№ 905/1138/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 905/1138/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

скаржник (Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області) - Сахаров В.В.,

арбітражний керуючий - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 (колегія суддів у складі: Стойка О.В. - головуючий, Попков Д.О., Істоміна О.А.)

та ухвалу Господарського суду Донецької області від 04.04.2023 (суддя Огороднік Д.М.) в частині розгляду кредиторських вимог Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області

у справі №905/1138/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-Експедиційна компанія "Енерготранс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Істек"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад вимог заяви кредитора

1. У серпні 2021 року від Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (далі - ГУ ДПС у Донецькій області) до Господарського суду Донецької області надійшла заява про визнання кредиторських вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Істек" (далі - ТОВ "Істек") на суму 26088045,21 грн, що складається з: 22132058,87 грн основного боргу (податкового боргу), 3457707,81 грн штрафних санкцій (податкового боргу), 5241,23 грн пені (податкового боргу) та 493037,30 грн основного боргу (єдиного внеску).

2. Заява обґрунтована тим, що у зв`язку з несплатою платником зобов`язань у ТОВ "Істек" виникла податкова заборгованість на загальну суму 26088045,21 грн, а саме з: екологічного податку, який справляється за викиди в атмосферу повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (код класифікації доходів бюджету 19010100); податку на прибуток приватних підприємств (код класифікації доходів бюджету 11021000); податку на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) (код класифікації доходів бюджету 14010100); адміністративних штрафів та інших санкцій (код класифікації доходів бюджету 21081103); з єдиного внеску, нарахованого роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди за договором цивільно-правового характеру, допомогою по тимчасовій непрацездатності (код класифікації доходів бюджету 71010000).

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

3. Згідно з відомостями заяви ГУ ДПС у Донецькій області за ТОВ "Істек" обліковуються податкові зобов`язання на загальну суму 26088045,21 грн.

4. На підтвердження заборгованості з єдиного внеску, нарахованого роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди за договором цивільно-правового характеру, допомогою по тимчасовій непрацездатності (код класифікації доходів бюджету 71010000) ГУ ДПС у Донецькій області надано звіти, подані ТОВ "Істек" з грудня 2015 року по грудень 2020 року на загальну суму 493037,30 грн.

5. У звіті №02-33/564 від 26.08.2021 розпорядник майна зазначає, що визнає вимоги ГУ ДПС у Донецькій області у повному обсязі у розмірі 26088045,21 грн, які віднесено до вимог кредиторів у такій черговості: друга черга - 493037,30 грн; третя черга - 22132058,87 грн; шоста черга - 3462949,04 грн.

Стислий виклад ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

6. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.04.2023, зокрема, заява ГУ ДПС у Донецькій області задоволена частково; визнано грошові вимоги ГУ ДПС у Донецькій області до ТОВ "Істек" із включенням їх до реєстру вимог кредиторів у розмірі: 4540,00 грн (судовий збір) - перша черга; 11673,42 грн (основний борг - єдиний внесок) - друга черга; 22132058,87 грн (основний борг) - третя черга; 3462949,04 грн (штрафні санкції, пеня) - шоста черга. У задоволенні вимог заяви у розмірі 481363,88 грн (єдиний внесок) відмовлено.

7. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 ухвалу Господарського суду Донецької області від 04.04.2023 в оскаржуваній частині (в частині відмови у визнанні кредиторських вимог ГУ ДПС у Донецькій області на суму 481363,88 грн) залишено без змін.

8. Відмовляючи у визнанні кредиторських вимог ГУ ДПС у Донецькій області на суму 481363,88 грн, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що у період з 14.04.2014 до 13.02.2020 боржник був звільнений від виконання своїх обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", зокрема від сплати єдиного внеску і таке звільнення поширювалося на період з 14.04.2014 до 13.02.2020, і фактична реалізація вказаної норми в процесі правозастосування не пов`язана виключно з моментом подачі боржником заяви про її застосування в силу нормативного закріплення алгоритму дій контролюючих органів в процесі дії відповідної норми. Окрім цього, законодавцем також закріплені положення про те, що недоїмка, яка виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку у відповідних контролюючих органах визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України (далі - ПК України) для списання безнадійного податкового боргу.

