ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 904/6579/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.,
секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Покровської міської ради Дніпропетровської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.12.2021 (колегія суддів: Дармін М. О., Антонік С. Г., Іванов О. Г.) у справі
за позовом Покровської міської ради Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Тармс" про зобов`язання вчинити певні дії,
(сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, проте не скористалися правом надіслати представників для участі у судовому засіданні),
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Покровська міська рада Дніпропетровської області (далі - Покровська міськрада) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Тармс" (далі - ТОВ "НВФ "Тармс") надати на розгляд та затвердження Покровської міськради проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 507,0 м2, яка використовується для обслуговування 7/16 адміністративної будівлі (їдальні) вул. Партизанська,1.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
2. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно об`єкт нерухомого майна - частина адміністративної будівлі А (їдальня), знаходиться за адресою Дніпропетровська область, м. Орджонікідзе, вул. Партизанська, буд. 1, що складається 7/16 частин адміністративної будівлі А (їдальні), корисною площею 507,0 м2. Свідоцтво про право власності, серія та номер 949314 виданий 04.03.2013, власник ТОВ "НВФ "Трамс".
3. 28.07.2014 відповідач звернувся до міського голови з заявою про надання дозволу на розроблення проекту щодо відведення земельної ділянки, яка розташована за адресою вул. Партизанська,1, орієнтованою площею 507 м2, цільове призначення земельної ділянки: для виробничо-енергозберігаючого обладнання.
4. Згідно з рішенням Орджонікідзевської міської ради від 19.08.2014 №15 ТОВ "НВФ "Тармс" надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки, зобов`язано ТОВ "НВФ "Тармс" надати на розгляд та затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки до Орджонікідзевської міської ради та зобов`язано ТОВ "НВФ "Тармс" здійснювати оплату за фактичне використання земельної ділянки по вул. Партизанська, 1.
5. 29.12.2015 між Орджонікідзевською міською радою та відповідачем підписано угоду про плату за фактичне користування земельною ділянкою під об`єктами нерухомого майна.
6. Рішенням Орджонікідзевської міської ради від 28.04.2016 № 23 на виконання Законів України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в редакції від 26.11.2015 № 55-VII, постанови Верховної Ради України від 17.03.2016 № 1037-VIII "Про перейменування окремих населених пунктів", наказу Міністерства юстиції України 05.03.2012 № 368/5 "Про затвердження Вимог до написання найменування юридичної особи, її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, крім організації профспілки" із внесеними до нього змінами, керуючись статтями 17, 18, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", перейменовано Орджонікідзевську міську раду Дніпропетровської області у Покровську міську раду Дніпропетровської області.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
7. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2021 позов задоволено повністю.
8. Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач є власником нерухомого майна - 7/16 частини адміністративної будівлі А (їдальня). В порушення умов пункту 2.3 Угоди про плату за фактичне користування земельною ділянкою під об`єктами нерухомого майна, пункту 2 рішення Покровської міськради від 19.08.2014 за № 15 відповідачем не вчинено дій щодо виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки та не надано такий проект на розгляд та затвердження Покровській міськраді. Наслідком бездіяльності відповідача є порушення приписів статті 6 Закону України "Про оренду землі".
9. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.12.2021 рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким в позові відмовлено.
10. Судом апеляційної інстанції враховано, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом зобов`язання відповідача надати на розгляд та затвердження неіснуючий проект землеустрою не є ефективним засобом відновлення порушеного права позивача, оскільки проект землеустрою на час розгляду справи не розроблено, рішення, яким надано дозвіл на його розробку втратило чинність, а сама розробка проекту землеустрою є переддоговірною процедурою і лише визначає майбутній предмет договору оренди земельної ділянки, а тому не відновить порушеного права позивача.
Короткий зміст касаційної скарги
11. Покровська міськрада у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
12. Скарга з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивована неправильним застосуванням та порушенням судом норм чинного законодавства, зокрема статей 50, 51 Закону України "Про землеустрій", статті 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 1, 2 Закону України "Про оренду землі", а також відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
13. Відзиву від іншої сторони у справі не надходило.
