ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 905/1840/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Кібенко О.Р., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1

на додаткову ухвалу Господарського суду Донецької області

(суддя - Ніколаєва Л.В.)

від 19.06.2023

та постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Радіонова О.О., судді: Попков Д.О., Стойка О.В.)

від 23.08.2023

за заявою Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"

про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

у справі №905/1840/21

за позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 )

до:

Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (далі - ПрАТ "МК"Азовсталь"),

Компанії "Барленко ЛТД" (Barlenco LTD),

Компанії "Метінвест Б.В." (Metinvest B.V.)

про визнання правочину недійсним та стягнення збитків,

за участю представників учасників справи:

позивача - ОСОБА_2 ,

відповідача 1 - не з`явився,

відповідача 2 - не з`явився,

відповідача 3 - не з`явився.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог та ухвалених судових рішень

1.1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (далі - ПрАТ «МК «Азовсталь», відповідач 1); Компанії «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD); Компанії «Метінвест Б.В.» (Metinvest B.V.) про:

- визнання недійсним правочину щодо застосування до ОСОБА_1 процедури примусового викупу належних йому на праві власності акцій ПрАТ «МК «Азовсталь» у відповідності до публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ «МК «Азовсталь» від 19.03.2018;

- стягнення солідарно з ПрАТ «МК «Азовсталь»; Компанії «Барленко ЛТД» (Barlenco LTD); Компанії «Метінвест Б.В.» (Metinvest B.V.) на користь ОСОБА_1 суми збитків.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що процедура примусового викупу акцій на підставі публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ «МК «Азовсталь» проведена за ціною, яка є заниженою та несправедливою, у зв`язку з чим порушено права позивача як власника майна (акцій) на вільне володіння та розпорядження ним (ними) на свій розсуд, у тому числі щодо визначення його (їх) ціни.

1.2. Під час підготовчого провадження у справі позивач подав до суду заяву, в якій просив суд, зокрема:

- прийняти відмову ОСОБА_1 від позову про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину у вигляді стягнення збитків відносно ПрАТ «МК «Азовсталь»;

- закрити провадження у справі №905/1840/21 за позовом ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину у вигляді стягнення збитків відносно ПрАТ «МК «Азовсталь».

1.3. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.03.2023 у справі №905/1840/21 прийнято відмову ОСОБА_1 від позовних вимог відносно ПрАТ «МК «Азовсталь» та закрито провадження у справі в цій частині на підставі пункту 4 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. Короткий зміст вимог заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та ухвалених судових рішень за результатами її розгляду

2.1. ПрАТ «МК «Азовсталь» подало до суду заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій останнє просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «МК «Азовсталь» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 32 105 грн.

В обґрунтування заяви ПрАТ «МК «Азовсталь» посилалось на те, що ці судові витрати пов`язані із здійсненням представництва інтересів товариства до закриття провадження у справі відносно нього та підлягають покладенню на позивача з урахуванням приписів частин третьої, п`ятої статті 130 ГПК України.

2.2. Додатковою ухвалою Господарського суду Донецької області від 19.06.2023 у справі №905/1840/21 заяву ПрАТ "МК "Азовсталь" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "МК "Азовсталь" 24 430,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті заяви відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.08.2023 додаткову ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.06.2023 у справі №905/1840/21 залишено без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.06.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.08.2023 у справі №905/1840/21.

На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що оскаржувані судові рішення прийнятті з порушенням норм права.

При цьому скаржник просить Суд вирішити наступні питання:

- чи існує в ГПК України процесуальний документ - «додаткова ухвала»?

- якщо так, то на якій стадії судового розгляду вона поставляється у випадку закриття провадження у справі за заявою позивача?

- якщо додаткова ухвала існує, то чи мають при її постановленні враховуватись обґрунтованість та неправомірність дій позивача, зловживання процесуальним правом відповідача?

- якщо така додаткова ухвала існує, то який механізм її оскарження в апеляційному чи касаційному порядку?

- якщо в одному провадженні подано декілька апеляційних скарг, то з метою об`єктивного та справедливого розгляду справи, чи мають вони бути об`єднані в одне провадження?

Крім того, скаржник відзначає, що суд помилково дійшов висновку про необґрунтованість його дій, оскільки позивач вимушений був відмовитись від позову відносно відповідача 1, так як відносно останнього ініційована процедура банкрутства за той час поки справа розглядалась в суді.

ОСОБА_1 наголошує і на тому що, спір у справі виник внаслідок неправильних/неправомірних дій, зокрема і відповідача 1, що підтверджено рішення у справі, яке ухвалене за результатом розгляду справи по суті.

Разом з тим, на думку скаржника, ПрАТ «МК «Азовсталь» систематично зловживало своїми процесуальними правами.

