№ 905/1742/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 905/1742/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників:

скаржник: АТ "Укртрангаз": Роєнко Є.В.

скаржник: АТ "НАК" Нафтогаз України": Когутенко М.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.01.2021

у складі колегії суддів: Ільїна О. В. (головуючого), Россолова В. В., Хачатрян В. С.

та на рішення Господарського суду Донецької області від 08.09.2020

у складі колегії суддів: Ніколаєва Л. В. (головуючого), Курило Г. Є., Харакоза К. С.

у справі за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Комунального виробничого підприємства "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

2. Публічне акціонерне товариство "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз"

про зобов`язання повернути безпідставно набуте майно та стягнення 30 914 285,40 грн

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз") звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом, в якому просило суд зобов`язати Комунального виробничого підприємства "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради (далі - КВП "Краматорська тепломережа") повернути АТ "Укртрансгаз" в натурі безпідставно набуте майно природний газ в обсязі 4 626,128 тис.куб.м; стягнути з КВП "Краматорська тепломережа" міськради на користь АТ "Укртрансгаз" 30 914 285,40 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 4 626,128 тис.куб.м.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на здійснення відповідачем з газотранспортної системи, оператором якої є позивач, через газорозподільну систему, оператором якої є третя особа 2 (ПАТ "Донецькоблгаз"), відбору природного газу у жовтні 2016 року - грудні 2016 року, квітні 2017 року, за відсутністю постачальника природного газу та без оформлення договірних відносин з позивачем.

3. За твердженням позивача зазначене свідчить про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача повернути безпідставно набуте майно та стягнення вартості набутого майна у порядку статей 1212 1213 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

4. 10.12.2015 між ПАТ "Укртрансгаз" (на т.ч. АТ "Укртрансгаз") (газотранспортне підприємство, позивач) та КВП "Краматорська тепломережа" (замовник, відповідач) укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №10-Крм.

5. За цим договором газотранспортне підприємство зобов`язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання - передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі ГРС), а замовник зобов`язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору (п. 1.1 договору).

6. 01.01.2016 між ПАТ "Донецькоблгаз" (оператор ГРМ, третя особа 2) та КВП "Краматорська тепломережа" (споживач, відповідач) укладено договір на розподіл природного газу № 06-13Т шляхом підписання останнім заяви приєднання до умов цього договору.

7. За цим договором оператор ГРМ зобов`язується надати замовнику послугу з розподілу природного газу, а споживач прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (п. 2.1 договору).

8. Цей договір укладається на невизначений строк (п. 12.1 договору), а згідно додатковою угодою № 2 до договору встановлено термін дії договору з 01.01.2017 по 31.12.2017.

9. У жовтні - грудні 2016 року, квітні 2017 року третьою особою ПАТ "Донецькоблгаз" надано, а відповідачем прийнято послуги з транспортування природного газу розподільними трубопроводами в обсягах 699,242 тис.куб.м, 1 598,042 тис.куб.м., 2 190,570 тис.куб.м, 138,274 тис.куб.м відповідно, про що свідчать відповідні акти від 31.10.2016, 30.11.2016, 31.12.2016, 30.04.2017, підписані сторонами цього договору.

10. 20.09.2016, 28.09.2016, 09.11.2016 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (на т.ч. АТ "НАК "Нафтогаз України") (постачальник, третя особа 1) та КВП "Краматорська тепломережа" міськради (споживач, відповідач) укладені договори постачання природного газу № 4645/1617-ТЕ-6, № 4698/1617-РО-6, № 4905/1617-БО-6 відповідно.

11. За цими договорами постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1 договорів).

12. Природний газ, що постачається за цими договорами, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, для виробництва теплової енергії для релігійних організацій, для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (п. 1.2 договорів).

13. Цими договорами узгоджено планові обсяги постачання газу з 01.10.2016 по 30.09.2017 (перші два договори), з 01.11.2016 по 30.09.2017 (третій договір) (п. 2.1 договорів (з урахуванням додаткових угод №№ 2, 4 від 31.03.2017 до договорів).