9. За таких обставин, господарські суди дійшли висновку про відхилення кредиторських вимог на загальну суму 481363,88 грн, що заявлені у період з 14.04.2014 по 13.02.2020. Разом з тим, господарські суди визнали заборгованість зі сплати єдиного внеску, що виникла у період після 13.02.2020 у розмірі 11673,42 грн такою, що підтверджується матеріалами справи та підлягає визнанню.

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

10. ГУ ДПС у Донецькій області (далі - скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2023, ухвалу Господарського суду Донецької області від 04.04.2023 в частині не визнання кредиторських вимог ГУ ДПС у Донецькій області до ТОВ "Істек" в сумі 481363,88 грн та винести рішення, яким задовольнити кредиторські вимоги ГУ ДПС у Донецькій області до ТОВ "Істек" в повному обсязі.

11. Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - Г ПК України), оскільки, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування п. 9-3 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

12. Скаржник зауважує, що ст. 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (який набрав чинності 15.10.2014) встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Однак, боржником не надано як доказ настання форс-мажорних обставин сертифікат Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили на підприємстві боржника.

13. Також скаржник вказує, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій постановлені з порушенням вимог процесуального права, зокрема, ст.ст. 192 243 269 Г ПК України.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

14. Відзиви від учасників справи до Верховного Суду не надійшли.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

15. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду грошових вимог ГУ ДПС у Донецькій області до ТОВ "Істек" на суму 481363,88 грн.

16. Сума у розмірі 481363,88 грн становить суму заборгованості з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

17. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

18. Приписами ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

19. Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

20. Відповідно до п.п. 1.1 п. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами

21. Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

22. Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Частиною восьмою цієї статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

23. Стаття 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" регламентує заходи впливу та стягнення, і частиною першої цієї статті передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

24. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

25. Підпунктом 8 п. 4 ст. 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" а саме: підпункт "б" розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 9-3 такого змісту: "Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України" від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 №405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

26. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

27. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

28. Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

29. Згідно з п. 2 Закону України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 02.03.2015 №219-VIII пункт 9-3 в редакції Закону України від 02.09.2014 №1669-VII вважати пунктом 9-4.

30. Отже, з аналізу зазначених норм права вбачається, що підставою для звільнення платників єдиного внеску від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його (внеску) вчасної сплати, є факт перебування такого платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористичної операція.

31. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.02.2021 у справі №805/3362/17-а, постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №360/137/19, від 08.10.2019 у справі №805/2437/16-а, від 18.02.2020 у справі №812/339/16.

32. Пунктом 28 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII, який набрав чинності з 01.01.2016, виключено п.п. 8 п. 4 ст. 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", але його положення були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а зміни безпосередньо до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) пункту 9-4 розділу VIII цього Закону внесені не були.

33. Разом з тим, що на підставі абзацу 5 п.п. "у" п. 83 Закону України від 14.01.2020 року №440-IX "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи", який набрав чинності 13.02.2020, п. 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" було виключено.

34. Слід зауважити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.02.2021 у справі №805/3362/17-а зазначено, що позивач (у цій справі є боржником) був звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на період з 14.04.2014 до виключення п. 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI, а дії контролюючого органу з пред`явлення за оскаржуваними вимогами сум недоїмки, нарахованого штрафу та пені є такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.

35. З огляду на вищевикладене, законодавець передбачив пільгові умови щодо застосування до платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, в яких здійснюється антитерористична операція (АТО/ООС).

36. Отже, враховуючи ретроспективну дію норм п. 9-4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", що запроваджує відповідну пільгу починаючи з моменту набрання законної сили Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014 до набрання законної сили Законом №440-IX, механізм реалізації відповідного інституту поширювався на період з 14.04.2014 до 13.02.2020, а фактична реалізація вказаної норми в процесі правозастосування не пов`язана виключно з моментом подачі відповідним платником податків заяви про її застосування в силу нормативного закріплення алгоритму дій контролюючих органів в процесі дії відповідної норми.