3.2. ОСОБА_1 через «Електронний суд» 15.09.2023 у межах строку на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції подав до Суду доповнення до касаційної скарги, в яких, зокрема зазначив таке:

- правові висновки Верховного Суду у справах №№905/671/19, 910/12591/18, 910/2483/18 мають бути враховані у цій справі;

- приймаючи позитивне рішення у справі по суті позовних вимог, суд першої інстанції визнав неправомірність/неправильність дій наглядової ради ПрАТ «МК «Азовсталь», що спростовує узагальнення апеляційного суду, викладені в оскаржуваній постанові;

- відповідачі у справі систематично зловживали своїми процесуальними правами, зокрема, подаючи клопотання про зупинення розгляду справи; направляючи документи позивачу на невірну адресу; ненаправляючи процесуальні документи позивачу, метою яких було затягування розгляду справи;

- за тривалий час розгляду справи відбулась велика кількість подій, які спонукали прийняти рішення про відмову від позовних вимог до відповідача 1, оскільки в протиправному випадку це сприяло б подальшому затягуванню справи та склало б ризики взагалі не отримати будь-яких виплат з урахуванням того, що наразі відносно ПрАТ «МК «Азовсталь» відкрито провадження про банкрутсво;

- оскільки Додаткова угода до Договору на представництво в суді підписана поза строком дії Договору, то усі послуги, зазначені в акті приймання-передачі наданих послуг, надані відповідачу 1, без діючого Договору.

3.3. Відзиви на касаційну скаргу до Суду не надходили.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, та мотиви, з яких виходили суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень

4.1. ПрАТ «МК «Азовсталь» у відзиві на позов навело попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу у справі, який складає 17 377,50 грн, з зазначенням, що докази їх понесення будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду на підставі частини восьмої статті 129 ГПК України.

4.2. ПрАТ «МК «Азовсталь» 10.03.2023 через «Електронний суд» звернулось до суду із заявою про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій останнє просило суд стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 32 105,00 грн, з додатками, зокрема, доказами відправлення даного клопотання/заяви на адресу ОСОБА_1 .

4.3. На підтвердження понесення витрат на правову допомогу відповідач 1 надав Договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 29.03.2018 №180329/АЗСТ (далі - Договір), додаткові угоди від 07.10.2021 № 259, від 23.12.2021 № 276 до нього, розрахунок розміру винагороди за додатковою угодою від 07.10.2021 № 259, акт приймання-передачі наданих послуг від 15.11.2023.

З Договору, який укладений між Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» (далі - адвокатське об`єднання/АО) та ПрАТ «МК «Азовсталь» (клієнт), вбачається, що клієнт доручає, а адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу (юридичні послуги) з питань, що виникають у процесі господарської діяльності клієнта в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Зміст, умови та строки виконання покладених клієнтом на адвокатське об`єднання завдань узгоджується сторонами шляхом укладення додаткових угод до цього Договору (пункти 1.1,1.2 Договору).

Для виконання покладених клієнтом на адвокатське об`єднання завдань клієнт надає адвокатському об`єднанню повноваження, що є дійсними та реалізуються адвокатським об`єднанням виключно на підставі окремих довіреностей, виданих клієнтом для представництва його інтересів окремими адвокатами, що є учасниками адвокатського об`єднання. Адвокатам, що є учасниками адвокатського об`єднання, надаються наступні повноваження: діяти від імені та в інтересах клієнта, з усіма правами, наданими чинним законодавством, зокрема, відповідачу, у т.ч. засвідчувати копії документів своїм підписом, підписувати та направляти/надавати документи (інформацію): листи, заяви, звернення, скарги, вимоги, претензії та інші необхідні документи, а також відповіді на них, відзиви на позовні заяви; брати участь у судових засіданнях, подавати докази, давати усні та письмові пояснення суду; заявляти усні та письмові клопотання (пункт 2.1 Договору).

Адвокатське об`єднання зобов`язується надавати правову допомогу шляхом усного та письмового консультування по судовим справам за участі клієнта та питанням, що виникають у процесі господарської діяльності клієнта, підготовки процесуальних документів по судовим справам за участі клієнта, представляти інтереси клієнта, зокрема, у господарських судах України, та виконувати інші дії за погодженням з клієнтом. За результатом надання послуг, але не пізніше 2 числа місяця, наступного за звітним, адвокатське об`єднання надає клієнту акт надання послуг (акт прийому передачі наданих послуг) [пункти 3.1, 3.2 Договору].

