились з висновком апеляційного суду, що ліквідатором не здійснено вичерпного аналізу договорів та інших правочинів, які були укладені боржником до порушення справи про банкрутство; не встановлено чи є укладення спірних правочинів способом уникнення відповідальності перед кредиторами шляхом виведення з обороту ліквідних активів боржника та у подальшому ініціювання справи про банкрутство; не надано вичерпного аналізу обставинам відчуження майна заінтересованій особі стосовно боржника; не надано оцінки доказам відчуження майна боржника за ціною набагато нижчою від ринкової та без оплати з боку покупця, саме у передбачених оспорюваним договором строки та порядку; не зазначено чи призвели дії щодо відчуження спірного майна до неможливості повного або часткового виконання боржником грошових зобов`язань перед іншими кредиторами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

47. 08.02.2020 набрали чинності зміни до Господарського процесуального кодексу України, внесені Законом України від 15.01.2020 N 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

За правилом пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

48. Враховуючи дату подачі касаційних скарг у цій справі, розгляд здійснюється за правилами Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України від 15.01.2020 N 460-IX.

49. Відповідно до вимог частини 1 статті 300 ГПК України (у визначеній редакції), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка доводів учасників та застосування судами норм матеріального та процесуального права.

50. Предметом розгляду, в цьому провадженні, є заява ліквідатора СФГ «БЕСКИД» арбітражного керуючого Носань Н.С. про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зв`язку з доведенням до банкрутства СФГ «БЕСКИД» та стягнення солідарно з громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь СФГ «БЕСКИД» грошових коштів у сумі 9 140 234,76 грн.

51. За змістом частини 1 статті 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства передбачена юридична відповідальність, яка покладається на суб`єкта підприємництва-боржника, його засновників (учасників), власника майна, а також інших осіб.

Частиною 3 цієї статті кодексу визначено, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Передбачено три види юридичної відповідальності за вказані види порушення вимог законодавства про банкрутство: кримінальну (стаття 219 Кримінального кодексу України), адміністративну (статті 164-15 166-16 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення) та цивільну - субсидіарну як різновид цивільної (частина 5 статті 41 Закону про банкрутство).

Субсидіарна відповідальність - це додаткова відповідальність осіб, які разом з боржником відповідають за його зобов`язаннями у випадках, передбачених, зокрема, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб`єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам. Є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, оскільки законодавство не пов`язує можливості покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності в порядку частини 5 статті 41 Закону про банкрутство з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення. У цьому випадку особи згідно зі спеціальним приписом Закону про банкрутство притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення.

Така правова позиція наведена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 28.08.2018 у справі № 927/1099/13, від 18.10.2018 у справі № 923/1297/14, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 03.09.2019 у справі № 923/1494/15.

Згідно з частиною 5 статті 41 Закону про банкрутство під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

52. Визначене нормами частини 5 статті 41 Закону про банкрутство правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

52.1. Об`єктом вказаного правопорушення та захисту при покладенні субсидіарної відповідальності є права кредиторів на задоволення вимог до Боржника, що лишились незадоволеними у справі про банкрутство.

52.2. Суб`єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.

При цьому Закон про банкрутство (чинний Кодекс України з процедур банкрутства) не встановлює заборони для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі на керівника боржника, повноваження яких до та на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство припинились, оскільки одним із визначальним для цієї відповідальності є причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю цих осіб та наслідками у вигляді доведення боржника до банкрутства та банкрутства, за умови винних дій цих осіб (суб`єктивна сторона).

Така правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16.

53. Щодо об`єктивної сторони порушення для покладення на суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, то на відміну від норм Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, в нормах яких законодавець конкретно навів диспозицію кримінального та адміністративного порушення за порушення норм законодавства про банкрутство (зокрема, з доведення до банкрутства, за які особа притягається до кримінальної відповідальності), норми частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство хоча і містять диспозицію (зміст) правопорушення - "доведення до банкрутства", за яке передбачена "санкція" у вигляді субсидіарної відповідальності, однак не конкретизують дії/бездіяльність суб`єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування.