37. Правовий висновок аналогічного змісту сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.02.2021 у справі №805/3362/17-а.

38. Відповідно до абзацу 3 п. 5 ст. 11 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.

39. Розпорядженнями Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" від 30.10.2014 №1053-р (втратило чинність) та "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" від 02.12.2015 №1275-р до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, включено м. Донецьк (Донецька міська рада).

40. Враховуючи означене, проаналізувавши наведені обставини та вимоги законодавства, Верховний Суд вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для визнання вимог кредитора у наведеній частині (481363,88 грн) за період, впродовж якого боржник в силу пунктів 9-3, 9-4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від виконання обов`язків платника єдиного внеску, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", був звільнений.

41. Верховний Суд вважає безпідставними твердження скаржника щодо відсутності висновку Верховного Суду про застосування п. 9-3 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", оскільки Великою Палатою Верховного Суду у справі №805/3362/17-а зроблено висновок щодо застосування вимог п. 9-3, п. 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", тоді як згідно з п. 2 Закону України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 02.03.2015 №219-VIII пункт 9-3 в редакції Закону України від 02.09.2014 №1669-VII вважається пунктом 9-4.

42. При цьому, із урахуванням характеру спірних правовідносин, наявність сертифіката Торгово-промислової палати України не є обов`язковою підставою для звільнення платників від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо вчасної сплати єдиного внеску, в даному випадку, зважаючи на законодавче закріплення такого права, достатньо підтвердженого факту знаходження платника податку на обліку в податкових органах, розміщених на території проведення антитерористичної операції.

43. Доводи скаржника у касаційній скарзі щодо суспільного інтересу щодо цієї справи та її резонансний характер, не є підставою до визнання обґрунтованих висновків суду в оспорюваній частині такими, що не відповідають вимогам закону.

44. Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що скаржник у касаційній скарзі зазначає, що господарськими судами неправильно застосовані норми процесуального права, а саме: ст.ст. 192 243 269 Г ПК України, однак не наводить ніякого обґрунтування щодо порушення наведених статей Г ПК України.

45. При цьому ст. 192 Г ПК України регулює порядок укладення мирової угоди та затвердження її господарським судом, ст. 243 Г ПК України містить положення щодо виправлення описок та арифметичних помилок в судовому рішенні, а ст. 269 Г ПК України встановлює межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

46. Водночас скаржник в касаційній скарзі будь-яких доводів яким чином наведені перелічені ним статті Г ПК України стосуються судових рішень, які ним оскаржуються, не обґрунтовує.

47. З урахуванням зазначеного, викладені доводи скаржника, наведені як підстава скасування оскаржуваних рішень, не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій та не можуть бути самостійною підставою для скасування оскаржуваних рішень, оскільки не знайшли свого підтвердження.

48. Враховуючи наведене, Верховний Суд оцінивши застосування норм матеріального та процесуального права у оскаржуваних судових рішеннях, керуючись позицією Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно того, що обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника, дійшов висновку про необґрунтованість аргументів скаржника.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

49. Верховний Суд вважає висновок господарських судів попередніх інстанцій про відхилення грошових вимог ГУ ДПС у Донецькій області на суму 481363,88 грн єдиного внеску у справі обґрунтованим. Суди правильно застосували норми процесуального і матеріального права до цих правовідносин сторін.

50. Відповідно до ст. 309 Г ПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

51. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та ухвали господарської суду першої інстанції в оскаржуваній частині (в частині відмови у визнанні кредиторських вимог ГУ ДПС у Донецькій області на суму 481363,88 грн), - без змін.

Судові витрати

52. У зв`язку з тим, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 04.04.2023 в частині відмови у визнанні кредиторських вимог Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області на суму 481363,88 грн єдиного внеску у справі №905/1138/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Пєсков