Загальна вартість послуг по цьому Договору не перевищує 200 000 грн. Вартість послуг за виконання покладених клієнтом на адвокатське об`єднання завдань складає 5 000 грн без ПДВ на місяць. Сторони мають право, шляхом укладення додаткових угод цього договору, узгодити виконання адвокатським об`єднанням додаткових завдань за додаткову плату, розмір якої узгоджується сторонами в даній додатковій угоді. Клієнт відшкодовує витрати адвокатського об`єднання, понесені у зв`язку з виконанням покладених клієнтом на адвокатське об`єднання завдань, вартість яких попередньо погоджена з клієнтом. Оплата послуг адвокатського об`єднання здійснюється клієнтом шляхом безготівкового розрахунку на підставі актів надання послуг (актів прийому-передачі наданих послуг), оформлених у двосторонньому порядках та рахунків, наданих адвокатським об`єднанням (пункти 5.1 - 5.3 Договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2022 (пункт 10.1 Договору викладений у редакції Додаткової угоди від 23.12.2021 №276).

4.4. У Додатковій угоді від 07.10.2021 № 259 (далі - Додаткова угода) до Договору сторонами визначено порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвокатського об`єднання за надання юридичних послуг (правової допомоги) у спорі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «МК «Азовсталь»,LTD, Metinvest B.V., ТОВ «Метінвест Холдинг», Metinvest International S.A. в межах справи №905/1840/21, та вартість таких послуг, зокрема, під час здійснення представництва клієнта у суді першої інстанції:

- усна консультація клієнта, узгодження правової позиції - 1 135 грн за год.;

- збір доказів (підготовка письмових документів: листи, запити) - 1 135 грн за год.;

- складання процесуальних документів (клопотання, заяви, скарги, відзив, пояснення, заперечення) - 1 135 грн за год.;

- участь у судових засіданнях суду першої інстанції - 2 000 грн за 1 судове засідання (пункти 1,2 Додаткової угоди).

Оплата послуг здійснюється протягом тридцяти календарних днів після підписання сторонами акта надання послуг (акта прийому-передачі наданих послуг) і отримання клієнтом рахунків від адвокатського об`єднання (пункт 3 Додаткової угоди).

Правова допомога вважається наданою після підписання акта надання послуг (акта прийому передачі наданих послуг), який підписується сторонами (пункт 6 Додаткової угоди).

4.5. Відповідно до Акта приймання-передачі наданих послуг від 15.11.2022 №1 адвокатське об`єднання надало, а клієнт прийняв юридичні послуги (правову допомогу) згідно з розрахунком розміру винагороди адвоката за надання правової допомоги загальною вартістю 32 105 грн. Сторони зауважень та скарг одна до одної стосовно наданих адвокатським об`єднанням не мають.

З розрахунку розміру винагороди від 15.11.2022 вбачається, що адвокатами Чайкіною К.О. та Гінінгером А.А., які діяли від імені адвокатського об`єднання та які здійснювали представництво інтересів ПрАТ «МК «Азовсталь» у справі №905/1841/21, надано наступні послуги:

- підготовка, перевірка відзиву від 12.10.2021 №09-10/30 - 18 160 грн (16 год.);

- підготовка клопотання про зупинення провадження у справі від 12.10.2021 - 6 810 грн (6 год.);

- підготовка, перевірка письмових пояснень від 03.12.2021 №10/43 - 1 135 грн (1 год.);

- участь у судових засіданнях (16.11.2021, 29.11.2021, 08.12.2021) - 6 000 грн (3 судові засідання). Загальна вартість послуг складає 32 105 грн.

4.6. Адвокати Чайкіна К.О. та Гінінгер А.А. мають право зайняття адвокатською діяльністю на підставі свідоцтв серії ДН № 4973 від 31.01.2018 та № ЧЦ000461 від 27.12.2019 відповідно та діяли у суді на підставі довіреностей.

4.7. Ухвалюючи оскаржувану додаткову ухвалу, суд першої інстанції виходив з такого:

- аналіз норми частини третьої статті 130 ГПК України, яка є достатньо чіткою та визначеною, дає підстави для висновку, що у випадку відмови позивача від позову, витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням єдиного випадку, коли позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову;

- одночасно, у разі, зокрема, закриття провадження у справі суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною;

- не можна ототожнювати поняття «необґрунтованість дій» з поняттям «незаконність/неправомірність дій». Відмова від позову є законним правом позивача, яке визначене статтею 46 ГПК України та реалізується ним виключно на власний розсуд, та законною підставою для закриття провадження згідно зі статтею 231 ГПК України. Незаконність/неправомірність дій позивача щодо відмови від позову виключає її прийняття судом та, відповідно, закриття провадження у справі на цій підставі. Тобто законність/правомірність дій позивача щодо відмови від позову у цьому випадку презюмується;

- оцінюючи дії позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, суд виходить з того, що право на судовий захист гарантовано позивачу Конституцією України. Проте реалізація такого права позивачем у будь-якому випадку зачіпає та має вплив на права та інтереси особи, визначеної ним у цьому випадку в якості відповідача 1. Отримавши звернений до себе позов, відповідач 1 цілком логічно з метою ефективного захисту своїх прав змушений був звертатися за професійною правничою допомогою адвоката, яка є оплачуваною працею і така оплата здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги;