Позиція Верховного Суду
14. Приймаючи постанову про відмову в позові, суд апеляційної інстанції виходив з такого.
15. За змістом статей 1 і 13 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
16. Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
17. Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування регулюється статтями 123 124 ЗК України, згідно з якими зацікавлена особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У клопотанні зазначаються, зокрема, орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення і додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.
18. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування надає дозвіл (або мотивовану відмову у його наданні).
19. За замовленням заінтересованої особи виконавець розробляє проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Він погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 ЗК України.
20. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання земельної ділянки у користування, яким затверджує проект землеустрою щодо відведення ділянки.
21. Передача в оренду земельної ділянки здійснюється на підставі зазначеного рішення шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
22. Правовідносини оренди виникають лише в момент укладення договору оренди.
23. До цього моменту, починаючи з моменту звернення особи до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тривають переддоговірні відносини: сторони ведуть переговори щодо предмета договору, а саме - щодо можливості укладення договору оренди в майбутньому та визначення конкретної земельної ділянки.
24. Конкретизується земельна ділянка у проекті землеустрою. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проекту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України "Про землеустрій").
25. Таким чином, внаслідок зазначених дій майбутніми орендарем та орендодавцем погоджується одна із умов майбутнього договору - земельна ділянка, яка стане предметом оренди.
26. Після цього сторони укладають договір оренди, в якому сторонами погоджується вже не тільки конкретна земельна ділянка, а і всі інші умови договору.
27. Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
28. Позивач у цій справі звернувся до суду з позовом про зобов`язання ТОВ "НВФ "Тармс" надати на розгляд та затвердження Покровської міськради проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду.
29. Водночас, згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною першою статті 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
30. Отже, зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.
31. За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
32. Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Chahal v. the United Kingdom" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю способів, що передбачаються національним правом.
33. У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування, хоча держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов`язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).
34. Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет норм міжнародного права за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права задля вирішення конкретного спору. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.08.2019 року у справі № 922/2550/18.
35. Судом апеляційної інстанції при прийнятті постанови враховано, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом зобов`язання відповідача вчинити дії щодо надання на розгляд та затвердження неіснуючий проект землеустрою не є ефективним засобом відновлення порушеного права позивача, оскільки проект землеустрою на час розгляду справи не розроблено, а сама розробка проекту землеустрою є передоговірною процедурою і лише визначає майбутній предмет договору оренди земельної ділянки, а тому не відновить порушеного права позивача.
36. Звертаючись із касаційною скаргою, Покровська міськрада послалася на підставу оскарження судового рішення у справі, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.
37. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
38. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
39. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі зазначеного пункту скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
40. Скаржник посилаючись на необхідність формування Верховним Судом висновку щодо питань застосування норм права у подібних правовідносинах, наголосив на відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування статей 50, 51 Закону України "Про землеустрій", статті 123 ЗК України, статей 1, 2 Закону України "Про оренду землі" щодо оформлення орендних відносин, законності використання земельних ділянок комунальної власності та наповнення державного бюджету.
41. Колегія суддів зазначає що апеляційним господарським судом відмовлено у задоволенні позову не з підстав застосування зазначених норм прав, а з підстав неефективності способу захисту права порушеного, на думку скаржника, відповідачем.
42. З огляду на викладене, Верховний Суд не вбачає підстав для формування правового висновку.
43. Водночас колегія суддів вважає за необхідне зазначити про помилковість посилання суду апеляційної інстанції на Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою" від 02.06.2015 N 497-УІІІ, проте це не призвело до прийняття неправильного по суті рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
44. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
45. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
46. З урахуванням викладеного, касаційна скарга залишається без задоволення, а постанова апеляційної інстанції - без змін.
Судові витрати
47. Судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 306 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Покровської міської ради Дніпропетровської області залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.12.2021 у справі № 904/6579/21 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя С. К. Могил