ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 905/2096/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Савінкової Ю.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10 лютого 2021 року (головуючий - Плахов О.В., судді: Геза Т.Д., Мартюхіна Н.О.) і рішення Господарського суду Донецької області від 29 жовтня 2020 року (суддя Матюхін В.І.) у справі

за позовом заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України

до: (1) Державного навчального закладу "Бахмутський професійний аграрний ліцей", (2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Агро"

про визнання недійсними договорів та зобов`язання звільнити земельну ділянку.

(у судовому засіданні взяла участь прокурор Гамор Н.В.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Суть спору

1. Учасниками цього спору є заступник прокурора Донецької області (далі "Прокурор"), Міністерство освіти і науки України (далі "Позивач", МОН України), Державний навчальний заклад "Бахмутський професійний аграрний ліцей" (далі "Відповідач-1", Ліцей) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Агро" (далі "Відповідач-2", ТОВ "Бахмут-Агро").

2. Між Ліцеєм та ТОВ "Бахмут-Агро" у 2018 - 2019 роках було укладено ряд договорів про надання послуг, пов`язаних із здійсненням сільськогосподарської діяльності на державній земельній ділянці, яка перебуває у Ліцею на праві постійного користування (купівля насіння, передпосівна культивація, посів ріпаку, внесення добрив, внесення засобів захисту рослин, збір урожаю та його транспортування).

3. Прокурор оскаржує укладені Відповідачами договори і стверджує, що зі змісту цих договорів та ходу їх виконання слідує, що фактичним користувачем державної землі наразі (неправомірно) стало саме ТОВ "Бахмут-Агро", а Ліцей, уклавши ці договори, усунувся від самостійного господарювання на ній. Більше того, земельна ділянка тепер використовується не за цільовим призначенням, тобто не для потреб навчання чи освіти, а це прямо суперечить чинному законодавству і є підставою для визнання укладених договорів недійсними.

4. З наведеними аргументами Прокурора суди не погодились і зазначили, що належна Ліцею ділянка використовується в сільськогосподарських цілях цілком правомірно, адже таке цільове призначення землі, передбачено Актом, відповідно до якого спірна земля виділялася Ліцею. Разом з цим, із прийняттям Закону України "Про освіту" в редакції від 20.12.2018 законодавцем були послаблені вимоги щодо заборони використання землі не за освітнім призначенням і на час звернення прокуратури з позовом до суду і на час розгляду справи, передбачена можливість надання майна державних і комунальних закладів освіти в оренду за певних умов, зокрема, з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти.

Крім того, суди вказали, що зі змісту оспорюваних договорів не вбачається, що Ліцей передав земельні ділянки в користування Відповідачу-2, позаяк спірна земля завжди знаходились у володінні та користуванні саме Ліцею, а ТОВ "Бахмут-Агро" лише виконувало на ній певний комплекс робіт, відповідно до узгоджених умов.

5. За наслідками здійснення касаційного провадження Верховний Суд не підтримує наведені висновки судів попередніх інстанцій і вважає, що дана справа підлягає новому розгляду.

6. Детальніше про це далі у цій Постанові.

Фактичні обставини спору

7. В ході розгляду справи суди установили, що Ліцей є державним професійно-технічним навчальним закладом другого атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття професійно-технічної та повної загальної середньої освіти і підпорядкований Міністерству освіти і науки України (п. 1.1 Статуту).

8. Розпорядженням виконавчого комітету Донецької обласної ради народних депутатів від 21.06.1993 № 157Р Ліцею було передано у постійне користування земельну ділянку площею 838,6 га для навчальних цілей і ведення сільського господарства. (Державний акт на право постійного користування землею серія ДН № 00014, виданий 18.10.1993 Зайцівською сільською радою).