- відмова від позовних вимог відносно відповідача 1 є виключно свідомим волевиявленням позивача, яке відповідач 1 не міг передбачити і вчинення позивачем цієї дії не нівелює наслідків отримання відповідачем 1 правової допомоги адвоката, яка потребує оплати;

- вчинення такої процесуальної дії (відмова позивача від позовних вимог відносно відповідача 1) пов`язана з виключенням підстав для передачі цієї справи для розгляду в межах справи № 908/2252/22 про банкрутство ПрАТ «МК «Азовсталь», та фактично свідчить про втрату зацікавленості позивача щодо продовження розгляду його вимог до відповідача 1 та вирішення спору по суті в цій частині;

- приймаючи рішення про відмову від позовних вимог відносно відповідача 1, позивач мав усвідомлювати ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням ним такої процесуальної дії, у тому числі, передбачених статтею 130 ГПК України щодо відшкодування судових витрат відповідача 1 на професійну правничу допомогу;

- відмова від позовних вимог відносно відповідача 1 є свідченням необґрунтованості дій позивача, і посилання останнього на тривалу процедуру розгляду справ в межах справи про банкрутство та ризик неотримання відповідних виплат у разі передачі справи для розгляду в межах справи про банкрутство відповідача 1, які є лише його припущеннями, цей висновок суду не спростовують;

- приймаючи до уваги, що відмова позивача від позовних вимог відносно відповідача 1 не пов`язана із їх задоволенням відповідачем 1 після пред`явлення позову (що виключало б покладення витрат відповідача 1 на позивача), визнана судом необґрунтованою дією, яка призвела до відповідного результату - закриття провадження у справі в цій частині, суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на позивача витрат відповідача 1 на професійну правничу допомогу в порядку статті 130 ГПК України, що фактично є реалізацією такого принципу господарського судочинства як відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частина третя статті 2 ГПК України);

- при визначенні обґрунтованості/необґрунтованості заявлених відповідачем 1 витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням критеріїв, визначених у частині п`ятій статті 129 ГПК України, господарський суд виходить з того, що витрати на послугу щодо підготовки, перевірки відзиву є такими, що пов`язані з розглядом справи, необхідними у цій справі, та зважаючи на зміст та обсяг відповідного процесуального документа їх розмір - 18 160 грн, є співмірним із складністю справи та виконаною/наданою роботою/послугою, а також часом, витраченим на виконання/надання такої роботи/послуги (16 год.);

- витрати на послугу щодо підготовки клопотання про зупинення провадження у справі у розмірі 6 810 грн є завищеними, зважаючи на зміст та обсяг відповідного процесуального документа, для складання якого, на думку суду, достатнім є час - 2 год. (а не 6 год.);

- витрати на послугу щодо підготовки, перевірки письмових пояснень у розмірі 1 135 грн суд вважає такими, що заявлені безпідставно, зважаючи на те, що виконання/надання цієї роботи/послуги пов`язано з підтвердженням належного виконання відповідачем 1 свого процесуального обов`язку щодо направлення позивачу відзиву на позов в порядку приписів частини шостої статті 165 ГПК України (тобто фактично направлено на усунення недоліків доказів направлення відзиву на позов, які допущені самим відповідачем 1);

- витрати на послугу щодо участі у судових засіданнях (16.11.2021, 29.11.2021, 08.12.2021) у розмірі 6 000 грн є підтвердженими, за виключенням участі представників відповідача 1 у підготовчому засіданні 16.11.2021 (про що свідчить протокол судового засідання від 16.11.2021), а тому витрати на виконання/надання такої роботи/послуги у розмірі 2 000 грн також заявлені безпідставно;

- обґрунтованим розміром витрат відповідача 1 на правову допомогу є 24 430, 00 грн, з яких:

1) 18 160, 00 грн - підготовка, перевірка відзиву (16 год.);

2) 2 270, 00 грн - підготовка клопотання про зупинення провадження у справі (2 год.);

3) 4 000, 00 грн - участь у судових засіданнях 29.11.2021, 08.12.2021, що відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) у цій справі, а також розумності їхнього розміру;

- з огляду на те, що наслідком відмови позивача від позову та закриття провадження у справі (у цьому випадку в частині позовних вимог відносно відповідача 1) є розподіл судових витрат в порядку статті 130 ГПК України (що повинен був усвідомлювати позивач), суд вважає необґрунтованими посилання позивача на необхідність відкладення розгляду заяви відповідача 1 про стягнення судових витрат до вирішення справи по суті, з урахуванням того, що розподіл судових витрат за результатами вирішення справи по суті здійснюється в порядку статті 129 ГПК України та виключно між сторонами такої справи, ким відповідач 1 не є з моменту закриття провадження у справі в частині позовних вимог відносно нього;

