ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/8712/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Вронська Г.О., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Коровай Л.В.;

за участю представника позивача - адвоката Чирського Ю.В.,

за участю представника відповідача - адвоката Панича О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпроважмаш"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий - Орєшкіна Е.В., судді - Антонік С.Г., Кощеєв І.М.)

від 02.11.2022

у справі за позовом Акціонерного товариства "Дніпроважмаш"

до Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля"

про недійсність відмови від контракту № 0-32/001.

Короткий зміст позовних вимог та заперечень, суть спору

1. У жовтні 2021 року АТ "Дніпроважмаш" (надалі - Товариство) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ДП "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" (надалі - Підприємство) про визнання недійсним правочину - односторонньої відмови від контракту на виготовлення та монтаж заводського випробувального комплексу № 0-32/001 від 26.02.2010 (далі - контракт), що вчинений відповідачем, як замовником, шляхом надсилання претензій 01.02.2019, 04.02.2019 та 07.10.2020.

2. Позивач (підрядник) наполягає, що односторонній правочин (відмова від договору підряду на підставі частини четвертої статті 849 ЦК України), вчинений особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності (підписаний адвокатом, повноваження якого не підтверджені відповідною довіреністю); суперечить вимогам статті 203 631 ЦК України, оскільки вчинений після закінчення строку дії договору, а відповідно до практики Верховного Суду розірвано може бути лише договір, який діє, тобто строк/термін дії якого не закінчився.

3. Відповідач проти позову заперечував, посилався на невиконання окремих етапів робіт та неповернення невикористаної частини авансу в сумі 4219433,12 грн, що підтверджується постановою Верховного Суду від 26.07.2021 у справі № 904/4054/20. Відповідач вважає, що відповідно до частини четвертої статті 849 ЦК України мав право на відмову від договору підряду, факт закінчення строку дії договору не виключає таке право, оскільки за договором залишилися невиконані зобов`язання.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. 26.02.2010 сторони уклали контракт на виготовлення та монтаж заводського випробувального комплексу № 0-32/001, за умовами якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов`язання виконати роботу "створення робочих місць для проведення заводських випробувань агрегатів стартового обладнання та стаціонарного стенда зборки головного блока КРК "Циклон-4" до їх поставки на космодром "Алкантара" на території виконавця, згідно з доповненням № 2 до даного контракту. Замовник зобов`язався прийняти роботи та оплатити їх (пункт 1.1). Строк дії договору до 31.12.2011 (пункт 8.1).

5. Сторони неодноразово підписували додаткові угоди, вводили в дію нову редакцію Календарного плану та Відомості виконання робіт, продовжували строк дії контракту.

6. Востаннє сторони продовжили термін дії контракту до 31.12.2015 додатковою угодою № 5 від 05.09.2014.

7. 01.02.2019 адвокат Панич О.В. від імені відповідача склав претензію, в якій серед іншого повідомив, що, враховуючи невиконання позивачем своїх договірних зобов`язань щодо виконання робіт по підетапу № 4.3.3 етапу № 4, підетапу № 4.3.4 етапу № 4, підетапу № 5.1 етапу № 5, по підетапу № 5.2 етапу № 5, підетапу № 6.1, етапу № 6, підетапу № 6.2 етапу № 6, підетапу № 6.3 етапу № 6, замовник прийняв рішення відмовитись від подальшого виконання підрядником умов контракту; вимагав у триденний строк з дня отримання претензії повернути суму попередньої оплати в розмірі 4 219 433,12 грн.

8. 04.02.2019 адвокат у новій претензії повідомив про розірвання контракту та вимагав повернення в триденний строк з дня отримання претензії суми попередньої оплати в розмірі 4 219 433,12 грн.

9. 07.10.2020 адвокат склав претензію, в якій серед іншого повідомив, що замовник, керуючись частиною четвертою статті 849 ЦК України, відмовляється від послуг підрядника щодо виконання умов контракту; вимагає протягом двох днів з дня отримання претензії повернути невикористану частину авансу в розмірі 4 219 433,12 грн.

