ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/822/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придністровська залізниця"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

(суддя - Ярошенко В.І.)

від 03.06.2022

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Парусніков Ю.Б., судді: Верхогляд Т.А., Вечірко І.О.)

від 12.09.2022

у справі № 904/822/22

за позовом Приватного акціонерного товариства "Камет-Сталь"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 106 136, 40 грн - штрафу за прострочення доставки вантажу,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Приватне акціонерне товариство "Камет-Сталь" (попередня назва - Приватне акціонерне товариство "Дніпровський коксохімічний завод") (далі - ПрАТ "Камет-Сталь") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця"в особі РФ "Придніпровська залізниця") про стягнення штрафу за прострочення доставки вантажу в розмірі 106 136,40 грн.

1.2. В обґрунтування позовних вимог ПрАТ "Камет-Сталь" посилається на порушення відповідачем умов договорів перевезення в частині своєчасної доставки вантажу протягом грудня 2021, надісланого на адресу позивача від вантажовідправників, зазначених у залізничних накладних №№ 51946770, 45672631, 45754686, 45903069, 52100047, 33555889, 33646316, 33657453, 46636593, 46689329, 46725602, 46725578, 46725586.

Під час здійснення перевезень вантажів за вказаними накладними, відповідачем допущено прострочення термінів доставки вантажів, визначених пунктом 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, що підтверджується електронними цифровими підписами одержувача у графі 53 та відмітками, проставленими залізницею в графах 51, 52 залізничних накладних.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2022 у справі №904/822/22 позов задоволено повністю, стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придністровська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Камет-Сталь" 106 136,40 грн - штрафу за прострочення доставки вантажу.

2.2. Місцевий господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем штрафу, оскільки останнім вантаж доставлено позивачу з порушенням встановленого терміну, визначеного статтею 41 Статуту залізниць України та Правил обчислення термінів доставки вантажу, про що свідчить наявність відповідних календарних штемпелів на залізничних накладних.

2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.09.2022 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2022 у справі №904/822/22 залишено без змін.

2.4. Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про правомірність нарахування позивачем в порядку статті 116 Статуту залізниць України штрафу.

При цьому зауважив, що у суду першої інстанції не було достатніх підстав робити висновки про наявність підстав про зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки відповідачем не доведено наявності обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість зменшити розмір стягуваного штрафу. Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і несуть відповідні ризики настання для них негативних наслідків під час здійснення своєї господарської діяльності на рівних умовах.

До того ж, перевезення вантажів відповідачем відбувалося ще до початку введення воєнного стану в Україні, а саме в грудні 2021 року. Перевезення вантажів є основним видом діяльності відповідача, а розмір штрафу встановлений нормативно пунктом 116 Статуту залізниць України. Відповідач мав належно виконувати договірні зобов`язання, натомість протягом встановленого факту допущеного відповідачем порушення до моменту звернення позивачем з позовом, відповідач не вчиняв жодних дій з врегулювання спору.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2022 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.09.2022 у справі №904/822/22, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придністровська залізниця" подало касаційну скаргу, якою просить скасувати рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог шляхом зменшення розміру штрафу до 90%.

3.2. Підставою касаційного оскарження Акціонерне товариство "Українська залізниця" визначило пункт 3 частини другої статті 287 господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 233 Господарського кодексу України та статей 3 551 Цивільного кодексу України в період введення воєнного стану в Україні, з урахуванням обставин у спірних правовідносинах та Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", яким затверджено Указ Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022.

При цьому скаржник зазначив, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки у судах першої та апеляційної інстанцій розглядаються низка подібних справ за позовами до скаржника про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, зокрема, справи №№ 904/1289/22, 904/3341/22, 904/3277/22, 904/392/22, 904/934/22, 904/880/22, 904/907/22, 904/9744/21, 904/547/22, 904/821/22, 904/613/22, 904/124/22, 910/2621/22, 910/3047/22, 904/1401/22, 904/1561/22, 910/6000/21, 910/20897/20, 910/15641/21, 910/19721/21, 904/1725/22, 904/1754/22, 904/1752/22, 904/1795/22, 904/1815/22, 904/1871/22, 904/1874/22, 904/1907/22, 904/2060/22, 904/2397/22, 904/2348/22 (підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України).

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Протягом грудня 2021 Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на адресу Приватного акціонерного товариства "Дніпровський коксохімічний завод" здійснювалось перевезення вантажів згідно із залізничними накладними №№51946770, 45672631, 45754686, 45903069, 52100047, 33555889, 33646316, 33657453, 46636593, 46689329, 46725602, 46725578, 46725586.

Позивач зазначив, що під час здійснення вказаних перевезень вантажів відповідачем допущено прострочення термінів доставки і це підтверджується календарними штемпелями на вказаних залізничних накладних.

Посилаючись на допущене відповідачем прострочення термінів доставки залізничних вагонів, передбачених статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, на підставі статті 116 Статуту залізниць України, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 106 136,40 грн.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, в зв`язку з чим зазначили, що позивачем було правомірно нараховано Акціонерному товариству "Українська залізниця" штраф, передбачений пунктом 116 Статуту, в розмірі 106 136,40 грн.

5.3. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що доводи скаржника фактично стосуються неправильного застосування судами положень статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, щодо відмови у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу.

5.4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач, звертаючись з відзивом на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення штрафу у зв`язку з тим, що він на даний час, у зв`язку з воєнною агресією Російської Федерації проти України та з перевезенням гуманітарної допомоги, зазнає значних збитків.

Місцевим господарським судом не застосовувалися положення статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України щодо зменшення розміру заявленого штрафу.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення місцевого господарського суду без змін, виходив з того, що у суду першої інстанції не було достатніх підстав робити висновки про наявність обставин для зменшення розміру штрафних санкцій. Також зазначив, що позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і несуть відповідні ризики настання для них негативних наслідків під час здійснення своєї господарської діяльності на рівних умовах.

Відмовляючи у задоволенні клопотання, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач не надав суду жодного доказу в підтвердження винятковості тих обставин, за наявності яких місцевий господарський суд мав прийти до висновків про наявність підстав для зменшення заявленого позивачем до стягнення з відповідача розміру штрафу за порушення строку доставки вантажу. Відсутність доказів понесення збитків не може бути підставою для зменшення штрафу, оскільки в даному випадку стягується штраф за порушення відповідачем умов Статут залізниць України.

5.5. Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

5.6. Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

5.7. Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України 233 Господарського кодексу України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (постанова Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 914/1517/18).

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №905/1409/21).

5.8. Суд враховує, що в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб (Закон України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"). Воєнний стан продовжувався, зокрема Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" підприємства, установи і організації зобов`язані, зокрема, утримувати в належному стані техніку, будівлі, споруди та об`єкти інфраструктури, що належать для передачі в разі мобілізації Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту або призначені для спільного з ними використання у воєнний час.

Акціонерне товариство "Українська залізниця", державні підприємства та територіально-галузеві об`єднання залізниці включені до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (постанови КМУ від 04.03.2015 № 83).

В умовах триваючого воєнного конфлікту законодавець встановив певні обов`язки щодо виконання юридичними особами військово-транспортного обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" військово-транспортний обов`язок установлюється з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період транспортними засобами і технікою і поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, у тому числі на залізниці, порти, пристані, аеропорти, нафтобази, автозаправні станції дорожнього господарства та інші підприємства, установи і організації, які забезпечують експлуатацію транспортних засобів, а також на громадян - власників транспортних засобів (частина перша). Порядок виконання військово-транспортного обов`язку визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга).

Постановою КМУ від 04.11.2015 № 891 затверджено Порядок організації діяльності залізничного транспорту під час здійснення військових залізничних перевезень (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 12 Порядку підприємства залізничного транспорту забезпечують: виконання планів військових залізничних перевезень; надання рухомого складу для військових залізничних перевезень; рух військових поїздів залізницею згідно з відповідним графіком; військові ешелони, військовий транспорт, що рухається під охороною військової варти, водою, засобами опалення, освітлення; надання вантажно-розвантажувальних пристроїв та знімного військового обладнання згідно з нормативно-правовими актами; здійснення контролю за переміщенням військових ешелонів, а також в окремих випадках військового транспорту, їх першочергове навантаження та доставку за призначенням.

Рухомий склад для забезпечення провадження діяльності військових частин Збройних Сил повинен утримуватися у справному стані і своєчасно проходити планово-попереджувальний ремонт та технічне обслуговування (пункт 25 Порядку).

З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували зазначених обставин, що мають істотне значення в контексті застосування частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, зокрема, обставини щодо необхідності дотримання Залізницею військово-транспортного обов`язку в умовах воєнного стану (виконання планів перевезення, надання рухомого складу для військових залізничних перевезень, утримання рухомого складу у справному стані, тощо), що передбачає матеріально-технічне забезпечення і не може не залежати від фінансового становища підприємства.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2023 у справі № 904/934/22, від 20.04.2023 у справі №904/124/22, від 20.04.2023 у справі №904/613/22, від 29.05.2023 у справі №904/907/22 тощо.

Враховуючи те, що Залізниця має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, на неї покладено обов`язок щодо утримання у справному стані рухомого складу для забезпечення діяльності Збройних Сил України, суди помилково не врахували такі інші обставини, які мають істотне значення, оскільки вони заслуговують на увагу в розумінні частини першої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України.

Водночас, колегія суддів враховує, що зобов`язання виконано відповідачем здебільшого із незначним простроченням, однак суди попередніх інстанцій помилково не врахували цю обставину. Хоча доставку було здійснено з простроченням термінів, передбачених статтею 41 Статуту залізниць України, однак саме зобов`язання з доставки вантажу позивача було виконано, тобто не враховано ступінь виконання відповідачем зобов`язання, що є окремою підставою для зменшення розміру неустойки, передбаченою частиною першою статті 233 Господарського кодексу України.

5.9. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для застосування частини першої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України. Суди попередніх інстанцій не навели конкретних мотивів відхилення доводів відповідача, зокрема й щодо таких підстав для зменшення розміру неустойки, як фактичне виконання зобов`язання (ступінь виконання); важливе стратегічне значення відповідача для економіки, безпеки і оборони держави.

5.10. За таких обставин, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та необхідністю забезпечення балансу інтересів сторін, колегія суддів вважає необхідним зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу на 50 % від суми, визнаної судами попередніх інстанцій до 53 068,20 грн.

5.11 Також колегія суддів зазначає, що норми права, закріплені у статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, не пов`язують можливість зменшення розміру штрафних санкцій із одночасним існуванням у часі моменту, у який боржником допущено порушення зобов`язання, та обставин, якими боржник обґрунтовує застосування зазначених норм права, з огляду на що, висновок суду апеляційної інстанції щодо неможливості зменшення розміру штрафних санкцій у зв`язку з тим, що порушення відповідачем зобов`язання з доставки вантажу мало місце до початку воєнної агресії, не відповідає зазначеним вище приписам законодавства.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 29.05.2023 у справі №904/907/22.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

6.2. Згідно зі статтею 311 Господарського процесуального кодексу України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

6.3. З врахуванням доводів касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця", встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, оскільки суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог, проте помилково не зменшили заявлений до стягнення штраф, колегія суддів вважає наявними правові підстави для зменшення штрафу на 50%, у зв`язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають зміні.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до частини дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

7.2. З огляду на те, що спір у даній справі виник із неправильних дій Акціонерного товариства "Українська залізниця", які призвели до порушення зобов`язання щодо своєчасної доставки, судові витрати покладаються на Акціонерне товариство "Українська залізниця".

Керуючись статтями 236 238 240 300 301 308 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придністровська залізниця" задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.09.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2022 у справі №904/822/22 змінити, зменшивши розмір штрафу за несвоєчасну доставку до 53 068,20 грн.

3. У решті постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.09.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2022 у справі №904/822/22 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

4. Доручити видачу наказу у справі №904/822/22 Господарському суду Дніпропетровської області.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Кібенко