ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 905/1826/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Грузицька І. В.,

представники учасників справи:

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Лук`яненко Вікторії Миколаївни

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.03.2020 (судді: Дучал Н. М. - головуючий, Гетьман Р. А., Россолов В. В.) у справі

за позовом Слов`янської міської ради

до Фізичної особи-підприємця Лук`яненко Вікторії Миколаївни

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 493 004,54 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У жовтні 2019 року Слов`янська міська рада звернулася до Господарського суду Донецької області з позовом до фізичної особи-підприємця Лук`яненко В. М. про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю у сумі 493 004,54 грн.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.12.2019 закрито провадження у справі № 905/1826/19 за позовом Слов`янської міської ради до Фізичної особи-підприємця Лук`яненко В. М. про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 493 004,54 грн на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги пред`явлено до фізичної особи-підприємця, яка припинила свою господарську діяльність до звернення з цим позовом, отже ця справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а повинна розглядатися за правилами цивільного судочинства місцевим загальним судом цивільної юрисдикції.

2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.03.2020 ухвалу Господарського суду Донецької області від 12.12.2019 скасовано, справу передано на розгляд до суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18, дійшов висновку, що зміст та підстави поданого позову свідчать, що спір між сторонами виник з правовідносин фактичного користування відповідачем, як власником нерухомого майна, земельною ділянкою комунальної форми власності без укладення договору оренди та не отримання власником земельної ділянки доходів у виді орендної плати.

За змістом статей 51 52 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, частини 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у разі припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання, пов`язані з господарською діяльністю не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що Господарський суд Донецької області закриваючи провадження у цій справі не врахував, що згідно з ухвалою Слов`янського міськрайонного суду від 09.09.2019 у справі № 243/10245/19 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Слов`янської міської ради до фізичної особи-підприємця Лук`яненко В. М. про стягнення безпідставно збережених коштів у виді орендної плати у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства і роз`яснено позивачеві, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.03.2020, Лук`яненко В. М. у касаційній скарзі просить її скасувати, а ухвалу Господарського суду Донецької області від 12.12.2019 залишити без змін, акцентуючи на прийнятті судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник наголошує, що для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема, підприємницької діяльності, потрібно встановити факт ведення відповідачем як фізичною особою-підприємцем на цій земельній ділянці діяльності, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру. Таку правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 922/3204/17, від 15.05.2019 у справі № 686/19389/17, від 09.10.2019 у справі № 209/1721/14-ц.

Наявність статусу підприємця не підтверджує, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах. Зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 761/5115/17.

Скаржник наголошує, що докази використання спірної земельної ділянки відповідачем для здійснення господарської діяльності відсутні, отже спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а постанова Східного апеляційного господарського суду від 24.03.2020 підлягає скасуванню.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу Слов`янська міська рада просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін, акцентуючи, що як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18 з дати набрання чинності Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 дійшла висновку, що у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її обов`язок укласти обов`язковий до укладення договір не припиняється, а залишається за нею як за фізичною особою. Відтак з 15.12.2017 господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду згідно з пунктом 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України у вказаній редакції спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

При цьому згідно з ухвалою Слов`янського міськрайонного суду від 09.09.2019 у справі № 243/10245/19 Слов`янській міській раді було відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом про стягнення з Лук`яненко В. М. безпідставно збережених коштів у виді орендної плати у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Роз`яснено позивачеві, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Слов`янська міська рада з посиланням також на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.01.2020 у справі № 922/1974/19, наголошує, що ухвала Господарського суду Донецької області від 12.12.2019 про закриття провадження у справі № 905/1826/19 з аналогічними вимогами зі справою № 243/10245/19 через те, що справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства поставило під сумнів право Слов`янської міської ради на ефективний засіб правового захисту в національному судовому органі та є порушенням закріпленого у Конвенції принципу доступу до правосуддя.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваної постанови, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

4.2. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі статтею 2 та частиною 1 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

У численних постановах Верховного Суду, зокрема, у постанові від 22.01.2020 у справі № 922/1974/19 зазначено, що поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Частинами 2, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України встановлені особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

4.3. Як свідчать матеріали справи, Слов`янська міська рада звернулася до Господарського суду Донецької області з позовом до фізичної особи-підприємця Лук`яненко В. М. про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю у сумі 493 004,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 01.04.2019 Лук`яненко В. М. з 10.01.2012 належать на праві приватної власності нежитлові будівлі, розташовані на земельній ділянці площею 0,3489 га (кадастровий номер 1414100000:01:001:0990) за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами розгляду заяви фізичної особи - підприємця Лук`яненко В. М. згідно з рішенням Слов`янської міської ради від 23.07.2015 № 53-lXXX-6 фізичній особі - підприємцю Лук`яненко В. М. надано в оренду земельну ділянку площею 0,3489 га (кадастровий номер 1414100000:01:001:0990) за адресою: АДРЕСА_1.