10. Адвокат від імені Підприємства діяв на підставі довіреності №14/1 від 02.01.2019, був уповноважений подавати заяви, клопотання, скарги, вимоги, повідомлення, пропозиції, листи, претензії щодо відмови від контрактів (контракту), від послуг з приводу виконання умов контрактів (контракту). Строк дії довіреності до 31.12.2020.

11. У письмовій заяві №14/3 від 06.01.2022, що була подана на вимогу суду, генеральний директор Підприємства підтвердив повноваження представника.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

12. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2022 позов задоволено повністю, визнано недійсним правочин щодо односторонньої відмови від договору підряду.

13. Суд дійшов висновку, що лише чинний договір можна розірвати внаслідок односторонньої відмови від нього. Відмова замовника від контракту, який припинив свою дію внаслідок закінчення строку його дії, не відповідає вимогам ЦК України та створює правову невизначеність для позивача під час реалізації ним своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

14. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.11.2022 задоволено апеляційну скаргу Підприємства; рішення місцевого господарського суду скасовано; у задоволенні позову відмовлено; здійснено розподіл судових витрат.

15. Постанову мотивовано тим, що:

- відмова від договору підряду матиме наслідком припинення правовідносин, що прямо впливає на права та обов`язки сторін щодо його виконання, тому обраний позивачем спосіб захисту є належним;

- особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено;

- обґрунтування порушення прав та інтересів позивача, що наведене у позовній заяві (відновлення принципу правової визначеності, захист майнового інтересу), не є слушним;

- у постанові від 13.09.2019 № 911/1433/18 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зробила висновок, що для правильного вирішення спорів про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови замовника від договору підряду судам необхідно достовірно з`ясовувати, на підставі якої саме частини статті 849 ЦК України чи умови договору замовник відмовився від договору підряду. Якщо на підставі частини другої статті 849 ЦК України, - з`ясовувати, чи доведена фактична наявність визначених підстав для такої односторонньої відмови;

- у претензії від 07.10.2020 прямо визначено, що відмова від договору підряду вчинена на підставі частини четвертої статті 849 ЦК України. Згідно з цією нормою замовник має абсолютне право у будь-який час відмовитись від договору підряду без роз`яснення підряднику причин чи підстав;

- відсутність у претензіях від 01.02.2019 та від 04.02.2019 визначеної законодавчої підстави для відмови від договору не виключає правомірність дій замовника, оскільки сторони визнали факт невиконання робіт за контрактом у встановлений строк;

- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відмова від контракту, який припинив свою дію, не відповідає вимогам чинного законодавства та створює правову невизначеність для позивача. Зобов`язання з виконання окремих етапів підрядних робіт позивач не виконав, тому воно продовжує існувати, не зважаючи на закінчення строку дії контракту;

- відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно із статтею 599 ЦК України та частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є проведене належним чином виконання. Поняття "строк дії договору" та "строк виконання зобов`язання" не є тотожними. Після припинення дії договору невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони (боржника), і вказана обставина не звільняє останнього від виконання зобов`язання протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання;

- місцевий господарський суд не надав правової оцінки іншим підставам позову: вчинення односторонніх правочинів представником без відповідних повноважень. Суд апеляційної інстанції встановив, що адвокат Панич О.В. мав повноваження на підписання претензій, що підтверджується довіреністю №14/1 від 02.01.2019 та заявою відповідача за підписом генерального директора;

- суд першої інстанції визнав спірні претензії недійсними повністю, не звернув увагу, що вони містять також й вимогу про повернення невикористаної частини авансу в сумі 4 219 433,12 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та викладені у відзиві на касаційну скаргу

16. 22.11.2022 Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити рішення суду першої інстанції в силі.

17. Підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.

18. В обґрунтування доводів та вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме:

- не врахував висновків колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладені у пунктах 32- 52 постанови від 27.10.2021 у справі № 910/16684/19, не здійснив належної правової оцінки підстав відмови замовника в односторонньому порядку, який посилається на реалізацію ним безумовного права на відмову від договору в порядку частини четвертої статті 849 ЦК України, проте мотивує таку відмову невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором (підрядник не розпочав роботу), що є підставою згідно з частиною другою статті 849 ЦК України;