14. Договорами визначено в т.ч. порядок та умови передачі газу щодо оформлення споживачем заявок на плановані обсяги використання газу, підтвердження постачальником номінацій, складання актів приймання - передачі природного газу, порядок та умови проведення розрахунків, зокрема, щодо сплати постачальником оператору газотранспортної системи вартості послуги балансування у випадку встановлення негативного небалансу та відшкодування споживачем постачальнику таких витрат (розд. 3, 6 договорів).

15. Договори набирають чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діють в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 30.09.2017 (включно) (перші два договори), з 01.11.2016 по 30.09.2017 (включно) (третій договір), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (з урахуванням додаткових угод №№ 2, 4 від 31.03.2017 до договорів).

16. 30.05.2016 та 30.04.2017 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (на т.ч. АТ "НАК "Нафтогаз України"/НАК "Нафтогаз") (продавець, третя особа 1) та ПАТ "Укртрансгаз" (на т.ч. АТ "Укртрансгаз") (покупець, позивач) укладені договори про закупівлю природного газу № 1605001357-ВТВ, № 1704000321-ВТВ, № 1704000324-ВТВ, №1704000325-ВТВ за яким продавець зобов`язується передати у власність покупця у травні-грудні 2016 року, квітні - грудні 2017 року природний газ/газове паливо (природний газ для забезпечення виробничо - технологічних потреб та власних потреб, природний газ для забезпечення балансування (далі газ), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах договору (розд. 1 цих договорів).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

17. Рішенням Господарського суду Донецької області від 08.09.2020 у задоволенні позову відмовлено.

18. Відмовляючи у позові місцевий господарський суд дійшов висновку, що - позивачем неправильно надано кваліфікацію спірним правовідносинам, та з огляду на спеціальне законодавство у сфері газопостачання, яким врегульовано такі правовідносини, положення глави 83 ЦК України, зокрема, статей 1212 1213 ЦК України щодо безпідставного набуття, збереження майна, на які посилається позивач, застосуванню не підлягають. За таких обставин, обраний АТ "Укртрансгаз" спосіб захисту не відповідає змісту права оператора ГТС, яке він вважає порушеним, а також характеру та наслідкам такого порушення з боку КВП "Краматорська тепломережа", що є підставою для відмови у задоволенні позову.

19. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.01.2021 рішення Господарського суду Донецької області від 08.09.2020 року по справі № 905/1742/19 залишено без змін.

20. Апеляційний господарський суд пославшись, зокрема, на статті 1, 20, 22, 23 Закону України "Про ринок природного газу", положення п. 5 гл. 1 розд. І, п. 4 гл. 5 розд. VІ, п. 1 гл. 1 розд. VIII, п.10. гл. 3 розд. ХІІ, п.1, п.2 розд. XIIІ, п.10 гл.3 розд. XII, гл. 1 розд. XIV, п.7 гл.3 розд. XIV, гл. 4 розд. XIV, в цілому погодився з висновком місцевого господарського суду, зазначивши, що обраний АТ "Укртрансгаз" спосіб захисту не відповідає змісту права оператора ГТС, яке він вважає порушеним, а також характеру та наслідкам такого порушення з боку КВП "Краматорська тепломережа", що є підставою для відмови у задоволенні позову.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнений виклад вимог та підстав касаційних скарг

(АТ Укртрансгаз")

21. Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій у касаційній скарзі АТ "Укртрансгаз" просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

22. Касант стверджує про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права та в якості підстави касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) стверджуючи, в контексті цієї підстави, про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статей 1212 1213 ЦК України щодо наслідків безпідставного набуття майна, у правовідносинах з набуття споживачем обсягів природного газу, що належать постачальнику, за відсутності підтвердженого обсягу природного газу (номінації) та будь-яких договірних правовідносин між сторонами.

(АТ "НАК "Нафтогаз України")

23. Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій у касаційній скарзі АТ "НАК "Нафтогаз України" просить їх скасувати в частині відмови у стягненні 30 914 285,40 грн та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині.