21.08.2015 відповідачеві надано для підписання і реєстрації договір оренди землі, який нею не підписано.

Протягом 2015-2019 років Слов`янська міська рада неодноразово направляла Лук`яненко В. М. листи з проханням оформити договір оренди земельної ділянки, який укладений і зареєстрований не був.

При цьому, як зазначав позивач та установили суди, згідно з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 16.01.2017 внесено запис № 22770060004021960 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Лук`яненко В. М.

4.4. Суд апеляційної інстанції установив, що аналіз змісту та підстав поданого позову свідчить, що спір між сторонами виник з правовідносин фактичного користування відповідачем, як власником нерухомого майна, земельною ділянкою комунальної форми власності без укладення договору оренди та не отримання власником земельної ділянки доходів у вигляді орендної плати.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18, за змістом статей 51 52 598 - 609 Цивільного кодексу України, статей 202 - 208 Господарського кодексу України, частини 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у разі припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання, пов`язані з господарською діяльністю не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

4.5. При цьому посилання заявника касаційної скарги на правову позицію стосовно того, що для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема, підприємницької діяльності, потрібно встановити факт ведення відповідачем як фізичною особою-підприємцем на цій земельній ділянці діяльності, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 922/3204/17, від 15.05.2019 у справі № 686/19389/17, від 09.10.2019 у справі № 209/1721/14-ц), а також стосовно того, що наявність статусу підприємця не підтверджує, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 761/5115/17) у цьому випадку не спростовують висновок суду апеляційної інстанції про неправомірність закриття місцевим судом провадження у справі, оскільки матеріали справи свідчать, що згідно з відповідним рішенням органу місцевого самоврядування за результатами розгляду звернення саме фізичної особи - підприємця Лук`яненко В. М. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її в оренду фізичній особі - підприємцю Лук`яненко В. М. для функціонування нежитлових будівель (демонстраційна площадка з продажу будівельних матеріалів).

Питання правомірності вимог власника земельної ділянки (Слов`янської міської ради) безпідставно збережених коштів у виді орендної плати за визначений позивачем період має вирішуватися під час розгляду справи по суті заявлених вимог.

4.6. Крім того, як свідчать матеріали справи та установлено судом апеляційної інстанції, ухвалою Слов`янського міськрайонного суду від 09.09.2019 у справі № 243/10245/19 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Слов`янської міської ради до фізичної особи-підприємця Лук`яненко В. М. про стягнення безпідставно збережених коштів у виді орендної плати у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Слов`янській міській раді з посиланням на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18, роз`яснено, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

4.7. У статті 6 Конвенції закріплений принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.01.2020 у справі № 922/1974/19 зазначила, що здійснюючи тлумачення положень Конвенції, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28.05.1985 у справі "Ашингдейн проти Великої Британії").

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04.12.1995 у справі "Белле проти Франції").

ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами.

Так, у рішенні від 17.01.2013 у справі "Мосендз проти України" (заява № 52013/08) ЄСПЛ установив, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції, через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (пункти 116, 119, 122, 125).

У рішенні від 09.12.2010 у справі "Буланов та Купчик проти України" (заяви № 7714/06 та № 23654/08) ЄСПЛ установив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду України розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади. Крім того, ЄСПЛ указав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (пункти 27, 28, 38, 40).

У рішенні від 21.12.2017 у справі "Шестопалова проти України" (заява № 55339/07) ЄСПЛ зробив висновок, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції (пункти 13, 18, 24).

Велика Палати Верховного Суду у постанові від 22.01.2020 у справі № 922/1974/19 дійшла висновку, що постановлення Господарським судом ухвали про відмову у відкритті провадження у справі з аналогічними вимогами з цивільною справою № 632/529/18 через те, що справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, поставило під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Непослідовність національного суду створила перешкоди та невизначеність у реалізації права на судовий захист.

4.8. Ураховуючи таку правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова від 22.01.2020 у справі № 922/1974/19) колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про неправомірність закриття провадження у справі № 905/1826/19 у зв`язку із позбавленням позивача на ефективний засіб правового захисту в національному судовому органі.

4.9. За таких обставин суд апеляційної інстанцій дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про скасування ухвали Господарського суду Донецької області від 12.12.2019 з направленням справи на розгляд до суду першої інстанції.

4.10. Доводи касаційної скарги наведених висновків не спростовують та не впливають на них, а посилання про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права у прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. За змістом пункту 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (абзац 2 частини 2 зазначеної норми).

Згідно з частинами 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.3. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення касаційної скарги Лук`яненко В. М. без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанцій без змін як такої, що ухваленп з додержанням норм процесуального права.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Лук`яненко В. М. залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.03.2020 у справі № 905/1826/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак