ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 905/175/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Кібенко О.Р., Стратієнко Л.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

на рішення Господарського суду Донецької області

(суддя - Фурсова С.М.)

від 16.03.2021

та постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий - Стойка О.В., судді - Попков Д.О., Пушай В.І.)

від 18.06.2021

у справі за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча»

про стягнення 60 295, 97 грн,

1. Короткий зміст позовної заяви та заперечень

1.1. У січні 2021 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі - АТ «Українська залізниця», позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» (надалі - ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», відповідач) 60 295,97 грн, з яких: 3 096,00 грн плата за користування вагонами, 49 103,17 грн збір за зберігання вантажу, 8 096,80 грн збір за охорону вантажу.

1.2. В обґрунтування заявлених вимог позивач стверджує, що відповідач в порушення умов договору про надання послуг №00039/ЦТЛ-2018 від 14.02.2018, договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії №1/28 від 28.02.2017, а також Статуту залізниць України, Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (надалі - Правила розрахунків) та Правил зберігання вантажів (статті 12, 46 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (надалі - Правила зберігання) неналежним чином виконав свої зобов`язання щодо внесення плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу та збору за охорону вантажу, нарахованих за несвоєчасне вивезення вагонів із станції призначення.

1.3. Відповідач проти задоволення позову заперечував та зазначав, що:

- позивач безпідставно нарахував плату за користування вагонами, оскільки несвоєчасне звільнення колії станції призначення виникло виключно з вини перевізника. ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» вказував, що 29.07.2020 на під`їзну колію прибули 955 вагонів, з них на станцію Маріуполь-Сортувальний прибуло 310 вагонів, що перевищило середньодобовий вагонообіг на станції Маріуполь-Сортувальний на 41,6%, а тому він, на його думку, має бути звільнений від плати за користування вагонами на підставі статті 121 Статуту та пункту 16 розділу 6 Правил користування вагонами і контейнерами;

- під час проведення приймально-здавальних операцій було виявлено 12 вагонів (4 вагони власності ЦТЛ), які мали порушення технічного стану та загрожували безпеці руху, про що було зроблено запис у настільному журналі ф. ВУ-15 працівниками комбінату;

- збір за зберігання вантажу та збір за охорону вантажу можуть бути нараховані за умови затримки вагонів з вини одержувача, проте жодного акта загальної форми ГУ-23 позивач не оформив, що є порушенням пункту 15 договору №1/28 від 28.02.2017, статті 31 Статуту залізниць України.

1.4. Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній з викладеними у відзиві запереченнями не погодився та зазначив, що:

- вагони не подавались локомотивом залізниці на фронти навантаження (вивантаження), а знаходились на передавальних коліях ст. Маріуполь-Сортувальний і згідно з умовами договору №1/28 від 28.02.2017 мали бути вивезені зі станції локомотивом відповідача впродовж 4 годин після закінчення передавальних операцій;

- укладені між сторонами договори не встановлюють максимальну переробну спроможність фронтів навантаження (вивантаження). Також договори не встановлюють будь-яких обмежень щодо мінімальної, максимальної кількості вагонів, що мають забиратися на під`їзну колію відповідача;

- облік часу користування вагонами має здійснюватися з урахуванням безоплатного терміну зберігання. Облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, які складаються на підставі пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23.

2. Фактичні обставини справи, установлені судами

2.1. 14.02.2018 між ПАТ «Українська залізниця», яке змінило найменування на АТ «Українська залізниця» (перевізник) та ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» (замовник) укладено договір про надання послуг №00039/ЦТЛ-2018, предметом якого відповідно до п. 1.1 є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

2.2. Надання послуг за договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами (пункт 1.3. договору).

2.3. Замовник зобов`язався, зокрема, оплачувати перевізнику послуги, пов`язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передоплати за кодом платника; відшкодовувати перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України, через: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірку вантажів перевізником (маси вантажу), митними та іншими державними органами контролю; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини, що залежать від перевізника, а також нести відповідальність за затримки вантажів на підходах до станції призначення та здійснювати оплату платежів, пов`язаних з цими затримками. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (п.п.2.1.6., 2.1.7. договору).

2.4. Перевізник зобов`язався, зокрема, приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у вагонах (контейнерах) перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації АС «Месплан», доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору; складати документи, передбачені пунктом 1.3. договору щодо нарахування сум платежів (п.п.2.3.2., 2.3.5. договору).

2.5. 28.02.2017 між ПАТ «Українська залізниця» (залізниця) та ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (власник колії) укладено договір №1/28 про експлуатацію залізничної під`їзної колії ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» при станції Маріуполь-Сортувальний регіональної філії «Донецька залізниця».