24. Касант стверджує про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права та в якості підстав касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої, підпункт в) пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, посилаючись в контексті цих підстав на таке:

1) суди попередніх інстанцій не врахували висновків наведених Верховним Судом у постановах:

- від 12.09.2017 у справі № 826/10933/14, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19, від 06.03.2020 у справі № 803/13/16, від 10.04.2020 у справі № 808/954/17, від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17 та інших щодо оцінки природи первинних документів, як доказів у справі, та визначальних ознак господарських операцій та дослідження доказів на їх підтвердження;

- від 22.03.2018 у справі № 904/2092/17, від 20.02.2018 у справі № 911/653/17, від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17 щодо меж предмету доказування у справі та можливості дослідження правовідносин між постачальником і споживачем у окремому провадженні.

25. У судовому засіданні 08.04.2021 представники скаржників вимоги касаційних скарг підтримали та надали пояснення по суті справи.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

(КВП "Краматорська тепломережа")

26. Відповідач у відзиві на касаційні скарги просить у їх задоволенні відмовити, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій стосовно фактичних обставин справи, недоведення позивачем підстав позову, змісту спірних правовідносин та відсутності підстав для застосування до вимог позивача статей 1212 1213 ЦК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

27. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

28. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

29. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

30. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій

31. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до ГПК України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.

32. Цим Законом від 15.01.2020 № 460-XI законодавець звузив критерії допустимості, які дозволяють звернутися до Верховного Суду з касаційною скаргою, встановивши конкретні випадки, в яких рішення судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку.

33. До того ж, частиною першою статті 300 ГПК України у редакції Закону від 15.01.2020 № 460-XI визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

34. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

35. Верховний Суд враховує, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Аналогічний висновок викладено, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.

36. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

37. Отже, наявність передумов для реалізації скаржником права ініціювати касаційний перегляд судових рішень з підстав наведених у пунктах 1-3 частини другої статті 287 ГПК України перебуває в залежності від встановлення сукупності таких складових елементів (критеріїв) як подібність предмета спору (заявлених вимог), підстав позову (вимог), змісту позовних вимог, встановлених судами фактичних обставин та наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.

38. Відмінність предмета розгляду (предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог) у справі, що переглядається в касаційному порядку, та у постановах Верховного Суду, на які посилається касант обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, однаково як і не подібність правовідносин у таких справах за будь-яким іншим із зазначених вище критеріїв тягне за собою процесуальні наслідки встановлені статтею 296 ГПК України.

Щодо касаційної скарги АТ "Укртрансгаз"

39. Обґрунтовуючи передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підставу касаційного оскарження АТ "Укртрансгаз" стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 1212 1213 ЦК України у подібних цій справі правовідносинах, а саме у випадку безпідставного набуття споживачем природного газу за відсутності постачальника, який би передав позивачу природний газ на вході до газотранспортної системи для його подальшого транспортування відповідачу.

40. Надаючи оцінку цьому доводу скаржника суд касаційної інстанції, виходячи з приписів статті 300 ГПК України щодо меж касаційного перегляду, зважає на таке.

41. Відповідно до Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1064-р від 07.10.2015 "Деякі питання опалювального сезону 2015/16 року", Розпорядження Кабінету Міністрів України № 742-р від 05.10.2016 "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017", АТ "НАК "Нафтогаз України" було зобов`язане видати номінації Комунальному комерційну підприємству Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" та Обласному комунальному підприємству "Донецьктеплокомуненерго", відповідно до договорів, які укладені між ними, та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, і це є обов`язком АТ "НАК "Нафтогаз України", а не правом.

42. Враховуючи встановлений спеціальним законодавством у сфері газопостачання механізм постачання природного газу, можливість відбору підприємствами теплокомуненергетики із газотранспортної системи погоджених у відповідних договорах з Компанією обсягів природного газу перебуває у безпосередній залежності від належного виконання АТ "НАК "Нафтогаз України" своїх зобов`язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій. Тобто видача Компанією номінацій є однією із гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон. Водночас, визначений розпорядженням обов`язок надати номінації до початку опалювального сезону не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону

43. Близькі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 905/2248/18, від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, від 05.03.2019 у справі № 923/351/18.

44. Отже, доводи скаржника у частині відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються висновками Верховного Суду у постанові 25.02.2020 у справі № 905/2248/18, підстав відступати від яких не вбачає.

45. За встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин та враховуючи правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 905/2248/18, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин у справі, що переглядається, положень статей 1212 1213 ЦК України, отже і необхідності формування відповідного висновку щодо їх застосування за наведених касантом обставин.

46. Відтак, Верховний Суд дійшов висновку про залишення без задоволення поданої згідно з пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України касаційної скарги АТ "Укртрансгаз", позаяк доводи касанта стосовно відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах не знайшли свого підтвердження та по суті зводяться до заперечення встановлених судами фактичних обставин справи, з наданням скаржником суб`єктивної оцінки доказам, отже в цілому до заперечення результату судового вирішення спору, що з огляду на зміст частини другої статті 287 ГПК України не може бути окремою і достатньою підставою для касаційного перегляду оскаржуваних рішень.

Щодо касаційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз"

47. За змістом касаційної скарги вбачається, що обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України АТ "НАК "Нафтогаз України" стверджує, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків наведених Верховним Судом у постановах:

- від 06.03.2018 у справі № 917/492/17, від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17 щодо правового регулювання відбору природного газу споживачем та умов санкціонованого відбору цього ресурсу згідно з пунктом 5 глави І розділу 1, пунктом 1 глави 1 розділу ХІ Кодексу газотранспортної системи, розділом 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496;

- від 12.09.2017 у справі № 826/10933/14, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 06.03.2020 у справі № 803/13/16, від 10.04.2020 у справі № 808/954/17, від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17 та інших щодо оцінки природи первинних документів, як доказів у справі, та визначальних ознак господарських операцій та дослідження доказів на їх підтвердження;

48. Відтак, надаючи оцінку зазначеній підставі касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України та її обґрунтуванню, суд касаційної інстанції враховує таке.

49. У цій справі (№ 905/1742/19) предметом розгляду є вимоги транспортувальника природного газу (оператора газотранспортної системи) до споживача про зобов`язання повернути майно та стягнення коштів згідно статей 1212 1213 ЦК України, обґрунтовані тим, що відповідач набув природний газ позивача без будь-якої правової підстави.

50. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість заявлених АТ "Укртрансгаз" позовних вимог та відсутність підстав для витребування спірного майна (стягнення його вартості) на підставі статей 1212 1213 ЦК України, з огляду на специфіку правового регулювання відносин з постачання природного газу і природу договірних правовідносин між відповідачем та АТ "НАК "Нафтогаз України" у взаємозв`язку з правовідносинами за договорами між АТ "Укртрансгаз" та КВП "Краматорська тепломережа" на транспортування природного газу магістральними трубопроводами; між ПАТ "Донецькоблгаз" та КВП "Краматорська тепломережа" на розподіл природного газу, а також за договорами між АТ "НАК "Нафтогаз України" та АТ "Укртрансгаз" про закупівлю природного газу.

51. Водночас, зі змісту постанови Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 917/492/17 слідує, що Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" про стягнення вартості обсягу спожитого природного газу по категорії інші споживачі за відсутності підтвердженого обсягу за лютий 2017 року у розмірі 2 662 815,45 грн, посилаючись на приписи статей 526 549 610 903 ЦК України, а також положення Кодексу газорозподільних систем та Закону України "Про ринок природного газу".

52. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у лютому 2017 року позивачем були виявлені порушення ОКВПТГ "Лубнитеплоенерго" споживання природного газу за відсутності номінації по категорії КП (інші споживачі), що підтверджується звітом про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за лютий 2017 року, що в свою чергу, призвело до виникнення неврегульованого небалансу ПАТ "Лубнигаз" як оператора ГРМ в обсязі 131,287 тис.куб.м у лютому 2017 року, що свідчить про нерелевантність наведеної скаржником постанови як за суб`єктним складом, так і за предметом та підставами позову цій справі.