9. 11.09.2018 між Ліцеєм ТА ТОВ "Бахмут-Агро" було укладено договір № 2 про закупівлю товарів, відповідно до п. 1.1 якого Виконавець (ТОВ "Бахмут-Агро") зобов`язався поставити Замовникові (Ліцею) товар, а Замовник зобов`язався прийняти та оплатити товар у порядку і на умовах, визначених цим договором. Згідно п. 1.2 договору № 2 предмет закупівлі: сільськогосподарські культури, продукція товарного садівництва та рослинництва - насіння озимого ріпаку ДК Секюр Модесто Плюс - 270 посівних одиниць (мішків) по 1,5 млн насіння. Відповідно до п. 3.1 ціна договору № 2 становить 594 540, 00 грн.

10. Крім того, того ж 11.09.2018 між Ліцеєм та ТОВ "Бахмут-Агро" укладено також договір № 3 про надання послуг, пов`язаних з виробництвом сільськогосподарської продукції, відповідно до п. 1.1 якого Виконавець (ТОВ "Бахмут-Агро") зобов`язався у 2018 році за завданням Замовника (Ліцею) надати послуги, пов`язані з виробництвом сільськогосподарської продукції (назва, об`єми, ціна послуги та строки надання послуг визначаються у калькуляції до цього договору), на землях загальною площею 541 га, що перебувають у постійному користуванні Замовника, а Замовник зобов`язався оплатити Виконавцеві зазначені послуги на умовах, встановлених цим договором. Згідно п. 2.1 вказаного договору Замовник зобов`язаний забезпечувати доступ техніки, працівників і матеріальних ресурсів Виконавця до земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні Замовника загальною площею 541га. Відповідно до калькуляції до договору № 3 Виконавець повинен здійснити передпосівну культивацію та посів озимого ріпаку. Згідно п. 1.3 договору № 3 послуги Виконавцем надаються власною або орендованою сільськогосподарською технікою та механізмами (агрегатами) з використанням власних - робочої сили (працівників), паливно-мастильних матеріалів. Відповідно до п. 2.2 договору № 3 Виконавець зобов`язаний за завданням Замовника своєчасно та якісно виконати послуги у сфері сільського господарства з використанням власного транспорту та спецтехніки з екіпажом та власних паливно-мастильних та інших матеріалів. За результатами фактично наданих послуг скласти відповідний Акт виконаних робіт (надання послуг) та надати його Замовнику. Загальна сума договору, відповідно до п. 3.1 договору № 3, складає 486 900 грн. Відповідно до п. 9.1 договору № 3 строк його дії - до 31.12.2018, але до повного виконання своїх зобов`язань за цим договором.

11. В подальшому, 20.02.2019 Ліцей та ТОВ "Бахмут-Агро" уклали договір № 1 про надання послуг, пов`язаних з виробництвом сільськогосподарської продукції, відповідно до п. 1.1 якого Виконавець (ТОВ "Бахмут-Агро") зобов`язався у 2019 році за завданням Замовника (Ліцею) надати послуги, пов`язані з виробництвом сільськогосподарської продукції (назва, об`єми, ціна послуг та строки надання послуг визначаються у калькуляції до цього договору) на землях загальною площею 541 га, що перебувають у постійному користуванні Замовника, а Замовник зобов`язався оплатити Виконавцеві зазначені послуги на умовах, встановлених цим договором. Відповідно до калькуляції до договору № 1 Виконавець повинен здійснити внесення добрив протягом 2019 року на земельній ділянці площею 541 га. Згідно п. 1.3 договору № 1 послуги Виконавцем надаються власною або орендованою сільськогосподарською технікою та механізмами (агрегатами) з використанням власних - робочої сили (працівників), паливно-мастильних матеріалів, мінеральних добрив. Згідно п. 2.1 вказаного договору замовник зобов`язаний забезпечувати доступ техніки, працівників і матеріальних ресурсів виконавця до земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні замовника загальною площею 541 га. Загальна сума договору № 1, відповідно до п. 3.1, складає 4 190 326, 32 грн. Відповідно до п. 9.1 договору № 1 строк його дії - до 31.12.2019, але до повного виконання своїх зобов`язань за цим договором.