- безпідставно вказав, що позивач визнає обставини порушення умов контракту, і не врахував висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 13.09.2019 у справі № 911/1433/18, що "у разі відмови замовника від договору підряду з посиланням на частину другої статті 849 ЦК України, обов`язковому дослідженню підлягає наявність чи відсутність передбачених зазначеною нормою підстав для такої відмови щодо порушення з боку підрядника умов договору";

- застосував положення статті 849 ЦК України без урахування висновку колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного постанові від 19.01.2022 у справі № 909/240/19, що "згідно з частиною другою статті 849 ЦК України замовник мав право відмовитися від договору підряду (якщо підрядник вчасно не розпочав роботу або виконував її настільки повільно, що закінчення її у строк стало явно неможливим) до закінчення встановленого договором строку виконання робіт";

- неправильно застосував норми пункту 1 частини другої статті 11, статей 509 849 ЦК України без урахування висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладені у постанові від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, зокрема, що право замовника відмовитись від договору, передбачене статтею 849 ЦК України, виникає лише щодо тих договорів, які на момент такої відмови були чинними. Розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Відповідний висновок щодо неможливості розірвання договору, строк дії якого закінчився, також міститься у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/7981/17, від 18.11.2019 №910/16750/18, від 12.05.2020 у справі № 911/991/19. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми частини першої статті 631, статті 651 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду.

19. Узагальнено доводи касаційної скарги щодо застосування приписів статті 849 ЦК України зводяться до такого:

- замовник не мав право відмовлятися від договору підряду з посиланням на норму частини четвертої статті 849 ЦК України, обґрунтовуючи своє право невиконання підрядником окремих етапів робіт у строки встановлені додатковою угодою № 7 (до 15.12.2015);

- обставини наявності підстав для відмови від договору підряду на підставі частини другої статті 849 ЦК України (порушення з боку підрядника умов договору) не перевірялися;

- замовник має право відмовитися від договору підряду виключно до закінчення строку виконання робіт, що встановлені у договорі підряду;

- закінчення строку договору виключає можливість реалізації замовником права на відмову від договору.

20. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, просить її залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, стверджує:

- підстави для застосування норми частини другої статті 849 ЦК України відсутні, оскільки замовник реалізував своє право і у претензії від 07.10.2020 чітко визначив підставу для відмови від контракту (частина четверта статті 849 ЦК України), що правильно було враховано судом апеляційної інстанції;

- у позові позивач просив визнати недійсним правочини з двох підстав: неможливість відмови від договору підряду після закінчення його строку дії; відсутність у представника належних повноважень. Натомість, у касаційній скарзі позивач просить визнати недійсними односторонні правочини з інших правових підстав, а саме, що: відповідач не мав права відмовлятись від контракту на підставі частини четвертої статті 849 ЦК України; фактично відмова від договору підряду ґрунтується на підставі частини другої статті 849 ЦК України, що допускається виключно до закінчення встановленого договором строку виконання робіт. Стаття 14 ГПК України встановлює, що суд розглядає позов в межах заявлених позовних вимог;

- суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17, що "закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статті 599 ЦК України, частини першої статті 202 ГК України, такою підставою є виконання, проведене належним чином; Зобов`язання сторін за договором припиняються фактичним їх виконанням, а не внаслідок припинення дії договору", на який міститься посилання у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20.

- висновки щодо застосування норми права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, не підлягають врахуванню, оскільки стосуються правовідносин, які не є подібними, оскільки зроблені у справах з іншими предметом (розірвання договору оренди нежилих приміщень та виселення; стягнення неустойки і розірвання договору поставки; розірвання договору підряду, стягнення штрафних санкцій, стягнення сплаченого авансу та збитків) та підставами позову.

21. Відповідач заявив також клопотання про закриття касаційного провадження згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України).

23. Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який за тлумаченням ЄСПЛ, між іншого, передбачає, що прийняте судами остаточне рішення не може піддаватись сумніву. Правова визначеність передбачає повагу до принципу res judicata, тобто принципу остаточності судового рішення. Цей принцип закріплює, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового судового рішення лише з метою проведення повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Повноваження судів вищої ланки з перегляду рішень повинні здійснюватися для виправлення судових помилок, помилок у здійсненні правосуддя, а не для проведення нового розгляду. Перегляд справи не повинен вважатися завуальованою формою оскарження, а сама лише можливість існування двох точок зору щодо предмету розгляду не є підставою для нового розгляду справи. Відступ від цього принципу може бути виправданий лише тоді, коли цього вимагають вагомі і непереборні обставини. Принципом правової визначеності можна поступитися для забезпечення виправлення "істотного недоліку" (рішення у справах "Брумареску проти Румунії" [ВП] (Brumгrescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, пункти 61, 62, ЄСПЛ 1999 -) та "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пункти 51, 52, ЄСПЛ 2003 -).

24. Суд зазначає, що позов та касаційна скарга Товариства у цій справі по суті спираються на ті ж аргументи, які вже було розглянуто в іншій справі, є "завуальованою формою оскарження" рішення у справі № 904/4054/20, в якій брали участь ті самі особи та були встановлені обставини, пов`язані з виконанням контракту на виготовлення та монтаж заводського випробувального комплексу № 0-32/001 від 26.02.2010. Метою такого позову є перегляд рішення у справі № 904/4054/20, а не "добросовісне намагання виправити помилку у здійсненні правосуддя", що несумісно з принципом правової визначеності.

25. Верховний Суд, залишаючи без змін постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2021 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2020, яким стягнуто з Товариства на користь Підприємства 4 219 433,12 грн частини авансу, визнав обґрунтованими висновки судів щодо припинення зобов`язань за контрактом внаслідок його розірвання шляхом відмови від контракту на підставі частини четвертої статті 849 ЦК України та обов`язку відповідача повернути невикористану частину авансу. Аргументи скаржника щодо неправильного застосування норм частини четвертої статті 849 ЦК України були відхилені (пункти 47 - 50 постанови від 26.07.2021 у справі № 904/4054/20).

26. У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції по суті зробив такі самі висновки. Визнав, що відмова від договору підряду була вчинена на підставі частини четвертої статті 849 ЦК України, і замовник мав право на таку відмову. Тобто, висновки суду апеляційної інстанції щодо застосування норми стаття 849 ЦК України у справі, що переглядається, відповідають висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 26.07.2021 у справі № 904/4054/20.

27. У цій справі Верховний Суд не вбачає жодних підстав для відступу від таких висновків.

28. Суд зауважує, що висновки у постанові Верховного Суду від 26.07.2021 у справі № 904/4054/20 мають значення не лише як правові висновки, що враховуються при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України. Даний випадок відрізняється тим, що ця справа стосується не подібних (схожих), а тих саме спірних правовідносин між тими же сторонами, тому відступ від таких висновків без вагомих підстав становитиме порушення принципу res judicata, тобто принципу остаточності судового рішення.

29. Формування правових висновків Верховного Суду у постановах від 19.01.2022 у справі № 909/240/19 та від 27.10.2021 у справі № 910/16684/19, на які посилається скаржник, як на підставу касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, не свідчить про наявність "вагомих і непереборних обставин", які б виправдовували втручання у принцип остаточності судового рішення, винесене на користь Підприємства, оскільки такі постанови були ухвалені після ухвалення рішення у справі № 904/4054/20, стосуються застосування норм матеріального права і не спростовують встановлені обставини щодо обов`язку підрядника повернути невикористану частину авансу, з приводу чого фактично між сторонами і існує спір.

30. Касаційна скарга не містить жодних аргументів, які б обґрунтовували необхідність відступу від висновків у постанові Верховного Суду від 26.07.2021 у справі № 904/4054/20, доводили наявність судової помилки, яка прирівнювалася до грубої помилки при здійсненні правосуддя або "істотного недоліку".

31. З цих підстав, зважаючи на конкретні обставини справи, можливі наслідки свого рішення для принципів остаточності судового рішення (res judicata) та правової визначеності в контексті справи № 904/4054/20, Верховний Суд відхиляє аргументи скаржника щодо неправильного застосування судами норм матеріального права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, наведені заявником як підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

32. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

33. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

34. Верховний Суд вважає правильним висновок суду про апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову, виходячи з мотивів, викладених у цій постанові, тому залишає постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Розподіл судових витрат

35. Згідно зі статтею 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.11.2022 у справі № 904/8712/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Г. Вронська

Н. Губенко