53. Як вбачається зі змісту постанови від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17, позивачем у справі є АТ "НАК "Нафтогаз України", відповідачем - Офіс великих платників податків ДПС, а предметом позову є оскарження податкового повідомлення-рішення. Отже, суб`єктний склад, правовідносини та правове регулювання таких відносин є відмінним від наявних у даній справі.

54. Зокрема, у цій справі Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду також зазначив, що "саме по собі ігнорування (невиконання) АТ "НАК "Нафтогаз України" визначеного обов`язку із видачі номінацій та поставки газу, що призвело до невиконання господарського зобов`язання саме постачальником, може мати наслідком притягнення такої особи до відповідальності відповідно до положень статті 59 Закону № 329-VIII, а також відшкодування збитків згідно з приписами статті 216 ГК України. Водночас, такі обставини не є тотожними фактичному руху матеріального активу, з яким ПК України і пов`язує реальність господарської операції як підстави для відображення відповідних зобов`язань в податковому обліку платника податків"

55 Крім того, за змістом наведених у касаційній скарзі АТ "НАК "Нафтогаз України" посилань на правові позиції суду касаційної інстанції, а саме постанови Верховного Суду України від 12.09.2017 у справі № 826/10933/14 (за позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень), постанов Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 803/1362/16 (за позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень), від 28.04.2020 у справі № 826/15568/16 (за позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень), від 10.04.2020 у справі № 808/954/17 (за позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень), від 06.03.2020 у справі № 803/13/16 (за позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень) убачається, що вказані постанови є відмінними від справи, що розглядається, з суб`єктним складом, предметом спору та правовим регулюванням таких відносин.

56. Посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків викладених у постановах від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18 та від 04.11.2019 у справі № 905/49/19 також не приймається касаційним судом до уваги позаяк предметом спору у зазначених справах є стягнення боргу за договором поставки в яких до предмету доказування входило з`ясування обставин передачі товарно-матеріальних цінностей за первинними бухгалтерськими документами, які містили певні дефекти, як то відсутність печатки та підпису відповідальної особи на видатковій накладній чи підпис невідомої особи тощо.

57. У свою чергу за подібного предмету розгляду, постановою від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19 Верховний Суд скасував судові рішення попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд до місцевого господарського, через неповноту з`ясування судами обставин справи та невиконання апеляційним судом імперативних приписів пункту 4 частини третьої статті 277 ГПК України щодо обов`язкового скасування судового рішення, прийнятого судом першої інстанції про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

58. До того ж суд касаційний суд вказав, що суди попередніх інстанцій помилково прийняли до уваги розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р, в той час як на момент виникнення спірних правовідносин було чинним розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.10.2015 № 1064-р, яке не досліджувалось судами, отже зазначена постанова містить лише вказівки щодо необхідності застосування останнього розпорядження до спірних правовідносин та дій які належить вчинити суду при новому розгляді справи, за остаточно не встановлених судами фактичних обставин цієї справи, що не є висновком щодо застосування норми права у подібних правовідносинах для цілей касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 287 ГПК України.

59. Аналіз змісту наведених вище постанов, дає підстави для висновку, що визначальна відмінність предмету та підстав позову у даній справі та у постановах Верховного Суду, на які посилається касатор, однаково як і не подібність правовідносин у таких справах за будь-яким іншим із зазначених вище критеріїв свідчить, що вони не є релевантними висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах для цілей обґрунтування підстав касаційного оскарження у даній справі (№ 905/1742/19) в розумінні пункту першого частини другої статті 287 ГПК України.

60. Також, колегія суддів касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, з`ясовуючи обставини виконання/невиконання АТ "НАК "Нафтогаз України" зобов`язання з видачі номінацій відповідачу, що обґрунтовані посиланням на практику, викладену в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 911/653/17 (позов газорозподільного підприємства про стягнення зі споживача частини вартості компенсації обсягів небалансу в грудні 2016 року у розмірі 800 000,00 грн), від 22.03.2018 у справі № 904/2092/17 (позов про припинення дії, що порушує право), від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17 (позов споживача до оператора газорозподільної системи про зобов`язання відновити газопостачання, яке припинено на підставі актів про припинення від 31.03.2017), як через суттєві відмінності цих справ за критеріями подібності правовідносин, так і враховуючи, що наведені скаржником твердження стосуються оцінки обставин відповідної конкретної справи, отже не є висновками щодо застосування норм права для цілей касаційного оскарження у інших справах відповідно до частини другої статті 287 ГПК України.

61. Так, зокрема, за змістом постанови Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17 судом розглянуто позовні вимоги споживача до оператора газорозподільної системи про зобов`язання відновити газопостачання, обґрунтовані посиланням на неправомірність дій відповідача з огляду те, що між позивачем та третьою особою (постачальником природного газу) існують договірні відносини з визначенням обсягу постачання природного газу.

62. При цьому, твердження, яке наводить касант в обґрунтування підстав касаційного оскарження: "…суд вважає, що питання правомірності чи неправомірності дій (бездіяльності) Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", які полягали у тому, що останнім не було виділено позивачу номінацій щодо обсягів природного газу на спірні місяці, як правових наслідків таких дій (бездіяльності) може бути предметом окремого позову. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 904/5094/17. З огляду на викладене висновок суду про неправомірність дій АТ "НАК "Нафтогаз" щодо невидачі номінацій підлягає виключенню з мотивувальної частини постанови як такий, що є передчасним, оскільки дослідження обставин в цій частині може бути здійснено у межах окремого позову та не впливає на оцінку правомірності дій відповідача з відключення природного газу на об`єктах позивача…" стосується оцінки обставин конкретної справи (№ 904/5621/17) за неподібних до справи (№ 905/1742/19) предмета спору, підстав позову і змісту позовних вимог, отже і за суттєво відмінного від цієї справи предмету доказування, який згідно з частиною другою статті 76 ГПК України складають обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

63. До того ж, відхиляючи доводи скаржника щодо виходу суду апеляційної інстанції за межі предмету доказування колегія суддів касаційної інстанції акцентує увагу на тому, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

64. Оцінюючи наведені вище доводи скаржника, колегія суддів враховує, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 (абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18), зазначено, що подібність правовідносин (про яку йдеться в статті 287 ГПК України), означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.

65. Зважаючи на наведене, посилання АТ "НАК "Нафтогаз" на зазначені вище постанови Верховного Суду, що ухвалені за неподібних даній справі правовідносин, не можуть розглядатися як такі, що підтверджують підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки вони відрізняються як предметом спору, так підставами позову і змістом позовних вимог та встановленими фактичними обставинами.

66. Такі обставини зумовлюють необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз" на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, позаяк після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними.

67. Щодо посилання скаржника на недослідження судами попередніх інстанцій усієї сукупності доказів і обставин справи Верховний Суд зауважує, що згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

68. Відхиляючи доводи скаржників суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

69. Верховний Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торія проти Іспанії"). Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

Щодо суті касаційної скарги

70. Доводи касаційних скарг АТ "Укртрансгаз" та АТ "НАК "Нафтогаз" не знайшли свого підтвердження в якості підстав для скасування постанови Східного апеляційного господарського суду від 04.01.2021 та рішення Господарського суду Донецької області від 08.09.2020 у справі № 905/1742/19.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

71. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

72. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

73. Ураховуючи наведені положення законодавства та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень немає, отже касаційну скаргу АТ "Укртрансгаз" належить залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

74. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

75. Відтак, оскільки підстава для касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.01.2021 та рішення Господарського суду Донецької області від 08.09.2020 у справі № 905/1742/19.

76. Колегія суддів касаційного суду зазначає, що апеляційний суд переглянув судове рішення у справі № 905/1742/19 відповідно до релевантних висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, підстав для відступлення від яких у цій справі колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись статтями 286 296 300 301 308 309 314 315 317 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.01.2021 та рішення Господарського суду Донецької області від 08.09.2020 у справі № 905/1742/19 залишити без змін.

3. Закрити касаційне провадження у справі № 905/1742/19 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. Г. Пєсков

В. Я. Погребняк