ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2021 року
м. Київ
Справа № 905/132/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючого, Кролевець О.А., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,
представників учасників справи:
ОСОБА_1 - Моїсеєнко К.О. (адвокат), Поддашкіної О.Ю. (адвокат);
Фізичної особи-підприємця Ковтун Олени Михайлівни - Сокольської О.О. (адвокат);
Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" - не з`явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.03.2021 (суддя Бокова Ю.В.)
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 (колегія суддів у складі: Мартюхін Н.О., Плахов О.В., Тарасов І.В.)
у справі за позовом ОСОБА_1
до відповідачів:
- Фізична особа-підприємець Ковтун Олена Михайлівна (далі - ФОП Ковтун О.М.);
- Акціонерне товариство "ПроКредит Банк" (далі - Банк)
про визнання договору недійсним.
ВСТУП
1. ОСОБА_1 звернулась з позовом до Банку та ФОП про визнання недійсним договору переуступки права вимоги.
2. Суди встановили наявність в провадженні господарського суду іншої справи, в якій ті самі сторони, предмет і підстави позову, у зв`язку з чим позов був залишений без розгляду.
3. Не погоджуючись з такою позицією, позивачка звернулась до Верховного Суду зі скаргою, в якій просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.
4. У цій справі перед Верховним Судом постало питання; чи може позов бути залишений без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивачем був поданий інший позов до того самого відповідача, з тим самим предметом та підставами (фактичними обставинами), але аргументований посиланням на дещо інші правові норми.
5. Верховний Суд відмовив скаржниці в задоволенні її касаційної скарги з таких міркувань.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Обставини справи, встановлені судами
6. 18.01.2021 ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Донецької області з позовом до ФОП Ковтун О.М. та Банку про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги від 29.10.2018 б/н за Рамковою угодою від 29.10.2012 №FW401.504 (далі - Договір).
7. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір, укладений між ФОП Ковтун О.М. та Банком, не відповідає вимогам закону, оскільки він був укладений поза межами статутної діяльності Банку та поза межами цивільної правоздатності, без спеціального дозволу на здійснення фінансових операцій з боку ФОП Ковтун О.М.
8. Господарський суд Донецької області ухвалою від 01.03.2021 позов залишив без розгляду у зв`язку з наявністю в провадженні Господарського суду Донецької області іншої справи - №905/1653/20, предметом розгляду якої є вимога ОСОБА_1 до ФОП Ковтун О.М. та Банку про визнання недійсним Договору.
9. У справі №905/1653/20 позов мотивований тим, що Договір не відповідає вимогам законодавства та ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) і підлягає визнанню недійсним. Зазначену вимогу позивачка обґрунтовує таким:
- у результаті укладення договору відступлення права вимоги відбулась заміна кредитора - Банку, який є фінансовою установою та має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на ФОП Ковтун О.М., яка не належить до фінансових установ в розумінні Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та не може надавати фінансові послуги;
- оскільки у ФОП Ковтун О.М. відсутній дозвіл Національного банку України на здійснення валютних операцій, в тому числі операцій з використання іноземної валюти як засобу платежу, то оскаржуваний Договір, за яким грошові кошти надавались та повертались в іноземній валюті, суперечить вимогам п.п. 1- 4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 Закону "Про банки та банківську діяльність";
- первісний кредитор - Банк уклав Договір із ФОП Ковтун О.М. як фінансовим поручителем за Рамковою угодою №FW401.504 від 29.10.2012 та договором про надання траншу, що суперечить положенням ст. 556 ЦК, оскільки фінансовий поручитель (тобто ФОП Ковтун О.М.) може набути право вимоги лише після виконання зобов`язання, забезпеченого порукою, і у такому випадку до поручителя переходить право кредитора у розмірі частини обов`язку, що виконаний ним;
- Банк не мав права укладати договір купівлі-продажу права вимоги, оскільки це не є фінансовою послугою (або діяльністю, пов`язаною з наданням фінансових послуг, яку має право здійснювати Банк); натомість укладення договору купівлі-продажу є діяльністю у сфері торгівлі, яку заборонено здійснювати банкам.
10. Не погодившись із вищевказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.03.2021 та направити справу до господарського суду першої інстанції для подальшого розгляду.
11. Східний апеляційний господарський суд відповідною постановою від 20.05.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.03.2021 - без змін.
Короткий зміст позовних вимог
12. 18.01.2021 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ФОП Ковтун О.М. та Банку про визнання Договору недійсним.
13. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала таке:
- Банк не мав права укладати договір купівлі-продажу права вимоги, тому що укладення вказаного договору не є фінансовою послугою, натомість є діяльністю у сфері торгівлі, яку заборонено здійснювати банкам;
- Банк уклав договір відступлення права вимоги з порушенням господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності) щодо укладення позастатутних угод, а саме угоди про відступлення прав вимоги, яка за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу; тобто, на думку ОСОБА_1 відступлення права вимоги відбулось поза межами статутної діяльності Банку;
- правочин, вчинений ФОП Ковтун О.М. як суб`єктом підприємницької діяльності, суперечить ст.ст. 3 42 ГК, а саме: правочин не був направлений на отримання прибутку та вчинений поза межами правоздатності відповідачки, оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутній такий вид підприємницької діяльності ФОП Ковткн О.М. як за оскаржуваним правочином.
Короткий зміст оскаржуваних рішень
14. Господарський суд Донецької області ухвалою від 01.03.2021, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2021, позов залишив без розгляду.
15. Ухвалюючи відповідні рішення, суди попередніх інстанцій посилались на п. 3 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) та виходили з такого:
- в провадженні Господарського суду Донецької області перебуває справа № 905/1653/20 за позовом ФОП Ковтун О.М. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання траншу №401.44242/FW401.504 від 30.12.2013, укладеного на підставі рамкової угоди від 29.10.2012 №FW401.504, в сумі 15 571 392,24 грн, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ФОП Ковтун О.М. та Банку про визнання недійсним Договору;
- в зустрічній позовній заяві у справі №905/1653/20 та в позовній заяві у справі №905/132/21 ідентичними є склад сторін, предмет позову та підстави;
- залишення позову без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК не свідчить про обмеження ОСОБА_1 у доступі до правосуддя на права на судовий захист, оскільки обмеження розгляду тотожного позову спрямоване на дотримання принципу правової визначеності.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
16. 17.06.2021 ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.03.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2021, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу до Господарського суду Донецької області для судового розгляду.
Доводи учасників справи
17. Скаржниця зазначає, що вказані рішення судів попередніх інстанцій є незаконними, необґрунтованими, такими, що суперечать вимогам процесуального закону та обмежують право позивачки на доступ до правосуддя.
18. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржниця посилається на таке:
- рішення судів попередніх інстанцій порушують право позивачки на доступ до правосуддя, гарантовані ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст.55 64 124 Конституції України, у зв`язку з безпідставною відмовою судів приймати її позовну заяву;
- у справі №905/1653/20 досліджуються обставини, про необхідність розгляду яких позивачка не вказувала в позовній заяві у справі №905/132/21, а саме: 1) конструкція "віртуальної нікчемності" - незастосування судом правочину для регулювання відносин сторін без визнання правочину щодо відступлення права вимоги недійсним; 2) правомірність правочину і здатність породжувати юридичні наслідки без визнання його недійсним; 3) визнання правочину недійсним як такого, що суперечить ст.ст. 512 та 1054 ЦК; 4) відсутність права у фізичної особи в будь-якому статусі надавати фінансові послуги; 5) наявність спеціальної процедури набуття юридичною особою можливості надавати фінансові послуги; 6) притаманність для договору факторингу специфічного суб`єктного складу;
- суди попередніх інстанцій не врахували, що підстави позовних вимог у справах №905/1653/20 та №905/132/21 різні, оскільки у справі №905/1653/20 позивачка не посилається на ст.ст. 3 та 42 ГК як на підставу визнання недійсним Договору;
- суди ототожнили загальні підстави визнання правочину недійсним, визначені ст. 203 ЦК, та спеціальні норми - ст.ст. 2 42 44 ГК;
- посилання судом першої інстанції на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, є помилковими, оскільки вони були зроблені в межах іншого контексту (в зазначеній справі Велика Палата вирішувала питання щодо належності спору до юрисдикції адміністративного суду).
19. 01.08.2021 ФОП Ковтун О.М. подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому просить залишити таку касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
20. Відповідачка вважає рішення судів першої та апеляційної інстанції законними, обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм ГПК. При цьому ФОП Ковтун О.М. зазначає, що:
- предмет позовних заяв в цих справах є тотожним, оскільки як у справі №905/1653/20, так і у справі №905/132/21 ОСОБА_1 звертається до суду про визнання Договору недійсним;
- в обох справах ОСОБА_1 посилається на одні і ті ж фактичні підстави, а саме на те, що спірний Договір не відповідає вимогам закону, оскільки був укладений: 1) поза межами статутної діяльності Банка та поза межами цивільної правоздатності ФОП Ковтун О.М.; 2) без наявності у Банка спеціального дозволу на здійснення фінансових операцій;
- в обох позовних заявах ОСОБА_1 посилається на невідповідність Договору положенням Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та ЦК.
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
21. Верховний Суд ухвалою від 22.07.2021 відкрив касаційне провадження, розгляд справи за касаційною скаргою призначив на 18.08.2021.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Ухвалюючи рішення про залишення позову у справі №905/132/21 без розгляду, суди посилались на п.3 ч.1 ст.226 ГПК та зазначали, що у справах №905/1653/20 та №905/132/21 тотожними є сторони, предмет та підстави позову.
23. Скаржниця наполягає на тому, що в позовних заявах у вказаних справах вона визначила різні правові підстави позову.
24. Пунктом 3 ч.1 ст.226 ГПК передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
25. В оскаржуваних рішеннях суди правильно виходили з того, що залишити позов без розгляду відповідно до вказаної норми можливо лише за сукупності усіх трьох ознак спору, а саме: 1) спір між тими ж сторонами; 2) спір з тим самим предметом; 3) спір з тих самих підстав.
26. Отже, йдеться про те, що у провадженні суду має бути тотожна справа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.03.2019 у справі №906/920/16). Нетотожність хоча б одного із вказаних в п. 3 ч. 1 ст. 226 ГПК елементів не перешкоджає повторному зверненню особи до суду.
27. Суди дослідили, а сторони не заперечували, що предмети та суб`єктний склад у справі, яка розглядається, та у справі №905/1653/20 однакові.
28. Тому для правильного вирішення цієї справи Верховний Суд має встановити, чи існують правові підстави вважати наведені у зустрічному позові у справі №905/1653/20 та у позові у справі №905/132/21 підстави позову є тотожними.
29. Згідно з п. 5 ч.3 ст.162 ГПК у позовній заяві має міститися виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
30. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
31. Правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
32. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Подібні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 та постановах Верховного Суду від 03.08.2020 у справі №911/2139/19 і від 08.04.2021 у справі №761/41071/19, від 28.04.2021 у справі №908/522/20.
33. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17). Тому норми, на які посилається позивачка у справі, не є визначальними, натомість вагоме значення мають саме підстави, якими обґрунтовуються відповідні позовні вимоги, дослідивши які, суд самостійно визначає, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.
34. Застосування судом для ухвалення рішення саме інших норм матеріального права, аніж зазначені позивачем, не призводить до зміни підстав позову та обраного позивачем способу захисту (за наявності у сторін можливості надати відповідні докази та аргументи з огляду на зміну правової кваліфікації).
35. Таким чином, Верховний Суд вважає, що при застосуванні ч. 3 ч. 1 ст. 226 ГК мають значення саме фактичні обставини, на які посилається позивач, а не правові норми, якими він обґрунтовує свій позов. Інше тлумачення цієї норми суперечитиме завданню забезпеченню єдності судової практики та правової визначеності.
36. У справі №905/1653/20 за змістом позовних вимог позивачка просила суд визнати недійсним спірний Договір. Підставою зазначеного позову було визначено невідповідність Договору вимогам законодавства з посиланням на ст. 203 ЦК. Доказами, якими позивачка обґрунтовувала свою вимогу є відсутність у ФОП Ковтун О.М. статусу фінансової установи в розумінні Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", відсутність у ФОП Ковтун О.М. ліцензії на здійснення валютних операцій, факт невиконання ФОП Ковтун О.М. договору поруки, відсутність у Банка права на здійснення торгівлі, чим на думку ОСОБА_1 є укладення Банком спірного Договору.
37. У справі №905/132/21 за змістом зустрічних позовних вимог позивачка просила суд визнати недійсним спірний Договір. Підставою зазначеного позову було визначено також невідповідність Договору вимогам законодавства з посиланням на ст. 203 ЦК. ОСОБА_1 обґрунтовувала свою вимогу такими доказами: відсутність у ФОП Ковтун О.М. статусу фінансової установи в розумінні Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та відсутність у останньої наміру здійснювати господарську (підприємницьку) діяльність.
38. Отже, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо тотожності підстав подання зустрічного позову у справі №905/1653/20 та позову у справі №905/132/21, що в сукупності з тотожним предметом позову та тими самими сторонами у справі є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до п.3 ч.1 ст.226 ГПК.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
39. Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
40. За ч. 1 ст. 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
41. Ураховуючи викладене, ухвала та постанова судів попередніх інстанцій у цій справі підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.
Судові витрати
42. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється (ч. 14 ст. 129 ГПК).
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.03.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 у справі №905/132/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді О. Кролевець
Л. Стратієнко