2.6. Пунктом 6 договору в редакції додаткової угоди визначено: «Вагони, які здані власнику колії забираються власником колії з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний залізниці впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій, по станції Рудна власника колії впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій».

2.7. Відповідно до пункту 14 договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії власник колії сплачує залізниці плату, у тому числі:

- за користування вагонами (контейнерами) згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами та Тарифного керівництва №1 (пп. «б»);

- інші збори і плати згідно Статуту залізниць України, Правил перевезень вантажів, Тарифного керівництва №1 (пп. «в»). Збори і плати сплачуються залізниці відповідно до діючого законодавства.

2.8. 29.07.2020 о 05:50 год на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на адресу відповідача прибув потяг №9543. У складі потягу знаходилось 53 вагони з вантажем.

2.9. Враховуючи умови абз.2 п.6 договору № 1/28 про експлуатацію залізничної під`їзної колії ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» при станції Маріуполь-Сортувальний в редакції додаткової угоди від 17.07.2018, відповідач повинен був забрати спірні вагони з другої колії станції Маріуполь-Сортувальний своїм локомотивом протягом 4-х годин після закінчення передавальних операцій. Оскільки згідно з актом про затримку вагонів №1-64 від 30.07.2020 приймально-здавальні операції були здійснені у період з 05:50 год до 08:39 год 29.07.2020, то відповідач повинен був забрати спірні вагони та контейнери не пізніше 12:39 год 29.07.2020.

2.10. Вагони з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний забрано локомотивом ПрАТ «ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» о 15-30 год 30.07.2020, загальний час простою склав 26 годин 51 хвилина, що останнім не заперечується і підтверджено пам`яткою про подавання вагонів №2186 та актом на затримку вагонів №1-64 від 30.07.2020 (ф. ГУ-23), який представником вантажоодержувача підписано з зауваженням такого змісту: «Термін, вказаний в договорі, має декларативний характер і не несе за собою фінансову відповідальність».

2.11. Фактично потяг простояв на колії станції Маріуполь-Сортувальний до 15:30 год 30.07.2020, про що позивачем 31.07.2020 у присутності НТК Ільїна Є.А. та комерційного агента станції Маріуполь-Сортувальний Ставрієнко Г.А. складено акт загальної форми №6-317.

2.12. За час простою відповідачеві нарахована плата за користування вагонами у розмірі 2 580,00 грн, яка була внесена до відомості плати за користування вагонами (ф. ГУ-46) №31079118.

2.13. Також ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» за час знаходження вагонів на місцях загального користування (коліях станції) були нараховані: збір за зберігання вантажу в розмірі 40 919,30 грн без ПДВ (49 103,17 грн з ПДВ) та збір за охорону вантажу у разі його затримки не з вини залізниці (у трьох вагонах) у розмірі 6 747,34 грн без ПДВ (8 096,80 грн з ПДВ), які були внесені до накопичувальної картки (ф. ФДУ-92) №03080779.

2.14. Також позивач за час простою нарахував відповідачу плату за користування вагонами та вніс її до відомості плати за користування вагонами (ф. ГУ-46) №31079118 у розмірі 2 580,00 грн без ПДВ (3 096,00 грн з ПДВ).

2.15. Відомість плати за користування вагонами №31079118 та накопичувальна картка №03080779 були пред`явлені ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» для підписання і оплати.

2.16. Представник ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» відомість та накопичувальну картку підписав із зауваженнями, зазначивши, що суми 2 580,00 грн, 40 919,30 грн та 6 747,34 грн відповідно відхиляються, будуть розглянуті у претензійному порядку, причини відхилення не зазначено.

2.17. Судами встановлено, що загальний час простою за період з 08:39 год 29.07.2020 по 15:30 год 30.07.2020 склав 30 годин 51 хвилина.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 16.03.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2021, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача плату за користування вагонами у розмірі 3 096,00 грн, збір за охорону вантажу у розмірі 8 096,80 грн, судовий збір у розмірі 2 270,00 грн. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення збору за зберігання вантажу у розмірі 49 103,17 грн відмовлено.

3.2. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення плати за користування вагонами та збору за охорону вантажу суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем належними доказами не доведено, що затримка вивезення спірних вагонів мала місце з вини залізниці. Також суди вказали, що в затриманому потягу знаходились 3 вагона з вантажем, який підлягав охороні, а тому за затримку вантажу, який охороняється з причин, не залежних від залізниці, останньою правомірно нараховано вартість за охорону вантажу в сумі 8 096,80 гривень.

3.3. Відмовляючи у стягненні збору за зберігання вантажу суди попередніх інстанцій вказали, що відповідач звільнив колії у період безоплатного зберігання, а тому підстави для нарахування збору за зберігання вантажу відсутні, оскільки поїзд №9543 прибув 29.07.2020 о 05:50 год та був забраний з колій загального користування 30.07.2020 о 15:30. Згідно з розділом 7 ППВ безоплатна доба зберігання починає обчислюватися з 24-ої години 29.07.2020 та закінчується о 24-ій годині 30.07.2020, отже в цьому випадку нарахування збору за зберігання за встановленими чинним законодавством тарифами можливе з 00:00 годин 31.07.2020.

3.4. Суд апеляційної інстанції також зазначив про відсутність затримки вагонів та контейнерів з вини вантажовласника, оскільки матеріали справи не містять наказу залізниці про затримку вагонів та контейнерів з вини вантажовласника, а зі змісту акту загальної форми та акту про затримку вагонів вбачається, що мала місце не затримка вагонів залізницею, а простоювання їх на коліях станції в період з 8.39 год 29.07.2020 року по 15.30 год 30.07.2020 року через не забирання їх вантажовласником.

3.5. Доводи відповідача на визначену в акті обстеження під`їзної колії середньодобову кількість вагонів по ст. Маріуполь-Сортувальний у розмірі 219 одиниць (пункт 9 акту) суди відхилили, оскільки ні умовами укладених між сторонами договорів, ні актом обстеження не було передбачено заборони залізниці подавати вагони (виставляти на передавальні колії станції Маріуполь-Сортувальний) у більшій кількості, ніж зазначено.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження

4.1. 06.07.2021 позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати в частині відмови у стягненні збору за зберігання вантажу в сумі 49 103,17 грн та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.

4.2. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм статті 46 Статуту залізниць України, пункту 8 Правил зберігання вантажів та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах, що є підставою касаційного оскарження відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

4.3. З огляду на те, що справа є малозначною скаржник вказує, що відповідно до підпунктів «а», «в» пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має виняткове значення для скаржника, оскільки:

- у судах першої та апеляційної інстанцій розглядаються 150 подібних позовних заяв про стягнення додаткових зборів і плат за затримки вантажу на станції призначення;

- відсутня однакова та стала судова практика щодо обчислення терміну безоплатного зберігання вантажу, що підтверджується наявністю різних позицій судів апеляційної інстанції, зокрема, у справах № 905/1693/20 та № 905/107/21;

- визначення порядку обчислення терміну безоплатного зберігання вантажу у цій справі впливає на правовідносини залізниці з іншими вантажоодержувачами.

Також скаржник стверджував про необґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції, що для підтвердження факту затримки потрібен наказ про затримку вагонів, а також про те, що мав місце простій, а не затримка вагонів.

4.4. Верховний Суд дійшов висновку, що відповідно до підпунктів «а», «в» пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України наявні підстави для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

4.5. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, оскільки суди правильно порахували період безкоштовного зберігання вантажу і відповідач не допустив жодного прострочення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

5.1. Верховний Суд враховує, що в провадженні колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду перебувала аналогічна справа № 905/140/21. За результатами її розгляду касаційну скаргу АТ «Українська залізниця» залишено без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

5.2. Суд касаційної інстанції не вбачає підстав для відступу чи врахування результатів вирішеного спору у аналогічній справі № 905/140/21, оскільки колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/140/21 не надавала висновок про застосування статті 46 Статуту залізниць в сукупності з пунктом 8 Правил зберігання щодо порядку обчислення безоплатного зберігання вантажу у випадку затримки вагонів. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/140/21 лише процитувала статтю 46 Статуту залізниць та пункт 8 Правил зберігання, при цьому, не конкретизувала як саме застосовувати вказані норми.

5.3. Верховний Суд, здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, проаналізувавши доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі та доводи відзиву на касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи, надану судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

5.4. Частиною 1 статті 306 Господарського кодексу України визначено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

5.5. Згідно з частиною 6 статті 306 Господарського кодексу України передбачено, що відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

5.6. Статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (пункт 2 Статуту).

5.7. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (пункт 3 Статуту).

5.8. У касаційній скарзі скаржник стверджує, що судами попередніх інстанцій при розрахунку терміну безкоштовного зберігання не враховано, що мала місце затримка вагонів, а тому доба безкоштовного зберігання закінчилася після спливу 24-ої години з моменту спливу 4-х годин від часу прибуття вагонів, передбачених умовами договору для передавальних операцій.

5.9. Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції помилково назвав подію, яка сталася 29.07.2020 простоюванням, оскільки не визначив, чим саме передбачена така термінологія, яка різниця між затримкою та простоюванням вагонів на станції призначення та чи може взагалі бути простій вагонів на станції призначення.