- посилання позивача на те, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача 1, а тому його витрати у цій справі мають бути покладені на нього в порядку частини дев`ятої статті 129 ГПК України, не прийнято судом до уваги, з огляду на те, що закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Тобто, у разі закриття провадження у справі спір по суті не вирішується, незаконність/неправомірність дій сторони у виникненні спору не встановлюється, що виключає застосування приписів частини дев`ятої статті 129 ГПК України у цьому випадку;

- посилання позивача на зловживання представниками відповідача 1 своїми процесуальними правами, не прийнято судом до уваги, з огляду на те, що таке судом не встановлено, заходи процесуального примусу щодо нього шляхом постановлення відповідних процесуальних документів не застосовано. При цьому:

1) подання до суду клопотань та заяв, у цьому випадку про зупинення провадження у справі та передачу справи для розгляду у межах справ про банкрутство, зустрічної позовної заяви, є правом відповідача 1, як учасника справи;

2) щодо не направлення позивачу процесуальних документів, слід зазначити, що відзив на позов з доданими до нього документами був направлений відповідачем 1 на адресу позивача двічі, що підтверджується фіскальними чеками та описами вкладеннями. Відзив на позов, який направлено позивачу вперше, позивачем не одержано та його повернуто органом поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання, що підтверджується відповідною відміткою на конверті. Помилка в описі вкладення у цінний лист щодо номеру будинку позивача (зазначено 6, замість 9) у цьому випадку не свідчить про те, що відзив на позов направлено за неналежною адресою позивача, оскільки на конверті, в якому такий відзив на позов було направлено та який надано до суду разом з письмовими поясненнями, зазначено правильний номер будинку. Клопотання про зупинення провадження у справі з доданими до нього документами направлено відповідачем 1 на поштову адресу представника позивача, про що свідчить експрес-накладна. Заява про стягнення судових витрат направлена відповідачем 1 до електронного кабінету представника позивача, адвоката Погребної С.О. та доставлена до нього 10.03.2023, про що свідчить квитанція про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС (додана до заяви);

3) посилання позивача на затягування судом розгляду справи на користь відповідача 1 безпосередньо не стосуються розгляду заяви про стягнення судових витрат. Детальна відповідь на ці посилання позивача надана судом при розгляді заяви про відвід судді, який визнано необґрунтованим та відмовлено у його задоволенні;

- відкриття провадження у справі про банкрутство відносно відповідача 1, що стало підставою для відмови позивача від позовних вимог відносно нього, є обставиною, яка жодним чином не могла бути передбачена судом та не залежала від нього;

- судові витрати відповідача 1 стосуються виключно робіт/послуг, виконаних/наданих адвокатами за період жовтень - грудень 2021 року, тобто в межах встановленого законом строку розгляду справи, будь-які інші витрати за подальший період розгляду справи відповідачем 1 не заявлено.

4.8. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи додаткову ухвалу суду та погоджуючись з висновками суду першої інстанції, зокрема відзначив і таке:

- задоволення заяви про компенсацію здійснених витрат відповідача 1, відповідно до частини п`ятої статті 130 ГПК України не є усуненням судом неповноти судового рішення, а залежить виключно від волевиявлення самого відповідача, не передбачає дискреційних повноважень та власної ініціативи суду щодо розгляду вказаного питання, на противагу приписам статті 244 ГПК України;

- ухвала суду про компенсацію судових витрат після закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду є судовим рішенням про розподіл судових витрат, яке приймається за наслідком розгляду відповідного клопотання відповідача з урахуванням принципів диспозитивності та змагальності сторін;

- оскільки ухвалою суду закрито провадження у справі в частині позовних вимог відносно відповідача 1, але не було здійснено розподіл судових витрат з урахуванням повідомлення останнього про намір подати докази їх понесення у подальшому, судом першої інстанції у відповідності до приписів статті 130, пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України вирішено це питання на підставі поданої ним заяви окремо;

- компенсація витрат позивачем за надану правничу допомогу відповідачу у випадку закриття провадження у справі здійснюється з дотриманням загальних процесуальних гарантій щодо розподілу судових витрат в порядку частини п`ятої статті 130 ГПК України, а за наслідком розгляду спору по суті, з дотриманням вимог, передбачених частиною восьмою статті 129 ГПК України;

- додаткова угода, якою було продовжено строк дії договору застосовується до правовідносин сторін, які виникли до її укладання, у відповідності до статті 631 ЦК України;

- чинним законодавством не передбачена можливість об`єднання апеляційних скарг на різні процесуальні документи та їх розгляд в одному апеляційному провадженні позбавлене процесуально-правового сенсу;

- при вирішенні питання щодо відкриття провадження за апеляційною скаргою відповідача 1 перевірено дотримання апелянтом вимог статей 258 259 ГПК України та серед іншого встановлено, що відповідачем 1 надано належним чином оформлені документи відправки учасникам справи копії апеляційної скарги з додатками, що підтверджується квітанцією, засвідченою директором ТОВ «Поштова служба «Е-Пост» Куркіним В.В., із зазначенням інформації про відправлення, найменуванням та зазначенням адреси відправника, одержувача та описом вкладення до листа.

5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

5.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 25.08.2023 для розгляду касаційної скарги у справі № 905/1840/21 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

Ухвалою Верховного Суду від 06.09.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №905/1840/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.06.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.08.2023 у справі №905/1840/21.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 02.10.2023 для розгляду касаційної скарги у справі № 905/1840/21 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Кібенко О.Р., Кролевець О.А.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 23.10.2023 для розгляду касаційної скарги у справі № 905/1840/21 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

5.2. Ухвалою Верховного Суду від 08.11.2023 справу №905/1840/21 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 10.01.2024 повернуто справу №905/1840/21 на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.

5.3. Ухвалою Верховного Суду від 15.02.2024 справу №905/1840/21 призначено до розгляду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 04.03.2024 для розгляду касаційної скарги у справі № 905/1840/21 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Кібенко О.Р., Кондратова І.Д.

5.4. Об`єктом касаційного оскарження є додаткова ухвала Господарського суду Донецької області від 19.06.2023 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 23.08.2023 у справі №905/1840/21 у частині часткового задоволення заяви ПрАТ «МК «Азовсталь» про розподіл витрат на професійну правничу допомогу на підставі частини п`ятої статті 130 ГПК України.

Додаткова ухвала Господарського суду Донецької області від 19.06.2023 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 23.08.2023 у справі №905/1840/21 у частині відмови у задоволенні решти вимог заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу жодною із сторін до суду касаційної інстанції не оскаржується, а відтак у цій частині Судом не переглядається.

5.5. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

6.1. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, у межах доводів та підстав касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає таке.

6.2. Так, предметом касаційного оскарження є додаткова ухвала суду першої інстанції, якою здійснено розподіл витрат на професійну правничу допомогу відповідача 1 у справі, та постанова апеляційного господарського суду, якою вказану додаткову ухвалу залишено без змін.

З огляду на доводи касаційної скарги у межах даного касаційного провадження Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій у даних правовідносинах норм процесуального права.

6.3. Як встановлено судами попередніх інстанцій провадження у справі відносно відповідача 1 закрито на підставі пункту 4 частини першої статті 231 ГПК України за заявою позивача.

Пункт 1 частини другої статті 46 ГПК України передбачає право позивача на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог).

Стаття 191 ГПК України визначає, що позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відмова від позову - це одностороннє вільне волевиявлення позивача, спрямоване на відмову від судового захисту своєї вимоги і на закриття порушеного позивачем процесу. Відмова позивача від позову - це вияв принципу диспозитивності, тому ця дія здійснюється під контролем суду (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.11.2022 у справі №180/2161/19).

За результатами відмови позивача від позову суд, прийнявши таку відмову, закриває провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 231 ГПК України.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (частина четверта статті 231 ГПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2021 у справі №550/936/18 зазначила, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується зазвичай при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду. Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (частина п`ята статті 244 ГПК України).

Згідно з пунктів 1-3 частини першої статті 232 ГПК України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови.

Тобто, з урахуванням вищенаведеного (у контексті доводів касаційної скарги) колегія суддів відзначає, що у разі, якщо закінчено судове провадження (тобто, закрито провадження у справі/залишено позов без розгляду/вирішено спір по суті), і судом не вирішено питання про розподіл судових витрат, суд у порядку статті 244 ГПК України має право за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення до основного рішення у справі (ухвали про закриття провадження у справі; ухвали про залишення позову без розгляду; рішення/постанови за результатом розгляду справи по суті), яким закінчено провадження у справі.

Відповідно, в залежності від виду прийнятого судом процесуального рішення ухваленого за результатом закінчення розгляду справи (ухвали/рішення/постанови), залежить і назва додатково рішення у справі, якими можуть відповідно бути: додаткова ухвала, додаткове рішення, додаткова постанова.

Водночас порядок ухвалення додаткового рішення встановлений, зокрема частиною третьою статті 244 (якщо вирішено спір по суті спору) та частиною шостою статті 130 ГПК України (у разі закриття провадження у справі/залишення позову без розгляду).

6.4. Колегія суддів відзначає, що судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 49 постанови від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Стаття 123 ГПК України визначає види судових витрат, до яких належать судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи.

Так, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя статті 123 ГПК України).

Згідно з частинами першою-четвертою статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Стаття 129 ГПК України регламентує загальні правила розподілу судових витрат.

Верховний Суд акцентує, що положення статей 126 129 ГПК України є універсальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду.

Разом з тим, у статті 130 ГПК України "Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду" закріплений розподіл судових витрат, зокрема у разі закриття провадження у справі.