Відповідно до інформації навчального закладу, розрахунки за договором № 1 від 20.08.2019 не здійснювалися.

12. 08.04.2019 Ліцей та ТОВ "Бахмут-Агро" уклали ще один договір, а саме договір № 2 про надання послуг, пов`язаних з виробництвом сільськогосподарської продукції, відповідно до п. 1.1 якого Виконавець (ТОВ "Бахмут-Агро") зобов`язався у 2019 році за завданням Замовника (Ліцею) надати послуги, пов`язані з виробництвом сільськогосподарської продукції (назва, об`єми, ціна послуги та строки надання послуг визначаються у калькуляції до цього договору) на землях загальною площею 541 га, що перебувають у постійному користуванні Замовника, а Замовник зобов`язався оплатити Виконавцеві зазначені послуги на умовах, встановлених цим договором. Відповідно до калькуляції до договору № 2 Виконавець повинен здійснити внесення засобів захисту рослин: гербіциди - квітень 2019 року, інсектициди - травень 2019 року, фунгіциди (двічі) - червень 2019 року та мікродобрива - червень 2019 року на земельній ділянці площею 541 га. Згідно п. 1.3 договору № 2, послуги Виконавцем надаються власною або орендованою сільськогосподарською технікою та механізмами (агрегатами) з використанням власних - робочої сили (працівників), паливно-мастильних матеріалів, засобів захисту рослин. Згідно п. 2.1 вказаного договору Замовник зобов`язаний забезпечувати доступ техніки, працівників і матеріальних ресурсів Виконавця до земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні Замовника загальною площею 541 га. Загальна сума договору № 2, відповідно до п. 3.1, складає 2 108 439, 30 грн. Відповідно до п. 9.1 договору № 2 строк його дії до 31.12.2019, але до повного виконання своїх зобов`язань за цим договором.

Відповідно до інформації навчального закладу, розрахунки за договором № 2 від 08.04.2019 не здійснювалися.

13. 25.06.2019 між Ліцеєм та ТОВ "Бахмут-Агро" укладено договір № 3 про надання послуг, пов`язаних з виробництвом сільськогосподарської продукції, відповідно до п. 1.1 якого Виконавець (ТОВ "Бахмут-Агро") зобов`язався у 2019 році за завданням Замовника (Ліцею) надати послуги, пов`язані з виробництвом сільськогосподарської продукції (назва, об`єми, ціна послуги та строки надання послуг визначаються у калькуляції до цього договору) на землях загальною площею 541 га, що перебувають у постійному користуванні Замовника, а Замовник зобов`язався оплатити Виконавцеві зазначені послуги на умовах, встановлених цим договором. Відповідно до калькуляції до договору № 3 Виконавець повинен здійснити збір урожаю озимого ріпаку на земельній ділянці площею 541 га та його транспортування. Згідно п. 1.3 договору № 3, послуги Виконавцем надаються власною або орендованою сільськогосподарською технікою та механізмами (агрегатами з використанням власних - робочої сили (працівників), паливно-мастильних матеріалів. Згідно п. 2.1 вказаного договору Замовник зобов`язаний забезпечувати доступ техніки, працівників і матеріальних ресурсів Виконавця до земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні замовника, загальною площею 541 га. Загальна сума договору № 3, відповідно до п. 3.1, складає 299 865, 48 грн. Відповідно до п. 9.1 договору № 3, строк його дії - до 31.12.2019, але до повного виконання зобов`язань за цим договором.

Відповідно до інформації навчального закладу, розрахунки за договором № 3 від 25.06.2019 не здійснювалися.

14. Усі договори були укладені відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі".

Короткий зміст і підстави позовних вимог

15. Прокурором в інтересах держави в особі МОН України подано до суду позов до Ліцею та ТОВ "Бахмут-Агро", в якому Прокурор просить:

- визнати недійсними, укладені між Відповідачами договір № 2 від 11.09.2018, договір № 3 від 11.09.2018, договір № 1 від 20.02.2019, договір № 2 від 08.04.2019 та договір № 3 від 25.06.2019;

- зобов`язати ТОВ "Бахмут-Агро" звільнити земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної форми власності площею 541 га загальною вартістю 15 431 245,96 грн, яка розташована на території Зайцевської сільської ради.

16. Прокурор стверджував, що вказані договори укладено з порушенням положень статей 22 92 95 96 Земельного кодексу України та статті 80 Закону України "Про освіту".

17. Обґрунтовуючи вказане Прокурор зазначав, що

- основною ознакою спірних договорів є володіння та користування ТОВ "Бахмут-Агро" на певний строк земельною ділянкою для здійснення сільськогосподарських робіт (посів, вирощування та збір озимого ріпаку), а тому Ліцей, уклавши такі договори, фактично самоусунувся від використання земельної ділянки, яка надавалася йому для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду сільського господарства;

- відповідно до Державного акту на землю серії ДН № 00014 від 18.10.1993, цільове призначення спірної землі - для навчальних та дослідних цілей, а тому будь-яке інше користування прямо суперечить не тільки вимогам Земельного кодексу України (стаття 96), а і нормам Закону України "Про освіту" (стаття 80).

Короткий зміст і мотиви судових рішень

18. Рішенням Господарського суду Донецької області від 29.10.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2021, у задоволенні позову відмовлено.

19. Рішення судів мотивовані такими аргументами:

- належна Ліцею земельна ділянка використовується в сільськогосподарських цілях цілком правомірно, адже таке цільове призначення землі, передбачено Актом ДН № 00014 від 18.10.1993, відповідно до якого спірна земля виділялася Ліцею;

- згідно із прийняттям Закону України "Про освіту" в редакції від 20.12.2018 законодавцем були послаблені вимоги щодо заборони використання землі не за освітнім призначенням і на час звернення прокуратури з позовом до суду і на час розгляду цієї справи, передбачена можливість надання майна державних і комунальних закладів освіти в оренду за певних умов, зокрема, з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти (постанова апеляційного господарського суду цього висновку не містить);

- зі змісту оспорюваних договорів не вбачається, що Ліцей передав спірні земельні ділянки в користування Відповідачу-2, позаяк спірна земля завжди знаходились у володінні та користуванні саме Ліцею, а ТОВ "Бахмут-Агро" лише виконувало на ній певний комплекс робіт, відповідно до узгоджених умов.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

20. Не погодившись із судовими рішеннями, заступник керівника Донецької обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги (узагальнено)

21. Скаржник стверджує, що приймаючи рішення у даній справі суди попередніх інстанцій неправильно застосували приписи статей 22 95 96 152 Земельного кодексу України, статей 5 203 215 Цивільного кодексу України, статті 80 Закону України "Про освіту". Крім цього, акцентує на тому, що висновок Верховного Суду щодо комплексного застосування наведених норм у подібних правовідносинах відсутній.

22. Обґрунтовуючи вказане скаржник зазначає про те, що:

- судами проігноровано, що отримання Ліцеєм землі у 1993 році з цільовим призначенням для ведення також і сільського господарства жодним чином не нівелює, визначеного діючою редакцією статті 22 Земельного кодексу України, порядку використання земельної ділянки наданої для потреб освіти (виключно для дослідних і навчальних цілей);

- суди не врахували, що статтею 95 Земельного кодексу України визначено, що землекористувачі мають право самостійно господарювати на землі, а Ліцей, уклавши оспорювані договори, фактично передав державну землю у володіння і користування третій особі - ТОВ "Бахмут-Агро";

- суди не взяли до уваги, що у статті 80 Закону України "Про освіту" чітко вказано, що майно закладу освіти може бути передано в оренду (чи інше користування) виключно з метою надання послуг, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, однак ведення ТОВ "Бахмут-Агро" за оспорюваними договорами сільськогосподарських робіт, ніяк не пов`язано із навчальним процесом.

Доводи відзиву Відповідача-2 (узагальнено)

23. ТОВ "Бахмут-Агро" не погоджується із доводами касаційної скарги та вважає їх необґрунтованими. З оскаржуваними рішеннями судів попередніх інстанцій погоджується і просить залишити їх без змін.

Доводи відзиву Позивача (узагальнено)

24. МОН України підтримує подану касаційну скаргу і просить задовольнити її у повному обсязі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій

25. Згідно зі статті 204 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

26. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

27. Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

28. Звертаючись до суду із позовом у даній справі Прокурор, зокрема, стверджував, що основною ознакою спірних договорів є володіння та користування ТОВ "Бахмут-Агро" на певний строк земельною ділянкою для здійснення сільськогосподарських робіт (посів, вирощування та збір озимого ріпаку), а тому Ліцей, уклавши такі договори, в порушення вимог статті 95 Земельного кодексу України, фактично самоусунувся від використання земельної ділянки і передав таке право ТОВ "Бахмут-Агро".

29. Відповідаючи на вказані аргументи суди зазначили, що зі змісту оспорюваних договорів слідує, що вони є договорами про надання послуг і з них не вбачається, що Ліцей передав спірні земельні ділянки в користування чи володіння Відповідачу-2, позаяк спірна земля завжди знаходились у володінні та користуванні саме Ліцею, а ТОВ "Бахмут-Агро" лише виконувало на ній певний комплекс робіт, відповідно до узгоджених умов.

30. Здійснюючи касаційне провадження у даній справі Верховний Суд вважає, що наведені висновки судів попередніх інстанцій є передчасними з огляду на таке.

31. Так, в розумінні ЦК України (стаття 901) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

32. За своєю суттю такий правочин укладається з метою отримання замовленої послуги (за завданням), яка споживається в процесі вчинення певної дії/здійснення певної діяльності, за яку замовник сплачує кошти.

33. Втім, зі змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається з яких мотивів суди дійшли висновку про те, що оскаржувані договори є саме договорами про надання послуг. В цій частині судами взагалі не досліджено чи відповідають оспорювані правочини вимогам наведеної норми ЦК України.

34. З огляду на вказане, а також на заявлені підстави позову, судами належало ні тільки оцінити зовнішню форму оспорюваних договорів, а і з`ясувати (чого зроблено не було):

- чи надавалися Замовником завдання на виконання послуг за оспорюваними договорами?

- чи оплаченими є надані послуги? (якщо частково, то в якому об`ємі і чому? якщо ні, то чому?)

- чи набув Замовник право власності на продукцію, виготовлення (вирощування) якої є результатом наданих послуг?

35. Крім цього, оцінка оспорюваних правочинів мала бути здійснена комплексно, а не тільки кожного окремо, адже як зазначає Прокурор, укладення та виконання оспорюваних договорів саме в сукупності свідчить про те, що має місце повний цикл використання ТОВ "Бахмут-Агро" державних земельних ділянок задля вирощування сільськогосподарських культур у власних цілях, проте суди від надання такої оцінки ухилились.

36. Разом з цим, пунктом 1 частини 1 статті 39 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час отримання Ліцеєм землі) було передбачено, що власники земельних ділянок і землекористувачі мають право самостійно господарювати на землі.

37. Майже аналогічного змісту норма вміщена і у статті 95 Земельного кодексу України в редакції, яка була чинною на час укладення оспорюваних Прокурором договорів (у новій редакції вимоги дещо послабилися за рахунок введення законодавцем словосполучення "якщо інше не передбачено законом або договором").

38. Тобто, як станом на 1993 рік (отримання Ліцеєм землі), так і станом на 2018-2019 року (укладення оспорюваних договорів) земельне законодавство чітко визначало право землекористувача самостійно господарювати на землі.

39. Такі положення закону цілком узгоджуються з вимогою Земельного кодексу України про те, що (стаття 93 в редакції, чинній на дату укладення оспорюваних договорів) орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Тобто, постійний землекористувач взагалі немає права надавати третім особам земельну ділянку, в тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений лише відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій, а тому встановлення дійсної правової природи оспорюваних договорів (послуги, оренда чи інше) напряму впливає на результат вирішення цього спору.

40. Крім цього, слід також враховувати, що згідно з частиною 1 статті 80 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній на дату укладення оспорюваних договорів) земельні ділянки належать до майна закладів освіти.

Відповідно до частини 4 цієї ж статті об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.

41. З викладеного слідує, що земельні ділянки, які закріплені за закладами освіти вважаються майном таких закладів, а тому не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

42. Викладеним повністю спростовуються висновки місцевого господарського суду про те, що чинна редакція статті 80 Закону України "Про освіту" дозволяє використовувати майно освіти в якихось інших цілях, окрім тих, що пов`язані із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

43. Верховний Суд констатує, що аналогічних висновків постанова апеляційного господарського суду не містить, але ж не містить вона і спростувань таких помилкових висновків місцевого господарського суду.

44. Підсумовуючи колегія суддів вважає доцільним також вказати, що системний аналіз положень Конституції України (зокрема, статті 53, 92) та Закону України "Про освіту" дає підстави для висновку про те, що на державу покладено обов`язок створювати належні та якісні умови для стимулювання і розвитку освіти. Законодавцем передбачено створення навчальних закладів в тому числі на основі державної власності, а державне майно, надане навчальним закладам, повинно використовуватись виключно на освітні потреби навчального закладу та з метою сталого розвитку суспільства і держави.

При цьому, дії або бездіяльність навчального закладу щодо використання такого майна прямо кореспондує з конституційним правом громадян на отримання освіти та державним обов`язком щодо створення державою належних умов її надання громадянам та подальшого розвитку.

45. Отже, неналежне використання такого майна, в тому числі земельних ділянок, прямо порушує державний інтерес у забезпеченні конституційного права громадян на освіту, соціально-економічного і культурного розвитку суспільства, інвестування в людський потенціал, сталий розвиток суспільства і держави, оскільки освіта є державним пріоритетом і таке використання не відповідає цілям, визначеним законодавцем.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

46. Відповідно до приписів частин 1 - 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

47. Втім, аналіз оскаржуваних судових рішень не дає підстав вважати їх такими, що відповідають наведеним вище критеріям. Рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду у даній справі прийняті з неправильним застосуванням (статті 901 ЦК України 93 95 ЗК України, 80 Закону України "Про освіту") та порушенням (86 236 ГПК України) правових норм. Крім цього, Верховний Суд погоджується з доводами Прокурора про те, що наразі висновок касаційного суду у подібних правовідносинах був відсутній, а тому вказане у пунктах 38-39 та 41 цієї Постанови слід вважати таким висновком.

48. Пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

49. Колегія суддів Касаційного господарського суду вважає доцільним застосувати свої повноваження, які визначені саме наведеним положенням процесуального закону, скасувати оскаржувані судові рішення і направити дану справу на новий розгляд, адже оскільки внаслідок неправильного застосування та порушення правових норм, судами так і було встановлено дійсної правової природи оспорюваних договорів, то й прийняття рішення по суті позовних вимог не вбачається можливим.

Щодо судових витрат

50. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, мають бути розподілені за результатами розгляду спору.

Керуючись статтями 300 301 306 308 310 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 10 лютого 2021 року і рішення Господарського суду Донецької області від 29 жовтня 2020 року у справі № 905/2096/19 скасувати.

3. Справу № 905/2096/19 направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.