Виявлення наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника покладена саме на ліквідатора банкрута, що пов`язано з виконанням ліквідатором банкрута повноважень, визначених статтею 41 Закону про банкрутство.

Приписи ч. 5 ст. 41 Закону про банкрутство не встановлюють ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника.

Саме детальний аналіз ліквідатора фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи.

Предмет доказування при доведенні до банкрутства:

- втрати, яких зазнали кредитори (матеріальна шкода, збитки). Збитки вимірюються розміром затверджених судом вимог у реєстрі кредиторів.

- вартість наявних активів у банкрута, що включені до ліквідаційної маси, загальна сума вимог кредиторів та витрат процедур.

- різниця між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

- дії та події, які викликали стійку неплатоспроможність боржника та осіб, які відповідальні за їх здійснення.

- вина/відсутність вини конкретних осіб.

З наведеного слідує, що ліквідатор за наявності ознак банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, для забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, подає таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута.

Водночас суду, при вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення частин першої та третьої статті 5 Закону про банкрутство (частин першої і третьої статті 4 Кодексу).

Для вирішення питання щодо кола необхідних і достатніх обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, виходячи з диспозиції частини 1 статті 215 Господарського кодексу України та частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство, та з урахуванням підстав для порушення справи про банкрутство (стаття 1, частина третя статті 10, стаття 11 Закону про банкрутство), необхідна конкретизації об`єктивної сторони правопорушення з доведення до банкрутства/банкрутства з вини відповідальних суб`єктів, за які покладається субсидіарна відповідальність, виходячи, зокрема із сукупності таких обставин щодо Боржника та дій (бездіяльності) відповідальних суб`єктів:

1) вчинення суб`єктами відповідальності, за відсутності у боржника будь-яких активів, будь-яких дій/бездіяльності, направлених на набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення (вказівка на вчинення/вчинення правочину без наміру його реального виконання боржником через відсутність матеріальних, фінансових, інформаційних, технічних, кадрових ресурсів; невиконання податкових зобов`язань, бездіяльність щодо стягнення дебіторської заборгованості тощо); при цьому не забезпечені реальними активами внески до статутного фонду боржника, активами не вважаються;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення/вчинення майнових дій з виведення активів боржника за наявності у боржника заборгованості та за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржника (що вказує на мету - ухилення від погашення боржником заборгованості та її збільшення);

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення дій/бездіяльності з набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника в один і той же період часу (податковий період тощо) або з незначним проміжком часу з прийняттям рішення, вказівкою на вчинення/вчиненням майнових дій з виведення активів боржника за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржником.

У цих висновках Суд звертається, у тому числі до правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16 та від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16.

Окремо слід відзначити, що оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності (відповідно до наведених моделей) на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, суду слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності (стаття 42 Господарського кодексу України).

54. Виходячи з положень статті 73 та частини першої статті 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), Суд наголошує, що обставини існування або відсутності будь-якого із наведених елементів/складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку.

Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно позбавляє суд підстав визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб`єктів.

55. Враховуючи наведене вище та встановлені судом апеляційної інстанції обставини (п.п. 11, 12 цієї Постанови), колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що ознаки доведення до банкрутства, які є обов`язковими для покладення на керівників СФГ «БЕСКИД» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . субсидіарної відповідальності, в порядку ст. 41 Закону про банкрутство, не підтверджені достатніми для однозначного висновку належними та допустимими доказами.

56. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. (стаття 309 ГПК України).

Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не спростував висновків судів першої та апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого судового рішення.

Більш того, доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та дослідження обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених приписами ст. 300 ГПК України.

Колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційних скарг АТ КБ «ПриватБанк» та СФГ «БЕСКИД» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Носань Н.С. та необхідність залишити постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2020 у справі № 904/6379/16 без змін, як такої, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

57. Судові витрати

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційних скарг АТ КБ «ПриватБанк», СФГ «БЕСКИД» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Носань Н.С. та залишенням без змін оскарженого судового рішення, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300 301 308 309 315 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «БЕСКИД» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Носань Н.С. залишити без задоволення.

3. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2020 у справі №904/6379/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді О.В. Васьковський

К.М. Огороднік