Згідно з частиною третьою статті 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.04.2023 у справі №904/1478/19 дійшла висновку, що у випадку відмови позивача від позову і закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 231 ГПК України у відповідача згідно з першим реченням частини третьої статті 130 ГПК України виникає право на відшкодування йому за рахунок позивача понесених витрат, до яких належить і судовий збір, і витрати, пов`язані з розглядом справи.

Отже, у випадку відмови позивача від позову, відповідач вправі заявити про відшкодування йому понесених витрат і це право закріплено, зокрема в частині третій статті 130 ГПК України.

Водночас механізм реалізації закріпленого у частині третій статті 130 ГПК України права на відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи (до яких належать, зокрема і витрати на професійну правничу допомогу), закріплений у частині п`ятій статті 130 ГПК України, відповідно до якої у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Отже, у випадку відмови позивача від позову і закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 231 ГПК України у відповідача згідно з частиною третьою статті 130 ГПК України виникає право на відшкодування йому понесених витрат (і судового збору, і пов`язаних з розглядом справи), при цьому розподіл витрат, пов`язаних з розглядом справи, здійснюється у відповідності до вимог частини п`ятої статті 130 ГПК України.

У контексті наведеного, колегія суддів звертається до сталої правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 20.05.2021 у справі №910/14162/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 12.07.2021 у справі №903/254/20, де відзначено, що правовий аналіз статей 129 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі, зокрема закриття провадження у справі, суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною.

6.5. Отже, при застосуванні частини п`ятої статті 130 ГПК України судом має бути встановлена наявність/відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи (зокрема витрат на професійну правничу допомогу), у разі закриття провадження у справі, можливе лише у випадку доведення стороною та встановлення судом необґрунтованості дій позивача.

Відтак відповідно до приписів частини п`ятої статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема:

- чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов;

- чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору;

- чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача;

- чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Близька за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20.

Колегія суддів враховує, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак відповідно до висновків Верховного Суду (викладених у постановах від 16.02.2021 у справі №905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі №902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17) очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п`ята статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Разом з тим, Верховний Суд акцентує, що поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожнім таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача" (така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі 922/2017/17).

6.6. Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, господарські суди, частково задовольняючи заяву відповідача 1 про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, дійшли висновку про необґрунтованість дій позивача, які, на їхню думку, виразились у поданні позивачем заяви про відмову від позову відносно відповідача 1.

При цьому суди попередніх інстанцій відзначили, що відмова від позовних вимог відносно відповідача 1 є виключно свідомим волевиявленням позивача, яке відповідач 1 не міг передбачити і вчинення позивачем цієї дії не нівелює наслідків отримання відповідачем 1 правової допомоги адвоката, яка потребує оплати. Приймаючи рішення про відмову від позовних вимог відносно відповідача 1, позивач мав усвідомлювати ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням ним такої процесуальної дії, зокрема, передбачених статтею 130 ГПК України щодо відшкодування судових витрат відповідача 1 на професійну правничу допомогу.

6.7. Водночас колегія суддів не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам частини п`ятої статті 130 ГПК України, з огляду на таке.

Відповідно до положень статей 2 4 14 130 191 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується, і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відмова від позову за заявою позивача є практичною реалізацією принципу диспозитивності господарського судочинства, адже саме учаснику справи належить право розпоряджається своїми правами щодо предмета спорту на власний розсуд.

Верховний Суд виходить з того, що подання позову (звернення позивача до суду за захистом порушеного права) у справі №904/1840/21 не може беззаперечно свідчити про необґрунтованість дій позивача та пред`явлення ним завідомо необґрунтованого позову чи зловживання процесуальними правами, адже доступ до суду є правом особи, гарантованим державою.

Так само і сам по собі факт подання заяви/клопотання про залишення позову без розгляду, чи то відмову від позову у справі не підтверджує ані відсутність спору позивача з відповідачем, ані відсутність предмета спору, ані свідоме порушення позивачем охоронюваних законом прав та інтересів відповідача та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу.

Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, господарські суди зазначили, що необґрунтованість дій позивача підтверджується, зокрема тим, що позивачем подано заяву про відмову від позову відносно відповідача 1 по вказаній справі, на підставі якої і закрито провадження у справі відносно відповідача 1.

При цьому ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції не мотивовано як такі висновки узгоджуються з приписами пункту 4 частини першої статті 231 ГПК України, якою передбачена можливість подання такої заяви позивачем. Тобто, як надане законом право, зокрема на відмову від позову, може автоматично свідчити про необґрунтованість дій позивача.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що судами попередніх інстанцій не встановлено того, що позивач від моменту звернення до суду із позовною заявою до закриття провадження у справі відносно відповідача 1 діяв недобросовісно, зловживав процесуальними правами, протидіяв вирішенню спору, чи мав на меті ущемлення прав та інтересів відповідача 1.