5.10. Суд касаційної інстанції не погоджується з висновком апеляційного господарського суду про відмінність затримки від простоювання вагонів на станції призначення, оскільки ні Правила зберігання вантажів, ні Статут залізниць не розмежовують ці поняття. Крім того, апеляційний господарський суд, вказуючи про простій вагонів, не спростував доводи суду першої інстанції про те, що у справі, яка переглядається, мала місце саме затримка і така затримка відбулася не з вини залізниці.

5.11. Також Верховний Суд не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що для підтвердження факту затримки вагонів з вини вантажовласника необхідна наявність наказу залізниці про затримку вагонів та контейнерів.

5.12. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів та їх номери. Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4). Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією (пукти 8, 9 Правил користування вагонами і контейнерами).

5.13. З матеріалів справи вбачається, що затримка вагонів сталася на станції призначення, проте апеляційний господарський суд не послався на відповідну норму, згідно з якою про затримку вагонів на станції призначення повинен видаватися наказ.

5.14. За таких обставин, доводи суду апеляційної інстанції про те, що затримка відбулася не з вини вантажоотримувача, оскільки матеріали справи не містять наказу залізниці про затримку вагонів та контейнерів з вини вантажовласника, є безпідставними з огляду на те, що залізниця видає наказ про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника лише на підходах до станції призначення.

5.15. Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 904/5743/16 вказано, що належним і допустимим доказом на підтвердження факту настання відповідних подій - затримки вагонів на станції, є акт загальної форми ГУ-23, що складений згідно з додатком № 6 до Правил користування вагонами і контейнерами.

5.16. Тобто залізницею належним та допустим доказом доведено факт затримки вагонів.

5.17. Порядок зберігання та нарахування у зв`язку з цим відповідного збору регламентується Правилами зберігання вантажів.

5.18. Якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу (пункт 5 Правил зберігання).

5.19. Пунктом 46 Статуту залізниць передбачено, що одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

5.20. Тобто всі вантажі, які прибувають на станцію призначення зберігаються безкоштовно протягом доби, проте порядок обчислення початку безкоштовного строку залежить виключно від причин несвоєчасного вивантаження вантажу.

5.21. Згідно з пунктом 8 Правил зберігання збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

5.22. Термін безоплатного зберігання обчислюється: якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження; при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу; при затримці - з моменту затримки.

5.23. З огляду на те, що позивачем доведена затримка вантажу, термін безкоштовного зберігання варто обчислювати після спливу 4-х годин, передбачених умовами договору для передавальних операцій.

5.24. Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №317 від 26.03.2009 (надалі - Збірник тарифів) передбачено, що неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.

5.25. Виходячи з викладеного, безкоштовну добу слід розраховувати наступним чином: потяг №9543 прибув 29.07.2020 о 05:50 год та був забраний з колій загального користування 30.07.2020 о 15:30 год, тому витрати на зберігання вантажу потрібно нараховувати лише за одну добу після спливу 4-х годин відведених для передавальних операцій після здійснення розвантажувальних операцій.

5.26. Тобто у справі, що переглядається, безоплатне зберігання закінчилося о 9:50 год 30.07.2020 (29.07.2021 о 5:50 год - прибули; о 8:39 год - закінчилися приймально здавальні операції, а тому відлік безоплатної доби зберігання вантажу з урахуванням пункту 6 договору розпочався о 12:39 - 29.07.2020 та закінчився о 12:39 - 30.07.2020), а вагони були забрані лише о 15:30 год - 30.07.2020.

5.27. За наслідками перевірки здійсненого позивачем розрахунку плати за зберігання вантажу, суд касаційної інстанції вважає його арифметично правильним та обґрунтованим, а тому позовні вимоги в частині стягнення збору за зберігання вантажу підлягають задоволенню в повному обсязі.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

6.2. Згідно з положеннями статті 311 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: не-правильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

6.3. Оскільки суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, а також оскільки виправлення відповідної помилки не потребує з`ясування нових обставин і дослідження нових доказів, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних у справі судових рішень та ухвалення нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

7.2. Згідно з пунктом 2 частини 1, пунктом 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

7.3. Судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг у справі, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 300, пунктом 3 частини 1 статті 308, статтями 311 315 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 16.03.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 905/175/21 в частині відмови у стягненні збору за зберігання вантажу у розмірі 49 103,17 грн скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» в частині стягнення збору за зберігання вантажу у розмірі 49 103,17 грн задовольнити.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. №1; код ЄДРПОУ 00191129) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. №5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (84404, Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, будинок №22; код ЄДРПОУ 40150216) збору за зберігання вантажу у розмірі 49 103,17 грн, 3405,00 грн - судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги та 4 540,00 грн - судового збору сплаченого за подання касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді О. Кібенко

Л. Стратієнко