Як і не встановленого судами обставин доведення відповідачем 1 необґрунтованості дій позивача, які призвели до закриття провадження у справі, надання доказів на підтвердження таких дій позивача чи свідчень зловживання ним своїми процесуальними правами при поданні заяви про відмову від позову відносно відповідача 1 тощо.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень (частина перша статті 74 ГПК України).

Поряд з тим, аргументованих обґрунтувань наведених вище обставин як і доказів на їх підтвердження як свідчить зміст оскаржуваних судових рішень заява ПрАТ «МК «Азовсталь» не містить.

6.8. Суд першої інстанції помилково врахував у спірних правовідносинах висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08.06.2022 у справі №357/380/20, адже такі, ураховуючи критерії подібності, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, є неподібними та нерелевантними до спірних правовідносин ані за характером спірних правовідносин, ані за нормативно-правовим регулюванням. Так, у справі №357/380/20 розглядалось питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у порядку статті 126 129 ГПК України у зв`язку із закриттям апеляційного провадження у справі (за результатом перегляду рішення суду по суті позовних вимог). При цьому колегія судів наголошує, що закриття апеляційного провадження у справі не є тотожним поняттю закриття провадження у справі. Відповідно і не є тотожним механізм відшкодування витрат, понесених сторонами, у випадку закриття апеляційного провадження (статті 126 129 ГПК України) та у випадку закриття провадження у справі (стаття 130 ГПК України).

Крім того, судами попередніх інстанцій помилково відхилено доводи позивача, які спонукали його подати заяву про відмову від позову відносно ПрАТ «МК «Азовсталь» (зокрема, обставини початку процедури банкрутства відносно відповідача 1 під час проведення підготовчого засідання у справі [яке, у свою чергу, тривало майже 2 роки]), адже такі обґрунтовують мотиви, з яких виходив позивач при поданні заяви про відмову від позову у цій частині, і які явно не свідчать про недобросовісну поведінку позивача та не спрямовані на ущемлення прав та інтересів відповідача.

6.9. Згідно з положеннями статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судові рішення у цій справі наведеним вимогам не відповідають.

6.10. Отже, суди попередніх інстанцій під час розгляду заяви відповідача 1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу допустили порушення норм процесуального права, а саме - частини п`ятої статті 130, статей 86 236 237 ГПК України, адже відповідачем 1 не доведено, а господарськими судами не встановлено, що закриття провадження у справі відносно відповідача 1 відбулось внаслідок необґрунтованих (недобросовісних) дій позивача, а тому відсутні підстави для покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу відповідача 1.

6.11. Верховий Суд зазначає, що в силу приписів частин першої та другої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.

Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.

6.12. З огляду на викладене доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження, враховуючи міркування означені в цій Постанові, та наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень і прийняття нового рішення про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

6.13. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про необхідність врахування правових висновків Верховного Суду у справах №№905/671/19, 910/12591/18 (де судами за результатом розгляду справи по суті спору при розподілі судових витрат застосовані положення частини дев`ятої статті 129 ГПК України) та №910/2483/18 (де розподіл витрат взагалі не здійснювався з огляду на скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд), адже останні є неподібними та нерелевантними до правовідносин у справі, що переглядається, ураховуючи характер спірних правовідносин (провадження у справі закрито за заявою позивача про відмову від позову відносно одного з відповідачів) та нормативного-правового регулювання спірних правовідносин у питання відшкодування витрат сторонами (стаття 130 ГПК України).

Крім того, Суд відхиляє покликання скаржника на рішення суду у справі №905/1840/21, ухваленого за результатом розгляду справи по суті позовних вимог, з огляду на те, що останнє не набрало законної сили.

Враховуючи, що Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування частини п`ятої статті 130 ГПК України до спірних правовідносин, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, інші доводи касаційної скарги не розглядаються, як такі, що не впливають на вказані висновку Суду.

6.14. ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

6.15. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

За змістом частини першої статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (частина друга статті 311 ГПК України).

7.2. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що касаційну скаргу позивача слід задовольнити та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ПрАТ «МК «Азовсталь» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

8. Судові витрати

8.1. Зважаючи на те, що судовий збір за подання касаційної скарги на додаткову ухвалу та постанову про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не сплачується, відповідно, судом касаційної інстанції він не розподіляється.

8.2. Поворот виконання рішення суду першої інстанцій та постанови суду апеляційної інстанції Верховним Судом не здійснюється за відсутності відповідної заяви та документа, який підтверджував би те, що суми, стягнуті за раніше прийнятими судовими рішеннями, списано установою банку (частина шоста статті 333 ГПК України), що не позбавляє скаржника права, за наявності відповідних підстав, звернутися до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, із заявою про поворот виконання рішення (скасованих судових рішень) у відповідності до приписів частин дев`ятої та десятої статті 333 ГПК України.

Керуючись статтями 129 300 308 311 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Додаткову ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.06.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.08.2023 у справі №905/1840/21 скасувати.

3. У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у справі №905/1840/21 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Кібенко

І. Кондратова